Full text of "Мартирологія Українських Церков Т. 2"

See other formats

МАРТИРОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
У ЧОТИРЬОХ ТОМАХ

Том II

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА

Документи, матеріяли,
християнський самвидав України

МАКТУКОЬОСУ

ОР ТНЕ ^ККАINIАN СНШСНЕ8

Ш ГОШ УОЬІІМЕ8
УОЬІІМЕ II

ТНЕ ^ККАINIАN САТНОЬІС

снітсн

Иоситепів, Ма(егіа1$, СЬгівІіап 8атуу<1ау
Ггот ІІкгаіпе

СотріІеЛ ап<1 ЕсШесІ Ьу
0$ур 2іпкежусЬ аші Кєу. Тага$ Н. ЬопсЬупа

РиЬІі$Ье(1 Ьу V. 8утопепко 8тоІо$кур РиЬІі$Ьег$,
8тоІо$кур, Іпс.

Т огопіо — 1985 — Ваііітоге

МАРТИРОЛОГІЯ
УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ

У ЧОТИРЬОХ ТОМАХ
ТОМ II

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА
ЦЕРКВА

Документи, матеріяли, християнський
самвидав України

Упорядкували і зредагували
Осип Зінкевич і Священик Тарас Р. Лончина

Украінське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка

Торонто

1985

Балтимор

Українське Видавництво «Смолоскип»
ім. В. Симоненка

МАРТИРОЛОГІВ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
У чотирьох томах
Том II

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
Упорядкували і зредагували
Осип Зінкевич і священик Тарас Р. Лончина

Бібліотека «Смолоскипа» ч. 51

Обгортка роботи Лесі

А МАКТУКОШСУ ОР ТНЕ ^ККАINIАN СНІЖСНЕ8
Уоі. II

ТНЕ ^ККАINIАN САТНОЬІС СНШСН

Сошріїесі аікі Есіііесі

Ьу

Оїур 2іпке\уусЬ а псі Кеу. Тага$ К. ЬопсЬупа
Соуєг с1е$І£пе(1 Ьу Ье$уа
Соругі^Ьі ® 1985 Ьу Зтоіовкур, Іпс.

І8ВІЧ: 0-914834-36-3

ЬіЬгагу о! Соп£ге55 СаіаІ 0 £ СапЗ ЇЧшпЬег:
85-50592

РиЬ1і$Ье<1 Ьу V. 8утопепко 8то1о$кур РиЬІівЬег»,
8то1о$кур, Іпс.

А поп-ргоіїі ог£апігаііоп

8МОШ8КУР
Р.О. Вох 561
ЕІІісои Сіїу, М<1. 21043
ІІ.8.А.

8МОШ8КУР ТКІІ8Т
Р.О. Вох 430, 8іа. “Е”
Тогопіо, Опі. М6Н 4ЕЗ
САМОА

Туре8е11іп£ Ьу ІІкгаргіпІ, Іпс.

РгіпіеО а псі Ьоипсі іп іЬе Іїпііесі 8іаіе$ оГ Ашегіса

У ТИСЯЧОЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ УКРАЇНИ, В СОРО-
КОВУ РІЧНИЦЮ УВ’ЯЗНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ
КАТОЛИЦЬКИХ ІЄРАРХІВ ТА ДУХОВЕНСТВА
ПРИСВЯЧУЄМО ЦЕЙ ЗБІРНИК ПА ТРІЯРХОВІ НО-
СИ ФОВІ СЛІПОМУ, УКРАЇНСЬКИМ ВЛАДИКАМ,
СВЯЩЕНИКАМ І ВІРУЮЧИМ, ЩО ВПАЛИ ЖЕР-
ТВОЮ БЕЗБОЖНОЇ ВЛАДИ В СРСР І В СХІДНЬО-
ЕВРОПЕЙСЬКИХ КОМУНІСТИ ЧНИХ КРАЇНАХ.

УПОРЯДНИКИ І ВИДАВНИЦТВО « смолоскип »

ВІД ВИДАВНИЦТВА

Чотиритомний збірник «Мартирологія українських Цер-
ков » видає Видавництво «Смолоскип» з нагоди тисячоліття
хрещення України. Це перше такого роду видання, яке
нам удалося здійснити при допомозі багатьох співробіт-
ників. Ми зібрали велику кількість документів, матеріалів,
фотографій і вперше підготували реєстр замордованих і
ув’язнених українських владик і духовенства, які відмови-
лися перейти на російське православ’я чи прийняти латин-
ський обряд, за що заплатили своїм життям, довгими ро-
ками ув’язнення чи заслання. Вперше підготовлено і в цьо-
му Збірнику публікується хронологія ліквідації і діяльности
Української Католицької Церкви в СРСР і Східньо-Евро-
пейських комуністичних країнах.

Видавництво запланувало, щороку, почавши від 1985
аж до тисячної річниці хрещення України, видавати один
том. Чотири томи розподілено так:

І том « Українська Православна Церква » — появиться у
1986 році.

II том « Українська Католицька Церква » — появляється
1985 року.

III том « Протестантські віровизнання на Україні » —
появиться 1987 року.

IV том « Зруйновані українські церкви й монастирі » —
появиться 1988 року.

V IV томі запляновано подати список усіх українських
православних і католицьких церков на Україні, список цер-
ков і монастирів зруйнованих і перемінених на різні об’єк-
ти, додатки й доповнення до перших трьох томів та бага-
тий ілюстраційний матеріал.

У кожному томі подається список замордованих, роз-
стріляних і ув’язнених безбожною владою СРСР владик і
духовенства, хронологію ліквідації, переслідувань і діяль-
ности Церков та віровизнань, як рівнож доступні самви-
давні матеріяли, уривки зі спогадів, окремі документи й
матеріяли.

II том, присвячений Українській Католицькій Церкві,
появляється першою книжкою. Це зумовлене тим, що зі-
брати документи і матеріяли про Українську Православну
Церкву, зокрема в період між двома останніми світовими
війнами, значно важче і співробітникам Видавництва для
цього треба більше часу. Поява II тому першою книгою
зумовлена й тим, що 1985 року припадає сорокова річниця
насильної ліквідації УКЦ на землях України, ув’язнення
всіх українських владик і масові арешти українського ка-
толицького духовенства.

На підставі нових самвидавних документів ми хотіли
показати, що не зважаючи на свої величезні жертви, УКЦ
далі живе й діє, хоч загнана репресивними органами СРСР
у катакомби.

Як уведення до цього II тому ми подаємо передмову
архимандрита Студитів о. д-ра Любомира (Гузара), над-
звичайно важливий документ нашої доби — завіщання
кардинала Йосифа Сліпого, патріярха Української Като-
лицької Церкви та Слово його наслідника Верховного Ар-
хиєпископа і митрополита Мирослава Любачівського.

Чимало статтей написано від 1940-их років до тепер
про ліквідацію УКЦ у Західній і Карпатській Україні, на
Пряшівщині, на українських землях, які опинилися під
Польщею. Появилося кілька книжок, які насвітлюють деякі

періоди ліквідації УКЦ на окремих землях та деякі статті,
які стосуються специфічного часу, події чи земель. По різ-
них збірниках, журналах, газетах порозкидані поодинокі
інформації, дані до біографій замучених і переслідуваних
владик і духовенства.

Видавництво «Смолоскип» зробило спробу зібрати й
опублікувати всі ці матеріали й інформації за відповідною
системою, поділивши їх на одинадцять розділів і багато
підрозділів.

Біографії владик і духовенства підготовлено за енци-
клопедичною системою, подаючи найважливіші дані, які
нам вдалося зібрати з багатьох прерізних видань. Дані
кожної особи перевірено з Шематизмами, які були видані
у передвоєнних роках і під час Другої світової війни. В
деяких випадках було відоме лише ім’я замордованого чи
ув’язненого священика. Якщо в наступних трьох роках
удасться зібрати докладніші дані про цих осіб, то вони
будуть опубліковані у IV томі.

У зв’язку з браком багатьох біографічних даних, даних
про осіб, які не включені до цього Збірника, фотографій,
спогадів прохаємо всіх читачів цього Збірника й наступних
пересилати до нашого Видавництва такі дані, для вико-
ристання їх у останньому томі.

Після ліквідації Української Автокефальної Православ-
ної Церкви в 1920-их і 1930-их роках російський комуніс-
тичний режим СРСР вирішив ліквідувати Українську Ка-
толицьку Церкву, яка була, як і Українська Православна
Церква — українською національною християнською Цер-
квою. Наступ почався 1939 року після Другої світової вій-
ни, коли майже всі українські землі опинилися під владою
СРСР. Ліквідація УКЦ почалася з двох боків: на землях
під владою СРСР українських владик і духовенство за
допомогою каральних органів примушували переходити
на російське православ’я; на землях під Польщею вбивали
або ув’язнювали тих священиків, які відмовлялися прий-
няти латинський обряд. Не зважаючи на випробовані ме-
тоди фізичних тортур і психологічного терору, ані один
український владика не підпорядкувався Російській Право-
славній Церкві і режимній Московській патріярхії. Всі вла-
дики, як і приблизно півтори тисячі священиків, воліли
вмерти, піти на довгі роки ув’язнення чи заслання, ніж
прийняти російське православ’я.

У зударі з російським безбожництвом і їхньою кому-
ністичною ідеологією переможцями вийшли українські вла-
дики й духовенство. Кожний розділ цього II тому — це

свідоцтво цього, це частина історії нашого народу і Україн-
ської Католицької Церкви в новітніх часах.

Зібрані тут документи й матеріяли мають певні властиві
їм особливості. Аналіза цих матеріялів і документів пока-
зує, що наступ на УКЦ був заплянований заздалегідь і з
властивою традиційною російською жорстокістю провод-
жуваний в життя радянськими поліційними й каральними
органами всюди, де тільки жили українці і де діяла україн-
ська Церква (не важно чи вона була православна чи като-
лицька; якщо вона була українська — вона була призна-
чена на знищення). Всюди, де були українські віруючі і де
була українська Церква — чи це буде Західня чи Кар-
патська Україна, Перемищина, Лемківщина чи Пряшівщи-
на, українські поселення в Румунії, — там послідовно за
наказом безбожної Москви проводилася в життя політика
ліквідації і знищення. З прикрістю треба ствердити, що
активним чинником у цій боротьбі з українськими Цер-
квами, — спочатку з Православною, а пізніше з Като-
лицькою, — була режимна Російська Православна Церква,
яка стала знаряддям у руках режиму, засвідчуючи цим, що
влада СРСР у боротьбі з українськими Церквами не керу-
валася марксистською ідеологією, а звичайними російсь-
кими великодержавними інтересами. У ліквідації УКЦ
можна добачати страх росіян перед українською духовістю
і перед українською пов’язаністю із Заходом, його духо-
вістю, культурою, цивілізацією.

Щоб дати дослідникові, студентові богослов’я чи історії
Церкви і кожному читачеві в доступній формі документи,
матеріяли й інформації, які йому в даний момент потрібні,
цілий Збірник поділено на одинадцять розділів.

I розділ — « Мартирологія УКЦ, 1939-1985». У ньому
зібрані дані про українських владик і близько 500 свяще-
ників, монахів і монахинь, які були замордовані або пере-
бували в у’вязненні в СРСР чи у Східньо-европейських
комуністичних країнах. У цьому списку є ім’я митр. А.
Шептицького й кількох священиків, які були ув’язнені ро-
сійськими властями під час Першої світової війни, і тих,
які залишилися на Наддніпрянщині і були там ув’язнені в
1930-их роках. У цьому розділі подано хронологію діяль-
ности, переслідувань і ліквідації УКЦ владою СРСР і ко-
муністичними режимами Польщі, Чехо-Словаччини й Ру-
мунії. Перший розділ включає кілька десятків фотографій
владик і духовенства. Багато з них опубліковано вперше.

II розділ « УКЦ під час першої більшовицької окупації,
1939-41 » починається надісланою з УКУ в Римі вступною

статтею, яка насвітлює цей період. Далі опубліковано най-
важливіші документи цього періоду.

III розділ « Ліквідація Української Католицької Церкви »
поділений на п’ять підрозділів, у яких зібрано найважли-
віші документи і свідчення про ліквідацію УКЦ в Західній
і Карпатській Україні, на українських землях під Поль-
щею, в ЧССР і в Румунії.

У IV розділі « Українські католицькі владики, свяще-
ники, монахи й монахині в у в ’язненні і на засланні » зібрані
документи й спогади з українських і чужомовних видань
про українських владик і духовенство в ув’язненні й на
засланні. Розділ розпочинається спогадом про заслання
митр. А. Шептицького царськими російськими властями і
в ньому подано фрагменти з ув’язнення його наслідника
митр. Й. Сліпого, інших владик та декілька найхаракте-
ристичніших спогадів про українських священиків.

V розділ « Листи і звернення митр. И. Сліпого з ув’яз-
нення» з огляду на важливість і унікальність цих кількох
листів і послань, які були поширені в українському сам-
видаві, виділено в окремий розділ.

VI розділ « Українські католицькі діячі в УРСР (1958-
84)» поділено на чотири підрозділи. Він охоплює полікві-
даційний період УКЦ і стосується до діяльности суто ка-
такомбної УКЦ і її діячів. У підрозділи влучено листи і
звернення о. Г. Будзінського, Й. Терелі, матеріяли про
суди над священиками катакомбної УКЦ, а також листи і
скарги окремих осіб.

У VII розділі « Нищення українських церков і релігійних
пам’ятників » публікується кілька документів-протестів про-
ти нищення українських церков, цвинтарів і пам’ятників на
землях України. До цього розділу включено кілька фото-
графій.

У VIII розділі « Ініціятивна група захисту прав вірую-
чих і Церкви » подано кілька документів, звернень і листів
Групи до різних Установ УРСР, СРСР як і до закордонних
на захист УКЦ.

IX розділ «Поляки-католики в Україні й українські
католики в Польщі » виділено в окремий і в ньому опублі-
ковано всього кілька документів, які стосуються віруючих
обох народів в Україні й Польщі.

У X розділі « Становище Української Католицької Цер-
кви і віруючих в УРСР» подано три документи, які харак-

теризують стан УКЦ в Україні в останні роки, і лист
віруючих до журн. «Наука и религия» (публікується впер-
ше), який свідчить про те, як українські віруючі в умовах
катакомбної дійсности можуть успішно боротися з атеїс-
тичною пропагандою.

У XI розділі « Виступи на захист Української Като-
лицької Церкви і її віруючих » опубліковано виступи в обо-
роні УКЦ Папи Пія XII, а згодом патріарха й кардинала
И. Сліпого на різних форумах і з різних нагод.

У Додатках подано пояснення релігійних термінів і
назв, бібліографію й іменний покажчик.

Підготовляючи цей Збірник Видавництво мало неабиякі
редакційні труднощі з різними документами і матеріалами,
які писані в різний час і в яких дотримувано різних мовних
і правописних норм. Ми старалися уніфікувати правопис
релігійних назв і термінів, виправили очевидні помилки,
впровадили в більшості випадків правопис Г. Голоскевича
з 1928-29 років, затримуючи мовну специфіку в докумен-
тах, написаних в різних регіонах України, як і в самви-
давних документах і матеріялах писаних українською мо-
вою. Переклади з російської мови є майже дослівні, а
будова речень є дуже близька до будови речень російсько-
мовних оригіналів.

У цілому томі упорядники і Видавництво «Смолоскип»
намагалися зібрати інформації, документи, матеріали і фо-
тографії про різні періоди й аспекти мартирології і живу-
чости Української Католицької Церкви на Україні і поза її
кордонами, де живуть українські віруючі в країнах з кому-
ністичним режимом.

У цьому томі велика частина матеріалів — це твори
українського самвидаву. Самвидавом слід уважати також
повідомлення Митрополичого Ординаріяту в 1939-41 ро-
ках, які на доручення митрополита А. Щептицького були
переписувані священиками рукою і передавані з рук до рук.
Це був, мабуть, перший справжній український самвидав у
новітніх часах.

Цілий цей том документів, матеріалів та інформацій є
наочним доказом того, що віра в Бога й вірність своїм
національним традиціям сильніші за всякі ідеології і полі-
тичні системи.

Чотиритомником «Мартирологія українських Церков »

Видавництво «Смолоскип» хотіло зробити свій скромний
вклад у відзначення тисячоліття хрещення України.

Видання це було б неможливе без моральної і прак-
тичної допомоги цілої низки духовних і світських осіб.

Видавництво «Смолоскип» і упорядники цього тому
висловлюють глибоку подяку за моральну підтримку й
заохоту у праці над цим виданням Верховному Архиєпис-
копові і митр. Мирославові Любачівському, архиєп. Ми-
рославові Марусинові, митр. Максимові Германюкові,
митр. Стефанові Суликові, єп. Михайлові Гринчишинові,
ЧНІ, єп. Василеві Лостенові, єп. Іванові Прашкові, єп.
Робертові Москалеві.

Щира подяка за поради, зауваження або випозичення
деяких документів, матеріялів і фотографій о. д-р Атана-
сові Пекарові, ЧСВВ, архимандр. о. д-р Любомирові Гу-
зарові, о. д-р Дмитрові Блажейовському, проф. Богданові
Боцюркову, мгр. Григорієві Панчукові, ред. Михайлові
Бажанському, ред. Андрієві Гарасовському, д-р Василеві
Ленцикові, Петрові Войтовичеві, інж. Володимирові Суш-
кові, д-р Романі Навроцькій, д-р Миколі Климишинові й
багатьом іншим особам. Щира подяка Науковому Това-
риству ім. Т. Шевченка (Нью Йорк), Українському Като-
лицькому Університетові (Рим), Товариству св. Софія,
Українському Музеєві й Бібліотеці (Стемфорд), редакції
газ. «Поступ» (Вінніпег), редакціям регіональних збірників,
які передали Видавництву ряд книжок і публікацій для
використання у цьому Збірнику.

За поради відносно правопису релігійних термінів і на-
зовництва щиро дякуємо о. Олександрові Биковцеві, о. д-р
Родіонові Головацькому, ЧСВВ з Ватиканського радіо й
інж. Анатолієві Вовкові.

За практичну допомогу в підготовці цього Збірника на-
лежиться подяка мґр. Лідії Лемішці, Надії Зінкевич, Мар-
кові Левицькому і працівникам «Украпринту».

За фінансову допомогу на подолання хоч деяких видат-
ків, пов’язаних з цим томом щира подяка митр. М. Гер-
манюкові, єп. М. Гринчишинові, ЧНІ, єп. І. Прашкові,
єп. П. Корнилякові, єп. В. Лостенові і д-р Дарії Кузик.

Ця багатостороння допомога, поради, заохота перебо-
рювати труднощі допомогли нам зібрати ці матеріали,
упорядкувати їх, зредагувати і видати цією унікальною
книгою.

Видавництво « Смолоскип »
ім. В. Симоненка

ПЕРЕДМОВА

Ласкавий читач держить у руках книжку, яку дуже важ-
ко склясифікувати. Чи це тільки збірка документів, чи це
історія, чи це «тренос» — голосіння наших часів, чи це акт
оскарження? Зміст книжки дуже особливий, так як і її влас-
тивий предмет — переслідувана Українська Католицька
Церква. По прочитанні цієї книжки в читача можуть зро-
дитися різні почування: жаль, подив, співчуття, пошана,
обурення, а то й ненависть. Котре з цих почувань хочуть
викликати ці сторінки? Зібраний матеріал документує те,
про що ми всі загально знаємо, що може й самі пережили
напевно разом зі своєю родиною. Ми всі в якійсь мірі
були і є обсерватори здалеку і учасники в самому осередку
подій, хоч фізично далекі від сцени, де відбувається дія, ми
духом заглиблені в саме їхнє серце, бо йдеться про Церкву,
якої ми є діти.

Збірка різних документів, які творять цю книжку, не
містить усього того, що впродовж минулих сорока років
було написане і опубліковане, але вона настільки схоплює
сущність і зміст справ і подій, що читач зможе виробити
собі поняття не тільки про факти, але й про певні процеси,
які розпочалися понад сорок років тому і продовжувати-
муться, мабуть, довгі десятки літ. Власне, це останнє най-
більше проймає нас у цю хвилину. Не тому, наче б минуле
не було важливе. Воно преважливе як пам’ять пережитого
лихоліття, яке наш народ переніс на своєму живому тілі, а
ще більше на своїй душі. Минуле це треба пізнати, вив-
чити, щоб розуміти те, що діється сьогодні, і його роз-
цінити. Та ще важливіше минуле як основа, 'на якій буду-
ватиметься майбутність. Те, що розпочалося сорок років
тому, має свою довгу праісторію минулих сторіч, хід цієї
історії ще не завершений і він тепер чи не в своїй повній

насназі. Беручи за наших провідників факти минулого, ро-
зумні прогнози і нашу святу віру, ми можемо відважитися
дивитись у майбутність, а може і впливати на напрями її
розвитку.

Ключовий акт історії останніх п’яти десятиліть — це
насильне втілення Української Католицької Церкви на
Україні в Російську Православну Церкву. Свідомо вжи-
ваємо сильного поняття «втілення», бо таким хотіли ба-
чити своє діло ті, що продумували і активно організову-
вали впродовж ряду років так зване «возз’єднання» укра-
їнців-католиків з російським патріархатом, головно тих,
які жили в західніх областях України. Помимо їхнього
довголітнього вивчення ситуації, помимо старанної підго-
товки, пляноване «возз’єднання» втіленням не стало. Нав-
чені досвідом окупації братніх східніх областей України
протягом двох десятиліть і пригадуючи страхіття окупації
з 1939-41 рр., галичани з великим острахом приглядалися,
як радянський режим заводив наново свої порядки. Полі-
тика комуністичної партії і радянського уряду щодо Укра-
їнської Католицької Церкви виразно проявилася в квітні
1945 року, коли ув’язнено всіх католицьких владик. Не
могло бути сумніву, що віщований нападами на Українську
Католицьку Церкву в пресі «останній акт» ось-ось відкри-
ється. І так воно сталося всього за десять місяців. Немає
тут потреби повторювати перебіг відомого «синоду» з 1946
року. Про його неправність і фіктивність останнє слово
вже було сказане. Щодо його насильства над долею Укра-
їнської Католицької Церкви навіть при найбільш умірко-
ваній інтерпретації фактів немає сумніву. Тим більше, що
режимова православна Церква при різних нагодах, осо-
бливо в друкованих матеріалах, намагалася навести свід-
чення (у формі вражень) ще живих свідків ганебної події,
нібито їхнє рішення було цілковито самостійне і добро-
вільне, ніким не наказане і не накинене. В цьому справ-
джується давня приказка: хто забагато переконує, той до-
водить до протилежного висновку.

Для католицького віруючого населення Галичини «воз-
з’єднання» було подвійною травмою. Поперше, їм наки-

нено зміну віровизнання. Остаточно, найбільш інтимним,
найбільш особистим у нас, людей, є наше власне релігійне
переконання. Вдарити по ньому — це добиратися до са-
мого осередку нашого єства. Бувають у житті людей зміни
віровизнання з різних причин, але щоб бути оправданими,
а в індивідуальних випадках навіть обов’язковими, вони
мусять походити з цілком добровільного повного переко-
нання, переосмислення і пережиття Богом об’явленої істи-
ни та під впливом Божої благодаті. Тільки так можна
зрозуміти такі ґрунтовні зміни як вповні розумний і віль-
ний акт совісної людини. По-богословськи називаємо їх
наверненнями. В західній Україні, в 1946 році, «возз’єд-
нання» було доконане на живій душі народу, не питаючись
його, чи він собі того бажає чи ні. Не питався ніхто і в
молитвах, чи це воля Христова «щоб усі були одно». Воз-
з’єднання було довершене значно раніше — рішенням від-
повідних радянських партійних і поліційних інстанцій, а
подане до відома в екзекутивний спосіб в один день для
всіх віруючих і, як таке, — узаконене. Одного дня раптом
перестала існувати Українська Католицька Церква, силою
невідомих людей, що з Христом і Його Церквою — окрім
ворожости й ненависти — нічого спільного не мали. Одним
розмахом грізного пера народ змінив віру. Довершено дер-
жавний акт, про будь-який релігійний чи церковний акт
тут не могло бути мови, хоча все роблено з маскою релі-
гійности чи й дивовижної православної московської цер-
ковщини.

Подруге, травма, яку пережили українці-католики в Ра-
дянському Союзі в 1946 році, не закінчилася на насильному
переведенні їх у режимове православ’я. Бо, навіть якщо б
вони задумали переходити і до того спонукувала б їх їхня
совість і фактично це було б можливе, природно цей пере-
хід був би відбувся до Української Православної Церкви, а
не до російської. Невже ж Російська Православна Церква є
тою матір’ю, до якої мусіли б повертатися (якщо взагалі
мова про якийсь поворот, що є безглуздям) українці-като-
лики? Тут видно подвійну мету тих, які організовували
«возз’єднання». Це не тільки було потоптанням релігійних
прав людини, але й національних, бо що мають українці
шукати в московській Церкві? Замість звільнення від «ка-
толицизму, який панував над невинними українськими ду-

шами» (як це твердять режимові пропагандисти) прийшло
справжнє підкорення цілком чужій церкві. Як стоять спра-
ви, — щоб не було ніякого сумніву в читачів, — візьмемо
за приклад маленьку книжечку англійською мовою, яку
роздають туристам до Радянського Союзу. Назва її гово-
рить багато: «Східня Православна Церква на Україні».*
Як виразно сказано у вступному слові Екзарха України
Філарета (підпис по-російському), вона, тая Церква, не
українська, але Російська Православна Церква на Україні.
Вірним Української Католицької Церкви зроблено подвійну
кривду: в них відібрано право свобідно рішати про своє
віровизнання згідно з сумлінням — одне з основних прав
людини взагалі — та офіційно унеможливлено їм належати
до рідної, власної Церкви, до якої належали сторіччями.

Перші роки «возз’єднання» позначалися насиллям, на-
віть кривавим. На вірних думали навести такий страх (ві-
дома партійна й державна метода в СРСР), щоб їм від-
хотілося навіть і думати про українське католицтво. Непо-
кірне режимній політиці духовенство запроторювано по-
головно в тюрми і на заслання. Все роблено в надії, що
плян вдасться і що Українська Католицька Церква зникне.
Це мав бути останній факт її знищення на українських
землях, бо в попередніх століттях щось подібне роблено
на тих же землях відразу, коли там наставала російська
царська займанщина. Одначе плян цей сповнився тільки
зовнішньо, офіційно, казенно. Втілення не відбулося. Укра-
їнці-католики затихли, але не перестали жити й вірувати
згідно зі своїм релігійним переконанням. Із зібраних у
книжці документів, спогадів, скарг до прерізних урядових
інстанцій можна пізнати, як ті вірні після перших ударів і
нанесеної ними травми продовжували своє християнське
буття в нових обставинах.

Від ганебного «синоду» з 1946 року минає майже сорок
років. Це одне нове покоління. І після сорока років пере-

* ТНе Еазіегп ОгіЬодох СНигсН іп (Не ІІкгаіпе. Кіеу, ІІкгаіпа Зосіеіу,
1980 .

бування в підземеллі Українська Католицька Церква живе.
Ми не маємо статистичних відомостей про неї. Розціню-
вати її стан категоріями вільного світу дуже важко, навіть
небезпечно, бо це категорії зовнішні і можуть не завжди
точно віддзеркалювати духовну дійсність. Але з відомостей
і листів, які до нас доходять, — аз них деякі дуже важливі
включені в цій збірці, — незаперечно можна зробити вис-
новок, що в нових, дуже змінених обставинах українські
католики не перевелися, а навпаки дають багато доказів
свого бажання залишитися тими, якими вони здавен-давна
були. Якщо дехто може сподівався, що попри терор го-
ловним розкладачем Церкви буде час, то прорахувався.
Старше покоління, яке добре пам’ятало кращі часи для
існування і життя Церкви, вже майже на вимиранні, але на
його місце прийшло нове покоління, яке тепер несе тягар
відповідальности за існування своєї Церкви. І помимо дов-
гих років безбожницького виховання, помимо всіх напас-
тей на віруючих, фізичних прикростей і моральних утисків,
відстрашування від святої віри, на Україні знаходиться і
живе немале число віруючих і вірних українців-католиків.

Немає і не може бути сумніву, що те нове покоління,
яке виросло під комуністичним пануванням у обставинах
гоніння, не є цілком таке саме, як попереднє. Здається, що
народжені й виховані під безбожницьким режимом укра-
їнські християни вміють більш відважно і промовисто
представляти постуляти своєї релігії. Занадто важко було
б згадати, чому це так. Ми обмежуємося до ствердження
стану, не хочемо встрявати в оцінку, яку можна буде зро-
бити колись пізніше, краще пізнавши також причини й
каталізатори змін.

Одним з проявів зміненого наставлення і настрою є
домагання урядового визнання їхнього існування як окре-
мого церковного тіла. Вірні домагаються своїх прав.
Шлють до різних установ прохання, вимагають визнання
своїх спільнот і організовується відповідна група на чолі з
Й. Терелею. Вони не домагаються ніяких привілеїв, ані
особливих пільг, але підставових прав людини. їхня аргу-
ментація спокійна, речева, основана на державних законах,
згідна з засадами Конституції. Коли в перших роках після
війни вірні старалися жити скрито, тепер, хоч свідомі
можливих прикрих наслідків і приймаючи їх, вірні явно

домагаються своїх прав. Цих людей намагаються настра-
шити застосовуванням різних засобів, грошових чи навіть
фізичних кар. їх обдурюють, умовляють, залякують, звіль-
няють з праці, відбирають громадянські права. Гама мож-
ливостей у руках уряду велика. Але страх часів сталінсь-
кого терору вже не діє. Люди свідомі своїх прав і готові
обстоювати їх. Сильне відчуття несправедливости, яка ді-
ється супроти віруючих, напевно буде мати свої наслідки в
майбутньому творенні суспільного й політичного ладу на
Україні. Свідомість своїх прав з боку вірних є виразним
кроком вперед, бо це є і розуміння Церкви в її суспільному
аспекті.

III

Таке змагання за визнання людських прав віруючим
обгрунтоване на сильній філософській і богословській осно-
ві. Воно має і різні аспекти. Поняття своєї людської гід-
ности — заперечуваної і обмежуваної, але не менш само-
усвідомленої — домагається не тільки свого правного виз-
нання і признання, але й рівновартісного становища в роз-
мовах. Урядові чинники всілякими способами ведуть бо-
ротьбу проти релігії. Віруючих принижують, ними погор-
джують, їх упосліджують. На них виговорюють і випи-
сують викривлені історії або прямо несотворенні небилиці,
нерідко дуже кривдячі. З авторами таких наклепів вірні
хотіли б вести розмови, спростовувати неправду, поясню-
вати своє становище, — одним словом, говорити як рівний
з рівним, як людина з людиною. їм не залежить, бо це б
принижувало їх, розмовляти зі звичайними наклепниками,
але вести розмову — діялог з тими, які в наукових жур-
налах претендують на звання представників дійсної науки.

Безконечні напади на християнську віру як таку приму-
сили вірних Української Католицької Церкви застановля-
тися над своєю вірою. Вони, бажаючи вступити в діялог,
роблять це не для того, щоб благенько твердити, що їм
діється кривда, але щоб пояснювати своє становище і в
діалектиці дійсно наукової дискусії доходити до висновків.
Це вказує на зрілість віруючої людини. Ми, українці, народ
релігійний, але наша релігійність часто бувала доволі чут-
тєва. Горнило терпінь і переслідувань примусило вірних

осмислити свою віру, щоб, як навчає святий Апостол
Петро: «вміти пояснити підставу своєї віри» (пор. 1 Пт,
3:15). Коли читаєш такі документи, як «Лист до редакції
журналу „Наука и религия”», мило вражає його спокій,
речевість, свідомість сили встоятись у рівному діялозі. Віра
тих християн передумана, переболіла, випробована в різ-
них ситуаціях, вона вже ніяк виключно чи переважно чут-
тєва, зі сантиментальним прив’язанням до старовини. Оте
поглиблення і зрозуміння своєї віри, яке зароджувалося
вже і в першій половині нашого століття, тепер дістало
поважний поштовх. Воно окуплене високою ціною терпінь
багатьох поодиноких людей, але для народу як цілости,
для Церкви як тіла воно становить величезну вартість. І
якщо такий вдумливий напрям у ставленні до правд нашої
віри буде продовжуватися не з західньоєвропейським ра-
ціоналізмом і скептицизмом, але з питомою східнім хрис-
тиянам серйозністю і містикою, то невдовзі наша Церква
буде видавати не абияких богословів.

Порівнюючи своє серйозне наставлення до крикливого
і примітивного атеїзму, вірні приходять до висновку, що
атеїсти в радянській дійсності цілком не зацікавлені шу-
канням правди. Остаточно їхній атеїзм є не філософського,
а політичного характеру, це агітація, а не діялог у пошу-
куванні правди. В писаннях вірних відчувається наче жаль
не з-за втрати нагоди вести діялог, пояснити свою віру,
але немов докір, що їхні співрозмовники такі бездумні
пропагандисти, яким вистачає відробити тільки свою нор-
му, в них немає бажання шукати правди. Цей жаль проя-
вляється навіть супроти тих, які морально чи фізично пе-
реслідують віруючих. У прерізних листах, звернених до
переслідувачів, немає ні сліду бажання помсти. Це також
багатообіцяюча прикмета. Вона робить наш народ силь-
ним і шляхетним.

На підставі документів, які до нас дійшли, можна б
сьогодні сказати, що вірні вміли поставити чоло атеїзмові,
не бояться вступати в діялог, вони ставлять виклик. Тут,
розуміється, говоримо тільки про людей, які свідомі своєї
віри. Хто хитається, для такого атеїстична пропаганда не-
безпечна.

Читаючи зібрані в цій книжці документи, знаходимо
собі головну потіху в тому, що наш народ на Україні

вірує. Не проклинають своїх переслідувачів, не тікають від
терпінь і кар. Вони вірують у Живого Бога. їхні листи,
їхні вчинки свідчать про віру, спасенну їхню віру. Ми чи-
таємо, відчуваємо з їхніх слів і поведінки, що вони спо-
кійні, зрівноважені, люди, які доросли до свого християн-
ського покликання. Свою віру вони засвідчують тисячею
різних способів. На тій вірі виросте наша відроджена
Церква.

Велика наша дяка належить видавцям цієї книжки —
збірки таких важливих і багатомовних документів. Доку-
менти прерізні своєю формою, але всі незаперечно свідчать
про живучість нашої Української Католицької Церкви, з
одного боку, а з другого — вони вказують на дійсність
таку, якою вона є: прикра і болюча, але не без оправданої
надії на майбутнє.

Архимандрит Любомир ( Гузар )

ЗАВІЩАННЯ

БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА ЙОСИФА

ЙОСИФ

ПА ТРІЯРХ КИЄВО-ГАЛИЦЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ

МОЇМ ДУХОВНИМ ДІТЯМ, ВЛАДИКАМ, СВЯЩЕНИКАМ,
МОНАХАМ І МОНАХИНЯМ

І ВСІМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
МИР У ГОСПОДІ І АРХИЄРЕЙСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ!

«Ще трохи, і світ мене вже не побачить» (Йо. 14, 19),
«Ще трохи, і ви не побачите мене більше...» (Йо. 16, 16),
бо «надходить година, коли вже і притчами не промовля-
тиму до вас...» (Йо. 16, 25). Залишаючи цей світ і «сидячи
на санях», як говорили наші предки, після 90-тикількаліт-
нього життя, молюся за вас, моє Духовне стадо, і за весь
Український народ, якого я сином і якому я старався ввесь
свій вік служити, словами прощальної Архиєрейської мо-
литви Господа нашого Ісуса Христа. Він бо для нас усіх і
для всього світу є «путь, істина і живот» (Йо. 14, 6).

І тому, переставляючися у світ вічности, благаю Отця
Небесного, щоб Він прославив Сина свого у вас, щоб ви
спізнали Його, «Єдиного, Істинного Бога» і Ним «посла-
ного — Ісуса Христа» (Йо. 17, 3), і щоб Він дав вам
«Утішителя, який буде з вами по віки, Духа Істини, якого
світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж
Його знаєте, бо перебуває Він з вами і буде в вас» (Йо. 14,
16-17).

Разом з цією молитвою, прощаючися зо світом і всіма
вами, Дорогі мої духовні діти, так, як велить нам наша

свята прадідівська християнська віра, залишаю вам свій
Батьківський і Пастирський Заповіт!

«...Щоб ви не зневірилися...» (Йо. 16, 1) і «Хай не три-
вожиться серце ваше. Віруйте в Бога!..»(Йо. 14, 1).

І основне заповітую вам: «Щоб ви любили один од-
ного...» (Йо. 15, 12, 17) любов’ю, над яку більшої немає,
що й готова життя своє віддати за друзів своїх... (пор. Йо.
15, 13).

* * *

Оця любов до Христа, любов до Святої Церкви, що є
Його Таїнственним Тілом, любов до рідної Української
Церкви, що є повноцінною частиною вселенської христи-
янської Родини, любов до рідного Українського народу, з
його духовними і матеріальними скарбами вселюдського
значення, визначували мій життєвий трудолюбивий шлях,
моє думання і мою працю, на волі і в неволі.

Впродовж цілого свого життя був я, і таким відходжу з
цього світу, в’язнем Христа!

Насамперед, в юних роках, був я добровільним Його
в’язнем! Бо народився я і був вихований в українській
християнській, хліборобській, глибоковіруючій родині.
Вона передала мені і защепила в мені віру в Христа і
любов до Нього! Тому, сьогодні, здоганяючи їх у потой-
бічному світі, «ідіже ність болізні, ні печалі, по жизнь без-
конечная», з синівською вдячністю молюся за них! Батьки,
християнська родина — це основа здорового суспільства,
народу, нації. Це запорука їх росту і сили! І тому запо-
вітую вам: Збережіть, а де її розхитано, оновіть в Україн-
ському народі справжню християнську родину як невга-
саюче вогнище життя і здоров’я Церкви і Народу!

Добровільним в’язнем Христа був я і тоді, коли любов
до Нього штовхнула мене на шлях здобувати знання і
посвятитися науковій праці. Божому Промислові я вдячний
за те, що запалив у мені цю іскру вже в моєму дитинстві,
а старшому братові, Романові, за те, що став знаряддям
цього Промислу, бо він навчав мене, п’ятилітнього хлопця,
і завдяки цьому, ще заки почав я шкільне навчання, вмів я
вже читати і писати, а рідна Школа розпалила цю іскру
любови до науки. З любови до науки залишався я і далі

добровільним в’язнем Христа, коли, відчувши покликання
до духовного стану, рішився служити Христові.

Християнська Родина і Рідна Українська Школа — це
передумови здорового виховання прийдешніх поколінь!

Отож, заповітую вам: Відроджуйте їх і рятуйте їх в
Україні і в усіх країнах поселення нашого Українського
народу!

В покликанні — служити Христові в духовному стані
— виразно бачу Божу руку. Відчувши в ньому Господній
Голос і підтримуванний Господньою десницею, радів я,
що міг, упродовж кількох десятків найкращих років життя,
працювати як добровільний в’язень Христа, бувши Його
служителем, як науковець, богословський дослідник най-
більшого об’явленого Таїнства, Троїчного Божого Життя
й, зокрема, Третьої Божої Особи у Пресвятій Тройці, Духа
Святого, Духа Істини, Утішителя і Жизні Подателя, що
все сповнює, що в нас і в Христовій Церкві невидимо
перебуває (пор. молитва «Царю Небесний»).

Надхненний Його благодаттю служив я своїй рідній
Церкві на тих постах, які поручав мені Глава і Батько
нашої Церкви, Слуга Божий Митрополит Андрей, як про-
фесор та ректор Духовної Семінарії і Богословської Ака-
демії чи вкінці як основних Українського Католицького
Університету тут в Римі...

Як той, що став добровільним в’язнем Христа, служив
я українській богословській, колись так світлій, науці, ста-
раючися воздвигнути її з руїни, оновити її, у свідомості,
що Наука — це один з наріжних каменів-стовпів відрод-
ження і сили народу, а богословська наука — це євангель-
ський заповіт Христа — «Ідіть і навчайте всі народи...»
(Мт. 28, 19). Наука є «остоєю для Церкви в нашім народі»,
вона через свої наукові й виховні установи є «виховницею
народу», бо через неї «одиниця стає тим багатіша, чим
сильніше опановує її ідея, що обнімає небо і землю, час і
вічність, історію і сучасність, серце і ум...» (Пор. моє Слово
на відкритті Богословської Академії — 6 жовтня 1929 р.).

Рефлектуючи отак над значенням і цінністю науки, в
обличчі вічности, яка невідхильно зближається до мене,
заповітую вам:

Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею
і своїм знанням, будьте її служителями! Здвигайте храми

науки, вогнища духовної сили Церкви і Народу, пам’ята-
ючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без
рідної науки. Наука — це їхнє дихання жизні!

* * *

Коли в 1939-му році почався новий «хресний ход» нашої
Церкви і великий Святець та Геній-Мислитель, Сл. Б.
Митрополит Андрей покликав мене до архипастирського
служіння, іменуючи мене Екзархом Великої України в
жовтні 1939 р., а в грудні цього ж самого року, враз із
єпископською хіротонією, призначаючи мене своїм наступ-
ником, сприйняв я ці покликання як поклик таємного
Голосу Божого, що словами Христа кликав — «Гряди по
мні...» (Йо. 1, 44).

Зрозумів я також у цих тяжких хвилинах і бурях, що
навістили нашу Церкву, що значило «йти за Христом». Він
бо сказав: «Іже хощет по мні іти, да отвержется себе, і
возмет крест свой, і по мні грядет» (Мр. 8, 34). Покликання
до пастирської служби — це відректися себе самого, взяти
хрест на свої плечі і йти слідом за Христом з любови до
Христа, який також прорік, що «іже отвержется мене пред
человіки, отвержуся його і аз пред Отцем моїм, • іже на
небесіх...» (Мт. 10, 33).

Ось так ступив я на тернистий шлях мого дальшого
життя. Почало бути дійсністю те, що вмістив я у своєму
пастирському гербі — «Пер аспера ад астра». Передо
мною, наступником Сл. Б. Андрея і переємцем Його ду-
ховної спадщини і Його заповітів, простелився довгий
шлях відречення, несення хреста і свідчення Йому «перед
человіки», «в роді сем прелюбодійнім і грішнім» (Мр. 8,
38). На цьому шляху могутня Божа Десниця помагала
мені, В’язневі Христа ради, давати свідчення Христові, як
це він прорік своїм учням-послідовникам: «І будете мені
свідками в Єрусалимі і в усій Юдеї та Самарії, і аж до
краю землі...» (Ді. 1, 8). Але на придорожніх стовпах мого
шляху видніли інші написи: не Єрусалим, Юдея, Самарія,
а Львів, Київ, Сибір, Красноярський Край, Єнісейськ, По-
лярія, Мордовія..., і так дослівно «аж до краю землі».

Ув’язнення ніччю, тайні судилища, безконечні допити і
підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення,
катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а

перед ними я, безборонний в’язень-каторжник, «німий сві-
док Церкви», що знеможений, фізично і психічно вичерпа-
ний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть при-
реченій Церкві... І в’язень-каторжник бачив, що і його шлях
«на краю землі» кінчався приреченням на смерть!

Силу на оцьому моєму хресному шляху В’язня Христа
ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зо
мною моє духовне стадо, мій рідний Український народ,
всі владики, священики, вірні, батьки і матері, малолітні
діти, жертвенна молодь і безпомічні старці. Я не самотній!

Надлюдську витривалість та якусь таємничу силу да-
вали мені записані в моїй душі євангельські слова Христа:
«Се аз посилаю вас яко овци посреді волков: Будите убо
мудрі яко змия, і цілі яко голубіє, внемліте же от человік,
предадят бо ви на сонми, і на соборищах їх біют вас. І
пред владики і царі ведені будете мене ради, во свидітель-
ство їм і язиком. Єгда же предают ви, не пецітеся, како
іли что возглаголете: дасть бо ся вам в той час, что воз-
глаголете. Не бо ви будете глаголющії, но Дух Отца ва-
шего, глаголяй в вас. Предасть же брат брата на смерть, і
отец чадо: і востанут чада на родителей, і убіют їх. І
будете ненавидимі всіми імене моєго ради: Претерпівий же
до конца, той спасен будет...» (Мт. 10, 16-22).

Як ніколи передше, розкрилася мені таємниця слів
Христа: «І будете мені свідками...» (Ді. 1, 8). Свідчити
Христові — ісповідувати Його перед людьми (пор. Лк. 12,
8), не відрікатися Його, нести хрест свій, страждати за
Христа і з Христом, бути готовим на муки і навіть життя
своє віддати за друзів своїх, не лякаючись тих, що «тіло
вбивають» (Лк. 12, 4), пам’ятаючи, що «хто хоче душу
свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою
мене ради та Євангелії, той спасе її. Бо яка користь лю-
дині, здобути увесь світ, а занапастити душу свою...» (Мр.
8,35-36).

Сьогодні я дякую Господу Богу, що дав мені ласку
бути свідком і ісповідником Христа так, як це велять Його
заповітні слова! З глибини душі дякую Господу Богу за те,
що з Його поміччю я не посоромив землі своєї, ні доброго
імени своєї рідної Церкви, ні себе, її смиренного служителя
і пастиря...

* * *

А ось нині, «сидячи на санях, подумавши в душі своїй і
віддавши хвалу Богові, який допровадив мене до цих
днів..., сидячи на санях на дорозі в далечінь, знеможеним
голосом молитву мовлю» (Поуч. Володимира Мономаха
дітям) і вам, моїм Духовним чадам заповітую:

«Будьте свідками» Христа і в Україні і на землях вашого
вільного і невільного поселення, в усіх країнах вашого
поселення, у в’язницях, в тюрмах і лагерях, аж до краю
землі і до краю вашого земного життя! Будьте свідками
на всіх континентах нашої бідної плянети! Не посороміть
землі української, землі ваших предків! Збережіть у своїх
душах чисте-безпорочне ім’я своєї Святої Церкви! Не по-
сороміть також свого власного українського імени, не за-
буваючи слів Христових: «Приклад бо дав я вам, щоб і ви
так робили... Амінь, амінь глаголю вам: Не є раб більший
господа свого...; щасливі будете, коли так чинитимете»
(Йо. 13, 15-16).

* * *

Євангельськими словами й образами, неначе в притчах,
змалював я свій життєвий шлях, шлях свідка, в’язня, іспо-
відника, який опинився «на краю землі» і на краю свого
власного життя, віч-на-віч смерти, в Мордовії, в невино-
симих кліматичних умовах, в найстрашнішому лагері смер-
ти, де кончина мого життя була близька.

Та милосердному і Всемогучому Божому Провидінню
сподобалося інакше! Ненадійно проголошено мені звіль-
нення! Хто і як до цього причинився, про це напишуть
колись дослідники мученицького життя нашої Церкви. Чи
це був II Ватиканський Собор з голосом на ньому нашого
Єпископату, чи це були заходи українського і чужого спів-
чуваючого наукового світу, що станув у моїй обороні, чи
це було хвилеве опам’ятання тодішніх властедержителів,
— Бог вість! Всі вони були тільки орудниками Незбагнен-
ного Божого Промислу! Між ними найбільше заважили
клопотання бл. п. Папи Йоана XXIII, цього уосіблення
доброти, людяности, смиренности і християнської любови.
У синівській вдячності заношу свою молитву до Господа
за Його прославу!

Звільнено мене, та не привернено волі моїй рідній
Церкві! Тому моя внутрішня постанова була залишитися
на рідній Землі і дальше спільно зі своєю Церквою нести
наш важкий хрест так, як я писав в Ізоляторі Київської
тюрми: «Я навіть у душі не думаю виходити з Радянської
України, але хочу тільки добитись права Греко-католицької
Церкви, яке вона вже мала в Радянському Союзі до 1946
р. і яке право належиться їй на основі Конституції, а нині
воно потоптане!., скажу одверто, що зовсім не збираюся
виходити, хіба під конвоєм, як німий свідок Церкви, що
мовчить» (Письмо в Ізоляторі, Київ, Короленка 33:
14.11.1961).

Та голос бл. п. Папи Йоана XXIII кликав мене на
Ватиканський Собор. Його голос був для мене наказом,
бо і в ньому вбачав я незбагненний задум Божого Про-
мислу. Чи не був це поклик дати живе свідчення нашій
Церкві? Чи не був це поклик завершувати те, чого не міг
довершити як в’язень? І так почався новий і дальший шлях
мого життя, яким паломничаю вже ось-ось упродовж двох
десятиліть. І цей шлях, як скоро виявилося, не був шляхом,
на якому світили «астра» — ясні зорі. Він і далі був шля-
хом В’язня Христа ради, тим разом в’язня на химерній
волі...

Надіючися на скорий поворот після закінчення Вати-
канського Собору, на поворот до свого духовного стада, і
вчинивши все, що вимагав від мене архипастирський обо-
в’язок, для забезпечення безперервного апостольського
наступства в Українській Церкві, прибув я, фізично зморе-
ний, душевно незламаний, до Петрової Столиці... Моє
прибуття до Риму, як і моє ненадійне звільнення, перші
тижні і місяці мого перебування в ньому, насамперед в
мурах старого Василіянського грецького монастиря в Ґрот-
таферрата, потім у Ватикані, були супроводжені нерозга-
даними знаками. Найкраще змалював це у своїй промові,
виголошеній з нагоди посвячення Собору Святої Софії,
дня 28.9.1969 р., Президент італійської посольської Палати,
Юлій Андреотті:

«Якщо зорі мали б бути пропорційні до терня, що
визначували Ваше життя священика, Верховного Архиєпис-
копа, тоді ми з певністю повинні б предсказати емпіричні
зони, дотепер ще незнані, ні неописані. Мудрість, про яку

нащадки скажуть, чи вона справді є мудрістю, ця мудрість
хотіла, щоб усе те, коли Ви прибули до Риму, відбулося
тут перед нами, католиками-римлянами, під своєрідною
заслоною мовчанки. Дивний цей наш світ! Бо це світ, в
якому стільки разів мається страх віддати пошану пере-
слідуваному, керуючися бажанням перешкодити в тому,
щоб, бува, переслідувач не взяв цього як виклик, чинити
ще більше зло від того, яке він творив аж до цього мо-
менту. Ми були б привітали Вас з такою радістю, з якою
християни Риму вітали св. Петра тоді, як його звільнено.
Як св. Петра, який мав оту таку різну наявність Божої
руки, наявність ангелів, і який пізніше встановив також, як
тривалий знак, Вашу присутність тут в Римі...»

І дальше продовжував Юлій Андреотті: «В 1948 р.,
Еміненціє, вийшла книжка... про стан християнства в Со-
вєтському Союзі. В цій книжці на ст. 282-ій сказано: «Оди-
надцятого квітня 1945 р. деяких єпископів заарештовано:
Митрополит Сліпий, про якого загально говорилось, що
він помер, на підставі найновіших вісток мав би ще знахо-
дитися між живими». Оцей теперішній світ, який відважився
робити закиди Пієві ХІІ-ому за те, що він вчасно не дові-
дався про те все, що потайки діялося в концентраційних
таборах, цей самий світ після закінчення війни і після того,
як наступив мир, в 1948 р. все ще не міг знати, Еміненціє,
чи Ви може вже вмерлі, а чи може ще живі. На превелике
щастя, Ви є «вмерлий», що говорить, і не тільки той, хто
говорить, але такий, що творить...»

* * *

Вже в дорозі через Відень до Риму душевний біль не
давав мені спокою, коли я думав про нашу Церкву і наш
Народ. Всі її досягнення і тисячолітня праця поколінь ле-
жали в руїні. Сприймав я це як Божу волю у глибокій вірі,
що всі історичні надбання, в тому числі також терпіння, не
даремні: Я вірив, що з руїн востане наша Церква і Народ!
Всіми силами старався я шукати виходу з цього, майже
безвихідного становища, щоб двигнути Церкву і Народ з
руїни, щоб їх відродити. Треба було знову починати працю
відродження в самому корені, від самих основ. А основи я
бачив у науці, молитві, праці і християнському праведному
житті.

Як мовчазний і тим разом знову добровільний В’язень
Христа ради радів я, що при помочі Божій, завдяки жерт-
вам цілого українського Божого люду, зокрема його ми-
рянства, і моїм смиренним трудом здвигнувся Український
Католицький Університет — вогнище науки, Собор Святої
Софії — знак і символ незнищимости Божого храму на
землі, місця молитви, Монастир Студитів — вічно горію-
чий острівець християнської праведности і східньохристи-
янського монашества і благочестя!

Тому, глянувши на ці вогнища, знаки-символи, ще раз
заповітую вам:

З уваги на те, що атеїзм є тепер офіційною доктриною
в Україні і в усіх країнах комуністичного світу, рятуйте
Український Католицький Університет, бо це кузня, в якій
мають школитися і виховуватися нові покоління священи-
ків і мірських апостолів, борців за вільну від насилля
правду і науку!

Нехай Український Католицький Університет із своїми
галузями в країнах вашого поселення буде для вас зразком
і поштовхом до нових шукань і до науково-виховної праці!
Пам’ятайте, що народ, який не знає або загубив знання
свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зни-
кає з лиця землі. Рідна наука окрилює народ до лету на
вершини зрілого серед народів світу народу!

А коли глядітимете на Собор Святої Софії, і будете
паломничати до нього як до рідної Святині, і молитву
приноситимете в ньому, пам’ятайте, що цей Собор остав-
ляю вам як знак і символ знищених і збезчещених україн-
ських храмів Божих, між ними наших найважливіших свід-
ків соборів, свідків нашого прадіднього християнства, Свя-
тої Софії в Києві і Святого Юра у Львові! Нехай же цей
отут Собор Святої Софії буде для вас знаком відродження
й побудови нових храмів на Рідній Землі і заохотою до
здвигання храмів Божих в місцях вашого перебування! А
над усе, нехай Собор Святої Софії буде для вас провідним
знаком і свідком Собору Живих Українських Душ, святим
місцем молитви й літургійної Жертви за вмерлих, живих і
ненароджених! Благаю Бога, щоб Він охороняв Собор Душ
Прийдешніх Українських Поколінь!

* * *

У своєму задумі оновити східньохристиянське благо-
честя Слуга Божий Андрей поклав основи для відродження
і росту монашого життя за Уставом св. Теодора Студита.
Невтомно трудився на цьому полі його рідний брат, бл. п.
Ігумен Климентій, страдний і смиренний ісповідник віри.
Від них обох, боговгодних Братів, перебрав я їхню спад-
щину і їхні, в передчутті смерти висловлені, прохання:
Рятувати монаший Чин Братів Студитів. Господь Бог по-
міг мені сповняти їхню волю: в Україні, мимо ударів,
росло Студитське братство, а серед Альбанських гір роди-
лася Студитська Лавра з Архимандритом на чолі. І в
далеких країнах вже миготять вогнища студитських ос-
трівців.

Студитська Лавра і її дочки-монастирі будуть собирати
тих, що, покидаючи життя в світі з-за любови до Христа і
до Його Святої Церкви, йдуть служити світові у відреченні
від нього, в посвяті і молитві. Йдуть йому служити не як
себелюбні чи слабодушні втікачі зо світу, але як невтомні
працівники і молитвеники за нього, за весь світ, за свою
Церкву, за свій Народ... На островах монашого життя всі
ті, що там собираються, стаються зберігачами і різьбарями
рідної української християнської духовости, що виявляє
себе у Святій Літургії, обрядовій чистоті, в східньохрис-
тиянській богословській мислі і монашому житті за взо-
ром древнього східньохристиянського благочестя. Вони
також сострадають з тими, що стоять у боротьбі з лукавим
світом, вони своїм життям стаються надхненниками для
духовних покликань до служіння своїй Церкві!

Бажанням Сл. Б. Андрея і благанням моїм, переємця
Його заповітів, є, щоб усі наші монаші Чини і Згромад-
ження, яких значення і праці для добра душ ніхто не при-
меншує, змагались між собою не за впливи і владу і не за
те, щоб приподобатися людям, але щоб суперничали між
собою за ріст в особистій святості і за ревне і чесне слу-
жіння Христові і рідній Українській Церкві. Тому благаю
всіх монахів і монахинь: Не стидайтесь свого рідного,
дорожіть своєю духовною спадщиною! Яка ж вона, ця
наша духовна спадщина, цінна і багата! Вона ніяк не за-
слуговує на те, щоб погорджувати нею! «Не давайте свя-

щенне собакам, ані не кидайте перед ваших перед свиньми,
щоб не топтали їх ногами і, обернувшись, вас не роз-
дерли» (Мт. 7, 6). Нехай наша духовна спадщина проникне
ваші душі, запалить вогонь у вашому серці, щоб її збері-
гати плекати! На цій спадщині освячуйте свої душі благо-
даттю і дарами Святого Духа!

* * *

В час мого прибуття до Риму відбувався II Ватикансь-
кий Собор. Як у минулих століттях, починаючи від Пер-
шого Апостольського Собору в Єрусалимі, Собор являєть-
ся збором верховних пастирів Христової Церкви, які дають
свідчення віри і життя повірених їхньому учительському і
пастирському служінню Церков. Отці Собору свідчать
перед Церквою і перед цілим світом.

Свідомий вагомости такого свідчення, у своєму Слові
до Отців Собору, дня 11 жовтня 1963-го року заговорив я
не про свідчення своє, — воно ж було відоме, — але про
Свідчення нашої Української Церкви: про свідчення її віри
в Христа і Його Єдину, Святу, Соборну й Апостольську
Церкву, свідчення, підтверджене кривавою печаттю без-
страшного ісповідництва, терпіння, мучеництва і горами
наших жертв. Щоб висловити перед усім світом вдячність,
признання й особливо щоб заявити сострадання зі стра-
даючими і дати їм моральну підтримку, вніс я прохання-
пропозицію: піднести Києво-Галицьку Митрополію і всієї
Руси до патріархальної гідности.

Це перший раз в цілій історії нашої Церкви Ідея її
Патріархату була поставлена прилюдно, ясно і на такому
всесвітньому форумі, як Вселенський Собор, хоч сама ідея
не нова: Київські митрополити, хоч не носили патріяршого
титулу, управляли Церквою наче патріярхи, користуючись
патріяршими правами по взору інших Східніх Церков.
Вони були свідомі, що Патріярхат Церкви — це видимий
знак зрілости і самобутности помісної Церкви та могутній
чинник в церковному і народньому житті.

Не диво, що такі світлі постаті в нашій історії, як
Митрополит Петро Могила та Митрополит Йосиф Веня-
мин Рутський, в найбільш трагічних часах нашого церков-
ного занепаду і роз’єднання, робили всі можливі заходи,
щоб привернути єдність Церкви і рятувати її перед заги-

беллю об’єднавши всіх на твердій основі Патріярхату Київ-
ського і всієї Руси.

Важливість Патріярхату розуміли також правителі від-
родженої молодої української держави в революційних
роках 1917-1920, коли висловлювали своє бажання бачити
в Митрополиті Андреї Шептицькім, щойно звільненого
В’язня царської Росії, першого Патріарха Києво-Галиць-
кого та всієї Руси. Наявний вислів цьому бажанню дає
затверджена і проголошена Конституція Української На-
родньої Республіки в 1920 р., правда Конституція, яку
здавлено, та мимо того вона свідчить про невмирущу Ідею
Патріярхату нашої Церкви.

Як показує історія Христової Церкви на просторі Схід-
ньої Европи, Київський Патріархат мав бути, і з певністю
стався б ним, рятунком церковної єдности у Вселенській
Христовій Церкві і рятунком нашої української, церковної
і національної, єдности.

Історичною короткозорістю, вагомою у своїх наслідках
аж до наших часів, треба вважати злегковаження великого
задуму митрополитів Могили і Рутського тодішніми прав-
лячими колами Римської Апостольської Столиці, які —
кола — хоч не заперечили самої ідеї, Патріярхату нашої
Церкви, ідеї уґрунтованої історією й вимогами церковного
життя, які однак свою відмову — дати формальну згоду
на її завершення — оправдували мотивами політичної
«коньюнктури» . І хоч такі мотиви не Божі, а людські, їх
повторюється, ними оправдується і їх застосовується у
відношенні до наших змагань за завершення повноти прав
нашої Церкви у Патріархаті до наших днів. Давньому
поняттю Української Правди, в якому сплітаються Істина
і Справедливість, такі людські мотиви чужі!

* * *

Як вірний Син Католицької Церкви, покликуючися на
ясні рішення Ватиканського Собору в питанні творення чи
виникнення патріархатів і користуючись тим, що належу
до т. зв. Папської Родини завдяки тому, що вже бл. п.
Папа Йоан XXIII іменував мене кардиналом «ін лекторе» і
на смертній постелі хотів це проголосити, — що пізніше
зробив це 25 січня 1965 р. Папа Павло VI, повторюю, як
вірний Син Католицької Церкви, неодноразово, в листах і

розмовах, просив я його [Папу] про формальну згоду піти
назустріч моєму проханню-пропозиції, яку без заперечення
прийняли до відома Отці Ватиканського Собору. Доводив
я бл. п. Папі Павлові VI, що в Східній Церкві ні Папи, ні
навіть Вселенські Собори не встановляли патріярхатів
окремих помісних Церков. Завершення тих Церков патрі-
яршим вінцем було завжди овочем дозрілої християнської
свідомости у Божому люді, у всіх його складових частинах,
в свідомості духівництва і пастирів, при чому свідомість
мирян, — отого духовного стада, довіреного їхньому
пастирському служінню, — зігравала не абияку ролю. Бо
тільки дозріла свідомість своїх власних церковних і націо-
нальних скарбів, своїх культурних і історичних надбань і
цінностей, своїх трудів і жертв, що входили в скарбницю
цілої Вселенської Христової Церкви, створювали тверду
основу для Патріярхату! Церква Києво-Галицької Митро-
полії — доводив я завжди — дала подостатньо доказів цієї
свідомости впродовж цілої своєї історії. Чому ж не при-
знати патріяршої гідности Києву, Колисці Християнства на
цілому Европейському Сході?

З синівським смиренням, з терпеливістю, але з ясністю
заявив я бл. п. Папі Павлові VI: «Не схвалите Ви, схвалить
Ваш Наступник... Бо вже тому, що ми, наша Українська
Церква, існуємо, ніколи не можемо відказатися від Па-
тріярхату...!»

* * *

І вас, мої Возлюблені діти, благаю: Ніколи не відка-
жіться від Патріярхату своєї Страдної Церкви, ви ж живі,
існуючі її діти! Своє благання до вас скріплюю на оцьому
місці власною рукою в 1975 р. написаною «Торжественною
Заявою», яку щераз повторюю:

«Бог створив людину і родину, Він є Творець також
роду, племени і нації. Любов і прив’язання, якими зв’язана
кожна чесна людська істота з своєю родиною, належиться
також її народові і нації. Патріотизм і дбання про добро
своєї нації вважались все за Богом дані обов’язки. Добро
нації треба деколи боронити перед ворогами чи внутріш-
німи чинниками, які в противному разі довели б до занед-
бання основних потреб народу. Та сама засада відноситься
і до Церкви, а саме, що існує Богом даний обов’язок пози-

тивно дбати про її добро, обов’язок і право боронити її
проти будь-кого, що спричинив би їй шкоду. Наші предки
старалися впродовж тисячі років держати зв’язок з Апо-
стольським Римським Престолом, а в тисяча п’ятсот де-
в’ятдесят п’ятому і шостому році закріпили єдність із
Католицькою Римською Церквою, під деякими умовами,
що їх дотримання пообіцяли торжественно римські папи.
Впродовж чотирьох століть ця єдність була посвідчена
великим числом мучеників між українцями, і наші дні за-
писані теж славно в аналах Церкви про цю оборону Святої
Єдности нашими братами.

Апостольський Римський Престіл під впливом і властю
урядовців Римської Курії, може і в доброму наЛірі, взяв у
1970-их роках політичний курс, який спричинив болючий
удар для нашої Церкви в Україні, а ще більше для тієї
частини нашої Церкви і Народу, що найшлась у вільному
світі. Увесь християнський світ є свідком, що наші постійні
перестороги і покірні аргументи, які ми предкладали Папі
Павлові VI, не брано до уваги».

* * *

Тому й сьогодні, коли стали відомими таємні документи
про контакти між Апостольською Римською Столицею і
Московською Патріярхією, документи, що мають характер
присуду смерти для Української Церкви, а разом з тим
упокорююче вдаряють в саму Вселенську Христову Церкву,
оглавлену Наступником св. Апостола Петра, ще раз бла-
гаю, наказую і заповітую тобі, моє Духовне стадо:

«Браття, як діти світла ходіть... І не беріть участи в
безплідних ділах тьми, але радше осуджуйте їх, бо що
вони творять, соромно є й говорити...» (Еф. 5:8, 11). До
байдужих і незрячих кличу: «Встань, ти, що спиш, і вос-
кресни з мертвих, і освітить тебе Христос...» (Еф. 5, 14).
Ще і ще благаю вас усіх: «Будьте печаттю мого апостоль-
ства» (І Кор. 9, 2), «...бодріться, стійте в вірі, будьте
мужні...» (І Кор. 16, 13), бо хоч ми «у всьому скорбні, та
не здавлені, безнадійні, та не розпачливі, гонені, та не по-
кинуті, повалені, та не загиблі» (II Кор. 4, 5-9).

* * *

«Ми стоїмо безповоротно на патріархальному устрої
нашої Церкви» — сказав я у своєму Слові на закінчення
нашого Синоду в 1969 р. (гл. «Благовісник», кн. 1-4, р.
1969, ст. 120);

Ви, Дорогі мої Брати і Сестри, зрозуміли мої слова і як
добрі діти своєї Церкви почали молитись за свого Патрі-
арха, наєдині і спільно на Святій Літургії. Молитвою вия-
вили ви свою зрілу християнську свідомість, бо молитва
це насамперед вислів повного довір’я до Божої помочі і
непохитної віри в те, що Могутній Господь здійснить те,
про що Його неустанно просимо. Чи не наказав нам
Христос просити і молитися? Чи не обіцяв нам сповнити
наші довірливі прохання? Він же сказав: «Просіть, і дасться
вам, шукайте, і знайдете, стукайте, і відчиниться вам...»
(Мт. 8, 7).

Та важливість молитви, зокрема літургічної, є ще й у
тому, що в ній віруюча людина висловлює свою віру в
об’явлені таїнства віри і своє глибоке розуміння самої іс-
тоти цілої Христової Церкви, а в ній і своєї рідної Церкви
як невід’ємної, повноцінної і в обряді, Літургії, церковному
управлінні, традицією освяченій духовній спадщині само-
бутньої її частини. Літургічна молитва стає передвісником
формулювань основних правд віри в «Символах-ісповідях
віри» в минулих століттях. Літургічна молитва творить
основу для таких же правно-канонічних формулювань, що
стосуються самої Церкви. Тому я вдячний вам, що ви
виявили свою зрілу християнську віру, коли молилися і
молитеся «за Блаженнішого Патріарха Києво-Галицького і
всієї Руси» у своїх Божих храмах, коли молилися так за
нього на гробі св. Апостола Петра в 1975 р. в часі Святого
Року. Свою молитовну віру в завершення Повноти своєї
Церкви маніфестували ви також співом, молитвою за Па-
тріарха так само, як наш народ молиться співом-молитвою
і маніфестує свою вірність в єдність — «Боже, нам єдність
подай», чи віру в завершення своїх змагань за Повноту
волі, коли благає — «люд у кайданах, край у неволі, навіть
молитись ворог не дасть... Боже Великий, дай йому волю,
дай йому долю, дай йому щастя, силу і власть...» Патріар-
хат, видіння вашої віруючої душі, стався для вас живою

дійсністю! Таким він для вас залишиться в майбутньому!
Бо ще трохи, і Патріярх, за якого молитеся, переступить
поріг туземного життя, і не стане видимого символа й
уосіблення Патріярхату в його особі. Та в вашій свідомості
і вашому видінні остається жива і дійсна Українська Цер-
ква, увінчана патріяршим вінцем!

Тому заповітую вам: Моліться, як дотепер, за Патрі-
арха Києво-Галицького і всієї Руси, безіменного і ще не-
відомого! Прийде час, коли Всемогучий Господь пошле
його нашій Церкві й об’явить його ім’я! Але наш патріар-
хат ми вже маємо!

* * *

Разом зі змаганнями за Повноту життя нашої Церкви
на началах патріархального устрою тісно в’яжеться зма-
гання за церковне з’єдинення українського народу. Душевно
радію, коли бачу, що хоч ще церковно нез’єдинені в одній
Церкві сини і дочки Українського народу, з хрестами на
своїх плечах вже з’єдинені в Христі і в Його терпіннях
зближаються до себе, щоб привітати себе поцілунком миру
й обнятись у братній любові! Висловлюючи цю радість,
благаю вас усіх, а моє благання нехай буде моїм Запо-
вітом: «...Друг друга обіймім! Промовмо — Браття!» Ідіть
слідами Св. Б. Андрея, який ціле своє життя посвятив
великій ідеї з’єдинення християн, ставши благовісником
єдности Христової Церкви! Ставайте всі в обороні прав
Української Католицької Церкви, але бороніть права Укра-
їнської Православної Церкви, так само жорстоко знищеної
чужим насиллям! Бороніть також інші християнські і релі-
гійні громади на українській землі, всі бо вони позбавлені
основної свободи сумління і віровизнавання та всі терплять
за свою віру в Єдиного Бога!

Найближчими нам по вірі і крові є наші православні
брати. Нас єднає традиція рідного християнства, спільні
церковні і народні звичаї, спільна двотисячолітня культура!
Нас єднає спільне змагання за самобутність рідної Церкви,
за її Повноту, якої видимим знаком буде єдиний Патріар-
хат Української Церкви!

Всі ми, католики і православні, боремося за востання
нашої Церкви і за її духовну силу в Україні і в країнах
поселення наших вірних. І всі ми несемо важкий Г осподній

хрест, іСповідуючи Христа! (Пор. Постанови Синоду —
«Благовісник», кн. 1-4, р. 1969, ст. 127).

Отож заповітую вам усім: Моліться, працюйте і бо-
ріться за збереження християнської душі кожної людини
українського роду і за весь Український народ і просіть
Всемогучого Бога, щоб Він допоміг нам завершити нашу
тугу за єдністю і наші змагання за церковне з’єдинення у
здвигненні Патріярхату Української Церкви!

* * *

Передчуваючи свою кончину, не можу не висловити
свого гіркого душевного болю, що супроводжав мене впро-
довж мого перебування поза рідною землею. Це біль задля
браку єдности в нашому Єпископському зборі поза межами
України. Брак єдности, неначе первородний гріх, який за-
крався до душ тих, що повинні бути світильниками. Він,
цей гріх, неначе злодій, проліз звідсіль і в нашу Страдну
Церкву на рідній землі.

Брак почуття і розуміння єдности в основних питаннях
життя Церкви і Народу — це наше нещастя, це наш спо-
конвічний гріх!

Застановлявся я над причинами цього невідрадного
явища: це насамперед недостатня богословська освіта,
виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, не-
знання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на
вершинах служити... Гнилими овочами отого всього є
легковаження всього, що наші діди і прадіди здобували і
своїм трудом і жертвами, зневажування свого рідного,
супроводжені погонею за почестями, жадобою влади, що
так нагадує боротьбу за удільні князівства в час занепаду
Київської держави, і вкінці хиткість характерів, виявом
якої стається вислужництво перед чужими і приземні по-
клони чужим богам!

Як Глава і Батько нашої Церкви старався я навчати й
упоминати. Нераз як Батько закликав я до єдности бла-
гальними словами і як Глава нашої Церкви напоумлював
рішучим твердим словом, коли треба було збудити при-
спане сумління і вказати на пастирську відповідальність за
духовне стадо перед Богом і Церквою. Бож Єпископат
повинен бути зразком однозгідности у правлінні Церкви і
прикладом єдности в усіх ділянках церковного і народ-

нього життя! Всі мої переживання з того приводу — зне-
ваги, душевні рани, словом всі оці «стріли лукавого» —
вам відомі. Вони не були легші, ніж у в’язницях і на
засланнях. І переживав я їх так само болюче, як переживав
передше в’язничні тортури. Та сьогодні я дякую Всевиш-
ньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі!
Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби!

Прощаю їм усім, бо й вони — тільки знаряддя в руках
Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою Благодать,
бути в неволі і на волі в'язнем Христа ради!

Наш світлий попередник, Сл. Б. Йосиф Венямин Рутсь-
кий у своєму завіщанні натякає на цей самий гріх, брак
єдности в єпископаті, згадує про спори, погоню за нажи-
вою, пастирську недбалість, у висліді чого взиває всіх до
духовної згоди і ревної праці, благаючи їх: «Про єдину
тільки річ прошу моїх Високопреосвященних Отців, русь-
ких Єпископів, то єсть, щоби любов’ю Христа лучилися зі
собою і зі своїм Митрополитом. Нехай словами і ділами
потверджують, що узнають його за отця...»

Висловивши отут свій гіркий жаль і біль, яким сповнене
моє серце, не бажав би нікому докоряти. Тому, Достойні і
Дорогі Брати в Єпископському служінні, простіть мені, як
і я Вам прощаю! Коли висловлюю свій гіркий біль, то
цим бажаю Вас востаннє по-батьківськи і по-пастирськи
напімнути і закликати: В єдності рятуйте нашу Церкву від
загибелі і руїни! Нехай Ваша єдність, єдність всього єпис-
копату Української Католицької Церкви, буде стимулом і
надхненням для всіх тих Пастирів, духовників і мирян,
батьків і прадідів яких родила Церква-Мати, Київська
Митрополія. На історичному шляху вони розгубились у
різних країнах, серед різних народів і забули про матір,
яка їх родила. Поможіть їм віднайти цю Матір!

«Сидячи на санях...», лечу думками до всіх моїх братів
і сестер в Україні і на просторах цілого Радянського
Союзу, до тих, що страждуть на волі, і до тих, що ка-
раються у в’язницях, тюрмах, в таборах непідсильної праці
і в лагерях смерти... Між ними бачу нових борців, науков-
ців, письменників, мистців, селян, робітників. Бачу між
ними іскателів істини й оборонців справедливости. Чую
їхній голос в обороні основних прав людини і людської
спільноти. З подивом гляджу на них, як вони боронять

своє українське слово, збагачують свою українську куль-
туру, як усіма силами свого ума і серця рятують українську
душу. І сострадаю з ними всіма, бо їх за те переслідують,
як злочинців.

Молюся за вас, мої Браття, і прошу Бога, щоб дав вам
силу боронити природних і Божих прав кожної людської
істоти і спільноти. Благословляю вас як Глава Української
Церкви, як Син Українського народу, як Ваш брат, Ваш
Соузник і Сострадалець!

* * *

«Сидячи на санях...», отут на горбі Ватиканському, не-
наче на скелях острова Патмосу, на яких св. Йоан Бого-
слов, невільний виходець із рідної землі, задивився в своє
видіння-одкровення...

Прислуховуюся до Голосу Господнього, що мовить:
«Я — Альфа і Омега, початок і кінець, хто єсть і хто був і
хто приходить, Вседержитель» (Одкр. 1, 8). І я, як колись
Йоан, «брат наш і спільник у скорботі й у царстві і в
терпінні в Ісусі» (Одкр. 1, 9), провіщаваю вам таємницю
того, що бачу і що має наступити.

Бачу Церкви-дочки, нашої Української Церкви, на різ-
них континентах землі. Раз сяють вони, як зорі, то знову
блискотять, як блукаючі вогники... Тому до них моє Слово.

До Церкви-дочки, найближчої до морозної Полярії,
кличу: «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби
ти зимний був, або гарячий!.. Бо кажеш: Багатий я, і
розбагатівся, і в нічому потреби не маю... Тож будь ревний
і покайся » (Одкр. З, 15-17, 19).

Перед моїм зором виникає сусідня Церква-дочка в
країні, що вітає пришельця монументом, символом свободи
і місто-колиску свого родження і росту назвала «Братньою
любов’ю». В ньому також колиска, де родилась і росла
перша дочка Української Церкви-Матері за морями. Бла-
гаю тебе гласом Господнім: Христос дав тобі «ключ Да-
видів, символ сили і влади (пор. Іс. 22, 22-25: Одкр. З, 7),
ключі смерти й аду» (Одкр. 1, 18), «знаю твої діла...» І всі
пізнають, що я полюбив тебе; якщо ти збережеш «слово
терпіння мого, то і я тебе збережу від години спокуси, що
має прийти на вселенну...» (Пор. Одкр. З, 8-10). Не спо-
кушайся, отже, а будь оборонцем невільних і терплячих

Твоєї Церкви-Матері! Будь живим свідком братолюбія!

На півдні бачу очима своєї душі молоду ще Церкву-
дочку, на континенті, що його благословляє з приморської
гори Спаситель-Христос. Благословляю і я тебе, смиренна,
як твій праобраз, Церкво-дочко! Слухай Голосу Господ-
нього, що несеться до тебе: «Знаю твоє горе і твою вбо-
гість, а втім ти багата... Будь вірна до смерти і дам тобі
вінець життя» (пор. Одкр. 2, 9-10).

З вдячністю мислю про Церкву-дочку на землі антипо-
дів і в молитві передаю їй Голос Господній: «Знаю діла
твої і любов, і віру і службу, і терпеливість твою...» (Одкр.
2, 19).

Ти хоч за морями така далека, та вузлами духа і серця
така близька до Церкви-Матері! Благословляю тебе і
молю: Витривай у вірі батьків, в любові до братів своїх, у
служінні Церкві-Матері своїй! І нагородою для тебе нехай
буде «зірка досвітня» (Одкр. 2, 28), яку дасть тобі Господь.

З болістю у серці споглядаю на Церкву-дочку в Аль-
біоні. Не говоритиму вже до тебе більше, бо бачу свою
кончину. Та коли голос мій, голос Глави Української Цер-
кви не доходив до твоїх верхів і не зворушував їхнього
сумління, тоді послухай голосу Того, «хто має меч двосіч-
ний гострий: Знаю де живеш — там, де трон сатани: І
держиш ім’я моє, і не зрікся віри моєї... Але маю проти
тебе трохи, бо там є у тебе ті, що держаться учення
Варлаама, який навчив Валака кинути камінь спотикання
перед синами Ізраїля... Покайся, отже...» (Одкр. 2, 12-14;
16).

Зі свого горба, неначе зі скелі Патмосу, гляджу на
Церкву-дочку в країнах доокола мене, на старому конти-
ненті. Молюся за неї, яку розорюють кордони і розді-
люють заслони, а Голос Господній мовить до неї: «Знаю
твої діла... Ніби жива, а мертва ти. Будь чуйною і укріплюй
решту, що їй скоро померти, бо я не знайшов твої діла
завершеними перед Богом моїм... Згадай, отже, як прийняв
і слухав, збережи і слухай, збережи і покайся...» (Одкр. З,
1-3).

* * *

І серед отих видінь, що виникають перед моїми очима,
бачу престольний град Київ на моїй рідній землі. На про-

щання мовлю до нього словами Одкровення: «Знаю діла
твої і труд твій і терпеливість твою, і що не можеш пере-
носити злих; і ти випробував тих, що звуть себе апосто-
лами, а не є ними, і знайшов їх ложними: І терпеливість
маєш, і страдав ради імени мого, і не знемігся...» (Одкр. 2,
2-3). Тож Голос Господній звістує тобі: «Здвигну світильник
твій...» (Одкр. 2, 5). А я, твій Син, прощаю тебе: «Світися,
світися», наш Єрусалиме, і востанеш у древній славі твоїй!

Оце моє видіння, Дороге моє Духовне стадо, перепові-
даю вам і передаю вам як Напуття у вашому палом-
ничанні!

* * *

Не був би я люблячим батьком і добрим пастирем,
якщо б призабув своїх найближчих трудівників. Це ті
духовні отці, монахи і сестри-монахині, які впродовж мого
перебування на оцьому римському острові творили мою
духовну родину. Вони слухали мене, як батька, вони тру-
дилися разом зо мною, вони служили мені, їхньому Пас-
тиреві, своїм знанням, своєю невтомною працею, вони
молилися за мене і разом зо мною, вони огортали мене
своєю любов’ю; вони помагали мені і клопоталися за мене,
коли я знемігся на старості літ. Вони ділили зі мною мою
радість і мій біль, вони помагали мені нести важкий хрест
В’язня Христа ради! Зі щирого батьківського серця дякую
вам і благословляю вас своєю немічною десницею! І молю
Всемогучого Бога, в Тройці Святій єдиного, щоб Дух Свя-
тий вас освячував і просвічував, зберігав і окрилював у
вірному служінні своїй рідній Українській Церкві!

* * *

Поховайте мене в нашому Патріяршому Соборі Святої
Софії, а як воплотиться наше видіння і востане на волі
наша Свята Церква і наш Український Народ, занесіть
мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю
і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці
Слуги Божого Андрея. Вмираю і відходжу з цього світу,
як той, кого він, Сл. Б. Митрополит Андрей, Глава нашої
Церкви, властю своєю покликав на Екзарха Великої Укра-
їни. Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського
Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях онов-

леного Собору Святої Софії. В підземеллях Київської
тюрми мене довгими роками мучили, коли я був живим, в
підземельній гробниці оновленого Собору Святої Софії
Київської спокійно опочив би я, бувши плоттю вмерлим!

* * *

Поховайте, Браття і Діти мої, та «кріпіться в Господі і
в силі кріпости Його. Зодягніться в усе оружжя Боже, щоб
ви могли стати супроти хитрощів диявольських. Бо наша
боротьба не є проти крови і плоті, але проти начальств і
властей, проти правителів тьми віку цього, проти підне-
бесних духів злоби. Ради цього прийміть усе оружжя Боже,
щоб ви змогли противитися в день лютий і, все довер-
шивши, встояти. Станьте, отже, опоясавши бедра ваші
істиною і зодягнувшися в броню правди, й обувши ноги в
готовість благовістування миру. А над усе, прийнявши щит
віри, в якім зможете вгасити всі стріли лукавого. І прий-
міть шолом спасіння, і меч духовний, що є Глагол Божий'»
(Еф. 6, 10-17).

* * *

«Сидячи на санях на дорозі в далечінь...», моДитву
мовлю до нашої Небесної Заступниці і Владичиці, Богоро-
диці — Приснодіви: Прийми під свій Могутній Покров
нашу Українську Церкву і наш Український Народ!

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога
і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіми вами'
Амінь!

+ Смиренний Йосиф
Патріярх

СЛОВО ВЕРХОВНОГО АРХИЄПИСКОПА
І МИТРОПОЛИТА

УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Поява Збірника «Мартирологів українських Церков —
Українська Католицька Церква», зібрані в ньому докумен-
ти, матеріяли й інформації про мартирологію Української
Католицької Церкви в окупованій російськими більшови-
ками Україні, є доказом живучости й нездоланности нашої
Церкви.

Благословляємо цей Збірник і поручаємо його україн-
ському духовенству, студентам богослов’я та віруючим, як
книгу, яка утверджуватиме нашу віру, вірність нашим тра-
диціям, за що віддали своє життя наші Владики, сотні
священиків і тисячі віруючих.

В час недолі, лихоліття та небезпеки наш віруючий
народ звертався з проханням про поміч до Пречистої Діви
Марії. І тепер ми віддаємо нашу Українську Церкву й наш
народ під її опіку.

В нашого українського народу вороги відібрали не лише
його землю й свободу, але забирають і віру в Бога —
єдину потіху й підтримку в його недолі. Ворог підкорив
нашу Церкву Російській Православній Церкві, яка стала
знаряддям більшовицької безбожної влади — ворога Бога,
релігії й Церкви.

Слуга Божий Митрополит Андрей 1905 року, ще перед
Першою світовою війною, присвятив Пречистій Діві Марії
весь наш народ такими словами:

«Я, Андрей Митрополит, разом з цілим клиром єпархій,
а особливо з тут присутніми учасниками Собору, хоч я
негідний зватися Твоїм слугою, бажаючи однак Тобі, Пре-
чиста Діво, Непорочно Зачата, віддати по змозі якнай-

більшу честь і славу, вибираю Тебе за особлившу Покро-
вительку повіреній мені Єпархії і всіх вірних у ній. В
присутності святого обручника Йосифа й Ангелів-хорони-
телів присвячую Тобі всі міста й села нашого краю й усіх
людей, що в них живуть, присвячую Тобі їх родини і доми
з добутком і майном. Задля крови Твого Сина, яку Він за
нас пролив, прийми нас за своїх дітей, будь нам Матір’ю,
Заступницею, Опікункою, Володаркою і випроси, Милос-
тива, нам усім ласку в Бога, щоб ми вистерігалися в учин-
ках, словах та думках всього, що могло б не подобатися
Богові й Тобі, Мати наша. Благослови наш народ, виєднай
йому в Твого Сина ласку несхитно триматися католицької
віри, вірно додержувати Божий закон, щиро й витривало
величати Твоє Пренепорочне Зачаття».

Вже 1940-го року, в час воєнного лихоліття, Синод, що
відбувався під проводом Митрополита Андрея, на 24-ій
сесії знову віддає під покров Пренепорочно Зачатої Діви
Марії Львівську Архиєпархію, усі парафії, церкви, христи-
янські родини та християнські душі, благаючи Пресвяту
Богородицю, щоб Вона у Всевишнього випросила мило-
сердя для страждаючого народу, в отих лютих . часах
війни.

2-го серпня 1970 р. Блаженніший Верх. Архиєпископ і
Кардинал Йосиф Сліпий під час прощі в Люрді звертається
до Пречистої такими словами:

«Наша переслідувана й страждаюча Церква не може
нині на рідних землях громадно й прилюдно заносити свої
молитви, тому тим гарячіші тут наші мольби й наші бла-
гання. Які зболілі й переповнені перенесеними терпіннями
й стражданнями в останніх десятиліттях душі їй серця нас
усіх! Ще дзвенять у наших вухах стогони й голоси борців,
що клали голови за волю України в чотирикутнику смерти.
Залишені без усякої помочі, серед болів і мук кликали до
рідної матері за рятунком і полегшою. Там далі конали ті,
з яких живцем з тіла паси шкіри здирали, і вони кликали в
розпуці: „Мамо, чи бачиш і чуєш ти мене?” А так ті, що зі
словами болю на устах падали від гітлерівських кулеметів
і на чужих фронтах. На каторжних роботах, у голоді й
холоді шукали полегші в рідної матері... Ген далеко на
півночі, в Потьмі, скільки ж то гинуло на засланні, а в усіх
тих страждаючих, що гинули в копальнях, у таборах за

кільчастими дротами, у всіх, що гинули на полях бою, на
рідних і чужих полях, — у всіх їх на устах ті самі слова:
„Мамо, чи бачиш і чуєш ти мене?” Рідна мати знеможена,
збідніла й безпомічна, лягла в сиру могилу.

Ти ж Пречиста наша Мати була там і бачила кожну
сльозу та кожну краплину невинно пролитої крови та їх
збирала. Ти чула кожен стогін, кожний найтихший шепіт
молитви, і заносила те все перед престол Твого Божого
Сина.

Тому ми тепер, і самі струджені та обездолені, принесли
ті плачі, болі, горе й біду до Тебе, ось тут, бо рідна наша
земна мати неспроможна їм зарадити. Ти, небесна Ненько,
допомагаєш незліченним мільйонам, що прибігають ось
тут до Тебе, а відходять вислухані й оздоровлені на душі
й на тілі. Не відкажи й нам Твоєї всемогутньої помочі.
Коли всяка людська рука не дописує чи відказує, то хто ж
нам допоможе як не Ти, Пречиста Владичице, Богородице?
Прийми мольби рабів Твоїх і визволи нас від усякої скорби
й печалі, щоб і ми відійшли потішені, скріплені й піднесені
на дусі, з новими силами на нашу дальшу важку й хресну
дорогу життя, здатні для дальших подвигів і геройств».

Тому що наша хресна дорога ще не закінчена, а лютий
ворог, зайнявши наші землі, не тільки відібрав у нас волю,
наше майно, церкви, а тепер ще відбирає і віру в Бога,
нашу рідну мову, історію й життя народу, бажаючи нас
живцем переробити на совєтський народ. Тому я, наступ-
ник цих двох стовпів Церкви й народу — слуги Божого
Андрея, і Блаженнішого Йосифа, підношу мої очі й серце
до Тебе, нашої найкращої Матері, і кличу:

«Мати Божа, Всенепорочна Маріє, змилосердися над
нашим нещасним, поневоленим народом! Не дай нам за-
гибати, але вимоли нам поміч у Твого всемогутнього Сина!
Бо ми не маємо до кого звернутися, і всю нашу надію
покладаємо тільки на Тебе, наша предобра Мати! Ми
також Твої діти, може найнещасливіші з усіх, бо вже 400
літ караємось під московською займанщиною, а за цих
останніх сорок літ дослівно гинемо серед несказанних мук
і страждань як народ, а передусім як Церква. Ворог лютий
забрав у нас усе, а тепер і молитись забороняє, щоб ми за
її допомогою не знайшли потіхи, опіки й оборони у все-
могутнього Творця.

Ми всі, з нашим переслідуваним народом, Діво над
Дівами й Мати, до Тебе прибігаємо і з тремтінням стаємо
перед Тобою і просимо: Вибави нас, Твоїх слуг, від усяких
нещасть. В нас немає іншої надії чи іншої помочі, крім
Тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, ми на Тебе на-
діємось і Тобою хвалимося, бо ми Твої слуги, тож не
відкидай нас, але ласкаво вислухай і допоможи».

Рим, січень 1985 року

Мирослав Іван Любамівський
Верховний Архиєпископ і Митрополит

РОЗДІЛ І

МЛРТИРОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
1939 — 1984

ВТРАТИ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ

Після ліквідації Української Католицької Церкви в Україні і
насильного прилучення її до Російської Православної Церкви, у
Ватикані під керівництвом архиспископа Івана Буйка виготовлено
підсумок втрат Української Католицької Церкви. Дані ці були
опубліковані в 1953 р. італійською мовою, а в 1956 р. — україн-
ською.

1. ПІДСУМОК ВТРАТ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ НА ЕТНІЧНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

1 9 3 9 рік: 1 947 рік:

Єпархій 5

Апостольські

Адміністратури

і Візитатури 2

Єпископів 10

Священики 2.950

Монахи 520

Всі єпархії зліквідовані
комуністами.

Зліквідовані комуністами.

Всі заслані, засуджені,
померли в ув’язненні або
повбивані.

50% ув’язнені,

20% живуть нелегально або
емігрували на Захід,

30% примушені перейти на
режимне російське
православ’я.

Розігнані, ув’язнені враз із
трьома протоігуменами.

Богослови 540 Розігнані або виїхали на

Захід.

Монахині 1090 Розігнані.

Вірні 4.283.000 Багато ув’знено або заслано

за віру; більшість ставить
пасивний опір.

Парафії 3.040 Зліквідовані або зайняті

представниками Російської
Православної Церкви.

Церкви 4.440 Позакривані або зайняті

Російською Православною
Церквою.

Монастирі 195 Поконфісковані, закриті або

зайняті Російською
Православною Церквою.

Інші католицькі

заклади Всі зліквідовані.

Католицькі школи:

народні 9.900

середні 380 Всі закриті.

вищі 56

Католицькі

організації 41

Католицька преса 38 Всі закриті.

Католицькі

видавництва 35

2. ЗМІНА ПРАВНОГО ПОЛОЖЕННЯ
УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦТВА

1937 рік

Держава визнає:

1. Існування Української
Католицької Церкви (Кон-
корд. 15. VII. 1929, арт. 1;
Конкорд. 2. VII. 1925, арт.
1; «Модус вівенді» 1. III.
1928, 1).

2. Свобідне заряджуван-
ня згідно з законами Божи-
ми й церковними (Конкор-
дат, 15. VII. 1929, арт. 1;
Конкордат, 2. VII. 1925, арт.
1; «Модус вівенді» 1928, 1,
Конст. 121).

3. Свободу віровизнання,
а теж прилюдних релігійних
маніфестацій (там же).

4. Ієрархії і вірним свобо-
ду зносин з Апостольською
Столицею (Конкорд. 1925,
арт. 1; Конкорд. 1929, арт.
4; «Модус вівенді» 1928, 1).

1947 рік

Держава:

1. Проголошує відділен-
ня Церкви від держави (Кон-
ституція УРСР, пар. 123).

2. Перевіряє всю діяль-
ність Церкви згідно з зако-
нодавством для громадських
організацій (Збірка законів,
пар. 10; Інстр. НКВС 16. 1.
1931, ч. 328 (там же, пар. 6).

3. Забороняє, зупиняє а-
бо утруднює: а) законно
практикувати богопочитан-
ня, б) належати до культу
державним працівникам,
в) організувати маніфестації
культу, г) збирати датки на
богопочитання, д) поширю-
вати віровизнання, е) роз-
гортати добродійну діяль-
ність, є) основувати кружки,
бібліотеки, тощо (Конст.
УРСР, пар. 123; Збірка за-
конів, пар. 11; Інстр. НКВС,
3).

4. Поборює престиж
Апостольської Столиці та
забороняє зносини з нею.

5. За громадянами всі
громадянські права без огля-
ду на віровизнання (Конк.
1925, арт. 1; Конст. 128, ч.
1).

6. Привілеї духовенству:
а) звільнення від військової
служби, б) звільнення від
секвестрацій, в) звільнення
від публічних праць (Кон-
кордат 1925, арт. 2; 1929,
арт. 5; 1929, арт. 8).

7. Право Святій Столиці
назначувати єпископів (Кон-
кордат 1925, арт. 2; 1929,
арт. 5; «Модус вівенді» 1928,
4).

8. Свободу Церкви та її
слуг: а) слова (проповідуван-
ня), б) друку (листи, тощо),
в) зборів, г) процесій, д) ор-
ганізацій, е) шкіл (семінарій
і т.д.), є) бібліотек, ж) сиро-
тинців, з) лікарень (Конкорд.
1925, арт. 2; 1929, арт. 8;
Конституція 125).

9. Право на душпастирсь-
ку обслугу: а) для військо-
вих, б) для хворих (Кон-
корд. 1925, арт. 7; 1929, арт.
18; «Модус вівенді» 1928, 4;
Конституція 128 ч. 2).

10. Свободу навчання релі-
гії в прилюдних школах і
право ієрархії інтервеніюва-
ти в справах назначування
викладачів релігії (Конкорд.
1925, арт. 13; 1929, арт. 20;
Конст. пар. 130).

5. Застосовує марксист-
ську теорію класової бороть-
би до членів Церкви (фак-
тично й теоретично).

6. Уважає духовенство
негідним: а) боронити бать-
ківщину, б) мати привілей
компетенції, в) бути праців-
никами державних установ.

7. Ув’язнює католицьких
єпископів.

8. Визнає за всіма грома-
дянами право на антирелі-
гійну пропаганду: а) словом,
б) друком, в) на зборах, г) у
походах, д) на демонстра-
ціях.

З тією метою забезпечує:
а) папір і друк, б) примі-
щена, в) зв’язок (засоби пе-
ресування і пропаганди)
(Конст. УРСР, пар. 123).

9. Забороняє душпастир-
ську обслугу: а) для військо-
вих, б) для хворих, і т.д.

10. Здійснює повне відо-
кремлення школи від церкви
з забороною: а) навчати ре-
лігію в прилюдних і приват-
них школах, б) навчати ре-
лігію одному вчителеві біль-
ше, як трьох дітей, дозво-

11. Цивільні права церков-
ного подружжя та забезпе-
чення його єдности й нероз-
дільности.

12. Свободу церковної вла-
ди вільно завідувати своїми
добрами (Конкордат 1925,
артикул 14, 15; 1929, арт. 13,
14; «Модус вівенді» — 2,
Конституція пар. 123, ч. 1).

13. Звільнення церков, ка-
плиць, семінарій, ітд. від
оподаткування (Конкордат
1925, артикул 15).

14. Пожертви й допомоги
для: а) єпископів, б) парохів,
в) капітул, г) викладачів ре-
лігії в прилюдних школах,
д) професорів єпархіяльних
семінарій (Конкорд. 1925,
артикул 11), е) на будову
церков і т.д. (Конкорд. 1925,
арт. 24; 1925, арт. 11).

ляючи (в теорії) навчати ре-
лігію тільки власних дітей
(Конституція УРСР, пар.
123; Декр. для релігійних
товариств, 8. IV. 1929, пар.
84).

11. Визнає всі права лише
за тими подружжями, які
мають цивільний шлюб;
охороняє розводи.

12. Конфіскує церковні до-
бра (націоналізація), дозво-
ляючи тільки на обмежене
вживання будинків і пред-
метів культу (Збір. Зак.
УРСР, пар. 13).

13. З усією суворістю за-
кону стягає оподаткування
за вживання будинків і пред-
метів культу (Декр. для ре-
лігійних товар., 8 квітня
1929, пар. 39).

14. Проголошує відокрем-
лення Церкви від держави
(Декрет про відокремлення
церкви від держави, 23 січня
1918).

Опубл.: Перші заковані, біла книга про переслідування віри в Україні.
Буенос-Айрес, 1956, стор. 46-49. Переклад з італійської.

ДЕТАЛЬНИМ ПІДСУМОК ВТРАТ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ НА ЕТНІЧНІЙ
ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ЗА 1943-1979 РОКИ

1. ЄПАРХІЇ

1944* рік: 1. Львівська (архиєпархія), 2. Станиславівська,

3. Перемиська, 4. Мукачівська, 5. Пряшівська.
1950 рік: Всі єпархії зліквідовані.

1968 рік: Відновлена Пряшівська єпархія.

2. АПОСТОЛЬСЬКІ АДМІНІСТРАТУРИ:

1944 рік: 1. Лемківська, 2. Волині, Підляшша і Полісся.

1950 рік: Обидві Апостольські Адміністратури

зліквідовані.

•Стан перед окупацією всіх українських земель арміями СРСР і вста-
новлення комуністичного режиму в Польщі, а згодом в ЧССР.

3. МИТРОПОЛИТ І ЄПИСКОПИ:

1944 рік:

1950 рік:

1960 рік:

Митр. Й. Сліпий

Ув’язнений

Єп.

М. Будка

Загинув в
ув’язненні

Єп.

П. Ґойдич

Ув’язнений

Загинув в
ув’язненні

Єп.

Г. Лакота

Загинув в
ув’язненні

Єп.

І. Лятишевський

Ув’язнений

Звільнений

Єп.

Й. Коциловський

Загинув в
ув’язненні

Єп.

Т. Ромжа

Отруєний

Єп.

Г. Хомишин

Загинув в
ув’язненні

Єп.

М. Чарнецький

Ув’язнений

Загинув в
ув’язненні

10.

Єп. П. Гопко*

Ув’язнений

Загинув в
ув’язненні

11.

Єп. Й. Федорик*

Ув’язнений

Не відомо

12.

Єп. О. Хіра*

Ув’язнений

* Висвячені на єпископів після 1944 року.

4. КІЛЬКІСТЬ СВЯЩЕНИКІВ У ЄПАРХІЯХ

1943 рік:

1950 рік:

1979 рік:

У Львівській

... 1061

У Станиславівській

482

У Перемиській

700

У Мукачівській

352

У Пряшівській

257

341

241

На Лемківщині

135

Разом

. . . 2987

341

241

Замордовані, ув’язнені, виве-
зені на Сибір, емігрували,
перейшли в катакомби, при-
мушені перейти на російське
православ’я 2646

5. ПАРАФІЇ

1943 рік:

1950 рік:

1979 рік:

Львівська архиєпархія . . .

. 1267

Станиславівська єпархія. .

465

Перемиська єпархія

620

Мукачівська єпархія

283

Пряшівська єпархія

149

241

203

Лемківська Ап. адм

129

Разом

.. 2913

241

203

Зліквідовано або насильно

підпорядковано Російській

Православній Церкві 2672

6. ЦЕРКВИ

1943-44 рік:

1974 рік;

Львівська архиєпархія

1261

Станиславівська єпархія

886

Перемиська єпархія

1268

Мукачівська єпархія

459

Пряшівська єпархія

416

389

Лемківська Ап. адміністратура . .

198

Разом

4488

389

Зруйновано, перемінено в різні
об’єкти, насильно передано Росій-
ській Православній Церкві

4099

7. МОНАСТИРІ

1943-44 рік: 1950 рік:

Львівська архиєпархія

Станиславівська єпархія

Перемиська єпархія

Мукачівська єпархія

Пряшівська єпархія

Лемківська Ап. адміністратура . .

Разом

203

Зруйновано, перемінено в музеї й
інші об’єкти, насильно передано
Російській Православній Церкві....

188

Детальні дані про втрати Української Католицької Церкви опрацьо-
вано на підставі Аппиагіо РопііПсіо 1943-79 і Огіепіе Саііоіісо, Сеппі
Зіогісі е ЗшізІісЬе 1962 і 1974 за книжкою: Ошуіго ВІагеіоузІсуі. Вугапііпе
Куіуап Кі(е; Меігороііпаїев, ЕрагсНіез апд ЕхагсЬаІез; ІЧотепсІаШге ап<1
5іаіІ5ііс$. Рим, В-во Українського Католицького Університету ім. св. Кли-
мента Папи, 1980, 171 стор., а також на підставі архіву «Смолоскипа».

ХРОНОЛОГІЯ ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

УВ’ЯЗНЕННЯ ВЛАДИК, СВЯЩЕНИКІВ, МОНАХИНЬ
І МОНАХІВ; ДІЯЛЬНІСТЬ КАТАКОМБНОЇ УКЦ;
НИЩЕННЯ ЦЕРКОВ І МОНАСТИРІВ; РЕПРЕСІЇ; БОРОТЬБА
ВІРУЮЧИХ ЗА РЕЛІГІЙНІ ПРАВА

18 вересня 1914 р. Після окупації Західньої України
царські власті заарештували митрополита Греко-католиць-
кої Церкви Андрія Шептицького і вивезли в Росію.

Травень 1917 р. Митр. А. Шептицький у поворотній
дорозі з заслання до Львова, зупинився у столиці України
Києві, де зорганізував першу українську католицьку пара-
фію.

Грудень 1917 р. Першим парохом української католиць-
кої парафії у Києві назначено о. Щепанюка.

1934 рік. Більшовики зруйнували у Києві першу укра-
їнську католицьку церкву, збудовану 1917 р. за проектом
інж. Івана Левинського.

1 вересня 1939 р. У висліді німецько-польської війни
армії СРСР окупували землі Західньої України, а в 1940 р.
також Буковину. В цей час починається наступ радянської
влади на Українську Католицьку Церкву і всі її установи.
Подібну боротьбу вела ця влада, почавши від 1920-их
років, з Українською Автокефальною Православною Цер-
квою на Східній Україні, знищивши її, а згодом підпо- .
рядкувавши рештки її режимній Російській Православній
Церкві.

15 вересня 1939 р. Під час бомбардування Львова зни-
щено церкву та будинок Духовної семінарії, де зберігалася

бібліотека, архів і матеріали Богословського Наукового
Товариства.

9 жовтня 1939 р. Митр. А. Шептицький встановив
Екзархати, які охоплювали територію СРСР: перший на
чолі з єп. М. Чарнецьким охоплював Волинь, Підляшша,
Полісся і Холмщину; другий на чолі з о. А. Нємцановичем
— Білорусію; третій на чолі з о. К. Шептицьким — Росію
і Сибір; четвертий на чолі з архиєп. Й. Сліпим — Велику
Україну. Протосом екзархів вибрано єп. М. Чарнецького.

10 жовтня 1939 р. Митр. А. Шептицький написав тайно
перший лист до Апостольської Столиці з-під більшовиць-
кої окупації. Він просив делегувати його на смерть і доз-
волу висвятити о. д-ра Й. Сліпого на коад’ютора.

Осінь 1939 р. Радянська влада забороняє у всіх школах
Зах. України проводити молитву, навчати релігії, заборо-
нено релігійні богослужіння, усунено з шкільних кляс роз-
п’яття Христа.

• Протестуючи проти цих заборон, митр. А. Шепти-
цький вислав листа до голови НКО Львівської обл. Жар-
ченка. З цієї нагоди звернувся окремим посланням до мо-
лоді, закликаючи її бути вірною Богові, Церкві і свойому
народові.

• Радянська влада закрила єпархіальні Духовні Семі-
нарії у Львові, Перемишлі і Станиславові. Заборонено всі
монаші Чини і релігійні установи.

• Радянські власті закрили всі українські католицькі
друкарні й сконфіскували всі типографічні машини. У
Львові закрито Богословську Академію. У католицькій
друкарні Бібльос знищено випуск 2-3 журн. «Богословіє»,
газету «Нива» й інші приготовані до друку видання.

22 грудня 1939 р. Митрополит А. Шептицький висвятив
тайно в митрополичій каплиці у Львові о. д-ра Йосифа
Сліпого, ректора Богословської Академії, на свого коад’ю-
тора з правом наслідства. У свяченнях взяли участь єп. М.
Будка, єп. М. Чарнецький і крилошани Митрополичої
Капітули.

26 грудня 1939 р. Митр. А. Шептицький вислав тайно
листа до Апостольської Столиці, в якому інформував про
більшовицькі репресії в Західній Україні.

Грудень 1939 р. Митрополит А. Шептицький проголо-
сив Пастирський лист, в якому закликав священиків своєї

архиєпархії (нараховувала 1276 парафій) повинуватися но-
вій владі й дотримуватися П розпорядків, якщо вони не є
противні Божому законові, стояти осторонь політики та
світських справ і не переставати працювати для Христа й
українського народу.

1939 рік. Більшовики замордували брата митр. А. Шеп-
тицького графа Льва Шептицького і його дружину.

Січень 1940 р. Орган Львівської архиєпархії «Архиє-
пархіяльні відомості» розпочато поширювати самвидавним
способом. Кожен священик був зобов’язаний переписувати
їх ручно і передавати свойому найближчому сусідові-свя-
щеникові. Повідомлення Української Католицької Церкви
поширювано самвидавним шляхом після того, як органи
радянської влади сконфіскували всі друкарські машинки й
цикльостилі у митрополичій палаті.

Лютий 1940 р. Митр. А. Шептицький розписав конкурс
на обсадження українських католицьких парафій в Києві,
Одесі, Вінниці, Харкові і Полтаві. У заклику з цієї нагоди
писалося: «Вимагається готовости вдень і вночі на всякі
жертви, які були б потрібні».

• Після закриття всіх українських католицьких шкіл,
семінарій і Богословської Академії Митрополичий орди-
наріят проголосив набір хлопців від 14 року життя на
богословське навчання. Всі кандидати мали бути «готові
на всякі прикрощі, труднощі та жертви, щоб дійти до
священства». Навчання відбувалося у домі Митрополита.

• Митр. А. Шептицький проголосив скликання Архи-
єпархіяльного Синоду, на якому мали бути обговорені
найважливіші проблеми праці Церкви у нових радянських
умовах.

• Митр. А. Шептицький звернувся до уряду СРСР з
проханням дозволити йому і десятьом священикам виїха-
ти до українських засланців в Сибір і інші частини СРСР у
душпастирських цілях.

1 квітня 1940 р. Митр. А. Шептицький видав пастир-
ське послання у справі безбожників (атеїстів). Про них він
писав: «їхнє горло — отвертий гріб. Мови своєї вживають
на зраду. Під їхніми губами — їдь гадини. На їхніх доро-
гах руїна і смерть».

11 квітня 1940 р. В російському журналі «Безбожник»
(ч. 11) появилася стаття проти митр. А. Шептицького «Гла-
ва униатов».

19 квітня 1940 р. У Львові розпочався Архиєпархіяль-
ний Синод. Він відбувався у катедрі св. Юра. Митр. А.
Шептицький найменував секретарями Собору — о. Мико-
лу Ґалянта (перший секретар), о. Івана Новосада і о. Ва-
силя Белея, а суддями о. Ю. Дзеровича, о. В. Лициняка і
о. Олександровича.

Квітень 1940 р. Митр. А. Шептицький закликав усіх
священиків готуватися до місійної праці на Наддніпрян-
ській Україні і на території корінної Росії.

Весна 1940 р. Митрополичий ординаріят дав кілька роз-
поряджень, які відносилися до справ виховання молоді.
Мова була про навчання молоді катехизму, про те, що
радянська шкільна опіка «стається шкідлива і небезпечна»,
про потребу рятувати дітей від загрози «фанатичної про-
паганди безбожництва у школі». Дітям доручалося носити
на грудях хрестик або релігійний медалик.

• У відповідь на вимогу радянських властей, щоб на
церквах були вивішені більшовицькі червоні прапори,
Митрополичий ординаріят дав розпорядження, що на цер-
квах можна толерувати червоні прапори, якщо вони на-
сильно вивішені представниками влади.

• Органи радянської влади почали залякувати свяще-
ників погрозами ув’язнення і заслання, якщо вони будуть
читати у церквах «Архиєпархіяльні відомості».

ЗО травня 1940 р. Державний секретар Апостольської
Столиці А. Малльоне вислав тайно листа митр. А. Шеп-
тицькому, в якому повідомляв, що Папа Пій XII відкликав
повновласті, дані йому в 1907 р. Згідно з цими повновлас-
тями, митр. А. Шептицький мав право іменувати екзархів
на цілій території Росії.

ЗО серпня 1940 р. (ст. ст.). У Львові закінчився Архи-
єпархіяльний Синод.У ньому взяло участь 80 священиків і
на ньому було обговорено методи діяльности Української
Католицької Церкви у новій радянській дійсності. Після
закінчення Синоду 14 його учасників заарештовано.

18-19 вересня 1940 р. У Львові відбувся тайно Собор
екзархів для території СРСР. На Соборі заплановано пра-
цю екзархатів у радянській дійсності та прийнято десять
постанов.

26 вересня 1940 р. Митр. А. Шептицький одержав висла-
ний тайно лист Держ. секретаря Апостольської Столиці А.
Малльоне з ЗО травня відносно права на встановлення
нових екзархатів.

12 жовтня 1940 р. Митр. А. Шептицький відбув наради
екзархів, на якому повідомив їх про рішення Папа Пія XII
відносно встановлених ним екзархатів.

31 жовтня 1940 р. Митр. А. Шептицький у зверненні
до духовенства і вірних закликав молодь: «Будьте вірні
вірі батьків, будьте вірні святим переданням, в яких ви-
ховують вас родичі, не наражайте батьків на більші тер-
піння, як ті, які приносить воєнне положення світу, не
наражайте цілого народу на небезпеку і на болючий сму-
ток! Хрести життя, які маємо з Божої волі терпеливо по-
християнськи зносити, освячують наше життя і не лиша-
ються без обильного благословенства і нагороди в небі».

• Митр. А. Шептицький звернувся до всіх священиків з
закликом не вмішуватися до політики.

9 грудня 1940 р. Напередодні виборів до Верховної
Ради УРСР (які відбулись 15 грудня) митр. А. Шепти-
цький звернув увагу всім священикам і всьому населенню
Західньої України на небезпеку, в якій опинився україн-
ський народ і українська молодь, серед якої ведеться поси-
лена «пропаганда безбожників».

1940 рік. Влада пробує підірвати авторитет митр. А.
Шептицького.

• Митр. А. Шептицький доручив священикам уділяти
православним українцям, які прибули в Західню Україну,
св. Причастя.

• Митр. А. Шептицький зложив протест проти заборони
священикам відвідувати хворих у шпиталях. Він писав: «У
радянських лікарнях гірше поводяться з умираючими, як з
засудженими на смерть по європейських в’язницях, де, в
загальному, не відкидають останнього бажання». Він до-
ручив священикам відвідувати хворих у лікарнях в цивіль-
ному одязі та «потайки приносити хворим св. Причастя і
подавати його так, щоб і найближчий сусід хворого не
спостеріг цього».

24 січня 1941 р. Всі чотири екзархи — єп. М. Чарнець-
кий, о. архим. К. Шептицький, о. А. Нємцанович і архиєп.
Й. Сліпий написали обширного листа до Апостольської

Столиці, в якому пояснювали потребу встановлення екзар-
хатів. Лист висланий тайно дійшов до Ап. Столиці ЗО
жовтня.

Червень 1941 р. Під час відвороту військ СРСР зі Льво-
ва, відділ радянських каральних органів оточив катедру
св. Юра. Всіх мешканців катедри витягнули з катедри і
поставили під мур, наставивши на них скоростріли. Серед
священиків був єп. Й. Сліпий, якому енкаведисти роздерли
рясу. Згодом всіх відпустили.

16 серпня 1941 р. Митр. А. Шептицький повідомляв
Апостольську Столицю, що лише з Львівської Архиєпархії
більшовики вивезли біля 250 тис. українців на Сибір, а
біля 6 тис. осіб знайдено помордованими в тюрмах після
їхнього відступу.

7 листопада 1941 р. Митр. А. Шептицький переслав
Апостольській Столиці звіт про нищення більшовиками
УКЦ. Він повідомляв, що в 1939-1941 роках в Західній
Україні ув’язнено або замордовано 32-ох священиків, а 33-
ох вивезено на Сибір.

Листопад 1941 р. Папа Пій XII змінив своє рішення з
ЗО травня 1940 р. і затвердив найменованих митр. А. Шеп-
тицьким чотирьох екзархів для території СРСР.

22 грудня 1941 р. Кард. Тіссеран написав листа до
митр. А. Шептицького, в якому повідомляв, що Папа Пій
XII затвердив найменованих Митрополитом екзархів. Лист
висланий тайно дійшов 12 лютого 1942 р. до митр. А.
Шептицького.

1939-41 роки. Під час першої більшовицької окупації на
Волині, Холмщині, Підляшші і Поліссі чотири священики і
шість парафій перейшли на православ’я.

• Монастир ЧСВВ у Лаврові зруйновано внутрі, зни-
щено релігійні речі, а згодом перемінено у середню школу-
інтернат.

1941 рік. Представники радянської влади роблять перші
заходи, щоб намовити о. д-ра Гавриїла Костельника очо-
лити акцію проти унії з Римом. Коли він рішуче відмо-
вився, НКВС заарештувало його сина Богдана (нар. 1924
р.), якого згодом замордували.

9-15 червня 1942 р. У Львові відбувся II Собор екзархів,
на якому прийнято ряд декретів відносно діяльности Г реко-
католицької Церкви на території окупованій німцями.

1942 рік. До Києва дійшли о. д-р Григорій Процюк і
о. д-р Иосиф Кладочний, які відновили в столиці України
українську католицьку парафію, зліквідовану більшовиками
у 1934 р.

1941-43 роки. Митр. А. Шептицький виступав багато
разів проти політики гітлерівської Німеччини на Україні.
Він протестував проти вбивств євреїв. У цій справі вислав
листа-протест до Г. Гіммлера. У катедрі св. Юра перехо-
вувалося кілька десятків євреїв, а в тому 15 дітей. На
доручення Митрополита в українських жіночих і чоловічих
монастирях переховувалося понад 150 євреїв.

Літо 1944 р. Армії СРСР вдруге окупують цілу За-
хідню Україну. 27 липня вони зайняли Львів, а 27 жовтня
Ужгород. У висліді цієї окупації під більшовицькою вла-
дою опинилися Львівська Архиєпархія Української Като-
лицької Церкви, Перемиська, Станиславівська і Мукачів-
ська єпархії, Апостольська Адміністрація на Лемківщині й
Апостольська Візитатура на Волині. Ціла Лемківщина і
частина Перемищини у висліді встановлення нових кордо-
нів між Польщею і СРСР опинилися під комуністичною
владою Польщі, а Пряшівщина під комуністичною владою
Чехо-Словаччини.

24 вересня 1944 р. В Карпатській Україні висвячено
о. Т. Ромжу на Ужгородсько-Мукачівського єпископа.

1 листопада 1944 р. Помер митр. А. Шептицький. В
останніх хвилинах його життя біля нього були присутні
його брат о. Климентій Шептицький, монахині-доглядачі
та ближча родина.

2 листопада 1944 р. Тлінні останки митр. А. Шепти-
цького перенесено до катедри св. Юра. Тисячі людей різ-
них національностей і різних віровизнань перейшли попри
домовину Митрополита.

5 листопада 1944 р. У соборі св. Юра у Львові почався
похорон митр. А. Шептицького. Похоронне богослужіння
правив митр. Й. Сліпий у сослуженні владик єп. Й. Ко-
циловського, єп. М. Будки, єп. М. Чарнецького, єп. Г.
Лакоти, протоігумена оо. Василівн о. Градюка, протоігум.
оо. Редемптористів о. де Вохта, ігумена оо. Студитів о. К.
Шептицького та багатьох священиків. Святу літургію у
латинському обряді служив архиєп. Б. Твардовський, а у

вірменському обряді кап. Вікарій о. Д. Каєтанович. У по-
хоронах брали участь 150 священиків, 70 питомців, 130 се-
мінаристів і тисячі народу. Похоронний похід пройшов
багатьма вулицями Львова і повернувся до собору св.
Юра, де в крипті були зложені тлінні останки Митропо-
лита.

12 листопада 1944 р. Митрополитом Української Като-
лицької Церкви в Західній Україні став Йосиф Сліпий.

• Архимандритом Чину Студитів став о. Климентій
Шептицький.

19 листопада 1944 р. Митр. Й. Сліпий вислав тайно
лист до Апостольської Столиці, в якому повідомляв про
смерть і похорони митр. А. Шептицького.

26 листопада 1944 р. На зборах Народних Рад в Уж-
городі проголошено «возз’єднання» Карпатської України
з УРСР. Представники рад. влади домагалися, щоб єп.
Т. Ромжа зложив прилюдну заяву про «свободу релігії в
СРСР», що він відмовився зробити.

• Єп. Т. Ромжу викликали на розмову представники
окупаційної влади командант 4-го Українського фронту
ген. І.Ю. Петров і політичний комісар ген. Мехліс. Вони
домагалися, щоб Єпископ зірвав з Апостольською столи-
цею і перейшов на російське православ’я.

Листопад 1944 р. Після смерти митр. А. Шептицького
влада почала складати списки церковних і монаших дібр
та вимагати, щоб відправлялися молебні за перемогу СРСР
над Німеччиною.

• Розпочинається кампанія проти УКЦ у Карпатській
Україні. До кінця 1944 року представники Російської Пра-
вославної Церкви насильно перебрали 15 парафіяльних і
дочерних церков та прогнали українських католицьких
священиків разом з їхніми родинами. Проти такого сва-
вілля гостро протестував перед представниками радянської
влади єп. Т. Ромжа.

Листопад-грудень 1944 р. Після окупації Карпатської
України радянськими військами пограбовано і спалено цер-
ковні книги в Ужгороді-Цегельні, Плоскові, Радванці й
інших місцевостях.

7-14 грудня 1944 р. В Москві побувала православна де-
легація, яку очолював москвофіл монах Т. Сабов з Кар-
патської України. Делегати «прохали» прийняти всіх хри-
стиян Закарпаття «під опіку» московського патріярха.

• У пресі Карпатської України починається кампанія
проти УКЦ. Щоб дискредитувати священиків, їм закида-
ють співпрацю з німцями.

• Згідно з рішенням уряду СРСР, в Карпатській Україні
почали насильно відбирати українські католицькі церкви
та передавати їх представникам Російської Православної
Церкви. Активно сприяло у цьому єпархіяльне управління
Православної Церкви в Мукачеві, яке після приходу Чер-
воної армії на Закарпаття прийняло зверхність РПЦ. Опе-
рацією ліквідації УКЦ в Карпатській Україні керував полк.
Тюльпанов.

Грудень 1944 р. У Карпатській Україні при допомозі
комуністичних комітетів, червоноармійців і міліції насиль-
но перебирають «православні» українські католицькі церкви
в селах Нижні Селища, Липчі, Нанків, Лисичі, Вучків,
Шандорів, Кошелів, Кушниці, Крайників, Теребля, Вуль-
хівці. У наступних місяцях насильно перебрано церкви у
селах Вишні Ясіння-Струків, Горінчово-Монастирець, За-
видів, Червеньово, Канора, Крива при Тересові, Чумальо-
во, Луково, Нижня Бистра, Широкий Луг, Калина, Бедевля,
Горонда, Горінчово, Заднє, Руське, Синевір, Кричево.

• Делегація УКЦ у складі: о. д-р Г. Костельник, о. К.
Шептицький, о. Г. Будзінський та о. І. Котів з доручення
митр. Й. Сліпого відвідала уряд СРСР в Москві і по-
жертвувала 100 тис. рубл. на допомогу раненим у війні. Це
був вияв бажання співіснувати в новій дійсності з радян-
ською владою. Представники уряду СРСР домагалися,
щоб УКЦ активно включилася в боротьбу з УПА.

• На Лемківщині і в Перемищині діють т.зв. «Батальони
Хлопскє» (БХ), створення яких інспірували більшовики і
комуністи Польщі. їхнім завданням було вбивати націо-
нально свідомих українських католицьких священиків, руй-
нувати українські церкви та тероризувати українське на-
селення. Вони примушували українців переходити на ла-
тинський обряд або виїздити до УРСР і переходити на
російське православ’я.

• Приблизно за рік до закінчення Другої світової війни
всі засоби масової комунікації (радіо, газети «Правда», «Из-
вестия» й інші) розпочали неперебірливу кампанію проти
Ватикану, закидаючи Апостольській Столиці співпрацю з
фашистами і нацистами. Вкоротці розпочалася подібна
кампанія проти Української Католицької Церкви.

11 січня 1945 р. Єп. Т. Ромжа відвідав представників
рад. влади на Закарпатті, щоб запротестувати проти пере-
слідувань УКЦ.

Січень 1945 р. Московський патріярх Олексій звернувся
повторно до всіх українських католицьких владик, у За-
хідній Україні щоб вони відірвалися від Ватикану і під-
порядкувалися Російській Православній Церкві.

• У Карпатській Україні проголошено ряд законів, які
дозволяли міняти віровизнання і узаконювали насильне
перебирання українських католицьких церков і їхніх дібр
представниками РПЦ.

2 лютого 1945 р. Собор Російської Православної Цер-
кви засудив Апостольську Столицю і цілу Католицьку Цер-
кву. Рівночасно розпочато кампанію проти Української
Католицької Церкви.

3 березня 1945 р. У с. Скопові на Лемківщині кому-
ністичні партизани замордували о. С. Конкольовського, о.
І. Дем’янчука, п’ять членів його родини і 82 парафіян села.

24 березня 1945 р. Народна Рада в Карпатській Україні
створена окупаційною владою, видала декрет, згідно з
яким греко-католицькі священики, їхні вдови та діти-сиро-
ти позбавлені всякої допомоги. Вона проголосила пере-
дання Рос. Православній Церкві або націоналізацію, всіх
дібр УКЦ. Цей декрет викликав криваві сутички між ві-
руючими і міліцією.

Березень 1945 р. У с. Павлокома на Лемківщині ко-
муністичні партизани замордували місцевого українського
пароха, о. Ленця, його родину і 300 до 400 українців-
католиків.

• Ус. Вільшанах на Перемищині комуністичні парти-
зани замордували дружину і двох доньок місцевого пароха
о. Степана Копистянського і сім українських віруючих-
католиків.

Березень-квітень 1945 р. Єп. Т. Ромжа відвідав ряд сіл,
де виступив з проповідями, в яких закликав триматися своєї
віри та бути стійкими у нових обставинах. Єпископа ова-
ційно вітали тисячі віруючих.

• Згідно з декретом Народної Ради, в Карпатській
Україні в усіх селах, де українського католицького насе-
лення є лише одна третя — їхню церкву і все майно мали
перебрати православні, а де греко-католики становлять

більшість — церковне майно мало бути пропорційно роз-
ділене між католиками і православними. У селах Білках,
Старому Давидкові, Буштині, Тячові, Волівцях, Негроті,
Новоселиці під час насильного перебрання церков дійшло
до кривавих побоїв віруючих і масових арештів.

б квітня 1945 р. У львівській газеті «Вільна Україна»
появилася стаття Володимира Росовича (псевдонім Яро-
слава Галана) проти митр. А. Шептицького і УКЦ п.з. «З
хрестом, чи з мечем».

11 квітня 1945 р. У Західній Україні заарештовано
п’ять українських католицьких владик — митр. Йосифа
Сліпого (Львівський архиєпископ), єп. Микиту Будку (ген.
Вікарій Львівської митрополії), єп. Миколу Чарнецького
(Апостольський Візитатор Волині), єп. Григорія Хомиши-
на (Станиславівський єпископ) і єп. Івана Лятишевського
(Станиславівський єпископ-помічник). Арешт відбувся після
того, як всі вони відмовилися перейти на російське право-
слав’я. їх фальшиво звинувачено у співпраці з німецькими
окупантами. В той самий час в Західній Україні заареш-
товано також понад 500 українських католицьких свяще-
ників.

Квітень 1945 р. Патріярх РПЦ Олексій призначив єп.
Макарія єпископом Львівським і Тернопільським, який
прибув до Львова на початку року.

• Ус. Берізки на Лемківщині комуністичні партизани
замордували місцевого пароха о. О. Білика, його дружину
і коло 250 віруючих українських католиків.

• Ус. Малковичах на Лемківщині комуністичні парти-
зани замордували дружину місцевого пароха о. І. Дми-
траша і 107 українських віруючих.

• Радянська влада створила у Львові «Ініціятивну групу
для возз’єднання Греко-католицької Церкви з Православ-
ною Церквою». До Групи призначено о. д-ра Гавриїла
Костельника (Львів), о. д-ра Михайла Мельника (Дрого-
бич), о. А. Пельвецького (Станиславів). Рада Народних
Комісарів УРСР уповноважила Групу бути адміністрато-
ром УКЦ на землях Західньої України і полагоджувати
всі юридичні питання відносно «возз’єднання» УКЦ з РПЦ.
«Ініціятивна група» була зобов’язана складати для уповно-
важеного РПЦ при РНК УРСР списки всіх деканів, свя-
щеників і настоятелів монастирів, які відмовлялися юри-
дично підпорядкуватися цій Групі.

• У Карпатській Україні знаціоналізовано всі церковні
школи, а учителям заборонено брати участь у богослу-
жіннях. Єп. Т. Ромжа дає розпорядження, щоб священики
вчили молодь катехизму в церквах.

• Радянська влада сконфіскувала друкарню оо. Васи-
лівн. Всім іншим друкарням заборонено друкувати будь-
яку релігійну літературу.

Весна 1945 р. У відповідь на безперервні репресії укра-
їнських католиків і їхньої Церкви в Карпатській Україні
велика кількість православних українців переходить до Гре-
ко-католицької Церкви. Постали нові українські католи-
цькі парафії в селах Жнятино, Яблоново, Бенедиковці, Кла-
паново, Горяни, Оріховиця, Бачава, Гайдаш, Шішловці,
Баянгаза, Старе Давидково, Чома, Гетеня, Факовбаки,
Хемлевц, Суха Бронька, Вишній Синевір і Шаркад.

4 травня 1945 р. У Львові заарештовано керівників
вірменської католицької Архидієцезії — капітулярного ві-
карія о. Діонісія Каєтановича, о. кап. Віктора Квапінсь-
кого, о. кап. Казимира Ромоскано, о. дияк. Станіслава
Добрита і всіх вірменських священиків міста.

21 травня 1945 р. У Празі заарештовано о. д-ра А.
Волошина, Президента Карпатської України й вивезено до
СРСР.

25-26 травня 1945 р. У Західній Україні заарештовано
всіх видатних діячів УКЦ.

28 травня 1945 р. «Ініціятивна група» звернулася до
РНК УРСР і до Й. Сталіна з «проханням» «вивести Цер-
кву [УКЦ] зі стану анархії і об’єднати її з [Російською]
Православною Церквою».

Травень 1945 р. У Західній Україні опубліковано «па-
стирські листи» московського Патріарха Олексія, львівсь-
кого і тернопільського єпископа Російської Православної
Церкви Макарія і «Ініціативної групи» о. Г. Костельника.
У листі «Ініціятивної групи» повідомлялося, що радянська
влада не визнає поза цією Групою жодної іншої адміні-
страції УКЦ.

18 червня 1945 р. Уповноважений Ради в справах Ро-
сійської Православної Церкви при РНК УРСР П. Ход-
ченко повідомив «Ініціятивну групу», що вона є визнана
як єдиний правний церковно-адміністративний орган Гре-
ко-католицької Церкви в Західній Україні, який має до-
вести до «возз’єднання» УКЦ з РПЦ.

29 червня 1945 р. Карпатську Україну офіційно при-
лучено до УРСР.

I липня 1945 р. 300 українських католицьких свяще-
ників написали лист-протест до заступника Голови РНК
СРСР В. Молотова, протестуючи проти незаконности дій
«Ініціативної групи» та переслідувань УКЦ, її священиків і
віруючих.

• Уряд УРСР формально визнав «Ініціативну групу» як
адміністративне тіло УКЦ в Західній Україні.

II липня 1945 р. У тюрмі Лефортово в Москві замучено
о. д-ра А. Волошина, першого Президента Карпатської
України.

Липень 1945 р. Від всіх українських греко-католицьких
священиків радянські органи вимагають стати членами
«Ініціятивної групи» або співпрацювати з нею. Хто не по-
годжувався, був згодом заарештований.

• Єп. Т. Ромжа тайно висвятив в Ужгороді на єпископа
о. прелата Олександра Хіру.

• Ус. Залісся Тернопільської обл. більшовики зруйну-
вали каплицю з написом «На пам’ятку Берестейській унії».

• В органі Московської Патріярхії «Журнал Москов-
ской Патриархии» опубліковано протикатолицькі статті
рос. Митрополита Веніяміна «Римокатолицька Церква» і
Єп. Миколая «Воюючий католицизм» (проти УКЦ).

16 серпня 1945 р. Уряди СРСР і Польщі підписали
угоду про переселення українців з Польщі до УРСР, а
поляків з СРСР до Польщі.

Серпень-вересень 1945 р. Уповноважена у справах ре-
лігій Тернопільської обл. Деремашко вела обласну кам-
панію підпорядкування священиків російському правосла-
в’ю. Вона скликала у монастирі оо. Василівн деканальні
збори, які розпочиналися богослужінням, після якого від-
бувалася дискусія і переконування «добровільно» підписати
заяву про перехід на російське православ’я. Подібні дека-
нальні збори відбувалися по всіх містах Західньої України.

Літо-осінь 1945 р. Арештовано членів крилошанського
збору і визначних українських католицьких діячів. Питом-
ців духовних семінарій Львівської і Станиславівської єпар-
хій мобілізовано до Червоної армії. У катедрі св. Юра у
Львові і в єпископській палаті у Станиславові проведено
багатоденні обшуки. Під час обшуків вилучувано архіви і
церковні речі.

Вересень 1945 р. Розпочався наступ комуністичного уря-
ду Польщі на УКЦ на Лемківщині і Перемищині. Про-
ведено багаторазові обшуки в єпископській палаті в Пере-
мишлі і в монастирі оо. Василівн.

19 вересня 1945 р. У Перемишлі заарештовано одного
священика і 17 визначних українських католицьких діячів.

21 вересня 1945 р. У Перемишлі заарештовано єп.
Йосафата Коциловського.

Осінь 1945 р. Більшовики націоналізували монастир
ЧСВВ св. Онуфрія у Лаврові, перемінили будівлю в при-
міщення для глухонімих, церкву закрили, а всіх монахів
розігнали.

• Церкву монастиря ЧСВВ у Жовкві перебрали насиль-
но представники РПЦ.

• У Перемишлі закрито Велику і Малу Духовні семі-
нарії.

• 3 Львівської обл. вивезено на Сибір понад 500 свя-
щеників, а з Тернопільської обл. — понад 150 за відмову
перейти на російське православ’я. їхні церкви закрито.

• Єпископську палату при пл. Чацького, 6 у Перемишлі
перемінено на музей; капітульний дім при вул. Т. Шевчен-
ка, 1 насильно зайняли оо. Кармеліти латинського обряду;
будинок Духовної семінарії при вул. Баштовій, 13 зайняло
польське військо; монастир ЧСВВ разом з церквою при
вул. Салезіянській на Засянні насильно зайняли сестри
Йосифітки латинського обряду; монастир сестер Василія-
нок насильно перебрали сестри Маркіянки латинського
обряду.

• Заарештовано майже всіх членів єпископських кон-
систорій Львова, Станиславова і Перемишля; всіх викла-
дачів Духовних семінарій Львова, Станиславова і Пере-
мишля; велику кількість монахів і монахинь всіх монаших
чинів.

23 грудня 1945 р. Папа Пій XII видав Енцикліку з
нагоди 350-ліття Берестейської унії, у якій він виступив на
захист заарештованих в Україні українських владик, свя-
щеників і віруючих.

1945 рік. Поширюється пляновий і організований радян-
ською владою наступ на УКЦ в цілій Західній Україні, на
Закарпатті, на землях, які попали під володіння комуні-
стичної Польщі.

• У цілій Зах. Україні представники рад. влади орга-
нізовують районні соборчики священиків з виступами проти
Апостольського Престолу і Унії 1596 року.

• Виселено укр. священиків з сіл Кошелів, Кушниці,
Крайник, Теребля, Горонда, Руське, Крячево під Польщею.

• Єп. Т. Ромжа безнастанно протестував проти без-
законня і переслідування УКЦ в Карпатській Україні пе-
ред найвищими представниками окупаційної радянської вла-
ди. У цій справі він протестував перед командуючим 4-тим
Українським фронтом ген. І.Ю. Петровим, ген. Л.З. Мех-
лісом, кілька разів у військового комісара полк. Тюльпа-
нова, у голови Народної Ради І. Туряниці, уповноваженого
у справах релігій П. Лінтура, писав протестні листи до
Верховної Ради СРСР.

• У Перемишлі пограбовано бібліотеку і архів укра-
їнської католицької катедри. Всі матеріали передано біб-
ліотекам Варшавського і Краківського університетів, як
рівнож бібліотеці католицького університету в Люблині.
Всі акти єпископської Консисторії знищено.

• У Любачеві насильно відібрано будинок сестер Йо-
сифіток і передано монахиням польського латинського
обряду.

• Католики латинського обряду насильно забрали укра-
їнські католицькі церкви в селах Лемківщини — Полняти-
чі, Розбір Округлий, Ванівці, Висоцьк, Бушковичі, Боле-
страшичі, Дрогоєв, Малковичі, Негрибці, Вірк і ін.

• У Львові закрито українську греко-католицьку Бого-
словську Академію. Велику частину питомців покликано
до Червоної армії.

• У Карпатській Україні сконфісковано всі українські
католицькі заклади, заборонено учителям брати участь в
богослужіннях, навчання катехизму в школах.

Лютий 1946 р. Делегація «Ініціятивної групи» в складі
13 священиків була вислана зі Львова до Митрополита
РПЦ у Києві Йоана у справі «добровільного возз’єднання»
УКЦ з РПЦ.

24-25 лютого 1946 р. Митрополит РПЦ Йоан потайки
висвятив у Києві українських католицьких священиків о.
А. Пельвецького на єпископа Російської Православної
Церкви Станиславова, а о. М. Мельника на єпископа РПЦ

Дрогобича і Самбора та для тієї частини перемиської
єпархії, яка увійшла у склад УРСР.

8-10 березня 1946 р. У Львові у катедрі св. Юра від-
бувся незаконний т.зв. «Львівський собор», в якому не взяв
участи ані митрополит УКЦ ані один єпископ. Згідно з
офіційними повідомленнями, в «соборі» взяло участь 216
священиків (на приблизно 2950 священиків на землях За-
хідньої України) і 19 світських «делегатів». «Собор» «уне-
важнив» Унію з 1596 р. і підпорядкував Українську Ка-
толицьку Церкву Російській Православній Церкві. Керів-
никами «собору» були о. д-р Г. Костельник, єп. М. Мель-
ник і єп. А. Пельвецький. На закінчення «собору» відбулася
«урочиста відправа», в якій взяли участь представники Ро-
сійської Православної Церкви митр. Йоан (Київ), єп. Ма-
карій (Львів), єп. Нестор (Мукачево). Вислано вітальні те-
леграми московському Патріархові Олексієві, Вселенсько-
му Патріархові Константинополя, Й. Сталінові, голові
РМ УРСР, як рівнож «послання» до віруючих і духовен-
ства Західньої України. «Собор» узаконив нелегальний ста-
тус УКЦ в СРСР. Згідно з «Вісником» московської Патрі-
ярхії, на російське православ’я перейшло в 1945 і 1946
роках 1111 українських католицьких священиків, у тому
532 з львівської єпархії, 203 з перемиської, 277 зі станисла-
вівської і 99 інших. В той самий час приблизно 1600 свя-
щеників були ув’язнені і кілька сот перейшли на нелегаль-
ний статус життя.

Березень 1946 р. В радянській пресі опубліковано по-
відомлення прокуратури УРСР про обвинувачення укра-
їнських католицьких владик. Вкоротці після цього їх за-
суджено на довгі роки ув’язнення.

5 квітня 1946 р. Делегацію Російської Православної
Церкви в Західній Україні прийняв московський Патріярх
Олексій, а згодом голова Ради для справ Православної
Церкви при РМ СРСР Карпов. У склад делегації входили
о. д-р Г. Костельник, єп. М. Мельник, єп. А. Пельвецький
та інші.

9 квітня 1946 р. Колишні члени «Ініціятивної групи»
повернулися з Москви до Львова. Своєю поїздкою вони
завершили офіційну ліквідацію Української Католицької
Церкви на землях України. УКЦ розпочинає свою діяль-
ність як катакомбна Церква, виконуючи всі релігійні функ-
ції підпільно.

Весна 1946 р. Як вияв протесту проти радянських пере-
слідувань тисячі людей у Карпатській Україні збираються
на різні відпусти, куди прибував єп. Т. Ромжа. На свято
св. пророка Іллі біля монастирської церкви оо. Василівн
зібралося біля 20 тис. віруючих; на празник Успення Божої
Матері біля монастиря оо. Василівн на Чернечій Горі біля
Мукачева зібралося 50 тис. віруючих. Єп. Т. Ромжа їм
говорив: «Якщо нам треба вмирати за нашу віру, то вми-
раймо, як мученики, аби прийняти нев’янучий вінець сла-
ви». На заклик Єпископа віруючі зложили присягу вірности
своїй вірі.

• Під час боротьби за церкву св. Михаїла у с. Неґро-
вець на Закарпатті дійшло до зудару між віруючими і
радянською міліцією. Було багато поранених. Згодом біль-
ше як половину мешканців села вивезено на Сибір.

• Ус. Мохначки Мушинського деканату (Лемківщина)
ксьондз латинського обряду при допомозі місцевих властей
насильно зайняв місцеву церкву, де парохом був о. Омелян
Венгринович.

• Від березня до червня в Західній Україні лише 42
священики перейшли на російське православ’я.

9 червня 1946 р. У Перемишлі поляки заарештували
єпископа-помічника Григорія Лакоту і видали більшови-
кам. Згодом його перевезли до слідчої тюрми в Києві.

7-10 червня 1946 р. Після повторного арешту єп.
Иосафата Коциловського натовп місцевих поляків, розагі-
тований більшовицькими агентами, три дні грабував єпи-
скопську палату в Перемишлі.

25-26 червня 1946 р. Єп. Й. Коциловського і всіх за-
арештованих в перемиській єпархії священиків вивезено до
УРСР.

Весна 1946 р. Радянська влада оприлюднила розпоряд-
ження, згідно з яким в українських католицьких церквах
могли відправляти богослужіння лише зареєстровані свя-
щеники. В кожній парафії встановлено церковний комітет,
зложений з двадцяти осіб (т.зв. «двадцятка»), який мав
розпоряджатися добром і покликувати «служителя культу»
для обслуговування потреб віруючих.

• Єп. Т. Ромжу постійно викликає на розмови уповно-
важений Ради для справ релігії, який прибув з Києва на
Закарпаття. На Єпископа роблять посилений тиск, щоб він
перейшов на російське православ’я.

22 жовтня 1946 р. В Карпатську Україну прибув упов-
новажений РПЦ єп. Нестор, завданням якого було довести
до ліквідації УКЦ на Закарпатті. Московський патр. Олек-
сій призначив його єпископом Ужгородсько-мукачівським.

Грудень 1946 р. Апостольська Столиця найменувала
польського кардинала Гльонда Апостольським Делегатом
для (українців) греко-католиків у Польщі.

17 січня 1947 р. У Київській тюрмі замучено Стани-
славівського єпископа Г. Хомишина.

26 січня 1947 р. Польський комуністичний уряд офі-
ційно зліквідував Перемиську Капітулу Греко-католицької
Церкви.

1 березня 1947 р. В українській церкві св. Климента в
Празі агенти НКВС і чеської жандармерії влаштували об-
шук. Вилучено багато матеріалів і особистих листів па-
роха церкви о. П. Гучка, якого заарештовано. На другий
день обшуку «знайдено» підкинені матеріали УПА. Зааре-
штовано його брата Івана Гучка.

22 березня 1947 р. НКДБ викликало «на розмову» на-
стоятеля ЧСВВ в Карпатській Україні о. Антонія Мондика
і настоятеля монастиря оо. Василіян на Чернечій Горі о.
Івана Сатмарія. Від них безуспішно вимагали перейти на
російське православ’я.

24 березня 1947 р. Війська НКВС оточили монастир
оо. Василіян на Чернечій Горі біля Мукачева, насильно
його перебрали, а настоятеля оо. Василіян на Закарпатті
о. Антонія Мондика, ігумена монастиря о. Івана Сатмарія
та 28 монахів перевезли до невеличкого монастиря в Імсти-
чеві, а згодом заслали на Сибір. Монастир передали пред-
ставникам РПЦ. Проти цього насилля єп. Т. Ромжа ви-
слав протестного листа до ВР СРСР.

1 квітня 1947 р. Священики УКЦ о. В. Гриник і о.
Денько відвідали Апостольського Делегата для греко-ка-
толиків у Польщі кард. Гльонда, поінформували його про
стан УКЦ в Польщі та пред’явили йому ряд вимог, які
мали започаткувати нормальну діяльність УКЦ на землях,
які опинилися під Польщею. Кард. Гльонд найменував о.
В. Гриника Генеральним Вікарієм греко-католиків у Пере-
миській єпархії.

11-13 квітня 1947 р. Єп. Т. Ромжа виголосив у катедрі
в Ужгороді Великодні проповіді, в яких засудив насилля

радянської влади та закликав віруючих витривати у час
важкого лихоліття. З подібними проповідями він відвідав
багато сіл Закарпаття в наступних тижнях.

Квітень 1947 р. Єп. Т. Ромжа вислав протест до уряду
СРСР проти заслання монахів з Чернечої Гори на Сибір.

Весна 1947 р. В Перемишлі на Великодні свята зааре-
штовано пятьох останніх українських католицьких свяще-
ників, яких зразу передали більшовикам.

• П’ять монахинь ПДМНЗ насильно вивезено з Пере-
мишля до СРСР.

• На свято Успення радянська окупаційна влада рішила
зліквідувати УКЦ в Карпатській Україні. З нагоди тра-
диційного свята, коли тисячі людей збиралися на Чернечій
Горі біля Мукачева, мало бути проголошене «торжественне
возз’єднання» Греко-католицької Церкви з Російською Пра-
вославною Церквою. На Чернечу Гору прибули представ-
ники РПЦ на Україні Архиєп. Макарій і о. д-р Г. Костель-
ник (Львів), єп. А. Пельвецький (Станиславів), єп. Сергій
(Одеса), єп. Варлаам (Волинь). Біля 80 тис. віруючих мілі-
ція і військо спрямовували на Чернечу Гору. На заклик
дзвонів тисячі людей перейшли до парафіяльної церкви в
Мукачеві. Єп. Т. Ромжу поставлено під домашній арешт.
На Чернечій Горі залишилося біля 3 тис. осіб, в присут-
ності яких організатори не могли доконати акту «возз’єд-
нання». Вкоротці розпочалися масові арешти священиків і
віруючих.

• Букарешт відвідав московський Патріярх Олексій. З
його приїздом почалося плянове переслідування ГКЦ в
Румунії. Українських священиків румунська комуністична
преса таврувала «ворогами румунського народу». Поліція
викликала багатьох священиків і примушувала їх перейти
на румунське православ’я.

11 травня 1947 р. У Пряшеві відбулася величава хіро-
тонія свячення о. монс. Василя Гопка на єпископа-поміч-
ника Пряшева.

Травень 1947 р. Єп. Т. Ромжа тайно вислав свого секре-
таря о. Олександра Пунька до Ради у справах релігій при
РМ СРСР в Москві. Він в імені Єпископа гостро протес-
тував проти переслідування УКЦ в Карпатській Україні.

Літо 1947 р. Радянські власті поставили під домашній
арешт єп. Т. Ромжу.

27 жовтня 1947 р. На дорозі з Мукачева до Ужгороду
військова вантажна автомашина пляново наїхала на віз єп.
Т. Ромжі, яким він повертався до Ужгороду разом зі сво-
їми двома помічниками. Коли червоноармійці побачили,
що Єпископ не загинув в аварії, вони його до непритом-
ности побили.

31 жовтня 1947 р. Після триденного перебування в
мукачівській лікарні єп. Т. Ромжа настільки виздоровів,
що міг ходити і говорити.

1 листопада 1947 р. Єп. Т. Ромжу отруїли в Мука-
чівській лікарні.

З листопада 1947 р. В Ужгороді похоронено єп. Т.
Ромжу. В похоронах взяло участь понад 20 тис. віруючих.

17 листопада 1947 р. На засланні в Сибірі загинув єп.
Йосафат Коциловський.

1947 рік. На Пряшівщину прибув архиєп. Єлевтерій,
уповноважений РПЦ. На початку року він заявив у Празі,
що всі слов’яни будуть з’єдинені «під керівництвом мос-
ковського Патріярха».

• Серед віруючих в Україні і на засланні поширено
шляхом самвидаву різдвяний лист митр. Й. Сліпого, який
у той час перебував в ув’язненні.

• В Карпатській Україні заборонено монаший чин оо.
Василіян, у 1948 р. — у Румунії, 1949-50 — у ЧССР, 1951
— в Угорщині.

Лютий 1948 р. Після комуністичного перевороту в Че-
хо-Словаччині розпочалася плянова кампанія проти УКЦ.
Комуністична преса називала українських католицьких свя-
щеників «зрадниками народу», «коляборантами фашизму»,
протиставляючи їм православних священиків, підпорядко-
ваних московській Патріярхії, як «правдивих патріотів».
Новий комуністичний уряд відмовився зареєструвати Гре-
ко-католицьку Церкву і вона опинилася поза чехо-слова-
цьким комуністичним законом.

Березень 1948 р. Рішенням уряду ЧССР конфісковано всі
церковні добра, а католицька преса мала зменшити тираж
своїх видань до одної третьої.

21 квітня 1948 р. В ЧССР перемінено всі церковні школи
на державні, закрито всі духовні семінарії. Пастирські лис-
ти, обіжники і зарядження єпископів мали бути одобрені
державним урядом для церковних справ.

Літо 1948 р. У Карлових Варах відбулася нарада
представників уряду ЧССР і СРСР. На вимогу міністра
закордонних справ СРСР А. Вишинського прийнято рішен-
ня про ліквідацію Української Католицької Церкви в Че-
хо-Словаччині. Акцією ліквідації зі сторони ЧССР керу-
вали д-р Честір Цісарж, д-р Ґустав Гусак, проф. Зденєк
Фірлінґер і д-р Ладіслав Голдош, зі сторони СРСР —
представник РПЦ архиєп. Єлевтерій Воронцов.

Серпень 1948 р. У Пряшеві заарештовано сестер Слу-
жебниць і сестер Василіянок, які походили з Західньої
України. В Угорському Градищі заарештовано 16 сестер,
які працювали медсестрами, а у Лібейовицях — 5, які
працювали в інтернаті оо. Редемптористів. Після допитів
у Пряшеві їх перевезли до тюрми в Ілаві в Зах. Словач-
чині, де вже перебувало 14 українських католицьких свя-
щеників. Згодом всіх перевезли до тюрми в Чеському
Тєшині. 18-ох передали комуністичному урядові Польщі.
Після перебування 15 місяців у польській тюрмі в Сосновці
їх звільнили і вони були розміщені в польських монасти-
рях латинського обряду. Священиків родом з Зах. України
без суду ув’язнили в концтаборі біля м. Новаки.

Серпень-вересень 1948 р. Відбулися обшуки в усіх укра-
їнських католицьких монастирях в ЧССР.

21 вересня 1948 р. У Львові вбито о. д-ра Гавриїла
Костельника, голову «Ініціативної групи для возз’єднання
Греко-католицької Церкви з Православною Церквою».
Другого члена Групи о. д-ра М. Мельника, який був висвя-
чений у 1946 р. на єпископа РПЦ, отруєно в поїзді, коли
він повертався з Москви до Львова.

1 жовтня 1948 р. Комуністичний уряд Румунії скликав
з’їзд греко-католицьких священиків (а в тому і українсь-
ких), в якому взяло участь 37 священиків-«делеґатів». У
висліді погроз, вони під примусом підписали приготовану
урядом заяву про уневажнення Унії з Ватиканом з 1700 р.
та про своє «возз’єднання» з Румунською Православною
Церквою. У висліді цього рішення понад 20 тис. українців-
католиків підпали під юрисдикцію Румунської ПЦ.

27-29 жовтня 1948 р. У Румунії заарештовано всіх
греко-католицьких єпископів, членів єпархіальних капітул
та багатьох священиків. Серед 1940 заарештованих свяще-
ників були й українці, які відмовилися перейти на румун-
ське православ’я.

Осінь 1948 р. Чеська і словацька комуністична преса
почала гістеричний наступ на УКЦ в ЧССР, пов’язуючи її
з рейдуючими в той час відділами УПА, які пробували
дістатися на Захід. З УПА і ОУН пов’язано єп. П. Ґой-
дича, о. П. Гучка, о. С. Сабола, хорватського римо-ка-
толицького священика о. Т. Колаковича, словака М. Дю-
ришина та інших.

13-18 грудня 1948 р. У Празі відбувся перший суд над
українськими католицькими священиками в ЧССР — о. П.
Гучком і позаочно над о. С. Саболом, який в той час втік
до Австрії.

Грудень 1948 р. У Братіславі засуджено чотирьох воя-
ків УПА на кару смерти. Під час допитів і на суді від них
вимагали, щоб вони обвинуватили єп. П. Ґойдича у зв’яз-
ках з УПА, що вони до самої смерти заперечували.

Січень 1949 р. У Пряшеві створено т.зв. «Комітет для
повороту греко-католиків на православ’я».

16 лютого 1949 р. Міліція насильно зайняла єпископ-
ську резиденцію в Ужгороді і передала її та католицьку
катедру представникові РПЦ архиєп. Макарієві. У той час
колишній угорський співробітник о. Іриней Кондратович
очолив режимний рух за ліквідацію УКЦ в Карпатській
Україні. Всі українські католицькі церкви закрито, а свя-
щеникам заборонено виконувати душпастирські обов’язки.
НКВС почало ночами викликати священиків на допити та
домагатися, щоб вони переходили на російське правосла-
в’я. У Карпатській Україні заарештовано всіх членів єпис-
копської Капітули та багатьох активних та національно
свідомих священиків.

• У Пряшеві висвячено на єпископа РПЦ колишнього
російського білогвардійського офіцера Олексія Дехтєрєва.

17 лютого 1949 р. Міністер справедливости ЧССР д-р
Чепічка назвав УКЦ в Чехо-Словаччині «злочинною і про-
тидержавною», чим офіційно і відкрито започаткував лік-
відацію цієї Церкви.

22 лютого 1949 р. Комуністичний уряд ЧССР закрив
монастир оо. Василівн у Пряшеві. Заарештовано 1 1 мона-
хів і новіціянтів. У жіночому монастирі сестер Василіянок
заарештовано сім монахинь.

28 серпня 1949 р. Ген. Вікарій Іриней Кондратович,
який очолював прорежимну групу священиків за перехід

на російське православ’я, проголосив уневажнення Ужго-
родської Унії з 1646 р. та «возз’єднання» Греко-католицької
Церкви на Закарпатті з Російською Православною Цер-
квою. У церемонії проголошення взяли участь архиєп.
РПЦ Макарій та о. Пап і о. Беца. 35 священиків перейшли
згодом на російське православ’я. Радянський уряд прого-
лосив УКЦ поза законом у Карпатській Україні. Усі гре-
ко-католицькі церкви і 283 парафії передано РПЦ.

1 жовтня 1949 р. У Караганді Казахської РСР помер
колишній єпископ українців-католиків у Канаді Микита
Будка. Його засудили у 1946 р. до 8 р. ув’язнення.

1949 рік. В Карпатській Україні під час допитів по-
мерло 18 українських католицьких священиків, а 147 ви-
везено на Сибір, 40 з них загинули в концтаборах. Всі
вони відмовлялися перейти на російське православ’я.

• Ус. Білках на Закарпатті закрито українську като-
лицьку церкву, парохом якої був о. П. Орос.

Березень 1950 р. В Ружбахах на Словаччині відбулася
тайна нарада представників т.зв. «Комітету за поворот на
православ’я», РПЦ і комуністичних української і словаць-
кої Народних Рад. На нараді розпрацьовано плян лікві-
дації Греко-католицької Церкви в ЧССР.

28 квітня 1950 р. До Пряшева скликано т. зв. «Конгрес
миру». Кожне село було зобов’язане виделеґувати на «кон-
грес» свого пароха і делегацію з церковними хоругвами і
образами. Хто відмовлявся, його клеймили «агітатором
війни» і арештовано. В залі Чорного орла під посиленою
охороною чехо-словацької комуністичної жандармерії «де-
легатів» вітали групи комуністичної молоді вигуками «Пра-
вославна віра — запорука миру!». «Конгрес миру» пере-
мінено в «Собор греко-католицького духовенства й мирян»,
який аклямаційно проголосив знесення Ужгородської Унії
1646 р., зірвання зносин з Ватиканом та підпорядкування
Греко-католицької Церкви Патріярхові Російської Право-
славної Церкви Олексієві. Спеціальна делегація «собору»
подалася до єп. ГКЦ П. Ґойдича й домагалася, щоб він
передав катедральний храм і єпископську резиденцію «за-
конній» Російській Православній Церкві. Коли Єпископ від-
мовився, його заарештувала чехо-словацька жандармерія,
а юрба «віруючих» розбила браму і увірвалася до катедри
на чолі з російськими єпископами Єлевтерієм (Воронцо-

вим) і Олексієм (Дехтєрєвим), які на знак «перемоги» від-
правили «благодарственний молебень». В той самий день
заарештовано також єпископа-помічника Василя Гопка.
Згодом обох єпископів було звільнено.

27 травня 1950 р. Уряд ЧССР оголосив декрет, згідно
з яким у Чехо-Словаччині була зліквідована Греко-като-
лицька Церква (українська і словацька), а всі П церкви,
монастирі й посідання передано Російській Православній
Церкві. Окружні управління при допомозі комуністичних
агітаторів і поліції посилили акцію за «повернення» като-
лицького духовенства і віруючих на російське православ’я.
80 священиків, які відмовилися, ув’язнено в концтаборах в
Глоговцях, Подолінцях і Бенедікові. Біля 200 священиків з
їхніми родинами переселено на примусові роботи у чеській
частині ЧССР.

8 червня 1950 р. Єп. П. Ґойдич останній раз брав
участь у публічному богослужінні.

9 червня 1950 р. Чехо-словацька комуністична жандар-
мерія вдруге заарештувала єп. П. Ґойдича.

18 жовтня 1950 р. Чехо-словацька комуністична жан-
дармерія вдруге заарештувала єпископа-помічника Греко-
католицької Церкви в ЧССР Василя Гопка.

12 листопада 1950 р. У концтабірному шпиталі у сел.
Абезь біля Воркути помер Перемиський єпископ-помічник
Григорій Лакота. У 1946 році його засуджено до 10 р.
ув’язнення.

1950-ті роки. На Івано-Франківщині спалено або зруй-
новано церкви — Пресвятої Богородиці у с. Молодьків, у
с. Гуті, у с. Рибно. У с. Павелче церкву перемінено в
магазин.

11 січня 1951 р. У Братіславі (ЧССР) розпочався суд
над українським католицьким єпископом П. Ґойдичем. На
суді державний прокурор домагався кари смерти для Єпис-
копа. Єп. П. Ґойдича засуджено на досмертне ув’язнення.

1951 рік. У концтаборі Кадикчан на Колимі перебували
в ув’язненні 38 українських священиків, у тому 4 право-
славні і 34 католицькі.

15 грудня 1952 р. Папа Пій XII видав чергову Енцик-
ліку, в якій став на захист ув’язнених в СРСР українських
католицьких владик, священиків і віруючих.

Січень 1954 р. Митр. Й. Сліпий, що перебував в ув’яз-
ненні, написав Різдвяне послання, яке згодом поширено
серед віруючих в Україні і на засланні.

28 березня 1954 р. Митр. Й. Сліпий написав з ув’яз-
нення Великопосне послання, яке згодом поширено серед
віруючих в Україні і на засланні.

20 грудня 1954 р. У с. Середнє Ів.-Франківської обл.
появилась Мати Божа у великому світлі. Багато людей
бігли в сторону заграви, думаючи, що десь горить село.
Свідком появи Матері Божої була дівчинка Ганнуся, яка
запам’ятала такі слова Божої Матері: «За часів Ноя був
потоп водою, а тепер світ, відчужений від Творця і Небес-
ного Батька, біжить назустріч потопові вогнем. Від того
вогню спасенні будуть ті вірні, що терплять найбільше від
утисків більшовицько-московського режиму». Багато лю-
дей повірило в появу Божої Матері, а місце, де вона по-
явилася, стало місцем прощ. Після відвідин того місця
багато людей виздоровлювали. Появ Матері Божої біля
с. Середнє мало бути кілька, а свідками — багато вірую-
чих. Багатьох прочан, які зіздилися до с. Середнього, роз-
ганяла міліція, деяких арештовували і ув’язнювали.

1954 рік. Українські закарпатські дівчата, які відбували
ув’язнення в Донецькій обл., передали лист до Папи Пія
XII через італійського капеляна о. Бреві, в якому писали,
що до смерти залишаться греко-католичками.

1956 рік. З ув’язнення повернулися з забороною єпи-
скопської діяльности єп. М. Чарнецький (до Львова) і єп.
І. Лятишевський (до Станиславова).

27 листопада 1957 р. У Івано-Франківську помер Ста-
ниславівський єпископ-помічник Іван Лятишевський. Після
10 р. ув’язнення він повернувся в 1956 р. до рідного міста.

1956-57 рік. З ув’язнення і заслання повернулося ряд
священиків УКЦ в Західню і Карпатську Україну. їх звіль-
нено у висліді післясталінської амнестії.

1957 рік. Загони КДБ оточили Зарваницю, окупували
місцеву церкву Пресвятої Тройці, збудовану 1754 р., обез-
честили чудотворну ікону Божої Матері, а згодом вивезли
її, не зважаючи на масовий протест віруючих.

15 листопада 1958 р. Священик катакомбної УКЦ о. Г.
Будзінський звернувся до Прокурора СРСР з протестом

проти переслідування його як українця-католика. Це пер-
ший лист о. Г. Будзінського, який шляхами самвидаву
дійшов на Захід.

2 квітня 1959 р. У Львові помер Апостольський Візи-
татор Волині, Підляшша і Полісся єп. М. Чарнецький,
куди він повернувся після 6 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Весна 1960 р. У Львові виявлено три катакомбні жіночі
монастирі — сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
на вул. Мучній (настоятелька сестра Валерія, Марія С. Ду-
бик), чину св. Вікентія на вул. Куйбишева і сестер Ва-
силіянок на вул. Чернишевського. Майже всі монахині пра-
цювали медсестрами, але жили згідно з монашими зако-
нами.

17 липня 1960 р. В ув’язненні в Леопольдові, Словач-
чина, помер єпископ Греко-католицької Церкви в Чехо-
Словаччині Павло Ґойдич засуджений 1951 р. на досмертне
ув’язнення.

1960 рік. На Україні діяли 132 римо-католицькі парафії,
які обслуговували у більшості випадків поляків-католиків і
католиків інших національних меншин.

1953-60 роки. У Тернопільській обл. 32 українські гре-
ко-католицькі священики прийняли російське православ’я.
Деякі з них відбули ув’язнення або були на засланні.

17 лютого 1961 р. Митр. Й. Сліпий, який перебував на
засланні, написав лист-послання до віруючих у день свого
народження. Лист той поширено серед українських вірую-
чих в Україні і на засланні.

1961 рік. На Львівщині було 528 діючих церков. 672
церкви закрито, зруйновано або перемінено на склади чи
музеї атеїзму.

Спалено церкву в с. Кобаках на Покутті.

25 серпня 1962 р. Зруйновано каплицю і дзвіницю при
Святоуспенській церкві в Тернополі.

18 жовтня — 18 листопада 1962 р. Зруйновано Свято-
успенську церкву в Тернополі. Церкву збудовано в 1932 р.
у 200-річчя оснування Чину Найсвятішого Ізбавителя.

1962 рік. У Польщі прийнято закон про збереження
історичних пам’яток. Згідно з цим законом підпали під
охорону, було збережено і реставровано багато українсь-
ких церков, які врятувалися від знищення.

27 січня 1963 р. Митр. Й. Сліпий звільнений після 18
років ув’язнення і заслання. Кілька днів пізніше в супроводі
монс. Віллєбрандса виїхав до Відня, звідки переїхав до
Риму.

• У день виїзду до Риму митр. Й. Сліпий висвятив на
єпископа катакомбної УКЦ колишнього ігумена монастиря
оо. Василіян у Тернополі о. Василя Величковського.

13 вересня 1963 р. Радянські власті закрили церкви у
селах Гнила, Комарники, Матків, Нижнє Висоцьке, Турка
Львівської обл. Всі вони перетворені на музеї, як пам’ятки
дерев’яної архітектури.

1966 рік. У закритій Вірменській католицькій катедрі у
Львові зібрано велику кількість творів українського ікон-
ного живопису і різьби XIV- XVIII ст. Без належної опіки
всі ці ікони призначено на повільне знищення.

29 січня 1967 р. На Лемківщині збереглося 180 укра-
їнських католицьких церков. Серед них 80 цілком опущені
і без ніякого догляду. На тій самій території напередодні
Другої світової війни було 514 українських церков. Між
1939 і 1956 роком знищено 164 церкви.

1967 рік. У 20-річчя насильної ліквідації Української
Католицької Церкви в Україні українські католицькі вла-
дики Західнього світу звернулися спеціяльним посланням
до всіх ієрархів Католицької Церкви, протестуючи проти
насилля над Українською Церквою та заперечуючи право-
сильність т.зв. «Львівського собору» 1946 року.

Літо 1968 р. Священик о. д-р Микола Бобак розпочав
акцію у справі перевезення тлінних останків єп. П. Ґой-
дича до крипти під катедральним храмом св. Івана Хрес-
тителя у Пряшеві.

19 березня 1968 р. Єпископ В. Гопко звернувся до Вер-
ховної Народної Ради (Парляменту) ЧССР з проханням
привернути Греко-католицькій Церкві право на існування.
Просьбу підтримали католицькі єпископи ЧССР. Під пе-
тицією у цій справі зібрано 40 тисяч підписів.

5 квітня 1968 р. Єп. В. Гопко відбув розмови з пред-
ставниками РПЦ у ЧССР і Чехо-словацького уряду у спра-
ві відновлення і легалізації Греко-католицької Церкви.

9 квітня 1968 р. У Празі відбулася нарада представ-

ників уряду ЧССР (д-р Ґустав Гусак) і Апостольської
Адміністрації (єп. Франціє Томашек) у справі відновлення
Греко-католицької Церкви у Чехо-Словаччині.

10 квітня 1968 р. У Кошицях (ЧССР) зібралося 113
українських і словацьких греко-католицьких священиків.
Створено діючий комітет Греко-католицької Церкви на чо-
лі з єп. В. Гопком та прийнято ряд резолюцій у справі
привернення прав Греко-католицькій Церкві в Чехо-Сло-
ваччині.

29 квітня 1968 р. В імені Діючого Комітету ГКЦ
єп. В. Гопко представив спеціальний меморандум урядові
ЧССР у Празі і Словацькій Національній Раді в Браті-
славі у справі відновлення Греко-католицької Церкви у
Чехо-Словаччині.

13 червня 1968 р. Уряд О. Дубчека офіційно легалізував
Греко-католицьку Церкву у ЧССР та дав дозвіл на від-
новлення Пряшівської єпархії. В той час розпочалася бо-
ротьба словацьких шовіністів проти русинів-українців і по-
вернення єп. В. Гопка до Пряшівської єпархії.

Весна-літо 1968 р. У висліді плебісциту 205 парафій,
які були насильно підпорядковані РПЦ, повернулися до
Греко-католицької Церкви в ЧССР. У зв’язку з інвазією
Чехо-Словаччини військами СРСР у ЗО парафіях плебісцит-
не відбувся.

7 липня 1968 р. Катедральний храм св. Івана Хрести-
теля у Пряшеві повернено Греко-католицькій Церкві.

24-25 вересня 1968 р. Обороняючи церкву перед закрит-
тям у с. Милятині, селяни три дні штрайкували.

18 жовтня 1968 р. У Львові вчинено обшук в укра-
їнських католицьких священиків о. М. Дейнеки, о. И. Во-
роновського, о. Ф. Курчаби, о. В. Величковського, о. І.
Цегельського, о. В. Матковського, о. П. Василишина, о. І.
Лопадчака, о. П. Городецького, о. М. Волосянка, о. В.
Стернюка. В інші дні зроблено обшук в о. М. Грициляка і
о. Пиріжка. Вилучувано всі релігійні речі.

30 жовтня 1968 р. Тлінні останки єп. П. Ґойдича, який
був похоронений на тюремному цвинтарі у словацькому
місті Леопольдові під номером 681, перевезено до катед-
рального храму св. Івана Хрестителя. На похороні до ві-
руючих промовляв його наступник єп. В. Гопко.

31 жовтня 1968 р. Рада в справах релігії при Раді

Міністрів СРСР видала інструкцію «Про облік релігійних
об’єднань, молитовних будинків і будівель, а також про
порядок реєстрації виконавчих органів релігійних об’єднань
і служителів культу». Облік став зобов’язуючий для всіх
релігій і віровизнань в СРСР.

Жовтень 1968 р. Верховний Суд у Братіславі реабілі-
тував єп. В. Г опка.

Осінь 1968 р. У Городоцькому р-ні у багатьох закритих
церквах зложено зерно, штучні добрива, різний інвентар. З
деяких церков віруючі повикидали всі ті речі.

1968 рік. Каральні органи посилюють переслідування
катакомбних українських католицьких священиків. Багато
священиків побито, оштрафовано або ув’язнено на короткі
строки. Побито о. Р. Чолія в с. Березень Городоцького
р-ну, о. П. Городецького в с. Хишевичі, о. Пелеха у с.
Крехові Нестерівського р-ну, переслідувано о. П. Пиріжка
у с. Градівці Городоцького р-ну.

• Ус. Тисьмениці Івано-Франківської обл. всі селяни
села виступили на захист церкви, яку хотіли закрити. За-
арештовано і засуджено до 7 р. ув’язнення колгоспного
коваля, віруючого Володимира Василика.

• У Коломиї заарештовано о. Р. Бахталовського.

• В Яремчі на Гуцульщині віруючі-селяни влаштували
штрайк, протестуючи проти закриття церкви.

• У Сколю Льв. обл. дерев’яну церкву св. Пантелеймона
з XVII ст. перемінено у музей атеїзму. Закрито церкву у с.
Верхні Рожанці зб. 1801 р., Лавочне зб. 1827 р., Опорка зб.
1844 р., Тухолець зб. 1845 р. і Нижня Рожанка. Всі їх
перемінено в музеї, як пам’ятники дерев’яної архітектури.

• У Городенці тепер Ів.-Фр. обл. Миколинську церкву
перемінено у сільсько-господарський магазин.

Січень 1969 р. У Львові заарештовано єпископа ката-
комбної УКЦ В. Величковського.

2 квітня 1969 р. Усунено єп. В. Гопка з адміністрації
Пряшівською єпархією. Апостольська Столиця призначи-
ла на його місце адміністратором єпархії словацького свя-
щеника о. Івана Гірку. Новий адміністратор від самого
початку вів політику словакізації місцевого українського
населення, використовуючи для цього Церкву. Незадоволе-
ні таким поступуванням нового адміністратора, багато віру-
ючих почали прилучуватися до православних парафій, де

богослужіння відбувалося церковно-слов’янською мовою.

З червня 1969 р. Уряд ЧССР на чолі з О. Дубчеком
видав декрет, яким легалізував Греко-католицьку Церкву в
Чехо-Словаччині й визнав її законною релігійною орга-
нізацією.

Листопад 1969 р. Міліціонери влаштували напад на
церкву св. Успення у Львові. Вони насильно забрали ста-
ровинні книги і спалили їх.

Грудень 1969 р. У Львові видруковано самвидавним
способом 1000 примірників католицького «Молитовника
для українського народу».

1969 рік. У багатьох священиків катакомбної УКЦ
зроблено обшуки і вилучено багато релігійної літератури,
старих видань, релігійні речі. Обшуки зроблено у свяще-
ників о. Стернюка, о. І. Цегельського, о. Третяка, о. Сма-
ля, о. Оришкевича, о. Чолія. Зроблено обшуки в помеш-
каннях, де жили монахині Йосифітки, Василіянки й інші.

• Засуджено єп. В. Величковського, о. П. Городецького,
о. Р. Бахталовського на різні терміни ув’язнення.

• У Жидачеві Львівської обл. знищено пропам’ятний
хрест з XV ст.

1970 рік. Загони каральних органів робили напади на
церкви і віруючих у Самборі, у с. Пиняни Самбірського
р-ну, влаштовували облави священиків. У пресі появилися
статті проти українських католицьких священиків. Розпо-
чато кампанію проти настоятеля Преображенської церкви
у Львові, колишнього в’язня сумління, а перед Другою
світовою війною редактора католицької газети «Мета» о.
П. Козицького, який перейшов на російське православ’я.

ЗО травня — 2 червня 1971 р. В Загорську (РРФСР)
відбувся синод Російської Православної Церкви, на якому
було «канонічно» уневажнено Берестейську і Ужгородську
унії та схвалено насильне підпоряд ховання Української Ка-
толицької Церкви Російській Православній Церкві. На си-
ноді був присутній у ролі обсерватора папський представ-
ник кард. Віллєбрандс.

16 серпня 1971 р. Вячеслав Чорновіл зложив заяву, про-
тестуючи проти нищення могил вояків українських армій
на Янівському цвинтарі у Львові.

6 грудня 1971 р. Владики візантійсько-руської митро-
полії у США зложили заяву проти ухвали синоду РПЦ у

справі «канонічного» уневажнення Берестейської і Ужгород-
ської уній.

1971 р. У с. Підліски Нестерівського р-ну зруйновано
церкву Спасопреображення, а на її місці збудовано ресто-
ран.

Лютий 1972 р. Єпископа катакомбної УКЦ В. Велич-
ковського виселено з СРСР до Югославії, звідки він пере-
їхав до Риму, а згодом до Канади.

Літо 1972 р. В українському самвидаві появився лист
українських віруючих до редакції російського атеїстичного
журналу «Наука и религия», в якому сильними аргумента-
ми віруючі розбивають атеїстичну пропаганду в СРСР.

1972 рік. У с. Забужжя Сокальського р-ну каральні ор-
гани після знищення церкви внутрі, закрили її.

• Ус. Межиріччя Сокальського р-ну місцеву церкву
перемінено на склад.

• Ус. Волсвин Сокальського р-ну пограбовано місцеву
церкву, а багато церковних речей знищено.

• Ус. Смільна на Стрийщині перемінено місцеву цер-
кву на склад.

• Напередодні Зелених свят на Янівському цвинтарі у
Львові остаточно знищено всі надмогильні хрести на гро-
бах вояків українських армій.

• Знищено хрести на гробах українських вояків на цвин-
тарях в Івано-Франківську, Тернополі, Золочеві, Городку.

• 180 українців-католиків Стрия вислали скаргу до Вер-
ховної Ради СРСР, домагаючись відкриття української ка-
толицької церкви та протестуючи проти постійних пере-
слідувань віруючих.

• У Львові знову видруковано самвидавним способом
1500 примірників католицького «Молитовника для україн-
ського народу».

• У Львові зруйновано церкву Введення у храм Пре-
святої Богородиці при вул. Артема.

ЗО червня 1973 р. У Канаді помер єпископ катакомбної
УКЦ В. Величковський. Був засуджений на кару смерти,
що замінено на 10 р. ув.; 1945-55, 1969-72 перебував в ув’яз-
ненні.

15 липня 1973 р. КДБ виявило в Західній Україні сам-
видавну друкарню української католицької літератури. Ма-
ло бути видруковано протягом двох років 500 примірників

«Молитовників для вірних — Благодарім Господа», 150
прим. «Коляди або пісні набожні на Рождество Христове»,
100 прим, требників «Чин тайни святого хрещення і миро-
помазання», 300 прим, книг релігійного змісту для вірую-
чих Закарпаття.

19 грудня 1973 р. На дорогах сіл Бабухів, Вербилівці і
Залужжя в Івано-Франківській обл. знищено всі придорож-
ні хрести. Деякі були поставлені на знак знесення панщини
в 1848 р.

1973 рік. ЦК Комуністичної Партії України розглядав
питання діяльности катакомбної УКЦ на Україні.

• В Ів.-Франківську заарештовано палітурника Романа
Василину зі Львова, причетного до друкування самвидав-
ної української католицької літератури. Згодом у цій самій
справі заарештовано М. Синишина, Г. Гавриляка та свя-
щеників о. І. Кривого (Львів), о. А. Соколяна, о. М.
Федорака (Ів.-Франківськ) і о. Горадчука (Коломия).

• У 1962 році на території кол. Львівської єпархії була
1261 церква. Всі вони були українськими католицькими
церквами, що їх згодом підпорядкували РПЦ. Протягом
десяти років 974 церкви закрито, зруйновано, спалено, пе-
ремінено в музеї атеїзму або магазини.

• Український католицький священик о. Володимир
Прокопів, який жив в Литві, їздив з делегацією україн-
ських католиків до Москви. Делегація везла петицію у
справі легалізації Української Католицької Церкви, під
якою поставили свої підписи 12 тисяч віруючих Західньої
України.

З жовтня 1974 р. На синоді Вселенської Церкви в Римі
виступив кард. Й. Сліпий на захист УКЦ і її віруючих в
Україні. Він сказав, що Церква принесла в жертву «гори
трупів і ріки крови».

Травень 1975 р. У Львівській обл. пограбовано п’ять
церков.

12 серпня 1975 р. Біля с. Любешки Львівської обл.
зруйновано каплицю, яку поставлено з нагоди знесення
панщини в 1848 р. Представники каральних органів забра-
ли дві дорогоцінні ікони і розп’яття Христа.

Серпень 1975 р. У селі Любеля Львівської обл. зруй-
новано каплицю з XIX ст.

• Ум. Долині Ів.-Франківської обл. зруйновано церкву
з XVI ст.

1975 рік. Завдяки довгорічним клопотанням о. митр.
Василя Гриника, в Польщі висвячено перших священиків
після Другої світової війни у греко-католицькому обряді.

22 травня 1976 р. Митрополит Львівський і Тернопіль-
ський Миколай заявив, що у Львівсько-Тернопільській
єпархії Російській Православній Церкві підпорядковано бі-
ля тисячу українських католицьких церков. їх обслуговує
біля 700 священиків, які підпорядковані Московському
патріархові.

Травень 1976 р. На Львівщині пограбовано п’ять цер-
ков. Грабіжники забрали церковні дорогоцінності й ікони
та знищили багато церковних речей.

22 червня 1976 р. Василь Кобрин написав заяву до ген.
прокурора СРСР, протестуючи проти грабування і руйну-
вання церков у Львівській обл.

23 липня 1976 р. У ЧССР помер Пряшівський єпископ-
помічник В. Топко. 1950 р. був засуджений до 15 р. ув’яз-
нення.

29 липня 1976 р. Тлінні останки єп. В. Топка зложено у
крипті катедрального собору св. Івана Хрестителя у Пря-
шеві.

1976 рік. У Тернополі на цвинтарі знищено могили
вояків українських армій. Співробітники «Смолоскипа» ви-
везли на Захід кілька кісток з розритих стрілецьких могил,
які згодом вмуровано в пам’ятник борцям за волю України
на українському цвинтарі у Філядельфії.

• Протягом кількох років в Івано-Франківській обл.
закрито 18 церков.

28 квітня 1977 р. На Закарпатті заарештовано провід-
ного українського правозахисного і релігійного діяча Ио-
сифа Терелю. Вкоротці після арешту його ув’язнили на З
роки у Дніпропетровській психіатричній тюрмі.

З червня 1977 р. Український католицький і правоза-
хисний діяч Йосиф Тереля звернувся листом до Папи Пав-
ла VI, в якому розповідає про переслідування його ра-
дянськими органами та просить допомогти йому виїхати з
СРСР.

27 листопада 1977 р. Патр. і кард. Й. Сліпий виступив

на Трибуналі ім. А. Сахарова в Римі на захист Української
Католицької Церкви в Україні.

8 грудня 1977 р. У с. Мшани Львівської обл. на місцеву
церкву, де богослужіння відбувалося в українському греко-
католицькому обряді, напала міліція і агенти КДБ, розі-
гнали віруючих, а церкву внутрі зруйновано — знищено
іконостас, образи, хоругви. З церкви вивезено багато цер-
ковних речей, і її закрито.

1977 рік. Олена Т. Тереля, дружина Йосифа Терелі,
звернулася до Міжнародньої Асоціяції Психіятрів на захист
свого чоловіка, якого заарештували в квітні 1977 р., а у
вересні того ж року запроторили до психіатричної тюрми
в Дніпропетровську.

б і 13 серпня 1978 року. У Червонограді (кол. Кристи-
нопіль) на Львівщині віруючі влаштували зібрання біля
церкви, яку перемінено в музей атеїзму, і домагалися її
відкриття для богослужінь.

20 серпня 1978 р. Патр. і кард. Й. Сліпий розіслав всім
кардиналам, визначним релігійним діячам і акредитованим
при Апостольській Столиці представникам звернення про
стан УКЦ в Україні, просячи їх стати на захист україн-
ських католиків під більшовиками.

1978 рік. В Івано-Франківську зрівняно з землею моги-
ли УССів на місцевому українському цвинтарі. З багатьох
гробів усунено написи. Викинено тлінні останки зі збірної
могили помордованих більшовиками в 1941 р. українських
в’язнів.

• Українську католицьку церкву у с. Мшани Львів-
ської обл. перемінено у магазин телевізорів, а згодом па-
перу.

2 січня 1979 р. Українську католицьку церкву у с. Гра-
дівка (Гошани) Львівської обл. охороняли озброєні відділи
каральних органів, щоб не допустити віруючих до участи
у Різдвяних богослужіннях.

6-7 січня 1979 р. Під час Різдва Христового церкву у с.
Надорожному Івано-Франківської обл. окружила міліція і
нікого до неї не пропускала.

15 січня 1979 р. На похорони о. М. Муранія, адміні-
стратора катакомбної УКЦ на Закарпатті, прибув зі за-
слання в Казахстані Ужгородський єпископ Української

Католицької катакомбної Церкви О. Хіра. Над могилою
померлого священика він сказав: «Завдяки йому наша Му-
качівська єпархія не вмерла. Вона ще живе і далі буде
жити».

19- 24 квітня 1979 р. У с. Градівка (Гошани) Львівської
обл. церкву, яку обслуговував священик катакомбної УКЦ
о. Р. Єсип, представники каральних органів держали під
охороною, щоб унеможливити віруючим взяти участь в
богослужіннях.

20- 24 квітня 1979 р. У с. Надорожному Івано-Франків-
ської обл. озброєні відділи каральних органів не допускали
віруючих до місцевої католицької церкви, яку обслугову-
вав єпископ катакомбної УКЦ Василик. У віруючих від-
бирали паски, і нищили їх, а церкву закрили.

21 квітня 1979 р. У Страсну Суботу міліція окружила
стару василіанську церкву в с. Вільшаниці Львівської обл. і
влаштували облаву на священика катакомбної УКЦ о. Й.
Каваціва.

Осінь 1979 р. Преса, радіо і телевізія повели посилену
кампанію проти УКЦ у зв’язку з прибуттям на Україну
італійського священика о. Бернардо Вінченцо. Йому за-
кидали, що він приїхав до католицького єпископа УКЦ Й.
Федорика з «підривною ціллю» та пов’язали його з патр. і
кард. Й. Сліпим. Після зложення «покаянної» заяви на
спеціяльно влаштованій пресконференції о. Б. Вінченцо ви-
селено з СРСР.

28 грудня 1979 р. На Україні передчасно помер єпископ
катакомбної УКЦ Йосафат Федорик.

1979 рік. Біля української католицької церкви у с. Мша-
ни Львівської обл. міліція брутально побила багатьох ві-
руючих, які протестували проти перемінення її на магазин.

• Ус. Колодниці Львівської обл. зруйновано україн-
ську церкву.

• У катедрі св. Юра у Львові заборонено на один
місяць відправляти богослужіння, як покарання за те, що
деякі священики давали духовну опіку українцям-католи-
кам.

• Українську католицьку церкву у с. Верхній Гай Львів-
ської обл. постійно охороняли віруючі, зберігаючи її від
перемінення на атеїстичний музей.

• В багатьох містечках і селах Західньої України міліція

і агенти КДБ влаштовували облави на священиків і єпи-
скопів катакомбної Української Католицької Церкви.

• Ус. Голуботів Львівської обл. під час Воскресної
Утрені влаштовано облаву на священика, якому вдалося
втекти.

• Віруючі сіл Мшани і Завадів Львівської обл. про-
довжували посилені клопотання у справі легалізації укра-
їнських католицьких парафій у їхніх селах.

2 січня 1980 р. Озброєна міліція зробила напад на укра-
їнську католицьку церкву у с. Верхній Гай Львівської обл.

Січень 1980 р. В українському самвидаві появився об-
ширний документ «З життя Української Католицької Цер-
кви», в якому подано інформації про стан УКЦ в Україні в
1977-1979 роках.

20 лютого 1980 р. В Одесі заарештовано українську
правозахисницю католицького віровизнання Ганну Михай-
ленко. Згодом її засудили на примусове ув’язнення в пси-
хіятричній тюрмі на неозначений термін.

26-27 лютого 1980 р. У с. Томашівці Калуського р-ну
спалено українського католицького священика о. Анатолія
Ґурґулу з його дружиною.

Весна 1980 р. У с. Россош Свалявського р-ну Закарпат-
ської обл. спалено дерев’яну церкву.

20 червня 1980 р. Мешканці с. Россош на Закарпатті на
знак протесту проти заборони відбудувати спалену в селі
церкву відмовилися взяти участь у виборах.

28 липня 1980 р. На Міжнародньому Конгресі органі-
зації «Церква в потребі» в Кеніґштайні (Західня Німеччи-
на) доповідь патр. і кард. Й. Сліпого про стан УКЦ в
Україні «Церква мучеників» прочитав о. архим. Л. Гузар.

2 грудня 1980 р. Синод владик УКЦ, який відбувся в
Римі, осудив т.зв. «Львівський собор» з 1946 р., на якому
зліквідовано Українську Католицьку Церкву в Україні і
підпорядковано її Російській Православній Церкві. Того ж
місяця Московська патріярхія вислала протест до Папи
Івана Павла II.

1980 рік. Віруючі с. Мшани Городокського р-ну Львів-
ської обл. в 1977 р. розпочали заходи у справі реєстрації
місцевої української католицької парафії. Написано біля
сто листів і просьб, делегації віруючих одинадцять разів

відвідували Раду у справах релігій. Всі клопотання були
безуспішні.

• Церкву Успення ПДМ в с. Крилос Ів.-Франківської
обл. перемінено в історичний музей.

• Ус. Райське на Лемківщині з доручення комуністич-
ної влади в Польщі зруйновано динамітом українську ка-
толицьку церкву.

• Українську католицьку церкву у с. Підгайчиках Сам-
бірського р-ну пограбовано і перемінено її в атеїстичний
музей.

• Закрито церкву в с. Хлопчиці Самбірського р-ну і
перемінено її в магазин.

• Закрито церкву в с. Довголуки Стрийського р-ну. Під
час нападу на церкву дійшло до сутички між віруючими і
представниками каральних органів.

• Ус. Мшани напередодні Великодня віруючі зібра-
лися на цвинтарі коло закритої церкви. На них напала
міліція. Багато віруючих стали жертвами жорстоких по-
боїв.

• Представники влади вчинили напади на церкви у се-
лах Каменоброді й Мужиловичах Яворівського р-ну, Вол-
кові й Перещевці Перемишлянського р-ну.

• У деяких священиків зроблено обшук, деяких викли-
кали на «розмови», інших побито.

21 січня 1981 р. Заарештовано голову українських ка-
толиків-покутників о. Ігнатія Солтиса, який відбув перед-
іле 7 р. ув’язнення (1958-1965) і 7 р. заслання (1965-1972) за
свої релігійні переконання.

Березень 1981 р. Представники віруючих с. Завадова
повезли до Ради у справах релігій в Москві клопотання у
справі легалізації української католицької парафії в їхньо-
му селі. їм обіцяли, що справа буде позитивно полагодже-
на. Після повороту з Москви всіх членів делегації репресу-
вали.

• Закрито церкву в с. Завадів, перемінивши її в ате-
їстичний музей. Всі релігійні речі пограбовано.

• Закрито церкву у с. Верхні Гаї. Її перемінили в ате-
їстичний музей.

• У Львові заарештовано священиків катакомбної УКЦ
о. Р. Єсипа і о. В. Каваціва, які обслуговували українських
католиків у селах Завадів і Верхні Г аї.

Квітень 1981 р. Напередодні Великодня у Страсний
Четвер, Страсну П’ятницю і Суботу загони каральних ор-
ганів нападали на ще не закриті українські католицькі цер-
кви і зібраних у них віруючих у селах Підгайчики, Сусолів
і Хлопчиці Самбірського р-ну, а також в селах Тучапи,
Путятичі, Мшани й Дроздовичі Городокського р-ну.

12 липня 1981 р. Голову українських католиків-покут-
ників о. І. Солтиса засуджено до 5 р. ув’язнення і 5 р.
заслання.

8 вересня 1981 р. У самвидавній «Хроніці Литовської
Католицької Церкви», ч. 49 появилася стаття «Церква в
радянських республіках: Україна».

1981 рік. На кордонах України вилучено радянськими
прикордонниками біля 60 тис. примірників релігійної лі-
тератури.

Січень 1982 р. З нагоди Різдва Христового кард. Юзеф
Ґлемп видав Пастирський Лист до українців-католиків у
Польщі.

28-30 червня 1982 р. У Ризі відбулася Всесоюзна кон-
ференція н.т. «Розвиток національних відносин в умовах
зрілого соціалізму. Досвід і проблеми патріотичного й ін-
тернаціонального виховання». Доповідь, в якій говориться
про посилену активність УКЦ в Західній Україні виголосив
Л. М. Кравчук, завідуючий відділом пропаганди і агітації
ЦК КПУ. Тема його доповіді — «Атеїстичне виховання
трудящих і завдання контрпропаганди».

Червень 1982 р. У Варшаві постав «Гурток охорони
пам’яток церковного мистецтва та дерев’яного будівництва
у південносхідній Польщі». До гуртка належало 27 членів.

9 вересня 1982 р. В Україні створено «Ініціятивну групу
захисту прав віруючих і Церкви». До складу Групи уві-
йшли: Йосиф Тереля — голова, о. Григорій Будзінський —
секретар, о. Діонісій, о. Ігнатій, Стефанія Петраш-Січко —
члени.

1 листопада 1982 р. Самвидавна «Хроніка Литовської
Католицької Церкви» опублікувала обширну інформацію
про суд над двома священиками катакомбної УКЦ о. В.
Кавацівим і о. Р. Єсипом.

16 листопада 1982 р. Російська правозахисна діячка
Олена Саннікова написала нарис «В день жалоби» про пере-
слідування українського католицького діяча Й. Терелі.

24 грудня 1982 р. Заарештовано голову «Ініціативної
групи захисту прав віруючих і Церкви» И. Терелю.

1982 рік. Голова Комітету українських католиків в
Україні Й. Тереля написав листа голові Центрального Ко-
мітету німецьких католиків Г. Майєрові, в якому інформу-
вав про стан УКЦ та постійні репресії віруючих в Україні.

• «Ініціативна група захисту прав віруючих і Церкви»
вислала меморандум до уряду УРСР, в якому поставлено
дев’ять вимог відносно легалізації УКЦ та порушено ряд
справ щодо її стану та діяльности на Україні.

10 лютого 1983 р. Російська правозахисна діячка Олена
Саннікова звернулася до Папи Павла II, прохаючи його
стати на захист Й. Терелі.

12 липня 1983 р. Комітет захисту католицької віри в
Україні, який очолював після ув’язнення Й. Терелі Василь
Кобрин, звернувся до міністра внутрішніх справ УРСР з
проханням легалізувати УКЦ та протестував проти пере-
слідувань українських католиків.

26 травня 1983 р. У Караганді Казахської РСР помер
єпископ катакомбної УКЦ Олександер Хіра. 1949 р. за-
суджений до 25 р. ув’язнення. 1956 р. звільнений, а 1957
засланий в Казахстан без права повороту на Україну.

Весна 1983 р. У газ. «Вільна Україна» (Львів) опублі-
ковано погромницьку статтю проти о. Г. Будзінського і
УКЦ Ю. Палявського п.заг. «Комівояжер духовного кра-
му».

• У львівських газетах «Вільна Україна» і «Львовская
правда» появилося ряд статтей, спрямованих проти УКЦ
та її владик і священиків. Газета «Львовская правда» по-
стійно мала рубрику «Час і релігія», в якій містила статті
різних «спеціялістів» від релігії.

26 грудня 1983 р. Йосифа Терелю, голову «Ініціативної
групи захисту прав віруючих і Церкви» звільнено з ув’яз-
нення. Він відбув один рік покарання.

Грудень 1983 р. На квартиру секретаря «Ініціативної
групи захисту прав віруючих і Церкви» о. Г. Будзінського
відбувся напад. Невідомі напасники пограбували його по-
мешкання.

• У Львівській обл. веденням атеїстичної пропаганди
займалося 3 тис. лекторів і 7 тис. агітаторів. У області
існувало 450 атеїстичних клюбів ім. Я. Ґалана.

• Священик Григорій Будзінський вислав до ряду укра-
їнських радянських газет листи, спростовуючи неправдиві
твердження різних авторів про т.зв. «Львівський собор» в
1946 р., на якому насильно підпорядкували УКЦ Росій-
ській Православній Церкві. Листи о. Г. Будзінський вислав
газетам «Вільна Україна» (Львів) 1 і 23 лютого, а газ.
«Радянська Україна» (Київ) 2 липня.

1983 рік. У Янівському концтаборі у Львові (ВЛ-315/30)
відбувало ув’язнення біля 300 українців-католиків. їх зви-
нувачували за різними статтями КК УРСР і засудили на
різні терміни.

12 січня 1984 р. У Межигірському р-ні Закарпатської
обл. відбулася нарада Центрального Комітету українських
католиків. Після деякої перерви головою став знов Йосиф
Тереля.

Січень 1984 р. У с. Лисичево Закарпатської обл. міліція
пробувала розігнати колядників. Молодь побила міліціо-
нерів, а їхні автомашини зіпхнула у рів.

1 лютого 1984 р. У польській газеті «Жицє пшемиске»
(«Перемиське життя») опубліковано статтю невідомого ав-
тора Й. М., який стверджує, що неоціненні скарби, які
зберігалися в палаті єп. Й. Коциловського, після його ви-
везення до СРСР у 1946 р. цілком пропали. Не зважаючи
на багаторічні розшуки, не вдалося встановити, що з тими
скарбами сталося.

1 березня 1984 р. Головою «Ініціятивної групи захисту
прав віруючих і Церкви» став Василь Кобрин.

б березня 1984 р. Українці-католики Польщі звернулися
листом до Єпископської конференції Польщі, в якому до-
магаються своїх законних прав.

17 березня 1984 р. У с. Коросне Льв. обл. діючу
українську католицьку церкву перемінено на музей.

Березень 1984 р. У с. Келечин Закарпатської обл. від-
правлено молебень в пам’ять о. д-ра Августина Волошина,
першого президента Карпатської України.

З травня 1984 р. Йосиф Тереля зрікся громадянства
СРСР і звернувся до президента Ізраїлю з проханням на-
дати йому ізраїльське громадянство.

21 червня 1984 р. У с. Пнятин Львівської обл. зруйно-
вано українську католицьку церкву у відплату за те, що

віруючі не хотіли прийняти російського православного свя-
щеника.

Літо 1984 р. Священик катакомбної УКЦ о. Г. Буд-
зінський написав листа до газ. «Вільна Україна», проте-
стуючи проти насильної ліквідації УКЦ і доказуючи неза-
конність т.зв. «Львівського собору» з 1946 р.

7 вересня 1984 р. У Римі помер кард. Йосиф Сліпий
патріярх Української Католицької Церкви. Після відбуття
18 р. ув’язнення і заслання в СРСР (1945-63) виїхав до
Риму, де був піднесений до гідности кардинала. Активно
виступав на захист УКЦ в Україні. Докладав багато зу-
силь, щоб ієрархію УКЦ на поселеннях і віруючих об’єд-
нати у Патріархаті УКЦ.

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ВЛАДИКИ,
СВЯЩЕНИКИ, МОНАХИ І МОНАХИНІ

ЗАМОРДОВАНІ, РОЗСТРІЛЯНІ, УВ’ЯЗНЕНІ, ЗАСЛАНІ
В СРСР І СХІДНЬО-ЕВРОПЕЙСЬКИХ
КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ
1939*- 1984

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ВЛАДИКИ

Митрополит ШЕПТИЦЬКИЙ РОМАН АНДРЕЙ (29.
VII. 1865 — 1. XI. 1944), ЧСВВ, ркп. 22. VIII. 1892; митро-
полит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’я-
нець-Подільський; почесний член БНТ; нар. у с. Прилбичі
Льв. обл., після закінчення середньої освіти 1883 служив в
австрійському війську; 1884-87 студіював право у Бреславі
і Кракові; 29. VI. 1888 вступив до чину оо. Василіян у
Добромилі, 13. IX. 1889 склав чернечі обіти, 11. VIII. 1892
склав вічні чернечі обіти у мон. ЧСВВ у Кристинополі,
того ж року здобув ступінь доктора філософії і теології; з
1896 ігумен мон. ЧСВВ св. Онуфрія у Львові; з 1898 проф.
богослов’я у Дух. семінарії у Кристинополі; 2. II. 1899
назн. Станиславівським єпископом, 17. IX. того ж року
висв. на єпископа, а 20. IX. інтронізований у Станиславові;

Пояснення скорочень: БНТ — Боголовське Наукове Товарис-
тво, ж. — жонатий, заар. — заарештований, зав. — завідуючий,
зас. — засуджений, засл. — засланий, кап. — капелян, мон. —
монах, монахиня, наст. — настоятель, параф. — парафія, позб.
— позбавлений, ркп. — рукоположений, висвячений на священика,
сем. — семінарія, сотр. — сотрудник, помічник, сумл. — сумлін-
ня, ув. — ув’язнений.

* У цей список включено й тих кількох духовних осіб, які були
ув'язнені владою царської Росії і владою СРСР перед 1939-им роком.

101

21. X. 1900 назн. Львівським архиєпископом і Галицьким
митрополитом; 7. І. 1901 вступив на митрополичий престіл
при храмі св. Юра у Львові; 1901-02 відновляє мон. Чин
Студитів; 1907 одержує широкі повновласті від Папи Пія
X для унійної праці на Великій Україні, в Білорусії і Росії;
організує Перший унійний з’їзд богословів у Велеграді на
Моравії; завдяки його старанням у США створено укр.
католицьке єпископство; 1910 відбув поїздку до Канади і
США; 18. IX. 1914 заар. російською поліцією у Львові; ви-
везений в Росію; перебував у Суздалі, Курську і Яро-
славлі; III. 1917 звільнений з заслання; відвідав Москву,
Петроград і Київ; у Петрограді скликав Синод росіян-
католиків і назначив католицьким екзархом росіян о. Лео-
ніда Федорова; у Києві зарядив будову укр. кат. церкви і
назначив вікарієм о. Михайла Цегельського; 10. IX. 1917
повернувся до Львова; 3. XI. 1918 заар. поляками; 1921
відвідав ряд міст Европи, США і Півд. Америки; 1930
дістав параліж ніг; заснував журн. «Богословіє», ряд като-
лицьких газет, установ, організацій; постійно виступав на
захист українських християнських Церков перед урядами
Польщі, згодом СРСР і Німеччини; автор багатьох науко-
вих праць і статтей; помер у Львові.

Патріярх і кардинал СЛІПИЙ (КОБЕРНИЦЬКИЙ-
ДИЧКОВСЬКИЙ) ЙОСИФ (17. II. 1892 — 7. IX. 1984),
ркп. 30. IX. 1917; кардинал; патріярх Української Като-
лицької Церкви; нар. у с. Заздрість Терн, обл., теологічну
освіту здобув у Духовній семінарії у Львові, 1912-14 нав-
чався в Інсбруку, де здобув докторат богослов’я; 1920-22
продовжував студії в Римі, де одержав ступінь міґістра
аґреґатус; з 1922 проф. догматики у Дух. семінарії у Льво-
ві, а з 1929 її ректор, тодіж заснував на доручення митр. А.
Шептицького Богословську Академію у Льв.; створив Бо-
гословське Наукове Товариство (БНТ), започаткував ви-
дання журн. «Богословіє»; 1935 найм. соборним крилоша-
нином-архидіяконом, згодом — митратом; 1930 найм. дій-
сним членом НТШ; 25. XI. 1939 назн. архиєпископом Сер-
рейським з правом наступства на Галицький митрополичий
Престол, 22. XII. 1939 тайно висвячений на архиєпископа
Галицького і коад’ютора митр. А. Шептицького; 1. XI.
1944 став Галицьким митрополитом; 11. IV. 1945 заар.; III.
1946 зас. до 8 р. ув.; перебував у різних концт. в Сибірі,

102

Заполяр’ї, Мордовії; 1953 зас. на необмежений термін за-
слання; 1957 знову зас. до 8 р. ув.; 1962 зас. на додатковий
термін ув’язнення; перебував у Мордовії; 9. II. 1963 після
заходів Апостольської Столиці і Папи Івана XXIII звіль-
нений, виїхав до Риму; X. 1963 на II Ватиканському Соборі
висунув домагання створення Патріярхату Української Ка-
толицької Церкви; XII. 1963 назначений Верховним архи-
єпископом УКЦ, став членом Священної Конгрегації для
Східньої Церкви; 22. II. 1965 найм. кардиналом, 25. II. 1965
інстальований на кард.; 1975 проголошений патріархом
УКЦ; 1976 відвідав Канаду і США, прийнятий през. Дж.
Фордом у Білому Домі; відзначений почесним докторатом
Лойоля університету (Чікаґо), Католицького університету
Америки (Вашінґтон), унів. св. Павла (Оттава), УВУ й
інш.; 1963-1984 збудував у Римі Український Католицький
Університет з філіями у різних країнах, відновив журн.
«Богословіє», видав ряд наукових збірників і книг; автор
багатьох наукових праць і статтей; помер у Римі.

Єпископ БУДКА МИКИТА (7. VI. 1877 — 1. X. 1949),
ркп. 14.Х. 1905; єпископ українців-католиків у Канаді; нар.
у с. Добромірка Збаразького р-ну Тернопільської обл., сер.
освіту здобув у Тернополі; з 1897 в австрійському війську;
студ. право на Льв. унів., 1902-05 студіював богослов’я у
Інсбруку, 1907-09 у Відні, де здобув ступінь доктора бого-
слов’я; префект Дух. сем. у Львові і референт справ емі-
грації; з 1910 редактор міс. журн. «Емігрант», 1912-28
єпископ укр.-католиків у Канаді, жив у Вінніпезі, 1918
прийняв канадське громадянство; з 1927 у Римі; з 1929 у
Львові, де назн. ген. вікарієм Львівської архиєпархії та
крилошанином митрополичої Капітули; заарешт. 11. IV.
1945; засудж. до 8 р. ув.; помер у Караганді Казахської
РСР.

Єпископ ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВСЕВОЛОД
(1. VI. 1903 — 30. VI. 1973), ЧИЇ, ркп. 9. X. 1925; нар. у
Станиславові, закінчив Богословську академію у Львові,
29. VIII. 1925 зложив монаші обіти; викладач у Малій
семінарії у Збоїськах; 1929-35 місіонар на Волині; з 1935
ігумен мон. оо. Редемптористів у Станиславові, 1941-42 у
Кам’янець-Подільському, з 1942 ігумен Тернопільського
мон.; заар. 11. IV. 1945; 1945-48 у Київській слідчій тюрмі;

103

засудж. на кару смерти, три місяці перебував у камері
смертників; 1949 смертний вирок замінено на 10 р. ув.;
перебував у концл. у Воркуті; 1955 повернувся до Львова,
де проводив душпастирську працю; 1959 тайно назначений
єпископом катакомбної УКЦ; 1963 митр. Й. Сліпий тайно
висвятив його на єпископа, знову заар. 2. І. 1969, зас. до З
р. ув.; перебував у тюрмі в Комунарську на Донбасі; 1972
виселений до родини в Югославії, звідки почерез Рим ви-
їхав до Канади, де згодом помер.

Єпископ ГОПКО ВАСИЛЬ (21. IV. 1904 — 23. VII.
1976), ркп. 3. II. 1929; Пряшівський єпископ-помічник; нар.
у с. Грабське на Пряшівщині, тепер ЧССР; теологічну
освіту здобув у Духовній семінарії у Пряшеві; був на душ-
пастирській праці у різних містах ЧСР; 1934 зорганізував
укр. греко-кат. парафію у Празі; навчався на Кардовому
унів. у Празі, де здобув ступінь доктора богослов’я; 1936
назн. духовником у Дух. семінарії, викладачем релігії у
єпарх. гімназії та на учительських курсах у Пряшеві; 1936
найм. Папським шамбеляном; секретар єп. П. Ґойдича;
1945 назн. проф. морального і пасторального богослов’я і
редактором «Благовісника»; 11. V. 1947 висвячений на
єпископа-помічника Пряшівської єпархії; 28. IV. 1950 заар.;
позаочно зас. до 15 р. ув.; ув’язнення відбував у Леопольдо-
ві, Ілаві, Валдинцях, Мирові й Рузині; 1964 звільнений;
перебував під поліційним наглядом в Осєку; 1968 звільне-
ний і реабілітований; розпочав заходи про легалізацію
Греко-католицької Церкви у ЧССР і відновлення Пряшів-
ської єпархії; IX. 1969 відвідав Рим і взяв участь у посвя-
ченні Собору св. Софії; 2. IV. 1969 усунений з адміністра-
тора Пряшівської єпархії, помер у Пряшеві.

Єпископ ҐОЙДИЧ ПАВЛО ПЕТРО (17. VII. 1888 —
17. VII. 1960), ЧСВВ, ркп. 27. VIII. 1911; Пряшівський
єпископ греко-католиків (українців і словаків) в ЧССР; нар.
у с. Руські Пекляни на Пряшівщині; 1909-11 студіював
богослов’я у Будапешті, 22 липня 1922 вступив до Чину
оо. Василіян у Мукачеві; 25. III. 1927 висвячений на єпис-
копа в Римі; 1927-40 адміністратор Пряшівської єпархії, з
1940 Пряшівський єпископ; 28. IV. 1950 заар. у Пряшеві;
15. І. 1951 засуджений у Братиславі на досмертне ув’язнен-
ня; перебував у тюрмі в Леопольдові, де й помер; 29. X. 1968

104

його тлінні останки перевезено до катедрального собору
св. Івана Хрестителя у Пряшеві.

Єпископ КОЦИЛОВСЬКИЙ ЙОСИФ ЙОСАФАТ (3.
III. 1876 — 17. XI. 1947), ЧСВВ, ркп. 6. X. 1907, Пере-
миський єпископ; нар. у с. Пакошівка на Лемківщині; син
посла до Галицького Сойму; 1895 вступив до австрійсько-
го війська, де закінчив офіцерську школу; 1901-07 студіював
філософію і богослав’я у Римі, 1903 здобув ступінь доктора
філософії, а 1907 богослав’я; віцеректор і проф. богослов’я
у Духовній семінарії у Станиславові; 2. X. 1911 вступив до
чину оо. Василівн; 16. V. 1913 став ієромонахом, викладав
богослов’я у мон. ЧСВВ у Лаврові; 1914 виїхав до Моравії,
де був тимчасовим ректором Богословської семінарії; 1916
повернувся назад у Зах. Україну; 23. IX. 1917 назн. єпис-
копом Перемисько-Самбірської єпархії; активно боронив
священиків перед звинуваченням у русофільстві; активний
учасник проголошення державности І. XI. 1918 у Зах.
Україні; 1921 оснував Духовну семінарію в Перемишлі;
заар. 21. IX. 1945 і перевезений до польської комуністичної
тюрми у Ряшеві, де перебував до 17. І. 1946; 18. І. 1946
переданий більшовикам, перебував у тюрмі НКДБ до 24.
І. 1946, коли був звільнений і відтранспортований назад до
Перемишля; 25. VI. 1946 заар. вдруге і виданий більшо-
викам; перебував у тюрмі у Львові, а згодом у Києві,
вивезений на Сибір, де й помер.

Єпископ ЛАКОТА ГРИГОРІЙ (31. І. 1883 — 12. XI.
1950), ркп. 1908, Перемиський єпископ-помічник; дійсний
член БНТ; нар. у с. Голодівка на Лемківщині, теологію
студіював у Львові, 1910-13 у Відні, де 1911 здобув ступінь
доктора богослав’я, 1912-13 продовжував біблійні студії у
Відні; з 1913 проф. гомілектики і катехитики, а з 1916
історії церкви і канонічного права у Духовній семінарії у
Перемишлі, 1918-1926 ректор Пер. сем.; 1924 назн. крило-
шанином і головою Перемиської Капітули, а згодом гене-
ральним вікарієм, 16. V. 1926 — Перемиським єпископом-
помічником, а пізніше — головою єпархіального суду в
Перемишлі; 1939-41 в Ярославі під німецькою окупацією;
1941 повернувся до Перемишля; 9. VI. 1946 заар. польсь-
кою комуністичною владою і виданий більшовикам; зас.
до 10 р. ув.; перебував у концт. біля Воркути, де важко
хворів; помер у сел. Абезь біля Воркути.

105

Єпископ ЛЯТИШЕВСЬКИЙ ІВАН (17. X. 1879 — 27.
XI. 1957), ркп. 20. X. 1907, Станиславівський єпископ-по-
мічник; дійсний член БНТ; нар. у с. Богородичани тепер
Ів.-Франківської обл., теологію студіював у Львові, 1901-
05 у Відні, де здобув ступінь доктора богослав’я, 1905-06
продовжував студії в Інсбруку, а 1907 біблійні студії у
Відні; катехит у гімназіях Станиславова; викладав історію
церкви у місцевій Духовній семінарії, брав активну участь
в укр. культурному житті; 1918 керівник відділу церковно-
релігійних справ в уряді ЗУНР; 1927 назн. крилошанином
Станисл. катедральної Капітули; 26. І. 1930 висв. на єпис-
копа Акадейського і назн. єпископом-помічником Станисл.
єпархії, очолював Рух Католицької Акції, під час першої
більшовицької окупації часто допитуваний; заар. 11. IV.
1945 і перевезений до Лук’янівської тюрми у Києві, півтора
року перебував під слідством; зас. до 10 р. ув.; перебував у
концт. в Мерке, Чулак-тау і інш.; 3. VI. 1955 повернувся до
Станиславова, де й помер.

Єпископ ТЕОДОР РОМЖА (14. IV. 1911 — 1. XI. 1947),
ркп. 25. XII. 1936, Мукачівський єпископ; нар. у Великому
Бичкові на Закарпатті, 1930-33 студіював філософію, 1933-
37 богослав’я у Римі, де одержав звання ліценціята бйго-
слав’я; з 1938 адм. параф. у с. Березово; 1939 назн. проф.
філософії в Духовній семінарії в Ужгороді; 1942 найм.
шамбеляном, 24. IX. 1944 висв. на єпископа Мукачівської
єпархії; після окупації Червоною армією Карпатської Укра-
їни, активно боронив прав УКЦ на Закарпатті; 27. X. 1947
більшовицькі власті зробили спробу вбивства Єпископа;
важко пораненого перевезено до лікарні в Мукачеві, де був
отруєний і помер.

Єпископ ФЕДОРИК ЙОСАФАТ ЙОСИФ (20. XII. 1897
— 28. XII. 1979), ЧСВВ, ркп. 1.1.1928; єпископ катакомбної
УКЦ в Україні; нар. у м. Ярослав на Перемищині, 1924-28
студіював у Римі теологію, де здобув ступінь доктора
богослав’я; перед Другою св. війною сотр. у с. Острів на
Перемищині, ігумен мон. ЧСВВ у Перемишлі — Засянні;
заар. 1945 і 1952; перебував в ув. у Львові, на Донбасі й
інших концт.; помер у Стрию.

Єпископ ХІРА ОЛЕКСАНДЕР (17. І. 1897 — 26.У.
1893), ркп. 1920, єпископ катакомбної УКЦ; нар. у с. Вуль-

106

хівці на Закарпатті, теологічну освіту здобув у Духовній
семінарії в Ужгороді і у Центральній Дух. семінарії в Буда-
пешті (1912-16); з 1924 духовних і проф. канонічного права,
історії Церкви, згодом також морального і пасторального
богослов’я у Духовній семінарії в Ужгороді; засновник
Апостоляту Терпіння; 1934 найм. папським шамбеляном і
радником єп. Консисторії; 1931-33 виконуючий обов’язки
ректора Дух. семінарії в Ужгороді; виїжджав на місійні
подорожі до українців у Франції і Бельгії; 1943 найм. кри-
лошанином єп. Катедри, і ректором Дух. семінарії в Ужг.;
згодом — папським прелатом; 1944 назн. ген. вікарієм
Мукачівської єпархії; 1945 р. тайно висвячений на єписко-
па; 10. II. 1949 заар. і перевезений до тюрми в Києві; зас.
до 25 р. ув.; перебував у концт. біля Іркутська, Кемерова,
Омська, працюючи у копальнях вугілля і на інш. важких
роботах; 6. IX. 1956 звільнений і реабілітований; повернув-
ся на Закарпаття, де підпільно продовжував душпастирську
роботу у с. Вульхівець; 17. І. 1957 насильно вивезений на
примусові роботи в Казахстан; після реєстрації католиць-
кої громади в Караганді, виконував відкрито обов’язки
душпастиря; побудував нову католицьку церкву в Кара-
ганді Казахської РСР, де й помер.

Єпископ ХОМИШИН ГРИГОРІЙ (25. III. 1867 — 17. І.
1947), ркп. 18. XI. 1893; Станиславівський єпископ; нар. у
с. Гадинківці Терн, обл., теологічну освіту здобув у Льво-
ві; 1894-99 — на богословських студіях у Відні, де здобув
ступінь доктора богослов’я; назн. другим сотрудником при
катедральній церкві у Станиславові; з осені 1902 ректор Ду-
ховної семінарії у Львові; 23. IV. 1904 назн. єпископом
Станиславівським, 19. VI. 1904 висв. на єпископа; 11. IV.
1945 заар. у Станиславові; перебував у тюрмі у Львові,
згодом у Києві, де був замучений.

Єпископ ЧАРНЕЦЬКИЙ МИКОЛА (14. XII. 1884 — 2.
IV. 1959), ЧНІ, ркп. 2. X. 1909; Апостольський Візитатор
на Волині, Підляшші й Поліссі; нар. у с. Семаківці тепер
Ів.-Фр. обл., теологію студіював у Станиславові, 1904-09 у
Римі, де здобув ступінь доктора богослав’я; 1919 вступив
до Чину оо. Редемптористів у Збоїськах, 16. IX. 1920 склав
чернечі обіти; проф. у Малій семінарії у Збоїськах; 1926-31
на місійній роботі на Волині; стає настоятелем новостворе-

107

ного мон. у Костополі тепер Ров. обл., 1931 найм. Апост.
Візитатором слов’ян візнатійського обр. в Польщі; 2. II.
1931 висв. у Римі на єпископа; 1939 назн. митр. А. Шеп-
тицьким екзархом Волині, Підляшшя і Полісся; підчас
Другої св. війни не маючи дозволу повернутися на Волинь,
жив у Львові; брав активну участь в Єпархіальному Сино-
ді; викладав філософію, психологію і мораль у Богослов-
ській Академії; 11. IV. 1945 заар. у Львові; зас. до 6 р. ув. і
5 р. засл.; перебував у концт. в Інті і інш.; 1956 повернувся
до Львова, де й помер.

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ
СВЯЩЕНИКИ, МОНАХИ І МОНАХИНІ

о. АБРАГАМОВИЧ АНДРІЙ, (1879 — ), студит;

парох у с. Фльоринки, на Лемківщині; ув. в червні 1947 в
Явожні, Польща.

о. АНДРЕЙЧУК ПЕТРО (1880 — 1945), ркп. 1906; па-
рох у с. Залуж на Лемківщині; замордований комуністами.

о. АНТОНОВИЧ ЄВГЕН ( — 1973), парох у с.

Бурканів від 1934; заар. 1945, вивезений на Сибір, повер-
нувся в Долину тепер Ів. Фр. обл., де й помер.

о. БАБІЙ ВОЛОДИМИР (1888 — ), ж., ркп. 1913;

інст. 1925; парох у с. Лдзіне Льв. обл.; заар. 1940, виве-
зений на Сибір.

о. БАЛАГУРАХ ВОЛОДИМИР ГРИГОРІЙ (5. VII.
1909 — X. 1965), ЧСВВ, ркп. 21. V. 1936; нар. у Ста-
ниславові, склав мон. обіти 1. V. 1927 в Крехові; з 1941
вікарій мон. у Кристинополі, з 1945 ігумен мон. у Ста-
ниславові, коли й був заарештований; відбував ув. в Че-
лябінську, повернувся в Зах. Україну, 1957 знову заар. і
висланий на доживотне засл. в Челябінськ, де й помер,
похов. у Ів.-Франківську.

о. БАНДЕРА АНДРІЙ (1882 — 1941), ркп. 1906; по-
льовий духовник УГА, активний учасник боротьби за укр.

108

державність в Зах. Україні; був у «Чотрикутнику смерти»;
нар. у Стрию; парох у с. Угринів Старий, а згодом у
Тростянці тепер Ів.-Фр. обл.; 1939 вивезений разом з ро-
диною на Сибір, де й загинув.

о. БАРАНИК СЕВЕРІЯН (1889 — 26. VI. 1941), ЧСВВ,
ркп. 1915; ієромонах; учасник Унійної конференції у Пин-
ську 1931; парох церкви св. Трійці й ігумен мон. ЧСВВ у
Дрогобичі; заар. 19. VI 1946; замордований більшовиками
у тюрмі в Дрогобичі.

о. БАТЬО ПОЛАНЯ, покутник, з с. Довге на Закар-
патті; заар. 1982.

о. БАЧИНСЬКИЙ ДАНИЇЛ ( — 1950), парох у с.

Дубрівка на Закарп.; заар. в Ужгороді, закатований в
тюрмі.

о. БАЧИНСЬКИЙ ДАНИЇЛ ДАНИЇЛОВИЧ (1910 —
1968), ркп. 1936; парох у с. Підполозя, кап. в Мукачеві,
катехит у Мукачівській укр. гімназії, з 1945 тит. крилоша-
нин і парох в Ужгороді-Цегольня; заар. 1948, засуд. до 10
р. ув., перебував у Куйбишеві 6 р., поверн. 1954 до Ужго-
роду, де й помер.

о. БАЧИНСЬКИЙ Д., парох у с. Ясіння на Закарп.;
заар. 1949, помер в ув’язненні.

о. БАХТАЛОВСЬКИЙ КОРНЕЛЬ (1892 — 1945), ж.,
ркп. 1918; парох у с. Стопчатів Ів.-Франківської обл.; зака-
тований в тюрмі в Коломиї.

о. БАХТАЛОВСЬКИЙ РОМАН (1897 — ), проф.

богослов’я, наст. мон. в Ів.-Франківську; кол. в’язень сумл.
(1946 — 1956), 1969 зас. до 3 р. ув. і 5 р. заслання, яке
відбував в Іркутській обл.

о. БЕЛЕЙ ВАСИЛЬ (1896 — 16. І. 1964), ркп. 1929;
нар. на Рогатинщині; сотр. при катедрі св. Юра у Львові;
співробітник п’ятьох томів «Праць Богословської Акаде-
мії»; заар. 11. IV. 1945; зас. до 10 р. ув.; повернувся до
Львова, де й помер.

о. БЕРЕЗНИЙ АНДРІЙ, секретар єп. Т. Ромжі; поби-
тий підчас спроби вбивства Єпископа; помер у невияснених
обставинах.

109

о. БЕРЕСТ РОМАН МАРІЯН (1897 — ), ж., ркп.

1920; з 1934 зав. параф. св. Михаїла у с. Полонині Льв.
обл.; заар. 24. VIII. 1940, вивезений на Сибір.

о. БІЛИК ОЛЕКСІЙ (1892 — IV. 1945), ж., ркп. 1918; з
1926 парох у с. Березка, містодекан Бірчанського деканату
на Перемищині; замордований комуністами разом з дру-
жиною Марією.

о. БІЛИК РОМАН ЯРОСЛАВ, нар. 1908, ркп. 1937;
капелян сс. Василіянок у Підмихайлівцях, душпастир у
Підлюте-Осмолода тепер Ів.-Фр. обл.; заар. 11. IV. 1945;
вивезений на Сибір.

о. БІЛИНСЬКИЙ ЛЕОНТІЙ СИМЕОН (1888 — 25. X.
1964), ркп. 1911; нар. у с. Чератєві тепер Ів.-Фр. обл.,
теологічну освіту здобув у Станиславові; 1911-22 катедра-
льний сотрудник у Чернівцях; з 1922 зав. парафії, а згодом
пар. у с. Карлів, адмін. параф. у с. Видинів Ів.-Фр. обл.;
1945 вивезений у концт. у Воркуті; 1947 звільнений; 1949-61
парох у Пустомитах Льв. обл., де й помер.

о. БЛОНАРОВИЧ МИХАЙЛО (1895 — ), ж., ркп.

1925; сотр. у с. Головецько Горішнє Льв. Обл.; виїхав до
ЧССР; заар. у 1950-их роках, довгі роки перебував у ко-
муністичних концт. ЧССР.

о. БОБИК МИХАЙЛО, богословські студії закінчив у
Софії, Болгарія; кол. православний священик; парох у с.
Колонки на Закарпатті; заар. 1949, зас. до 25 р. ув., переб.
у конц. у Воркуті, Абезь і інш., повернувся на Закарпаття,
де вкоротці пропав без вісті.

о. БОБІТА МИКОЛА ( — прибл. 1973), парох у с.

Залуж на Закарп.; заар. 1949, довгі роки перебував в ув.,
1956 повернувся на Закарп., де й помер.

о. БОБРЕЦЬКИЙ ЄВТИМІЙ (1891 — 1947), ЧСВВ, ркп.
1916; склав мон. обіти 1913; секр. Галицької пров. ЧСВВ,
помер в ув’язненні в Красноярському краю.

о. БОГАЧЕВСЬКИЙ ТЕОДОР (18.11.1863 — 1948), ж.,
ркп. 1887; нар. у с. Полюхів на Львівщині, теологічну осві-
ту здобув у Відні; з 1906 парох у с. Голинь тепер Ів.-Фр.
обл., радник Львівської митрополичої Консисторії; помер
в ув’язненні.

ПО

о. БОЖЕЙКО РОМАН (1908 — 1939), ркп. 1934; з 1935
парох у с. Ставчани Льв. обл.; помер в ув’язненні.

о. д-р БОЙЧУК АВКСЕНТІЙ (26.11.1888 — 1. VIII,
1971), ркп. 1913; нар. у с. Іване Пусте на Поділлі, 1916
здобув ступінь доктора богослов’я у Відні; референт Ста-
нислав. єпископської Консисторії, ректор і проф. Духовної
семінарії у Станиславові, 1937 найменований Папським
прелатом і архидияконом крилошанської Капітули у Ста-
нисл.; заар. 24. X. 1945, до II. 1947 — в тюрмі у Києві; зас.
до 10 р. ув., перебував у Воркуті, звільнений 1956, повер-
нувся у с. Іване Пусте Ів.-Фр. обл., де й помер.

о. БОКОТЕЙ СТЕПАН, парох у м. Іршава на Закар-
патті; заар. у 1950-их роках, зас. до 25 р. ув., помер в
ув’язненні.

о. БОЛІНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ (1892 — 1944), ркп.
1924; вояк УГА; теологічну освіту здобув у Львові; парох
у Збаражі і зав. Збаразьким деканатом; замордований біль-
шовиками.

о. БОРИСЛАВСЬКИЙ МИКОЛА (1887 — 1964), ркп.
1911; 1914 — 1939 парох у с. Пасічна тепер Ів.-Фр. обл.,
заар. у 1950-их роках; вивезений на Сибір; після 10 р.
заслання переїхав до Дрогобича, де й помер.

о. БОРИСЯК ДІОНІСІЙ, студит; розстріляний 1941.

о. БОЯРСЬКИЙ ОМЕЛЯН (1865 — 5. VII. 1941); ж., з
1900 парох у с. Новосілка Костюкова Ів.-Франк. обл.; роз-
стріляний більшовиками.

о. БУЛАТ ІВАН (9. X. 1901 — ), ркп. 1930; зав.

параф. у с. Бортне на Лемківщині; ув. 1947, перебував у
конц. в Явожні, Польща.

о. БУЛИК ПОЛІКАРП ПЕТРО (24. І. 1885 — 21. IX.
1961), ЧСВВ, ркп. 5. І. 1913; реформатор Чину св. Василів
на Закарпатті; нар. в с. Острів Льв. обл., зложив мон.
обіти 1913; з 1920 в мон. св. Миколая на Чернечій Горі
біля Мукачева, з 2. IV. 1932 протоігумен монастирів ЧСВВ
Закарпаття, з 1939 на Пряшівщині, з 1948 протоігумен
монастирів ЧСВВ Чехо-Словацької провінції, з II. 1949 в
Межилабірцях; арештований 14. IV. 1950, ув. відбував у
конц. в Бачу біля Братіслави, ЧССР, де й помер.

111

о. БУДЗІНСЬКИИ ГЕРМАН ГРИГОРІЙ, нар. 1905,
ркп. 9. VII. 1939, студит; ієромонах; 1937-39 студіював у
Римі; член делегації УКЦ до Москви XII. 1944; заарешт.
28. V. 1945, зас. 13. III. 1946 до 10 р. ув., зас. повторно 15.
V. 1957 до 10 р. ув. і 5 р. позб. громад, прав, з 9. IX. 1982
секретар «Ініціативної групи захисту прав віруючих і Цер-
кви», автор багатьох листів, протестів і звернень до різних
органів рад. влади.

о. БУРНАДЗ МИКОЛА ЛЕВ (1896 — 23. IX. 1947),
ркп. 1931; нар. у с. Репужинці тепер Ів.-Фр. обл.; пор.
УГА, у 1920-их роках у польському полоні в Тухолі; тео-
логічну освіту здобув у Станиславові; зав. параф. у Горо-
денці; 1945 перейшов на російське православ’я, вкоротці
після цього ув’язнений і замордований в тюрмі.

о. БУЧАЦЬКИЙ В., замордований комуністами 1945
на Лемківщині.

о. БУЧИНСЬКИЙ ЙОСИФ (1891 — ), ж., ркп. 1917;

з 1930 парох церкви св. Ілії у с. Петриків Льв. обл.; заар.
9. IX. 1940 у с. Мишковичах, вивезений на Сибір.

о. ВАЛЬНИЦЬКИЙ ІВАН (1885 — XI. 1961), ж., ркп.
1911; з 1923 парох у м. Озерянах Ів.-Фр. обл., Скальський
декан; заар. у 1950-их роках; помер після повернення з
заслання.

о. ВАПРОВИЧ СТЕПАН (1899 — ), ркп. 1926;

місіонар для укр. в Аргентіні; з 1935 проф. Духовної сем. у
Станиславові, зав. катедральної парафії там же; заар. V.
1945, вивезений на Сибір.

о. ВАСИЛІВ СТЕПАН (15.УІІ.1888 — ), ркп. 1916;

крилошанин; нар. у с. Заріччя тепер Ів.-Фр. обл., філосо-
фію і богослов’я студіював у Римі; сотрудник ц. Успення
пресв. Богородиці у Львові, катехит у «Рідній школі»;
ув’язнений у Львові; вивезений на Сибір.

о. ВАСИЛЬКЕВИЧ МОКІЙ (1881 — ), ж., ркп.

1905; радник Перемиської єписк. Консисторії; ув’язнений
1945.

о. ВАСЬКО ПЕТРО (1903 — III. 1981), ж., ркп. 1927;
парох у с. Горінчеве і у с. Лохове на Закарпатті; заар.

112

1949, зас. до 15 р. ув.; перебував у концт. у Комі, Воркута,
Інта; повернувся на Закарп. 1957, продовжував душпасти-
рювати аж до смерті.

о. ВЕЛИЧКО МИХАЙЛО (1889 — 1943), ж., ркп. 1917;
інст. 1935; парох у с. Боську, зав. Риманівського деканату
на Лемківщині; замордований комуністами.

о. ВЕНГРИНОВИЧ ВОЛОДИМИР (1867 — 1945), ркп.
1891; інст. 1926; парох у с. Ваньовичі на Перемищині; за-
мордований комуністами.

о. ВЕНГРИНОВИЧ ОРЕСТ (1902 — 1945), ж., ркп.
1926; інст. 1931; парох у с. Синява на Лемківщині; спале-
ний комуністами разом з сином Олесем.

о. ВЕНГРИНОВИЧ СТЕПАН (8. І. 1897 — 1959), ркп.
1921; крилошанин; вояк УПА; катехит у Дрогобичі, а зго-
дом у Сяноці на Лемк.; зарешт. польськ. комуніст, полі-
цією і виданий 1945 більшовикам, засланий на Сибір, де й
загинув.

о. ВЕПРУК-ВЕПРОВИЧ, нар. у с. Іване Пусте Терн,
обл.; заар. 1945; відбув 10 р. засл.; повернувся у рідне село,
де й помер.

о. ВЕРБОВЕЦЬКИЙ ВАСИЛЬ (10. X. 1911 — 24. X.
1955), ркп. 1939; нар. у с. Іванівці Льв. обл.; духовник
Богословської Академії у Львові; парох у с. Хитар Льв.
обл., Мечишів, Дибша Терн, обл.; заар. 27. III. 1950;
вивезений у Казахстан, куди згодом заслано його дружину
і доньку; помер там же.

о. ВЕРБЯЩУК СТЕПАН ( — 1949); парох у с.

Великий Раковець на Закарпатті; заар. в Ужгороді 1948,
зас. до 25 р. ув.; помер в тюрмі.

о. д-р ВЕРГУН ПЕТРО (18. XI. 1890 — 7. II. 1957),
ркп. 30. X. 1927; прелат, Апостольський Візитатор укра-
їнців-католиків у Німеччині; нар. в Городку на Львівщині,
не маючи змоги зак. сер. освіту 1909 вступив до австр.
війська, 1914 поранений на війні, вояк УГА, 20 IV. 1920
попав у польський полон, втік до Чехо-Словаччини, де
навчався в Духовній семін. і на УВУ, 1926 здобув ступ,
доктора філософії, з 1927 на душпастирській роботі в Ні-

113

меччині, з 23. XI. 1940 Апостольський Візитатор укр.-кат.
там же, одержав папське відзначення Домового прелата;
11. VI. 45 заар. у Берліні, VII. 1945 вивезений більшовиками
з Берліна до СРСР, засуджений до 8 р. ув., перебував у
концт. в Красноярському краю, з 11. VI. 1955 — в повній
ізоляції; перебував в Ангарському поселенні Іркутської
обл., де й помер.

о. ВЕСЕЛИЙ ВОЛОДИМИР (1908 — ), ркп. 1933;

парох у с. Поляни і Лютовиський декан на Перемищині,
переданий польськими комуністами більшовикам, вивезе-
ний на Сибір, де й загинув.

о. ВІЙТОВИЧ ЯКІВ ( — 1960); довгі роки перебував

на засланні в Сибірі; повернувся в Зах. Україну, де й по-
мер.

о. ВІННИЦЬКИЙ МИХАЙЛО І., нар. 14. X. 1926,
ЧНІ, ркп. 1957; нар. у с. Чайковичі Самбірського р-ну,
1944 вступив до монастиря оо. Редемптористів у Львові,
1950 засуджений до 10 р. ув., 1955 звільнений, 1957 єп. М.
Чарнецький ркп. на священика, 1960 зас. до 3 р. ув. і 5 р.
засл., 31. VII. 1975 зас. до 5 р. ув. і 3 р. заслання; 1983
повернувся до Львова.

бр. ВЛАСІЙ, монах Студитського Уставу; 1940 застрі-
лений більшовиками.

о. ВОВК ПЕТРО (1906 — 1945), ркп. 1934; зав. параф. у
с. Дебеславці Ів.-Фр. обл., згодом зав. параф. у с. Горянка
Терн, обл.; замордований комуністами.

о. ВОЗНЯК ЄВГЕН (1885 — 5. IX. 1968), ркп. 1913;
інст. 1922; крилошанин; нар. у с. Шкло Льв. обл.; парох у
селах Поршна, Роздол і Пустомити на Львівщині; перебу-
вав довгі роки в ув’язненні; 1967 повернувся з Сибіру до
Ів.-Франківська, де й згодом помер.

о. ВОЙТОВИЧ ПЕТРО (1885 — IV. 1945), ркп. 1912;
інст. 1923; нар. у с. Губичах на Перемищині; парох у с.
Негрибці, Перемиський містодекан; замордований комуні-
стами разом з дружиною Вірою зі Сливинських і сином
Ярославом.

о. ВОЛИНЕЦЬ МИХАЙЛО (1888 — 22. XII. 1969), ж.,
ркп. 1916; інст. 1922; парох у селах Загірочка і Вовків на

114

Львівщині; перебував довгі роки в ув’язненні; повернувся зі
заслання на Сибірі до Львова, де й помер.

о. д-р ВОЛОШИН АВГУСТИН (17. III. 1874 — 11. VII.
1945), ркп. 1897; президент Карпатської України; нар. у с.
Келечин на Закарпатті, 1892 вступив до Богословської сем.
в Ужгороді, з 1893 навчався у центральній Богословській
семінарії в Будапешті; 1897 назначений сотрудником Це-
гольнянської параф. в Ужгороді, навчався позаочно, 1900
здобув диплом викладача математики і фізики, 1917-38
директор Учительської сем. в Ужгороді, ціле життя пра-
цював над національним усвідомленням закарпатців, ви-
дав ряд шкільних підручників і книжок; автор п’єси «Князь
Ляборець», драми «Син Срібної Землі» і ряду збірників;
1925-29 посол до Чехо-Словацького парламенту, назначе-
ний Папським шамбеляном, 15. III. 1939 обраний прези-
дентом Карпатської України; після мадярської окупації КУ
виїхав до Праги, продовжував педагогічну працю, як де-
кан філософського факультету, а згодом, як ректор УВУ;
заарештований більшовиками 21. V. 1945 у Празі, виве-
зений до тюрми Лефортово в Москві, де був замордо-
ваний.

о. ВОЛОШИН МИКОЛА (1890 — 1947), ркп. 1930;
інст. 1936; парох у с. Явірник Руський на Перемищині;
замордований комуністами.

о. ВОЛЯНОВИЧ ПЕТРО (1910 — 1945), ркп. 1936; зав.
параф. у с. Хміль і Горинець; Любачівський декан на
Перемищині; замордований комуністами.

о. ВОРОБІЙ МИХАЙЛО (1890 — 1960), ж., ркп. 1921;
парох у с. Доброчин на Перемищині; перебував довгі роки
на засланні в Сибірі, повернувся в Західню Україну, де й
помер.

о. ВОРОБКЕВИЧ ЛЕВ (1880 — ), ж., ркп. 1903;

крилошанин; парох у с. Білобожниця і Чортківський декан;
1944 вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ГАВРИШКЕВИЧ ІЛЛЯ (1882 — ), ж., ркп.

1907; парох у с. Хищевичі, а згодом зав. параф. у с. Дми-
тровичі на Перемищині; вивезений на Сибір, де й загинув.

115

о. ГАЙДУК ІВАН ( — 1945), парох у с. Дубна на

Лемківщині; замордований комуністами.

о. ГАЛІЙ ВАСИЛЬ (1908 — 1945), ж., ркп. 1937; сотр.
у с. Скоморохах Нових, а згодом у Городку на Львівщині;
розстріляний більшовиками.

о. ГАЛЬКЕВИЧ ТАДЕЙ (17. І. 1892 — 1968), ж., ркп.
1919; нар. у с. стрілків Льв. обл., філософію і богослов’я
студіював у Римі, а згодом у Відні; парох у с. Ценів Терн,
обл. і містодекан Рожнятівського деканату тепер Ів.-Фр.
обл.; вивезений на Сибір, помер після повернення з за-
слання.

о. ГАНИЦЬКИЙ ІВАН (1895 — 9. III. 1950), ж., ркп.
1927; зав. параф. у с. Чаниж Льв. обл., а згодом пар. у с.
Фалиша і Солуків тепер Ів.-Фр. обл.; відбував ув’язнення
на Сибірі; помер в концтаборі.

о. ГАНУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО (5. XII. 1880 — 9.
II. 1962), ж., ркп. 1906; крилошанин; член Української Пар-
ламентарної Репрезентації, посол до польського Сейму;
нар. у с. Суховоля Льв. обл., студіював богослов’я у Ду-
ховній семінарії у Львові, філософію і право на Льв. унів.,
а згодом у Відні, брав активну участь у студ. діяльності;
парох у різних селах Зах. України, де організував коопе-
ративи, т-ва «Просвіта»; 1913-1927 Надвірнянський декан,
радник і референт єпископської Консисторії у Станисл.,
капелян львівської Архиєпархії; двічі в’язнений поляками;
1928 обраний до польського Сейму від УНДО, 1939 виїхав
з родиною на Лемківщину, 1941 переїхав до с. Угорники
на Львівщині, де був парохом; 1946 засланий на Сибір, де
перебував 7 р.; повернувся до Угорник 1957, де й помер.

о. ГАЩАК МИХАЙЛО (1899 — ), ркп. 1926; парох

у м. Балигород, Дашгородський декан; ув’язнений у Бали-
городі і Сяноку 1945-47, VI. 1947 повторно ув’язн. у концт.
в Явожні, Польща.

ієромон. ГЕРМАН, монах Студитського Уставу; у 1950-
их роках замордований більшовиками.

о. ГІРНЯК ЙОСИФ (21. VI. 1902 — 1979), ркп. 18. IV.
1937; проф. філософії у Духовній семінарії у Станиславові,
духовник єп. Г. Хомишина; нар. у Коломиї, 1933-37 сту-

116

діював богослов’я і філософію у Римі; відбув 10 р. ув’яз-
нення і заслання на Сибірі; повернувся на Ів.-Франківщину,
де тайно душпастирював, там і помер.

о. д-р ГЛИНКА ЛЕВ (1. VIII. 1893 — 1. IV. 1960), ж.,
ркп. 1928; дійсний член БНТ; нар. у с. Осмолода тепер Ів,-
Фр. обл., 1930 здобув ступінь доктора канонічного права у
Римі; викл. канонічного права в Богословській Академії у
Львові, радник і референт Львівської митрополичої Кон-
систорії; перебував в ув’язненні і на засланні в Сибірі;
помер у с. Брошнів Ів.-Фр. обл. після повернення з ув’яз-
нення.

о. ГЛІБОВИЦЬКИЙ ТЕОФІЛЬ (1867 — ), ж., ркп.

1892; парох у с. Пядики, згодом у с. Підпечери тепер Ів.-
Фр. обл.; у 1950-их роках вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ГОДУНЬКО ЙОСИФ МИХАЙЛО, нар. 1906, ркп. 5.
III. 1933; настоятель ремісничої бурси, душпастир санато-
рії сусп. забезпечення у Львові; ув’язнений 11. IV. 1945.

о. ГОЗА АНДРІЙ (1912 — ), ркп. 1935; зав параф. у

с. Мервичі на Львівщині, згодом парох у с. Клюковичі на
Перемищині; 1947 ув’язнений у Мокотівській тюрмі у Вар-
шаві.

о. ГОЛИНСЬКИЙ АНТІН (1915 — 3. III. 1942), ркп.
1939; нар. у с. Грабовець; теологічну освіту здобув у Ста-
ниславові; сотрудник при катедральній церкві у Станисла-
вові; заар. 1939, зас. до 5 р. ув’язнення; працював у ко-
пальнях в Ухті Комі АРСР, де й помер.

о. ГОЛОВАЧ МИКОЛА (17. XII. 1893 — 1944), ркп.
28. IV. 1918; катехит у Боську на Лемківщині; замордо-
ваний комуністами.

о. ГОРДИНСЬКИЙ ЮЛІЯН (1900 — ), ркп. 1928;

учасник укр. визвольних змагань; з 1933 парох у с. Коло-
дрібка Терн, обл.; 1945 вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ГОРОДИСЬКИЙ ІВАН БОГДАН, ЧСВВ; нар. 24.
V. 1901; ркп. 14У.1942; 1941-43 на богословських студіях у
Празі; монах у Буківському мон.; ув’язнений у 1950-их
роках.

117

о. ГОРОДЕЦЬКИЙ ПЕТРО, нар. пр. 1930, ж., тайно
ркп; 1969 зас. до 3 р. ув’язнення.

о. ГОРІН ЄВСТАХІЙ (1904 — ), ркп. 1929; зав.

параф. у с. Камінне тепер Ів. Фр. обл.; 1946 перейшов на
російське православ’я; заар. і вивезений на Сибір.

о. ГОРНЯТКЕВИЧ ІВАН (1887 — 1941), ж., ркп. 1910;
1918 польовий духовник у шпиталях для укр. вояків у Ста-
ниславові; заар. 1941; вивезений до тюрми у Харкові, де був
замордований.

о. ГОТРА ІРИНЕЙ (31. VIII. 1890 — 24. XII. 1973),
ЧСВВ; ркп. 18. IV. 1920; ієромонах; нар. у с. Руда тепер
Ів.-Фр. обл., походив з роду гетьм. П. Дорошенка; X. 1910
зложив монаші обіти, перебував у монастирях у Крехові,
Лаврові, Краснопущі; 1915-17 інтернований росіянами; 1920
назначений префектом Духовної семінарії у Львові, 1921-
30 префект Місійного інституту оо. Василівн у Бучачі,
1930-34 секретар і прокуратор Галицької провінції ЧСВВ,
1934-39 дир. Місійного інституту в Бучачі, 1939-41 парох у
Заліщиках, а згодом у Волківцях, 1941 ігумен мон. у Під-
гірцях, а згодом у Бучачу; перебував два роки в підпіллю;
1946 заар., зас. до 10 р. ув., перебував у Казахстані, IV.
1955 звільнений, повернувся у с. Виспа тепер Ів.-Фр. обл.;
19. III. 1960 виїхав до Василіанського мон. у Варшаві; 1962
виїхав до родини у США, помер у мон. у Ґлен Ков, Н. Й.

о. ГОШКО ЮРІЙ (1886 — 1941), ж., ркп. 1912; парох у
с. Гординя на Перемищині; розстріляний більшовиками.

о. д-р ГРАБ СТЕПАН (3. І. 1905 — 1962), ркп. 8. X.
1931; нар. у Перемишлі, теологічну освіту здобув у Римі,
де одержав ступінь доктора філософії (1928) і теології
(1932); до 1939 військовий капелян у Львові, зав. парафії у
с. Германовичі на Перемищині, з V. 1946 зав. параф. у
Кракові; заар. 12. V. 1947, перебував у Мотківській тюрмі
у Варшаві.

о. ГРАВЕЦЬ РОМАН ДМИТРІЙ (1886 — 18. IV. 1954),
ркп. 1912; духовник Жуківського дек., парох м. Обертин
тепер Ів.-Фр. обл.; загинув у концт. в Сибірі.

о. ГРАДЮК ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИР (1872 — 3. VIII.
1961), ЧСВВ, ркп. 1896; склав мон. обіти 1895; протоігумен

118

Галицької провінції ЧСВВ; заар. 1945, перебував у тюрмі
на Лонцкого у Львові, вивезений у Красноярський край, де
й помер.

о. ГРАНКІВСЬКИЙ ЮЛІЯН (1887 — ), ж., ркп.

1913; душп. у с. Садигора на Буковині; студіював філосо-
фію і богослов’я у Римі; з 15. IX. 1929 парох у с. Тучапи
тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их роках вивезений на Сибір, де
й загинув.

о. ГРЕБЕНЯХ ЯРОСЛАВ (ок. 1909 — ), зав. параф.

у с. Явірки, згодом парох у с. Баниця на Лемківщині; заар.
1947; перебував у концт. в Явожні, Польща.

о. ГРЕНЬ МИХАЙЛО, ув’язнений 1974.

о. ГРИГОРОВИЧ СТЕПАН, походить з Мукачева; від-
бував три рази ув’язнення.

о. ГРИНИК ВАСИЛЬ (27. XII. 1896 — ЗІ. V. 1977),
ркп. VII. 1921; митрат, ген. вікарій УКЦ в Польщі; нар. у
с. Кошелів Льв. обл.; 1915-1918 в австрійському війську,
1918-1919 вояк УГА, богословську освіту здобув у Духов-
ній семінарії в Перемишлі; 1922 — катедральний сотрудник
у Пер.; з 1923 викладач обрядів, аскетики, нового завіту,
історії Вселенської Церкви, патрології, і духовник у Ду-
ховній сем. у Пер.; 1924-25 — душпастир на Підляшші;
1925-45 парох у Перем.; 1945 ув. в Ряшеві, 1954-56 у поль-
ській тюрмі; з X. 1956 душпастир серед українських пере-
селенців у Польщі; 8. XI. 1966 найм. Верх. Арх. Й. Сліпим
митратом; з 1968 парох у Пер., де й помер.

о. д-р ГРИНИК МИКОЛА, нар. 12. XII. 1913 у с.
Кошелів Льв. обл., ркп. 3. IV. 1938; 1939 здобув у Римі
ступінь доктора богослов’я; парох у с. Горохівці на Пере-
мищині; заар. 1940, перебував в ув’язненні і на засланні в
Казахстані.

о. ГРИЦАЙ ЙОСИФ (1883 — ), ж., ркп. 1907; зав.

Тернопільського деканату, парох у с. Чернихів; заар. 28.
IX. 1940, вивезений на Сибір.

о. ГРИЦЕЛЯК МИКОЛА (1891 — ), ж., ркп. 1917;

крилошанин, канцлер Перемиської єпископської Консисто-
рії; заар. 22. IX. 1945 в Польщі і виданий разом з дружи-

119

ною більшовикам, перебував у тюрмі у Львові, вивезений
до концт. в Сибірі.

о. ГРИЦИК ПАРТЕНІЙ, студит; розстріляний 1941.

о. ГУЗА ОЛЕКСІЙ, священик катакомбної УКЦ; заар.
1976.

о. ГУК МИХАЙЛО (2. XI. 1889 — ), ж., ркп. 1916;

нар. у с. Поздяч, богословську освіту здобув у Відні; парох
у с. Ісканя; заар. 1945, зас. до 10 р. ув’язнення, перебував у
тюрмі у м. Вронки, ЧССР.

о. ГУРА ЯРОСЛАВ СТЕПАН (1898 — ), ж., ркп.

1925; парох у с. Тяглів на Перемищині; ув. 1945, перебував
у тюрмі в м. Щецін, Польща.

о. ГУЧКО ВАСИЛЬ (1882 — 1945), ж., ркп. 1907; парох
у с. Радруж; Немирівський декан, шкільний комісар Пере-
миського ординаріяту; 1945 замордований комуністами
разом з дружиною і дочкою.

о. ГУЧКО ПАНКРАТІЙ, нар. 1913, ЧСВВ; парох цер-
кви св. Климентія у Празі; заар. 1. III. 1947, зас. XII. 1948
до 15 р. ув’язнення, 1968 реабілітований.

о. ҐАЛЯНТ МИКОЛА (1875 — 1945), ж., ркп. 1900; по-
чесний крилошанин; канцлер Львівської митроп. Консисто-
рії, гімназійний катехит; замордований більшовиками в
тюрмі у Львові.

о. ҐОРЧИНСЬКИЙ ОМЕЛЯН (21. XI. 1888 — 27. VII.
1954), ркп. 1911; крилошанин, радник і референт митр.
Консисторії; звичайний член БНТ; нар. у Тернополі, бого-
словську освіту здобув у Львові і в Інсбруку; учасник тре-
тього кат. Конгресу у Велеграді 1911, катехит «Рідної
школи», сотр. Успенської церкви у Львові, префект і віце-
ректор Духовної семінарії у Льв.; заар. 11. IV. 1945, помер
у концтаборі в Потьмі Мордовської АРСР.

о. ҐОРЧИНСЬКИЙ РОСТИСЛАВ ІВАН (1903 — ),

ж., ркп. 1935; вивезений на Сибір 1941, де й загинув.

о. ҐУЛЬ ПЕТРО (1897 — 1941), ж., ркп. 1925; парох у
с. Шоломиниці на Перемищині; вивезений на Сибір, де й
загинув.

120

о. ҐУНЬОВСЬКИЙ ОЛЕКСА, (1882 — ), ж., ркп.

1906; парох у с. Ланівці Терн, обл.; після довгих років
заслання на Сибірі, повернувся у Зах. Україну, де і помер.

о. ҐУРҐУЛА АНАТОЛІЙ (1905 — 27. II. 1980), ж.,
ркп. 1934; сотрудник у с. Золотники тепер Ів.-Фр. обл., зав.
параф. у с. Убині Льв. обл., парох у с. Томашівці на Львів-
щині; заар. 1946, перебував в ув’язненні і на засланні в
Сибірі; повернувся до с. Томашівці тепер Ів.-Фр. обл., де
був спалений разом з дружиною.

о. ДАМ’ЯНОВИЧ ПЕТРО (1884 — 1945); парох у с.
Рахова на Закарпатті; літом 1945 розстріляний більшови-
ками в Ужгороді.

о. ДАНИЛОВИЧ СТЕПАН: парох у с. Імшадь на За-
карпатті; заар. 1945, згодом звільнений; 1949 заар. вдруге,
вивезений на Сибір; 1956 повернувся на Закарпаття.

о. ДАНИЛКІВ ІВАН (1910 — VI. 1941), ркп. 1936; зав.
параф. у с. Стрілки Льв. обл., згодом парох у с. Вацевичі
тепер Залужани Льв. обл.; замордований більшовиками.

о. ДАЦЬКО КОНСТАНТИН ВСЕВОЛОД (1903 — ),

ж., ркп. 1926; парох у с. Тенетиська на Перемищині; ув’язн.
у червні 1947.

о. ДЕМЧУК ВОЛОДИМИР (1896 — ), ж., ркп.

1917; крилошанин; польовий духовник УГА; нар. у Терно-
полі, богословську освіту здобув у Відні; парох у с. Гали-
чани Льв. обл.; 1945 вивезений у Красноярський край, де й
загинув.

о. ДЕМ’ЯНЧУК ІВАН (1865 — 3. III. 1945), ж., ркп.
1890; парох у с. Скопів; Порохницький декан на Переми-
щині; замордований комуністами.

о. ДЗУРОВЧИК МИХАЙЛО; парох у с. Великі Лази
на Закарпатті; засуджений у 1950-их роках до 15 р. ув’яз-
нення; повернувся до м. Берегове, де й помер.

о. ДЗЮБИНА СТЕПАН, нар. пр. 1914; парох у с. Нова
Весь на Перемищині; заар. VI. 1947; перебував у концт. у
м. Явожно, Польща.

о. ДІДУХ ІВАН (1908 — 4. VIII. 1961), ж., ркп. 16. XII.

121

1934; парох у с. Товстолуг Терн, обл.; перебував 10 р. на
засланні в Сибірі; повернувся у с. Маківка, де й помер.

бр. ДІОНІСІЙ, монах Студитського Уставу; 1940 за-
мордований більшовиками у Львові.

о. ДМИТРЕНКО СОФРОН; заар. осінню 1973 в Коло-
миї, перебував у тюрмі в Ів.-Франківську.

о. ДОБРЯНСЬКИЙ МИКОЛА (1890 — 1944), ж., ркп.
1918; парох у с. Креців на Перемищині; 1939-41 перебував
у радянському ув’язненні, 1944 знову заар. більшовиками і
розстріляний у Самборі.

о. ДОБРЯНСЬКИЙ-НІСЕВИЧ МИКОЛА (1868 —
1944), ж., ркп. 1896; парох у с. Дубровиця на Перемищині;
замордований комуністами.

о. ДОРОЦЬКИЙ МИХАЙЛО (1881 — ), ж., ркп.

1906; парох у с. Потелич; Рава-Руський декан; 22. V. 1941
вивезений разом з родиною на Сибір; 1944 перевезений до
Курська, де й загинув.

о. ДОЧИЛО МИРОН (1909 — 1965), ж., ркп. 1936;
сотр. у м. Болехів; у 1950-их роках вивезений на Сибір;
помер у м. Долина Ів.-Фр. обл., після повернення з зас-
лання.

о. ДРЕБІТКО ДІОНІСІЙ Д. (1911 — 1979), ЧСВВ,
ієромонах; у 1950-их роках зас. на довгі роки ув. ; вивезе-
ний в Казахстан; 1956 повернувся на Закарпаття, де й
помер.

о. ДУЛИШКОВИЧ ВІКТОР ( — 1953), ркп. 1941;

парох у с. Турі Реметах на Закарпатті; заар. 1949, засу-
джений до 25 р. ув’язнення; замордований підчас страйку у
Воркуті.

о. ДУРДЕЛА ОМЕЛЯН (1909 — VI. 1941), ркп. 1937;
зав. параф. у с. Ляцьке Велике, згодом душп. у с. Виш-
нівчик Льв. обл.; замордований більшовиками.

о. ДУРНЕВИЧ ФЕДІР, парох у с. Жнятів; заар. 1945.

о. ДЯК ВАСИЛЬ, нар. 1902, ркп. 1932; парох у с.
Чирна на Лемківщині; перебував у німецькій тюрмі, VIII
1945 — X. 1947 у тюрмі у м. Віснічі, Польща.

122

о. ЄГРЕШІЯ ІВАН, парох у с. Богданівка Льв. обл.;
заар. 1945.

о. ЄЛЕШ КОРНИЛО, парох у с. Тросник на Закар-
патті; заар. 1945.

о. ЖДАН ІВАН (1900 — 1941), ркп. 1931; префект Ма-
лої семінарії у Львові, катехит гімн. «Рідна школа» і ін. у
Льв., заар. 12. IX. 1940; замордований більшовиками у
Львові.

о. ЖЕЛТВАИ ЮЛІЯН, ж., богословську освіту здобув
у Будапешті; парох у с. Руські Комаровці на Закарпатті;
заар. у 1950-их роках; помер в ув’язненні.

о. ЖУК МИХАЙЛО (1878 — ), ж., ркп. 1911; парох

у с. Михалевичі, Дрогобицький декан; заар. 1946, переб. у
тюрмі в Дрогобичі, вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ЖУПАНСЬКИЙ ПАВЛО (1885 — 1947), ЧСВВ, ркп.
1913; сотрудник у Дрогобичі; вивезений на Сибір, помер у
Хабаровську.

о. ЗАВАДЯК ЙОСИФ Б. (1911 — 1958), ЧСВВ, ієро-
монах на Закарпатті; заар. у 1950-их роках; зас. до 25 р.
ув.; перебував у концт. Казахстану; 1956 повернувся на
Закарпаття, де загинув у загадкових обставинах.

о. ЗАВЕРУХА ІВАН (17. І. 1881 — 1969), ж., ркп. 1909;
крилошанин Льв. архиєп.; парох у с. Рибниках Льв. обл.;
відбував ув’язнення на Сибірі, звідки повернувся у с. Риб-
ники, де й помер.

о. ЗАВОРОТЮК МИХАЙЛО (1889 — 1941), ж., ркп.
1916; нар. у с. Стаї на Львівщині; теолог, освіту здобув у
Львові і у Відні; 9 років парох у с. Явірник Руський Льв.
обл., вів культ.-осв. діяльність; 2. II. 1941 заар. у с. Моло-
дичі на Перемищині, перебував у тюрмі в Раві Руській,
перевезений до Львова, де був замордований у тюрмі
Бриґідки.

о. ЗАДВОРНЯК ПЕТРО (15. VI. 1882 — 1958), ркп.
1910; звичайний член БНТ; нар. у с. Деревляни Льв. обл.,
богословську освіту здобув у Римі й Інсбруку; зав. параф.
у с. Деревляни Льв. обл., Кам’янець-Струмиловий місто-
декан; вивезений на Сибір, помер після повернення з за-
слання.

123

о. ЗАРИЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (1912 — 3. VIII. 1963), ркп.
1936; нар. у с. Заплатин Льв. обл.; 1945 зас. до 10 р.
ув’язнення, 1961 знову заарештований в Казахстані, заги-
нув в ув’язненні.

о. ЗАЯЦЬ МИКОЛА, нар. 1907, зав. параф. у с. Чорне,
а згодом у с. Мацина на Лемківщині; заар. IV. 1947, пере-
бував у тюрмі в Грубешові, а згодом у концт. у Явожні,
Польща.

о. ЗЕМЛИЦЬКИЙ МИКОЛА (1900 — 1962), ж., ркп.
1927; парох у с. Яричів Льв. обл., помер після повернення
з ув’язнення у Воркуті.

о. ЗОМБОРІ МИКОЛА, парох у с. Підвиноградів на
Закарпатті; помер у концтаборі на Сибірі.

о. ЗЯТИК ІВАН (1909 — 1956), ЧНІ, ркп. 1923; ієро-
монах монастиря св. Климентія у Львові; помер в ув’яз-
ненні на Сибірі.

о. ІВАНЧО ВІКТОР, парох у с. Негровець на Закар-
патті; заар. 1946; зас. до 6 р. ув.

о. ІВАНЧО ЮЛІЯН, ж.; голова підпільної орг. «Рево-
люційний Сейм Підкарпатської Руси», мадярсько-русофіль-
сько-чеських переконань; заар. 1948; зас. на кару смерти,
яку замінено на 25 р. ув.; звільн. передчасно; повернувся на
Закарпаття, де й помер.

о. ІВАНЧО ЮЛІЯН (1889 — ), ж.; парох у с. Ве-

ряця на Закарпатті; заар. 1949; зас. до 10 р. ув.; перебував
у сел. Абезь біля Воркути; повернувся після відбуття ув’яз-
нення на Закарпаття, де й помер.

о. ІВАНЧУК МИКОЛА (14. IV. 1881 — ), ж., ркп.

1905; крилошанин; нар. у с. Стусів Терн, обл.; парох у с.
Іванці Льв. обл.; заар. 19. VII. 1940; зас. до 6 р. ув.

о. ІВАСЬКЕВИЧ, ЧНІ; монах у мон. оо. Редемпторис-
тів у Тернополі; вивезений на Сибір.

о. ІЗДРИК АНДРІЙ (1901 — ), ж., ркп. 1928; зав.

параф. у с. Підкамінь тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их роках
вивезений на Сибір.

о. ІЛЬКІВ МИКОЛА (1890 — ), ркп. 1919; 1920

124

посол до польського Сейму; душпастир у польському
війську; 1939 вивезений на Сибір; помер у Старобільську.

о. ІЛЬНИЦЬКИЙ, парох на Перемищині; 1947 ув. у
польському концт. у Явожні біля Кракова.

о. д-р ІЩАК АНДРІЙ (23. X. 1887 — 26. VI. 1941), ркп.
1914; проф. Богословської Академії у Львові, дійсний член
НТШ і БНТ; нар. у Миколаєві Льв. обл., теологічну освіту
здобув у Львові, 1914 одержав ступінь доктора богослов’я
в Інсбруці, 1930 студіював в Орієнтальному інституті в
Римі; під час Першої св. війни був військовим душпасти-
рем; 1918 назн. префектом Духовної семінарії у Львові, з
1928 викладач догматики і канонічного права на Богослов-
ській Академії у Льв., 23. IX. 1932 найм. надзв. проф.
Богосл. Ак.; розстріляний більшовиками.

с. ЙОСИФА, головна настоятелька монастирів
Черниць Студитського Уставу; заар. 1946 р. у Львові, зас.
до 25 р. ув.

о. ЙОТАШ МАРІЯН, ЧСВВ; 1950 ув. на Пряшівщині.

о. КАВАЦІВ ВАСИЛЬ, нар. 5. І. 1934; ркп. 18. III.
1981; зас. 28. X. 1981 у Львові до 5 р. ув’язнення і 3 р.
заслання.

о. КАЗНОВСЬКИЙ АНТІН (1878 — 1959), ж., ркп.
1900; 1919 польовий душп. УГА; звичайний член БНТ;
парох у с. Глубічка на Перемищині; 1945 вивезений на
Сибір, згодом перевезений над Азовське море, де й помер.

о. КАЛЕНЮК ЗЕНОН А. (20. VII. 1887 — весн. 1979),
ркп. 1911; декан катакомбної УКЦ в Україні; теологічні
студії здобув у Римі, перед Другою світовою війною був
на місійній праці в Пінську, де очолював деканат, активний
учасник унійної конференції 1930 в Пінську; духовний опі-
кун жіночого мон. «Діви Марії», душпастир у Гошові, зав.
параф. у с. Вериня, а згодом у Болехові і Синєвідсько
Вижнє; заар. 1946, був ув’язнений і на засланні; після по-
вернення з Сибіру душпастирював на Львівщині; речник
Блаж. Й. Сліпого в Україні; заар. знову 1974; помер у с.
Синєвідсько Вижнє.

о. КАЛЕНЮК ОМЕЛЯН (1880 — ), ж., ркп. 1905;

парох у с. Пісочне на Львівщині, а згодом у с. Смільник

125

на Перемищині; заар. літом 1947, ув’язнений у концт. в
Явожні, Польща.

о. КАЛУЖНЯЦЬКИЙ ОРЕСТ (5. XI. 1871 — 1945), ж.,
ркп. 9. IV. 1899; парох у с. Іздебки, Динівський містодекан,
консультор Апостольської Адміністрації Лемківщини; за-
мордований комуністами.

о. КАМІНСЬКИЙ ЙОСАФАТ ЙОСИФ (2. II. 1908 —
14. X. 1970), ЧСВВ, ієромонах, ркп. 1934; нар. у с. Розбір
Довгий на Лемківщині; 1925 вступив до Чину оо. Василівн
у Бучачі, з 1938 духовник Малої семінарії у Станиславові,
1939 — 1946 душпастир у с. Чистогорб на Лемк., звідки
переїхав до ЧССР; перебував у мон. ЧСВВ у Межилабірці,
парох у с. Видрань на Пряшівщині; 1948 заар. і зас. до 4 р.
ув., 1949 повторно зас. у Братиславі, 1952 втретє засудж. до
4 р. ув’язнення, покарання відбував в Ілаві і в Братіславі
на Словаччині; 1956 після звільнення переїхав до Праги, де
й помер.

о. КАМІНСЬКИЙ ТАДЕЙ (1904 — 1944), ркп. 1935;
зав. параф. у с. Кавсько, а згодом парох у с. Міротин на
Перемищині; замордований комуністами.

о. КАРОЛЬ ЄВГЕН (1885 — ), ркп. 1911; крйло-

шанин; парох у с. Микулинці, Микулинецький декан; заар.
1946, вивезений на Сибір.

о. КАРЦУБ АНДРІЙ (1906 — І. 1955), душп. у Хлі-
вищах на Пряшівщині; ув’язнений у 1950-их роках, висе-
лений в Судети на примусові роботи, де й загадково
помер.

о. КАШУБА МАРІЯН (1909 — ), ж., ркп. 5. III.

1933; сотр. церкви Різдва Христового у Тернополі; 1940
вивезений на Сибір, де й загинув.

о. КЕБУЗ ІВАН (1905 — 1941), ркп. 1930; парох у с.
Макова на Перемищині; замордований більшовиками.

о. д-р КЕРНИЧНИЙ ПАВЛО ПЕТРО, ЧСВВ; нар. 23.
VI. 1914 у с. Петликівці Терн, обл., ркп. 21. XI. 1940; 1941-
43 студіював філософію і богослов’я у Празі, 1942 здобув
ступінь доктора філософії на УВУ; монах у Василіянському
монастирі у Львові; ув’язнений 1946.

126

о. КИПРІЯН ІВАН (1856 — 1934), ркп. 1883; польовий
духовник УГА; після Першої світової війни залишився на
Наддніпрянській Україні для душпастирської праці; заар. у
1930-их роках; загинув на Сибірі.

о. КИСІЛЕВСЬКИЙ ДАНИЇЛ ВАСИЛЬ (1902 — ),

ркп. 1932; нар. у с. Рошнів тепер Ів.-Фр. обл.; теологічну
освіту здобув у Станиславові; душпастир у с. Нижнів, Пе-
ченіжин, Олієво Ів.-Фр. обл.; під час першої більшовицької
окупації — ус. Лука; під час війни зав. параф. у с. Княже
тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их роках вивезений на Сибір;
загинув у концт. на Уралі.

о. КЛИВАК ІЛЛЯ (1880 — ), ж., ркп. 1908; 1914,

вивезений росіянами до Сімбірська над Волгою; з 1921
парох у с. Мшанець тепер Терн, обл.; заар. 1939, зас. на
кару смерти, яку згодом замінено на досмертне ув.; виве-
зений до Ташкенту, де й загинув.

о. КЛІЦАН КАЗИМИР ( — 1941); розстріляний

більшовиками у с. Маківці.

о. КЛІПІ МИХАЙЛО, священик катакомбної УКЦ;
заар. 1974.

о. КЛЮЧИК АНТІН, ЧСВВ; нар. 26. І. 1914 у с. Лисків
Льв. обл., ркп. 14. V. 1942; 1941-1943 на богословських
студіях у Празі; заар. осінню 1973, перебував у концт. у
Львові.

о. КНЕЙЧУК ЯРОСЛАВ (1905 — 1943), ркп. 1934;
зав. параф. у с. Белзець на Перемищині; замордований
комуністами.

о. КНИШ СТЕПАН (1898 — ), ж., ркп. 1927; зав.

параф. у с. Висоцьк, а згодом у с. Нивиці на Львівщині;
25. V. 1940 вивезений на Сибір.

о. КОВАЛИК ЗЕНОН (1903 — 1941), ЧНІ; загинув у
більшовицькій тюрмі.

о. КОВАЛЮК ТИМОТЕЙ (1880 — 1942), ж., ркп. 1911;
крилошанин; парох у с. Скнилові на Львівщині; 1940 ви-
везений на Сибір, де й загинув.

о. КОВАЛЬСЬКИЙ ОЛЕКСАНДЕР (1885 — ), ркп.

127

1909; крилошанин, прелат; радник і референт митрополи-
чої Консисторії; заар. 11. IV. 1945, вивезений на Сибір.

о. КОВЕРКО МАКСИМІЛІЯН (26. VIII. 1889 — 26.
VI. 1941), ркп. 1917; крилошанин; нар. у с. Острів Льв.
обл., теологічну освіту здобув у Львові; сотрудник при
кат. св. Юра у Львові, згодом адмін. параф. у селах Лолин
і Велдіж тепер Ів.-Фр. обл., парох у с. Бродки на Львів-
щині; заар. 6. IX. 1940, розстріляний більшовиками у
Львівській тюрмі БриГідки.

о. КОВТЮК ТЕОДОР, ж., капелян парафії Ужгород-
Цегольня; заар. у 1950-их роках: зас. до 25 р. ув.; загинув
у концтаборі в Комі АРСР.

о. КОГУТ МАРКІЯН, ЧСВВ, нар. 1908, ркп. 1933; мон.
обіти склав 1926; перебував у мон. Успення Пресв. Бого-
родиці у Варшаві, а згодом у мон. ЧСВВ у Жовкві; ув’яз-
нений у 1950-их роках.

о. КОГУТИЧ ТЕОДОР (1881 — 1953), канонік в Ужго-
роді; 1948 переб. у Львівській тюрмі; зас. до 25 р. ув.;
загинув у концт. в Комі АРСР.

о. КОГУТЯК ЮРІЙ ЮВЕНАЛІЙ (1905 — .1955),
ЧСВВ, ркп. 1932; сотр. у с. Милівці тепер Ів.-Фр. обл.;
заарешт. 1945 у Станиславові, перебував 8 р. на Сибірі;
після повернення з заслання помер в Ів. Франківську.

о. КОЗАК МИХАЙЛО (1885 — 1947), ж., ркп. 1911;
парох у с. Ліщини на Львівщині; 1946 вивезений на Сибір,
де й загинув.

о. КОЗЛОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ (прибл. 1867 — );

заар. у Перемишлі і виданий поляками більшовикам, 26.
VI. 1946 вивезений до Львова, перевезений до тюрми в
Києві, загинув в ув’язненні.

о. КОЛТОНЮК МИРОН (19. І. 1885 — 28. VII. 1943),
ж., ркп. 1912; з 1926 парох у селах Жуків і Гораєць; з 1936
Чесанівський декан; замордований комуністами.

о. КОЛЯНКОВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (1888 — ), ж.,

ркп. 1915; парох у с. Вязівниця, а згодом у с. Диниска на
Перемищині; заар. VI. 1947, перебував у концт. в Явожні,
Польща.

128

о. КОМАР СТЕПАН (13. VIII. 1889 — 18. XI. 1964), ж.,
ркп. 1916; крилошанин; військовий капелян УГА; нар. у с.
Долиняни тепер Ів.-Фр. обл.; з 1911 студіював право, а
згодом теологію у Відні, 1916 закінчив теол. студії у Льво-
ві; сотр. у селах Лисятичі, Завалів, Жирівка, Підсоснів
Льв. обл.; 1916 вивезений до таб. полонених у Талергофі;
1922-31 парох у с. Ценів; 1931 зарештований поляками,
після звільнення парох у с. Милошевичі Льв. обл.; заар.
1946; вивезений в Караганду; 1955 повернувся до Львова;
1956-58 душпастир у с. Завалів; переїхав до Львова, де й
помер.

о. КОМАРИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ (1892 — 4. II. 1969),
ркп. 1919; нар. у с. Лисець тепер Ів.-Фр. обл.; теологічну
освіту здобув у Станиславові; 1925-35 парох у Городенці, з
1935 — ус. Олеша тепер Ів.-Фр. обл.; заар. 1945; зас. до 11
р. ув.; 1956 повернувся до Городенки, де й помер.

о. КОНКОЛЬОВСЬКИЙ СТЕПАН (1898 — 3. III. 1945),
ж., ркп. 1926; парох у с. Ліщовате на Перемищині; замор-
дований комуністами.

о. д-р КОНРАД МИКОЛА (16. V. 1876 — 27. VI. 1941),
ж., ркп. 1899; радник митрополичої Консисторії; нар. у с.
Струсів Терн, обл., 1895 здобув у Римі ступінь доктора
філософії, а 1899 богослов’я; катехит гімназії у Тернополі,
декан філософічного факультету і проф. філософії у Бого-
словській Академії у Львові; замордований більшовиками
у Страдчу біля Львова.

о. КОНЮШКО ВОЛОДИМИР, нар. 1909, ркп. 1934;
сотрудник у с. Цвіржа на Перемищині, 1947 вивезений на
Сибір.

о. КОПИСТЯНСЬКИЙ СТЕПАН ( — 1945), за-

мордований комуністами у с. Вільшани на Закарпатті ра-
зом з дружиною і двома доньками.

о. КОРДУБА МИРОН (1894 — ), ж., ркп. 1928;

парох у с. Ладичин, ректор у с. Грабовець; Микулинецький
декан на Перемищині; загинув в ув’язненні.

о. КОРДУБА ПЕТРО ОМЕЛЯН (1870 — ), ж.,

ркп. 1898; крилошанин; парох у с. Містки Льв. обл.; 1940
вивезений на Сибір.

129

о. КОРОЛЮК СТЕПАН (1901 — 8. X. 1944), ж., ркп.
1927; парох у с. Дев’ятники Льв. обл.; замордований біль-
шовиками на Словаччині.

о. КОРОЛЬ ЄВГЕН ВОЛОДИМИР (1907 — прибл.
1950), ж., ркп. 15. II. 1934; зав. параф. у с. Липовиця тепер
Ів.-Фр. обл.; замордований більшовиками.

о. КОСОВИЧ МИКОЛА (1901 — ), ж., ркп. 1927;

парох у с. Помонята тепер Ів.-Фр. обл., а згодом у с.
Вишки Терн, обл.; заар. 20. XII. 1940, вивезений на Сибір.

о. КОСТИШИН ВОЛОДИМИР (17. VIII. 1907 — 21.
IV. 1946), ркп. 20. III. 1932; парох у с. Більцарева, а згодом
душпастир у с. Воля Нижня на Перемищині; замордова-
ний комуністами.

о. КОТИК ЄВГЕН ІВАН ( — 1980), священик

катакомбної УКЦ; замордований у с. Зимна Вода на
Львівщині.

о. КОТИС ОМЕЛЯН (1884 — ), ж., ркп. 1907;

парох у с. Річиця на Перемищині; заар. VI. 1947, перебував
у концт. у Явожні, Польща.

о. КОТІВ ІВАН (1910 — XII. 1972), ркп. 1938; радник
митрополичої Консисторії; парох у с. Лічниця на Львів-
щині; заар. 1946, перебував у конц. біля Норильська, зго-
дом на засланні у Красноярському краю; повернувшись з
заслання, жив у Бильні, де й помер.

о. КРИВИЙ ІВАН М., ж., священик катакомбної УКЦ;
заар. 1973, зас. II. 1974 до 4 р. ув. за друкування укр.
молитовників і рел. книг; ув’язнення відбував у конц. у
Львові.

о. КРИНИЦЬКИЙ ЮЛІЯН (1878 — ), ж., ркп.

1904; парох у с. Вербиця на Перемищині; заар. VI. 1947,
перебував у концт. у Явожні, Польща.

о. КРИСА ЙОСИФ (16. IV. 1894 — 1945), ж., ркп. 25.
II. 1925; парох у с. Кінське на Лемківщині; замордований
комуністами.

о. КРУПА СИЛЬВЕСТЕР (1892 — ), ж., ркп. 1917;

парох у с. Журавиця на Перемищині; заар. V. 1947, пере-
бував у концт. у Явожні, Польща.

130

о. КРУЦЬКО АНДРІЙ (1887 — ), ж., ркп. 1918;

нар. у с. Нове Село; парох у с. Добрівляни на Переми-
щині; заар. 1945, відбув 10 р. ув.; повернувся до Самбора.

о. КУБАЄВИЧ ДМИТРО (1890 — ), ркп. 1919;

катехит у нар. школах у м. Хоростків тепер Ів.-Фр. обл.;
1945 вивезений на Сибір; у другій половині 1950-их років
повернувся у Зах. Україну.

о. д-р КУЗИЧ ІВАН (1901 — ), ркп. 1931; крило-

шанин; ректор Духовної семінарії у Перемишлі; доктор
богослов’я і філософії; заар. 22. IX. 1945, переданий по-
ляками більшовикам; перебував у тюрмі у Львові, а зго-
дом у Києві.

о. КУЛИК ВАСИЛЬ (23. IV. 1886 — ), ж., ркп.

1913; нар. у с. Ляховичі тепер Ів. Фр. обл., 1909-12 на
богословських студіях в Римі; прелат митрополичої Кон-
систорії; парох у с. Збоїська на Львівщині; заар. більшови-
ками 1945 у Відні, вивезений до СРСР, де й загинув.

о. КУНИЦЬКИЙ ЙОСИФ (1908 — 3. VI. 1946), ркп. 9.
XII. 1934; сотрудник, а згодом парох у с. Запитів на Львів-
щині; замордований більшовиками.

о. д-р КУНИЦЬКИЙ ЛЕОНТІЙ (20. VI. 1876 — 1961),
ркп. X. 1901; крилошанин; прелат митр. Консисторії, посол
до польського Сенату від УНДО; учасник Унійного з’їзду
у Львові 1936; нар. у с. Оріховець Терн, обл., богослов’я
студіював у Львові, Римі, Відні і Інсбруку; 1904 здобув
ступінь доктора богослов’я; парох архикатедр. церкви св.
Юра у Львові; заар. 11. IV. 1945, вивезений на Сибір;
помер у Зах. Україні після повернення з заслання.

о. КУПИНА ІВАН, нар. 1912, ркп. 1938; парох у с.
Ляшки на Перемищині; ув’язнений у 1950-их роках.

о. КУШПІТ МИКОЛА (1894 — 1946), ркп. 1925; нар. у
Яворові, пор. УГА; сотрудник у Яворівськім Малім, гім-
назійний катехит сс. Василіянок у Яворові; замордований
у тюрмі у Яворові.

о. ЛАБЕЦЬКИЙ МАРІЯН (1912 — прибл. 1950), ркп.
1941; душп. у с. Розточки тепер Ів.-Фр. обл.; замордований
більшовиками.

131

о. ЛАЗАРУК ЯРОСЛАВ; у 1950-их роках вивезений на
Сибір, де й помер.

о. ЛЕВИЦЬКИЙ РОМАН (1895 — ЗО. XI. 1962), ж.,
ркп. 1925; капелян УСС; богословську освіту здобув у
Будапешті; парох у с. Бартківці Льв. обл.; 1954-1962 в
ув’язненні і на засланні; помер у Стрию після повернення з
Сибіру.

о. ЛЕҐЕЗА ЄВГЕН, з Карпатської України; заар. у
1950-их роках, зас. до 25 р. ув.; загинув в ув’язненні.

о. ЛЕҐЕЗА ПЕТРО ( — І. 1946), парох у с. Імшад-

ське на Закарпатті; замордований більшовиками.

о. ЛЕҐЕЗА СТЕПАН, ж., закінчив теологічні студії під
час Другої св. війни; заар. у 1950-их роках; загинув в
ув’язненні.

о. ЛЕМІЩУК ЙОСИФ, нар. 1912, ркп. 1942; у 1950-их
роках вивезений на Сибір.

о. ЛЕМЦЬО ВОЛОДИМИР ( — III. 1945), парох у

с. Павлокома на Лемківщині; замордований комуністами.

о. ЛЕПКИЙ ВІССАРІОН ( — 1945), студит; загинув

в ув’язненні.

о. д-р ЛИСКО ВОЛОДИМИР (21. IX. 1882 — ),

ж., ркп. 1910; нар. у с. Лапаївка Льв. обл., теологічну
освіту здобув у Львові і Інсбруку, 1908 одержав ступінь
доктора богослов’я в Інсбруку; парох у с. Сасів Льв. обл.;
у 1950-их роках вивезений на Сибір.

о. ЛИСКО РОМАН, (1914 — 1946), ркп. 1941; душ-
пастир у с. Колтів Льв. обл. і Оліїв Терн, обл., замордова-
ний більшовиками у Львові.

с. ЛИСНЯК МАРІЯ МАРТА, ЧСВВ; мати ігуменя мон.
сс. Висиліянок у Львові; у 1960-их роках перебула 1 р. у
тюрмі, згодом вивезена на 5 р. на Сибір; повернулася до
Львова.

о. ЛИСЬКО ЯРОСЛАВ ( — 1945); замордований у

Львівській тюрмі.

о. ЛІСЬКЕВИЧ МИКОЛА (27. XI. 1904 — 1943), ркп.

132

14. IV. 1929; зав. параф. у с. Дошниця на Лемківщині;
замордований комуністами.

о. ЛІЩИНСЬКИЙ ЙОСИФ (1882 — 1939), ж., ркп.
1907; парох у с. Глиниці, а згодом у с. М’яківці на Пере-
мищині; заар. більшовиками 1939, загинув в ув’язненні.

о. ЛОЗАН ПОЛІКАРП Б. (1908 — 1972), ЧСВВ, ієро-
монах з Закарпаття; заар. 1947; вивезений в Казахстан;
1956 повернувся на Закарпаття, де й помер.

о. ЛОНЧИНА ВАСИЛЬ (1. II. 1886 — 21. XI. 1946), ж.,
ркп. 1912; 1915 — 1945 сотрудник, а згодом парох церкви
св. Миколая у Львові; 22. X. 1945 заар. у Львові, 2. V. 1946
вивезений на примусові роботи в Донбасі, де й загинув.

о. ЛУКАСЕВИЧ ДЕНИС, нар. 1904, ж., ркп. 1928; зав.
параф. у с. Церковна тепер Ів.-Фр. обл., згодом парох у с.
Поршна Льв. обл. і Сороки тепер Ів.-Фр. обл.; 1949 заар.;
зас. на довгі роки ув’язнення.

о. ЛУЦИК ПОРФІРІЙ ПЕТРО (5. І. 1896 — 1946), ркп.
31. X. 1924; ЧСВВ, 1921-24 на богословських студіях в
Римі; ігумен мон. оо. Василівн у Чорткові, 1945 ув’язнений
у Львові.

о. ЛУЦЬКИЙ МИХАЙЛО ( — 1975); замордова-

ний біля Дрогобича.

о. ЛУЧКІВ ІВАН (1934 — 12. II. 1975), священик ката-
комбної УКЦ; парох у с. Дрогомишль Льв. обл., замор-
дований у рідному селі.

о. ЛУЧИНСЬКИЙ ЙОСИФ (1888 — 1945), ЧСВВ, ркп.
1916; польовий духовник УГА, у 1920-их роках — у поль-
ському полоні в Тухолі; настоятель Духовної семінарії у
Львові, 1941 — 1944 ігумен мон. оо. Василівн у Дрогобичі;
заар. 1945, перевезений до тюрми у Львові, де був за-
мордований.

о. ЛЮБОВИЧ ІВАН (1906 — 1941), ркп. 1936; теолог,
освіту здобув в Інсбруці, Австрія; розстріляний більшо-
виками.

о. ЛЮТАК МАРІЯН МИХАЙЛО (1892 — 25. XI.
1965), ЧСВВ, ркп. 1921; монах у мон. Успення ПДМ в

133

Погоні; відбув 10 р. заслання в Сибірі; повернувся у Зах.
Україну; помер у с. Капустянці.

о. ЛЮТИЙ МИКОЛА (1894 — 1941), ж., ркп. 1931; зав.
параф. у с. Торговиця Пільна тепер Ів.-Фр. обл.; розстрі-
ляний більшовиками.

о. МАЗЯР ПЕТРО (26. VIII. 1890 — 2. XII. 1971), ж.,
ркп. 26. III. 1916; нар. у с. Грабівці на Перемищині, бого-
словську освіту здобув у Відні; парох у селах і містах
Лужок Горішній, Старий Самбір, Ляшки Муровані, Росо-
хи, Ваньків Льв. обл.; з 1930 декан Ліської округи; заар. V.
1947, перебував у концт. в Явожні, Польща до 1953; душ-
пастирював у Зах. Польщі, 1967 переїхав до Пшемкова, де
й помер.

о. д-р МАКСИМЕЦЬ ВОЛОДИМИР (2. VII. 1901 — 6.
II. 1977), ж., ркп. 1930, проф. логіки на Богословській Ака-
демії у Львові; нар. у с. Перегінське тепер Ів.-Фр. обл.,
теологію студіював у Львові й Інсбруку, де 1926 здобув
ступінь доктора філософії; у 1950-их роках вивезений на
Сибір; помер у Моршині Льв. обл., після повернення з
заслання.

о. МАЛИНОВСЬКИЙ АНАТОЛЬ (1881 — 1956), ж.,
ркп. 1908; парох у с. Чабарівка, Гусятинський декан Терн,
обл.; заар. 1945; зас. до 10 р. ув.; 1955 повернувся у с.
Мшанець Терн, обл., де й помер.

о. МАЛЯРЧИК ОЛЕКСІЙ (30. III. 1878 — 24. І. 1945),
ж., ркп. 6. IX. 1903; парох у с. Карликів на Лемківщині;
замордований комуністами разом з дружиною, донькою і
внучкою.

о. МАЛЬЧИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДЕР (1896 — ),

ж., ркп. 1928; вояк УСС; парох у с. Волчківці тепер Ів.-Фр.
обл.; у 1950-их роках вивезений на Сибір.

о. МАНДЗИК СТЕПАН (1884 — 14. III. 1957), ж., ркп.
1912; крилошанин; парох у с. Гуменець на Львівщині; 1946
вивезений на Сибір, амнестований; помер після повернення
з заслання.

о. МАРҐИЧ ХРИСТОФОР М. (1923 — 19. IX. 1983),
ЧСВВ, ієромонах на Закарпатті; тайно ркп. 1958; заар.

134

1959; зас. до 8 р. ув.; вивезений в Узбекістан, а згодом у
Казахстан; 1977 важко хворий повернувся на Закарпаття;
помер у Іршаві.

о. МАРМАШ ВОЛОДИМИР (1877 — 1949), ркп. 1901;
почесний радник Львівської митрополичої Консисторії;
парох Зашкова на Львівщині; заар. 1949, помер по дорозі
на Сибір.

бр. МАРТИН, монах Студитського Уставу; у 1950-их
роках замордований більшовиками.

о. МАТВІЄЙКО ВАСИЛЬ (1883 — ), ж., ркп. 1906;

парох у с. Гумниська на Львівщині; 1940 вивезений на
Сибір, де й загинув.

о. МАТЕЙКО ІВАН (прибл. 1917 — 1972), походив з
Зах. України, студіював в Ужгороді; парох у с. Новосе-
лиця на Закарпатті; зас. 1947 до 25 р. ув., після амнестії
повернувся 1954 на Закарпаття, де й загинув у загадкових
обставинах.

о. МАТЕЙЧА ЮРІЙ, ж., парох у с. Шаланки на Закар-
патті; засуджений до 25 р. ув., перебував у концт. біля
Ташкенту; був амнестований, помер вкоротці після повер-
нення в Карп. Україну.

о. МАТИЧАК МИХАЙЛО, нар. 1908, ркп. 1938; со-
трудник у с. Волчухи, а згодом у с. Дорожів на Переми-
щині; заарешт. 1946, перебував у тюрмі в Дрогобичі.

о. МАЦЮК МИКОЛА (1908 — 28. VII. 1944), ркп.
1934; зав. параф. у с. Стоянка й Волостків на Лемківщині;
замордований комуністами у с. Закосцєлє.

о. МЕКЕЛИТА ПЕТРО (1868 — ), ж., ркп. 1894;

парох у Стебнику, Бориславський декан; заарешт. 1946,
перебував у тюрмі в Дрогобичі, вивезений на Сибір, де й
загинув.

о. МЕЛИМУКА ЮРІЙ (1895 — ), ркп. 1925; нар. у

с. Глушків тепер Ів.-Фр. обл.; парох у м. Чернелиця тепер
Ів.-Фр. обл.; у 1950-их роках вивезений на Сибір.

о. МЕЛЬНИЧИН АНДРІЙ (1888 — 1946), ж., ркп. 1919;
нар. у Коломиї; парох у с. Гряда Льв. обл.; капелян У ПА;
вивезений в Хабаровськ, де й загинув.

135

о. МЕЛЬНИЧИН МИКОЛА (1885 — 1954), ж., ркп.
1912; крилошанин; парох у с. Молотів на Львівщині; заги-
нув в ув’язненні в Іркутську.

о. МЕНЦІНСЬКИЙ ЮРІЙ (1885 — ), ж., ркп. 1911;

парох у с. Ванів, а згодом зав. параф. у с. Угнів і Угнів-
ський декан на Перемищині; заар. VI. 1947; перебував у
концт. у Явожні, Польща.

о. МИКИТЮК ЛУКА ВОЛОДИМИР (1899 — 1945),
ркп. 1922; катехит у Станиславові; секретар Станиславів-
ської дієцезії; в’язень німецьких концтаборів; розстріляний
більшовиками у Станиславові.

о. МИКУЛА МИХАЙЛО (1882 — 1945), ж., ркп. 1912;
парох у с. Касперівці і зав. параф. у с. Щитівці Терн, обл.,
згодом душп. у с. Завадів тепер Ів.-Франк. обл.; 1945 за-
мордований більшовиками.

о. МИКУЛОВИЧ ВОЛОДИМИР (1892 — ), ж., ркп.

1918; парох у с. Прилбичі на Львівщині; заар. 1946; пе-
ребував у тюрмі у Львові.

о. МІШКОЛЬЦІЙ ТЕОДОР (1911 — 1. VI 1976), адм.
єпископських дібр. у Карпатській Україні, радник єп.. Кон-
систорії, заар. у 1950-их роках, зас. до 25 р. ув.; 1956
повернувся на Закарпаття; помер в Ужгороді.

о. МОКРІВСЬКИЙ МАТВІЙ (1887 — ), ж., ркп.

1913; крилошанин; парох і декан м. Яворова на Переми-
щині; 1946 — 1948 ув’язнений у Львові, після чого повер-
нувся до Яворова.

о. МОЛОДОВЕЦЬ МИКОЛА (1910 — 27. VIII. 1977),
ркп. 1933; нар. у Старій Гуті на Лемківщині; парох у с.
Середнє, а згодом у селах Березка, Нижанковичі, Букова,
Кальниці на Перемищині; переїхав на Пряшівщину; пере-
бував 3 р. в ув’язненні в Шанброві на Словаччині; помер
на Пряшівщині.

о. МОНДИК АНТОНІЙ, ЧСВВ, протоігумен оо. Васи-
лівн на Закарпатті; заар. 22. III. 1947, засланий на Сибір,
перебував у Фрунзе в Кіргізії, 1956 повернувся на Закар-
паття.

о. МРИГЛОД ПЕТРО (1897 — 1948), ж., ркп. 1925;
парох у с. Красне на Перемищині; помер у тюрмі.

136

о. МУРАНІЙ МИКОЛА (1. V. 1911 — 12. І. 1979), ген.
вікарій Мукачівської єпархії; нар. у с. Березове на Закар-
патті у родині письменника-будителя о. І. Сільвая і пись-
менника та мовознавця о. І. Муранія; теологічну освіту
здобув у Страсбургу; 17. IX. 1933 назн. єпископським се-
кретарем; 1937 канцлером, 1938 ген. вікарієм, з 1947 адмі-
ністратор Мукачівської єпархії; 1949 допитуваний 117 разів
органами НКВС; 16. II. 1949 заар., згодом зас. до 25 р.
у в.; 1956 у висліді амнестії звільнений, повернувся до Уж-
городу; І. 1957 знову заар. і вивезений на заслання в
Казахстан; IX. 1957 повернувся на Закарпаття, де був
властивим керівником УКЦ; помер в Ужгороді.

о. МУХНАЦЬКИЙ ЯКІВ (1886 — 1956), ж., ркп. 1909;
парох у с. Мокротин і Жовківський декан на Перемищині;
вивезений на Сибір; помер після повернення з заслання.

о. МЯГКИЙ ЮЛІЯН (1887 — 2. IV. 1964), ж., ркп.
1914; член Перемиської Консисторії, катехит у Перемишлі;
перебував 10 р. у концт. у Воркуті і на засланні; повернувся
до Дрогобича, де й помер.

о. НАБЕРЕЖНИЙ ІВАН (20. IV. 1890 — 6. VIII. 1978),
ж., ркп. X. 1916; радник митропол. Консисторії; поч. кри-
лошанин митр. Капітули; нар. у с. Кривня Терн, обл.; со-
трудник у с. Дмитрів, парох у с. Опліцьк і Кривня, катехит
у польській гімн, у Радехові; автор апології св. віри «Читай
і скажи де правда»; 1940 найм. радником митр. Консисто-
рії, а 15. І. 1966 Верх. Архиєп. Й. Сліпим — поч. крилош.
митр. Капітули; 1945 зас. до 25 р. ув.; вивезений з дружи-
ною на Сибір, де перебув 14 р., помер після поверн. з
заслання.

о. НИЩИЙ ЄВГЕН (1879 — 1946), ЧСВВ, ркп. 1905;
замордований у тюрмі в Дрогобичі.

о. НІМИЙ ВАСИЛЬ (1891 — ), ж., ркп. 1919; парох

у с. Скоморохи Старі; вивезений на Сибір разом з роди-
ною, де й помер.

о. НІМИЛОВИЧ ДМИТРО (23. X, 1907 — 1944), ркп.
22. II. 1931; нар. у Дрогобичі; сотр. у с. Яблониця Руська,
Динівський декан; парох у с. Грабівниця на Лемківщині;
замордований комуністами.

137

о. НІМИЛОВИЧ ТЕОДОР (1889 — ), ж., ркп. 1916;

парох у с. Унятичі Льв. обл.; у 1950-их роках вивезений на
Сибір.

о. НІСЕВИЧ МИКОЛА ( — 1945), парох у с.

Добровиця на Лемківщині, замордований комуністами.

о. НОВАК ЙОСИФ, священик катакомбної УКЦ; тео-
логічну освіту здобув перед Друг. св. війною у Духовній
семінарії у Перемишлі; заар. 1974, засудж. на ув’язнення в
концтаборі.

о. ОЛЕЯР ПОЛІКАРП (1913 — 31. VI. — 1971), ЧСВВ;
ігумен мон. оо. Василівн у Требішові на Пряшівщині; у
1950-их роках засудж. до 6 р. ув.

о. ОРЕНЧУК ІЛЛЯ (1893 — 11. XI. 1958), ркп. 1920;
нар. у с. Коцюбинці тепер Ів.-Фр. обл.; теологічну освіту
здобув у Станиславові; 1921-22 віцеректор Духовної семі-
нарії у Станисл.; з 1923 парох у Снятині, з 1938 Снятин-
ський містодекан і ординаріятський комісар шкіл у Снят.
окрузі, катехит у школах Снятина; 1946 вивезений на Си-
бір; помер в Іркутську.

о. ОРИЩУК, ЧНІ; у 1950-их роках вивезений на Сибір
з мон. оо. Редемптористів у Тернополі.

о. ОРОС ПЕТРО (14. VII. 1917 — 28 VIII. 1953), ркп.
1942; душп. у Великих Ком’ятах, згодом парох у с. Білки
на Закарпатті; з 1949 у підпіллі; замордований біля с.
Заріччя.

о. ОРТУТАИ ЄВГЕН, тит. канонік; богословську освіту
здобув у Будапешті; парох у м. Ужгород-Цегольня; заар.
1945, загинув у концтаборі в Комі АРСР.

о. ОРТУТАЙ СТЕПАН, ж., парох у с. Ворочеве на
Закарпатті; заар. у 1950-их роках, вивезений на Сибір, 1956
повернувся на Закарпаття, де й помер

о. ОСАДЦА АПОЛІНАРІЙ (1891 — ), ж., ркп.

1913; нар. у с. Волощина Льв. обл.; парох у с. Литвинів і
Рудники; 1940 вивезений на Сибір, де й загинув.

о ОСАДЦА МИХАЙЛО (1887 — 1952), ж., ркп. 1913;
нар. у с. Волощина Льв. обл., парох у с. Ходачків Малий

138

тепер Терн, обл., 1946 вивезений на Сибір, загинув у сел.
Абезь Комі АРСР.

о. ОСИП (ЄСИП) РОМАН, нар. 11. X. 1951, священик
катакомбної УКЦ; заар. 11. III. 1981, зас. до 5 р. ув. і 3 р.
засл.

о. ОСТАШЕВСЬКИЙ ЙОСИФ (14. VIII. 1890 — 2. X.
1948), ж., ркп. 1916, проф. Богословської Академії у Львові;
нар. у м. Лешнів Льв. обл.; 1916-23 парох. у с. Завидовичі,
1923-27 — ус. Курники, 1928-31 — ус. Підберізці; з 1931
заст. Винницького дек., з 1935 — декан там же, 1943 назн.
проф. педагогіки і катехитики у Богословській Академії у
Львові; 18. III. 1946 заар. у Львові, зас. до 8 р. ув., восени
1947 перевезений до тюрми в Харкові, де й загинув.

о. ОЩИПКО ВАСИЛЬ (1890 — 25. IX. 1971), ж., ркп.
1918; нар. у с. Серафинці тепер Ів.-Фр. обл.; теологічну
освіту здобув у Станиславові; парох у с. Борщовичі Льв.
обл.; 1946 вивезений на Сибір; був амнестований; виїхав
до Польщі; помер у Кракові.

о. ПАКОШ АНТІН, ркп. 7. IV. 1936; нар. 22. VII 1908 у
с. Дубрівка Льв. обл., богословську освіту здобув у Дубні;
зав. параф. у с. Росток Великий на Лемківщині, заар. VI.
1945, зас. до 3 р. ув., перебував у тюрмі у Новому Санчі,
згодом у Віснічі, Польща.

о. ПАНЧИШИН ПАВЛО ПОЛІКАРП (27. XII. 1894 —
21. IV. 1980), ЧСВВ, ркп. 17. IX. 1922; ієромонах; нар у
Жовкві; 5. IX. 1912 вступив до мон. оо. Василіян у Кре-
хові, 7. VII. 1920 зложив довічні черн. обіти, перебував у
мон. у Кристинополі й Завалові, з 1939 у Лаврові; керував
рел. організаціями молоді; душпастирював у Винниках до
1947; заар. 1. І. 1950, вивезений в концт. у Хабаровському
краю, де продовжував душп. працю серед в’язнів, 1952
перебував над Охотським морем, 1953 перевезений на засл.
в Комсомольськ на Амурі; IV. 1964 повернувся до Жовкви
(тепер Нестеров), де й помер.

бр. ПАРТЕНІЙ, монах Студитського Уставу; 1940 за-
мордований більшовиками у Львові.

о. ПАСІКА ІВАН (1891 — 20. XI. 1968), ж., ркш 1917;
поч. крилошанин; нар. у с. Лошнів Терн, обл., теологічну

139

осв. здобув у Львові; катехит у Тернополі; 1944 виїхав до
Відня, де був заарештований більшовиками, перевезений
до Тернополя, висланий з дружиною Теодосією Онуферко
і дочкою на Сибір, де перебував 10 р.; 1955 повернувся з
заслання до Тернополя, 1968 тайно найменований Верх.
Архиєп. Й. Сліпим поч. крилош. митрополичої Капітули;
помер у Тернополі.

о. ПАСЛАВСЬКИЙ МИХАЙЛО (1886 — ), ж.,

ркп. 1913; парох у с. Попелі на Перемищині; заар. 1945,
перебував у концт. у Щеціні, Польща.

о. ПАСТУХ ПЕТРО, нар. 1908, ркп. 1936; зав. параф. у
с. Куропатники Льв. обл.; заар. 22. XII. 1940, вивезений на
Сибір.

о. ПАСУЛЬКА ЄВГЕН ( — 1945), парох у с. Тре-

бушани на Перемищині; заар. 1945.

о. ПЕЛЕХ МОДЕСТ МИХАЙЛО (11. XI. 1883 — 27.
VI. 1955), ЧСВВ, ркп. 8. XII. 1912; ієромонах; автор рел.
праць; нар. у с. Лука Льв. обл.; 3. V. 1908 зложив монаші
обіти, проф. і префект Місійного інституту у Бучачі,
1921 — 26 ігумен мон. ЧСВВ у Бучачі, 1928 — 35 — у Лавро-
ві, з 1935 — у Жовкві; співр. журн. «Місіонар», започатку-
вав серію видань «Бібліотека релігійної освіти», «Біблітека
рел. драми», «Католицьке читання»; заар. 1945, перебував
у тюрмі у Львові, зас. до 10 р. ув.; повернувся до Львова,
де й помер.

о. ПЕРХАЧ АНДРІЙ (1893 — 30. IV. 1969), ркп. 1920;
проф. догматики і філософії у Духовній семінарії і катехит
в Українському інституті для дівчат у Перемишлі; під час
Другої світ, війни парох у с. Макова і Пацлавська Каль-
варія; вивезений на Сибір; повернувся до Львова, де й
помер.

о. ПЕТРИК ЄВГЕН (1892 — 1953), тит. канонік; бого-
словську освіту здобув у Будапешті; адміністратор фінансів
Мукачівської єпархії; заар. у 1950-их роках на Закарпатті;
перебував у концт. в Комі АРСР, а згодом у Воркуті, де
був замордований під час страйку політв’язнів.

о. ПЛАХТА МИХАЙЛО (1899 — 1945), ж., ркп. 1931;
зав. параф. у с. Милків, згодом у с. Сурохів на Переми-

140

щині; замордований комуністами разом з дружиною і
сином.

о. ПОПОВИЧ ВАСИЛЬ (18. X. 1880 — 31. III. 1944),
ж., ркп. 1906; нар. у с. Топорівці тепер Ів.-Фр. обл.; 1907-
1920 сотрудник, а згодом адм. параф. у Коломиї; 1920-
1941 парох у с. Городниці; заар. 22. V. 1941, вивезений на
Сибір з дочкою і двома синами; загинув на засланні над
рікою Тунгуска Нижня біля Норильська.

о. ПОПОВИЧ ДМИТРО (7. XI. 1899 — 3. X. 1968), ж.,
богословську освіту здобув у Будапешті; автор рел. праць,
учитель; нар. у с. Великі Ком’яти на Закарпатті, теологічну
освіту здобув у м. Калоча на Угорщині, катехит у Хусті,
знавець багатьох мов; автор кн. «Вам, молоді браття»,
«Молодим дівчатам», «Евхаристія і молодь», «Божа Мати»,
«Апологетика», «Дорога правди», «Світло в темноті»; ак-
тивний учасник народовецького руху, виступав проти ко-
мун. і москофільських впливів на Закарп.; 1939 ув’язнений
мадярами; 26. XI. 1944 заар. більшовиками, після кілька-
місячних допитів звільнений; II. 1949 заар. вдруге, зас. до
25 р. ув.; працював у шахтах в Іркутській обл.; восені 1956
повернувся калікою до Хусту, де й помер.

о. ПОРОДКО ВОЛОДИМИР (1899 — 1959), ЧНІ, ркп.
1923; ігумен мон. Успення Пресвятої Богоматері; вивезе-
ний на Сибір; помер після повернення з заслання.

о. ПОТОЧНЯК АНТІН (1910 — 29. V. 1984), покутник,
ркп. 1936; сотр. у с. Вишенька Велика, згодом у с. Винники
Льв. обл.; чотири рази ув’язнюваний, X. 1983 зас. до 1 р.
ув.; помер у концт. у Львові.

о. ПОХІЛ ВАСИЛЬ, парох у с. Великий Бичків на
Закарпатті; зас. до 20 р. ув’язнення; загинув в концтаборі.

о. ПРИЙМА МИРОН, нар. 1900, ж., ректор церкви св.
Андрея і Йосафата у Львові; заар. 25. XI. 1940; вивезений
на Сибір.

о. ПРИТУЛЯК МИКОЛА (1885 — ), ркп. 1911;

катехит у Сколю Льв. обл.; заар. 4. XII. 1940; вивезений на
Сибір.

о. ПРОКОПЧУК ІВАН (1895 — ), ж., ркп. 1920;

141

парох у с. Вербівчик Льв. обл.; заар. 1940; вивезений на
Сибір.

о. ПРОЦЬ ЙОСИФ (1878 — 14. V. 1968), ркп. 1902;
виховних молоді; нар. у Старих Богородчанах тепер Ів.-
Фр. обл., теологічну освіту здобув у Станиславові, філо-
софію студіював у Відні; з 1908 парох у Снятині, катехит і
викладач релігії і укр. мови там же, активний учасник укр.
культурно-освітн. життя, автор кількох книжок, голова
«Рідної школи», член громадської ради м. Снятина; був
ув’язнений поляками; 1938 наймен. Радником єп. Консисто-
рії у Станиславові, підчас Другої св. війни голова деле-
гатури УКЦ у Снятині; 1944 виїхав на Лемківщину; у 1950-
их роках заарештований, вивезений на Сибір; після 10 р.
заслання повернувся до Львова, де й помер.

о. ПУЖАК ВОЛОДИМИР (1910 — 1944), ркп. 1936;
нар. у с. Тарновичі Лісні тепер Ів.-Фр. обл.; сотр. у с.
Рунбури і Свобода Рунбурська Ів.-Фр. обл.; розстріляний
більшовиками.

о. ПУШКАШ ВАСИЛЬ ( — 1957), виховних молоді;

сотрудник катедри в Ужгороді, катехит; заар. у 1950-их
роках, зас. до 25 р. ув., загинув у концтаборі.

о. П’ЯСЕЦЬКИЙ МИКОЛА (1893 — 1955), ркп. 1917;
парох у с. Жуків, згодом у с. Хильчиці Льв. обл.; ви-
везений на Сибір; помер після повернення з заслання.

о. РАЙХ ЙОСИФ (1890 — ), ж., ркп. 1919; парох у

с. Ілавче Терн, обл.; замордований більшовиками.

о. РАТИЧ СТЕПАН (1890 — 6. VIII. 1968), ркп. 1919;
поч. крилошанин митрополичої Капітули; парох Тернопо-
ля; заар. вос. 1945, вивезений на Сибір; після 10 р. за-
слання повернувся у Зах. Україну, де й помер.

о. РАХЛЕЦЬКИЙ МИКОЛА (1896 — 1973), ж., ркп.
1930; нар. у с. Вербове Льв. обл.; поручник УГА, 1918
учасник боїв за Львів; зав. параф. у с. Голубиця Льв. обл.;
заар. у 1950-их роках, перебував довгі роки в концт. і на
засланні; помер після повернення з Сибіру.

о. д-р РЕШЕТИЛО РОМАН (1. XII. 1881 — ), ркп.

1907; крилошанин перемиської Капітули, шамбелян, проф.
богослов’я у Духовній семінарії у Перемишлі; нар. у с.

142

Угніів на Перемищині; 1908 здобув у Відні ступінь доктора
богослов’я; радник і референт перем, єп. Консисторії, при-
синодальний іспитовник; заар. 27. VI. 1946 і виданий поля-
ками більшовикам; перебував у тюрмі у Львові, вивезений
до тюрми в Києві, а звідти на Сибір.

о. РИДОШ ВОЛОДИМИР ( — 28. VII. 1944); тео-

логічну освіту здобув у Духовній семінарії у Перемишлі;
парох. у с. Волчишовичі на Перемищині; замордований
комуністами у с. Закосцєлє.

о. РОГАТИНСЬКИЙ ЙОСАФАТ, ЧСВВ; у 1950-их ро-
ках вивезений на примусові роботи в Донбас, де й помер.

о. РОЗУМІЙКО МАКАРІЙ (1903 — 1972), ЧСВВ, ієро-
монах; нар. у Жовкві (тепер Нестеров); 1920 вступив до
ЧСВВ, ігумен мон. у Добромилі; заар. літом 1945, зас. до
10 р. ув., перебував у Воркуті і в Хабаровському краю;
повернувся до Нестерова, де й помер.

о. РОМАНОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (1901 — ),

ркп. 1934; парох у с. Княже тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их
роках вивезений на Сибір.

о. РОМЖА АНТОНІЙ, заар. у 1950-их роках на За-
карпатті, перебував в ув. і на засланні; повернувся важко
хворий; загинув в загадкових обставинах.

о. РОМЖА НЕСТОР, ж., батько о. Антонія; парох у с.
Квасова на Закарпатті; заар. у 1950-их роках, зас. до 25 р.
ув.; амнестований; помер в Іршаві.

о. РУДЬ СТЕПАН (1883 — 19. І. 1963), ркп. 1909;
крилош. митр. Капітули; духовник у Духовній семінарії у
Львові, проф.-помічник літургіки і церковного співу там
же; у 1950-их роках вивезений на Сибір, після повернення
помер у Львові.

о. РУСИНКО МИКОЛА, тит. канонік; парох у Хусті;
ув’язнений 1945, вивезений в Абезь Комі АРСР, де й
помер.

о. САБО АНДРІЙ, ж., парох у с. Доманинці на Закар-
патті; заар. у 1950-их роках; вивезений на Сибір, де й
загинув.

143

о. САБО ЙОСИФ, ж., ркп. 1945; теологічну освіту здо-
був в Ужгороді; парох у с. Кострина на Закарпатті; заар. у
1950-их роках; зас. до 25 р. ув.; амнестований; повернувся
на Закарп. хворий, де й помер на 51 році життя.

о. САВЧИН МАРКІЯН, ЧСВВ; монах у мон. оо. Ва-
силіян у Жовкві; ув’язнений у 1950-их роках.

о. САДОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (1908 — 1941), ркп.
1937; зав. параф. у с. Богутин Льв. обл.; замордований
більшовиками.

о. д-р САМПАРА СТЕПАН (28. XII. 1897 — 8. V.
1976), ркп. 7. II. 1926; проф. Богословської Академії, пре-
фект Духовної семінарії у Львові; нар. у с. Прошова Терн,
обл., філософію і богослов’я студіював у Римі, де здобув
1927 ступінь доктора богослов’я; з 1. X. 1928 проф. догма-
тики, філософії, космології і теодицеї на Богосл. Академії;
заар. 11. IV. 1945 у Львові; вивезений на Сибір; після
повернення з засл. жив у с. Прошова Терн, обл., де й
помер.

о. д-р САНОЦЬКИЙ ПЕТРО (1911 — 28. VII. 1944),
ркп. 1935; сотр. у с. Явори Льв. обл.; замордований ко-
муністами у с. Закосцєлє на Перемищині.

о. САС-ЖУРАКОВСЬКИЙ МИРОН, нар. 1934; свяще-
ник катакомбної УКЦ; 21. V. 1980 зас. до 2 р. у в.

о. СЕМБАЙ ТИМОТЕЙ (1884 — 1965), ж., ркп. 1909;
крилошанин; катехит у Тернополі; вивезений на Сибір у
1950-их роках; помер після повернення з заслання.

о. СЕМБРАТОВИЧ АНАТОЛІЙ (1884 — III. 1945), ж.,
ркп. 1910; парох у с. Бахів на Перемищині; замордований
комуністами.

о. СЕМЕНЮК МИКОЛА (1882 — 1956), ж., ркп. 1911;
парох у с. Переволока Терн, обл.; заар. у 1950-их роках,
вивезений на Сибір, помер після повернення з заслання.

о. СЕМКІВ БОГДАН ( — 18. VII. 1944), з с. Дошна

на Лемківщині; парох Кречкович; замордований комуніс-
тами.

о. СЕМЧИШИН МИХАЙЛО, нар. 1910; ркп. 1936; зав.

144

параф. у с. Задубрівці тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их роках
вивезений ни Сибір.

о. СЕНЕТА ІВАН (1895 — ), ркп. 1922; зав. параф.

у с. Головецько на Перемищині; ув’язнений літом 1947.

о. д-р СЕНЕТА ДІОНІСІЙ (1894 — ), ркп. 1930;

сотр. у с. Шляхтова на Лемківщині; 1945 ув’язнений у
Щеціні.

о. СЕНЬКОВСЬКИЙ ЯКИМ ІВАН (2. VIII. 1896 — 29.
VI. 1941), ЧСВВ, ркп. 4. XII. 1921; ієромонах; нар. у Ве-
ликих Гаях Терн, обл., 1923 вступив до Чину оо. Василівн
у Крехові; 1925 — 27 сотр. у параф. у с. Краснопуща,
1927 — 31 — проф. гуманістичних наук у мон. у Лаврові, з
1932 у Львові; зорганізував Євхаристійне Лицарство; з 1939
у Дрогобичі, де був заарештований більшовиками і роз-
стріляний.

о. СИВАК ГРИГОРІЙ (1902 — 1944), ж., ркп. 1926;
парох у с. Буків на Перемищині; замордований комуніс-
тами.

о. СИВАК ПОРФІРІЙ ПЕТРО (1900 — 18. II. 1953),
ЧСВВ; ркп. 1933; мон. у монастирі Воздвиження Чесного
Хреста в Бучачі; 1940 вивезений на Сибір, де вступив до
польського корпусу ген. Андерса, як військовий капелян;
1950 виїхав до США, де й помер.

о. СІДИЙ ІВАН Т., ЧСВВ, у 1950-их роках вивезений
на Сибір; 1956 повернувся на Закарпаття.

о. СІЛЬВАЙ КОСТЯНТИН, пар. у с. Іванівці на За-
карпатті; заар. у 1950-их роках, зас. до 25 р. ув. і зас.;
помер в ув’язненні.

о. СІРЕЦЬКИЙ АНТІН (1881 — 1956), ж., ркп. 1906;
пар. у с. Гаврилівка тепер Ів.-Фр. обл.; вивезений на Сибір;
помер після повернення з заслання.

о. СІЯК, загинув у концт. на Уралі.

о. СКИБА ТЕОФАН І. (1883 — 1949), місіонар з Мука-
чівської єпархії, у 1950-их роках замордований більшови-
ками у слідчій тюрмі в Ужгороді.

о. СКЛЕПКОВИЧ ВАСИЛЬ (1892 — ), ж., ркп.

145

1916; парох у с. Замочок Льв. обл.; заар. у 1950-их роках;
вивезений в Казахстан, де й загинув.

о. СКОБЕЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ (1889 — 1939), ж., ркп.
1918; парох у с. Устє тепер Ів.-Фр. обл.; замордований
більшовиками.

о. СКОРОБОГАТИЙ ІВАН (1881 — ), ж., ркп.

1904; нар. у с. Завадка Льв. обл., богословську освітку
здобув у Відні; парох у м. Жидачів Льв. обл.; заар. у 1950-
их роках; вивезений на Сибір, де й загинув.

о. СКРУТЕНЬ ВОЛОДИМИР ( — 1945); замордо-

ваний комуністами у Льв. обл.

о. СЛОНСЬКИЙ ЮЛІЯН (1889 — 1958), ж., ркп. 1914;
парох у с. Модрич на Перемищині; вивезений у 1950-их
роках в Казахстан, де й загинув.

о. СЛЮЗАР ВОЛОДИМИР ЄВСТАХІЙ (1898 — 1944),
ркп. 1932; зав. параф. у с. Сущин і Остальці Терн, обл.;
розстріляний більшовиками.

о. д-р СЛЮСАРЧИК АДАМ (24. VIII. 1912 — осінь
1947), ркп. 18. IV. 1937; нар. у с. Дубрівка на Перемищині;
богослов’я студіював у Перемишлі, а згодом у Римі (1932-
38) де здобув 1938 ступінь доктора богослов’я; капелян
УПА; загинув у с. Кривець на Лемківщині.

о. СОВ’ЯК ЯРОСЛАВ (1910 — 1966), ркп. 1935; сотр. у
катедрі св. Юра у Львові, парох у с. Брошнів тепер Ів.-Фр.
обл.; заар. у 1950-их роках; вивезений в Казахстан; після
повернення з заслання помер у Брошневі.

о. СОГОР ЛЕВ КАЗИМИР (1913 — 1944), ркп. 1938;
сотр. у с. Кобильниця Руська на Перемищині; замордо-
ваний комуністами.

о. СОКОЛ ІВАН (1919 — 1957), ж., ркп. 1935; сотр.
катедри в Перемишлі, згодом парох у с. Бобовище на За-
карпатті; заар. 1948, перебував у тюрмі в Ужгороді; ви-
везений в концт. у Воркуті; помер після повернення з
ув’язнення.

о. СОЛТИС ІГНАТІЙ, з с. Васючин Ів.-Фр. обл., по-
кутник, член «Ініціативної групи захисту прав віруючих і

146

Церкви»; 1958 — 1965 — в ув’язненні, 1965-1972 — на засл. і
заар. знову 21. І. 1981, зас. до 5 р. у в. і 5 р. зас.

о. СОРОКЕВИЧ ІВАН (1863 — III. 1945), ж., ркп. 1887;
парох у с. Уйковичі на Перемищині; замордований кому-
ністами разом з дружиною Константиною.

о. СТАНИМИР ВАСИЛЬ (1912 — прибл. 1950), ркп.
1938; душп. у Льв. обл.; замордований більшовиками.

о. СТАНКАНИНЕЦЬ АНТОН А., ЧСВВ, нар. 21. VI.
1905 в Ужгороді, ркп. 17. VIII. 1930; 1929-31 студіював
теологію у Римі; ієромонах на Закарпатті; заар. 1947; зас.
на кару смерти, що згодом замінено на 15 р. ув.; 1957
перевезений на заслання в Казахстані, де обслуговував
місцевих засланців-католиків.

о. СУЛЯТИЦЬКИЙ МИХАЙЛО (1894 — ), ркп.

1923; парох у м. Заболотів тепер Ів.-Фр. обл.; у 1950-их
роках вивезений на Сибір.

о. СУХИЙ ВОЛОДИМИР (1883 — ), ркп. 1908;

крил. митр. Капітули; парох у с. Волоському, Болехівський
декан тепер Ів.-Фр. обл.; тортурований більшовиками і
прибитий цв’яхами до дверей церкви.

о. д-р СЯРОК СТАНИСЛАВ (9. XI. 1908 — 1940), ркп.
29. III. 1936; нар. у с. Отиневичі Льв. обл., богослов’я
студіював у Львові, а згодом у Римі (1930-37), де здобув
ступінь доктора богослов’я; замордований більшовиками.

о. ТАБІНСЬКИЙ ПЕТРО (1888 — 1948), ж., ркп. 1914;
митрат; проф. богослов’я; нар. у Берестечку на Волині;
богословську освіту здобув у Духовній семінарії у Жито-
мирі і Петрограді; 1913-17 викладач у Дух. сем. у Петро-
граді; 1918-20 проф. на Богословському фак. Укр. Держ.
унів. у Кам’янці Подільському; за відправлювання бого-
служінь укр. мовою позбавлений священичих прав; 1920
інтернований поляками у таборі Шап’юрно; після звіль-
нення православний душп. на Волині; був ректором Дух.
сем. у Крем’янці; під тиском росіян звільнений; 1932 пе-
рейшов під юрисдикцію УКЦ; під час Другої світової війни
проф. Богосл. Акад. у Львові; заар. 1944 і вивезений у
Сибірські концт., де й загинув.

147

о. ТАТАРИНСЬКИЙ ІВАН (1890 — ), ркп. 1927;

ректор у с. Гаї Дітковецькі Льв. обл.; заар. ЗО. X. 1940,
вивезений на Сибір.

о. ТЕҐЗА МИКОЛА, парох у с. Жукове на Закарпатті;
заар. у 1950-их роках: зас. на довгі роки ув. і засл.; помер
в ув’язненні.

о. ТЕЛЕП МИХАЙЛО (1874 — IX. 1939), ркп. 1898;
катехит у Яворові, парох у с. Рогізно Льв. обл.; місто-
декан Яворова; політичний діяч, член УНДО; замордова-
ний більшовиками.

о. ТЕОДОРОВИЧ ПАВЛО ПЕТРО (23. IV. 1894 —
1946), ЧСВВ; ркп. 1920; 1921-23 на студіях філософії у
Римі; ігумен мон. ЧСВВ у Бучачі; заар. 1945; помер в
ув’язненні.

о. ТЕРЕШКУН ІВАН (1896 — 1944), ркп. 1916, катехит
у Бучачі; душп. у с. Угринів тепер Ів.-Фр. обл.; замордо-
ваний більшовиками.

о. ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР (1905 — 18. І.
1973), ркп. 1932; нар. у с. Видинів тепер Ів.-Фр. обл.; плас-
тун, теологічну освіту здобув у Львові; парох у с. Бенева,
згодом у с. Заздрість Терн, обл.; заар. у 1950-их роках,
зас. до 17 р. ув. і засл.; повернувшись з заслання жив
нелегально, помер у Зах. Україні.

о. ТИКТОР ГРИГОРІЙ (1910 — 1943), ж., ркп. 1938;
зав. параф. у с. Тучне, згодом у с. Глібовичі Свірські Льв.
обл., замордований комуністами на Перемищині.

о. ТИМКЕВИЧ ОЛЕКСАНДЕР (1892 — 1961), ркп.
1916; парох у с. Опака Льв. обл.; заар. у 1950-их роках;
помер повернувшись з Сибіру.

о. д-р ТИМЧУК ЄРОНІМ ЄВГЕН, нар. 25. XII. 1906 у
с. Дуплиська Терн, обл., ркп. 23. VIII. 1931; богослов’я
студіював в Інсбруку (1930-33), де одержав ступінь доктора;
ув’язнений 1976.

о. ТРЕШНЕВСЬКИЙ РОМАН (1895 — 26. VII. 1966),
ркп. 1926; вояк УГА, у 1920-их роках у польському полоні
в Тухолі; теологічну освіту здобув у Перемишлі; парох у

148

Немирові Льв. обл.; 1953 — 63 на Сибірі; з заслання по-
вернувся у с. Низи на Львівщині, де й помер.

о. ТРУШ ЙОСИФ (1911 — ), ркп. 1939; катехит у

Духовній семінарії у Львові; ув’язнений 11. IV. 1945.

о. ФАРМІҐА МАРІЯН (1909 — 1941), ркп. 1937; ка-
пелян сс. Василіянок у Підлютому-Кам’янці; заар. 17.
XII. 1940, розстріляний більшовиками.

о. ФЕДЕВИЧ ІЛЛЯ (1897 — 1945), ркп. 1925; пар. у с.
Кречовичі на Перемищині; замордований комуністами.

о. ФЕДЕЛЕШ КИРИЛО (20. VIII. 1881 — 27. III. 1950),
ркп. 1908; посол до першого Сойму Карпатської України;
нар. у с. Тополя на Закарпатті, теологічну освіту здобув в
Ужгороді; парох у с. Велика Розтока, згодом у с. Руське
Поле і Липча; організатор «Протиалькогольного товарист-
ва» у Карп. Україні; викладач релігії, укр. і нім. мов та
латини у гімназіях в Ужгороді, а згодом у Берегові; орга-
нізатор Української Християнсько-народної Партії в Карп.
Україні; 1939 перебував в угорському концт.; заар. 1946,
зас. до 7 р. ув. ; перебував у концт. у с. Підкамінь Ів.-Фр.
обл., згодом біля Дніпродзержинська, де й загинув.

о. ФЕДЕРКЕВИЧ ІГНАТІЙ (1893 — 28. X. 1963), ркп.
1923; парох у с. Ліщава Гор. на Перемищині; заар. 1947;
вивезений на Сибір; повернувшись з заслання помер у
Самборі.

о. ФЕДОРИЩАК ГРИГОРІЙ (1901 — ), ркп. 1929;

перед Другою св. війною зав. параф. у с. Плазів, а згодом
Махнів на Перемищині; заар. 1947; перебував у концт. у
Явожні, Польща.

о. ФЕДОРКО СТЕПАН, парох у с. Гребля на Закар-
патті; заар. 1949; зас. на довгі роки ув.; повернувся на
Закарпаття, де й помер.

о. ФЕДЮК ЯНУАРІЙ (1895 — 1941), монах Студит.
Уставу, ркп. 1931; 1928 склав мон. схиму; настоятель Свя-
тойоанської Лаври у Кривчиках Терн, обл., згодом ієро-
монах у Святоуспенській Лаврі в Уневі; розстріляний біль-
шовиками.

о. д-р ФІҐОЛЬ ВОЛОДИМИР СТЕПАН, нар. 3. VIII.

149

1911 в Колонні; ркп. 22. VII. 1934; студіював теологію у
Львові, а згодом у Інсбруку, де 1936 здобув ступінь док-
тора богослов’я; перед Другою св. війною пар. у с. Збоїв-
ська Льв. обл., доцент у Богословській Академії у Львові;
1945 ув’язнений у Львові.

о. ФІЦАЛОВИЧ ЮЛІЯН (1889 — 31. X. 1976), ркп.
1917; нар. на Підгаєччині; брав активну участь у боротьбі
за укр. державність 1918; парох у с. Віняви Льв. обл.; заар.
у 1950-их роках, був 10 р. на Сибірі; після повернення з
заслання виїхав до Канади, де й помер.

о. ХАРИНА ВОЛОДИМИР, нар. 1906, ркп. 1930; зав.
церквою Вознесіння Господнього у Львові; 1940 вивезений
на Сибір.

о. ХАРХАЛІС ЄВСТАХІЙ (1898 — ), ркп 1926;

парох у с. Тісна та Тіснянський декан на Перемищині;
заар. VI. 1947; перебував у концт. у Явожні, Польща.

о. ХМІЛЬОВСЬКИЙ МИКОЛА (18. V. 1880 — ),

ркп. 1907; нар. у с. Покропивна Терн, обл., богословську
освіту здобув у Відні; польовий духовник УГА; парох у с.
Мшани Льв. обл., радник митр. Консисторії, директор
гімназії малої Духовної семінарії у Львові; 1945 вивезений
на Сибір, де й загинув.

о. ХОМА ВІКТОР (1891 — 1953), канонік, член єпи-
скопської Капітули в Мукачеві; парох у с. Білки, а згодом
катедри в Ужгороді на Закарпатті; заар. 10. II. 1949, зас.
до 25 р. ув.; перебував у концт. біля Мінська, де й помер.

о. ХОМИН РОМАН РАФАЇЛ (1907 — 1944), монах
Студит. Уставу, ркп. 1931; 1936-38 студіював у Римі бого-
слов’я; 1937 склав мон. схиму; ієромонах у Святойоанській
Лаврі в Уневі, згодом у Кривчиках; капелян УПА; 1944
замордований більшовиками.

о. ЦЕБРОВСЬКИЙ ВІКТОР, нар. 1904, ркп. 9. IV. 1934;
сотр. у с. Кути Льв. обл.; 27. X. 1940 вивезений на Сибір.

о. д-р ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ ІГНАТІЙ КЛИМЕНТ (13. VII.
1886 — 6. XI. 1970), ркп. 1912; нар. у м. Кам’янка Струми-
лова Льв. обл., богослов’я студіював в Інсбруку, де 1910
здобув ступінь доктора, 1913 продовжував біблійні студії у

150

Відні; зав. параф. у с. Любинь Вел., Городокський місто-
декан, сотр. у Кам’яній Струмилівській Льв. обл.; катехит
у середніх і народніх школах; у 1950-их роках вивезений
на Сибір, після 10 р. заслання повернувся в Зах. Україну,
де й помер.

о. ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ МИКОЛА САВА (1896 — 1947),
ркп. 1925; ректор у с. Сороки, Грималівський містодекан
на Львівщині; заар. 1945, загинув у концт. у Мордовії.

о. ЧАЙКОВСЬКИЙ ТЕОФІЛЬ (20. II. 1883 — 1947),
ркп. 1907; польовий духовник УГА; нар. у с. Волостків
Льв. обл., богословську освіту здобув у Відні; у 1920-их
роках — у польському полоні в Тухолі; парох у с. Сілець
на Львівщині; 1945 вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ЧАНИЖ ТЕОДОР (1897 — 1946), ркп. 1926; парох у
с. Вибранівка Льв. обл.; 19. X. 1940 заар.; вивезений на
Сибір, де й загинув.

о. ЧЕЙПЕШ ІВАН (1918 — 1953); з 1943 парох у с.
Підполоззя, а згодом у с. Волосянка на Закарпатті; 1. VIII.
1950 заар.; зас. до 25 р. ув., замордований підчас страйку
політв’язнів у Воркуті.

о. д-р ЧЕКАЙ ІВАН (7. IV. 1908 — 30. І. 1964), ркп.
1935; доктор богослов’я; нар. у с. Лецовиці на Закарпатті,
теологічну освіту здобув у Празі; 1935 — 39 — душпастир у
с. Чертіжне, 1940 — 45 — ус. Убреж, 1945 — 50 — ус.
Клокочів на Пряшівщині; 1950 зас. до 15 р. ув.; працював
у шахтах урану в Яхімові, перебував у концт. у Вальдіцах,
ЧССР; 17. V. 1960 звільнений; помер на Пряшівщині.

о. ЧЕМЕРИНСЬКИЙ ЯРОСЛАВ (1904 — 1941), ркп.
1926; сотр. церкви св. Петра і Павла у Львові; замордо-
ваний більшовиками у Львові.

о. д-р ЧЕПІЛЬ ЙОСИФ ІВАН (14. І. 1897 — 29. VII.
1960), ЧСВВ; ркп. 16. X. 1921, ієромонах, доктор бого-
слов’я; нар. у с. Скварява Льв. обл., докторат богослов’я
здобув у Римі; 1923 — 28 — проф. латини і риторики у мон.
ЧСВВ у Лаврові, 1927 — заст. ігумена в Лаврові, з 1928 —
ігумен мон. ЧСВВ у Перемишлі, директор Апостольства
Молитви в Перемишлі, з 1935 консультор Галицької про-
вінції ЧСВВ та ігумен мон. св. Онуфрія у Львові, 1939-41

151

— парох у Чорткові; заар. 16. VII. 1945, перебував 8 років
на засланні; 1953 повернувся у рідне село; 1954 знову заар.,
вивезений на важкі роботи у Запорізькій обл., де перебував
до 1960; після повернення помер у Жовкві (Нестеров).

о. ЧЕПІЛЬ СЕМЕН (1898 — ), ркп. 1928; парох у с.

Шили, а згодом містодекан у с. Нараїв і Збаразький декан
у Терн, обл.; заар. 1945; перебував у тюрмі в Чорткові.

о. ЧЕРВІНЧАК ВАСИЛЬ, нар. 1906; ркп. 1935; сотр. у
с. Воля Олешицька, згодом зав. параф. у с. Вільшани на
Перемищині, заар. III. 1947 у Перемишлі; зас. до 10 р. ув.;
перебував у тюрмі у Віснічу, Польща.

о. ЧЕХУТ ПАВЛО (1875 — 11. VIII. 1953), ркп. 1903;
парох у с. Іванівці, згодом Жидачівський містодекан; заар.
у 1950-их роках; помер на засланні.

о. ЧИЖМАР СТЕПАН, заар. 1945 у с. Нове Село Льв.
обл.

о. д-р ЧОРНЯК ІВАН (17. XII. 1899 — 26. І. 1980), ркп.
1925; нар. у с. Журавиця на Перемищині, богослов’я сту-
діював у Львові, а згодом у Інсбруку, де 1931 здобув
ступінь доктора; 1931-33 студіював біблійні науки в Римі,
де 1933 дістав звання ліценціята біблійних наук; проф.
Богословської Академії у Львові; у 1950-их роках вивезе-
ний на Сибір; помер після повернення з заслання.

о. ЧУБАТИЙ ВОЛОДИМИР (1895 — 7. V. 1949), ркп.
1921; парох у с. Шупарка, згодом у Чорткові Терн, обл.;
заар. 1939; перебував у концт. у Воркуті, де й помер.

о. ЧУБАТИЙ ТЕОДОР (1887 — 1941), ркп. 1912; парох
у Чорткові Терн, обл.; 1941 замордований більшовиками.

о. ЧУРҐОВИЧ ЮРІЙ, проф. і директор Учительської
семінарії в Ужгороді, директор кат. інтернату «Конвікт»
там же; заар. у 1950-их роках; зас. до 25 р. ув.; перебував у
концт. у Караганді; 1956 повернувся на Закарпаття, де й
помер.

о. ЧУЧМАН ПЕТРО, священик катакомбної УКЦ,
ув’язнений 1972 у Коломиї Ів.-Фр. обл.

о. ШАБО АНДРІЙ, парох у с. Доманинці на Закарпатті;
у 1950-их роках вивезений на Сибір, де й загинув.

152

о. ШАБО ЙОСИФ, ркп. 1945; парох у с. Кострина на
Закарпатті; заар. у 1950-их роках; зас. до 25 р. ув.; повер-
нувся інвалідом на Закарпаття; помер у м. Берегове, маючи
51 рік.

о. ШАЛАШ СТЕПАН (17. II. 1890 — 1943), ркп. 1923;
парох у с. Мисцова та Дуклянський декан на Лемківщині;
замордований комуністами.

с. ШВЕД МАРІЯ (1954 — ЗО. IX. 1982), монахиня ката-
комбного монастиря УКЦ; замордована комуністами у
Львові.

о. ШЕВЧИК ІВАН (1876 — 1940), ркп. 1901; парох у с.
Болохів тепер Ів.-Фр. обл., Дрогобицький декан; 1940 ви-
везений на Сибір, де й загинув.

о. ШЕВЧУК ВАСИЛЬ (1903 — 1947), ркп. 1930; зав.
параф. у с. П’яткова Руська на Перемищині; капелян УПА;
1944 перебирався на Захід з рейдуючими відділами УПА;
заар. на Словаччині; виданий до Польщі, де був зас. на
кару смерти, вирок виконано в тюрмі у Ряшеві.

о. ШЕПТИЦЬКИЙ КЛИМЕНТІЙ (17. XI. 1869 — І.У.
1958), студит,* екзарх Росії і Сибіру; ркп. 28. VIII. 1915;
архимандрит; звичайний член БНТ; нар. у с. Прилбичі
Льв. обл., 1913-17 студіював богослов’я в Інсбруку; 1911
вступив до мон. Студитів; член делегації УКЦ, яка їздила
XII. 1944 на переговори до Москви; заар. 5. VI. 1947,
перебував у різних концтаборах та в тюрмі у Володимирі;
помер в ув’язненні.

о. ШЕРЕҐІЙ АНДРІЙ, парох у с. Макарове на За-
карпатті; заар. у 1950-их роках; замордований у тюрмі в
Ужгороді.

о. ШЕРЕМЕТА СТЕПАН (11. І. 1894 — ), ркп. 1920;

нар. у с. Боляновичі на Перемищині, богослов’я студіював
у Відні; катехит в Комарні, зав. параф. у с. Загочеве на
Перемищині; заар. 1946; перебував у концт. у Явожні,
Польща.

о. ШИПІТКА МАТЕЙ МАКСИМ (23. II. 1899 — 19
VIII. 1969), ЧСВВ, ркп. 30. VI. 1929, ієромонах; нар у с.
Зазулинці Терн, обл., 1919 — вояк УГА 1 , вступив до мон.

153

ЧСВВ 14. VII. 1920; склав мон. обіти 29. IX. 1925; з 1937
ігумен мон. у Гошеві, з 1941 ігумен у Погоні, згодом
перебував у мон. в Михайлівцях; заар. 1946, зас. до 10 р.
ув., перебував у концт. в Мордовії; 1956 повернувся до
Львова, де й помер.

о. ШУЛЬМІНСЬКИЙ (ПАЛЛОТИН) СТАНИСЛАВ
(10. VII. 1894 — 17. X. 1941), ркп. 8. VII. 1923; нар. в Одесі;
1939 заар. в Новгородку Кіровогр. обл.; помер у концт. в
Ухті Комі АРСР.

о. ШУМИЛО РОСТИСЛАВ (1894 — 1945), ркп. 1929;
сотр. у Новому Санчі на Лемківщині; замордований ко-
муністами у с. Завадка на Лемківщині.

о. ЩЕПАНЮК МИКОЛА (8. III. 1883 — ), ркп.

1907; нар. у с. Цебрів Терн, обл., богослов’я студіював у
Львові, а згодом в Інсбруку; архикатедральний сотрудник
у Львові; 1915 вивезений російським військом на Сибір;
перший парох укр. греко-кат. церкви в Києві; заар. у 1930-
их роках, вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ЩИРБА ЛЕОНІД БОГДАН (1912 — 23. V. 1946),
ркп. 1936; сотр. у с. Демня Терн, обл., згодом у с. Добряни
Льв. обл., де був замордований більшовиками.

о. ЩИРБА ЯРОСЛАВ (1902 — 1943), ркп. 1929; сотр. у
с. Шкляри на Лемківщині; замордований комуністами.

о. ЩУРОВСЬКИЙ ОРЕСТ (1896 — III. 1970), ркп. 1923;
ректор у с. Рахиня тепер Ів.-Фр. обл., парох і містодекан у
Креховичах Ів.-Фр. обл.; заар. у 1950-их роках; вивезений
на Сибір; помер після повернення з заслання.

о. ЮЗИЧ СТЕПАН (1886 — 26. III. 1959), ркп. 1913;
парох у Княгиничах тепер Ів.-Фр. обл.; заар. у 1950-их
роках; вивезений на Сибір; помер після повернення з за-
слання.

о. ЮСТИН РОМАН, ЧСВВ; заар. 17. IV. 1947 у Пере-
мишлі; 21. IV. 1947 виданий поляками більшовикам; пере-
бував у тюрмі у Львові; згодом у Києві.

о. ЯВОРСЬКИЙ ЙОСИФ (1880 — ), ркп. 1909;

парох у с. Ляшки на Львівщині; 1940 вивезений на Сибір.

154

о. ЯРЕМА ІВАН, парох у с. Райське на Перемищині;
заар. 1947; перебував у концт. у Явожні, Польща.

о. ЯРИМОВИЧ, заар. у 1950-их роках; помер по до-
розі на Сибір.

о. ЯРКА ВОЛИДИМИР МИРОСЛАВ, теологічну осві-
ту здобув у Перемишлі; замордований 1956 в тюрмі.

о. ЯЦІВ НЕСТОР (1895 — ), ркп. 1934; зав. параф. в

Бориславі; 1944 вивезений на Сибір, де й загинув.

о. ЯХИМОВИЧ ЙОСИФ (1908 — 1945), ркп. 1935; ка-
техит у м. Судова Вишня, зав. параф. там же, згодом
парох у м. Дубецько на Перемищині; замордований кому-
ністами.

Підготовляючи список замордованих, ув’язнених і засланих
українських католицьких владик і духовенства, упорядники вико-
ристали архів «Смолоскипа», бібліотеку о. Т. Лончини, дані о.
д-р А. Пекара, ЧСВВ, деякі регіональні збірники НТШ, окремі
публікації. Біографічні дані перевірено і узгіднено з даними по-
даними у Шематизмах Львівської архиєпархіі (1935-36, 1938,
1944), Станиславівськоі єпархії (1938), злучених Перемиської,
Самбірської і Сяніцької єпархій (1938-39), Апостольської адміні-
страції Лемківщини (1936) і даними поданими у книжці: Ошуіго
Віагеуоуяку. Вугапііпе К.УІУАК ЯІТЕ 5ТІШЕМТ8 іп РопІіГіса!
Со11е£е$, апб іп Зетіпагіез, ііпіуєгїііієї апсі ІпвШШев оГ Сепігаї ап<1
ХУезіегп Еигоре (1576-1983), Рим, В-во оо. Василіян, 1984, 366
стор.

155

ТіЖ,

Фото: Із зб. о. Т. Локчиии

Митрополит Андрій Шептнцькнй
Митрополит Української Католицької Церкви
Митрополит Галицький, архиєписхоп Львівський,
єпископ Кам'янець-Подільський.

У вересні 1914 р. вивезений царською владою на заслання
в Росії, де перебував до березня 1917 р.

157

Фото; Архів «Смолоскипа»

Митрополит Андрій Шептицьхий
в домині в катедрі св. Юра; 2 листопада 1944 р.

Фото; Ь зб. о. Т. Лончннн

Кардинал Иосиф Сліпий
Патріарх Української Католицької Церкви.

18 років (квітень 1945 — лютий 1963) перебував у концтаборах
СРСР і на засланні.

159

Фото: Архів
«Смолоскипа»

Митрополит Йосиф Сліпий
на засланні.

Фото: Архів
«Смолоскипа»

Митрополит Йосиф Сліпий
на засланні; 1950-ті роки.

Фото: Архів
УКУ, Рим

Митрополит Йосиф Сліпий
перед виїздом на Захід; перші
дні лютого, 1963 р.

Фото: Архів
УКУ. Рим

Митрополит Йосиф Сліпий
один місяць після звільнення
з радянського ув'язнення;

5 березня 1963 р.

160

Фото: Архів «Смол ос ги па*

Єпископ Микита Будка

Єпископ украінців-католиків у Канаді, генеральний вікарій
Львівської Архиєпархії.

Заарештований II квітня 1945 р., засуджений до 8 р. ув’язнення,
помер 6 жовтив 1949 р. у Караганді Казахської РСР.

161

Фото: Архів «Смолоскипа»

Єпископ Василь Всеволод Величковський, ЧНІ
Єпископ катакомбної Української Католицької Церкви
Ііумен монастирів у Станис лавові і Тернополі.
Заарештований 1 1 квітня 1945 р., засуджений на кару смерти,
яку замінено на 10 р. ув'язнення, перебував 13 років в ув'язненні.

162

Фото: її збірки о. А. Пскара. ЧСВВ

Єпископ Василь Гопко
Єпископ-помічник Пряшівської єпархії.

У квітні 1950 р. засуджений до 15 р. ув’язнення, перебув 14 років
в ув'язненні і 4 роки під поліційннм наглядом в ЧССР.

163

Фото: 1т збірки о. А. Пскара, ЧСВВ
Єпископ Василь Гопко в домовині; липень 1976 р.

164

Фото: Із збірки о. А. Пекара, ЧСВВ

Єпископ Павло Ґойдич
Єпископ Пряшівської єпархії в ЧССР.
Заарештований у квітні 1950 р., засуджений на досмертне
ув’язнення, перебував 10 років у тюрмі,
де й помер у липні 1960 р.

165

!*>

Фото: Ьтбіркн о. А. Пскірі, ЧСВВ

Стовп з номером 681 на могилі еп. Павла Ґойдича
на в'язничному цвинтарі в Леопольдові, ЧССР;
у жовтні 1968 р. його тлінні останки перевезено
до катедри св. Івана Хрестителя у Пряшеві.

166

Фото: Архів «Смолоскипа»

Єпископ Иосафат Коцнлоаськнй
Єпископ Псремиськоі єпархії.

Засновник Духовної семінарії в Перемишлі.

V червні 1947 р. виданий польським комуністичним урядом
більшовикам, помер 17 листопада 1947 р. на засланні в Сибірі.

167

Фото: Архів «Смолоскипа»

Єпископ Йосафат
Коцнловський
в останніх тижнях
перед смертю;

1947 рік.

Фото: Архів «Смолоскипа»

Могила єп. Йосафата Коцнловського на Сибірському цвинтарі.

168

Фото: Архів «Смолоскипа»

Єпископ Г ригорій Лакота
Єпископ-помічннк Перемнської спархії.

У квітні 1946 р. виданий польськими комуністами більшовикам,
засудженний до 10 р. ув’язнення; помер 12 листопада 1950 р.
у концтаборі біля Воркути.

169

Фото: Збірних «Станнслааівщнна», т. 2

Єпископ Іван Лятишевський
Єпископ-помічник Станиславївськоі єпархії.

Керівних відділу церковно-релігійних справ в уряді ЗУНР,
голова Руху Католицької Акції, заарештований II квітня 1945 р.,
перебував 10 років в ув'язненні в Казахстані.

170

Фото: 1т збірки о. А. Пекара, ЧСВВ

Єпископ Теодор Ромжа
Єпископ Мукачівсько! єпархії.
Отруєний більшовиками І листопада 1947 р.

171

Фото: Із збірки о. А. Пекара, ЧСВВ

Єпископ Тсодор Ромжа кілька годин після смерті;
на обличчі видно сліди побиття під час спроби вбивства
27 жовтня 1947 р.

Фото: Із збірки о. А. Пекара, ЧСВВ

Тлінні останки єп. Т. Ромжі в каплиці Мукачівської лікарні;

2 листопада 1947 р.

172

Фото: Із збірки о. А. Пехара, ЧСВВ
Єпископ Олсксандср Хіра

Єпископ катакомбної Української Католицької Церкви,
засновник Апостоляту Терпіння, ректор Духовної семінарії
в Ужгороді, генеральний вікарій Мукачівської спархії, перебував
33 роки в ув'язненні і на засланні;
помер в Казахстані 26 травня 1983 р.

173

Єпископ О. Хіра кілька днів Єпископ О. Хіра в концтаборі

перед смертю у Карагандській біля Караганди; 1955 рік.

лікарні Казахської РСР.

Фото: Ь збірки о. А. Пеіара, ЧСВВ

Тіло єп. Олександра Хіра переносять з його помешкання
до церкви в Караганді; травень 1983 року.

174

фото: Архів Т-вв св. Софія

Єпископ Г ригорій Хомишин
Єпископ Станиславівськоі спархіі.

Ректор Духовної семінарії у Львові (1902-1904), заарештований
11 квітня 1945 р.; помер, замучений у Київській тюрмі
17 січня 1947 р.

175

Фото; Архів

Єпископ Микола Чарнецький під час заслання в Сибірі.

176

Фото: Архів «Смолоскипа»

Єпископ Микола Чарнецький
Апостольський Візитатор, а згодом Єкзарх Волині,
Підляшшя і Полісся, професор Богословської Академії у Львові,
заарештований 1 1 квітня 1945 р., відбув б років ув'язнення
в концтаборах СРСР і 5 років заслання на Сибірі.

177

Фото: Архів УКУ, Рим

Українські засланці в Казахстані
разом зі своїми священнкамн-каторжанамн.

Фото: Архів УКУ, Рим

Українські каторжани в Красноярському краю, серед яких на
важких роботах с також українські священнкн-засланці і в'язні.

178

Фото: Ь зб.
«Дрогобнччннв»

о. Северіян Барани*, ЧСВВ
26 червня 1941 р. замордований
більшовиками в Дрогобичі.

Фото: Із збірки
о. А. Пекарі, ЧСВВ

о. Поліхарп Вулик, ЧСВВ
Протоігумен монастирів ЧСВВ
на Закарпатті, а згодом у ЧССР,
перебував 11 р. в ув'язненні;
у лікарні у вересні 1961 р.

Фото: Із збірки о. А. Псгара, ЧСВВ
о. Полікарп Вулик, ЧСВВ, на смертному ложі'.

179

Фото: Із ж. «Світло»

о. Михайло Блонарович
Довголітній в'язень
концтаборів ЧССР.

Фото: Із зб.
«Г ороденшина»

о. Лев Микола Бурнадз
23 вересня 1947 р. загинув
у Донбаському концтаборі.

Фото: Із зб. «Терсбовельська земля»

У труні о. Василь Вербовецькнй, помер
у Казахстані 24 жовтня 1955 р.; біля
нього з хрестом у рухах о. Ярослав Сов'як
вивезений у 1950-их роках на заслання.

180

Фото: Архіа
•Смолоскип»

Фото: Архіа
•Смолоскипа»

о. д-р Петро Вергун
Апостольський Візнтатор
українців у Німеччині; 1946 р.
засуджений до 8 р. ув'язнення;
помер 7 лютого 1957 р.
в Іркутській обл.

о. д-р Петро Вергун
у Берліні напередодні
Другої світової війни.

Фото: Архів
УКУ. Рим

Пам’ятник на могилі
о. д-р Петра Вергуна
в Іркутській обл.

Фото: Архів Укр.
музею, Стемфорд

о. Йосиф Гірняк
проф. Духовної семінарії
у Станиславові, відбув 10 р.
ув'язнення і заслання на Сибір.

181

Фото: Архів
Ухр. музею. Стемфорд

о. Антін Голинський
Сотрудннк при катедральній
церкві у Станнславові;

З березня 1942 р. помер
у концтаборі в Комі АРСР.

Фото: Архів
Укр. музею. Стемфорд

о. Олекса Ґуньовський
Парох у с. Ланівці Терн, обл.;
довгі роки перебував на Сибірі.

Фото: Архів «Смолоскипа»

Українські каторжани біля домовини о. д-р П Вергуна;
Іркутська обл., лютий 1957 р.

182

Фото: Архів
«Смолоскипа»

о. Михайло Ганушевський
Український релігійний і
політичний діяч, посол до
польського Сейму від УНДО;
в 1946-53 роках
перебував на Сибірі.

Фото: Архів
«Смолоскипа»

о. д-р Августин Волошин
Президент Карпатської України,
визначний релігіннй, культурно-
освітній і політичний діяч
Закарпаття; 11 липня 1945 р.
замордований у тюрмі
Лефортово в Москві.

Фото: 3 «Проп. кн гімн,
сс. Васнліянок»

о. Іван Ждан
Префект Малої семінарії
у Львові; 1941 р. замордований
більшовиками у Львові.

Фото: Із зб.
о. А. Пеквра, ЧСВВ

о. Віктор Дулишкович
Парох у с. Турі Реметах
на Закарпатті;

1947 р. засуджений до 25 р.
ув'язнення; 1953 р. загинув
у Воркутському концтаборі
під час страйку політв'язнів.

183

Фото: Архів
Укр. музею» Стемфорд

о. Антін Казновський
Польовий душпастир УГ А,
зв. член Богословського
Наукового Товариства; довгі
роки перебував на Сибір.

Фото: 3 газети
«Поступ»

о. Зенон Ковалик, ЧНІ
1941 р. замордований
більшовиками.

Фото: Іззб.
О. Кої утіка

о. Юрій Когутяк, ЧСВВ
Сотрудник у с. Милівці
на Станиславівщині.

Фото: Із зб.
О. Косутвка

о. Юрій Когутяк, ЧСВВ
На засланні в Хабаровському
краю; 1957 рік.

184

Фото: Архів Укр.
музею, Стемфорд

■ч

Фото: 3 кк.
«Моє с. Чен'і»»

о. д-р Степан Г раб
Військовий капелян у Львові,
зав. парафії у Кракові; у травні
1947 р. запроторений до
Мотківської тюрми у Варшаві.

о. Степан Комар
Капелян УГ А, парок
у с. Цен їв; в 1946-55
роках перебував на засланні
в Казахстані.

Фото: Архів Ухр. музею. Стемфорд
Похорон о. д-р Степана Г раба в 1962 р. в Дрогобичі.

185

Фото: 3 «Проп. кн. Фото: Архів

гімн. сс. Васнліянок» Укр. музею. Стемфорд

Мати ігуменя о. Роман Лиско

Марта Лисняк, ЧСВВ 1946 р. замордований

Ігуменя монастиря ЧСВВ більшовиками у Львові,

у Львові; в 1960-67 роках
перебула в ув'язненні
і на засланні.

Фото: Архів
Укр. музею. Стемфорд

о. Володимир Лиско
Парох у с. Сасів
на Львівщині; перебував
довгі роки на засланні
в Сибірі.

Фото: Архів
«Смолоскипа*

о. Йоснф Лучинський, ЧСВВ
Польовий духовних УГ А,
настоятель Духовної семінарії
у Львові, ігумен мон.
оо. Василівн у Дрогобичі;
замордований 1954 р.
у Львівській тюрмі.

І86

Фото: Із зб. Фото: Із зб.

о. Т. Лончинн о. А. Пекара. ЧСВВ

о. Василь Лончина
Парох церкви св. Миколая
у Львові; 1946 р. загинув на
примусових роботах у Донбасі.

о. Микола Мураній
Г єн. вікарій Мукачівської
спархі'ї; 1949 р. засуджений до
25 р. ув’язнення; відбув 8 р.
ув'язнення і заслання.

Фото: ІЗ
ж.«Світло»

о. Полікарп Олеяр, ЧСВВ
Ігумен Требішівського мои.
оо. Васнліян на Пряшівщині;
у 1950-их роках перебував 6 р.
у Чехо-словацьких тюрмах.

Фото: Із зб.
М. Бажанського

о. Ілля Оренчук
Віцеректор Духовної семінарії
у Станнславові, парох
у Снятині; після 12 р. ув’язнення
і заслання, помер в Іркутську.

187

Фото: Архів УКУ, Рим

Тіло о. Івана Набережного у капличці сільської хати, в якій
служив богослужіння після повернення з заслання.

Фото: Архів УКУ, Рим

Похорон о. Івана Набережного
у с. Полове на Львівщині 8 серпня 1978 р.

188

Фото: Архів УКУ, Рим

о. Іван Набережний
Автор релігіннх творів; 1945 р.
засуджений до 25 р. ув'язнення;
перебував 14 р. в концтаборах
і на засланні; в 1966 р. Верх,
арх. И. Сліпий найменував його
тайно почесним крнлошанином.

Фото: Архів УКУ, Рим

о. Іван Набережний після
повернення з ув'язнення
перемінив кімнату
сільської хати
в капличку', де тайно
віправляв богослужіння.

Фото: Архів
Укр. музею, Стемфорд

о. Василь Ощипко
Парох у с. Борщовичі на
Львівщині; перебував 10 р.
в ув’язненні і на засланні
в Сибірі.

Фото: Із зб.
о. А. Пекара, ЧСВВ

о. Петро Орос

Парох у. с. Білки на Закарпатті;
1953 р. замордований
більшовиками.

189

о. Василь Німий

Парох у с. Старі Скоморохи на Станиславівщині разом з своєю
сім'єю; 1936 рік; шестеро його дітей загинули в 1941-44 роках.

Фото: Архів УКУ. Рим

Біля домовини о. Василя Німого,
який помер на Сибірі, його дружина, дві доньки і зять.

190

Фото: Архів
УКУ, Рим

о. Василь Попович
Адміністратор Коломийської
парафії; 1941 р. вивезений на
Сибір з двома доньками і сином,
помер на засланні
31 березня 1944 р.

Фото: Із зб.
М. Бажанського

о. Йосиф Проць
Парох у Снятнні, виховник
молоді, культурно-освітній діяч;
перебував 10 р. на Сибірі.

Фото: Архів УКУ, Рим

Над домовиною о. Василя Поповича дві його доньки і син;
Ногінсько-графітний Рудник на Сибірі, березень 1944 р.

191

Фото: Архів УКУ, Рим

о. Микола Семенюк
Парох у с. Переволока на
Тернопільщині, вивезений на
Сибір у 1950-их роках.

Біля пам’ятника на могилі
о. Миколи Семенюка стоїть
його дружина; Сибір 1957 року.

Фото: Архів УКУ, Рим

о. Микола Семенюк у домовині; Сибір, квітень 1956 р.

192

Фото: Із зб.
«Дрогобнччина»

Фото: Із зб.
«Підгаецька земля»

о. Яким І. Сеиьковсьхий,
ЧСВВ. Викладач у мои.
оо. Василіян у Лаврові,
організатор Євхаристійного
Лицарства; у червні 1941 р.
розстріляний більшовиками
у Дрогобичі.

о. Микола Рахлецький
Поручник УГ А, завідуючий
парафії у с. Голубиця на
Львівщині; перебував довгі роки
в ув'язненні і на засланні
в Сибірі.

Фото: Із зб.
•Підіасцька земля»

о. Юліян Фіцапович
Учасник українських визвольних
змагань; парох у с. Віняви на
Львівщині; перебував
10 р. на Сибірі.

Фото: Із зб.
о. А. Пекара, ЧСВВ

о. Кирило Феделеш
Посол до першого Сойму
Карпатської України, педагог,
організатор Української
Християнсько-народної Партії;

1946 р. засуджений до 7 р.
ув’язнення; загинув 27 березня
1950 р. у концтаборі біля
Дніпродзержннська.

193

Фото: Із зб.
о. І. Лсбсдоанча

о. Теофіль Чайковський
Польовий душпастир
УГ А, парох у с. Сілець на
Львівщині; 1945 р.
вивезений на Сибір,
де загинув 1947 р.

Фото; Із зб,
о. А. Пегара, ЧСВВ

о. Іван Чейпеш
Парох у с. Волосянка на
Закарпатті; 1950 р.
засуджений до 25 р.
ув’язнення; загинув у 1953 р.
під час страйку політв’язнів
у Воркутському концтаборі.

Фото: Архів «Смолоскипа»

Монахи

Студитського Уставу
Перший зліва ієромонах
Януарій замордований
більшовиками в 1941 р.;
перший справа ієромонах
Рафаіп, капелян УПА,
забитий більшовиками
в 1945 р.

194

Фото: Архіа
«Смолоскипа»

Фото: 3 газ.
«Поступ»

о. архимандрит Климентій
Шептицьхий, студит, звич. член
БНТ, греко-католицькнй екзарх
Росії і Сибіру, член делегації
УКЦ на переговори в Москві у
грудні 1944 р.; заарештований
у 1947 р.; помер у концтаборі на
Сибір в 1958 р.

о. архимандрит
Климентій Шептицьхий
у концтаборі
з кінцем 1956 р.;
рисунок мистця
Василя Конашевича.

Фото: 3 гал.

пар. са. Володимира і Ольги. Чіавго

Похорон у сучасній Україні
Віруючі беруть участь у похоронній процесії, згідно
з українським традиційним обрядом, хоч і без священика.

195

Фото: Із зб. М. Бажаиського

Великдень на Укра'ші

Віруючі Снятина святять паски, як і в давніх часах згідно
з українським традиційним обрядом.

196

РОЗДІЛ II

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА
ЦЕРКВА ПІД ЧАС ПЕРШОЇ
БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

1939 — 1941

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
ПІД ЧАС ПЕРШОЇ
БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
1939 — 1941

Вступ до розділу про Українську Католицьку Церкву під час
першої більшовицької окупації. Видавництво одержало з Укра-
їнського Католицького Університету в Римі.

Перший період переслідування нашої Церкви почався в 1939
році. На підставі договору між урядами СРСР і Німеччини в сер-
пні 1939 року (договір Молотова-Ріббентропа), у вересні 1939 року
більшовики зайняли Галичину і Волинь. Українська Церква, Гла-
вою і Батьком якої 39 років був Слуга Божий митрополит Андрей
Шептицький, простягалась на три великі єпархії: Львівську, Пе-
ремиську і Станиславівську, Апостольську Адміністратуру Лем-
ківщини і Апостольську Візитатуру Волині. Вона мала 4.000.000
вірних, 3.000 священиків і 8 єпископів та одного Апостольського
Адміністратора. З ними співпрацювали чоловічі й жіночі монаші
чини: Василіяни, Студити, Редемптористи, Василіянки, Служеб-
ниці ПДМН, Иосифітки і ін. Три духовні семінарії були повні
молодих левітів, що готувались до священнослужіння.

Після зайняття Західньої України більшовиками 17 вересня
1939 року почались депортації наших священиків і вірних на
Сибір, Полярію і Казахстан. Митрополит Андрей у посланні до
духовенства у вересні-жовтні 1939 року писав з рівновагою духа і
з упованням на Бога: «Обернулася картка історії, настала нова
епоха. Стрічаймо її покірною молитвою, сильною надією в без-
конечну доброту й милосердя Ісуса Христа-Бога, який усе веде на
Божу славу й наше добро. Вітаю вас християнським привітом —
Христос посреді нас! Програма нашої праці така: Будемо пови-
нуватися владі, слухати законів, оскільки вони не противні Бо-
жому законові; не будемо мішатись до політики і світських справ,
не перестанемо жертвенно працювати для Христової справи в

199

нашому народі» 1 . Ця влада, про яку згадує Митрополит Андрей,
була безбожна і вже двадцять років усіма способами поборювала
Бога. Про те писалося і в українській пресі, але коли більшовики
зайняли Галичину, настала непевність, констернація серед насе-
лення.

В перших місяцях більшовицької окупації Митр. Андрей писав
короткі послання і поучення: до духовенства, до монахів і мона-
хинь, до дяків, до вірних, до української молоді, до абсольвентів
Богословської Академії, до отців-катехитів, до сповідників та ін.
і друкував їх на цикльостилі у «Львівських Архиєпархіяльних
Відомостях» не більше ніж 200 примірників. Водночас доручав
своїм священикам, до яких дійде число «Львівських Архиєпар-
хіяльних Відомостей», переписувати його для своєї парафії, а по
змозі і для кількох сусідніх 2 . До цієї справи він вернувся кілька
місяців опісля, коли довідався, що «Львівські Архиєпархіяльні
Відомості» (числа 9-12) не дійшли до великого числа духовенства.
І тоді зобов’язував кожного душпастиря, до котрого дійде, щоб
закомунікував відпис тих чисел сусідові 3 . Яку велику вагу присвя-
чував Митрополит зв'язкові з своїми священиками, видно з заряд-
ження, виданого ЗО травня (ст.ст.) 1940 року, в якому він уже під
канонічним послухом зобов'язував священиків переписувати по-
одинокі числа «Львівських Архиєпархіяльних Відомостей» 4 .

СТВОРЕННЯ ЕКЗАРХАТІВ 1 СОБОРИ ЕКЗАРХІВ

Тому що деякі наші священики і численні вірні в наслідок
більшовицької окупації Галичини насильно опинились поза Га-
лицькою митрополією, Митрополит Андрей намагався поширити
свою апостольську й архипастирську працю і поза межі України
і листом з 10 жовтня 1939 року прохав Апостольський Престіл
виразного потвердження повновластей на таку працю, зокрема
на утворення екзархатів, а водночас прохав і про наслідника на

1 Письма-пос лання Митрополита Андрея з большевицькоі окупації.
Йорктон, 1961, стор. 1.

2 Грудень 1939 р. М.О. ч. 6: «До Духовенства. Не маючи змоги
вибивати більше ніж 200 примірників Аєп. Від., мушу просити Всеч. ОО.,
до яких дійде число АЄВ., переписати його для своєї парохії, а по змозі і
для кількох сусідніх... М.А.» Там же, стор. 5.

3 Там же, стор. 10.

4 М.О., ч. 86: «М.О. обов’язує під канонічним послухом, заприсяженим
при рукоположенні, всіх священиків, які дістали чи то на цикльостилі
відбиті числа «АЄп. Відом.» за X, XI і XII 1939, чи то відпис чисел за І,
II, III і IV 1940 р., переписати ті документи і передати їх до відома
найближчого сусіда. Коли хто зі священиків зробив це, є від того кано-
нічного обов’язку звільнений щодо чисел ним переписаних і переданих».
Там же, стор. 67.

200

Галицький митрополичий престіл. Не знав, коли прийде відповідь
з Риму, бо кордони були вже замкнені і зв’язок з Римом був
дуже важкий та небезпечний, Митрополит Андрей силою давніх
прав києво-галицьких митрополитів, відновлених в 1907 році па-
пою Піем X, встановив 9 жовтня 1939 року три нові екзархати,
які охоплювали територію цілого СРСР, та іменував чотирьох
екзархів, щоб дати можливість розвинутись майбутній апостоль-
ській праці.

До першого екзархату належали: Волинь, Підляшшя, Полісся
і Холмщина з екзархом єпископом Миколою Чарнецьким.

До другого належала Білорусія з екзархом отцем Антонієм
Нєманцевичем.

До третього належали: Росія і Сибір з екзархом отцем Кли-
ментом Шептицьким.

Четвертим була Велика Україна з екзархом отцем митратом
Иосифом Сліпим — пізніше архиєпископом.

Це історичне діло довершив Митрополит Андрей у перші дні
більшовицької окупації Західньої України, намагаючись якнай-
краще приготувати поле праці для голошення Христового благо-
вісти в нових важких умовах і підготовки та пожвавлення унійної
праці. Щоб забезпечити духовну опіку своїм вірним, що опини-
лись на широких просторах більшовицької імперії, і підготувати
унійну працю у важких радянських умовах, Митрополит Андрей
у лютому 1940 року писав: «Розписується конкурс на парохії в
Києві, Одесі, Вінниці, Харкові і Полтаві. Вимагається готовости
вдень і вночі на всякі жертви, які були би потрібні, або хоч би
хосенні для справи з'єдинення наших вірних, нез'єдинених право-
славних і безбожників хрещених і нехрещених...» 5 . В наступному
місяці березні 1940 року Митрополит Андрей знову звернувся до
свого духовенства словами: «Як Бог дасть, прийде нам ласка, —
а певно многим з нас Бог дасть ту ласку, — проповідувати в
церквах Великої України, право-і-лівобережної, аж по Кубань і
Кавказ, Москву і Тобольськ. Треба бути на те приготованим» 6 . А
17 квітня 1940 року писав до свого духовенства, що, бажаючи
сповнити свої душпастирські обов'язки супроти тих вірних, «які
переселені за східні границі нашого краю, наміряю звернутися до
уряду СССР з проханням уможливити мені і десятьом свяще-
никам душпастирську працю поміж тими переселеними» 7 .

Конкретніше намічував цю працю опісля Собор Екзархів, що
його скликав і ним проводив Митрополит Андрей у Львові 18-19
вересня 1940 року. В сто коротких соборових декретах були зі-

5 Там же, стор. 12-13.

6 Там же, стор. 43.

7 Там же, стор. 61.

201

брані постанови: про екзархати й екзархів (1-21), про Собори (22-
39), про культ Бога і святих (40-50), про проповідь Божого слова
(51-54), про Тайни (55-61), про збереження обряду (62-68), про
світське і чернече духовенство (69-88), про мирян, братства і
Католицьку Акцію (89-93), про трибунали (94-97) і про відно-
шення Церкви до держави (98-100).

Треба взяти до уваги, що цей Собор екзархів відбувався по
однорічнім болючім досвіді більшовицької окупації Галичини і
щораз більшого переслідування нашої Церкви та й чотири екзар-
хи під проводом Митрополита Андрея, своїми постановами, на-
магалися забезпечити їй дальше існування і працю не тільки на
Україні, але також — на випадок ще більшого переслідування —
і на цілому Европейському Сході. «Ми вважаємо, — писали
екзархи 24 січня 1941 року в листі до секретаря Східньої Кон-
грегації кардинала Євгена Тіссерана (яке він одержав щойно ЗО
жовтня 1941 року), — що декрети Собору мають обов’язуючу силу
до рішення Апостольського Престолу» 8 і що вони повинні в со-
вісті продовжувати свої обов'язки для з'єдинення Церков і своїх
екзархатів, наскільки на це будуть дозволяти умови. До витри-
валости в цьому намірі спонукувала їх небезпека з боку давнього
ворога церковної Унії — Російської Православної Церкви. В дру-
гій частині цього листа чотири екзархи коротко подають відо-
мості про втрати нашої Церкви, яких завдав їй найсильніший її
ворог — воюючий атеїзм. Впродовж перших 17 місяців більшо-
вицької окупації, яка тривала потім ще півроку, ліквідовано всі
духовні семінарії, монастирі, сконфісковано церковне майно,
ув’язнено багато священиків або засуджено їх на смерть, на інших
накладено великі податки, а майже 300 церков у Галичині спро-
фановано.

Про великі втрати на науковому полі писав Блаженніший Ио-
сиф у «Богословії» (1939-1942) 9 . Найбільших втрат зазнало Бого-
словське Наукове Товариство. При своїх скромних засобах до
1939 року воно видало: 13 томів «Праць Наукового Богослов-
ського Товариства», 23 томи «Видань Богословії», 17 томів три-
місячника «Богословія», а «Ниву» допровадило до 34 тому. Влаш-
тувало наукові вечори та кількадесят «Академічних вечорів» у
Львові й по інших містах. У бібліотеці зібрано біля 12.000 томів
(500 рукописів і стародруків), між ними чимало унікатів. Увесь
цей дорібок у вересні 1939 року ліг у руїнах. Більшовицьке прав-
ління припинило всяку діяльність Товариства. Тоді також зни-

• Хома Іван, Собори Екзархів у Львові 1940-1941. «Богословія» 1980,
стор. 166.

9 Иосиф, архиєп., По дволітній перерві. «Богословія» 1939-1942, стор.
91-93.

202

щено в друкарні «Бібльос» уже викінчену 2-3 книжку «Богословії»,
«Ниву» та інші видання. Вже в час відступу в червні 1941 року
більшовики замордували о. проф. д-ра Миколу Конрада і о.
проф. д-ра Андрія Іщака, професорів Богословської Академії і
визначних наукових співробітників «Богословії».

Чотири екзархи у вищезгаданому листі з 24 січня 1941 року
писали до кард. Є. Тіссерана: «Позбавляти себе влади і титулу
(екзархів), щоб в таких обставинах щось робити, було б проти
нашого сумління. Навпаки, встановлена ієрархія (4 екзархи на
цілу територію СРСР), при зміні обставин на ліпше, може не-
гайно приступити до праці» 10 .

Очікуване нове рішення Апостольського Престолу в справі
нових екзархатів, екзархів і їх Собору було зроблене 22 листо-
пада 1941 року під час авдієнції кардинала Є. Тіссерана в папи
Пія XII. Тоді Папа потвердив для певности номінації екзархів,
яких іменував митрополит Андрей 9 жовтня 1939 року та для
певности санкціонував юридичні акти. Друге, іменував згаданих
чотирьох екзархів: єпископа Миколу Чарнецького, о. Климента
Шептицького, Кир Иосифа Сліпого і о. Антона Нєманцевича —
Апостольськими екзархами (Апостольськими адміністраторами)
для вірних східнього обряду на вищезгаданих територіях СРСР.

Третє, Митрополит Андрей одержав завдання бути делегатом
Апостольського Престолу для вищезгаданих Апостольських ек-
зархів, якому вони мали звітувати про найважливіші справи свого
екзархату й очікувати від нього напрямних загального характеру.
Натомість Митрополит Андрей мав завжди негайно інформувати
Апостольський Престіл, наскільки це було можливе, про кожну
важливу справу, яка могла виринути на територіях поодиноких
Апостольських екзархатів 11 . Таким чином, Папа Пій XII апро-
бував тоді, 22 листопада 1941 року, всі юридичні акти Митро-
полита Андрея, зроблені у зв’язку з установленням екзархатів і
номінацією екзархів та й визнав владу (юрисдикцію) галицького
Митрополита Андрея не тільки на цілу Україну, але і на Біло-
русію, Росію і навіть Сибір.

ВИБІР НАСЛІДНИКА НА МИТРОПОЛИЧИЙ ПРЕСТІЛ

Коли з приходом більшовиків почалися масові арешти, Ми-
трополит Андрей думав, що більшовики його вб’ють, так як
убили його брата Лева з дружиною у Прилбичах, тому прохав
Папу, щоб поблагословив його на смерть за віру і за єдність

10 Хома Іван, цит. твір, стор. 170-171.

11 Хома Іван, цит. твір, стор. 172.

203

Церкви. Крім цього, він вислав одного свого священика до Риму
з проханням з дня 10 жовтня 1939 року, щоб Папа Пій XII
іменував отця ректора Иосифа Сліпого його коад’ютором з пра-
вом наслідства. Хоч як важко було тоді дістатись потайки зі
Львова до Риму, то однак висланий священик з великими труд-
нощами вернувся з Риму і привіз Митрополитові листа з 27
листопада 1939 року, в якому кард. Тіссеран пише, вживаючи
дещо прикритих висловів, так: «З великим зворушенням я одер-
жав Вашого листа з 10 жовтня 1939 року і дякував Богові, що
дійшов до моїх рук. Всі Ваші почування є моїми, всі Ваші журби
є моїми, і всі Ваші надії с моїми. Кріпіться думкою, що творимо,
хоч і далекі, одне серце і одну душу. Я предложив все те [25
листопада 1939 року], що Ви мені написали, Особі, яку Ви і я
почитаємо. Вона прийняла всі відомості з невимовною журбою і
дає на них відповідь повну апостольського почуття і своє благо-
словення як свідоцтво незрівнянної любови і завдаток невичерп-
ного життя для Вас і всіх тих, що з Вами моляться і терплять...
Радію, що можу повідомити Вас, що можете вважати Вашим
коад’ютором і наслідником Вашого улюбленого ученика, про
якого Ви багато разів мені говорили і хвалили. Ви можете зро-
бити його таким необхідною дією, що її можете виконати самі
або делегувати до цього одного з Ваших колег, якщо треба, то й
іншого обряду. Вашому учневі дано титул Серре. Документи
залишаються в нас» 12 .

Митрополит Андрей дав прочитати того листа своєму «улю-
бленому ученикові, якого багато разів хвалив» — о. ректорові
Иосифові Сліпому, а цей, прочитавши, став відмовлятися, ка-
жучи, що це велика відповідальність брати на себе такий важкий
обов’язок. На це почув відповідь Митрополита, що «ще більша
відповідальність не взяти його під цю пору». «Таж я нічого не
зможу зробити в тих умовах», — опирався отець ректор Сліпий.
«Що зможете, те зробите», — відповів Митрополит Андрей і
додав: «Коли бажаєте прийняти свячення?». Було це перед святом
св. Миколая, але кілька днів опісля припадало свято Непорочного
Зачаття Пречистої Діви Марії (22 грудня 1939), і новонаречений
архиєрей Иосиф Сліпий прохав про хіротонію в це Марійське
свято. Оповідав потім, що це сталось, мабуть, по бажанню його
покійної мами Анастасії, що мала велику набожність до Непо-
рочного Зачаття ПДМ і в це свято завжди жертвувала на Святу
Літургію.

12 Асіех еі Ооситепіз сій 5аігП КеІаІіГз і іа Зесопсіе Сиегге Моп-

сііаіе. 3. Ье 5аігЛ §іЬ£е е( іа зііиаііоп геіІ£Іеи$е еп Роїовпе е( сіапа 1е$ Рау$
Ваііех 1939-1945. І РаПіе. ЬіЬгегіа Есіїїгісе Уаіісапа 1967, стор. 135.

204

З огляду на недугу Митрополита Андрея, що вже від 9 років
був прикований до крісла, хіротонія відбулась у митрополичій
молитовниці. Співсвятителями були: єпископ Микита Будка і
єпископ Микола Чарнецький, у присутності членів львівського
Крилосу. І так потайки, серед малого кола вибраних осіб, відбу-
лась та свята подія, а водночас і велика епохальна подія для на-
шої Церкви, якою забезпечувався дальший і певний провід цій Цер-
кві серед страхіть найтяжчого безбожницького переслідування.

Вже по смерті Блаженнішого Патріарха Иосифа той самий
священик, який у 1939 році їздив з проханням Митрополита
Андрея до Риму в справі номінації наслідника, написав про свою
розмову з Митрополитом щодо іменування і хіротонії архиєпис-
копа Иосифа Сліпого, що деякі священики висували тоді канди-
датуру о. Климентія Шептицького (ігумена Студитів) та ще де-
кого. «Митрополит сам про це оповідав, а на кінці сказав: „Але я
сказав : ліпшого кандидата від ректора Сліпого нема!". 1 ці
слова — це найвища похвала і признання для покійного Кир
Иосифа.

Про хіротонію архиєпископа Иосифа Сліпого повідомив Ми-
трополит Андрей своє духовенство і вірних листом з 31 грудня
(ст.ст.) 1941 року, подаючи дату свячень, святителів і що з огляду
на переслідування Церкви під більшовицьким режимом, з волі
Апостольського Престолу ця хіротонія мала бути до часу збере-
жена в тайні. «Преосв. Иосиф — писав Митрополит Андрей —
знаний вже всьому Духовенству як довголітній Ректор Духовної
Семінарії. Його заслугою є оснування та ведення Богословської
Академії й велике оживлення науково-богословського руху в на-
шій АЄпархії. Його теж заслугою є незвичайно цінний музей
Семінарії. Серед дуже тяжких відносин відновив Преосв. Йосиф
зруйнований будинок Семінарії та зорганізував наново в ньому
Духовні Семінарії — велику і малу» 13 . Замітним у цьому листі
Митрополита Андрея є і те, що оснування Богословської Ака-
демії приписує він Блаженнішому Йосифові.

ЛЬВІВСЬКІ АРХИЄПАРХІЯЛЬНІ СОБОРИ

Коли Митрополит Андрей побачив, що більшовики його по-
кищо не арештують і не ліквідують, рішився розпочати Архи-
єпархіяльний Собор. Посланням «До Духовенства і вірних» з 13
квітня 1940 року запросив усіх священиків Львівської архиєпархії
на Собор, прохаючи священиків подати свої побажання і пропо-
зиції, і у зв’язку з цим заохочував їх докладно перестудіювати

13 Письма-послання Митрополита Андрея Шептицького, ЧСВВ, з
часів німецької окупації. Иорктон, 1969, ст. 1.

205

рішення Замойського Синоду з 1720 року і Львівського Синоду з
1891 року, які перейшли майже всі ділянки християнського життя
і душпастирської праці духовенства і тому ті синодальні рішення
можуть піддати їм думки про можливі й потрібні майбутні рі-
шення Архиєпархіяльного Львівського Собору.

Первісний намір Митрополита Андрея був почати Собор під
кінець березня 1940 року, але потім з різних причин він мусів
відкласти справу аж до 19 квітня 1940 року. Собор тривав майже
рік. Усі священики Львівської архиєпархії були запрошені на чет-
вергові соборові зібрання. Священики, що жили у Львові, і ті,
котрі могли, з провінції радо приїжджали до Львова, щоб у
четвер взяти участь у працях Собору.

Собор видав 31 декрет та багато правил, які є виявом одно-
душної волі та однодушного рішення всього Духовенства і мають
теоцентричний характер, тобто Бог найвища мета й осередок
усього того, про що може бути мова в християнстві. Поза прин-
ципом першенства Божої справи, рішення Собору доторкають
тільки обов’язку християнських молитов і нормують так, як це
було тоді можливо, життя згідно з євангельськими радами. Про
людські потреби і труднощі, про удержання духовенства, згадано
тільки двома цитатами з Євангелії: «Шукайте передусім царства
Божого» і «Даром прийняли, даром давайте».

Хоч соборові декрети і правила відносяться переважно до
внутрішнього, духового священицького життя та душпастирської
праці, одначе можна знайти в них багато преважливих приписів
для душпастирської діяльности: наприклад, правило, яким Собор
приписує проповідникам багато й усильно молитися про успіх
проповідів і за тих, що їх слухатимуть.

В час цього першого Львівського Собору Митрополит Андрей
пригадував, що одиноким титулом удержання священиків є со-
вісне і ревне сповнення всіх обов'язків як у парафії, так і в
деканаті. Також аж два рази повідомляв, що Собор проголосив
загальну засаду — здержуватися від всякої політики, але пропо-
відувати Євангеліє і провадити всіх людей до спасіння в повній
любові до свого народу і всіх ближніх.

Як видно з його звернення «До Духовенства і вірних» з 31
жовтня 1940 року, Митрополит дуже журився нашою молоддю і
просив про молитви за неї. «Військовою службою особливо на-
ражена вона на небезпеку, — писав Митрополит Андрей, — а
небезпека, в якій находиться наша молодь, болюче відбивається
на нас усіх. В теперішніх часах війни молодь від наймолодших
літ життя наражена на найбільшу небезпеку, яка лише може
впасти на чоловіка. В світлі християнської віри найбільшою не-
безпекою є втрата віри, через що людська душа відчужується
цілком від Христа і Бога. Небезпека, в якій находиться наша

206

молодь, є крайньою небезпекою для цілого нашого народу. Тому
ми всі мусимо безнастанними молитвами благати Бога, щоб
відвернув від нашої молоді ту велику і грізну небезпеку» 14 .

У промові на закінчення першого Собору Митрополит Андрей
згадав і про важкі воєнні обставини, серед яких він відбувався, і
про смерть двох священиків, учасників соборових праць, що впа-
ли жертвою тих обставин у Львові, і про арешт чотирьох най-
ближчих співробітників та десятьох інших членів Собору. «А до
того потрясаючі та в найвищому ступені болючі відомості, —
сказав дослівно Митрополит, — то треба вважати це незвичай-
ною ласкою Всевишнього, що ми довершили того важного для
життя Єпархії і для нашої праці для народу діла...» 15

Акти, декрети та правила Львівського Архиспархіяльного
Собору 1940 року приготовано до друку окремою книгою, але не
видано через брак паперу. В «Правилах» говорилось про като-
лицьку віру, про працю над з'єдиненням Церков, про працю в
дочерних церквах, про умови успішного просвічування світлом
віри в парафії, про обов'язки супроти Всевишнього, про культ
Божої Премудрости, про культ Святого Духа; про утримання
духовенства; про тих, що живуть за євангельськими радами; про
молитви християнської родини, про культ Христової любови,
про культ Христа в його символах і про соборові резервати.

В 1941 році був другий Архиєпархіяльний Собор, але і його
діяння, декрети і правила не вийшли окремою книгою, тільки
появилися важливіші правила і декрети цього Собору у «Львів-
ських Архиєпархіяльних Відомостях». А саме: про культ Непо-
рочного Зачаття Пресвятої Богородиці, про Закон, про догма-
тичні основи моралі, про Декалог, про три перші Божі Заповіді,
про почитання Святих, про іконографію, про четверту Божу За-
повідь, про послух для Церкви, про вислів «поза вселенською
Церквою нема спасіння» і про обряди.

22 червня 1941 року прийшов кінець першій більшовицькій
окупації Західньої України. Українська Католицька Церква, після
тієї окупації, була матеріально пограбована і вбога, з великими
ранами на своєму організмі в наслідок арештів, терору, заслань
вірних і священиків. «Число жертв засланих на Сибір або на
береги Білого моря, — писав до Риму Митрополит Андрей, —
ув'язнених або вбитих є велике. Без статистичних даних, яких не
маємо, вважаємо, що з Львівської архиєпархії вивезено 250.000, а
з цілої Галичини майже подвійно. В моїй єпархії згинуло 12
священиків, а в Перемиській 20. Ув'язнено і вивезено з Львівської

14 Письма-послання Митрополита Андрея з часів большевицькоі оку-
пації, стор 72.

15 Цит. твір, стор. 68-71.

207

архиєпархії 50 священиків... Підсумовуючи все, сподіваюсь, що
цілковита матеріальна руїна винагороджена Безконечним Мило-
сердям Бога. Ми виходимо з цієї тяжкої проби очищені й укріп-
лені у святій вірі. Ми можемо сказати «Амінь» за все те, що Бог
нам зробив і «дякую Богові» за все те, що дозволив (допустив)».
Отже, з цієї боротьби з атеїстичним більшовизмом Українська
Католицька Церква вийшла загартованою і навіть дещо міц-
нішою 16 .

НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЯ

Під час німецької окупації України 1941-1944 релігійна ситуа-
ція нашої Церкви не багато поліпшилась. Німецька окупаційна
влада з випадкових причин деколи виявлялась толерантною, в
дійсності ж не була доброзичливою. 25 ув'язнених священиків, з
них двоє розстріляних, є доказом ворожого наставлення гітле-
рівців до українців.

Все ж Митрополит Андрей перевів третій з черги Архиєпар-
хіяльний Собор в 1942 році, відбувши 28 соборових сесій, і при-
готував до друку його «Діяння, декрети і правила», але через
брак паперу не мав змоги видати. Цей Архиєпархіяльний Синод
звернувся до Духовенства в 34 правилах з представленням го-
ловних засад християнського виховання і закликом вводити ті
засади в життя завжди і всюди, де тільки це можливе. Воно було,
конечне після майже дворічної проби атеїстичного режиму.

Той же Собор видав «Правило» до декрету про п’яту заповідь
і декрет про «Духове чоловіковбивство себто соблазнь», про лі-
беральну совість.

В декретах і правилах двох Соборів за більшовицької окупації
і одному за німецької окупації є зв’язок, що свідчить про посте-
пенний поступ вперед в поглибленні науки Євангелії, яка є під-
ставою праці і християнського життя.

Перший Собор в 1940 році був виявом основної правди
християнства, що Всемогутньому Богові належиться не тільки
перше, але й виключне місце в житті і праці людини. На Соборі
в 1941 році Митрополит Андрей з учасниками Собору перейшли
до праці над Божим законом і представили три перші заповіді.
На Соборі 1942 року розглянено деякі проблеми з четвертої за-
повіді. Четвертий Архиєпархіяльний Собор в 1943 році зайнявся
богословсько-пасторальним опрацюванням п’ятої заповіді. Учас-
ники тих Соборів старалися, в дусі християнського покаяння,
пізнати й по змозі поправити всі провини християнського життя
вірних і вдосконалити свою душпастирську працю.

16 Асієз еі Оосшпепіз... Там же, стор. 438-439.

208

В 1942 році (від 9 до 15 червня) відбувся, за благословенням
Митрополита Андрея як делегата Апостольського Престолу, під
проводом єпископа Миколи Чарнецького — Другий Собор Ек-
зархів. Зміст деяких його декретів такий: означення границь
екзархатів, хрещення дорослих, тайна Сповіді, нерозривність по-
дружжя, умови прийняття до монастиря, заборона змішування
обрядів.

Іменовані Митрополитом Андресм і потверджені Апостоль-
ським Престолом екзархи старалися виконувати свою діяльність.
Одинокий, що міг відразу користуватись своєю юрисдикцією, був
екзарх Білорусії — о. Антоній Нєманцевич.

Екзарх Волині, Холмщини, Підляшшя і Полісся — єпископ
Микола Чарнецький не міг перейти кордону, який відділював
Галичину від Волині. Подібно було і з екзархом Великої Росії —
отцем Климентом Шептицьким.

Екзарх Великої України — архиєпископ Йосиф Сліпий листом
з 12 квітня 1942 року сам повідомив кард. Є. Тіссерана про стан
в екзархаті Великої України, згадуючи, що умови на Україні
дуже важкі, але мимо цього два священики вже добралися до
Києва, і там створено та юридично оформлено парафію візан-
тійського обряду. Важко послати священиків в інші міста Укра-
їни, але приготування вже зроблено. Сам архиєпископ Йосиф
намагався добратися до Києва 17 .

17 Асіез еі Восшпеп18... Там же, стор. 566.

209

МИТР. А. ШЕПТИЦЬКИИ ПРО РАДЯНСЬКУ
ВЛАДУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Незабаром після приходу армій СРСР в Західню Україну, 26
грудня 1939 р. митр. А. Шептицький вислав тайно до Риму
листа, в якому інформував про перші радянські репресії супроти
народу і Церкви.

Всі розпорядження, що приходять від радянської влади,
є цілеспрямовані тільки на те, щоб нас упокорити, при-
гнобити та знищити. Наїхала до нас з Києва й Москви
ціла гурма урядовців, канцеляристів та уповноважених, які
самі не знають, що мають робити й мішаються до всього.
Кожен урядовець секвеструє, що тільки може, і всім і всю-
ди грозить карою смерти. Виглядає, що більшовицькі уря-
довці мають владу вбивати людей без того, щоб їх клика-
но до відповідальности.

Всі монастирі розпущено, а монастирські добра забра-
но. Покасовано теж усі церковні школи й сиротинці, ре-
лігійні установи й організації разом з їх майном. Вже
зачали відбирати маєтки навіть від селян. І нема жодних
суддів, адвокатів чи якоїсь правної установи; нема жодної
оборони, жодного відклику чи відповідальної влади, а по
урядах панує безправ’я, безголов’я й повне замішання. На
кожнім кроці слідно більшевицьку злобу, ненависть до
релігії і священиків, і взагалі вороже наставлення... Число
арештів з дня на день зростає, навіть по селах, і ніхто не
знає про долю в’язнів, яким заборонено нести всяку по-
міч... Більшовики чваняться, мовляв, прийшли «спасати й
визволяти Україну», а на ділі вони всякими способами
намагаються її тільки поневолити й руйнувати. Ось так
вони грають комедію «визволителів і спасителів»!

211

Ще раз повторюю мою просьбу, що її я вже давніше
представив Святішому Отцеві, щоб Папа своїм апостоль-
ським благословенням зволив призначити й делегувати
мене на смерть за св. віру та за з’єднання Церков. Не-
обхідно, щоб хтось став жертвою більшовицької окупації.
А я, як пастир цього обездоленого народу, що так тяжко
страждає, [невже] не мав би права покласти моє життя за
кращу його долю?

Опубл.: о. А. Пекар. Ісповідники віри нашої сучасности.Торонто,
В-во оо. Василівн, 1982, стор. 24-25.

212

ПРОТЕСТ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА
НАД СОВІСТЮ ДІТЕЙ

На початку 1940 р. митр. А. Шептицький вислав лист до
Відділу Народної Освіти, в якому протестував проти насиль-
ства радянської освітної системи над совістю дітей.

Подаю до відома Всч. Духовенства, що до Обласного
Відділу Народної Освіти на руки тов. Жарченка у Львові
написав я слідуюче письмо:

ДО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ
НА РУКИ ТОВ. ЖАРЧЕНКА У ЛЬВОВІ

Деякі випадки насильства над совістю дітей при запи-
суванні їх до т. зв. «піонерів», спричинені фанатичною про-
пагандою безбожництва, є для мене нагодою і принукою
звернутися до Обл. В. Народної Освіти з рішучим протес-
том проти такого насильства над совістю. Імен винних не
наводжу, бо не є моєю метою оскаржувати їх, ні шкодити
їм. Іде мені виключно про засаду. 123 стаття Сталінської
Конституції звучить: «З метою забезпечення за громадя-
нами свободи совісти, церкву в УРСР відокремлено від
держави і школу від церкви».

Не можна тої статті інакше розуміти, як тільки так, що
усім громадянам, отже і дітям, Конституція забезпечує
свободу совісти, з чого слідує, що і школа повинна дітям
запевнити цю свободу. Не тільки треба лишити, але і за-
певнити цю свободу виконування релігійних практик віро-
ісповідання, до якого належать, в якому дусі виховані бать-
ками і до якого прив’язані.

Ця стаття запевняє так само свободу батькам вихову-

213

вати дітей у своїй вірі і дає право батькам жадати, щоб
школа їх волю, щодо виховання дітей, шанувала, себто
щоб школа виховувала їх дітей по їх волі і в їх релігії, або
щоб школа бодай не мішалася до справ релігійних і не
виступала проти релігії дітей і їх батьків. Бо кожному
вільно по Конституції свобідно визнавати свою релігію.

Хоча та свобода совісти заґварантована Конституцією,
є вона однак у школах Зах. України так інтерпретована,
що школа в’яже свободу дітей, які хотять перед наукою
помолитися, караючи за молитву. А це мусить в очах
батьків і цілої суспільности Зах. України понижати авто-
ритет Конституції і то могло б доказувати в шкільництві у
деяких одиниць проби відхилення від напрямної лінії, виз-
наченої Конституцією. Вже сам факт, що в школах для
української християнської молоді шкільна влада назначує
директорами і учителями нехристиян, наповнених часом
ненавістю до христ. релігії, ставляє школу в суперечність з
дуже сильною християнською традицією укр. народу. Те
саме може вже в народі викликувати недовіря до шкільної
влади, а через те й шкодити престижеві радянського уст-
рою в широких народніх масах. Ясна річ, що суспільність
буде удержуватися і скріплятися в пошані до Конституції,
а також і в довірю до радянського Уряду, коли той Уряд в
ніякій ділянці управи краю (отже тут і в шкільництві) не
буде толерувати яскраво антиконституційних починів.

Я переконаний, що в Обл. В. Народ. Освіти засідають
мужі справедливі і розумні, яким йде про добро школи і
молоді. Тому в довірю до них висказую отверто свою
гадку. Але і добро і авторитет Обл. В. Народ. Освіти, як
рівнож і авторитет вищої освітної влади в Києві, чи Москві,
повинні Вас склонити до представлення, де належить, ко-
нечности, щоб бодай в шкільництві Зах. України були при-
пинені всякі змагання учительства, які мали б на меті
зробити зі школи орудник пропаганди безбожництва. По
думці Конституції це зовсім не є ціллю школи. Було б
навіть просто побажаним, щоб виробити в Києві, чи в
Москві такі умовини для шкільництва Зах. України, щоб
батькам був запевнений більший вплив на школу, а голов-
ним чином, щоб школа не противилася їх старанням дати
релігійне виховання своїм дітям.

214

Без сумніву анормальне положення у вихованні дітей є
болючою раною, яка, на жаль, часто буває роздражнена
поступованням деяких учителів. А таке роздражнювання
української суспільности в Зах. Україні, і то через школу,
не може служити інтересам і авторитетові радянського
режиму у нас, тим більше, що воно противиться постано-
вам і напрямові Сталінської Конституції.

Як Митрополит Зах. України, я є опікуном укр. молоді
і маю обов’язок і право в її імені і її батьків упоминатися
о заґварантовані Конституцією їх права, як і права їх
батьків.

Крім цього маю право і обов’язок супроти тих дітей,
які я законно прийняв як дітей законним усиновленням.
Сповняючи той мій обов’язок і виконуючи це моє право,
звертаюся тим моїм представленням до Обл. Від. Нар.
Освіти з усильним проханням видати, зглядно виєднати у
своїх вищих властей такі зарядження, які запевнили б
Сталінській Конституції виконання її постанов у шкіль-
ництві Зах. України.

Маю надію, що Обл. Від. Нар. Освіти у Львові, відно-
сячись прихильно до того письма, звільнить мене від по-
треби поновлення моєї просьби перед вищою владою.

Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея. Иорктон, Бібліотека
Логосу, 1961, М. О. ч. 68, стор. 44-46.

215

ВИСТУПИ МИТРОПОЛИТА АНДРЕЯ
ШЕПТИЦЬКОГО НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ І ВІРНИХ

Листи митр. А. Шептицького до верховних настоятелів
чоловічих і жіночих монаиіих чинів Західньої України є відваж-
ним і гідним протестом проти закриття всіх чоловічих і
жіночих монастирів та конфіскації їхніх дібр рішенням т. зв.
« Народних зборів Західньої України», які відбулися 27 жовтня
1939 р. у Львові. Ці збори, скликані радянською окупаційною
владою, рішили про конфіскацію монастирських земель «з усім
їхнім живим і мертвим інвентарем та їхніми садибними будів-
льми» («Комуніст», 29 жовтня 1939 р.). Після цього рішення всі
українські католицькі монастирі в Зах. Україні закрито, а мо-
нахів і монахинь розіграно.

ЛИСТ ДО ВЕРХОВНИХ НАСТОЯТЕЛІВ МОНАСТИРІВ,
ДО ВСЧ. І ВПР. ОО. ВЕРХОВНИХ НАСТОЯТЕЛІВ

МОНАШИХ ЧИНІВ:

Єром. Віталія, Протоігумена ЧСВВ, Єром. Йосифа,
Намісника Протоса ЧС. Ізбавителя і Єром. Климентія,
Ігумена Успен. Лаври Студійського Устава в Уневі

У Світлий Четвер ц.р. зачнуться у Львові наради на-
шого Єпарх. Собору. На цей Собор запрошую Ваші Все-
чесності зі всіми настоятелями і єромонахами Вашого Чина
і Устава. Вправді єпарх. законодавство не торкається Ва-
ших монастирів, яких правила є одобрені, зглядно, щодо
Студитів, в найближчому часі будуть одобрені Апост. Прес-
толом. З многих одначе причин Єпарх. Влада і Духовен-
ство є у високому ступені заінтересовані в цьому, щоб і
Ваші Всечесності не відмовили нам участі в тій нашій
законодатній праці в Соборі.

Передусім почуваюся до обов’язку звернутися до Вас,
як представників усіх мужеських монастирів. Завдано усім

216

монастирям тяжку кривду, яка є і тяжкою зневагою Цер-
кви. Вправді справа була рішена серед таких обставин, в
яких, побоючися про життя, делегати не здавали собі
справи, що стали сліпим оруддям наших ворогів і своїм
рішенням хоч, може, мало свідомим і мало добровільним,
завдали тяжкий удар нашій Церкві і нашому народові. Не
може бути, щоб така яскраво незаконна і така кривдяча
ухвала лишилася без ніякого спротиву зі сторони Єпарх.
Влади. Для того і Ми, як Галицький Митрополит, тор-
жественно проти того насильства протестуємо, а всім мо-
нахам, тим актом переслідуваним, в особах ваших Всч.
виражаємо наш глибокий біль і наше обурення за таке
кривдяче і незаконне постуновання. Те знесення з’їздом,
який уважав себе за представників цілого народу, є тим
болючішим ударом для Церкви і монастирства, що всі
Ваші монастирі і монахи з правдивим христ. пожертво-
ванням і ревністю працюють завжди для добра Церкви і
народу. Ви всі кістю з костей і кров’ю з крови народу Зах.
України. Між Вами були люди і іншої національности, які
одначе з таким пожертвуванням працювали для нашого
народу, що стались, в повному значенні того слова, нашими
найближчими й найдорожчими співробітниками у винограді
Хр. — Безчисленні місії давані народові, духовні вправи,
давані духовенству, були могутнім орудником піднесення
реліг. життя. Крім того у кожній церкві проповіді, сповіді,
велике число Причастей — все це свідки Ваших трудів і
жертвенної любови до нашої Церкви і народу.

Накінець, згадуючи на останньому місці справу не
останнього значення, мусимо з признанням піднести, що
правильне життя у Ваших монастирях було заєдно для
народу і духовенства зразком єванг. рад і стремлінням до
звершенности християнського життя.

З приводу всіх тих Ваших немалих заслуг для нашої
Церкви і народу висказуємо Вам найгарячішу подяку, приз-
нання і похвалу. При тій нагоді мушу рішучо піднести, що
весь нарід, з дуже нечисленними виїмками зрадників Церкви
і народу, уважає Вас усіх за своїх, за рідних; високо цінить
Ваші труди для добра Церкви і народу і признає Вам, що
Ви всі при кожній нагоді поступали завсіди, як повинні
поступати христ. патріоти, любителі народу і Церкви, що
Ви були з народом завсіди солідарні у всіх його потребах,

217

бажаннях і терпіннях. З ним Ви завжди терпіли і серед
найтяжчих обставин несли «тяготу дне і вар».

Я певний, що ціле духовенство є тої самої думки. На-
діюся, що труднощі теперішніх часів скріплять ще солі-
дарність і братню любов, що лучила Вас зі світським
Духовенством.

Просячи Вас сьогодні о участь в працях Синоду, маю
на думці і справи такі, в яких Ви більше, ніж інші, можете
нам дати правдиву поміч. Йде про єпарх. Законодавство
супроти жіночих реліг. конґреґацій, які в останніх десяти-
літтях повстали в нашій Єпархії і які досі не мають ще
ніяких законів, одобрених хоч би тільки Єпарх. Владою.
— Але і у всіх інших справах, що відносяться до душ-
пастирської праці над вірними, Ваш досвід піддасть нам,
надіємось, не одну практичну і добру гадку.

Єпарх. Синод, по моїй думці, є неначе іспитом совісти
цілого духовенства, як не менше Єпарх. Влади. Коли Все-
вишньому подобалось зіслати на наш нарід через ту світову
війну тяжкі і болючі хрести і досвіди, ми усі разом і
кожний зокрема обов’язані себе самих в дусі покори пи-
тати, чи ми не стались причиною тих тяжких страждань
цілого нашого народу. — Коли приходить нам на гадку,
що кожне святокрадське Причастя є повторенням Юдиної
зради та гріхом, що кличе о пімсту до неба, не можемо не
бути занепокоєні питанням, чи ми самі не спричинили такої
тяжкої зневаги Всевишньому. Питання це тим більше му-
сить нас непокоїти, що навіть без теологічного гріха, як
сповідники, через далеко йдучу ліберальність, як і занадто
велику строгість, могли статись причиною такого злочину
і образи Божої. Бо ж дати розрішення недостойному навіть
тоді, коли воно спричинене забуттям, несвідомістю, або
слабістю волі, оправдує в очах ложного каянника Причастя
в грісі і впихає його в дальші гріхи, які він оправдує
нашим авторитетом. Поміж синодальними рішеннями му-
сів би, по моїй думці, одним з важних предметів, бути
обильніше і певніше знання богословії сповідниками. Яким
способом так уложити ті рішення, щоб не були надто
великим тягарем, а дійсно поміччю в набуванні того знан-
ня? Не малу також поміч можете принести нашим працям
в Соборі своїми молитвами Ваших монахів і тих, що у

218

Вас сповідаються. їм то теж прохаю поручити потреби
нашого Собору. Мир Вам!

У Львові, в суботу першого тижня
Чотиродесятниці р. Б. 1940

+ АНДРЕЙ, Митрополит, вр.

Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея. М. О. ч. 59-1, стор.
36-38.

ЛИСТ ДО ЖІНОЧИХ МОНАШИХ ЗГРОМАДЖЕНЬ
ДО СЕСТЕР ІКОНИЦЬ 1 ЗАКОННИЦЬ,
УСІХ МОНАШИХ І ЦЕРКОВНИХ ЗГРОМАДЖЕНЬ
ЧИНА СВ. ВВ. — СТУД. УСТАВУ,
СЕСТЕР СЛУЖЕБНИЦЬ І УСІХ ІНШИХ КОНҐРЕҐАЦІЙ,
яких правила досі не є дефінітивно одобрені
єпархіяльною владою!

Мир Вам і благодать о Господі нашім Ісусі Христі!

Актом яскравої несправедливости і насильства відібрано
Вам майже усі ваші монастирі і монахинь змушено поки-
нути монастир та шукати на світі тяжкого заробітку на
удержування життя. Ви, розпорошені, позбавлені тепер по
більшій часті можности спільного життя, каплиць, усіх
захистів, сиротинців, інститутів-шкіл, які Ви досі провадили
з великим хісном для Церкви і народу, а з великою заслу-
гою для своїх чинів і для душ, посвячених Богові життям
по єванг. радам. Воєнні обставини змусили нас досі мов-
чати і не дали нам змоги станути рішучо у Вашій обороні
перед насильством, — тим болючішим, що прокривався
ложною, висказаною волею народу. Це наше дотеперішнє,
противне нашій волі мовчання нехай ніхто не толкує в
тому дусі, що годимось на насильство. Ми не тільки не
годимося, але рішучо протестуємо проти зділаної Вам
кривди і тяжкого удару, завданого нашій Церкві і нашому
народові. При тому висказуємо Вам наше глибоке спочу-
вання і велику надію в Бозі, що та кривда буде Вам наго-

219

роджена і що вернетесь до своїх монастирів, щоб наново
зорганізувати працю для добра Церкви і народу.

Замовкли хори, в яких Ви віддавали славу Всевишньому
і поклін Богопочитання Пр. Тройці, і Хр. Спасителя Божій
Премудрости, замовкли пісні, але тільки до часу. Відно-
виться життя по єванг. радам буйніше, святіше, ніж це
було в нашій Церкві перед 1939. Ви же, Д. Сестри, жиючи
серед світських людей без тої помочі, яку дає спільне життя
по монашим правилам, не переставайте бути монахинями-
дівицями, посвяченими Всевишньому у виконанні єванг.
рад. Кожна на становищі, яке поставить Вам Боже Прови-
діння, працюйте для піддержання христ. духу в народі,
для усвячування христ. родин і устереження перед тяжкою
небезпекою, яка до них наближається. Працюйте над нав-
чанням катихизму, виробляйте культ святих передань
христ. життя в родині і в кожній парохії, в якій будете
жити, помагайте душпастирям в їх тяжкій праці, оскільки
вони тої праці будуть домагатися.

А передусім пам’ятайте, що підставою монашого життя,
так в монастирі як поза ним, є молитва. Будьте людьми
молитви, любіть молитися, давайте приклад молитви і
будьте переконані, що Ваші молитви будуть вислухані. Бо
від віків не чувано, щоб християнська молитва не була
вислухана. Поручайте також усильно Всевишньому бідних
безбожників, що жиють в тяжкому грісі невірства. Випро-
шуйте також для цілого нашого народу, тут у нас і там
над Дніпром, і народові у Вел. Росії, ту благодать, щоб ті
воєнні події наблизили хвилину приєднання усіх нез’єди-
нених православних, до єдности у св. кат. Церкві. Моліть і
за нас, за духовенство Льв. Архиєп.! З Божою помічю
зачинаємо Єпарх. Собор. Не переставайте випрошувати
для нас помочі св. Духа для такого важного діла!

У Львові, вівторок другої седмиці Вел. Посту 1940.

+ АНДРЕЙ, Митрополит, вр.

Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея. М. О. ч. 64, стор.
39-40.

220

ПРОМОВА МИТР. А. ШЕПТИЦЬКОГО
НА ВІДКРИТТІ ЛЬВІВСЬКОГО
АРХИЄПАРХІЯЛЬНОГО СОБОРУ

Промови митр. А. Шептицького на відкритті і на закритті
Архиепархіяльного Собору, який відбувся в 1940 р. у Львові під
час більшовицької окупації Західньої України, с важливим доку-
ментом-свідченням про стан Української Католицької Церкви,
переслідування, та її проблематику в той час.

У важну хвилю життя нашої Єпархії вітаю Вас, Всеч.
Отці, як учасників Аєп. Собору. — Здається мені, що не
можу ліпше пояснити значення його, як представленням,
як до нього прийшло.

Пам’ятаєте, Отці, що ще від початку війни зачав я
запрошувати на давніші т. зв. «Консисторські сесії» усіх
священиків, що були присутні у Львові. Мені треба було
ближчого контакту з ними, а для них участь в таких Єпарх.
радах могла бути нагодою корисної праці і заняття, що
нераз рятує положення серед хвилевих труднощів життя. І
так збиралися ми через місяці: жовтень, листопад і грудень.
Від хвилі, коли через конфіскату циклостилю неможливо
було видавати хоч і як вже коротких «Архиєп. Відом.», з 1
січня 1940 р., положення, а через те й наша праця зміни-
лася. Вміру, як зовнішнє положення, спричинене війною,
ставало щораз більшою трудністю в праці, треба було
нам здобуватися на чимраз більше інтенсивну працю. Через
З місяці і Отці і я, усі ми переконалися, що такі Єпарх.
ради мають добру сторону і можуть нам принести неодну
користь. То піддало мені думку, чи не далося би, мимо
усіх труднощів, які з природи речі ставались з кожним
днем ще більшими, здобутися нам на найбільшу міру ін-
тенсивности праці цілої Єпархії та відбути у Львові Ає-

221

парх. Собор. Хоч і як дивоглядною та гадка могла вида-
ватися, я поділився нею з Вами в день Нового Року, коли
Ви були добрі мене відвідати, щоб пожелати нашій Церкві
якнайкращого розвою в цьому році. Я заявив, що ношуся
з думкою сликати до Львова А[рхи]єпарх. Собор та пред-
ставив відразу, що це, що в наших часах не до виконання,
себто зізд усіх священиків, можна кількома зарядженнями
так змінити, що осягнеться те, що важне, не накладаючи
на Духовенство тягару того зізду. Водночас ми зачали з 1
січня проголошувати на наших четвергових Єпарх. радах
те все, що у нормальних часах бувало проголошуване дру-
ком в «Аєпарх. Відомостях». Ми ужили тоді наче легальної
якоїсь фікції, щоб заступити щомісячне видання «Аєп.
Відом.» Те, що в четвер в приявності перебуваючих у
Львові священиків було прочитане, уважалось проголоше-
ним. А те, що в тих оголошеннях мало бути законом,
постановили ми, старинним звичаєм, крім того ще прого-
лошувати це прибиттям тексту на дверях Архикатедр.
Храму. Те, що мало бути читане, доходити мало до відома
цілого Духовенства дорогою відписів, передаваних з рук
до рук, т. зв. «поштовими шляхами Аєп. Відомостей».

Дорога ця була далека, а спосіб нелегкий, бо обтяжував
Отців, хоч і добровільно приймаючих той тягар, конеч-
ністю переписування цілого тексту. Тому й не дивота, що
навіть після кількох місяців текст наших Відомостей не
дійшов ще до границь Єпархії. Але так певно було за часів
наших прапрадідів, коли не було ще ні телеграфів, ні пош-
ти, ні залізних доріг, коли незнаний був друк, а папір
рідкістю. Та наша пошта, супроти тих усіх труднощів
могла видаватися повільна, а робота її не дуже то справна.
Тут треба піднести і ті обставини, що папір дійсно ставався
рідкістю, так, як у якому XIII, чи XIV стол. ставав доро-
гим. За лихий, деревляний папір треба було платити од-
ного рубля за аркуш і тим іще тішитися. А до того треба
було той, так дорого куплений папір, ховати, як які скарби.
Бо кожної днини були ми наражені на те, що*нри першій-
ліпшій нагоді зникнуть всі запаси паперу — так, як зникли
машини до писання, бюрка і столи, а в першій мірі цикло-
стилі, гектографи і друкарські машини. Мимо усіх тих
труднощів «Арх. Відомості», проголошувані замість друком
на Єпарх. радах, у четвер, доходили і доходять до відома

222

Духовенства, очевидно не без усильної праці многих Всеч.
Отців, яким при тій нагоді мушу висказати найсердечнішу
подяку.

Мій проект скликати Єпарх. Собор прийняли Ви при-
хильно, не добачуючи у виконанні того пляну неможли-
востей. Але до цього треба було приступати поволі і осто-
рожно. Бо ніхто з нас не знав, чи у воєнних часах не
прийде якась нова непередбачена перешкода, яка вчинить
ціле діло неможливим. Можна і треба було, одначе, до
нього приготовлятися. Зі своєї сторони, в ряді декретів,
читаних на Єпарх. радах, порушував я деякі питання, які,
як здавалось мені, були важним і конечним предметом
нарад Собору. А передусім заохочував я Вас до предло-
ження завчасу своїх побажань і пропозицій. Щоб помогти
вам орієнтуватися в предметах, про які могла бути мова
на Соборі, заохочував і радив я докладно перестудіювати
рішення наших провін. Синодів: Замойського з 1720 р. і
Львівського 1891 р., які перейшли майже усі ділянки хрис-
тиянського життя і душпастирської праці Духовенства —
через що своїми рішеннями найліпше можуть піддати Вам
думки про можливі й потрібні будучі рішення нашого Со-
бору. Зі своєї сторони підготовлювався і я. І думав я
спочатку, що вже під кінець березня буде можна Собор
зачати. Однак з обережности та зі страху, щоб не стягнути
на себе та Духовенство закиду, про який згадує Євангелист:
«Цей чоловік зачав будувати, а не може докінчити» — я
зволікав і відкладав справу. Щойно дня 13 квітня (н. ст.)
видав я послання «До Духовенства і вірних», яким запросив
я усіх священиків у Львів. Архиєпархії на Собор, що після
цього послання мав зачатися в Світлий Четвер ц.р. тор-
жественним Богослуженням. Осібним письмом, підписаним
в суботу першого тижня Чотиродесятниці, запросив я на
цей Собор верховних настоятелів наших муж. монаших
чинів і всіх єромонахів. При тій нагоді протестував я у
тому письмі проти знесення монастирів і конфіскати усіх
нерухомих і рухомих дібр цих монастирів, як проти тяж-
кого удару, заданого нашій Церкві і нашому народові.

Наспів Світлий Четвер. Тому, що з огляду на лихе
здоров’я не міг я брати участи в торжеств. Богослуженні в
церкві, заступив мене Кир Никита, що з Преосв. Кир Ни-
колаєм, Впр. о. Мітратом Йосифом, в асисті цілої Капітули

223

і Духовенства відправив торжественне Богослуження, в
наміренні помочі св. Духа для праць Собору.

Передусім мусимо Впреп. і Всеч. Отці, зложити Все-
вишцьому найгарячішу нашу подяку за те, що допровадив
нас до хвилі, коли Його св. ласкою, в Його Ім’я і з Його
поміччю зачинаємо це важне для Архиєпархії діло. Хоч
поміч з неба потрібна нам для кожного нашого діла, хоч
без Божої благодаті нічого доброго не можемо зробити,
Всевишньому подобалося одначе виявити нам в цьому ділі
особливішу опіку і поміч. Не звертаючи уваги на много-
численні наші гріхи, все ж дозволив нам Г. Бог зачати
сьогодні те трудне діло на Його хвалу. Всевишній Гос-
подь, який «серцем сокрушеним і смиренним не гордить»,
побачив, що нашим наміром не була і не є порожна слава
у людей, як і метою нашою не хвилевий успіх. Бо всі ми
приступаємо до цього Собору в дусі християнського по-
каяння. Віддаючи Всев. Богові в Тройці єдиному поклін
богопочитання, ми принесли Йому Євхар. Жертву Хресної
смерти Христа-Спасителя в доказ саме нашого поклону,
нашої служби, нашого віддання Його пресвятій Справі. В
Його Пресв. Ім’я приступаємо сьогодні до діла Собору, як
до акту всенародного покаяння. В ньому шукаємо поправи
усіх пороків, похибок, гріхів і блудів у христ. житті нашого
народу та покаяння і поправи в усіх наших гріхах, пороках
і незвершенностях. Тому діло цього Собору — то діло, від
якого повинна зачатися нова епоха в історії нашої Церкви
і народу. І так буде, як тільки Всевишньому подобається
поблагословити нашу працю і довести її до успішного
кінця. А Бог нехибно поблагословить її і певно дасть ус-
пішно її скінчити, якщо наша праця буде оперта на щирому
христ. покаянні. Цього саме християнського] покаяння
треба нам перед Богом для вічного нашого спасіння, того
нашого покаяння треба й нашому народові для його віч-
ного спасіння. Бо, якщо гріхи людей стягають на ввесь
нарід Божу кару і довги тих гріхів можуть ставати таким
тяжким тягарем, що конечними стаються тоді важкі страж-
дання невинних та гіркі сльози і жорстокі діла покаяння
винних, то, здається, що терпіння, які стягнула на ввесь
наш нарід ця війна, є бодай в часті карою за гріхи, яких
міра переважила.

224

Всеч. Отці пам’ятають, що довго ще перед війною в
кількох числах «Арх. Відомостей» оголошував я свої роз-
думування під титулом «Хто винен?» Мучила мене думка,
що причиною терпінь нашого народу, терпінь, яких вже тоді
було чимало, та, які, як здавалось мені, були заповіджен-
ням більших іще терпінь у світовій війні, були в великій
мірі спричинені нашими гріхами, нас, священиків. Як змо-
ра, як недобрий сон, вертається до мене ця гадка й тепер,
коли страждання невинних стаються з кожним днем більші.
Мушу щиро поділитися з Вами, Всеч. Отці, моїми думками:

Коли б ми були певні, що Пресв. Таїнства Христової
віри, які іменем Христа уділяємо нашим вірним, ніхто з
нас не приймає по-святокрадськи, — то могли б ми бути
вільні від того страшного питання, «Хто винен»! Але, коли
майже напевно знаємо, що з-поміж християн нашої А.
Єпархії, не один може прийняв святокрадським способом
Пресв. Т. Євхаристії, то кров мусить нам в жилах стина-
тися і зі жахом мусимо питати себе: «Хто винен?!» Бо до
уст святокрадника понесла священика рука Пр. Жертву
Христа, Його Тіло і Кров! А що кожне святокрадство
являється історичним повторенням Юдиної зради, — то
фактом є, що хтось з наших вірних стався «повинним
Христової Крови», себто стався винним убивства Христа!
І фактом є, що при цьому страшному злочині стояв неда-
леко один з нас, священиків! На згадку про це аж дрож
переходить по цілому тілі! І через те питання: «Хто винен!»
стається подібне до Архангельської труби, що кличе нас,
священиків, на суд.

А що сказати б на те, коли б то не простий християнин,
який не досить знає катехизм, такого убивства допустився,
(а і в тім чи нема вини священика?) але вже один з нас,
священиків Христових, учеників чи апостолів, один з них
— з тих, яких Він зове братами і приятелями, яких виви-
щив понад всіх людей, — один з нас, яким у руки вложив
чашу Своєї Крови, став зрадником і чашу Пресв. Крови
віддав демонам на поталу! Якими ж сльозами і яким по-
каянням змити цю пляму з історії нашого Духовенства?!
Як зірвати тії пекольні в’язи, які нас усіх злучили з де-
монським ділом Іскаріота?!

Бо, якщо святокрадство простого християнина, що не
знає катехизму, є страшним нещастям для цілої громади і

225

народу, то якою вагою важить пригнітаючий ввесь нарід
тягар Юдиної зради, сповненої священиком?!

Цей злочин тисячі разів страшніший ніж тамтой; то
таке нещастя для цілого народу, що його наслідки труд-
ніше усунути, ніж наслідки кривавої війни. А перед небом і
землею стид такий, що хіба під землю треба скритися,
хіба скали і гори взивати треба, щоб прикрили і заслонили
нас перед тим непонятним, страшним соромом, який спли-
ває з того злочину мерзенним, пекольним калом на наші
церкви, хати, родини, установи й на наших дітей. Брудом і
смородом наповнена земля і її підвалини аж трясуться з
обурення на злочинця, що стягає таке нещастя на нас усіх!
А може він досі ще не покаявся? І не тільки «може», але
таки напевно не покаявся! Бо відкинути від себе Юдину
зраду і очистити душу з тої пекольної прокази, це ж річ
так шалено трудна, — вона так перевищає усякі сили
людства, що навіть всенародна думка від двадцяти віків
така, що Юда Іскаріот не кається. А Юдина зрада лишає
на душі таке пекольне п’ятно, що затемнилося бо сонце, як
би Всевишній у безконечному милосердю не чекав на по-
каяння проклятої душі нещасного, що вже одною ногою у
вічній погибелі!

Будучи ділом покаяння за гріхи людей і Духовенства,
мусить наш Собор обдумати орудники поправи і шукати
доріг не те, щоб уровень християнської праведности серед
народу та христ. зверхности серед священиків так піднести,
щоб упадок священика у тяжкий гріх був так незвичайно
рідким випадком, що святокрадське Причастя його було б
неможливе. Певна річ, неможливим воно ніколи не ста-
неться, як довго чоловік має свобідну волю, але воно може
і мусить статись так морально неможливим, щоб сама
думка такого упадку потрясала зі страху душу кожного
християнина.

Відвічний звичай, практикований на всіх Єпарх. Собо-
рах катол. Церкви вимагає, щоб усі учасники Собору зло-
жили визнання катол. віри по формулці, приписаній Урба-
ном VIII. Перед тою торжественною присягою запрошую
Вас, Всеч. Отці, відспівати зі мною молебень. Преосв. Кир
Никита, як Генер. Вікарій, взяв на себе обов’язок логотета
Собору і зволить формулу визнання по дотеперішній прак-
тиці відчитати церк. — слов’янською мовою. Передпослідне

226

речення від слів: «Сію віру» будуть Отці добрі голосно
повторяти за Преосвященим всі разом, а останнє речення:
«Тако ми Боже поможи...» будуть Отці вимовляти кожний
зосібна, приступаючи тут, до св. Євангелія. Отці, які нині
не могли бути присутні, а приїдуть на другий четвер, тим
самим порядком усі разом робитимуть визнання віри в
приявності Кир Никити і після визнання підпишуться.

[Світлий четвер 19. IV., ст. ст., 1940 р.]

Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея, стор. 62-66.

227

ПРОМОВА МИТР. А. ШЕПТИЦЬКОГО НА
ЗАКРИТТІ ЛЬВІВСЬКОГО
АРХИЄПАРХІЯЛЬНОГО СОБОРУ

Серед незвичайно важких воєнних обставин, довершили
ми за Божою поміччю важного діла: скликали АЄп. Собор.
Які важкі були обставини, всі Отці, учасники Собору, зна-
єте. З найближчих учасників соборових праць двох наших
товаришів-священиків померло, як жертви теперішніх об-
ставин у Львові. Чотирьох найближчих співробітників
арештовано, як і десятьох інших учасників Собору. Коли
до того додамо незвичайні труднощі, щодо подорожей і
кореспонденції, заборону друкованого слова, брак світла,
впродовж довгих нераз годин кожної днини, неможливість
уживати наших архівів і бібліотек, отже брак найпотріб-
ніших наукових книжок, а до того потрясаючі та в най-
вищому ступені болючі відомості, то треба уважати це
незвичайною ласкою Всевишнього, що ми довершили того
важного для життя Єпархії і для нашої праці, для народу
Діла.

Праці Собору йшли поволі вперед, викликуючи нераз
довгі дискусії. Багато питань, в яких, здавалося, гадки
Всеч. Духовенства можуть бути поділені, після дискусії
відкладали ми невирішеними на будуче. Ми держалися
системи, не досить ще випробованої.

Усі священики А. Єпархії були запрошені на кожну
сесію Собору; кожний був обов’язаний бодай раз в році
брати участь в нарадах Собору. Все те було причиною, що
і декретів Собору і вирішених правил менше було, ніж хто
міг би надіятися після таких довгих праць. Але коли, Отці,
приглянетеся ближче порушеним питанням і вирішеним
правилам, то маю надію, не будете уважати час, вложений

228

в соборові праці, за страчений. З цих 31 декретів і багатьох
правил не одно порушує важні питання і мусить бути за-
числене до важних кроків наперед в житті і душпастирській
праці Духовенства. І можемо похвалитися, що все, що
одобрене Собором, є виявом однодушної волі та одно-
душного рішення цілого Всеч. Духовенства. Коли та одно-
душність не була виразна, коли заходили сумніви щодо
практичности якогось правила, тоді відкладали ми його
заєдно на другий Собор, щоб не накидати обов’язків, що
їх загально не визнано конечними. Коли одначе з увагою
приглянетеся, Всеч. Отці, довершеному ділу, то й побачите,
що правила нашого Собору не є такі теоретичні, щоб не
мали важного значення у практиці душпастирської праці
та важнішого ще значення для священичого життя і свя-
щеничих чеснот. Можна, а думаю, що й треба тут роз-
різнити поміж зовнішньою практичністю, себто практич-
ністю духового життя і чеснот. Через цілий рік старалися
ми шукати пердусім Божого царства і Божої правди, щоб
рішення того А. Єп. Собору були по змозі ділом покаяння
і ділом любови Божої. Ми вправді наміряли обробити
всесторонно усі сторони християнського життя, всі Божі
заповіді, всі Таїнства і все, що може мати зв’язь зі свяще-
ничим життям і душпастирською працею. Але при такій
всеобіймаючій програмі дбали ми передусім про те, щоб з
якнайбільшим, по змозі, рельєфом виявилася засада того,
що я назвав би теоцентризмом. І може і без нашої волі
рішення А. Єп. Собору з 1940 р. так закінчені, що ту гадку
яскраво висказують. Слова «теоцентризм» ми ніде не ужи-
вали. Ціла християнська наука і усяке церк. законодавство
мусить бути в якомусь загально-християнському значенні
теоцентричне, себто мусить Бога уважати найвищою метою
й осередком всього того, про що може бути мова в хрис-
тиянстві. Але можна про теоцентризм говорити і в іншому,
стислішому значенні, так, як й у христ. житті можна про
Бога, Його права, Його справу і Його славу так на пер-
шому місці пам’ятати, щоб про все проче майже забути.
Безумовно, праця для ближніх, дбайливість про убогих і
любов до людей — то чесноти, що ведуть до Бога і свій
осередок, та мету усіх своїх змагань знаходять в Бозі. А
одначе Христос сказав: «Убогих все маєте поміж собою, а
Мене не все будете мати». У тому значенні, в якому служба

229

для убогих і ближніх не є службою, віддаваною Всевиш-
ньому в Тройці єдиному, в тому значенні, в якому Христос
у 12 році життя, лишаючися в Єрусалимі, говорив Матері
і св. Йосифові про справу Свого Небесного Отця, в якій
Йому треба бути. І нам, Божим слугам, треба бодай часом
зноситися до того поклону і служби Всевишньому, яка
забуває про все на світі. Отже коли з увагою приглянетеся,
Отці, рішенням нашого Собору, то спостережете, що може
більше, ніж ми самі цього бажали, є ті рішення проявом
так понятого теоцентризму. В них пам’ятали ми не тільки
передусім, але й виключно про Божу справу, про Боже
царство. Ми вправді наміряли переходити усі душпастир-
ські обов’язки і усі душпастирські труднощі, та сталося
так, що рішення Собору з 1940 р. мусіли ми закінчити в
хвилині, коли ще ми радили і застановлялися над обов’яз-
ками, що безпосередньо відносяться до почитання Бога в
Тройці єдиного. Поза тою службою поклону, віддаваного
Всевишньому, рішення нашого Собору доторкають тільки
обов’язку християнських молитов і нормують, так, як це в
наших часах можливе, життя по єванг. радам. Про наші
людські потреби і труднощі, про удержання Духовенства,
згадали ми тільки, наводячи два уступи Євангелія: «Шу-
кайте передусім царства Божого» і «Даром ми прийняли,
даром даємо».

Хоч соборові декрети і правила відносяться переважно
до внутрішньої, духової сторони священичого життя та
душпаст. праці, й тому з огляду на зовнішню їх сторінку
мало, може, практичні, то одначе, знайдете в них, Отці,
багато таких приписів, що без сумніву покажуться преваж-
ними в душпастирській праці. Пригадую хоч одно лишень
привило, яким Собор приписує проповідникам багато й
усильно молитися про успіх проповіді за тих, що її слуха-
тимуть. Наколи б Всеч. Духовенство примінилося до тої
ради, чи радше усильного припоручення, воно принесло б
необчислимий хосен для Церкви. Думаю, що урегулювання
проповідництва в дочерних церквах має також велике зна-
чення для народу і Церкви. Але важнішою, може, ніж усі
позитивні приписи, зформуловані в правилах, є друга сто-
рінка соборових праць. І наколи б обставини були так
склалися, що після ухвалення першого правила про пере-
клад на українську мову визнання віри, були би ми мусіли

230

перервати дальші праці Собору, — зрештою зачинаючи
Собор, думали ми, що так і станеться, — то були б ми
мусіли признати велике значення самому скликанню Собору.
А те значення саме у спільноті праці єпархіяльного Єпис-
копа з Духовенством Єпархії, солідарність поміж ними,
безнастанне порозуміння, взаємне довір’я і обостороння
свідомість спільної мети і спільних орудників до тої мети.
Весь той успіх в правильному і практичному приміненні
засади соборовости співпраці Духовенства з Єпископом.
Про ту засаду, бодай в теорії, дуже дбають східні Церкви,
та вона й в самому ділі преважна для церковного життя, а
примінення її саме в законі, що приписує відбувати єпар-
хіальні собори. У великих єпархіях, на жаль, примінення
того закону таке, що мало відповідає думці соборности і
добрим її сторонам. При скликанні Собору оправдувався
я, здається, з того, що від 1905 р. не здобувся на скликання
ні одного Єпархіяльного Собору. Перешкодами цього були
труднощі, що їх принесла світова війна і все, що опісля неї
наступило. Але мушу признати, до того мого, сміло скажу,
занедбання, в великій часті причинилася й та думка, що
Єпарх. Собор, відбутий так, як приписує кодекс латинсь-
кого права, в такій Єпархії, як наша, небагато приносить
хісна. Коли учать в Соборі беруть тільки Отці Декани і по
одному делегатові з кожного Деканату, і коли соборові
декрети приготовується наперед в комісіях, то ті декрети
завсіди роблять враження, що вони накинені, а загал Ду-
ховенства не бере майже ніякої участи в торжественних
засіданнях Собору. Може через те й рішення нашого про-
вінціонального Собору з 1891 р. не має того значення, що
його могли б мати почасті знаменито ними зкодифіковані
принципи душпастирської праці.

Уважаю це дуже великим Божим даром, що я знайшов,
або скажу ліпше, що усі ми разом знайшли практичну і
корисну форму. Коли всі священики, запрошені, коли кож-
ний з них має право бути приявним, може промовляти,
ставляти внесення, боронити своїх внесків, чи своєї думки,
тоді, мусить загал Духовенства знаходити в соборових
сесіях більше, ніж тоді, коли в них бере участь тільки
через вибраного делегата. Можна й надіятися, що при
урегулюванні такої системи, буде з кожним днем рости і
скріплятися наша солідарність та спільність в праці.

231

Тим то можемо мати оправдану надію в Бозі, що ціле
діло А. Єп. Собору з 1940 р. буде Всевишнім прийняте, як
діло покаяння цілого Духовенства, і то покаяння зверше-
ного, яке опирається на Божій любові. Маємо теж й надію,
що Всевишній поблагословить і саму гадку Собору і наші
рішення, і дасть, що зерно, кинене в рілю душпастирської
праці Духовенства, видасть обильні овочі.

Коли кожний з нас, у своїй праці над собою і над
вірними, приміниться у кожній подробиці до принципу
безоглядного першенства Божої справи і того святого тео-
центризму, що є любов’ю Бога Всевишнього в Тройці
єдиного, тоді праця наша буде приносити обильні овочі і
рішення нашого Собору, хоч вони є більше практичні тою
внутрішньою практичністю любови Божої, ніж зовнішньою
практичністю пастирського благорозум’я; вони матимуть
важне значення і в нашому житті і в нашій праці. Бо ніщо
не може мати більшого значення в житті священика, як те,
що його поправляє і підносить його життя молитви.

Намірені соборові рішення і приготовані, та досі не
використані матеріали лишаються матеріалом будучого А.
Єп. Собору в 1941 р. За все, що Бог дав довершити, мо-
жемо зложити Йому якнайгарячішу подяку. Запрошуючи
Всеч. Отців до спільного відспівання гимну «Тебе Бога
хвалим», піддаю думку, щоб ми, дякуючи Всевишньому за
той наш А. Єп. Собор і за все, що в ньому нам Бог дав,
своєю подякою обняли й все проче, що Бог дав нам в
цьому році, без огляду на те, чи воно було нам миле, чи
може, тяжким хрестом. Колись, певно, покажеться, що
неодно, що сьогодні болюче й прикре, було й є цінною
благодаттю з Неба. Так, як св. Йоан Золотоустий останнім
словом обнімав ціле своє життя і усі зарядження Всевиш-
нього супроти нього та Богові за все дякував словами:
«Докса то Тео пантон генека», так й ми сьогодні, прий-
маючи усі зарядження Всевишнього супроти нас, дякуймо
за все доброму Отцю Небесному.

За все Всевишньому Богові слава і подяка. Амінь.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея, стор. 68-71.

232

МИТР. А. ШЕПТИЦЬКИЙ
ПРО БІЛЬШОВИЦЬКІ РЕПРЕСІЇ
В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

Після відступу Червоної армії з Західньоі України Митр. А.
Шептицький 16 серпня і 7 листопада 1941 р. подав Апостоль-
ській Столиці звіт про нищення Української Католицької
Церкви.

Протягом цілого того часу Господь Бог у чудесний
спосіб хоронив нас, хоч Він дозволив на те, щоб наша
Церква й наш нарід принесли Йому свідчення мучеництва
багатьох наших священиків і вірних. Нема найменшого
сумніву, що головною причиною більшовицького переслі-
дування вірних була їхня ненависть до Христа і Його
Церкви. [16 серпня 1941 р.].

Більшовицька займанщина, що тривала майже два ро-
ки, спричинила повну руїну нашого бідного й обездоленого
народу. Число жертв, що їх вивезено, ув’язнено чи вбито,
дуже велике. Тільки в моїй (Львівській) архиєпархії їхнє
число доходить до 200.000. В моїй єпархії були вбиті або
померли у в’язниці 12 священиків, а в Перемиській — біля
20. Крім того з моєї єпархії вивезено в Сибір 33-ьох свя-
щеників. Навіть прості селяни, яких не змогли вивезти чи
ув’язнити, сильно потерпіли із-за примусових робіт, кон-
фіскації майна, надмірних податків та постійних турбувань
поліцією, що на кожному кроці, де тільки могла, знущалася
з безборонного народу. В кількох випадках цілі села були
переселені з одного місця на інше. Та за всі ці пересліду-
вання й жертви Бог винагородив наш народ небувалим
відновленням релігійного життя. Тепер церкви й спові-

233

дальниці завжди переповнені, а навіть між молоддю роз-
будилось завзяття боронити й зберігати свою віру. Так
ото, з цього тяжкого допусту, ми вийшли душевно очищені
й підкріплені у св. вірі. І за це все нехай буде дяка Госпо-
деві! [7 листопада 1941 р.].

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 26-27.

234

РОЗДІЛ III

ЛІКВІДЛ ЦІ Я УКРЛ їнської
КЛ ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УРСР
І СХІДНЬО-ЕВРОПЕЙСЬКИХ
КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ

ПРО ЛІКВІДАЦІЮ

УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
1944-1946

Вступ до розділу про ліквідацію Української Католицької
Церкви в УРСР і східньо-европейських комуністичних країнах
Видавництво одержало з Українського Католицького Універ-
ситету в Римі.

В цьому розділі зібрана велика кількість документів і голосів
Української Церкви-Страдниці. Всі її Архипастирі на чолі з Бла-
женнішим Патріархом Иосифом «переставилися» до вічности, а з
ними велике число священиків, монахів, монахинь і вірних. Спо-
діваємось, що багато з них будуть вписані в каталог мучеників
Церкви. Каталог мучеників Христової Церкви завжди відкритий,
бо Церква продовжує платити кров’ю (кров’ю містичного Хрис-
та), тому що як Таїнственне Тіло продовжує діло спасіння, тобто
виводить людство з неволі гріха. А гріх зумів у наші часи ство-
рити страшну нищівну машину в країнах безбожних, антирелі-
гійних режимів, що вживають усіх сатанських сил, щоб знищити
Бога і вкінці його образ та подібність, яким є людина.

Безбожні режими поборюють Церкву, — спільноту відкупле-
них людей, дітей Божих, Божий люд, щоб встановити тюрму, в
якій людина стає знаряддям каторжних робіт, позбавлена люд-
ської гідности, що віддзеркалюється у свободі.

На шляху, встеленому мільйонами жертв і руїнами, новітні
тирани (як і всі їхні попередники) повели наступ на Церкву давно
випробуваними методами: наклепами, арештами, вивозами, зас-
ланням та вбивствами.

Вони вбивали тіла, але душ, сповнених вірою, вони не пере-
могли. І кров наших новітніх мучеників стає насінням-посівом
нових християн, юродивих Христа ради. Церква древньої Київ-
ської Руси і древньої Київської Митрополії з її дочерними Церк-
вами в країнах безбожницьких режимів своєю кров'ю і довго-
літніми терпіннями переслідувань і гонінь засвідчує свою вірність

237

Христові і збагачує духову скарбницю мучеництва цілої Вселен-
ської Церкви. Наша Церква-Страдниця двигає важкий хрест, але
водночас живе повним духовним життям. Вона молиться, вона
дає свідчення про вселенськість і єдність, вона морально готу-
ється до великого Ювілею 1000-ліття Хрещення України, вона
має свою ієрархію-архипастирів, вона має здорове і жертвенне
священство, що залишається вірним покликанню проповідувати
Боже Слово і служити своїм вірним, вона має глибоковіруючих і
християнські родини серед теперішнього моря неморальности.
Наша Церква дала і дає мучеників та ісповідників, вона направду
жива частина Містичного Христового Тіла — Вселенської Хрис-
тової Церкви.

ДРУГИЙ І НАЙВАЖЧИЙ ПЕРІОД
УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Митрополит Андрей у листопаді 1943 року предсказав, що
Українську Церкву і народ ждуть ще важчі часи, ніж ті, які вони
пережили за останні чотири роки. «Кінчимо, — сказав Митро-
полит Андрей 11 листопада 1943 року, — цей Архиєпархіяльний
Собор в таку поважну хвилину нашої історії, що маємо багато
причин побоюватися такої катастрофи, якої наш народ ніколи ще
не переживав, ані в найлютіших часах татарських наїздів, ані в
часах руїни, ані в часах, що наступили після полтавського 'По-
грому. Видається, що великими кроками зближаємося до такої
катастрофи. А ніхто з нас не знає, що робити, щоб її затри-
мати!.. Зовнішня буря, що шаліє над Наддніпрянською Украї-
ною, зближається до нас. В ній пропадає там, може, більша і
ліпша частина українського народу, — гине, фізично пропадає». 1

В липні 1944 року радянська армія знову зайняла Львів, і
незабаром уповноважений нової влади викликав Митрополита
Андрея до себе, а тому, що цей не міг, пішов архиєпископ Йосиф.
Уповноважений говорив гостро, але, коли опісля прийшов до
Митрополита в палату, говорив уже приязно.

Коли приїхав до Львова обласний адміністратор, Архиєпископ
Йосиф і о. д-р Іван Чорняк пішли до нього прохати, щоб біль-
шовики не займали Духовної семінарії. Він відповів, що всі віро-
визнання стараються для себе про визнання від держави і те саме
повинна зробити й наша Церква, щоб мати забезпечене існування,
тому треба з такою метою вислати делегацію до Москви. Це
переказано Митрополитові Андреєві. Він негайно згодився і за-

1 Ас1е$ еі Ооситепіз 4и Заіт ЗіЬ^е Ке1а(іГ$ і 1а Зесошіе Оиегге Моп-
сііаіе. 3. Ье Заіпі ЗіІ£е е( 1а $і(иа(іоп ге1І£Іеи$е еп Ро10£пє е( 4ап$ 1е$ Рау$
Ваііез 1939-1945. І РаПіе. ЬіЬгегіа Есіііпсе Уаіісапа 1967, стор. 566.

238

кликав ще на нараду єпископа Будку і єпископа Чарнецького.
Після того Митрополит почав думати кого вислати. Не хотів
висилати свого наслідника — Архиєпископа Иосифа, а о. Кли-
ментій Шептицький відмовлявся і радив вислати о. д-ра Костель-
ника, о. Котіва і о. Будзінського. Одначе делегації не вислано, бо
стан здоров’я Митрополита Андрея погіршився, і він помер 1
листопада 1944 року.

Після похорону Митрополита Андрея розвинулася майже нор-
мальна праця. Митрополит Иосиф четверговими сесіями продов-
жував п'ятий Архиєпархіяльний Собор. Також розпочав відвідини
всіх церков у Львові і думав опісля відвідувати всі церкви львів-
ської архиєпархії. Незабаром прийшов до Митрополита Иосифа
уповноважений від уряду з Києва і домагався, щоб він вислав
делегацію до Москви, зазначаючи, що Митрополит Андрей уже
призначив о. Костельника членом делегації. Тоді Митрополит Ио-
сиф назначив на провідника делегації о. Климентія Шептицького
і ще двох членів делегації: о. Котіва і о. Будзінського. В Москві
прийняли делегацію чемно, бо хотіли, щоб Митрополит Иосиф
вплинув на Українську Повстанчу Армію щодо припинення воєн-
них дій проти радянської армії. Отець Климентій Шептицький
переказав генералові Романові Шухевичеві (Тарасові Чупринці)
пропозиції радянського генерального штабу. Але розмови не ма-
ли успіху.

Вже восени й зимою 1944 року радянська влада почала викли-
кати священиків до районів на збори й конференції, і доповідачі
почали накидатись на минуле нашої Церкви, на Рим, на Папу і
на Вселенську Католицьку Церкву. Священики, примушувані
вислухувати ті напасті, пояснювали це як «перевиховання». Пе-
редбачливіші відразу побоювались удару проти Української Като-
лицької Церкви. І справді, із загальним терором проти населення
і духовенства почалась на початку квітня 1945 року широко роз-
горнена кампанія у пресі й радіо. 6 квітня 1945 року у львівській
газеті «Вільна Україна» появилась стаття Володимира Росовича
(Ярослава Галана) під наголовком «З хрестом чи мечем», звер-
нена проти Митрополита Андрея і проти Української Католиць-
кої Церкви. Цю статтю передруковано в центральному офіцій-
ному органі комуністичної партії в Києві «Радянська Україна»,
передавано по радіо, поширювано окремою брошурою, комен-
товано на різних зборах, ведучи нечувано брехливу акцію проти
Української Католицької Церкви.

Після такої психологічної підготовки всі побоювалися най-
гіршого. І тому Митрополит Йосиф запросив до себе єпископа
Будку, єпископа Чарнецького, протоігумена Редемптористів отця
Де Вохта і отця архимандрита Климентія Шептицького, заявля-
ючи, що іменує їх, на всякий випадок, адміністраторами.

239

Удар прийшов у середу 11 квітня 1945 р. Органи більшовиць-
кої поліційної влади приступили до фізичного насилля супроти
української католицької церковної ієрархії. Вже зараня стійками
обставлено церкву св. Юра, наїхало дуже багато авт, а полковник
приніс Митрополитові Йосифові рішення прокурора про арешт.
Митрополита обшукали і відвезли до тюрми на вул. Лонцького,
де в тюремній келії він просидів першу ніч. Ранком, під сильною
ескортою, його перевезено до вагону на двірці, і перед полуднем
поїзд від’їхав до Києва. В окремім переділі стерегло його 3-4
конвоїри, а інші були на коридорі і в сусіднім переділі. В Києві
завезли Митрополита до слідчої тюрми при вулиці Короленка
33, де знову відбули прикрі й болючі обшуки та посадили в
келію-одиночку. Потім почали виводити на слідство день і ніч,
так що він буквально падав з ніг і вмлівав від знесилення, тортур
і знущань. Слідство тривало цілий рік.

Того ж 11-го квітня 1945 року були заарештовані також у
Львові єп. М. Будка, єп. М. Чарнецький; крилошани: о. Куниць-
кий, о. Ковальський; священики: о. Труш, о. Білик, о. Годунько.
В Станиславові заарештовано єп. Григорія Хомишина і його по-
мічника єп. Івана Лятишевського.

В квітні 1945 року виарештовано всіх видатніших священиків,
крилошан, професорів Богословської Академії і семінарій та ве-
лику кількість духовенства. їх заслано на Сибір, і так позбавлено
Українську Католицьку Церкву її законної ієрархії, а терором,
арештами і депортаціями проріджено ряди духовенства, що до-
вело населення до страху і безнадії.

Позбавленим своєї ієрархії українським католицьким свяще-
никам видано наказ реєструватися в адміністративно-партійних
органах влади і тільки «реєстрованим» дозволено виконувати далі
священицькі обов’язки. На доручення радянської влади творено
парафіяльні комітети, які не тільки мали адмініструвати церков-
ним майном, але й мали право наставляти і звільняти парохів.

До того насильного наступу атеїстичного режиму на нашу
Церкву прилучився і московський патріярх Олексій своїм новим
посланням, про яке згадав і папа Пій XII у своїй енцикліці «Всі
Східні Церкви» (з 23 грудня 1945 року). «Бо хто ж не знає, —
писав Папа, — що патріярх Олексій, недавно вибраний нез’єди-
неними єпископами Росії, в посланні, зверненому до Української
Церкви, — що немало причинилося до започаткування цього
рода переслідування, — явно захвалював і проповідував відступ-
ництво від Католицької Церкви».

Незабаром опісля масово поширювано це послання москов-
ського патріярха в Західній Україні, а резиденцію львівських
митрополитів-архиєпископів окупував єпископ Російської Право-

240

славної Церкви Макарій, висланник московського патріярха Олек-
сія, з титулом єпископа Львівського і Тернопільського.

В обороні ієрархії Української Католицької Церкви виступили
окремим листом 1 липня 1945 року понад триста священиків,
прохаючи уряд СРСР, щоб «звільнив наш єпископат з Митропо-
литом на чолі», а водночас вони осудили діяльність «Ініціятивної
групи»... Це був героїчний крок священиків, які були свідомі, що,
підписуючи згаданий лист, наражаються на репресії.

Для ліквідації Української Католицької Церкви і завершення
діла відступництва влада СРСР й московська патріярхія послу-
жи лись так званою «Ініціятивною групою по возз’єднанню Греко-
католицької Церкви з Російською Православною Церквою», яку
очолювали о. д-р Г. Костельник, о. д-р М. Мельник і о. А.
Пельвецький з трьох наших галицьких єпархій. Ця група, наскрізь
самозванча, листом з 28 травня 1945 року звернулася до Ради
Народніх Міністрів УРСР з проханням затвердити її на те, щоб
перетворити Українську Католицьку Церкву на Православну, «бо
наша Церква опинилася, — писали ініціатори тієї групи, — в
стані безвластя та дезорганізації...» Три тижні опісля, 18 червня

1945 р., наспів лист-відповідь більшовицького уряду, підписаний
П. Ходченком — уповноваженим Ради в справах Руської Право-
славної Церкви при РНК УРСР, що в дійсності був указом-
декретом про ліквідацію Української Католицької Церкви. Він
відбирав їй право існування і зводив її до нелегальної, заборо-
неної в СРСР установи. Пізніший так званий «Львівський собор»
(8-10 березня 1946 року) заявляв про самоліквідацію Унії — це
обман і насилля над людською совістю.

Це беззаконня і насилля осудив Синод єпископів Української
Католицької Церкви в Римі (28. XI. — 2. XII. 1980), що його
скликав Блаженніший Патріярх Йосиф і був його головою, п.н.
«Торжественне заперечення канонічности так званого Львівського
собору 1946 року».

УВ’ЯЗНЕННЯ ПЕРЕМИСЬКИХ ЄПИСКОПІВ

У квітні 1945 року атеїстичний більшовицький терор не злік-
відував нашої найстаршої перемиської єпархії, владичий престіл
якої опинився в границях нової Польської республіки. Щойно 21
вересня 1945 року заарештовано перемиського єпископа Йосафата
Коциловського, а разом з ним пароха перемиського катедраль-
ного собору — отця митрата Василя Гриника. Вони обидва були
ув’язнені п’ять місяців у польській тюрмі в Ряшеві, а 18 січня

1946 року польська комуністична влада передала їх у руки ра-
дянської поліції в Мостиськах, де роблено натиск на єпископа
Коциловського, щоб спонукати його до відступництва від Като-

241

лицької Церкви. Коли ж органи НКВС побачили його непохит-
ність у католицькій вірі і готовість радше на тортури і смерть,
ніж зрадити свою Церкву, дали йому «час», щоб передумав спра-
ву, і 24 січня відпустили його та о. Гриника назад до Перемишля,
бо то був час перед виборами і не хотіли зражувати собі насе-
лення, бачачи, з якою любов’ю воно відносилося до свого Єпис-
копа. Одначе органи НКВС не перестали стежити за єпископом
Коциловським і кожного місяця або й частіше приїжджали з
Мостиськ до Перемишля відвідати його.

25 червня 1946 року перемиський Уряд Безпеки заарештував
єпископа Коциловського і передав представникам СРСР. Єпис-
копа вивезли до львівської, а потім київської тюрми.

26 червня 1946 року насильно переселено з Перемишля до
Львова, а опісля на каторгу перемиського єпископа-помічника
Григорія Лакоту. Водночас насильно вивезено перемиських кри-
лошан: отця прелата Романа Решетила, о. д-ра Івана Кузича
(ректора Духовної семінарії) й о. канцлера Миколу Грицеляка. їх
опісля ув’язнено і заслано на каторгу.

СУД НАД УКРАЇНСЬКОЮ КАТОЛИЦЬКОЮ ІЄРАРХІЄЮ

Майже в той самий час коли знищено перемиську єпархію,
тобто влітку 1946 року, після однорічних допитів у великій залі
будинку КДБ при вулиці Короленка 33 в Києві, над українськими
католицькими ієрархами, ув’язненими 11 квітня 1945 року, по-
чався суд — воєнний трибунал, складений з трьох суддів і двох
секретарів. Суд відбувався при замкнених дверях і тягнувся біль-
ше двох тижнів, переважно ночами. І кінець-кінцем засуджено
Митрополита Йосифа до 8 років, єпископа Микиту Будку до 8
років, єпископа Миколу Чарнецького до 6 років, єпископа Івана
Лятишевського також, мабуть, до 10 років, о. прелата Петра Вер-
гуна — Апостольського Візитатора для українців у Німеччині —
до 8 років, а єпископ Григорій Хомишин помер у тюрмі ще
перед процесом.

ЛІКВІДАЦІЯ УКЦ НА ЗАКАРПАТТІ

Ліквідація більшовиками нашої Церкви на Закарпатті почалася
спершу в мукачівській єпархії мученицькою смертю її єпископа
Теодора Ромжі 1 листопада 1947 року, а пряшівської єпархії
арештом її єпископа Павла Ґойдича в 1950 році і його помічника
єпископа Василя Гопка.

242

ПАСТИРСЬКА ПРАЦЯ МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА
НА ЗАСЛАННІ

З засуджених у 1946 році українських католицьких владик
тільки два повернулися із заслання: єпископ М. Чарнецький і
єпископ І. Лятишевський.

Одинокого митрополита Йосифа Сліпого більшовики не звіль-
няли, а після закінчення першого засуду його суджено ще три
рази в 1953, 1957 і в 1962 роках, так що він пробув у тюрмі й на
каторзі та на засланні від 1945 до 1963 року.

Далеко на сибірській каторзі Митрополит Йосиф, як добрий
батько, пам’ятав про своїх вірних, а неустанними молитвами,
таємними посланнями і особистими листами намагався підба-
дьорювати їх у терпіннях і кріпити у вірі в час переслідування. З
багатьох його послань збереглись два з 1954 року і одне з нагоди
різава 1961 і одне з нагоди Великого посту того ж року. Повний
текст цих послань опублікований у цьому збірнику.

В ОБОРОНІ КАТАКОМБНОЇ ЦЕРКВИ

Чудом звільнений з більшовицької тюрми папою Іваном
XXIII в 1963 році Блаженніший Патріярх Йосиф від хвилі приїзду
до Риму в лютому 1963 року робив усі зусилля, щоб помогти
Український Католицькій Церкві, починаючи від свого першого
виступу на другій сесії Ватиканського Вселенського Собору 11
жовтня 1963 р. Потім часто повертався до проблеми жорстокого
переслідування на Україні на Папських Синодах Єпископів, писав
до голів Єпископських Конференцій у світі, до Об’єднаних Націй
у Нью-Йорку (1976) і до різних держав.

Особливо замітним був його виступ 23 жовтня 1971 року на
Папському Синоді Єпископів про переслідування Української
Церкви і Народу (див. «Твори Патріарха і Кардинала Йосифа»,
том ХІІІ-й, стор. 122-123) і його доповідь з 28 липня 1980 року в
Кеніґштайні (Німеччина) на Міжнародньому Конгресі «Церква в
потребі». Доповідь була написана й виголошена німецькою мо-
вою, а згадана організація «Церква в потребі» переклала її на
інші мови, додала знімки й видала окремими публікаціями ні-
мецькою, англійською, французькою, українською, еспанською,
італійською і голландською мовами.

Песлідуваній Церкві на Україні присвячене майже ціле послан-
ня Блаженнішого Патріарха Йосифа з 2-15 лютого 1982 року, з
нагоди його 90-річчя, а також велика частина його торжествен-
ного Завіщання, яке ми в совісті повинні сповняти.

243

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

СВЯЩЕНИК В. ГРИНИК ПРО ЛІКВІДАЦІЮ
УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
ТА ПРО Т. ЗВ. «ЛЬВІВСЬКИЙ СОБОР»

Перші інформації про ліквідацію Української Католицької
Церкви в Західній Україні та про т. зв. « Львівський собор »
зібрав о. Василь Гриник, крилошанин Перемиської катедральної
Капітули. Документ цей кілька років пізніше дійшов на Захід.
Нижче — уривки з цього звідомлення.

Маємо на меті подати бодай який-такий звіт про не-
чуваний терор, з яким переводжено відоме возсоєдиненіє з
більшовицько-православним блахманом в радянській час-
тині Галичини.

Хоч оповідання про події маємо тільки з Тернопільщи-
ни, і то з найближчого оточення однієї особи, одначе ці
події є такі характеристичні для більшовицької тактики,
що можна бути певними, що в прочій Галичині змінялись
лише особи при незмінних методах. Хто знає більшовицькі
відносини і мав до діла з НКВС, сей знає, що всі його
функціонарі перейшли той самий вишкіл і ані на волос не
відступають від поданих там метод, і тому їхня тактика
всюди однакова, як крапля води.

По проголошенні в Галичині возсоєдиненія Гр.-кат.
Церкви з більшовицько-православною і про єдиновладство
«Ініціативної групи» призначено референткою церковних
справ при районовій управі Тернопільського району, (що
по причині зрівняння Тернополя зі землею, мала свій осі-

245

док у Чорткові) якусь молоду дівчину, українку, Деремаш-
ко. Вона зовсім не визнавалась на церковних справах. Од-
нак, маючи наказ апостолування в користь більшовицького
православ’я серед гр.-кат. духовенства, вона в серпні 1945
р. започаткувала свою місію взиванням деканатів до ра-
йон. управи в Чорткові. На таких зборах деканальних яв-
лялись священики, відправивши Службу Божу у оо. Ва-
силіян у Чорткові. Зборами проводила панна Деремашко,
людина не зла. Вона в своїй інавгураційній мові призна-
валась, що не визнається в релігійно-церковних справах і
«богах ваших». Прохала священиків вияснити їй, що то
папа, а що патріярх. Визнавала, що їй особисто не за-
лежить на заміні віри, тільки на виконанні наказу Сталіна
і на зібранні декларацій на возсоєдиненіє від священиків
греко-католиків. Переконувала, що воля Сталіна мусить
бути виконана на 100%. Вона бачить неохоту священиків,
але не розуміє чому назверх не підписати папірчика, а в
душі лишитися тим, що й передше. По такій промові взи-
вала священиків до дискусії і виявлення своєї думки, за-
чинаючи від декана і старших священиків, доступаючи до
молодших. Але декани і старші священики лявірували,
звичайно, і ховались за собор, що вирішить цю справу в
тій надії, що до собору не дійде, бо більшовикам не довге
панування в Галичині, місяць, два і розваляться під на-
пором Англії та Америки, до яких долучиться УПА і АК
(польські партизани). Молодші священики, звичайно, були
відважніші і пробували поборювати возсоєдиненіє і право-
слав’я засадничо, догматичними і канонічними аргумента-
ми. Збори кінчались усе повним неуспіхом панни Дере-
машко. Але НКДБ (Народній Комісаріат Державної Без-
пеки) в Тернополі з осідком зразу в Чорткові, а по від-
будові части Тернополя — в Тернополі, не могло спокійно
глядіти на безуспішність трудів панни Деремашко і вже у
вересні 1945 р. перебрало місію «православну» у свої
руки. Щоб належно оцінити жахливість цего апостола
муситься його зарекомендувати. НКДБ є се відділ полі-
тичний НКВС. НКДБ се є гестапо німецьке, польський
Уряд Безпеки, а НКВС се невинна забавка, звичайна мі-
ліція. В 1941 р. НКДБ не було виділене ще від НКВС. А
коли більшовики прийшли в Галичину в 1944, привели вже

246

зі собою виділене НКДБ, яке ще 100% жахливіше як
НКВС, бо до НКДБ увійшли вже самі «специ».

Сей новий апостол-жах взявся до наших священиків
зовсім іншими методами. Передовсім числено на ломання.
Тому не скликувано вже священиків деканатами, ані гру-
пами якими-небудь, а поодиноко. Звісна річ, одиниця за-
ломиться навіть та, що в гурті остоїться. Отже покли-
кувано поодиноко, починаючи від старших — лавірував-
ших — щоб робити щерби в рядах духовенства. На столі,
де приймали такого священика, лежали знаряддя тортур:
щипці, ножиці, сокира і т. п. Коли священик не злякався,
ставлено його під стіною і міряно револьвером, або і ви-
стрілювано в-ліво, право від голови або понад неї. Але ті
пострахи скоропостижної смерти не ламали священиків.
Вони, звичайно, були готові радше згинути зараз, як ви-
речися віри католицької. Зате многих ламали повільні тор-
тури, правдиво пекельного помислу. Священика, що не
злякався щипців, ані револьверу, кидано в темну, холодну
пивницю, де була долівка бетонова. Сей бетон був по-
пуканий, а з каналу під бетоном добувались бруди і маса
голодних щурів, які не давали в’язневі ані хвильки спокою,
а як він перемучений сів або положився, щоб хвилину
відпочити, щурі кидались на нього і живого гризли. В
такій келії не було ніякого відра уступового для полагод-
ження фізичних потреб. Сі потреби полагоджувано на стіни
і на долівку, з чого (разом з каналом під долівкою) воздух
у келії був гірший як у самих уступових місцях. Надто,
такому священикові-в’язневі, що відмовив підпису заяви на
возсоєдиненіє, не давано по кілька днів за рядом ніякої
їди, ні води. Ті і тим подібні тортури зламали деяких
священиків, і вони підписали заяви, потішаючи себе тим,
що тільки назовні згодився на возсоєдиненіє, а внутрі ли-
шився католиком, що «пе^аііо іїсіеі ехіегпа» є вправді грі-
хом, але не є апостазією і не потягає за собою клятви.
Висповідається і знову буде все в порядку. Шукали собі ви-
крутів і оправдання, бо ув’язнення священика за відмову
підпису на признання «Ініціятивної групи» «ірзо Гасіо» по-
тягало за собою конфіскату його цілого майна і сейчасне
розграблення його, як також вивіз його самого (і цілої
його родини окремо від нього) на Сибір. А мимо цього
150 священиків з Тернопільщини одної тільки ночі вивезено

247

з Чортківської тюрми на Сибір, як про це оповідав з жалем
один залізничник, що заладовував цих страдальців до по-
тяга.

Деякі священики, поінформовані про такий жахливий
терор, різно радили собі. Старі, як напр., 90-літній о. Чу-
батий ігнорував усі візвання так районової управи, т. є
панни Деремашко, як і НКДБ. Він говорив, що йому не
багато лишилося до смерти, а як схочуть його убити, то
нехай дома се зроблять. Його, бодай до грудня, залишено
в спокою. Таких старців-священиків, полишених у спокою
мимо неявки або і відмови підпису, мало бути більше.
Молодшим священикам, що не являлись у НКДБ, забо-
ронювано відправляти богослужіння та інші священнодій-
ства, а когось в селі назначено, щоб наглядав чи священик
придержується заборони і про зломання П негайно доно-
сив. Незаховання «запрещенія», хочби потайки, десь у при-
ватному будинку, потягало за собою невідмінне ув’язнення
з його тортурами.

Один священик молодий викрутився від підпису заяви
бажанням поїхати до о. Костельника, щоб переконав його
про правдивість православ’я, думаючи тим зискати на часі.
Довший час відкладав поїздку до Львова і далі відправляв
священичі чинності. Але НКДБ само вже понаглило його і
дало йому «командіровку», т. є перепустку до Львова, без
якої не вільно ніде рушитись. Остаточно приневолений по-
їхав до Львова, але підплатив секретаря о. Костельника,
якогось бувшого посла, православного з Волині, і цей ви-
ставив йому фальшиву посвідку, нібито він підписав заяву,
що піддається судовласті Ініціятивної групи, хоч в дійсно-
сті такої заяви, яку мав редагувати д-р Ярослав Левицький,
не підписав. Зразу сей священик тішився, що вдалося йому
перехитрити НКДБ, але потім нагадав собі ІіЬеИаІісоз і
асіа Гасіепіез з часів Декія, та що їх старе християнство
п’ятнувало апостазією та жадало покути, відправляв тільки
богослуження, а до сповіді вірних і вінчань запрошував
священика, що відмовив підпису, а через те був «запре-
щений» і укривався. Але і такий стан не тривав довго, бо
о. Костельник, заїхавши до Тернополя, візвав «незапрещених»
священиків і, перевіривши їхні посвідки про зложення заяви,
відкрив обман, бо в його актах не було заяви від сего
священика. Очевидно, що посвідку про зложення заяви, що

248

уповажнювала до дальшого священнодійства (котра, як сей
священик говорив нераз, «пече» його), о. Костельник віді-
брав від нього. Що дальше сталося з тим священиком, не
знати. Здається, що вкінці підписав заяву підчинення «Іні-
ціятивній групі».

Інші священики також старались зискати на часі і ви-
кручувались потребою переконання про правдивість пра-
вослав’я поїхати на диспуту до о. Костельника. Сю думку
піддавало упірним священикам само НКДБ. Перше пи-
тання, яке ставлено такому священикові, було, чи читав
брошуру д-ра Костельника проти первенства Папи і яке
вона вражіння на ньому зробила. Священики-лявіранти
відповідали, що не зовсім ся брошура їх переконала, що їм
конечно треба для усунення деяких сумнівів поговорити з
о. Костельником, бож зрештою не ходить про саме пер-
венство Папи. Є ще і інші догматичні різниці між наукою
Кат. і Православної Церкви. Таким хитрунам-священикам
НКДБ давало досить радо «командіровку» невідступну,
але з тим, що священик дасть її до потвердження о. Ко-
стельникові, що був там, а не деінде. Впрочім, та вимога
посвідки на командіровці від влади, до якої радянський
горожанин удається за пропуском, зобов’язує кожного, не
тільки священиків. Священики, що апелювали до конеч-
ности розмови з д-ром Костельником, їхали до Львова.
Одні однак, щоб засягнути поради священиків Львівських,
вірних Кат. Церкві; але побачивши, що у Львові те саме
діється, що й у них, чимскорше тікали звідтам. А з посвід-
кою на перепустці, і щоб не показуватись о. Костельни-
кові, перебирались у цивільне більше убрання і йшли до
православного декана у Львові при вул. Францішканській і
там, удаючи охочих вступити до православної семінарії,
якої тоді у Львові не було, питали того декана чи буде
православна семінарія у Львові. Коли дістали потакуючу
відповідь, прохали прибити їм печатку свою деканальну на
їхній перепустці.

Інші знов бували у о. Костельника. Він старався аргу-
ментами з патрольоґії підважити їхні переконання про при-
мат Папи і твердив, що за сю догму не варта ще давати
голови. Але священики сі не приїхали по аргументи, а по
печатку, і діставши її, вертали з планами нового якогось
зискання на часі. Думали, що НКДБ дозволить їм їздити

249

ще який час до о. Костельника. Але перечислились. НКДБ
скоро кінчало вже справу. На більше поїздок не давало
перепустки і не погоджувалось на дальше відволікання
підпису. Скоро по повороті такого священика зі Львова
його взивано на НКДБ і жадано підпису без всяких ви-
крутів. І тут під страхом нагана (більший револьвер) ло-
мано опір священика; другі годились підписати жадану
заяву вже під дверми тих келій, до яких, залежно від
тяжкости опору, додавано й інші тортури, як, напр., тяжкі
побої, ставлення священика-в’язня на вузькій дощинці, по-
ложеній над басейном води холодної. Басейн занимав цілу
долівку келії так, що не було де поставити ноги поза цею
вузенькою дощиною. Коли в’язень здрімав на хвилиночку,
тратив рівновагу і падав у холодну воду. Або ставлено
в’язня під суфіт у вузькій холодній комірці донага розі-
браного, а на голову його все в те саме місце капала що-
кілька-хвилин зимна, як лід, вода. Або пускано нагло в’яз-
неві в очі сильне, тисячсвічкове електричне світло. Коли
остаточно виснажений до крайности священик згодився
дати свій підпис, то його звільняли. Бували випадки, що з
плачем підписували, а сльози падали і розпускали чорнило
підпису. Часто священик, підписуючи, заявляв, що підцисує
тільки змушений, а нічого з кат. віри не заперечує. Зло-
вивши такий підпис, урядовці НКДБ глумились над жер-
твою свого насильства, котрого, як пацюка, перегнали з
одної віри у другу.

Деякі священики не тільки словами, але й на письмі,
при свому підписі на заяві, додавали застереження щодо
ненарушенности своєї катол. віри. Але і такі заяви при-
нимав о. Костельник, говорячи «Давай, аби до рахунку
було». За одного священика підписала його жена, а він
вдавав, що нічого не знає. У Брідщині багато священиків,
відказавшихся підписати, під грозою ув’язнення втікло до
УПА. У Тернопільщині ся організація була сильно пере-
тереблена більшовиками і так ослаблена, що не могла
дати ніякого захисту священикам, переслідуваним за ка-
толицизм. Але і там більшовики числились з УПА і її
ворожим наставленням до «возсоєдиненія». Священикам,
що підписались на підчинення «Ініц. групі», наказувало
НКДБ наразі не робити ніяких змін в обряді, а в парафіях,

250

де є члени УПА, поминати навіть дальше при богослужінні
ім’я Папи.

На місце вивезених, ув’язнених за кат. віру, або втікших
та укриваючихся священиків, назначувано на-скорі викроп-
лених прислужників НКДБ. У Чорткові, по утечі гр.-кат.
священиків і Василіян, в новоприсланім священику (не-
з’єдиненім?) пізнано бувшого енкаведиста. До якоїсь такої
опорожненої парохії наслано священика, таки галичанина,
якогось ремісника з недалекого села, що перебув якийсь
там короткий курс і запродався більшовикам. Парафіяни,
не маючи довший вже час священика і не видячи ніякої
зміни в богослужінні, прийняли його. Але не довго загрів
там місця. Якась дівчина, тамошня парохіянка, що спів-
працювала з УПА, пішла до нього до сповіді. На сповіді
призналась до співпраці з УПА, а сей священик не так
цікавився її гріхами, як старався витягнути від неї якнай-
більше імен осіб, приналежних до УПА. Висповідавши сю
дівчину, священик почав Службу Божу. Але коли дійшов
до св. Причастя і завважив, що ним висповідана зв’язкова
УПА не приступила до св. Причастя, дуже занепокоївся,
перервав богослуження і шукав її поміж людьми в церкві,
а навіть поза нею. Не знайшовши її, покинув дальшу від-
праву і пішов додому. Але ще цеї самої ночі його убито в
його домі.

Священиків, що бажали залишитись католиками, по-
тайно обставлено шпигунами. Вони [священики] сходились
на пораду в о. Ратича, завідателя Тернополя. А напроти
його дому стояв жебрак, який діставав милостиню з при-
ходства; він був воєнним інвалідом, і його ніхто не підо-
зрівав о нічо зле. А його купили собі більшовики. Він, як
прошак, знав добре довколишніх священиків і, як викри-
лося потім, списував тих священиків, що приходили до о.
Ратича, протяг часу, який там перебували, і якою фірткою
виходили, передньою чи задньою. А те все послужило, як
обтяжуючий матеріял, для оскарження о. Ратича як бунтів-
ника, ув’язнення його і вивезення на Сибір.

Упірні священики не мали де скриватись. До сіл раз-у-
раз впадала славна «мітьолка», зложена з 30-40 НКДБів-
ських спеців, головно за членами УПА; перетрясали кож-
дий кутик, навіть навіз перекидали або пхали у нього довгі,
залізні прути. Горе тому, кого зловили без документу. А

251

власне упірні священики документів відповідних не мали.
Один священик якраз відправляв у приватній хаті Службу
Божу, коли впала така «мітьолка» до села. Велика ласка
від Бога, що сю хату «мітьолка» поминула.

Прибув тут один священик зі Самбірщини. Він на зі-
бранні деканальнім в районовій управі в Старім Самборі
виступив в обороні Гр.-кат. Церкви. За се його на місці по
зборах ув’язнено і наразі поміщено в лихо заосмотреній у
замок кімнаті район. Управи і не поставлено при дверях
варти. Священикові сему удалось втекти до своєї парафії, де
він кілька місяців скривався в хаті парохіянина в улад-
женій криївці, доки латинський] місцевий парох, пересе-
ляючись у Польщу, не перевіз його через границю у своїй
шафі. Але в Перемишлі лат. вірні з цього села донесли
місцевій, перемиській поліції про перевезення гр.-кат. свя-
щеника. Поліція прибула на місце постою, окружила його,
але мимо цього під ослоною вечірнього сумерку сему свя-
щеникові вдалося змилити погоню і облаву за собою.

Щоб забезпечити собі участь духовенства на соборі,
більшовики посилали самоходи на парохії. Зі самоходу
висідали НКДБісти, заарештовували священика і відвозили
до Львова до св. Юра, де відбувався синод. Там уже ви-
ходив командант НКДБ і грав комедію. Сварив на своїх
підчинених, що вони будьтоби його зле зрозуміли. Він не
посилав їх арештувати священика і під штиками достав-
ляти його на собор, а тільки для вигоди священика, за-
прошеного на собор, він вислав самохід, а для його без-
пеки — своїх підчинених. Серед перепрошувань уводив
священика на собор, де він був німим статистом і свідком
небувалого насилля та неправди.

Вірні уважають навіть підписавшихся священиків за ка-
толицьких, бо ті священики не говорять нічого про право-
слав’є. А що підпис дали, то назовні, нещиро, в душі
лишились такими як були. Підпис, вимушений тяжким те-
рором, уважає нарід за небувший, а заяву за свисток без
всякого значіння. Нарід, значить парафіяни, часто самі на-
мовляли свого пароха до підпису, щоб міг дальше ли-
шитись між ними, щоб не надали православного. А де

252

такого надали, там нарід на богослужіння мало ходить,
про око, а до св. Тайн не приступає. Більшовики вірних до
церков не наганяють. Ходить хто до церкви, то добре, а
як не ходить, то далеко ліпше.

Архів УКУ, Рим. о. Василь Гриник, Церква у рідному краю і в
Польщі. Польща, 18 березня 1948 р., машинопис, копія оригіналу, стор.
2-11,26.

253

СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦЯ ПРО
Т. ЗВ. «ЛЬВІВСЬКИЙ СОБОР»

Обширніший опис перебігу « Львівського собору» зробив Ю.
Ґерич на підставі свідчень учасника. Докладніших даних про
цього учасника не подано до загального відома.

Після відповідної підготовки в пресі (стаття: «З хрестом
чи з мечем?»), арештовано 11 квітня 1945 р. усіх греко-
католицьких галицьких єпископів з Митрополитом Йоси-
фом включно. Свій плян на загладу Греко-католицької Цер-
кви, випрацьований ще за часів першої окупації й не ре-
алізований тоді за браком часу, більшовики, певні перемоги
на фронтах, рішили перевести за всяку ціну. Два дні після
появи згаданої статті наступив арешт цілого єпископату та
близько сотні визначних священиків. В тому арештовано
майже всіх каноніків архикатедри св. Юра. Був арештова-
ний теж і отець Костельних. Акція прийшла так нагло, в
тому часі неочікувано, і в такому розмірі, що вона (ця
акція) перейшла сподівання навіть найбільших песимістів.
В наступних днях арешти продовжувались.

Приблизно через тиждень, на превелике здивування (і,
розуміється, теж радість) усіх, появився з в’язниці о. Кос-
тельних. Яке ж було розчарування, коли цей знак, був не
знаком надії й потіхи, а гробокопательним знаком для
нашої Церкви. Вистачило лиш тих пару днів, щоб з Кос-
тельника — неустрашимого проповідника часів першої й
початку другої окупації — зробити страшливий інструмент
для нищівного пляну.

Як це звичайно в такій ситуації буває, в перших днях
після його звільнення ходили різні поголоски. Одна з них
була правдива.

254

Історія з Ініціятивною групою в загальному відома. її
«місія» тривала майже цілий рік. Треба було рік часу, рік
постраху й терору, рік безнастанних арештів і допитів (хто
їх не знає!), залякувань й обіцянок, приговорювань до сер-
ця й розуму на те, щоб тій потворній діяльності заложити
на голову корону. Нею власне й був цей нещасний т. зв.
«возсоєдінітельний собор».

Було б тут безцільним зупинятись над його канонічною
вартістю. Діло це настільки евідентне, що така потреба
відпадає. Цікаве, однак, буде побачити як ціла ця «цере-
монія» відбулась.

Отож в лютому 1946 р. всі приготування до «собору»
були ніби закінчені. Ще то тут, то там борсався якийсь на-
мічений делегат і з нього вимотували останні жили, щоб
його зробити відповідно приготованим, щоб його «право-
слав’я» будо утверджене. Делегатів назначував райком пар-
тії, звичайно, після відповідної препарації. Кожний делегат
одержав квиток на проїзд залізницею до Львова й назад у
«м’яких вагонах». Місця були резервовані й дбайливо бе-
режені. На місці, у Львові, відпущено делегатам на ввесь
час тривання «собору» готель Брістоль. Вхід до готелю
було замкнено для всіх, що не мали ніякого діла з працями
«собору». Таке більшовицьке «конклаве». Для делегатів
оголошено точні вказівки щодо їхньої поведінки, заборо-
нено приймати відвідини. Рідня якогось священика-деле-
ґата могла його вправді відвідати, але розмова відбувалась
в приявності свідка й тривала лиш декілька мінут. Заборо-
нено було теж отцям-делеґатам виходити кудинебудь з
готелю, їхній маршрут був визначений заздалегідь: з го-
телю Брістоль до катедри св. Юра й назад. Ці всі об-
меження і «засоби безпеки», — трумачилося делегатам, —
були на те, щоб охоронити їх від «ворожої пропаганди й
можливого нападу на їхні імунні особи». Удержання в
готелі, вибагливі обіди і напитки (вина, лікери і т. п.) —
все те було безплатне. Кошти поносила держава!

За офіційними підрахунками делегатів було 216, на-
справді ж їх було значно менше, приблизно 140. В пізніших
повідомленнях, вже по «соборі», подавано між делегатами
навіть таких священиків, які вже кілька місяців перед «со-
бором» були небіщиками. Деякі, що попали в список деле-
гатів, під час «собору» сиділи у в’язниці.

255

На першому зібранні головував Костельник. Воно було
власне й найважнішим з цілої програми «собору».

Зібравшись в церкві, делегати не говорили між собою.
Малося якесь дике й несамовите враження. Не було це
враження «великої історичної хвилі», про що стільки го-
ворилося в доповідях, привітах, актах. Це було враження
якогось небувалого похорону. Призвання помочі св. Духа
(«Царю Небесний» для отців «собору», прозвучало незви-
чайно, воно звучало радше як «со святими упокой». Вкінці,
по хвилинній тиші, піднісся предсідник «собору» о. Кос-
тельник. Його рухи повільні, повільніші як звичайно, го-
лова спущена вниз, потім піднята, очі вперті в даль і
сумні. Він ще не зачав говорити. Йому якось тяжко здобу-
тися на слово...

А потім, повівши кругом очима по зібраних, підняв
клапоть паперу зі стола. Правильно чи ні — невідомо, а
отці-делеґати відчули чомусь у цій поведінці Костельника
глибокий докір на їхню адресу: «Чого — мовляв — при-
йшли?» Про те теж під час і після «собору» [вони]між
собою тихцем говорили. Можливо, що це була внутрішня
душевна боротьба, тяжкий докір собі й зібраним, але все
це прийшло за-пізно.

Піднявши цей кусок паперу, Костельник, непевним голосом
почав читати. У ньому стояло приблизно те саме, що за
весь час акції Ініціативної групи писалося у пресі. Укра-
їнський народ, мовляв, завжди був проти унії, він завжди
спрагнено очікував тої хвилі, коли зможе поєднатися зі
своєю «матірною церквою». «Унія, — стояло дальше, —
розбила український народ надвоє, вона не принесла нам
ніякої користи, навпаки, створила ґрунт для взаємного
ворогування на протязі чотирьох віків». Тому — продов-
жував дальше читати — висловлюючи волю народу, став-
лю перед зібраними духовниками пропозицію уневажнити
рішення Берестейського собору, та схвалити прилучення
Греко-католицької Церкви до її матірного кореня — Росій-
ської Православної Церкви».

Пропозицію треба було проголосувати. Отці-делегати
сиділи непорушно. Мабуть кожний думав, що піднявши
руку, поповнює насильство над своєю совістю, стягає на
себе проклін своїх вірних і своєї Церкви. Але, поволі, за-
чали руки підноситися. їх піднялось трохи поза сто. Цього
вистачало. Тих сто рук відголосувало долю всієї Церкви,

256

послужило за вияв волі трьох тисяч п’ятсот священиків і
п’яти мільйонів вірних. Про ієрархію нашу, єдино управ-
нену рішати у справах Церкви, не впало ні слова,

Отець Костельник механічно, безбарвним голосом про-
голосив, що резолюція прийнята і представив «соборові»
«нововисвяченого єпископа» о. Антонія Пельвецького, на-
ступного промовця. Пельвецький теж читав свою доповідь.
Форма, стиль, мова — ті самі, що і в попередній, лиш
більше «щетиняста», лайлива, обманна й непристойна. Ма-
лося враження, що доповіді ніхто не слухає, що кожний
радий чимскоріше звідсіля видістатися. Тож легше віді-
тхнули, як вона скінчилася.

Після промов схвалено привітальні резолюції для дер-
жавних церковних властей. Першим дякувано за визво-
лення й оборону від фашизму, другим (Московському па-
тріархові) за «прийняття до матірного церковного кореня».

Ще кілька голосів — не дискусії — а приготованих
наперед гимнів на честь «возсоєдінєнія», фантастичних об-
разів прийдешнього — і ділова програма першого засі-
дання закінчена. На привіти й мови делегатів від Право-
славної Церкви (свящ. Ружицький) ніхто не реагував.

На закінчення першого дня «собору» відбулося ще дві
події. Перша, це зняття «анатеми», киненої на «відступ-
ників-уніятів» на Берестейському соборі. Цього акту «знят-
тя анатеми» довершив львівський православний Архиєпи-
скоп Макарій (Оксюк), покладаючи руки на голови деле-
гатів.

Друга подія — неочікувана: панахида за спокій душі
«отця Андрея графа Шептицького». Блаженний Митропо-
лит ніби за те, казалося, достоївся уваги «собору», бо був
«першим з митрополитів, що схильний був об’єднати обі
Церкви». Для якого з’єднання працював Митрополит —
про те не згадано.

Наступного дня, відбулась архирейська Служба Божа.
Служив Иоан (москаль по походженні, Іван Александро-
вич Соколов) «митрополит київський і галицький». В своїй
короткій промові, по-російськи виголошеній, (української
мови він не знає, дарма, що «київський і галицький митро-
полит»), він передав «благословенство» від патріарха «всея
Русі» для отців «собору» і всіх вірних «возз’єднаної церкви».
Рівночасно він передав «дар київської церкви» (образ Бо-
жої Матері з Печерської Лаври) для катедри св. Юра.

257

Його приміщено за головним престолом в храмі. На це
богослужіння доступ був дуже обмежений. Вступ мали
лише ті, хто одержав окремі, спеціальні пропуски. Тому й
вірних на богослуженні було дуже мало. По Службі Божій
москаль-митрополит парадно перейшов до палати наших
митрополитів. Хтось з присутніх завважив, що у нього
зелені, військові штани. Це зараз рознеслося по місті й
Костельник мусів наступної неділі спростовувати, що в
Митрополита Йоана штани звичайні, чорні. За весь час тієї
наради, першого й другого дня, цілий собор св. Юра,
себто храм і палата митрополита та всі забудування, були
стережені сильним кордоном уніформованої й тайної по-
ліції МВС.

Цією богослужбою, з охороною агентів МВС та участю
двох-трьох сотень вірних, закінчилася ціла возсоєдінітель-
на парада. Настрій у місті змінився. Раніше, перед «собо-
ром», панувала пригноблена, тривожна атмосфера. Ще була
надія, що може це діло розіб’ється, може воно якимсь
чином не вдасться, може станеться щось надзвичайне й
«собор» заміниться у маніфестацію нашої стійкости! На
жаль, надії не справдились.

Опритомнівши від вражень «собору», загал священиків
і вірних поспішили до своїх церков, в неділі й будні, щоб
там шукати порятунку, молились за своїх мучеників-вла-
дик, за сотні ув’язнених священиків, за вірних, за оборонців
своєї Церкви. Загал священиків і вірних не прийняв по-
станов цього розбійничого «собору» і залишився у своїй
вірі та потрактував їх так, як і всі інші укази більшовицької
влади.

По «соборі» священики-делеґати того ж таки дня роз’їха-
лися. Хоч вірні, за виїмком кількох випадків, не робили
докорів своїм священикам, не вважаючи їх за апостатів, то
все ж доля тих священиків-делеґатів була незавидна. Від
них вимагали посиленої діяльности не лиш нові церковні
органи, але теж і райком партії. Ви — мовляв — делегати,
розписались під постановами — других просвіщайте!

Але діло не йшло. Ні священики, ні вірні у «казьонне
православ’я» не включились і тоді зачалася друга фаза
гонінь, що триває по нинішній день.

Опубл.: Ю. Ґерич. Як відбувся «возсоєдинительний собор» у Львові,
8 березня 1946. (На основі свідчень учасника). Календар «Світла», То-
ронто-Нью Иорк, В-во оо. Василіян, 1955, стор. 88-91.

258

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ
КАТОЛИЦЬКИХ СВЯЩЕНИКІВ
ДО УРЯДУ СРСР

Звернення українських католицьких священиків до уряду
СРСР після створення радянською владою « Ініціятивної групи
по воз 'єднанню Греко-католицької Церкви з Руською Православ-
ною Церквою» с останнім документом-протестом, який дійшов
на Захід пред насильним приєднанням УКЦ до Російської Право-
славної Церкви. В українських католицьких кругах в Україні
було переконання, що цей лист підписало 300 українських като-
лицьких священиків. Список священиків, які підписали цей доку-
мент, не дійшов мабуть, на Захід.

ЗАСТУПНИКОВІ ГОЛОВИ
РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ СРСР
В. М. МОЛОТОВУ

В наслідок заарештування всього єпископату Греко-ка-
толицької Церкви в Західній Україні, а також цілого ряду
наших священиків, та через заборону виконувати управу
нашою Церквою комунебудь з греко-католицького духо-
венства, наша Церква опинилася в дуже анормальному
стані. Це становище ускладнене ще більше через те, що
виникла «Ініціативна група по возз’єднанню Греко-като-
лицької Церкви з Православною Церквою» з осідком у
Львові. Ця група, яку очолюють о. д-р Костельник (Львів),
о. д-р Мельник (Дрогобич) та о. Антін Пелвецький (Ста-
ниславів), видала відозву до всечесного духовенства в за-
хідніх областях України з датою 28. 5. 1945 року і з підпи-
сами вищенаведених священиків.

Тому що відозва містить у собі багато фалшу та пере-
кручень загальновідомих історичних фактів, ми, греко-ка-
толицьке духовенство, не будемо відповідати на цю ві-
дозву. Ми хочемо тільки в цьому листі з’ясувати урядові
СРСР своє ставлення до влади та висловити свої просьби.

259

Зазначаємо, що стоїмо й далі хочемо стояти на платформі
патріотизму до УРСР та всього Радянського Союзу і со-
вісно виконувати всі свої обов’язки відносно держави. Не
хочемо вмішуватися до т. зв. політики, а тільки всеціло
віддатися праці для спасіння душ людських та своїх. Ду-
маємо, що така праця приносить користь не тільки Церкві,
але й державі.

Ставлення наше до акції о. Костельника є вповні нега-
тивне, його акцію осуджуємо, як шкідливу, суто нецерковну
і як противну проголошеній Христом правді: «І буде одно
стадо і один пастир». Тому ясним є, що ми не можемо йти
за голосом, який закликає до відступства від віри. У такій
ситуації, яка тепер витворилася, може легко дійти до релі-
гійної боротьби, яка все, як знаємо з історії, приносить не
лише Церкві, але й державі шкоду.

Тому просимо, щоб Уряд звільнив наш єпископат з
митрополитом на чолі, а доти, поки не наступить це звіль-
нення, дав нам можність упорядкувати справи, зв’язані з
нашою Греко-католицькою Церквою. В такому разі Церк-
вою до часу звільнення митрополита й єпископів рядив би
церковно-правний орган, згідно з приписами нашої Церкви,
та управляв би цілою Львівсько-галицькою митрополією.

Ми віримо, що уряд прийме наше прохання та піде
нам назустріч, бож сталінська Конституція виразно гаран-
тує всім горожанам, отже і нам, свободу совісти та віро-
визнання. Ми знаємо, в ім’я яких високих ідеалів була
роблена революція 1917 року, та віримо, що ці ідеали
свободи живуть ще і нині та що вони розвиваються і
поширюються в усьому світі. Не віримо в те, щоб уряд
хотів нас переслідувати за нашу віру і всю дотеперішню
акцію «навертання на православіє» уважаємо як непорозу-
міння, як певного роду діяння на власну руку менших чи
більших урядовців.

Тому в ім’я справедливости, в обличчі світлої перемоги
Радянського Союзу просимо о полишення нам і нашому
народові в Західній Україні тої свободи в церковних спра-
вах, якою ми користувалися сотки літ та до якої на основі
радянських законів маємо право.

Львів, дня 1 липня 1945 року.

Площа св. Юра 5

Опубл.: «Пресова-інформаційна служба». Нью Иорк, 1952, ч. 51.

260

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО АРЕШТ
УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ІЄРАРХІЇ

Після повторної окупації Західньої України в 1944 р. армія-
ми СРСР, радянські власті пробували шляхом погроз і тиску
примусити українську католицьку ієрархію перейти на російське
православ'я. Коли вони зустрінулися з одностайною відмовою.
НКВС заарештувало митрополита УКЦ і чотирьох єпископів,
зфабрикувавши звинувачення про їхню співпрацю з німецькими
окупантами. Повідомлення прокурора УРСРпро арешт україн-
ської католицької ієрархії появилося в кількох радянських га-
зетах.

ВІД ПРОКУРОРА УРСР*

За активну зрадницьку і підсобницьку діяльність на ко-
ристь німецьких окупантів слідчими органами арештовані
Сліпий Й. А., митрополит Греко-католицької (уніатської)
Церкви, Чарнецький М. А., Будка М. М., Хомишин Г. Л.,
Лятишевський І. Ю., єпископи уніатської Церкви.

При арешті у названих осіб знайдені документи, які
викривають їх у злочинних зв’язках з німецько-фашистсь-
кими окупантами, зокрема з гестапо та іншими німецькими
каральними та розвідувальними органами.

* Офіційний орган Ватикану «Оссерваторе Романо» (14-15 жовтня
1946 р., ч. 241, стор. 3) так коментував це повідомлення про арешт
українських католицьких владик: «Редактор Інформаційної служби Схід-
ньої Церкви в зв'язку з цим „актом обвинувачення" заявив, що з підсудних
єпископів лише один — Преосв. Хомишин Григорій, Станиславівський
єпископ, керував в 1941 р. єпархією якого стосується обвинувачення.
Преосв. Г. Лятишевський був лише його помічником і Генеральним Віка-
рієм. Преосв. Сліпий та М. Будка залежали від покійного митрополита
Шептицького (помер 1 листопада 1944).

Преосв. Миколі Чарнецькому, Апостольському Візитаторові для укра-
їнців католиків на Волині, німці заборонили проживати на території своєї

261

На попередньому слідстві арештовані визнали себе вин-
ними в проведенні ворожої діяльності проти СРСР.

За завданням німецьких розвідувальних органів обви-
нувачені після возз’єднання західних областей України з
УРСР розгорнули активну антирадянську агітацію з за-
кликом до духовенства і віруючих уніатської церкви чинити
опір Радянській владі.

Після вторгнення німецько-фашистських загарбників на
Україну Сліпий, Чарнецький, Будка, Хомишин та Ляти-
шевський цілком віддали себе в розпорядження німецьких
окупаційних властей.

Обвинувачені на слідстві розповідали, що використо-
вуючи своє керівне становище в Греко-католицькій Церкві,
вони активно допомагали німецько-фашистським окупантам
уганяти до німецької каторги українське населення і спри-
яли виконанню грабіжницьких повинностей, встановлених
німецькими окупаційними властями.

З цією метою Сліпий, Будка, Чарнецький, Хомишин та
Лятишевський, починаючи з липня 1941 р., за вказівками
Гестапо, неодноразово в своїх зверненнях і посланнях за-
кликали духовенство і віруючих уніатської Церкви допома-
гати німцям у створенні місцевих окупаційних органір
влади, брати активну участь у постачанні сільськогоспо-
дарських продуктів для німецької армії, а також сприяти
збройній боротьбі німецьких загарбників проти Червоної
армії.

Активна ворожа діяльність обвинувачених особливо
яскраво виявилася в їх участі у формуванні дивізії СС

судовласти та примусили його переїхати до Львова, де він власними
руками працював на прожиток.

Відомо, що митрополит Шептицький не тільки не сприяв німецьким
окупантам, але вони часто брали його на допити, весь час він був під
наглядом, багато разів, вдень і вночі його турбували, а його найближчі
співробітники були заарештовані, і т. д. У таких умовах ніяк не е правдо-
подібно, і слід виключити можливість, щоб три єпископи, які в той час
перебували з ним у Львові, зробили щонебудь для німецької СС-Ваффен.
Зате добре відомо, що два сини священика-відступника Г. Костельника
боролися проти Червоної армії. Не зважаючи на те, радянська влада
вибрала його, щоб поставити на чолі сепаратистичного руху проти Риму.
Таке зовсім інше ставлення до Костельника, виразно вказує на причини
чому українських католицьких єпископів було вкинуто до в'язниці й засуд-
жено — єдиною причиною була їхня відмова підпорядкуватися Москві,
або іншими словами те, що вони відкинули відступництво. Зі страху, щоб
не зробити з них мучеників, слід було заховати справжню причину ув'яз-
нення; тим то акт обвинувачення відповідно оформлено».

262

«Галичина» для боротьби з партизанським рухом і Чер-
воною армією.

Документальними даними та свідченнями всіх обвину-
вачених, у тому числі Сліпого, встановлено, що він у квітні
1943 р. уклав угоду з німецьким ставлеником губернатором
Галичини д-ром Вехтером про утворення спеціяльного
комітету по формуванню дивізії СС «Галичина», згідно з
якою до складу названого комітету був уведений представ-
ник Греко-католицької Церкви.

Виконуючи цю зрадницьку угоду з німцями, обвинува-
чені Сліпий, Будка та інші дали вказівку всім уніатським
священикам брати безпосередню участь у зформуванні ди-
візії СС «Галичина» і направили до складу останньої свя-
щеників як капеланів.

Злочинна антирадянська діяльність обвинувачених на
користь німецько-фашистських окупантів підтверджена чи-
сленними свідченнями свідків і документальними даними.

Справа по обвинуваченню Сліпого Й. А., Чарнецького
М. А., Будки М. М., Хомишина Г. Л. та Лятишевського І.
Ю. в злочинах, передбачених статтями] 54-1 та 54-11
Кримінального] кодексу УРСР, слідством закінчена і на-
правлена на розгляд військового трибуналу.

Опубл.: «Вільна Україна», Львів, 1946, 1 березня.

263

ЛИСТ ГОЛОВИ «ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ»

Перебуваючи під тиском радянської влади, « Ініціятивна
група » намагалася примусити українських католицьких свяще-
ників перейти на російське православ'я, постійно погрожуючи
їм позбавленням їх священичих прав.

ДО ВСЕЧЕСНІШОГО О. ДУТКЕВИЧА ЄВГЕНА,
ПАРОХА ЦЕРКВИ СВ. ПЕТРА І ПАВЛА У ЛЬВОВІ

Повідомляю Вас, що, оскільки до 5 ц.м. Ви не приступите
ДО «ІНІЦІЯТИВНОЇ групи», то від того дня не зможете правити
Служби Божої ні в одній церкві, а одночасно втратите всі
права пароха.

Львів о. Д-р. Костельник Гавриїл

З/ III 1946 р. Голова «Ініціятивної групи»

(Печатка: «Ініцятивна група по воз’єданню Греко-като-
лицької Церкви з Православною Церквою в західних обла-
стях України»),

Опубл:. «Вісті з Риму». Рим, 1975, 22 грудня.

264

ЗВЕРНЕННЯ «ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ»
ДО РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР

Три документи — звернення до РНК УРСР т. зв. « Ініціа-
тивної групи Греко-католицької Церкви по возз’єднанню з Русь-
кою Православною Церквою», відповідь П. Ходченка на це звер-
нення і постанова т. зв. « Львівського собору» з 1946 року про
ліквідацію Берестейської Унії з 1596 р. — е переконливим дока-
зом радянського антиукраїнського і антирелігійного терору,
який панував у Західній Україні в 1945-1946 рр. а також мо-
рально-духовного упадку невеликної групи українських католиць-
ких священиків, які були примушені перейти на російське пра-
вослав ‘я.

ДО РАДИ НАРОДНИХ КОМІСАРІВ УРСР

В Греко-католицькій, чи уніатській Церкві і між духо-
венством і між мирянами завжди були люди, свідомі своєї
православної, батьківської віри та її правди.

В нашій історії церковна унія була придумана і прове-
дена поляками, як найуспішніший і найбільшого стилю
засіб на «2пі$2С2Єпіе Кіш». Не треба великої науки, тільки
треба могти свобідно думати, щоб дійти до цієї свідомості.
Якби не розбори Польщі, то наш український і білоруський
народи, вже до «весни народів» у XIX столітті, під Поль-
щею були б зникли з лиця землі, бо були б перетворились
на поляків завдяки унії.

Отже, вже тоді Росія вирятувала наш народ від ганебної
загибелі. Зрештою, хто ж буде пам’ятати про дітей, як не
мати?

Під Австрією Греко-католицька Церква в Галичині в
XIX сторіччі повільно скинула з себе духове польське по-
неволення, і саме вона відродила наш народ національно.
Але під мадярами процес мадяризації нашого народу в

265

XIX сторіччі переводило якраз уніатське духовенство, а
врятувала там наш народ від загибелі Чехо-Словаччина,
що постала по Першій світовій війні.

Коли ж у тому самому часі постала нова Польща, то
незабаром стало що раз ясніше виявлятися, що галицька
уніатська Церква вже не добра ні для Польщі, ні для
Риму. Рим хотів щораз більшої асиміляції нашої Церкви з
латинською Церквою, тому насильно вводив целібат духо-
венства; латинізатори були для нього «вгаїіззішае регзопае»,
а ті, що боролись за честь, обличчя й права нашої східної
Церкви, були під перманентним оскарженням і переслі-
дувані.

Польща хотіла і латинізації нашої Церкви і польонізації
нашого народу, тому руйнувала й переслідувала Право-
славну Церкву, надуживаючи при тім унії (забирання т. зв.
поуніятських церков), нашу галицьку уніатську Церкву дер-
жала в стані перманентного оскарження, а поза межами
Галичини, з благословення Риму, творила нову уніатську
Церкву, піддану безпосередньо польським єпископам.

Доходило до дивоглядних випадків. Митрополит Ан-
дрей Шептицький явно в часописах протестував проти за-
брання т. зв. поуніятських церков, а, кінець-кінцем, пара
Пій XI продав ті церкви польському урядові за 2.000.000
злотих.

Наша галицька Церква стала безнадійна, без можли-
вості руху й росту, наче зв’язана ланцюгами. Латинізатори
проповідували, що наша Церква має рости в напрямі щораз
більшої латинізації та ненависти до Православної Церкви.
А ті з нас, що приходили до православної свідомості, саме
завдяки тим різним надужиттям унії, боліли в серці, реві-
зували уніатські погляди, в яких їх виховано, і ждали но-
вого «потрясення світу», бо тільки воно могло нас виря-
тувати від загибелі, яка йшла на нашу Церкву й на наш
народ під шовіністичною Польщею.

Війна гітлерівської Німеччини проти СРСР незабаром
виявилась як війна для винищення всіх слов’ян. Для не-
вправного ока могло здаватися, ніби німці лишали в спокої
і Греко-католицьку і Православну Церкву. Але вправне око
добачало, що німці вже заздалегідь підготовляли загибіль
для наших Церков, бо вивели наверх усякі секти (ті, що є
німецького походження), не дозволяли на дискусію в часо-

266

писах про возз’єднання Греко-католицької і Православної
Церков; у Східній Україні не дозволяли Православній Цер-
кві консолідуватись, а доцільно розбивали її на свої адмі-
ністративні округи, щоб так підчинити єпископів владі на-
чальників поодиноких округ. Отже, старе «сітсіе еі ітрега»
було в повному ході. Нам ставало щораз ясніше, що, в
разі німецької перемоги в війні, і наш народ і Церква були
б засуджені на загибель.

Але куди було нам звертатися з надією?

Не станемо того затаювати, бо воно загально відоме,
що наш народ у Галичині, від XIV сторіччя зв’язаний з
ходом життєвих умов і рухів Західної Европи, просяк іде-
ями, які виступали на західньо-европейському поприщі, бо,
зрештою, він і не міг інакше протиставитись польській
агресії, яка йшла на нас під прапором вибуялого націо-
налізму.

З другого боку, ми від серця, у мріях «шоіи ргоргіо» не
могли надіятись на СРСР, бо жахались революційного
атеїзму, були зовсім чужі для соціялізму і ще не мали
довір’я до розв’язки національного питання в СРСР, якої
правильність наглядно виявило переможне ведення війни з
боку СРСР, бо радянські народи ніяк не могли б почу-
ватись як одна цілість, як один радянський народ, і по-
класти такі, подиву гідні, жертви за свою Вітчизну, якби
були незадоволені розв’язкою національного питання.

Признаємося щиро, що ми під кінець німецької окупації
вже мали тільки один страх, а не мали ніякої надії. Та ми
помилялися в оцінці радянської дійсності й історичної місії
СРСР.

Під керівництвом Генералісимуса, незрівняного Сталіна,
доблесна, подиву гідна, радянська армія покрилась вічною
славою, розгромила гітлерівську Німеччину, спасла Европу
від жахливого нацистського поневолення, а всі слов’янські
народи від загибелі. Сповнились відвічні мрії всіх україн-
ців: всі українські землі возз’єдналися з матір’ю, повстала
завітна «соборна Україна», реальна, в братерському союзі
з Москвою і з усіма радянськими народами, тому безпечна
і життєздатна, з усіма можливостями для найкращого
розвитку.

Генералісимус Сталін ввійде в вічну історію як збирач
українських земель. Тому від нас, західних українців, нехай

267

буде йому щира, сердечна подяка, бо нашого морального
довгу супроти Радянської влади ми ніяк не зможемо спла-
тити.

Нам відомі дуже великі заслуги для возз’єднання укра-
їнських земель Голови Ради Народних Комісарів УРСР
Микити Сергійовича Хрущова. І йому за те хай буде ве-
лика подяка від нас, західних українців.

На цьому становищі ми, підписані, стоїмо, розуміємо
його вагу і будемо на ньому стояти щиро та без усяких
застережень.

Маємо повне довір’я до Радянської влади, хочемо пра-
цювати для добра нашої прославленої Вітчизни, бо коли
Радянська влада стільки жертв понесла для нашого виз-
волення, то чи поскупить нам чогось для нашого життя?

Для думаючих ясно, що уніятська Церква, як уніятсь-
ка, в цих нових наших умовах державного і народного
життя являється як історичний пережиток. Коли ввесь укра-
їнський народ об’єднався в один державний організм, то і
його Церква мусить об’єднатися в одну Церкву — в свою
рідну, незалежну від чужинецької кормиги, в Православну,
що є Церквою наших батьків. Цей ідеал знаходив приз-
нання у свідоміших кругах нашого народу вже за Польщі.

На жаль, наші єпископи не зорієнтувались ні в політич-
ній, ні в церковній нововитвореній ситуації, і хвиля життя
перейшла їм понад голови, а ми лишились наче на розби-
тому кораблі.

Наша Церква опинилася в стані безвластя та дезоргані-
зації. Це болюче відбивається на церковному нашому
житті; довший час воно так не могло б бути. Тому ми,
підписані, чільні представники з наших трьох єпархій, рі-
шилися вивести нашу Церкву з стану анархії в стан консо-
лідації для перетворення її в Православну Церкву і просимо
одобрити цей наш почин.

А саме, ми постановили очолювати Ініціятивну групу
Греко-католицької Церкви по возз’єднанню з Православною
Церквою.

Психологія релігії — дуже делікатної натури, тому годі
думати про моментальне перетворення нашої уніатської
Церкви в Православну. На це треба часу, щоб зберегти
честь священиків, щоб священиків переконати і перевихо-
вати, вірних успокоїти і приготувати і т. ін.

268

Ініціятивна група, яка вже має більше однодумців у
всіх трьох наших єпархіях, хоче приступити до реєстрації
своїх однодумців, до видання відповідних книжок (вони у
нас уже давніше, ще за Польщі, зладжені) і взагалі так
повести діло, щоб було якнайменше борні і тертя (бо жер-
тви в такій акції обтяжують акцію) та щоб не витворити
«упірних» (упорствующих).

Акція повинна розвиватися в порозумінні між держав-
ним Урядом, Ініціятивною групою і Зверхництвом Всерусь-
кої Православної Церкви, бо тільки цим способом накрес-
лена лінія може вийти найдоцільніша, неламана.

Отже просимо затвердити нашу Ініціативну групу і
признати їй право вести намічене діло.

У Львові, 28 травня 1945 р.

О. д-р Гавриїл Теодорович Костельник,
настоятель Преображенської церкви у Львові, голова
Ініціятивної групи, представник Львівської єпархії.

О. д-р Михайло Іванович Мельник,
парох Нижанкович і Генеральний Вікарій

Перемиської єпархії Дрогобицької области, представник

Перемиської єпархії.

О. Антін Андрійович Пельвецький,
парох Копичинець, декан Гусятинського деканату,
представник Станиславської єпархії.

Опубл.: Діяння собору греко-католицької Церкви у Львові 8-10 бе-
резня 1946 року. Львів, 1946, стор. 16-19.

269

ВІДПОВІДЬ П. ХОДЧЕНКА
«ІНІЦІЯТИВНІЙ ГРУПІ»

ЧЛЕНАМ ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ
ПО ВОЗЗ’ЄДНАННЮ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
З РУСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ:

д-ру Костельнику, д-ру Мельнику,
д-ру Пельвецькому

За вказівками Раднаркому УРСР, у відповідь на вашу
декляративну заяву від 28. 5. 45 р., повідомляю вас:

1. Ініціятивна група по возз’єднанню Греко-католицької
Церкви з Руською Православною Церквою санкціонується
у вашому складі, як єдиний тимчасовий церковно-адміні-
стративний орган, якому надається право керувати в пов-
ному обсязі існуючими греко-католицькими парафіями в
західних областях України і проводити справу возз’єднан-
ня зазначених парафій з Руською Православною Церквою.

2. Ініціятивна група по возз’єднанню Греко-католицької
Церкви з Православною Церквою має право погоджувати
надалі всі правові питання в справі керівництва греко-като-
лицькими парафіями і возз’єднання їх з Православною
Церквою з Уповноваженим Раднаркому в справах Руської
Православної Церкви при РНК УРСР і віповідно в обла-
стях — з місцевими Уповноваженими.

3. В міру проведення обліку деканів, парафій і мона-
стирів Греко-католицької Церкви, Ініціятивна група має
надсилати до Уповноваженого в справах Руської Право-
славної Церкви при Раднаркомі УРСР списки всіх деканів,

270

парохів і настоятелів монастирів, які відмовляються під-
лягати юрисдикції Ініціативної групи Греко-католицької
Церкви по возз’єднанню з Православною Церквою.

Червня, 18 дня, 1945 р.

Уповноважений Ради в справах
Руської Православної Церкви при РНК УРСР

П. Ходченко.

Опубл.: Діяння собору греко-католнцькоі Церкви, стор. 19-20.

271

ПОСТАНОВИ [ЛЬВІВСЬКОГО] СОБОРУ

ПРО ЛІКВІДАЦІЮ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ 3 1596 Р„ ПРО
РОЗРИВ З ВАТИКАНОМ ТА ПРО ВОЗЗ’ЄДНАННЯ
З РУСЬКОЮ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ.

Зібравшись у катедральному храмі Святого Юрія у
Львові, перший раз в історії в умовах, коли всі українські
землі, завдяки зусиллям і перемогам волелюбних народів,
братськи об’єднаних в Великому Союзі Радянських Соція-
лістичних Республік, зібрані в єдину Українську Радянську
Державу і український нарід став з’єдинений, заслухавши
доповідь голови Централі Ініціятивної групи Греко-като-
лицької Церкви по возз’єднанню з Руською Православною
Церквою о. д-ра Гавриїла Костельника і після переведеної
дискусії, Собор стверджує:

1. Що Рим штучно виломився в XI столітті з первісної
братерської Православно-соборної Церкви, щоб таким чи-
ном накинути свою диктатуру всій Церкві; що церковна
унія була накинута нашому народові в XVI столітті римо-
католицькою агресивною Польщею, як міст до спольщен-
ня і златинізування нашого українського (і білоруського)
народу; що в теперішній нашій ситуації, коли завдяки геро-
їчним подвигам і славній перемозі Радянського Союзу всі
українські землі найшлися разом і український нарід став
хазяїном на всіх своїх землях, було б нерозумним під-
держувати далі уніатські тенденції і було б непрощенним
гріхом продовжувати в нашому народі ненависть та брато-
вбійну борню, причиною якої була в історії унія та й
завжди мусить бути.

Виходячи з цих засад, Собор постановив відкинути по-
станови Берестейського Собору з 1596 року, зліквідувати

272

унію, відірватись від Ватикана і повернутись до нашої
батьківської святої православної віри і Руської Православ-
ної Церкви.

2. Зважаючи на Христові слова «да всі будуть єдино»,
тобто, що християнам слід єднатися в любові і богопочи-
танні, постановивши приєднатися до Руської Святої Пра-
вославної Церкви, Собор вважає необхідним вислати в цій
справі прохання до Його Святості Олексія, Патріярха
Московського і всієї Руси, і про свої постанови повідомити
Раднарком УРСР, а також Голову Ради в справах Руської
Православної Церкви при Раді Народних Комісарів СРСР.

3. Зваживши, що римські папи в історії завжди вели
свою себелюбну політику, Собор висловлює своє переко-
нання в тому, що в умовах, коли волелюбні народи всього
світу боролись за своє існування, Ватикан цілком стояв на
боці кривавого фашизму і виступав проти Радянського
Союзу, який зусиллям всіх братськи об’єднаних народів
захистив наш український нарід від рабства і знищення та
об’єднав всі наші землі в єдину Соборну Українську Ра-
дянську Державу, а тим самим і визволив нас від націо-
нального і церковно-релігійного поневолення.

Собор висловлює від імени всього духовенства і вірую-
чих свою глибоку подяку за це визволення державним
мужам Великого Радянського Союзу і Української Дер-
жави, довір’я до яких так однодушно продемонстрували
всі народи під час виборів до Верховної Ради СРСР, і
свідчить про незломну вірність своїй Батьківщині.

4. З нагоди повороту до Святої Православної Церкви,
Собор постановив вислати відповідні телеграми до Його
Святості Царгородського Вселенського Патріярха, до Його
Святості Олексія Патріярха Московського і всієї Руси, до
Його Високопреосвященства Йоана, митрополита Київсь-
кого і Галицького, Екзарха всієї України, а також прий-
няти звернення від Собору до всього духовенства і вірую-
чих уніятської Церкви, щоб повернулись до віри своїх
предків.

Опубл.: Діяння собору греко-католнцькоі Церкви, стор. 127-128.

273

ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКИХ
КАТОЛИЦЬКИХ ВЛАДИК У 20-ЛІТТЯ
ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Російська Православна Церква в СРСР « торжественно » від-
знач у вала в 1966 році насильну ліквідацію радянською владою
Української Католицької Церкви. З цієї нагоди українські като-
лицькі владики звернулися спеціяльним Посланням до всіх ієрар-
хів католицької Церкви. (Нижче опубліковано ті частини По-
слання, які відносяться до цієї події).

Ми, українські католицькі єпископи, поновно звертає-
мося з закликом до Вас, брати Владики, до всього духо-
венства і вірних католицької Церкви, як також і до всіх
віруючих у Христа, бажаючи вказати на справжній стан
нашої Церкви на батьківщині.

Останніми часами преса і радіо широко розголосили
вістку про святкування в Україні 20-річчя знищення нашої
Української Католицької Церкви (яку від часів австрійсько-
го панування називають Греко-католицькою), що відбулося
в Україні 1946 року, і підчинення її під Московську патрі-
ярхію. Радіопередачі, різні репортажі і публікації в пресі,
промови та різні концертові імпрези, як також і бого-
служби і патріярші послання мали надати цій річниці, побіч
зовнішнього апарату, виїмкового значення, відхиляючи тим
рівночасно увагу від справжньої дійсности. Якщо для всіх
є болючим і незрозумілим скрегіт цього святкування в цю
хвилину, в пору екуменічного руху, започаткованого II
Ватиканським Собором, то цей скрегіт зокрема болюче
вражає нашу Українську Католицьку Церкву. Ми не хоче-
мо вносити найменшого дисонансу до цього започаткова-

274

ного діялогу, що ведеться, одначе в ім’я правди мусимо
висловити наш жаль і водночас подати деякі вияснення в
справі нищення нашої Католицької Церкви в Україні.

1. Найперше, наші нез’єдинені [з Російської Православ-
ної Церкви] брати не повинні б мати причини торжеству-
вати з приводу зліквідування нашої Церкви, бо заборона
на існування нашої Церкви була переведена поповненням
акту насильства проти релігійної свободи, супроти духо-
венства й українського католицького народу.

Прилучення нашої Церкви до Московського патріарха-
ту на так званому «Соборі Греко-католицької Церкви у
Львові в днях 8-9 березня 1946 року» відбулося тоді, коли
всі наші єпископи були ув’язнені і страждали по тюрмах
або на засланні, на примусових працях разом з тисячами
священиків і вірних у Сибірі, на Далекому Сході, в Поля-
рії, Казахстані і Монголії, де багато з них віддали своє
життя за віру. Отож, не можна вважати прилучення нашої
Католицької Церкви в Україні до Московського патріарха-
ту добровільним вирішенням українського католицького
духовенства і народу. Зрештою, відомі є слова Святішого
Отця Пія XII з енцикліки: «Орієнталес омнес», від 23 груд-
ня 1945 року.

2. «Собор Греко-католицької Церкви у Львові 8-9 березня
1946 року» не має жодної канонічної сили, бо в ньому не
брав участи жоден канонічно поставлений єпископ. А ві-
домо, що Собор без участи єпископів — як це признають
самі православні — не має законодавчої сили. Два єписко-
пи там присутні — це були відпавші католицькі священики,
що перейшли до нез’єдинених православних і недавно були
хіротонізовані нез’єд. православними єпископами, і тому
не слід уважати їх за канонічно законних католицьких
єпископів. На зборах того «Собору» не було жодної диску-
сії, а хто б протиставився «возсоєдиненію», тому грозив
арешт і депортація.

Так звана «Ініціятивна група» була зовсім нечисленна і
не представляла ані клеру, ані українців католиків. У своїй
масі і своєму серці народ залишився вірним Католицькій
Церкві і не одобрює хибного кроку дрібної меншости сте-
роризованих прихильників прилучення Української Като-
лицької Церкви до Московського патріархату...

275

Унія не була примусовим помостом до латинізації на-
шої Церкви; не була ярмом, але скріпленням нашої Церкви
і народу, як також висловом нашої національної свідомо-
сти.

Ніхто не має права тішитися і радіти цими жалюгід-
ними подіями, немов би наша Українська Католицька Цер-
ква була знищена і зовсім зліквідована. Вона, ця Церква,
живе більше як коли-небудь в українських катакомбах і в
серцях мільйонів її вірних. Не треба ставити їй перепон і
прирікати її на смерть, але, навпаки, старатися всіма си-
лами здобути у спільній гармонії і для добра всіх єдність
Христової Церкви. Лише на цих основах можемо нині
продовжувати розпочатий діялог.

І коли ми з великим болем уважали відповідним звер-
нути увагу прилюдної опінії на те, що нині так глибоко
оскорбляє нас, то ми тим бажаємо лише одного: ЩОБ
БУЛА ПОВЕРНЕНА СВОБОДА ТА МИРНЕ ІСНУВАН-
НЯ ДЛЯ НАШОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ.

Ми хочемо жити в єдності з Апостольським Римським
Престолом і бажаємо також встановити взаємини приязні
і респекту з нашими братами православними, що, як і ми,
вірять в Ісуса Христа і Його люблять, і надіємося при
Божій помочі нав’язати з ними багатоплідний діялог, щоб
вкінці дійти до вичікуваної хвилини привернення єдности в
єдиній Христовій Церкві.

Отож усильно прохаємо Вас, брати в єпископстві, а з
Вами і Ваше всечесне духовенство і Ваших вірних, взяти
до уваги це наше послання в обороні правди, справедли-
вости і релігійної свободи для нашої Української Като-
лицької Церкви і народу.

Поможіть нам Вашими святими молитвами вимолити
в Милосердного Бога ласку миру і свободу совісти, щоб
після страждань Голгофи залунав і радісний спів воскре-
сіння.

З надією на Ваші святі молитви, остаємося з висловами
братньої вдячности і любови, глибоко віддані Вам слуги

у Господі Ісусі Христі.

В тиждень молитов за з’єдинення, 1967 р.

+Иосиф {Сліпий- Коберницький- Дичковський)
см. Верховний Архиєпископ-Митрополит

276

+ Максим ( Германюк )

Архиєпископ-Митрополит Вінніпеґзький Українців Канади
+Іван ( Бучко )

Архиєпископ Левкадійський, Апостольський Візитатор
Українців у Західній Европі

+Гавриїл ( Букатко )

Архиєпископ Білгородський
Апостольський Адміністратор Крижевацький

+Ніль ( Саварин )

Єпископ Едмонтонський

+Ісидор ( Борецький )

Єпископ Торонтонський

+Андрей ( Роборецький )

Єпископ Саскатунський

+Иосиф ( Шмондюк )

Єпископ Стемфордський

+ Ярослав ( Ґабро )

Єпископ Чікаґський

+Іван ( Прашко )

Єпископ Зіґрітанський

Апостольський Екзарх Українців в Австралії

+Платон ( Корниляк )

Єпископ Кастрамартійський
Апостольський Екзарх Українців в Німеччині

+ Володимир ( Маланчук )

Єпископ Епіфанський

Апостольський Екзарх Українців у Франції

+Йосиф ( Мартинець )

Єпископ Судацький

Апостольський Екзарх Українців у Бразілії

+ Андрій ( Сапеляк )

Єпископ Севастопільський у Тракії
Апостольський Візитатор Українців в Аргентині

277

+Августин ( Горняк )

Єпископ Гермонтитанський
Апостольський Екзарх Українців в Англії

+Иоаким ( Сеґеді )

Єпископ Іпсарійський, Помічник Крижевацький

Опубл.: Благовісник Верховного Архиєпископа Візантійсько-українсь-
кого (греко-руського) обряду. Кастельгандольфо біля Риму, 1967, стор.
159-63.

ПАТРІЯРХ ИОСИФ СЛІПНИ
У ТРИДЦЯТЬЛІТТЯ НАСИЛЬНОЇ
ЛІКВІДАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

13 квітня 1975 р. патр. Й. Сліпий виголосив у Соборі св.
Софії в Римі проповідь з нагоди 30-ліття насильної ліквідації
Української Католицької Церкви в Україні.

Ви певно чули латинську приповідку, яка каже: «Іисипгіа
езі шешогіа ргаеіегіїогиш шаіогиш» — Мило то згадувати
перебуте лихо. Знаєте, що тому два дні, 1 1 квітня, минуло
ЗО літ, як більшовицька влада виарештувала нашу церков-
ну єрархію, а відтак і священиків і тисячі вірних.

Нині, однак, не можна було інакше назвати цієї Служби
Божої, як «за усопших». «Мило згадувати перебуте лихо»
тим, хто перебув його, та все залишається тяжко тим, які
ще досі переживають його. Але прийде час, що, так, як
Христос підняв і оздоровив біснуватого, як це ви чули в
сьогоднішній Євангелії (Мр. 9, 17-31), так оздоровить і
нашу Церкву, яка терпить, страждає і в’ється з болю та яку
називають мовчазною. Не є це замкнені уста, а є це уста
повні зойків серед терпінь і страждань.

Коли поглянути назад, коли так згадати тих ЗО літ —
які прикрі, які важкі були це часи! Таке воно було небу-
вале! Вправді і за царських часів була наша Церква пере-
слідувана, опинилась була також серед мук-страждань, але
це була лиш частина, на яку були звернені стріли. ЗО літ
тому, хоч заповідалося на лихо, то все таки такого жор-
стокого переслідування ніхто не сподівався. Який терор
тоді напав на всіх!

Спершу здавалося, що може можна буде якось нове
лихоліття пережити. Приходили і міністри на розмови,

279

були дуже ввічливі. Та вже заповідалось на недобре, коли
не дозволили під час похорону Слуги Божого Андрея взяти
караван. Тоді я сказав, щоб священики понесли труну через
місто і так відбувся похід. Водночас ішли перебрані енка-
ведисти і військовики, щоб усе доглядіти. І справді вийшло
все дуже спокійно, хоч і не було великого впорядкового
апарату, який проводив би цілим походом — величезним,
як на той час у Львові.

Слуга Божий Андрей помер 1 листопада 1944 р., а вже
11 квітня 1945 р. наступила хвиля арештів. Не припускав я
нічого, хоч уже були познаки великого неспокою і підо-
зріння; тут і там появлялися нагло, щоб підслухати і під-
глянути, що в нас діється. Пригадую собі дуже добре, як
того вечора вийшов я на балькон подивитися на плянету
Марса, що був тоді найближче до землі і найясніше світив.
Нагло приїхало кільканадцять самоходів, повних війська.
Заарештували мене, а водночас і інших єпископів та деяких
священиків. Почалося ще нескінчене й досі страждання і
переслідування. Нині про це може й не говориться, але
вже третього дня предкладали мені митрополію Київську,
якщо я відречуся папи.

Тоді почалося гоніння. Найважча тюрма в совєтах була
саме київська. Щоб видержати її — треба було великої
ласки Божої, бо фізичної сили не було. Відтак, як самі
знаєте, прийшли суди і засуди, прийшло переслідування,
нові арешти священиків і вірних. Кінець-кінцем заверши-
лось воно засланням на Сибір, Полярію, Мордовію і Да-
лекий Схід. Отак то в загальних словах собі пригадую. Та
хто то припускав, що нині вони стануть подіями і сло-
вами... немилими, щоб не «дразнити» тих, що дальше переслі-
дують нашу Церкву?!

Та не зважаючи на все, нинішня Служба Божа, яку
відправляємо у тридцяту річницю гоненя і переслідування
нашої Церкви, є водночас і великою подякою Господу
Богу за геройські мученицькі страждання наших вірних, на-
ших священиків і наших єпископів, з яких усі по нинішній
день упокоїлися в Бозі — будь-то в тюрмі, будь-то на так
званій «волі», не маюни жодної свободи. Нехай буде ни-
нішня хвилина, нинішня Служба Божа подякою, що Гос-
подь дав нам силу і ласку — ідучи слідами попередніх
переслідувань, терпінь і страждань за часів татарського ли-

280

холіття, опісля на Холмщині та на Заході за царських
часів — продовжувати той мученицький шлях, ісповідни-
цьку путь, на яку ступила наша Церква во главі зо Слугою
Божим Андреєм. Дай Боже, щоб навіть і ті, які крадьки
нині відправляють богослужіння і ті, що дальше арешто-
вані, коли їх приловлять, що вони потайки правлять св.
Літургію для своїх вірних — почули силу віри і підйом
духа. Нинішній стан свідчить, що, не зважаючи на те, що
з-зовні нас рекламується за Православну Церкву, все таки
католицький дух іще живе. Згадуючи нині ті терпіння, дя-
кумо так само Слузі Божому папі Пієві XII, який 23 грудня
1945 р. видав енцикліку «Орієнталєс омнес», в якій звернув
увагу всього світу — і католицького і некатолицького на ті
великі терпіння нашої Церкви і нашого народу.

Тому, підносячи свої очі до Господа Бога і, здвигаючи
руки вгору у благодарственній молитві, покірно просім
Бога, щоб скоротив час проби, щоб ті переслідування за-
кінчилися гідно для нас і по-геройськи та щоб ми видер-
жали у вірності Богові через вірність Апостольському пре-
столові, св. Петрові і його наслідникам, як ми впродовж
століть і тисячоліть це засвідчили, амінь.

13 квітня 1975 р. Б. +Йосиф

Опубл.: Твори Патріярха і Кардинала Иосифа, Том XIII. Рим, 1983,
стор. 322-324.

281

ОСУДЖЕННЯ

Т. ЗВ. «ЛЬВІВСЬКОГО СОБОРУ»
З 1946 РОКУ

Українські католицькі владики зібрані в Римі у грудні 1980
р. на йолі з Патріярхом і Кардиналом Йосифом осудили т.зв.
« Львівський собор » з 1946 р., який насильно зліквідував Україн-
ську Католицьку Церкву і підпорядкував іі Російській Право-
славній Церкві.

Божественний Спаситель оснував свою Церкву, як одну,
святу, соборну й апостольську. Наші предки прийняли
християнську віру за св. Володимира, як Церква ще не
була роз’єднана, себто, коли вона була під одним звергнім
проводом Христового Намісника, Папи Римського. В тій
католицькій єдності була й осталась Церква в Західній
Україні аж до наших часів, маючи свого митрополита і
своїх єпископів, як наслідників апостолів, що злучені з
особою Вселенського Архиєрея правлять і пасуть довірене
їм стадо.

Про цю католицьку єдність дуже дбала Українська
Церква, а на зібранні своїх єпископів у Бересті 1596 року
рішила відновити і скріпити свою зв’язь з Римським Апо-
стольським Престолом та вважала те святе об’єднання за-
вершеним, бо ж упродовж короткого часу усі українські
єпископи й єпархії широкої Київської Митрополії до нього
прилучилися.

Львівський збір, що безправно назвав себе «собором»,
що його насильно накинула безбожна світська влада в
1946 році, не міг бути і не був ніяким правним собором
нашої Церкви, бо жоден з єпископів Української Церкви
не брав у ньому участи, а присутність деяких священиків і
мирян не вистачає для законности і правосильности прав-

282

дивого «собору», тим більше, що участь тих нечисленних
була вислідом чистого насилля.

Вселенський Архиєрей Папа Пій XII нап’ятнував цей
незаконний акт у своїй енцикліці «Орієнталес омнес» з 23
грудня 1945 року, в якій вказав навіть на імена головних
виновників нищення Церкви на Україні. Потім ще раз
Святіший Отець Папа Пій XII станув в обороні нашої
страдальної Церкви, а саме торжественною декларацією з
15 грудня 1952 року, та ось недавно Папа Іван Павло II,
заявами з 19 березня 1979 року і 5 лютого 1980 року, дав
до відома цілому світові, що Українська Католицька Цер-
ква існує і живе. Апостольський Престол, отже, неодно-
кратно ствердив неканонічність і неважність т. зв. «Львівсь-
кого собору» з 1946 року та нап’ятнував цей історичний
обман.

Ми українські єпископи, зібрані кругом Блаженнішого
нашого Отця і Глави, Патріарха Йосифа, Архиєпископа
Львівського, Митрополита Києво-Галицького та його май-
бутнього наслідника, Архиєпископа-Коадютора Миросла-
ва, зібрані з благословенням Святішого Архиєрея Папи
Івана Павла II, цим заявляємо всім членам духовенства,
чернецтва й усім нашим вірним в Україні і на поселеннях
по цілому світі, що собору чи синоду нашої Церкви, на
якому наша Церква зривала б свій святий зв’язок з Апо-
стольським Римським Престолом, ніколи не було та що
так названий «Львівський собор 1946 року» не мав і не має
нічого спільного з нашою Українською Церквою, яка була
і є вірним членом Вселенської Церкви — Христового таїн-
ственного Тіла, якого видимим головою на землі є Свя-
тіший Отець Папа Римський — Наступник святого Апос-
тола Петра та Намісник Господа нашого Ісуса Христа.

+ Йосиф
Патріярх і Кардинал
і Синод Владик
Помісної Української Католицької Церкви

Дано в Римі,

при гробі св. Верховних Апостолів
Петра і Павла, дня 2 грудня 1980 р. Б.

Опубл.: «Патріярхат». Нью Йорк, 1981, січень, стор. 9-10.

283

ПОСЛАННЯ

У 40-ЛІТТЯ УВ’ЯЗНЕННЯ ІЄРАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННИМ МИТРОПОЛИТАМ,
АРХИЄПИСКОПАМ, ЄПИСКОПАМ, ДУХОВЕНСТВУ
І ВІРНИМ — МИР І БЛАГОСЛОВЕННЯ!

Після Господнього Вознесення й Зіслання Святого Духа
починається історія Христової Церкви на землі та її перша
наче хроніка — літопис, що її залишив нам св. апостол
Лука — свідок багатьох подій, який, «вивідавши про все
докладно від початків», намагався нам їх описати. Перша
річ, що впадає в очі з початкових сторінок цієї хроніки
Святого Духа, — це скорий і динамічний ріст Церкви,
церков-громад у Палестині й у Сирії під впливом проповіді
св. Петра й Апостолів. Воднораз же з тим благословенним
ростом Церкви під життєдайним впливом Святого Духа,
неначе тінь темної хмари, що заслонює сонце, зауважуємо
й інше явище: переслідування Церкви, її апостолів та вір-
них. Вістря переслідувань, заборон, погроз, ув’язнень, а
навіть і смерти спрямовується найперше проти апостолів,
які з волі Христа стали будівничими Церкви й проповід-
никами Царства Божого на землі. (Діян. 12, 1-5; 4, 12; 5, 41;
4,25)

Переслідування Церкви та її апостолів не є несподіван-
кою або чимсь незвичайним у житті Церкви, хоч воно
може нам являється дивним. Сам Спаситель це предсказав
своїй Церкві. Він також зазнав переслідування, помер га-
небною хресною смертю, щоб тим способом знищити
владу диявола й принести спасіння людям, які сиділи в

284

темряві. Його страждання й смерть стали спасінням світу.
Його вірний, великий апостол Павло, що зорганізував
стільки церковних громад у Малій Азії і на Балканах, жив
серед безустанних переслідувань, тому й казав, що носить
Христові рани, уважаючи, що тим доповнює на своєму
тілі те, «чого ще бракує скорботам Христовим для його
тіла, тобто Церкви» (Кол. 1, 24).

Страждання Церкви є П ростом, муки її членів — багат-
ством; кров мучеників її посівом, сльози переслідуваних —
знаком її Божої правди та післанництва, терпіння невинних
вірних — її відзначенням, а рани на тілі мучеників — це
рани Христові на тілі Церкви. Історія вже двох тисяч літ є
наявним доказом цього.

День 11-го квітня 1945 р. залишиться в історії Українсь-
кої Католицької Церкви історичною датою початку гріз-
ного переслідування нашої Церкви, що триває без перерви
й пощади вже сорок літ. Його метою є цілковите знищення
нашої Церкви, яка тепер прагне відзначити тисячоріччя
свого післанництва на наших землях, а близько 400 літ від
свого відновлення єдности з Петровим Престолом у Римі.
Та це не перше в нашій історії переслідування Церкви з
боку нашого північного сусіда, який прийняв від нас із
Києва християнство, століттями користав з наших духов-
них і культурних благ, де на початку цього сторіччя слуга
Божий Митрополит Андрей посіяв зерно церковного воз-
з’єднання. В минулому московські царі переслідували нашу
Церкву в ім’я російського православ’я, яке спричинило
повалення царату й розгнуздання жахливої ненависти до
релігії, до створення ворожої християнству ідеології з
матеріялістичною доктриною, з запереченням і ненавистю
до всякої релігії та Бога. Від 1917 року ця влада й держава
приступила до руйнування Христової Церкви на наших
землях й усю свою лють вилила проти Української Авто-
кефальної Православної Церкви, незалежної від Москви,
яку по кількалітньому переслідуванні зліквідувала. Нашу
ж Українську Католицьку Церкву царська влада ліквідувала
в минулих століттях на всіх окупованих теренах нашої
етнографічної території. Збереглась тільки Західня Україна
до пам’ятного дня 11-го квітня 1945 р. Перша атака на неї
відбулась у 1939 році, коли більшовицькі війська зайняли
Західню Україну. В 1945 році, коли вони побачили, що

285

їхня воєнна перемога запевнена, не чекаючи навіть кінця
війни, приступили до її повного зліквідування. В тій бо-
ротьбі проти Христа, Його Церкви брала участь російська,
більшовицьким урядом злеґалізована, православна Церква.

Дня 11-го квітня 1945 р. в ту саму годину агенти КДБ
заарештували наших владик: у Львові — Митрополита
Йосифа, єпископа Микиту Будку й єпископа Миколу Чар-
нецького; у Станиславові: єпископа Григорія Хомишина і
єпископа Івана Лятишевського. В той час більшовики не
зліквідували Перемиської єпархії тільки тому, що Пере-
мишль опинився в границях Польської республіки. Щойно
21 вересня 1945 р. вперше заарештовано перемиського
єпископа Йосафата Коциловського, а другий раз 25 червня
1946 р. ув’язнено й передано совєтам. Дня 26 червня того
ж року ув’язнено Перемиського єпископа-помічника — Гри-
горія Лакоту. Про ті переслідування Української Като-
лицької Церкви пише Папа Пій XII, п’ятнуючи їх гострими
словами:

«Бо з великим смутком ми довідалися, що на теренах,
недавно прилучених до Росії, найдорожчі наші брати і
сини українського народу терплять важкі переслідування
задля своєї вірности до Апостольського Престола: і не
бракує таких, що всіма способами стараються відорвати їх
від спільности Матері-Церкви та привести проти їхньої
волі й найсвятішого переконання до злуки з нез’єдиненими.
І так духовенство українського обряду, як доносять, у листі
зверненім до державної влади, жаліється, що його Церква
в Західній Україні, як вона сьогодні називається, опинилась
у дуже трудних обставинах, тому що всіх єпископів і бага-
тьох з їхніх священиків ув’язнено та рівночасно заборонено
комунебудь триматися заряду Української Церкви».

Знаємо теж, Достойні Брати, що ці трудноші і прикрості
оправдується, розуміється сповидно, політичними причи-
нами. Цей спосіб поступування не новий; бо багато разів
продовж століть вороги Церкви завзято та підступно об-
винувачували католиків, наче б то вони щось діяли проти
держави, тому що не були б посміли явно признати, що
вони ворожо наставлені проти релігії та її одверто побо-
рювали. Подібно як колись юдеї обвинувачували самого
Божественного Спаса перед римським намісником, кажучи:
«Ми найшли, що цей ворохобить наш народ і забороняє

286

давати дань цісареві» (Лк. 23, 2). Але самі факти легко
доказують, яка була причина тих переслідувань. Бо недавно
вибраний патріарх Олексій, у своєму посланні до Україн-
ської Церкви — явно захвалював і проповідував відступ-
ництво від католицької Церкви. А ці утиски тим більше
нас прибивають, Достойні Брати, що майже всі народи
світу на урочистих зібраннях своїх висланників, ще тоді,
коли шаліла великанська війна, між іншими заявили, що
ніколи не має бути підприйняте переслідування релігії»
(Енцикліка «До всіх Східніх Церков», 23 грудня 1945 року).

Ніхто з наших владик не підкорився ворогам Христа,
за ними пішла велика частина священиків, монахів та
мирян. їхня відповідь сатані гомонить і досі по наших
землях брязкотом кайданів, стогоном ув’язнених, тихою
молитвою засланих по «Ґулаґах» і зідханнями тих, що в
новітніх катакомбах мусять скриватися від переслідувань
атеїстичної, безбожної радянської влади. Переслідування,
почате 11-го квітня 1945 р., вершком якого був «Псевдо
Синод» 8-10 березня 1946 р. у Львові, що «возз’єднав»
нашу Українську Католицьку Церкву з Російською Пра-
вославною, триває далі, спричинюючи великі жертви та
страти. Найболючіше те, що не проповідується вірним
Христове Євангеліє та не всі мають доступ до Христових
Тайн, головно в час смерти.

Важко досвідчає нас Господь! Одначе ми віримо, що ці
переслідування — це проба вогню, в якому тільки твердий
і шляхетний метал — золото та срібло — віра нашого
народу випробується, ушляхетниться та вдосконалиться
(1 Кор. З, 13). Ця проба є на свідкування Христові серед
цього грішного та безбожного роду. Наші землі стали
місцем затяжної боротьби між Богом і силами темряви.
Наш народ став Христовим воїном, щоб якраз перед тися-
чоріччям хрещення України засвідчити перед Богом свою
вірність та приналежність до Христа. А тому, що Він за-
певнив нам перемогу словами: «У світі страждатимете. Та
бадьоріться! Я переміг світ» (Йо. 16, 33), наша перемога
певна, хоч би й ціле пекло було проти нас! У цій боротьбі
кожний з нас мусить брати участь, без огляду на місце де
він знаходиться. Нас бо в’яже один Христовий дух, одне
минуле, спільна кров та сильна любов до нашого краю й
нашої Української Католицької Церкви. Рана одного з нас

287

болить нас усіх, терпіння й заслуги наших страждаючих
братів є нашими також. Ба що більше, тими стражданнями
наших братів живе ціла Церква Христова, бо ми всі, по-
одинокі її члени, творимо її тіло. Тому так важливо це,
щоб і кожний з нас брав участь у стражданнях наших
братів.

Як же можемо брати участь, запитаєте. Подібно як і
перші християни. Коли влада ув’язнила апостолів — вся
Церква молилася за них. Молитва — це могутня сила
перед Господом Богом. Тож не вільно нам забути про неї
як засіб допомоги нашим терплячим братам. Противника
Божого можемо прогнати з наших земель, за словами
Христа: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молит-
вою та постом» (Мр. 9, 29). За молитвою братів тужив
наш незабутній геній Тарас Шевченко; про неї просив бра-
тів у тюрмі св. ап. Павло — кріпити його молитвою, щоб
Бог «дав мені сміливо возвіщати тайну євангелія, якого я
посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про нього, як
повинен» (Еф. 6, 19с). «Бо ми боремось не проти тіла й
крови, а проти начал, проти властей, проти правителів
цього світу темряви» (Еф. 6, 12). Проти нової безбожної
науки, чи як П зве Папа Пій XII «звироднілої науки»
(перверза доктріна), що бажає створити нову людину з її
матеріальними цілями, без Бога, без душі й спасіння, без
любови, правди й без свободи. Пам’ятаймо, Браття й Сес-
три, що в нас є непереможний засіб, тобто постійна усиль-
на молитва, получена з вірою. Каже бо Христос до батька
біснуватого хлопчини: «Все можливе тому, хто вірує» (Мр.
9, 23). Або на іншому місці: «І все, чого проситимете в
молитві з вірою, одержите» (Мт. 21, 22).

Дальшою нашою зброєю проти забріханого ворога є
правда. Живімо правдою й даваймо свідоцтво правді, бо
сам Бог є правдою й вона є найкращою відсіччю на всяку
лож ворожу. Голосімо також справедливість, але справед-
ливість Христову, а не справедливість у визволенні від
усяких суспільних лих, бо вони не є єдиним визволенням
для людини. Кожен із нас повинен бути готовим іти й
проповідувати Христа, Його Євангелію! Але скільки в нас
є вишколених священиків, які були б готові всеціло посвя-
титися на службу Христові й проповідувати Його Єванге-
лію в майбутній вільній Україні, коли в нас самих тут, у
вільному світі на поселеннях, бракує священиків? Тож звер-

288

таюся до Вас, батьки: не бороніть Вашим синам та дочкам
вступати в ряди борців Христових, проповідників Його
Божої правди — Благовістя. Знаємо, що ми всі, а передусім
наші брати на рідних землях потребують Христа, віри в
Нього, бо немає іншого спасіння тут, на землі, крім Нього
і Його благодаті. Віра й надія на Нього — це зброя проти
всіх спокус, проти підшептів диявола, проти податливости
у формі компромісів, облудних діялогів, фальшивої мирної
коекзистенції зі злом. Все це блудні вогники, які ведуть
лише до згуби під видом можливости іншого спасіння
поза Христом. Наш ворог воює неправдою, навчанням
ложних філософів, реформаторів, революціонерів та діа-
лектиків. Ми ж воюймо словом Божим, що його нам
постійно подає Церква Христова, живімо ним та кріпімось,
бо тільки в той спосіб перемога буде з нами.

Тому ми всі, з нагоди цієї пропам’ятної дати 11-го
квітня 1945 року, разом з духом Папи Пія XII поновно
піднесімо протест проти всіх насильств, що їх допустилась
червона Москва на наших землях. Протестуймо проти
переслідувань наших братів, священиків, монахів, монахинь
та мирян. Ці переслідування не перестали й не перестають
від початку червоної влади на наших землях аж по ниніш-
ній день. Вимагаймо волі нашій Церкві, включно зі звіль-
ненням усіх переслідуваних братів наших за їхню віру в
Бога. Вимагаймо направи усіх шкод, звороту здобутків
наших батьків. Взиваймо ввесь християнський світ приза-
думатись та послухати стогонів переслідуваних і мучених
братів наших, і перестати бути байдужими до їхніх страж-
дань. Невже ж у XX сторіччі ми зі страху будемо казати,
гріючись біля вогнища: «Не знаємо тих людей, не знаємо
про що говорите» (див. Мр. 14, 68; 71)?

Хай наша молитва стане усильнішою, наша віра й надія
на поміч Божу сильнішою, щоб день тієї спасенної хвилі
був уже близький. Щоб нашій хресній дорозі і Голгофі був
кінець, а до нас прийшов день Воскресіння, і щоб ми
привітали початок нашого другого тисячоріччя зі сходом
нашого сонця волі!

Дано в Римі, в день Стрітення Господнього
дня 15-го лютого 1985 року.

Мирослав Іван Любачівський
Верховний Архиєпископ і Митрополит

289

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ В КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ

ГОЛГОФА УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ В КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ

Про Голгофу Української Католицької Церкви в Карпат-
ській Україні в 1944-1947 роках детально пише невідомий автор.
Він був учасником або дуже близько стояв коло подій, які в
тих роках відбувалися на Закарпатті.

Коли німецька й угорська армії до полудня 27 жовтня
1944 р. відступили з Ужгороду, зірвавши всі мости й ви-
садивши аеродром у повітря, після обіду того ж дня ра-
дянська армія ввійшла до міста. Населення гробовою
мовчанкою привітало нових окупантів і в серці плекало
надії, що Закарпаття увійде до складу нової демократичної
Чехо-Словацької республіки, як це заявляла чехо-словацька
влада через радіо з Лондону. Незабаром прийшло й НКВС,
зачалися масові арешти, грабунки й мітинги, влаштовувані
політруками радянської армії. Дня 27 жовтня прибула до
Хусту частина чехо-словацької влади, отже були великі на-
дії на те, що Закарпаття буде належати знову до ЧСР, тим
більше, що й радянські представники заявляли, що вони
тільки звільняють Закарпаття від загарбників. Але коли на
територію Закарпаття прийшов уже й чехо-словацький ле-
гіон, більшовики перекинули його через Галичину на кар-
патський просмик Дуклі, де дві третини того легіону й
лягло головами. Тим часом більшовики почали проводити
свої пляни, що опісля довели до насильного прилучення
Закарпаття до УРСР. Генерал-полковник Мехліс і пол-
ковник Тюльпанов захопили в свої руки всю владу.

Дня 6 листопада в Ужгороді й на цілому Закарпатті
обов’язково святковано «визволення», що його принесла

291

Червона армія. В Ужгородському театрі мала бути святко-
ва академія. Кілька годин перед початком академії при-
йшов до єпископської палати в Ужгороді один вищий
старшина радянської армії, щоб запросити Єпископа Тео-
дора на цю урочистість, і сказав, що Єпископ обов’язково
мусить привітати Червону армію та її вождя Сталіна. Від-
разу й подиктував що Єпископ має говорити: має подя-
кувати Червоній армії за визволення, заявитись за єдністю
українського народу з російським, закликати молодь, щоб
вступала до лав Червоної армії, та просити Сталіна, щоб
сповнив віковічне прагнення українського населення Кар-
патської України з’єднатися з народом Радянської України.
Єпископ вимовлявся, що запізно його запрошено й він не
має часу приготуватись до промови, але офіцер катего-
рично заявив, що Єпископ мусить бути на академії та му-
сить промовляти, а що має говорити, це вже йому сказано
і нарешті підкреслив, що евентуальна відмова може мати
тяжкі наслідки для всієї Г реко-католицької Церкви.

Єпископ, порадившись із своїм найближчим оточенням,
вибрався до театру на академію. З ложі просто вивели
його на сцену й поставили у ряд, де вже стояли інші, що
мали промовляти. Коли прийшла черга на Єпископа, він
говорив коротко. Висловив подяку небесному Отцеві за те,
що жах війни перейшов над нашою країною без більших
жертв у людях, казав, що гуркіт гармат і вибухи бомб не
викликали у нас страху, бо вони вістили, що визволення
несуть нам вояки братнього народу, якого мову й звичаї
знаємо з літератури, і під кінець висловив подяку Сталінові
за гладкий хід війни на терені Закарпаття та побажав даль-
ших успіхів і швидкого миру.

Наступного дня місцевий часопис «Закарпатська Укра-
їна» вмістив велику статтю про академію з 6-го листопада,
де були опубліковані всі промови, виголошені на академії,
але промову Єп. Теодора подано в зовсім зміненій формі
так, що виходило, що Єпископ просив Сталіна приєднати
Закарпаття до УРСР. Коли Єпископ запротестував проти
такого перекручення, головний редактор того часопису
відповів: «Ви не так говорили, але так мали говорити».
Промову Єпископа опублікували опісля радянські часописи
й московська «Правда». Після цього сумного досвіду Єпи-
скоп замкнувся й рішив не брати участи в ніяких ака-

292

деміях чи зборах та не приймати ніяких журналістів, що в
перших часах усіма способами старалися дістати від нього
інтерв’ю.

В Ужгороді виходили 3 українські часописи, в яких
половина статтей була писана по-українськи, а половина
по-московськи, а також 2 часописи в угорській мові. Фор-
мувалися народні комітети, політруки укладали лісти пред-
сідників і членів комітетів, використовували амбіції молоді,
збуджували ненависть до чехів і почали вже явно говорити
про формування самостійної Закарпатської України під
протекторатом СРСР. Усе відбувалося так, що про який-
небудь спротив небезпечно було й думати.

На день 26 листопада скликано до Мукачева делегатів
усіх народніх комітетів. Вони вибрали Народню Раду, що
сталась тимчасовим урядом Закарпатської України, і за-
разом під багнетами були змушені підписати т. зв. «Мані-
фест», у якому заявляється, що народ Закарпаття рішив
зірвати всі зв’язки з чехо-словаками й відірватися від Че-
хо-Словацької республіки, і тому просить батька Сталіна,
щоб він прийняв народ Закарпаття до братерського союзу
народів СРСР. Членами Народньої Ради вибрано самих
комуністів і безрелігійних «православних». Урядовою мо-
вою в канцеляріях Народньої Ради в Ужгороді була спо-
чатку мова українська, але напливали нові урядовці з
СРСР, автохтонів помалу усувано, і так у Народній Раді
Закарпатської України урядовано невдовзі по-московськи,
хоч Урядовий Вісник Народньої Ради виходив українською
мовою.

Першим і найважливішим завданням Народньої Ради
було довести до «возз’єднання» Закарпаття з СРСР. Другим
завданням було зліквідувати Греко-католицьку Церкву, як
це пізніше виявилося. Виконанням одного й другого зав-
дання керував полковник Тюльпанов, а виконавчими ор-
ганами стали Народня Рада, комуністичні народні комітети
і члени народньої міліції, вибирані з шумовиння міст і сіл.

Про спосіб «демократичного» приготування до «возз’єд-
нання», про його проведення та про «восхищення» народу
з того приводу треба б написати осібну довжелезну статтю.
Та тут займемося тільки церковними справами.

Атаки проти Греко-католицької Церкви не зачались
відразу, в перших днях радянської окупації. Вже більш як

293

10 літ у цілій країні панував релігійний мир, утихли всі
давніші тертя і Греко-католицька Церква тішилася безсум-
нівним авторитетом та мала великі впливи в народі. Пол-
ковник Тюльпанов, володар життя і смерти на Закарпатті,
сподівався, що вдасться йому використати Греко-католи-
цьку Церкву у пропаганді ідеї «возз’єднання» Закарпаття з
СРСР. Тим-то в перших днях окупації, крім звичайних
грабунків по церквах та спалення церковних книг у Плос-
кові, в Ужгороді-Цегельні, Радванці та кількох інших міс-
цевостях, Греко-католицька Церква не зазнала більших
шкод. Військовий комендант міста Ужгорода зложив навіть
візиту у Єпископа Теодора та запевнив його, що радянська
армія прихильно ставиться до Греко-католицької Церкви.
Але створена полковником Тюльпановим Народня Рада і
йому ж підпорядковані народні комітети та народні міліції
швидко й недвозначно показали, які є заміри їхнього чер-
воного творця.

Уже в перших днях грудня 1944 р. до єпархіяльного
правління в Ужгороді доходили вісті, що головно в око-
лиці Хусту, в селах з переважаючою православною люд-
ністю, місцеві комітети з активною допомогою червоно-
армійців, а в пізніших місяцях з допомогою міліції, силою
забирають греко-католицькі церкви та викидають греко-
католицьких священиків з парафій. Така доля стрінула цер-
кви в Нижніх Селищах, Липчі, Нанкові, Лисичеві, Вучкові
й Шандорові. Силою перебрали церкви й заразом викинули
священиків у Кошелеві, Кушницях, Крайникові, Новому
Барові, в Тереблі й у Вульхівцях.

Становище погіршилося, коли повернулась із Москви
делегація Православної Церкви, що під проводом ігумена
Теофана Сабова у днях 7-13 грудня обговорювала в Москві
справу прилучення Закарпатської Православної Церкви до
московського патріярхату. Відтоді вже одвертою стала
боротьба проти Греко-католицької Церкви. Провід бороть-
би перебрало єпархіальне правління Православної
Церкви в Мукачеві, але інспіратором і далі залишився
полковник Тюльпанов, який православному єпископові та
священикам давав до помочі військові частини й комуні-
стичну міліцію. Що далі, то частіше й частіше з’являлись у
пресі атаки на представників Греко-католицької Церкви,
головно давніших, а також напади на греко-католицьке

294

духовенство, якому закидали співпрацю з окупантами,
протирадянську пропаганду, називаючи його кублом фа-
шистів і реакціонерів. Це стало сигналом до арештувань.
Місцеві народні комітети зачали свою працю. Тоді заареш-
товано о. Петра Дем’яновича в Рахові, якого й розстрі-
ляно опісля в Ужгороді, заарештовано далі о. Степана
Чижмара з Нового Села, о. Євгена Пасульку з Требушан,
о. Івана Егрешія з Богданова, о. Димитрія Поповича й о.
Миколу Русинка в Хусті, о. Євгена Ортутая в Ужгороді, о.
Степана Даниловича в Імшаді, о. Корнила Слеша в Трост-
инку, о. Федора Дурневича в Жнятині й о. Михайла Ми-
кулу в Завидові. Прискореним темпом триває насильне
перебрання церков: у Вишніх Ясінях-Струків, Горінчове-
Монастирець, Завидове, Червеньове, Канора, Крива при
Тересові, Чумальове, Лукове, Нижня Бистра, Широкий Луг,
Калина. При цьому перебирають церкви та виганяють
священиків у селах Бедевля, Горонда, Горінчове, Заднє,
Руське, Синевір, Кричеве.

Населення, головно греко-католики, спочатку застраше-
ні, стояли мовчки й терпіли все, що довкруги діялося. Але
помалу зачали гостріше реагувати на ті насильства. Коли
явне невдоволення, а то й загрози бунту зачали ширитися
щораз більше, Народня Рада, щоб народ заспокоїти, видає
закон, яким конфіскуються маєтки великих землевласників,
полишаючи найбільше 40-50 моргів тим, що самі власно-
ручно обробляють землю, а решту мається розділити між
безземельними. Для переведення того закону формують
спеціальні комісії, членами яких стають і всі православні
священики. У перших тижнях 1945 р. утворено в Ужгороді
уряд справ культу, шефом якого іменовано православного
фанатика й комуніста Петра Лінтура, з фаху учителя. До
того Народня Рада видає новий закон, на підставі якого
кожний громадянин свобідно і без усяких формальностей
може переходити на нову віру, т. зн. на комуністичну пра-
вославну. Коли ж ніяких переходів на нову віру нізвідки не
зголошувано, Народня Рада той закон доповнила в тій
формі, що на нову віру можна перейти й гуртом, а де дві
третини населення перейдуть на нову релігію, там церква з
усім майном переходить у власність нової церковної гро-
мади. При тій нагоді вся преса знову розписувалася про
фашистський дух Греко-католицької Церкви.

295

Обидва закони — про наділювання землею і про гур-
товий перехід до нової релігії — були тільки штучкою,
при помочі якої організатори нового православ’я могли
легальним насильством усунути греко-католицького свяще-
ника й забрати греко-католицькі церкви й церковні маєтки
не тільки там, де православні були в більшості, але й там,
де їх взагалі не було.

Це робилося просто так, що до села прийшла «земельна
комісія» буцім-то наділяти бідняків землею. Зібраним лю-
дям давали підписувати петицію про наділ землі, але на
папері не було ніякого тексту. Підписуватися мали всі чле-
ни родини, бо від того буде залежати кількість наділеної
землі. Зрозуміло, що кожний підписував радо. «Земельна
комісія» з підписами опісля верталась до Ужгороду, де на
верху підписаної петиції видруковувано текст: «Підписані
громадяни села... дня... одноголосно рішили виступити з
Греко-католицької Церкви і просять приймити їх у лоно
Православної Церкви». Підписи селян з таким доповненим
текстом опісля пересилано до єпархіального правління
Православної Церкви в Мукачеві, звідки після схвалення
пересилано ті акти до уряду культу в Ужгороді для адмі-
ністративного полагодження. Шеф уряду культу Петро
Лінтур звичайно зараз видавав наказ народньому коміте-
тові перебрати греко-католицьку церкву при збройній по-
мочі міліції. На багатьох місцях повстають заворушення,
вірні обстають за своєю церквою, мусить прийти відділ
війська, виарештувати більше селян і так силою впрова-
дити православного священика до греко-католицької церк-
ви.

А все це діялося тоді, коли Закарпаття було ще за-
піллям воєнних акцій, коли вся комунікація була внемож-
ливлена. У такому часі Єпископ не мав ніякого зв’язку із
своїми вірними й тому час до часу розсилав своїх до-
вірених кур’єрів по парафіях, щоб священиків та вірних
інформувати про те, що грозить Церкві і як треба по-
водитися в тих чи інших випадках.

Потреби Церкви вимагали нав’язати контакт з Народ-
ньою Радою. У перших днях січня 1945 Єпископ Теодор у
товаристві трьох своїх священиків зложив візиту у голови
Народньої Ради — Івана Туряниці. У нього вже чекало на
Єпископа чимало достойників, а також обов’язково пол-

296

ковник Тюльпанов. Розмова йшла спочатку в приятель-
ському тоні. Але помалу зійшла вона на тему «возз’єднан-
ня» й Тюльпанов накинувся на Єпископа, що він і свя-
щеники ще не підписали «маніфесту» в справі «возз’єднан-
ня», народ про те знає і тому й сам ставиться неприхильно
до ідеї «возз’єднання», ба навіть з наказу Єпископа свяще-
ники ніби агітують проти підписування «маніфесту», а це
— підкреслив Тюльпанов — може мати дуже сумні на-
слідки для єпархії.

Єпископ Теодор спокійно відповів, що він, як Єпископ,
не політизує й тому маніфесту він не підпише, бо це вже
політичний акт, але готовий він до співпраці завжди на
полі соціальному й культурному, як також готове до
співпраці й священство. Та Тюльпанов ще більше розсер-
дився й розкричався про недавню ще політичну діяльність
єпархії та зробив закид, що Єпископ і греко-католицьке
духовенство саботує Народню Раду, ба що більше, веде
підпільну працю проти неї та проти Червоної армії. Настрій
ставав щодалі то бурхливіший. Але Єпископ спокійно від-
кидав усі ті закиди й цілу розмову старався довести до
лагіднішого кінця тим, що обіцяв перевести в єпархії збірку
на вдів та сиріт по тих, що впали за «визволення» За-
карпаття. При тій нагоді показали Єпископові статтю в
найновішому числі «Закарпатської Правди», де була об-
ширніша реляція про делегацію галицького греко-католи-
цького священства, яка під проводом архимандрита Кли-
мента Шептицького відвідала в Москві голову Ради у
справі культів тов. Карпова й передала йому понад 100
тисяч карбованців для інвалідів та вдів і сиріт. Пропоно-
вано Єпископові Теодорові, щоб і він поїхав до Москви,
що це зробить добре враження на всіх. Указувано йому ще
на зразкове ставлення православного духовенства в СРСР,
на різні його «геройські подвиги» під час війни й обо-
в’язково вихвалювано свободу релігії в СРСР.

Єпископ відвідав ще кількох «уповноважених», як та-
кож окремо відвідав полковника Тюльпанова, щоб вибла-
гати випущення на волю священиків, що сиділи по в’яз-
ницях.

Наступного дня всі часописи широко реферували про
відвідини Єпископа в Народній Раді, про «дуже сердешний
тон розмов» та про намічену «найвужчу майбутню спів-

297

працю». Але, фактично, одиноким позитивним і корисним
наслідком тих відвідин було лише те, що незабаром ви-
пущено з тюрми священиків Даниловича, Егрешія, Па-
сульку, Поповича, Русинка й Ортутая; цього останнього
заарештовано опісля ще раз і вивезено кудись у глиб Росії.

У половині січня, як було умовлено, полк. Тюльпанов
узяв до авта Єпископа Теодора та двох його священиків і
відвіз до Михаловець, де містився генеральний штаб «4-го
українського фронту» та його шеф — генерал Петров. У
покоях, де генерал Петров приймав Єпископа Теодора,
було чимало генералів і полковників, а також генерал-
полковник Мехліс та полковник Тюльпанов. Розмова між
Преосвященним Теодором і генералом Петровим зачалась
у справді сердешній атмосфері. Відразу пізнати було, що
генерал Петров — це освічена людина, а також видно
було, що про Католицьку Церкву він добре інформований.
Він просив Єпископа докладно розповісти про теперішній
стан Греко-католицької Церкви, про давніші й теперішні її
кривди, про матеріальний стан священства й т. п. Пре-
освященний Теодор докладно розповів, що представники
Червоної армії та Народньої Ради вороже ставляться до
Греко-католицької Церкви, священиків позбавлено держав-
ної платні, що була майже одиноким джерелом прибутку
греко-католицьких священиків на бідних приходствах; за-
говорив про спеціальне фаворизування зовсім непопуляр-
ного православ’я, про кооперацію Червоної армії при пере-
биранні греко-католицьких церков, при арештуванні греко-
католицьких священиків, поскаржився й на конфіскацію
невеликих єпископських дібр, що були одинокою піддерж-
кою єпархіяльних інституцій та пенсійних фондів. Генерала
Петрова це все дуже здивувало й коли він запитав полк.
Тюльпанова, як міг він до таких ексцесів допустити, цей
— досить збентежений — відповів, що Єпископ та його
духовенство ще й дотепер не підписали «Маніфесту» про
возз’єднання з СРСР, Греко-католицька Церква в минуло-
му співпрацювала з мадярами, а тепер потай працює проти
прилучення Закарпаття до СРСР. З того почались гарячі
дебати.

Преосвященний Теодор і два його священики доводили,
що всі ті закиди найчастіше є вигадані, чи переборщені, а
що радянська армія по тисячолітній мадярській неволі все

298

ж знайшла під Карпатами слов’янське населення, то це є
заслуга виключно Греко-католицької Церкви, яка у своїх
храмах і школах підтримувала народнього слов’янського
духа. Єпископ згадав культурну й національну працю дав-
ніших і новіших греко-католицьких священиків і показав,
скільки їх сиділо по в’язницях давніше, а головно за
останньої мадярської окупації. Генерал Мехліс заговорив
про неприхильне ставлення Ватикану до СРСР і підкрес-
лив, що неможливим і недопустимим є, щоб у СРСР
існувала Церква, яка свою найвищу ієрархію має десь за
кордоном, і тому для Греко-католицької Церкви нема ін-
шого виходу, як піддатися під юрисдикцію московського
патріярха. Ці дебати перервав генерал Петров заувагою на
адресу генерала Мехліса, що це противиться духові Гре-
ко-католицької Церкви, і не можна того від Єпископа ви-
магати. А полковникові Тюльпанову він сказав, що оскіль-
ки священики мали державну платню в минулому, то На-
родив Рада також мусить їм давати платню й полковник
Тюльпанов має подбати про те, як також постаратися,
щоб сконфісковані добра були віддані назад єпархії.

Єпархіяльні маєтки, дійсно, було віддано назад Єпи-
скопові, але лише на кілька днів. Спеціальним декретом
Народньої Ради їх дефінітивно («націоналізовано». Через
якийсь час генерал Петров був переміщений кудиінде, і так
державна платня для греко-католицьких священиків не бу-
ла вже виасиґнована.

А все ж ці відвідини цивільних та військових властей,
як також і чимраз твердіші протицерковні декрети Народ-
ньої Ради та постійні атаки преси на греко-католицький
клир, ще більше утвердили Єпископа в переконанні, що
більшовики вирішили безпощадно зліквідувати Греко-ка-
толицьку Церкву, яка має опору тільки в Бозі, у свяще-
никах і вірних. Погляд на незломність священиків, що
вигнані з парафій працювали як фірмани, склепарі чи як
дроворуби в лісах, але не заломлювалися, погляд на не-
бувалий релігійний підйом по селах, на геройські подвиги,
ба й мучеництво цілих соток простих сільських чоловіків
та жінок — оце була одинока потіха Єпископа в понурій
та пригнобливій дійсності.

З провінції приходили все нові й нові реляції про
насильства й Єпископ Теодор ходив до представників

299

Народньої Ради — до Ів. Туряниці, до Тюльпанова й
Лінтура — протестував, доказував безправність таких на-
сильницьких декретів і розпорядків, що противляться най-
основнішим засадам людської свободи, але всі ті протести,
й переконування та просьби не мали й не могли мати
ніякого успіху. Єпископ знав дуже добре, що це все нічого
не поможе, але вважав своїм обов’язком протестувати й
кричати, щоб вірні бачили, що церковна влада не кориться
власть імущим.

Священиків і вірних, що з плачем приходили до нього
з провінції, Єпископ закликав до витривалости, до герой-
ства, до пожертвування навіть і життя за віру. Щоб по-
кріпити на дусі вірних своєї єпархії, Єпископ Теодор у
половині березня 1945 вибрався із своїм секретарем на
звичайному возі з Ужгороду аж до Хусту, де на Мар-
марощині відвідав цілий ряд сіл від Драгова аж по Білки й
Берегове. Усюди проповідав, усюди приймав депутації,
всюди потішав і кріпив. Вірних охоплювало якесь дивне
надхнення, одушевлення. Подорож Єпископа була тріюм-
фальним походом і небувалою маніфестацією греко-като-
ликів по містах і селах, проявом вірности переслідуваній
Церкві та її найвищому голові Папі Римському. У кожній
місцевості урочистість закінчувалася папським гимном і
народ із сльозами в очах співав: «Боже, хрань Святого
Отця, Христова Намісника!» Ця подорож Єпископа Тео-
дора тривала цілий місяць, до половини квітня.

Та вийшов новий декрет Народньої Ради, на підставі
якого в тих місцевостях, де греко-католики не мають
більше, як одну третину населення, ціле церковне майно
разом із церквою має бути передане православним, а в
тих місцевостях, де греко-католики творили більше, як
одну третину, там греко-католицький церковний маєток
мав розділитися пропорційно. До того уложено тенденцій-
ну статистику, щоб так чим більше церков могли пере-
брати. Це і вдавалось їм у тих селах, де було дуже мало
греко-католицьких вірних. Але коли зачали проводити той
новий декрет по таких більших селах, як Білки, Старий
Давидків, Буштин, Великий Бичків, Тячів, Волівці, Негроть,
Новоселиця — там греко-католицькі вірні просто тілом
своїм боронять доступ до греко-католицьких церков, на
них сиплеться каміння з боку православних, падуть удари

300

палиць і крісів військової підмоги, ллється кров, у порох
падуть поранені, здіймається плач і крик, дзвони дзвонять
на тривогу, на вантажних автах приїздить НКВС, відво-
зить десятки заарештованих: просто образ «страшного су-
ду»; а все ж таки греко-католики не здались і церкви своєї
не відступили православним. Вістка про ці факти, особливо
ж про події в Білках, стрілою перелетіла по всьому За-
карпатті і ще більше кріпила греко-католиків.

Бачачи такий неуспіх свого хитрунського декрету, упов-
новажений у справах культу, комуніст і безвірок Лінтур
наважився сам піти по селах агітувати. Під охороною
міліції хотів збирати підписи про перехід на православ’я,
але як тільки зачав промовляти до зібраного народу, його
слова тратилися в бурі окликів: «Давайте хліба!», «Давайте
лахів!», «Таку ви нам свободу принесли?!» Такі успіхи
мусіли переконати Лінтура, що його агітування також
нічого не поможе, і так мусів він припинити ці свої «мі-
сійні подорожі».

Відважний спротив греко-католицьких віруючих майже
на цілому Закарпатті осягнув те, що на якийсь час при-
пинено дальше перебрання греко-католицьких церков.

Та прийшли нові удари: в Галичині виарештовано всіх
греко-католицьких єпископів і повстала «Ініціативна гру-
па» Костельника, а Закарпаття дня 29 червня 1945 було
прилучене до УРСР.

Всі церковні школи знаціоналізовано ще у травні 1945,
а під осінь усі вчителі дістали сувору заборону ходити до
церкви, бо «тим учитель дає злий приклад студіюючій мо-
лоді». У вересні скасовано навчання релігії в школах. Народ
демонструє, збирає підписи, масовими депутаціями ходить
до Народньої Ради, покликується на «волю народу», але їх
виганяють без пояснення.

Заведені спочатку українські школи перетворюються
помалу на російські й мадярські, а на новозаложеному
університеті в Ужгороді (факультети медичний, природни-
чий, філологічний та історичний) професорами є майже
самі росіяни й викладова мова також російська. У всіх
середніх і вищих школах, крім директора, є ще політичні й
військові «виховники». Священики з професорськими дип-
ломами були поставлені перед вибором: зректися священ-
ства або професури, і то без усякої пенсії за довгі літа
своєї професури. Проте всі до одного зреклися професури.

ЗОЇ

Молодь стараються комуністи відвернути від батьків і
від Церкви; для того щонеділі роблять прогульки від
раннього ранку й заливають молодь алькоголем.

Супроти цього Єпископ Ромжа видає розпорядок своїм
священикам, щоб збирали молодь на катехизацію в церкві.
Молодь горнеться до церкви й тому Народня Рада кличе
Єпископа до себе і наказує йому суворо забороняти свя-
щеникам навчати дітей релігії як у церкві, так і в будинку
парафії. Та тут Єпископ поставився ще мужніше, ніж до-
тепер. У довгій та гострій дебаті просив показати той
закон, яким забороняється навчання релігії ще й дома, а
також відкликувався на Сталіна та його конституцію. Це
трохи стримало комуністів, і покищо не забороняли при-
ватного навчання релігії. Але взялись за інші способи. Ен-
каведисти поосібно відвідують священиків по селах і гро-
зять їм арештом та вивозом, коли не перестануть учити
релігії. Тоді Єпископ видає новий розпорядок, а саме, щоб
священики вечорами відправляли молебні з короткими про-
повідями. На такі молебні приходили батьки з дітьми, і
так знайшовся спосіб на дальше навчання релігії. Друкар-
ню оо. Василіян сконфіскували, інші друкарні не сміли
друкувати нічого релігійного, -молитовники й релігійні
книжки скоро вичерпалися, і не стало підручників релігії.
Тому Єпископ дає друкувати на цикльостилі головні мо-
литви з коротким катехизмом і тайно розсилає їх свя-
щеникам, щоб роздавали вірним.

Щоб унеможливити дальше виховування клиру, кому-
ністи сконфіскували ужгородський замок, у якому місти-
лась духовна семінарія. Єпископ помістив тоді богословів
у маленькому інтернаті. А що не було з чого вдержувати
богословів, Єпископ розсилав їх по селах, вони збирали
харчові продукти, — віруючі складали їх із сльозами в
очах, і так духовна семінарія поборола найтяжчі труднощі.
Комуністи не могли стерпіти того, що Єпископ так з
нічого потрапить удержати 40 богословів, і зачали нову
атаку на духовну семінарію. Народня Рада вимагає від
Єпископа показати декрет, яким Москва дала згоду на
відкриття духовної семінарії. Та духовна семінарія існувала
вже від століть і нового декрету не потребувала. Все ж
компартія видає декрет, яким духовна семінарія закриває-
ться, а будова інтернату переходить на власність держави.

302

Єпископ протестує аж у Москві, і Москва уневажнює
декрет компартії Закарпаття про закриття духовної семі-
нарії. Здавалося, що справа виграна. Та невдовзі більшо-
вики насильно вломилися до будови інтернату, богословів
вигнали й дім окупували.

Вістки про виарештування греко-католицького єписко-
пату в квітні 1945 та про насильне ліквідування Греко-
католицької Церкви в Галичині сильним відгомоном від-
бились по цілому Закарпатті. Місцева преса приносила
просторі реферати про «розвал фашистської» греко-като-
лицької Церкви в Галичині, й посипались нові напади на
Греко-католицьке духовенство Закарпаття. Стало ясним,
що така сама ліквідація чекає Церкву й на тому малому
терені. Єпископ пильно стежив за подіями, що відбувались
у Галичині, досвіди з переслідування «старшого брата»
докладно аналізував і старався використати в дальшій
боротьбі за волю Церкви. Про все тайно інформує своїх
священиків, закликає до витривалости, жертвенности й
геройства та перестерігає перед зрадою. І більшовики
даремно шукали закарпатського Костельника, даремно
шукали іншого «ініціатора». Багатьох священиків-целебсів
кликали на НКВС спершу тільки отак поговорити, намов-
ляти, зискати, обіцюючи єпископства, митрополії, відзна-
чення, а коли це не помагало, арештовували і своїми ві-
домими методами «зм’якшували» свої жертви (два з них
щасливо дістались за кордон!), але всі до одного відпо-
відали: «Вивезіть, розстріляйте, замучте, але я своєї Цер-
кви не зраджу!» А так відповідають і прості віруючі по
селах, яких по ночах возять на «допроси», цілими ночами
вичерпують стоянням без руху лицем до стіни та тяжкими
перехресними питаннями.

Коли ж це все не помагало, зачали знову арештовувати
священиків. Так арештовують о. о. Р. Кабація в Середньо-
му, М. Мондія в Берегові, І. Поповича в Білках, Т. Скибу
в Мідяниці, І. Міню в Чорному Ардові і знову Євг. Орту-
тая в Ужгороді, крім того привозять заарештованих у
Мадярщині ужгородських священиків — каноніка А. Іль-
ницького та Ст. Фенцика, — роблять «монстр-процеси», на
яких увесь клир зображають як банду найгірших розби-
шак. Проте священики не «м’якнуть», і віруючі не відвер-
таються від своїх священиків. Ба, що більше, до Єпископа

303

приходять депутації від православних громад і просять
прийняти їх назад до Католицької Церкви. Священиків,
що їх комуністи прогнали з парафій, приймають села, що
не мають парафій, а є тільки філіями, й так творяться нові
парафії в селах: Жнятино, Яблоново, Бенедиковці, Кла-
чаново, Горяни, Оріховиця, Бачава, Гайдош, Шішловці,
Баянгаза, Старе Давидково, Чома, Гетеня, Факовбики,
Хемлевц, Суха Бронька, Вишній Синевір, Шаркад.

Дня 22 жовтня 1945 Синод Російської Православної
Церкви в Москві іменував уманського Єпископа Нестора
єпископом Ужгородсько-Мукачівської єпархії. Він і приїхав
скоро на Закарпаття, осів при дотеперішній православній
катедрі в Мукачеві, нав’язав дуже сердешні зв’язки з Туря-
ницею й іншими представниками місцевої комуністичної
влади, дістав гарне люксусове авто до диспозиції й зачав
організовувати свою православну єпархію. У пресі скоро
появилось проголошення, що з приходом нового право-
славного єпископа кінчаться всі власті Єпископа Ромжі, а
православний єпископ у короткому часі перебере греко-ка-
толицьку катедру в Ужгороді й управу всією греко-като-
лицькою єпархією. Та новий православний єпископ не на-
дхнув своїх православних священиків і не завоював
симпатії своїх православних вірних. Високі податки, що
ними обкладав усі православні громади, заборона релігій-
них маніфестацій та навчання релігії, яку сам цей єпископ
видав, поліційний спосіб його ставлення до священиків і
вірних — усе те скоро знеохотило священиків, а між його
вірними поширилася вістка, що це не єпископ, а офіцер
НКВС.

Греко-католицька Церква чекала, що от-от з Ужгороду
чи з Києва прийде урядовий декрет про знесення Унії. Але
ні, так не сталося. Зближався час цілодержавних виборів
до Верховної Ради СРСР, треба було голосів усіх меш-
канців Закарпаття, отже практичний розум казав греко-
католиків не дратувати.

Згадані вибори відбулися дня 10 лютого 1946. Перед
виборами уповноважений Лінтур покликав до себе Єписко-
па Ромжу й намовляв його видати розпорядок до греко-
католицьких священиків, щоб вони в проповідях зобов’я-
зували своїх віруючих голосувати в день виборів, а коли
Єпископ відмовився видати такий розпорядок, то Лінтур

304

просив його хоч так зарядити богослуження на день ви-
борів, щоб ніхто не міг виправдуватися, що не міг го-
лосувати, бо ціле дообіддя мусів бути в церкві.

Після виборів зачався генеральний наступ на Греко-
католицьку Церкву в Галичині, що довершився відомим
львівським «Собором», у днях 8-10 березня. Після того
зачинається наступ на Греко-католицьку Церкву й на За-
карпатті. У половині березня Єпископ Ромжа дістав по-
відомлення від культового відділу обласного виконкому,
що чергового дня чекає його спеціальний уповноважений у
справах культів, що приїхав з Києва й має обговорити
справи Греко-католицької Церкви на Закарпатті. Це по-
відомлення чи запрошення дуже затривожило Єпископа
Ромжу та його найближче оточення. Аджеж майже рік
тому виарештовано всіх греко-католицьких єпископів і
багатьох священиків у Галичині, а ось кілька днів тому
преса писала про львівський «Собор», що відбувався під
доглядом НКВС, та про «добровільне возз’єднання» Греко-
католицької Церкви з Церквою Православною під владою
комуністичного Патріарха Олексія. Все ж Єпископ Ромжа
не зневірився. Довгий час переклячав у каплиці, в молитвах
віддався під опіку Матері Божої і тоді вибрався в това-
ристві одного каноніка й свого секретаря до київського
уповноваженого.

Відвідини зачались дуже по-поліційному. Уповноваже-
ний відрекомендувався (Вільговатий?), попросив усіх трьох
сісти і тоді на спосіб НКВС зачав випитувати й значити
собі — перше Єпископа, як називається, де й коли ро-
дився, де студіював, де й яку працю виконував і т. д. Так
само випитав і інших двох священиків. Після такого вступу
уповноважений став перегортати стоси документів, що їх
мав перед собою, й зачав витягати «гріхи» Католицької
Церкви, Папи та інших католицьких ієрархів, говорив про
співпрацю з фашистами, про вороже ставлення до Радян-
ського Союзу, особливо ж підкреслював вороже ставлення
покійного єпископа А. Стойки до комунізму, а при тому
цитував різні витинки з єпархіяльних циркулярів, брошур
та періодики. Єпископ Теодор відповів, що в цитованих
уривках зовсім не видно ворожого ставлення до СРСР,
тільки є там ідеологічний бій та полеміка з комуністични-
ми часописами, що нападали на Церкву, а те все було

305

написане тоді, коли Закарпаття було частиною інших дер-
жав, де такий спосіб полеміки був законом дозволений.
Уповноважений розлютився. Старався всіма способами до-
вести, що Греко-католицька Церква провинилася проти
інтересів народу й тому тепер повинна каятися за свої
гріхи, як це зробила Церква в Галичині. У відповідь на те
Єпископ Ромжа спокійно розповів, як Церква через свої
школи, підручники, книжки, брошури й часописи, видавані
в народній мові, зберігала слов’янський дух народу тоді,
коли Православної Церкви на Закарпатті ще взагалі не було.
На потвердження своїх слів Єпископ покликався на серію
статтей одного київського професора, що саме друкувалися
в ужгородській газеті «Закарпатська Правда», де конста-
тувалися ці заслуги Церкви на Закарпатті. (Чергового дня
«Закарпатська Правда» перестала друкувати продовження
тих статтей!). Уповноважений не сподівався таких смілих
відповідей молодого Єпископа й не був приготований на
такі конкретні докази: тратив лінію розмови, лагіднів і
старався скінчити розмову. Закінчив її тим, що сказав, що
після «возз’єднання» Греко-католицької Церкви в Галичині
існування тієї Церкви на Закарпатті стає проблематичним,
і тому для вияснення тієї справи радить він Єпископові
вибратися з єпархіяльною делегацією до Києва, а ще
краще до Москви. Єпископ відповів, що в таких важливих
справах не може рядити сам, а мусить поговорити із
своїми дорадниками. На цьому скінчилася тяжка розмова,
що тривала дві й пів години.

Перша спроба поставити Єпископа Теодора на коліна
не вдалася. Все ж такі спроби «зм’якшити» Єпископа по-
вторялися ще кілька разів, і Єпископ на такі розмови йшов
завжди в товаристві одного прелата й свого секретаря.
Тон таких розмов був то гостріший, то лагідніший, але
під кінець київський уповноважений говорив уже ясно, що
в Радянському Союзі Греко-католицька Церква не може
існувати та що Єпископ, разом із своїм священством і
вірними, повинен перейти на православ’я, бо коли того не
зробить сам і добровільно, тоді до того дійде й так, і то
вже іншими способами, але тоді для Єпископа вже не буде
пощади. Відповідь Єпископа була коротка, але тим ясніша
й відважніша: «Радше смерть і всі муки, як зрада Церкви».
Єпископ був на смерть блідий, але спокійний, а його очі
горіли святим вогнем ісповідника.

306

Одні з останніх відвідин у київського уповноваженого
заповідались особливо небезпечними. Коли Єпископ, по-
кликаний знову, прийшов у товаристві своїх двох найближ-
чих священиків, уповноважений холодно й твердо сказав:
«Я звал толька епіскопа». Коли Єпископ виправдувався,
що це його найближчі співробітники, уповноважений ще
раз суворо повторив: «Я звал толька епіскопа!» Тоді Єпи-
скоп попросив обох священиків почекати на нього, а на
розмову піде він сам. Ця зустріч, як казав Єпископ опісля,
була найтяжча з усіх, але він увесь час відчував особливу
близькість і опіку Матері Божої, і те додавало йому сили
та відваги. Єпископові закинено, що він підбурює свяще-
ників та вірних проти СРСР, у проповідях явно агітує
проти комунізму, саботує радянські закони, бо не забо-
роняє навчання релігії; священики, бачивши такий злий
приклад свого єпископа, роблять те саме, а за ними йдуть
і люди, як це виявилося при останніх виборах. Єпископ
відповів, що аджеж компартія вибори виграла на 99 від-
сотків, і майже не було таких, що були б голосували проти
комуністичних кандидатів, отже який тут злий вплив єпис-
копа чи священиків на своїх вірних і яке підбурювання
проти радянської влади? Ті слова Єпископа вивели з рів-
новаги київського уповноваженого, він зірвався з фотелю,
зачав несамовито кричати, говорив до Єпископа, як до
останнього фірмана і грозив йому, що тяжко відпокутує за
свою впертість. Така «приємна» розмова тривала майже З
години. Коли Єпископ вийшов від уповноваженого, то хоч
видно було, що він докраю вичерпаний, все ж усміхнувся
до своїх священиків, які на нього чекали, й виходячи на
вулицю, сказав: «Предобрий Бог допоміг щасливо пере-
бути ті тяжкі години й мабуть ми зискали знову трохи
часу для існування св. Церкви».

Відтоді самому Єпископові на якийсь час дали спокій,
але переслідування Церкви тривало далі й могутніло.

У червні 1946 зачався в Ужгороді «народній суд» проти
«колаборантів». Був це суд над колишніми політичними
діячами, як Андрій Бродій, Михайло Демко, І. Шпак, А.
Грабар і інші. Суд відбувався прилюдно й виявилося, що
комуністи і цей, чисто політичний, процес хочуть вико-
ристати для боротьби проти Церкви. Головний прокурор
Андрашко під керуванням свого московського колеги так

307

ставив питання, щоб з відповідей підсудних виходило, що
Греко-католицька Церква на Закарпатті найтісніше співпра-
цювала з цими провідниками «Автономного Земледільсько-
го Союзу» та з різних тайних фондів фінансувала полі-
тичні акції цієї партії, яка за першої Чехо-словацької рес-
публіки, фактично, працювала для Мадярщини, а за ма-
дярської окупації була спеціально фаворизована. На про-
цесі «сконстатовано», що Греко-католицька єпархія на
Закарпатті за допомогою Ватикану створила «Фонд обо-
рони віри» і з того фонду фінансувала протинародню
діяльність Автономного Земледільського Союзу... Місцеві
газети не пощадили навіть таких чисто релігійних орга-
нізацій, як Марійські Дружини, Товариство Серця Христо-
вого й Апостольство Молитви: всі вони проголошені як
резервуари для збирання фондів на протинародні акції цієї
політичної партії. Греко-католицьку Церкву таврували як
ворога народу й домагалися її ліквідації.

Цікава була реакція народу на всі ці цькування проти
Єпископа, священиків і Церкви. Єпископ Теодор у часі
Зелених Свят вибрався на храм церкви до Севлюша та до
Великих Кум’ят. На вістку, що там буде Єпископ, народ
горнувся до тих місцевостей з найдальших околиць, при-
ходив великими процесіями, мов на великі прощі, щоб
побачити свого Владику й почути його слово в час такої
скорботи. Коли була вістка, що на празник св. пророка
Іллі Єпископ буде в Бороняві, де на той празник сходи-
лось до монастирської церкви оо. Василівн яких 3-5 тисяч
вірних, тепер прийшло їх коло 20.000. Із сльозами в очах,
вислухавши проповідь Єпископа й покріплені його апо-
стольськими батьківськими словами, ті тисячі підносять
пальці вгору і присягають витривати у вірі батьків аж до
смерти. На празник Успення Матері Божої щороку коло
20-25.000 людей приходило на Чернечу Гору біля Мукачева
до монастиря оо. Василівн. Цього ж року прийшло їх
понад 50.000, як ще ніколи дотепер. А коли зважити, що
простенькі закарпатські побожні селяни вважають собі за
гріх їхати на прощу фірою, автобусом чи потягом, отже
ідуть пішки (така подорож триває й 2 дні у спеку й у
пості), то [не важко] бачити, який підйом був у народі,
коли аж такі великі маси горнулись туди, де мав бути
Єпископ. Такі великі масові вияви віри не були до вподоби

308

більшовикам, і тому вони на місці проголосили, що мона-
стир за ту прощу мусить зложити 20.000 карбованців по-
датку. Коли один проповідник оповістив людям цей роз-
порядок НКВС, народ протягом одної години радо зложив
цю високу суму, щоб монастир не потерпів ніякої шкоди.
Тоді ніхто не сподівався, що це останній відпуст на Чер-
нечій Г орі.

В тому часі вийшов декрет про конфіскату всіх пара-
фіяльних і церковних земель. Такі декрети видавались уже
й перед тим, але народ не рвався перебирати ті землі, а
уряди не знали, що мають робити. Коли ж тепер уряди
зачали напирати на розподіл земель (а священиків, коли
хочуть їх мати, мусять удержувати самі вірні), люди майже
всюди заявили, що не хочуть своєї совісти обтяжувати
відбиранням того, що було дане «на Боже». З Ужгороду
сипляться громи на народні комітети, що не виконують
наказів, сприяють «неблаґонадьожним елементам» і не хо-
чуть дати бідним те, що їм належиться. Комітети знову
скликають тих бідних селян, а ті проголошують: ми не є
бідні й Божого не потребуємо. Тоді виходить наказ ті
землі перебрати для колгоспів. Та в багатьох місцевостях
побожні вірні й тут зуміли обійти нові розпорядки: па-
рафіяльні й церковні землі перебрали, розділили між со-
бою, гарно обробили, а ввесь урожай передали священикові.
Та не довго остало це в тайні. Коли про це довідалися
комуністи, забрали всі землі й від того часу вірні самі
вдержують священиків.

Єпископ Теодор не упадає духом. Хоч комуністи за-
брали багато церков і приходів, хоч вигнали багато свя-
щеників, хоч забрали тепер і землі та щораз більше об-
межують свободу релігійних сходин, — потішає його те,
що не відпав ще ні один священик, а вірні не тільки що не
відпадають, але просто стають героями, як у перших віках
християнства, ба, що більше, до Єпископа приходять все
нові й нові депутації православних, які в р.р. 1920-1922
відпали від Греко-католицької Церкви, а тепер просять
прийняти їх назад до Унії й дати їм греко-католицького
священика. Тим помагається багатьом священикам з ро-
динами, що вигнані насильно з парафій, мусять піти на
працю до лісів, склепів чи до інших занять.

Та пекельні сили не сплять і надто врились їм у пам’ять
могутні прощі греко-католиків на Чернечу Гору, де народ

309

цілими століттями, а особливо в останніх роках переслі-
дувань, черпав сили до боротьби й витривання. Більшо-
вики рішилися вдарити всією силою на цей могутній центр
релігійного життя греко-католиків Закарпаття.

Дня 22 березня 1947 міський комітет покликав до себе
настоятеля оо. Василіян на Закарпатті, о. Антонія Мон-
дика й місцевого ігумена монастиря Чернечої Гори, о.
Івана Сатмарія. З приходом більшовиків оо. Василівни на
Закарпатті мали велику повагу навіть у радянських вій-
ськових властей, як герої й мученики, бо за мадярської ери
майже всі сиділи по тюрмах, як зрештою сиділи тоді
майже всі свідомі українці. Та тепер карти обернулися.
Міський комітет, де зібрались і представники НКВС, ви-
магає від тих двох монахів, щоб в імені всіх своїх монахів
підписали заяву про перехід на православ’я. Та оба вони
заявили, що того зробити не можуть. Ніякі намови, пере-
конування й погрози не помагали. Дня 24 березня сильні
моторизовані відділи НКВС окружили монастир саме під
час вечері. До їдальні увійшло кілька офіцерів і ще раз
зажадали від настоятелів підписати заяву про перехід на
православ’я, бо коли ні, то монастир зліквідують, а всіх
ченців вивезуть. Обидва настоятелі ще раз рішуче заявили,
що того не зроблять ніколи. Тоді командир відділу від-
ділив настоятелів і священиків від решти братії і сказав їм,
що не сміють ніяким способом тероризувати монахів, щоб
кожний міг свобідно рішатися. Ігумен о. І. Сатмарій
сказав тоді до всіх монахів: «Нехай кожний поступить так,
як йому совість каже». І тоді командир, тримаючи в руках
аркуш паперу з текстом про перехід на православ’я, ішов
від монаха до монаха, намовляючи кожного, щоб підпи-
сався. Та монахи один за одним відвертались від того
аркуша й заявляли, що того не підпишуть. Так зробили
навіть наймолодші кандидати, які щойно кільканадцять
днів були в монастирі й за яких настоятелі трохи боялися.
Коли так усі відмовились підписати акт переходу на пра-
вослав’я, командир наказав усім зібратися на відхід. До-
зволено їм забрати з собою трохи білля й найконечніші
приватні речі, але ніяких харчів і ніяких книжок. Через
кілька хвилин усі мусіли бути готові, бо військо їх під-
ганяло й кожний пакував свої речі при помочі багнетів.
Коли всі вже зібралися при виходових дверях, військо

310

вивело їх на монастирське подвір’я, де вже були приго-
товані три вантажні авта. Коли монахи зайняли свої місця
на автомашинах, увійшли на подвір’я православні монахи.
Один з тих монахів підійшов до автомашин, на яких
сиділи оо. Василіяни, й сказав: «Ми вас не виганяємо, і
може тут остатися кожний з вас, хто приступить до нас».
Але й тепер не захитався ні один, то й усіх василіянських
монахів, числом ЗО, ввечорі повезли під багнетами через
місто Мукачів на схід, до маленького, тісного й найбід-
нішого монастиря в Імстичеві біля Білок. Чергового ранку
мешканці Імстичева й околиці привітали монахів-вигнанців
із сльозами та зворушливими проявами симпатії й від-
данности. Навіть православні з плачем приносили до мо-
настиря матеріяльну допомогу, щоб забезпечити прожиток
такій кількості монахів у бідному монастирі, де вони
мусіли спати по коридорах на підлозі, в очікуванні дальшої
депортації.

Після вивезення монахів з Чернечої Гори Єпископ Ром-
жа дістав завізвання прийти до Обласного комітету в Уж-
городі. Там йому сказали, що на основі рішення Верховної
Ради монастир оо. Василівн на Чернечій Горі учора «по-
вернено» православним монахам, а Єпископ має видати
своїм підданим заборону протестувати, чи яким-небудь
способом проявляти своє невдоволення з такого рішення
радянської влади; коли б же щось таке сталося, тоді і
протестуючі і Єпископ сам будуть покарані. Єпископ рі-
шуче запротестував проти такого несправедливого поступу
й порушення прав Греко-католицької Церкви та василіян-
ських монахів і заявив, що ніякої заборони видавати не
буде, кажучи: «Ви допустилися грубої несправедливости,
отже й відповідайте самі за такий ваш учинок!» Ще того
самого дня Єпископ звернувся до Верховної Ради з окре-
мим протестом.

У монастирі осталася дуже цінна бібліотека з рідкісни-
ми стародавніми книгами й рукописами і з майже повними
збірками всяких наукових публікацій та аскетичної літе-
ратури. Аскетичну католицьку літературу православні мо-
нахи спалили майже всю, а коли люди ніяк не хотіли
ходити до монастирської церкви, зайнятої православними,
новоприбулі монахи покинули монастир і передали його
православним монахиням.

311

Які це були «монахи», що обняли монастир на Чер-
нечій Горі після вивезення оо. Василіян, показує таке: між
людьми ходили всякі вісті про нових монахів, але ніхто не
знав, хто вони такі. Один цікавий студент вибрався до
монастиря із знайомою панною, ніби оповіді писати. Коли
вони обоє довший час ходили по коридорах монастиря, з
однієї келії вийшов офіцер НКВС і, побачивши гостей,
запитав, чого собі бажають. Молода пара заявила, що
хочуть вінчатися, отже прийшли оповіді писати. «Монах»
в уніформі офіцера запровадив їх до однієї келії, просив
зачекати, а він пошле до них священика. Через 5-6 хвилин
прийшов до них з книгою й пером у руці той самий офіцер,
одягнений у монашу рясу, з камилавкою на голові. Мо-
лодим «женихам» стало ясним...

Втрата василіянського монастиря на Чернечій Горі була
великим і тяжким ударом для єпархії. Цю втрату Греко-
католицька Церква відчула тим більше, що ліквідацію
цього монастиря комуністи старалися використати для
пропаганди вістки, що скоро буде зліквідована ціла Г реко-
католицька Церква, що православні вже перебирають гре-
ко-католицьку єпископську катедру в Ужгороді та що всі
греко-католицькі священики, які не схочуть перейти на
православ’я, будуть вивезені на Сибір. Та Єпископ Ромжа
не заломився і тепер. Не зважаючи на страшну бурю, що
от-от громом має впасти на його голову, він розсилає
своїх тайних кур’єрів по цілій єпархії, щоб у його імені
«утвердити братів своїх». На Велику П’ятницю й на Ве-
ликдень (11-13 квітня) виголосив у катедрі сильні пропо-
віді, в яких мужньо осудив явні несправедливості темних
пекельних сил і закликав вірних витривати, бо «за нашу
вірність і за наші терпіння страждущий і воскресший Хри-
стос винагородить нас вічним життям».

Другого дня Пасхи Єпископ уже в Мукачеві, щоб і там
покріпити братів та пригадати їм, що всяке земне царство
минається, але царство Христове не минеться ніколи. Там
рівночасно проголосив, що відпусти, святковані на Черне-
чій Горі, переносяться до парафіяльної церкви в Мукачеві
й візвав вірних, щоб не оглядаючись на ніякі застрашу-
вання, прийшли в якнайбільшому числі на головний від-
пуст Успення Пресвятої Діви Марії.

На Зелені Свята Єпископ гаряче промовляє до своїх
вірних у Великій Копані та у Великих Кум’ятах, а на

312

празник св. апостолів Петра й Павла їде фірою до Вишніх
Верецьок та відвідує більше сіл на Вереченській Верховині.

Такі апостольські відвідини молодого Єпископа особ-
ливішій настрій викликували в душах вірних греко-като-
ликів, хоч промовець був він слабий. Його сильна віра,
глибока побожність і апостольська неустрашимість потя-
гали людей до нього й робили з них героїв, готових
терпіти й умирати за віру. Це духовне відродження за-
хоплює навіть нез’єдинених, які чим далі, тим у більшому
числі явно переходять назад до св. Католицької Церкви, і
то в таких твердинях православ’я, як Великі Лучки, Іза й
інші села.

Більшовики не сподівались таких наслідків натиску на
Греко-католицьку Церкву. Зачали шукати інших способів і
рішили забирати церковні будинки. Місцеві власті під
різними претекстами при помочі збройної сили НКВС
реквізують парафіяльні будови, лишаючи священикові одну
кімнату, і така сама доля загрожує й центральним будин-
кам в Ужгороді. Єпископа й цілу його канцелярію хочуть
перенести з єпископської палати до маленької будови ін-
тернату. Великий триповерховий монастир оо. Василівн в
Ужгороді, де давніше містився монастир, інтернат для 130
хлопців, клясична гімназія й друкарня, — вже 1945 року
перебрали й помістили там гуртожиток для академічної
молоді. Дозволили ще мешкати там кільком монахам на
одному коридорі, але замурували двері, що провадили до
інших частин монастиря. Отже монахи, щоб могти вийти
до церкви чи до міста, мусіли поставити собі дерев’яні
сходи з двору до вікна однієї келії і так через вікно
виходити з монастиря. Тепер мали вигнати й ту решту
монахів з дому. Хотіли силою обняти й маленьку будову,
де ще містилася Духовна семінарія, а в будовах, призна-
чених для капітули, приміщували урядників, що приходили
з Росії. Єпископ негайно вислав до Москви свого секрета-
ря з протестами, і так вдалося йому, хоч на час, захо-
ронити центральні церковні будинки від повної конфіска-
ти.

Зближався празник Успення Матері Божої і вірні го-
тувались до кожнорічної великої прощі. Отже цивільна
влада вже наперед видала заборону, що не вільно будува-
ти престолу на церковному дворі в Мукачеві. На прохання

313

кількох депутацій дозволено поставити престіл на дворі
перед церквою, але й цей дозвіл скоро відкликано. Все ж
вірні тайно виготовили престіл і чекали на самий празник.
У день празника більша депутація пішла до Народнього
Комітету з протестом. В останній хвилині, думаючи, що
не буде вже часу поставити престолу перед церквою, На-
родній Комітет дозволив престіл поставити. Тоді вірні ви-
несли перед церкву все приготоване й через годину престіл
стояв убраний і готовий на Службу Божу.

Єпископ Теодор дістав заборону, що не сміє їхати до
Мукачева, бо коли б там показався, на місці буде арешто-
ваний.

Комуністи рішили на Успення офіційно зліквідувати
Греко-католицьку Церкву. Православний Єпископ Нестор
запросив до Мукачева Екзарха з Києва, але той вислав
замість себе протоєрея Ружицького і ще двох церковних
достойників. Зі Львова приїхав Єпископ Макарій і відомий
о. Г. Костельник. З Одеси приїхав Єпископ Сергій, з Волині
— Єпископ Варлаам, зі Станиславова — Єпископ Антоній
і численні делегації з цілої України. Отже заповідалося
дуже парадне ліквідування Г реко-католицької Церкви.

У надвечір’я Успення Матері Божої і в самий день
празника маси греко-католиків у великих процесіях з хрес-
тами й хоругвами горнулись у напрямі Мукачева. Та на
всіх дорогах, що ведуть до міста, стоїть озброєна міліція
й військо. Стоять густими кордонами і великі хвилі вірних,
що напливають з побожними піснями на устах; військо й
міліція скеровує [їх] на дороги й стежки, які ведуть на
Чернечу Гору, де мають бути православні єпископи й де
має відбутись торжественно «возз’єднання» Греко-католиць-
кої Церкви з Церквою Православною. Та вірні знали, що
греко-католицький відпуст має бути вже не в монастирі, а
в місті, і тому, доходячи до Чернечої Гори, всі процесії
бродом переходять ріку Латорицю й добиваються до
Мукачева.

У день Успення Матері Божої на Чернечій Горі дов-
круги п’ятьох православних єпископів зібралось усього
яких 3.000 православних. А в місті Мукачеві (2 км від
Чернечої Гори) на подвір’ї парафіяльної церкви та широ-
ких вулицях навколо церкви біля 80.000 греко-католицьких
мужів і жінок співало Службу Божу.

314

Провал агітації й боротьби проти Греко-католицької
Церкви був ясний. Отже комуністи не мають іншого ви-
ходу, як тільки зліквідувати того, хто ці маси інспірує,
піддержує та кріпить. Тільки треба знайти відповідний мо-
мент. І така нагода скоро й навинулася.

З кінцем жовтня 1947 Єпископ Ромжа поїхав бричкою
до села Лохово, недалеко Мукачева, щоб на празник
Христа Царя посвятити церкву. Поїхав у товаристві двох
священиків і двох богословів. Посвячення церкви відбуло-
ся спокійно й без усяких приключок, але коло полудня
ціле село вже було обставлене радянськими автомашина-
ми. Єпископ Теодор правдоподібно бачив у тому небез-
пеку для себе й тому не вертався до Ужгороду після по-
свячення, а рішився переночувати на парафії. Коли в по-
неділок, дня 27 жовтня, не було вже близько села ніяких
автомашин, Єпископ рішився повернутися до Ужгороду в
товаристві вищезгаданих священиків і богословів. Коли
візок виїхав уже з польових доріг на гостинець з Мукачева
до Ужгороду і саме коли Єпископ відмовляв вервицю, на
його візок несподівано наїхало радянське вантажне авто,
хоч Єпископ їхав помалу й правильно, по правім боці
дороги, і хоч там не було ніякого закруту. При зударі
автомашини з візком Єпископа візок розлетівся на тріски,
коні були вбиті, а Єпископ, священики й богослови по-
летіли до рова, де трохи потовклися, але нічого особли-
вішого їм не сталося. На радянській військовій автома-
шині їхало більше солдатів, і коли вони побачили, що
Єпископ встає й виходить з рова, вискочили з авта та
прикладами крісів зачали товкти по головах. Єпископові
вибили всі зуби й зовсім розбили долішню ліву щоку,
потовкли голову, груди, руки й ноги. Так само до крови
збили обидвох священиків і богословів. Оббризканих кро-
в’ю лишили солдати Єпископа і його товаришів у рові,
мабуть переконані, що вони там докінчать життя. Та під
вечір усіх п’ятьох тяжко поранених привіз хтось на фірі до
міської лікарні в Мукачеві.

Єпископ аж у лічниці прийшов до пам’яті. Директор
лічниці — єврей, зоперував усіх і заопікувався ними, як
кожним іншим хворим. Через розбиті щоки й вибиті зуби
Єпископ не міг приймати ніякого харчу, й тому годовано
його штучно з допомогою золотої цівки, вложеної в уста.

315

Єпископ помалу зачав говорити і почувався щораз краще.
У середу прийняли до лікарні нову піклунку, що гарно
говорила українською мовою з галицьким акцентом. Лю-
дям, що приходили до Єпископа, вона відразу стала підо-
зрілою, бо ввесь час старалась дістатись до кімнати Єпи-
скопа, хоч більше разів було їй сказано, що її там не
треба. У п’ятницю ранком (31 жовтня) Єпископ виспові-
дався, але не причащався, бож не міг нічого проковтнути.
Все ж просив священика принести Найсвятіші Тайни й
перед ними відбув довшу адорацію. Того дня був він дуже
добре настроєний, встав з ліжка, пробував ходити й навіть
сам побрився. Ті, що мали змогу його відвідувати, раділи
його скорим поворотом до здоров’я.

Але тієї ж самої п’ятниці ввечорі директор лікарні на-
казав усім відвідувачам і піклунському персоналові опу-
стити хірургічний павільйон, де лежав Єпископ. Персонал
був здивований таким зарядженням директора, бо ніколи
ще не було такого, щоб обслуга, яка вночі має доглядати
тяжко хворих, мала йти спати. Все ж наказ був наказом і
всі забрались. Та відходячи з павільйону, декотрі з обслу-
ги зауважили, що на їх місце приходить директор-єврей і
вищезгадана підозріла дівчина. І всі знаки показують, що
вони обоє мали позбавити життя Єпископа отруйними за-
стриками або газами. Може годину перед смертю Єпи-
скопа задзвонив телефон. Коли один чоловік з обслуги
взяв слухавку до рук і почув запит з Ужгороду: «Чи Єпи-
скоп уже вмер, чи ще ні?», — він налякався. Аджеж як
може Єпископ бути вже мертвий, коли він уже ходить і
очевидно приходить до здоров’я?.. Той чоловік скоро втік
від телефону й сховався в передчутті чогось страшного. О
годині 0.30 по півночі Єпископ уже агонізував і в корот-
кому часі віддав свою душу до рук Всевишнього. Сталось
це вночі з 31 жовтня на 1 листопада 1947. Лікарська ко-
місія, що, як казали, приїхала аж із Києва, сконстатувала
удар серця.

Вістка про страшну смерть Єпископа Теодора блискав-
кою рознеслася по всій Карпатській Україні. І дарма, що
преса писала про нещасний випадок з автом, люди скоро
дізналися всю правду. Маси народу лявіною горнулись до
Мукачева, як недавно на празник Успення, цілували до-
мовину, в якій лежав Єпископ, приходили й нез’єдинені та

316

дотикали свої молитовники і св. образці до мертвого тіла,
щоб мати пам’ятку по мученикові. Всі відходили від свіжої
домовини заплакані й мовчазні.

Дня 1 листопада оповіщено, що чергового дня, в не-
ділю, тлінні останки покійного будуть перевезені до Уж-
городу, де мають бути похоронені під катедрою між ін-
шими греко-католицькими єпископами. Великі тисячі на-
роду подвійною, 34 км довгою, шпалерою увінчали до-
рогу від Мукачева аж по Ужгород, чекаючи сумної про-
цесії. Але нараз не стало ні похоронного авта, ні навіть
звичайної вантажної автомашини в цілому Мукачеві й Уж-
городі, щоб перевезти покійного Єпископа. Тільки опів-
ночі на вантажній автомашині перевезено тіло покійного
до Ужгороду. Та по дорозі все ще стояли великі маси
греко-католиків та нез’єдинених, і вони віддали останній
поклін Єпископові-Мученикові.

У понеділок, 3 листопада, єпископа д-ра Теодора Ром-
жу похоронено в Ужгороді. Тільки з найближчої околиці
Ужгороду священики встигли прийти на похорон, але, хоч
комунікація була внеможливлена, на похороні зібралось
таки яких 20.000 вірних.

Преосв. Теодор Ромжа мертвий. Умер він, як дійсний
«добрий пастир», даючи життя за своїх вірних та за прав-
диву Церкву Христову.

Саме 10 літ тому Карпатська Україна перший раз від
часів свого князя Федора Корятовича кров’ю героїв Кар-
патської Січі вписалася в історію Української Нації, як
невідлучна частина Української Держави. Мученичою смер-
тю свого молодого, але великого Єпископа Теодора й
муками та сльозами тих, що сьогодні терплять за віру
Христову в тюрмах і каторгах Антихриста, — греко-ка-
толики Карпатської України прилучилися до хорів світлих
мучеників українського Підляшшя, Полісся, Волині й Га-
личини та вписалися у світлу мартирологію Унії як вірні
й гідні діти св. Католицької Церкви Христової, яку можна
впокорювати, знущатися з неї, але знищити її — ніколи!

«І врата адова не одоліют єй!»

Опубл.: Р. Н. Голгофа Унії в Карпатській Україні. Трилітня діяль-
ність останнього єпископа др. Теодора Ромжі. «Життя і слово», Вотер-
форд, Канада, 1948, ч. 3-4, стор. 327-346.

317

СВІДЧЕННЯ ПРО СМЕРТЬ
ЄПИСКОПА ТЕОДОРА РОМЖІ

З кінцем грудня 1947 р. до Риму дійшов лист монахині, яка
опікувалася єп. Т. Ромжею у шпиталі в Мукачеві в останніх
днях його життя. Цей лист був переданий до Риму через еп.
П. Гойдича в Пряшеві.

Дня 27 жовтня [1947] наш Владика повозом вертався в
товаристві двох священиків і двох семінаристів із села
Лавки, де попереднього дня [в неділю] він посвятив від-
новлену церкву. По дорозі між селами Череївці й Іванівці
на повіз Преосв. Ромжі навмисне наїхала бронемашина з
військом, щоб так позбутися зненавидженого противника,
а відтак могти проголосити, що Владика став жертвою
нещасливого випадку. Та Боже Провидіння зарядило інак-
ше. Хоч у катастрофі обидва коні були вбиті, а карета
розлетілася на кусні, єпископові та його товаришам нічого
поважнішого не сталося. їх тільки кинено до рова і вони
трохи потовклися. Перед зударом Преосвящений саме мо-
лився на вервиці.

Не осягнувши свого заміру, вороги взялися за інший
спосіб. З автомашини вискочило кілька червоноармійців і
прикладами крісів стали товкти наших подорожніх, а
опісля поїхали собі дальше. Може сподівалися, що вони
вже всі мертві або скоро помруть. Щойно під вечір добрі
люди привезли наших дорогих мучеників до лікарні в
Мукачеві. Там переглянули Преосвященого й побачили,
що в нього була поламана в двох місцях щока, майже всі
зуби вибиті, а по цілому тілі багато менших ран та потов-
чень. Всі співтовариші подорожі скоро повертались до
здоровля, тільки Владиці зближався кінець.

318

Тут годі описати всі ті страшні болі, що їх він витерпів,
як теж надзвичайну його терпеливість. Про це колись
історія розповість цілому світові. Він перебув у лікарні
майже цілий тиждень і всі ті, що його відвідували, могли
його тільки подивляти. На жаль, Голгофа нашої Церкви
наближалась скорим кроком.

Від 29-го жовтня до лікарні призначено нову медсестру,
і то саме до того відділу, де лежав Преосв. Ромжа. Тоді
сестер-монахинь усунули звідтам. Єпископ почувався вже
багато краще. Він ще не міг їсти звичайної страви, тому
його годували тільки плинами, через трубку. Останнього
ранку [у п’ятницю, дня 31 жовтня] він ще висповідався, та
не міг прийняти св. Причастя. Тому просив принести до
кімнати Пресв. Тайни, і з гарячими сльозами в очах умоляв
Євхаристійного Христа. Він не міг був ще говорити, але з
великими труднощами спромігся на кілька слів, закликаючи
всіх присутніх [між ними була й авторка листа] до молитви
й стійкости у вірі. Помер тридцять хвилин по півночі, на
1-ше листопада 1947 р.

Кілька годин перед тим його отруїла, правдоподібно
якимсь газом, ота нова медсестра у змові з директором
лікарні, який усунув з відділу Преосвященого усіх сестер-
монахинь. Та і в хвилини смерти на лиці нашого Мученика
віддзеркалювався глибокий спокій душі. Хоч своїми устами
він уже не міг до нас говорити, все ж таки він далі про-
мовляв до нас виразом проясненого свого лиця та спокій-
ною усмішкою на устах.

Велике число вірних приходило до його труни, щоб
скласти своєму Доброму Пастиреві останній поклін. Вони
цілували його в руку, що так часто благословила їх і
дотикались його тіла своїми девоціоналіями, пересвідчені
в його святості. В цих тяжких хвилях ми залишились
сиротами, однак ми певні, що у небі тепер ми маємо
могутнього свого Заступника!

Опубл.: Ль’Екклезія. Рим, 1949, ч. 10, стор. 539; передр.з: Ісповідники
віри нашої сучасности, стор. 197-199.

319

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ

УКРАЇНЦІ-КАТОЛИКИ І ДУХОВЕНСТВО
В ПОЛЬЩІ 1944-1948

Інформації про стан Української Католицької Церкви в
перших повоєнних роках у Польщі зібрав о. В. Гриник, крило-
шанин катедральної Капітули в Перемишлі. Нижче — уривки з
цього документу.

Під Польщею начисляємо десь 80.000-100.000 вірних.
Само УБ, толкуючи нашим в’язням зникаючу кількість
українців, залишившихся у Польщі, подає цифру 60.000.
Очевидно, що УБ має за ціль в’язнів депримувати і подає
дуже зменшену кількість українців. За малими винятками,
українців у квітні-серпні 1947 переселено на т. зв. «возз’єд-
нані терени» (Вроцлавщина, Долішній Шлеськ, Щецінське
воєвідство та Східні Пруси). Людей наших вимішано з
поляками, найвище 3-4 родини українські, і то з різних сіл,
на село. Там розтягнено над ними нагляд У Б, і всяка
лучність потягає за собою арештування. Священиків від-
ділено від парохіян. Нема мови про творення гр.-кат. па-
рафій. Гр.-кат. священикам не вільно відправляти в гре-
цькім обряді, тільки в латинськім. Винятково двох свя-
щеників відправляє в своїм обряді, а се о. Теодор Сере-
динський в каплиці якихось лат. Сестер і о. Ріпецький в
околицях Ольштину (Східні Пруси). Але чи довго дасться,
особливо о. Ріпецькому, відправляти в своїм обряді, дуже
сумніваюсь, бо всьо, почавши від УБ, — воєвідства, ста-
роства, партія ППР, її ради народові, — скінчивши на ла-
тинських католиках, (особливо лат. духовенство зі своєю
єрархією), отже, від найскрайнішої лівиці до найсвятішої
правиці, уважає, що «се время благопріятно», що прийшла
та давно виглядана хвиля, щоби ту рештку златинщити, а
через те — спольщити.

321

Вже тепер на нових теренах одні лемки, як менше пере-
слідувані, не бояться признатись, що вони лемки, уживати
своєї мови на вулиці ані признатись до східнього обряду.
Прочі українці так стероризовані, що не признаються ані
до своєї народности; по-українськи говорять хіба в тіснім
родиннім кружку, а до гр.-кат. священика то бояться навіть
зблизитись. Звичайно, на підставі фальшивих документів
подаються за римо-католиків і поляків. Одно УБ знає, хто
вони, але без потреби в асиміляційних цілях не розголо-
шує сього і через пальці глядить на фальшиві заподання в
мельдункових картках та на фальшиві римо-кат. докумен-
ти. Очевидно, що всі хрещення дітей, вінчання, похорони
гр.-кат. відбуваються по костелах, бо інакше годі.

То дідичне у поляків україножерство і душехватство у
його духовенства з приходом більшовиків загострилось і
перейшло у фізичне винищування українського і греко-ка-
толицького елементу. Вже перед приходом більшовиків,
коли вони щойно зближались, убито на західніх укр.-поль-
ських рубежах кількох священиків.

Були випадки, де наші священики обороняли латин-
ських парохів та парохіян. Напр., у Балигороді напали ще
за панування німців більшовицькі партизани (спущені де-
санти) в цілі викликання ненависти у поляків до українців,
вдаючи УПА, на костел у Балигороді в неділю під час
богослуження, наміряючи там на рахунок УПА уладити
різню-масакру. Почувши про це, місцевий гр.-католицький
священик, о. Михайло Гащак, рушив зі зібраним на бого-
служення в церкві гр.-кат. народом до костела на оборону
латинників, чим перекреслив пляни й рахунки більшовиків.
Вони, зміркувавши безцільність дальшої своєї акції, від-
ступили. А мимо цього, латинське духовенство, переселене
з Галичини східньої у Польщу, пускає між своїм грома-
дянством клевети будьтоби наші священики підбурювали
УПА до різні поляків, а навіть «святили ножі». Які крив-
дячі Гр.-кат. Церкву і духовенство ходять між польським
громадянством клевети, розсівані в першу чергу лат. кли-
ром, покаже кілька прикладів, що трапились підписаному.

Один лат. питомець, вважаючи мене за лат. священика,
оповідає про відносини в останніх роках у східній Гали-
чині і подає, що чув від якогось свого кревняка, військо-

322

вого старшини, що: «Найгірші каналії це українські гр,-
кат. священики у східній Малопольщі. Вони святили ножі
на поляків». Як же він був зблямований, як почервонів,
коли я йому признався, що я належу до тих каналій, і коли
виказав йому лож і клевету, повну шовіністичної ненависти,
цеї його «інформації», хоч би з того згляду, що в нинішніх
часах ножем ніхто не воює. Якби посвячували наші свя-
щеники яку зброю, то хіба загально уживану в нинішніх
часах, пальну. Але якби хотів за це осуджувати духовен-
ство, най же в першу чергу кине каменем на тих, що дали
такий приклад, т. є своїх єпископів, що самі чи через
відпоручників своїх посвячували далеко смертоноснішу
зброю, (скоростріли та гармати перед війною 1939 р.), про
що були звідомлення та ілюстрації по часописах. Але най
буде певний, що серед греко-католиків ще є настільки хри-
стиянського духа, що не найшовся такий священик, щоби
святив зброю партизанам, ані партизанський відділ, щоби
з таким проханням приступив до свого священика.

Або такий випадок. Помагаю лат. парохові коло Вар-
шави в обході коляди. Приходжу до одного дому, де
представилась мені пані Бєлявська, б[увша] власниця дібр
Березовичі на Волині, тепер переселена. Оповідає мені,
очевидно з польського становища, про випадки на Волині
з часів очищування її від поляків, про убивства поляків,
масакру цілих осель і т. п., закінчує з емфазою: «Най-
гірше, що санкцію на то дав архиєпископ Львова — уніят
Сапєга». І знов прийшлось мені переконувати сю паню
грабіну Бєлявську, дурну, як табака в розі, пльоткарку,
що: «Сапєга є архиєпископ латинського обряду, і не Львів-
ський, а Краківський архиєпископ, що митрополит гр.-кат.
Львівський, уніят Шептицький, видав пастирський лист,
що закликав власне до протилежного, і отже, йому нема
як закидати такої санкції». Цілий час мого збивання ди-
вилась на мене з-під лоба, очевидно зла, що я посмів
станути в обороні «уніята» і розвіяти її добру віру в ту так
смачну для неї клевету. Мусіла догадатись, що і я «уніят»,
бо не стрінула ще польського ксьондзика, щоби збивав, а
не додавав нових клевет на тих страшних «уніятів».

Змалювавши незугарно в загальних контурах саме тло
і підложжя важкого життя недобитків Гр.-кат. Церкви у
Польщі, приступлю до опису поодиноких членів сего стра-

323

дальця великого — Гр.-кат. Церкви під Польщею. Черв це
роздоптаний, а не чоловік.

На чолі гр.-кат. в Польщі стоїть з волі Святого Апо-
стольського Престолу Його Ем[іненція] кард. Гльонд.
Інакше годі було, тому що кождого капіт. вікарія, чи
Апостольського адміністратора нашого сейчас депорто-
вано би на Сибір уіа Львів і Київ. Він мусів би критись,
але довго не укривався б, хібащо був би зовсім нечинним,
але тоді і безхосенним і непотрібним. Ледве чи знайшовся
б хто зі священиків гр.-кат., що відважився б на аль-
тернативу: 1) депортація на Сибір за перший і одинокий
прилюдний виступ у ролі сурогату гр.-кат. єрарха в Поль-
щі, або 2) в укриттю — непотріб, безхосенний, а може і
завада. Сам Еміненція кард. Гльонд у відношенні до гр.-
кат. духовенства, бо з ним тільки має можність стикатись,
старається бути вирозумілим, приступним, навіть співчу-
ваючим. Там, де може, в обсягу свого круга ділання,
помагає нашому духовенству, виставляючи різні посвідки,
не все, може, зовсім точні, щоб охоронити духовну особу
перед переслідуванням, чи дати можність виїхати з Польщі
і т. п. Священикам інтернованим у таборі в Явожні, їхнім
женам, хворим священикам і сс. Служебницям дав 1947 р.
підмогу на суму 100.000 зол. 1 По іменуванні його Де-
легатом Апостольським для греко-католиків у Польщі
1. IV. 1947 найменував Генерального Вікарія для Перемись-
кої єпархії, зглядно її скравків під Польщею, в особі
смиренно підписаного і затвердив іменованого Його Ексц.
Ап. адм. Лемківщини Олександром Малиновським Ген.
Вік. Андрія Злупка, додавши йому, як хворому, двох по-
мічників, а це о. Петра Шуфлята, пароха Маластова, і о.
Володимира Гайдукевича, пароха Волівця. Підмоги та
стипендії богослужебні, виєднані у Святішого Отця, роз-
ділив між наших священиків, здається упімнув двох Апо-
стольських адміністраторів за їхнє не зовсім коректне
трактування гр.-кат. духовенства й вірних, обіцяв на слі-
дуючий шкільний рік розмістити гр.-кат. кандидатів ду-
ховного стану, занимався справою обсади гр.-кат. парафії
у Кракові, щоправда, безуспішно. Прийняв звіт зі стану

1 Передані з Риму від Святішого Отця.

324

Гр.-кат. Церкви в Польщі за 1947 р., випрацьований під-
писаним, і зложив звіт свій про стан нашої Церкви в
Польщі Святішому Отцеві та виєднав нові стипендії бо-
госл. та підмоги для священиків і їх родин, для сиріт-
ського захисту в Перемишлі, для ченців та черниць дуже
обильні.

Якщо ходить про оборону греко-католиків перед гні-
том, кривдами та насиллям, то Еміненція Кардинал не
може, на жаль, нам нічого помогти. Бо хоч Його Емі-
ненція має симпатії у свому народі, то правительство
уважає Його за сторонника еміграційного, польського
уряду, що перебуває в Англії, і тому до Його Еміненції
наставлене вороже; і тому Його Еміненція навіть не про-
бував інтервеніювати або хоч би зложити протест п^оти
насильного вивозу Перемиського єпископа бл. п. Йоса-
фата Коциловського, Його помічника єп. Григорія Ла-
коти та трьох членів Капітули, хоч за це просила Його
делегація гр.-кат. Перемиського духовенства (о. крил, д-р
Микола Денько та о. Степан Яворський). Бодай пробува-
ти треба було. Хоч би се нічого може і не було помогло,
але для зглядів престижевих, зазначення свого обурення,
заманіфестування протесту, нап’ятнування насилля мало
би своє значіння, бодай для історії.

Як же прикро було делегації вийти з нічим, як прикро
гр.-кат. духовенству і вірним, що сей акт насилля збуто
мовчанкою. А напевно не замовчано би, якби то насилля
було довершене на якімсь лат. єрархові. Як прикро буде
вдаряти ся мовчанка і разити в історії Гр.-кат. Церкви.
Греко-католицькі єрархи йшли на муки і смерть, гинули,
як мученики, а римо-католицька єрархія не хотіла і бо-
ялась піднести голос на знак протесту. Сю мовчанку рі-
шучо треба уважати за фатальну помилку, тим більше, що
ходило не тільки про особу Преосвященного Йосафата,
але про рівночасну касату останнього заборона греко-ка-
толицизму в Галицькій провінції, яким являлось гр.-ка-
толицьке єпископство в Перемишлі по ліквідації у Львові
та Станиславові. Також Його Еміненція відмовився від
інтервенції в справі ув’язнених та інтернованих гр.-кат. свя-
щеників, мовляв, я за своїми, римо-кат. священиками та-
кож не вставляюсь. Може бути, що Його Еміненція стрі-
нувся б нераз з прикрістю, мусів би нераз признати, що

325

священик нерозважно вмішався в несвої, політичні справи.
Але хіба ніхто не здивувався б і не брав би за зле Архи-
пастиреві, що питається за підчиненим собі ув’язненим
священиком, що йому [священикові] закидається, або про-
хає за згляд для нього. Інша річ, що УБ нічого не відпо-
відає, ані ніяких інтервенцій не визнає, а зовсім друга річ,
коли архипастир не вставляється за ним. Духовенство має
жаль до архиєрея, що не вставляється за ним, а якщо
державні чинники ігнорують його інтервенцію, розуміють
священики свого архиєрея, співчувають з ним, скріпляється
вузол любови синівської у спільному терпінні та поневірці,
і сама свідомість священика архипастирської печаливости
за нього дає йому осолоду, силу і витривалість у терпінні.
Противно, занехання інтервенції може Церкві нанести ве-
ликі шкоди, бо священика огірчить і заломить; часто в
кожному разі навіє шкідливим холодом для архиєрея і
Церкви. Ще так в Польщі не є зле, щоб архипастир через
вставлювання за священиками міг зашкодити, навести
переслідування на себе чи на католицизм, — особливо в
римськім обряді. А зіґнорування УБ знов не є аж такою
зневагою і пониженням, щоб з засади відмовлятись від
покровительства і заступництва священиків, яке є природ-
ним обов’язком архипастиря.

Навіть за деякими гр.-кат. священиками, як, напр., о. о.
Гащак, Калинюк, Шеремета, міг Його Еміненція без обави
для свого авторитету заступатись. Про повну льояльність
сих священиків Його Еміненція був поінформований. Апо-
стольський Адміністратор Любуської землі з осідком у
Ґожові вставився за трьома нашими священиками, ув’язне-
ними у Щеціні, оо. Паславським, д-ром Сенетою Дионісієм
і Гурою Ярославом, (яких арештовано тільки тому, що
вони по переселенні на т. зв. «возз’єднані землі» разом
мешкали і до них приходили наші люди), і мав повний
успіх, бо витягнув їх. Неодин так невинно священик наш
терпить в таборі чи в’язниці, тому що не було кому вста-
витись за ним.

Також говорять, що Його Еміненція дав свою згоду на
вивезення славної бібліотеки гр.-кат. катедральної Капітули
в Перемишлі. її розшарпано, здається, на 3 части. Одну
часть мав забрати Варшавський університет, другу —
Краківський, а третю — Люблинський католицький. Його

326

Еміненція, як сам оповідав підписаному, написав до Люб-
линського ректора, щоб навіть не розпаковував цих кни-
жок, але зберіг їх, а про передачу частей сеї бібліотеки
двом іншим (світським) університетам каже, що нічого не
знає. Але Люблинський ректор, запитаний підписаним при
нагоді про цю бібліотеку, признав, що має її, але дуже
здекомплектовану, так що видно, що хтось перед ним часть
книжок забрав.

Також не знати, де дівся дуже цінний архів, що був при
цій бібліотеці з неоціненними пам’ятками, як:

1) корона короля Данила, прислана папою Інокентієм IV
по заключенні З’єдинення 1247 р.;

2) хрест ручний великий, трираменний з перцевого
дерева з дуже гарними, тонкої роботи різьбами з життя
Ісуса Христа і Пречистої Діви Марії, окований багато
золотою бляхою, на якій був виритий напис слов’янський,
що цей хрест дарував у Перемиську митрополію молдав-
ський господар, Олександер 155 і котрогось року;

3) 2 епітрахилі, даровані Перемиській катедрі Гетьма-
ном Богданом Хмельницьким;

4) нумізматична багата збірка монет — дар бл.п. Єпи-
скопа Перемиського Івана Ступницького капітульній біб-
ліотеці в Перемишлі, в якій був старожидівський сикль,
багато римських, грецьких та староруських монет;

5) ґалерія портретів Київських та Галицьких митропо-
литів гр.-католицьких, єпископів усіх єпархій гр.-католиць-
ких Київської митрополії з ХУІІ-ХІХ в. в., Мукачівських,
Пряшівських та Крижевицьких єпископів та крилошан Пе-
ремиської гр.-кат. Капітули.

Все те не знати де поділося. Певним є, що ні в Пере-
мишлі, ні в Люблині цих пам’яток нема. Є глухі і не-
справджені вісті, що цей архів є у Варшаві. Але Його
Еміненцію тяжко сими цінностями заінтересувати. Мимо
цього, що підписаний і на послуханнях кількох усно, і
трьома письмами прохав Його Еміненцію, щоб через
преосвященного лат. єпископа Перемиського Фр. Барду
забезпечив сей цінний архів, усі ті прохання залишилися
«гласом вопіющого в пустині».

Так само безуспішні були прохання підписаного щодо
забезпечення актів єп. Консисторії в Перемишлі, якими
замість соломи стелено під коні, щодо порозбиваних гр,-

327

кат. церков, стоячих отвором по виселенні гр.-кат. вірних,
щодо забезпечення церковного інвентаря, щоб його не
псовано та не перероблювано на форму, уживану в лат.
обряді. Де там! Навіть Перемиські кармеліти (що зайняли
Перемиську катедру за дозволом Міністра внутрішніх
справ і згодою Його Еміненції) переробляли щонайкращі
наші ризи, золоті й чорні оксамитні на свої, латинські
орнати та обрізали трираменний багато золочений хрест
на бані, позатирали слов’янські написи на бічних престолах,
мимо того, як сам Його Еміненція оповідав підписаному,
що Він заборонив їм щонебудь у катедрі зміняти, тому що
катедру нам признала Апостольська Столиця. Видно, що
се застереження не було належито підчеркнене, якщо оо.
Кармеліти в так короткому часі дозволили собі на нього
зовсім не зважати.

На чолі лат. єпископату в Польщі, попри Його Емі-
ненцію кардинала Гльонда, як гідністю, віком, так і по-
пулярністю, стоїть Його Еміненція кардинал Сапіга, Кра-
ківський архиєпископ. Шкода, що походить з давньої
білоруської, княжої родини, що його брат признає себе
українцем, що є членом Згромадження для Східньої Цер-
кви. До нашого духовенства ставиться все неприхильно.
Так вже із засади. До делегації наших священиків, що
явилась у Нього з проханням за інтервенцією у справі
насильно вивезеного, бл.п. Преосв. Йосафата Коциловсько-
го, Перемиського єпископа, відмовляючись від яких-небудь
починань у цій справі, сказав: «Із Сталіним я битися не
буду». Перед одним священиком гр.-кат. дорікав нашому
духовенству вибуялим націоналізмом і закінчив: «Це Шеп-
тицький виховав вас у такому шовінізмі». З многих наших
священиків, що, стративши свої парафії, голосились до
нього до праці, по довгих зводженнях дав працю у своїй
єпархії тільки одному о. Шереметі Стефанові, і то по
многих упідляючих себе пониженнях сього священика.
Прочих священиків, що голосились до нього, відсилав на
захід. Таку саму дорогу вказав гр.-кат. кандидатові ду-
ховного стану, Гамерському, а доносячи про се удавання
до кардинала Сапіги сього питомця, одна жена священика
додає: «Найгірше трафив». Значить, що є така опінія в гр.-
кат. духовних кругах, що кард. Сапіга є нам найгірше
неприхильний в цілім польськім єпископаті. В шематизмі

328

Краківської латинської єпархії перший раз в 1946 р. не
виказано Краківської гр.-кат. парафії. Надармо звертано ся
до Нього за інтервенцією з ув’язненим завідателем цеї
парафії д-ром Степаном Грабом. Завдяки Йому парафія
Краків по ув’язненні о. д-ра Граба залишаєсь уже 10
місяців необсаджена. Все застрашує і кандидатів на заві-
дателів і кардинала Гльонда Урядом Безпеки. Якби кард.
Сапіга хотів, то дав би собі раду і з тим урядом, але Він
не хоче допустити до обсади цеї парафії, а УБ є тільки
страшаком у Його руках. Один із священиків гр.-кат., о.
Василь Дяк, вже більше як два тижні сидів на цій парафії,
таючись, але пішов до кард. Сапіги, а сей сказав йому, що
«шкода з ним говорити на цю тему навіть, в його єпархії
не буде ані один гр.-кат. священик працювати» і поручив
йому вчитись лат. обряду і забиратись на захід. Також
перепав проект, щоб там на гр.-кат. парафію у Кракові
післати василіянина, що удавав би перед поляками поляка
і відправляв би в лат. обряді.

На сю парафію мали апетит польські салєтини, але
кард. Сапіга не дав їм дозволу на заняття цеї парафії, хоч
особливо перші дуже настирливо находили Кардинала,
мали кілька місяців на гр.-кат. приходстві у Кракові вже
зложені річи, планували надбудову для поширення будинку
на поміщення новіціяту чи студентату. Хоч однак кард.
Сапіга обганяє гр.-кат. парафію в Кракові від латинників,
то так само відганяє і наших священиків, а в зближених до
Кардинала кругах говорять, що Кардинал думає сю па-
рафію віддати виселеним зі Львова вірменам, яких рахує
за східньо-обрядових, і думає, що не буде йому проти-
витись Згромадження для Східньої Церкви, тому що вір-
мени «східнього обряду», а, як польські патріоти, є вони
милішими Кардиналові сусідами, як ми. Видно, кард.
Сапіга не має вже надії перефорсувати в Конгрегації на цю
парафію латинників, то хоче там милити очі «східнім»
обрядом Львівських вірмен.

Самих же вірмен зі Львова і сх. Галичини, за поданням
вірменського, вище згадуваного священика, переселилось у
Польщу 300 душ. І те число, думає, є перебільшене. Най-
більше їх залишилось у Кракові, де мають двох свяще-
ників. Кард. Сапіга віддав їм старинний, нікому з латин-
ників непотрібний костел св. Ісаака із забудованнями

329

при ньому. Там примістилась вірменська парафія, до якої,
однак, вірмени, за поданням сього ж священика, не ходять,
коли вони те саме мають в латинських, ближчих до їх
мешкань, костьолах.

Натомість, греко-католиків українців числить гр.-кат.
Краківська парафія щось із 15.000 у Кракові й околиці, які
є дуже прив’язані до своєї Церкви й обряду. Краківська
гр.-кат. парафія ніколи не була під юрисдикцією лат.
Краківських єпископів чи архиєпископів, тільки до 1898
року підлягала ця парохія Холмським гр.-кат. єпископам,
а потім, коли австрійська влада усталилась у Кракові по
знесенні Краківської республіки, влада над цею парафією
перейшла до Перемиських гр.-кат. єпископів, які викону-
вали владу над нею аж до останніх часів. Отця д-ра Г раба
іменував завідателем цеї парафії бл.п. преосв. Перемиський
єпископ Йосафат Коциловський, і так, як його попередни-
ки, зовсім не питаючись Краківського лат. єпископа. І коли
о. д-р Граб з чемности, по обнятті завідательства парафії,
зложив Його Еміненції кардиналові Сапізі візиту в травні
1946 р., Кардинал сказав йому: «Ви мені, власне, не під-
порядковані», на що відповів о. д-р Граб: «Так, не під-
порядкований». Яким же тепер правом кард. Сапіга при-
своює собі якесь право до розпоряджування цею парафією,
право не допускати чи проганяти з неї наших священиків?
До Нього, як до властивого єпископа, удаються латинники,
щоби її посісти, а Він плянує передати її вірменам. І хоч
підписаний поінформував про дійсний стан кард. Гльонда,
який був у блуді, бо думав, що Краківська гр.-кат. парафія
підлягала судовласті лат. Краківських єпископів, кард.
Гльонд і далі числиться з уроєними претенсіями до цеї
парафії кард. Сапіги, і оба крутять.

Преосв. бл.п. Йосафат, помічник Григорій Лакота і
члени катедральної Капітули Перемиської на всякі зазиви
до переселення на Західню, радянську] Україну, походячі
від більшовицьких та польських [властей], відповідали:
«Нам без дозволу Св. Отця не вільно покидати наших
становищ. Св. Отець, іменуючи єпископів та ериґуючи гр.-
кат. катедральну Перемиську Капітулу, призначив їм за
осідок Перемишль. При нашому поставленні від нас взято
присягу «без волі наших Духовних Наставників» зі сього

330

осідку, нам призначеного, не віддалятись. З переселенням,
отже, мусимо чекати на рішення Св. Отця. Добровільно, з
власної волі без зломання даної присяги і нарушення
послуху, приреченого Св. Отцеві, отже, без тяжкого гріху,
не сміємо переселюватись. Переселення, як самі голосите,
є «добровільне». Хто не підпише заяви про «добровільне»
переселення, цему не дозволяєте переселюватись, отже, ми
рішуче заявляємо, що добровільно не переселимось, бо
нам не вільно цього без дозволу Св. Отця зробити, а як ви
візьмете нас силою, тоді ми не будемо поносити вини, ані
не стягнемо на себе відповідальности перед Богом, Ду-
ховною Владою та історією, що ми зламали дану присягу
та причинились до скасування одинокої вже в Галицькій
Провінції та Польщі гр.-кат. єп. катедри й Капітули».

Преосв. бл.п. Йосафат мав усе під рукою булю своєї
єпископської номінації та присяги і цитував з них та
показував на письмі відповідні місця з тих документів
більше ущипливим і недовірливим делегаціям, що находи-
ли Його зі зазивами до переселення. Сі документи мав
бл.п. Преосв. навіть у в’язниці в Ряшеві, де також обіцяно
йому сейчасне звільнення за ціну підпису на «добровільне»
переселення. І саме ув’язнення Преосв. мало цю одиноку
ціль, зламати сталість Преосв. і зневолити до підпису та
переселення, бо інших перемиських міщан, ув’язнених ра-
зом з Преосвященним, по підписанні заяви відпускали.
Також у Мостиськах в січні 1946 р. перед урядовцями
тамошнього НКДБ, в прияві підписаного, Преосв. бл.п.
Йосафат, обороняючись перед переселенням, послугувався
з успіхом вище наведеними аргументами і документами.
Оборона ця мала в наслідку завернення Преосв. і підпи-
саного до Перемишля. В старостві в Перемишлі на нараді
у справі переселення решти українців з Перемишля на
початку березня 1946 мало запасти рішення не виселювати
гр.-кат. єпископів ані Капітули, бо вони залежні від Папи.
Також різні делегації, що приходили в цій справі до Пре-
осв. Йосафата і Григорія, особливо поляки, давались пере-
конувати сій аргументації і навіть старались переконувати,
таки в прияві Преосвященних, своїх більшовицьких спів-
делеґатів, пояснюючи їм становище Папи, як Голови Ка-
толицької Церкви, якому католицькі єпископи і священики
зобов’язані в усіх церковно-релігійних справах повинува-
тись.

331

І хто знає, чи до сьогодні не був би Преосв. бл.п.
Йосафат з Капітулою залишився в Перемишлі, якби туди
не прибув у березні 1946 Преосв. лат. архиєпископ Львів-
ський Базяк зі своїми крайніми шовіністичними священи-
ками і оо. Кармелітами зі Львова. Сі священики, що при-
їхали з архиєпископом Базяком, зачали тровити й підбурю-
вати перемиські місцеві уряди і польське громадянство
проти гр.-кат. Єпископа та духовенства в Перемишлі й
узагалі в Польщі та збивати наші аргументи проти пере-
селення, вказуючи на свого Архиєпископа й на себе, що не
зважали на подібні обов’язки. Вони мстились на нашому
духовенстві за переселення себе зі Львова і домагались
усунення нас з Перемишля й Польщі, підважуючи силу
наших аргументів проти переселення. А кармеліти Львів-
ські, хто знає чи не за плановою радою, і напевно з відома
духовної своєї Влади, поспішили позбавити гр.-кат. єпис-
копа й Капітулу катедри, до якої був прив’язаний обов’язок
резиденції їх, і вже в березні 1946 з’явились у обох гр.-кат.
Перемиських владик з уповноваженням від міністерства з
Варшави на перебрання катедри й капітульного дому. Годі
тут не добачити одної руки і плану між диверсією мораль-
ною світських, львівських священиків з найближчого окру-
ження архиєпископа Базяка та матеріяльною диверсією
кармелітів, переселених з цього ж таки Львова рівночасно
з архиєп. Базяком. Впадає в очі, що обі ці диверсії в одно
вдаряли, тільки ролі мали поділені. І дійсно, лат. свяще-
никам зі Львова вповні вдалось місцеві Перемиські уряди
переконати, що аргументація гр.-кат. Перемиського єпи-
скопа і духовенства не має підстави, є тільки крутійством.
Відтоді постала там думка за всяку ціну позбутись з
Перемишля гр.-кат. єпископа і духовенства, що і доконано
25 і 26. VI. 1946.

По кількатижневому побуті в Перемишлі архиєп. Базяк
вибрав собі на стале місце осідку Любачів, тому що в цій
околиці є кілька парафій, що належали до Львівської лат.
архиєпархії. Місцеве лат. духовенство, щоб приладити
свій парафіяльний костьол на катедру, забрало всю кращу,
багатшу утвар в місцевій гр.-кат. парафіяльній церкві.
Також при уладженні йому палати не обійшлось без кривди
греко-католиків.

Якийсь час по переселенні гр.-кат. українців з Любачева
на радянську Західню Україну залишились там сс. Згро-

332

мадження св. Йосифа, що перед тим провадили українську
захоронку в Любачеві, яка мала гарний дім. Латинський
парох Любачева з гідними собі сотрудниками заявив сс.
Йосифіткам, що їх дім магістрат Любачева призначив, як
кращий, на палату для архиєпископа Базяка, а взаміну за
те призначено їм інший дім, до якого вони мають ви-
провадитись. Сс. Йосифітки випровадились зі свого дому,
який негайно зайняли польські сестри, а до вказаного лат.
парохом дому наших сс. на допущено, бо се був підступ і
змова, щоби наших сс. викинути з Любачева. Сс. Йоси-
фітки просили лат. пароха, щоб постарався за якесь інше
приміщення, але йому ані в голові це не було. А наразі
лишились без даху над головою і приневолені з Любачева
забратись, найшли приміщення на гр.-кат. приходстві в
Кракові, де їх на прохання бл.п. Преосв. Йосафата при-
йняв о. д-р Граб, і де вони до сьогодні є, пильнуючи
церкви й приходства, а при цьому бідуючи без засобів для
удержання по ув’язненні о. д-ра Граба. Пошукати праці
могли собі на заході десь, але жаль їм було виставити
приходства і церкви на поталу. Тепер, вирвавши від лат.
пароха в Дикові свою машину штукою, вже легше їм буде
заробляти собі на життя і на лічення хворої с. Доротеї
шиттям. А архиєпископ Базяк не зайняв на свою палату в
Любачеві дому нашої Захоронки, тільки іншу, поукраїнську
віллю.

Останніми часами старався він нам прислужитись зі-
бранням спису наших священиків, що підписали «возсо-
єдиненіє», якого нетерпеливо виглядав кард. Гльонд перед
своїм виїздом до Риму і звірився з цим перед нашим
салезіянином — богословом Мазярем, що, прибувши з
Італії, був у Кардинала на послуханні. Цікаво, чи архиєп.
Базяк згадав бодай у цьому списку про страдальців гр.-
кат. за віру, або чи кард. Гльонд долучив до списку
слабодухів наших, поданого йому архиєп. Базяком, також
виказ 61 потерпілих за віру греко-католиків, предложений
йому підписаним з власної ініціативи в першій половині
грудня 1947? Якось про нього нічого не згадував вище
згаданому братові по чині.

Перемиський лат. єпископ міг нам помогти, але уперто
мовчав на всі акти терору і насилля, хоч вони діялись на

333

його очах. Вже попередньо було згадано, що він відмо-
вився видати Пастирського Листа до своїх підчинених і
упімнути їх до заховання V Божої заповіді, називаючи гріхи
проти неї «справедливою відплатою» у поляків на укра-
їнцях. І мовчав цей католицький єрарх-аскет, бо за такого
уходить серед поляків, в ім’я гонору свого шляхетного
люду, передмур’я християнства, на всі ці святотатські
подвиги, криваві знущання над безборонними з-під права
гр.-кат. священиками, масакру цілих українських сіл, гра-
бежі, вибивання вікон оо. Василівнам, сс. Служебницям, в
єпископській палаті й парафіяльнім уряді в Перемишлі. Не
підніс свого голосу, коли 1945 р. ув’язнено, ані коли 1946
р. вивезено Преосв. Йосафата й Капітулу. На його очах
оо. Кармеліти підкопувались під нашу катедру, а львівське
світське духовенство уробляло прилюдну опінію проти нас.
Відмовився запобігти розграбленню архіву капітульного,
хоч прохав його про це о. Мокій Василькович. Не прийняв
до своєї семінарії двох наших кандидатів духовного стану,
які прохали його за це. Натомість, його духовенство так у
Перемишлі, як в єпархії маси українців греко-католиків
перетягнули на латинський обряд, покликуючись на якусь
інструкцію свого ординарія і оправдуючи перетягнення цею
обставиною, що греко-католики, оскільки не змінять свого
обряду на латинський, будуть переселені на радянську
сторону, де будуть змушені до православ’я. І здається, що
це, власне оправдування переходів на латинський обряд,
було вказівкою Перемиської єпископської латинської Ку-
рії. Мовчав сей єрарх, хоч мусів знати, як польські жовніри
жахливо безчестили греко-католицькі церкви в околицях
Перемишля і як утвар, в них зрабовану, продавали в Пере-
мишлі на ринку або як латинські священики без питання
Преосвященного Йосафата, або мимо його протесту, за-
нимали греко-католицькі церкви, усували в них іконостаси
та перешивали ризи, і як те саме роблять у Перемиській
греко-католицькій катедрі кармеліти. (Тому що оо. Кар-
меліти підносять свої права до греко-католицької катед-
ральної церкви в Перемишлі на сій підставі, що ся ка-
тедра була колись їх монастирським костелом.)

Тарнівський латинський єпископ Степа се класичний
тип кресового шовініста, не дуже лицюючий з характером

334

католицького єпископа. Шкода навіть, що засідає на сто-
лиці свого [попередника], знаного з ширини серця і щиро
любленого в кругах молодшого покоління нашого духо-
венства, якому дався пізнати, як професор богослов! у
Львові, д-ра Йосифа Лісовського, що так захоплений був
східньою літургією і до нашого духовенства відносився
прихильно.

Також пригортав і приміщував у тамошній єпархії
вигнаних зі своїх душпастирських посад наших священиків
Капітулярний вікарій, справді Божий чоловік, кандидат
Булянда. Він не оглядався ні на кардинала Сапігу, ні на
Перемиського латинського єпископа Барду, що відмовляли
стало посад нашим переслідуваним священикам, а з от-
вертими раменами принимав і приміщував їх на латин-
ських душпастирствах. За його часів душпастирювало там
вісім наших священиків. Відносини зовсім змінились на
гірше, відколи Тарнівську єпархію обняв єпископ Степа.
Він сейчас відмовився принимати далі наших священиків.
Коли не знаючи про це, двох священиків наших, о. Яро-
слав Гура, завідатель парафії Краковець, і о. Володимир
Мацьків, завідатель Махнова, до нього зголосились з
проханням прийняти їх до душпастирської праці в тамо-
шній єпархії, єпископ Степа коротко відтяв їм: «Нема
місця». Сі священики удались тоді за порадою і протек-
цією до прелата Булянди, який, уболіваючи над недолею
сих священиків і над сліпим шовінізмом єпископа, сказав:
«Нема місця?! Така велика дієцезія! Так, нема місця, але
для любови Христової!». Сумна характеристика діяльности
єпископа в устах церковного достойника латинського об-
ряду і польської народности. Сумна, але правдива, як
дасться видіти з дальших виступів цього єпископа і оцінки
їх навіть цивільними людьми. Єпископ Степа усунув о.
Лициняка Василя з літньої єпископської резиденції Тарнів-
ських єпископів, де його примістив прелат Булянда. Отець
Лициняк був змушений усунутись на дуже утяжливе і
марне сотрудництво, на якому остає дотепер у гіркій нужді.
Чотирьох наших священиків, видячи і чуючи противний
вітер в єпархії, усунулись на захід (о. о. Хиляк, Савка,
Стецьків і Мацьків). На якійсь підставі вихопилось Ново-
сандецькому старості в розмові з о. Олександром Маціє-
вичем, студитом, завідателем Більцареви, Мушинського

335

деканату: «Недарма о. єпископ Степа так ненавидить
українців». До о. Лициняка сказав єпископ Степа: «Ніколи
не погоджуся, щоб греко-католицькі священики були на
Лемківщині в латинських парафіях».

За прикладом свого Архипастиря йдуть його священи-
ки. О. Венгринович, парох Мохначки, а тепер сотрудник
при латинській парафії Вільчиська, коло Нового Санча,
єпархія Тарнівська, знає про те, що латинські священики
внесли 1946 р. прохання до УБ, щоб наших священиків
змусити до переселення до Совітів. Латинський парох з
Мушини їздив з функціонерами з УБ і печатав церкви,
щоб греко-католицькі священики, які не далися виселити,
не могли в них відправляти. Латинський парох, ксьондз
Духевич з Криниці держав ключі від греко-католицької
[церкви] у Ростоці у себе. їх він дістав з УБ і, як колись
Зельман, отвирав сю церкву, коли уважав за відповідне,
зглядно давав ключі доїжджаючому завідателеві, о. Сте-
фанові Дзюбині з Нової Веси. Отцю Хилякові Євгенові,
парохові Криниці, заходами латинських священиків Ста-
роство і УБ в Новім Санчі не дозволили на побут у парафії
і сей мусів шукати праці при латинській парафії. Коли
приїхав до парафії на Різдво 1947 р., то латинський свя-
щеник, що заняв греко-католицьку церкву в Криниці, не
дозволив йому відправляти ніякого богослужіння, крім
читаної Служби Божої, хоч парафіяни греко-католики про-
хали бодай співаної Служби Божої та проповіді. Також не
дозволив о. Хилякові відправити парастасу над померлим
тоді греко-католицьким парафіянином, хоч родина прохала
за це латинського священика. Коли о. Хиляк у квітні 1947
робив старання у кардинала Гльонда і Краківському воє-
відстві за дозвіл вернути до Криниці, то Кардинал дав
йому виминаюче письмо, воєвода не прийняв, в пресі
порівняно, москвофіла, о. Хиляка з Палієвим під оглядом
націоналістичного світогляду, а вкінці о. Хиляк опинився в
таборі праці в Явожнім, де перебув від травня до серпня
1947.

Ксьондз Свйонтек, латинський парох Устя Руського на
Лемківщині, прискаржив на УБ греко-католицького пароха
Лося і доїжджаючого греко-католицького завідателя Устя
Руського, щоб в цей спосіб виперти його з Устя і та-
мошніх греко-католиків перетягнути на латинський обряд.

336

Що се ксьондз Свйонтек скаржив до УБ пароха Лося і
завідателя Устя, о. Йосифа Хиляка, то цему останньому
сказано на У Б в Горлицях, і ксьондз Свйонтек сам при-
знався до цього перед підписаним (який був коротко за-
відателем Ганчови, сусідуючої з Устям) і о. Королем
Карлом, греко-католицьким парохом Снітниці, що їх
ксьондз Свйонтек дня З.У.1947, під час візити у нього,
просив поєднати о. Хиляка Йосифа з ним, щоб цей не
писав на нього скарг до Преосвященного Степи. Тоді
ксьондз Свйонтек признав, що скаржив о. Хиляка перед
УБ за те, що о. Хиляк сварився з ним, що він (ксьондз
Свйонтек) усунув з кивота в церкві в Устю, яку оба
уживали, Найсвятіші Тайни, заложені о. Хи ляком; тільки
не він (ксьондз Свйонтек) писав скаргу, а убівці на підставі
його зажалень зробили донесення до Повітового УБ в
Горлицях. Се наївне оправдування себе ксьондза Свйонтка
було неповним і нещирим, бо ксьондз Свйонтек ще кілька
інших зовсім безпідставних закидів зробив до УБ на Хи-
ляків, за які цей з женою був ув’язнений на УБ в Горлицях
два тижні. Вправді тамошнє УБ, провіривши поставлені
ксьондзом Свйонтком закиди і переконавшись про їх без-
підставність, чи право о. Хиляка, пустило його, але о.
парох Лося, вернувши додому, застав своє мешкання ціл-
ковито розграблене убівцями. За клевету вніс о. Хиляк
скаргу на ксьондза Свйонтка до Преосвященного Степи і
був особисто у нього на послуханні. На всі скарги о. Хи-
ляка на ксьондза Свйонтка Преосвященний Степа відказав:
«А якщо він (ксьондз Свйонтек) заперечить?». Бідний Пре-
освященний Степа не мав способу дійти до правди і о.
Хилякові не дав ніякої сатисфакції. Ксьондз Свйонтек
досьогодні безкарно запивається з убівцями.

Ксьондз Свйонтек, що так показався войовничий су-
проти греко-католиків, не вмів, чи не хотів собі дати ради
з православним батюшкою, Попелем, який не тільки сидів
спокійно в Устю Руськім, але й зайняв греко-католицьку
церкву на дочерній Устя, де була окрема православна
часовня. Ксьондз Свйонтек раз пробував її зауживати на
костел і навіть, пересвятивши її, замкнув на свої замки.
Але вже слідуючої неділі батюшка казав розбити замки,
пересвятив знов церкву на православну і відправляв у ній
без перешкоди до часу переселення українців на захід у
червні 1947, коли то і православних виселено.

337

Найбільше стичности має греко-католицьке духовенство
і нарід з Апостольськими Адміністраторами на т. зв.
«возз’єднаних землях», куди кинено греко-католиків і пра-
вославних українців зі Сокальщини, Белщини, Равщини,
Любачівщини, Ярославщини, Перемищини, Бірчанщини,
Ліщини та Лемківщини (Сяніччини, Дуклянщини, Горлич-
чини, Грибівщини і Ново-Сандеччини). На тих «відзиска-
них» землях українців греко-католиків порозкидано всуміш
з православними віддільно від своїх священиків (по 3-4
родини на місцевість польську) на теренах Апостольських
Адміністрацій Вроцлавщини, Землі Любуської з осідком у
Ґожові, Східніх Прус з осідком у Ольштині та Ґданська.

Апостольський Адміністратор д-р Мілєк Кароль у
Вроцлаві неприхильно наставлений до греко-католицького
духовенства. Коли до нього зголошується якийсь наш свя-
щеник, хоч би він довший вже час у іншій єпархії від-
правляв у латинському обряді і мав про знання ним
латинського обряду вдоволяючу посвідку, жадає іспиту з
латинського обряду. Довгий час держить без посад, не-
милосердно при іспиті такім назначені еґзамінатори палять.
Надто сей прелат вимагає від наших священиків предло-
ження посвідок від латинського священика-сусіда, як цей
греко-католицький петент відносився до поляків, коли був
на своїй парафії. Така посвідка, зглядно прохання за неї
свого латинського сусіда, з яким, звичайно, були спори із-за
душохватства, є дуже упокоряюча і прикра для нашого
священика. Але що ж робити? Такому переселеному греко-
католицькому священикові не вільно перейти в інший
повіт, не то в єпархію, отже, рад-не-рад, мусить піддатись
цьому сатрапському жаданню прелата, який завзяв пере-
вищити у контролі льояльности наших священиків само
УБ. Сей прелат не вдоволяється тим густим ситом, через
яке пересіяло УБ наших священиків, і тих, що не перейшли
через нього, викинуло воно на совітську сторону, ув’язнило
або інтернувало в Явожнім. Кількох священиків сидить
дотепер, вже недалеко рік без посади. Підписаний у свому
звіті про положення греко-католиків у Польщі, предложе-
ному в 1-ій половині грудня 1947 р. Його Еміненції кар-
диналові Гльонду, звертав увагу на шкідливість, жорсто-
кість і недоцільність таких жадань Апостольського Адмі-

338

ністратора Мілєка, та чи то що помогло, підписаний не
знає. Мав бути якийсь з’їзд, скликаний до Варшави Його
Еміненцією кардиналом Гльондом уже яких 10 днів по
предложенні згаданого звіту, де Кардинал мав їх упоми-
нати до ліпшого трактування греко-католицьких священи-
ків і вірних та до залишення перетягання на латинський
обряд, але чи Апостольські Адміністратори примінились
до сих упімнень, коли такі взагалі були, сумніваюсь.

Для ілюстрації — один приклад, далеко не найяскраві-
ший, з обговорюваної території, поданий також до відома
Його Еміненції кардиналові Гльонду у часто згадуваному
звіті. До одного з вроцлавських латинських урядів пара-
фіяльних зголосилась пара наречених на сповіді. При пе-
редшлюбному протоколі вийшло наверх, що наречений
греко-католик. «Ґорліви ксєнжулек» зірвався, як ошпаре-
ний, перервав протокол, заявив, що до вінчання не до-
пустить, виявив своє здивовання над безличністю нарече-
ного (як він посмів приходити на протокол!), назвав його
бандитом і викинув за двері. Скінчилось на цивільному
шлюбі.

Апостольський Адміністратор Любуської землі Е. Но-
віцький прихильніше, як усі інші Адміністратори, ставиться
до наших священиків. Наділяє дуже радо і без зайвої про-
волоки душпастирські посади. Трьох священиків, названих
вище, ув’язнених уже на території його Адміністрації ор-
ганами УБ і відставлених до Щеціна, своїм заступництвом
вирвав на волю. За котрого з наших священиків він по-
ручить і хто прийме душпастирство в тамошній Апостоль-
ській Адміністрації, того, як сам він запевняє, УБ не
зачіпає, бо на «возз’єднаних землях» лівиця співпрацює з
Костелом, тоді як в центральній та східньополудневій
Польщі йде між тими корпораціями маскована боротьба.
Апостольський Адміністратор видав якусь енунціяцію до
свого духовенства восени 1947, якою заборонив перетягати
греко-католиків на латинський обряд під тим позором, що
греко-католицькі вірні не мають своїх священиків тільки
тимчасово. У тамошній Адміністрації працює 16 наших
священиків у латинськім обряді по латинських парафіях і
Апостольський Адміністратор з них дуже вдоволений і
хвалить їх при різних нагодах. Бо наші священики, навчені

339

бідою, працюють, а латинські позволяють собі, шабрують,
що значить: прийде на німецьке приходство, випродасть
увесь інвентар по німецькому священикові, якого викинули
тільки з валізою в руках до Німеччини, і йде друге при-
ходство випродувати. Оповідають, що якийсь єзуїт так
вишабрував 12 приходств.

Але хоч наші священики хвалять самого Апостольсько-
го Адміністратора Новіцького, скаржаться однак на свя-
щеників його, як шовіністів, що нераз допікають і кривдять
їх, використовуючи надмірно їхню працю і тяжке положення
та провокуючи їхні національні й обрядові почування.

Також Апостольський Адміністратор Новіцький не при-
йняв до своєї духовної семінарії кандидата духовного
стану, Володимира Пайташа, що по укінченій Малій се-
мінарії в Перемишлі був прийнятий на 1-ий рік богослов’я
до Великої семінарії в Перемишлі і тільки через ліквідацію
сеї семінарії восени 1945 р. не міг розпочати своїх студій.
По даремних стараннях за прийняття його до латинської
семінарії в Перемишлі і до семінарії оо. Місіонерів у
Кракові 1946 й 1947 р., попробував він щастя у Ґожові, бо
на терен тамошньої Апостольської Адміністрації виселено
його з цілою родиною. Підписаний, як парох цього пи-
томця, попирав його прохання і в кількох листах до
Апостольського Адміністратора благав його прийняти цьо-
го питомця, як маючого правдиве покликання священиче і
як загроженого військовою службою. Нічого це не помог-
ло. Ректор семінарії в Ґожові відмовив прийняття, будь-
тоби по причині браку місця. Діставши таку відмову, ми
не дали за виграну, але просили прийняти бодай на сей рік
на слухача семінарійних викладів з приватним мешканням.
Відмовлено, заслонюючись кодексом, хоч кан. 972 допускає
диспензи із-за важних причин: «пі$і Огсііпагіш іп са$іЬи$
ресиїіагіЬиз, £гауі сіє саша, опегаїа еіиз сопзсіепііа, сіізреп-
зауегії».

Вкінці ксьондз ректор Домаґала признався, що якби
сей питомець був перейшов на латинський обряд, був би
прийнятий, а що спершу не хотів змінити обряду, то тепер
він навіть не прийняв би його заяви про таку зміну, бо
питомець потім міг би осягнути дозвіл на поворот до
давнього обряду на тій підставі, що до зміни обряду був
змушений. Залучений лист цього питомця до підписаного

340

послужить як доказ, впрочім зайвий, сего прозелітизму в
трагічний момент нашої Церкви, як то виглядала ця
«братня, священича рука помочі» для своєї сестри в смерт-
них судорогах.

Апостольський Адміністратор східніх Прус д-р Бенш
також прихильний для греко-католицького духовенства, зму-
шений жахливим браком священиків свого обряду, при-
нимає зголошуючихся з отвертими раменами, не робить
ніяких труднощів, надає навіть незгірші парафії і також
додатньо висказується про поступовання і працю наших
священиків, що працюють у тамошній Апостольській Ад-
міністрації. Зате завзявся златинізувати і спольонізувати
греко-католицьких вірних, переселених в тамошню Апо-
стольську Адміністрацію. Як оповідав підписаному латин-
ський священик з тої Апостольської Адміністрації, на
якійсь конференції тамошнього латинського духовенства
Ексцеленція Бенш мав радити зібраним священикам, щоб,
прохаючих о це, греко-католицьких вірних принимали на
латинський обряд. Коли ж зібрані священики звернули
йому, хоч і правникові, увагу на заборону канонічного
права у цьому згляді, він замовк вправді, але не сказав,
що треба перестерігати цю заборону. Знов на якійсь нараді
цивільних з духовними, зі слів того ж священика, хтось із
священиків сказав, що в напрямі латинізації та польоні-
зації наших вірних латинська духовна влада одержала
уповажнення з Риму. В тамошній Апостольській Адміні-
страції між духовенством латинським є загальне переко-
нання про ці уповажнення з Риму щодо латинізації наших
вірних, в чому утверджує його поступовання Апостольсько-
го адміністратора у відношенні до наших вірних. Як під-
писаний чув від одного нашого священика, працюючого в
Ґожівській, сусідній, Апостольській Адміністрації, то Апо-
стольський адміністратор Бенш на кожному кроці каже,
що греко-католики «мають влитися» у польський елемент.

Підписаний у свому звіті до Його Еміненції кардинала
Гльонда звернув його увагу на шкідливість для Католи-
цької Церкви такого становища Апостольського адміні-
стратора Бенша до греко-католиків. Кардинал Гльонд, як
сам оповідав одному з наших священиків, на згаданій кон-

341

ференції Апостольських Адміністраторів гостро скартав
його за це, але здається, що Апостольський адміністратор
Бенш не дуже взяв собі це упімнення до серця, бо зовсім
не змінив свого становища до вірних нашого обряду, а
переконання у духовенства, що Апостольський Адміністра-
тор поступає по думці вказівок, одержаних з Риму, триває
далі.

Нижче латинське духовенство назагал стануло в рядах
гонителів Греко-католицької Церкви і до спілки з біль-
шовицькими посіпаками старалось, де могло тільки, нам
шкодити. До поданих вгорі подійсностей долучить підпи-
саний ще кілька, які однак не вичерпують цілости.

Латинські священики, що прибули до Польщі із Захід-
ньої України, розсівали різні клевети на греко-католицьких
священиків, як, напр., про свячення ножів, убивання латин-
ських священиків руками греко-католицьких священиків,
(очевидно, все те виссане з пальця), і так роздмухували тут
у Польщі ненависть до українців, а особливо до греко-
католицьких священиків. Вони, сі латинські священики зі
східньої Галичини, так зле настроїли Апостольського ад-
міністратора Мілєка до наших священиків, що він жадає
від наших священиків посвідок від латинських своїх сусідів.
Є один такий латинський священик з околиць Львова,
який, коли зійде бесіда на нашу Церкву і духовенство, все
каже так: «Дякувати Богові, що те вже скінчилося. То самі
святокрадці». Вони й розсівають фальшиві вістки про
наше духовенство, говорячи «що тільки одиниці не підпи-
сали православ’я». Перемиські Кармеліти, десь довідав-
шись, що підписаний перебуває в монастирі оо. Камедулів
на Бєлянах коло Кракова, прибули туди і інтригували
проти підписаного та викидали оо. Камедулам: «Пощо
його тримали?» А камедули задармо підписаного не три-
мали. За ложку мізерної страви підписаний переробив з їх
клириками IV рік богослов’я від жовтня 1946 до березня
1947 та щонеділі і щосвята голосив у їх костелі по дві
проповіді до вірних. Ті ж оо. Камедули, вже під’юджені,
викинули зі свого монастиря двох там перебуваючих свя-
щеників за те тільки, що один з них одержав лист, писаний
по-українськи. Підписаного вже кармеліти не застали у
Камедулів. Перед о. крилошанином д-ром Деньком ви-

342

говорився один Кармеліт, пише з Любліна, не знаючи з
ким має до діла, що вони вистарались, недовго перед
усуненням нашого Єпископа і Капітули, о дозвіл у міні-
стерстві зайняти катедру й капітульний дім, та шкодував,
що не дісталось їм ціле уладження в мешканнях вивезених
о.о. Крилошан, а розграбила частину чернь: «Були б мали
та й іншим дали!».

Латинський парох Вороблика Королівського коло Ся-
нока в Апостольського адміністратора Лемківщини зайняв
греко-католицьку церкву місцеву і викинув з парафіяльного
дому греко-католицького тамошнього пароха, колишнього
генерального вікарія Апостольського адміністратора о.
Івана Полянського. Жалоби останнього на латинського
пароха у Перемиського латинського єпископа Барди ви-
кликали вправді заборону єпископа для латинського паро-
ха, але цей парох злегковажив собі заборону, поставив на
своїм. О. Полянський мусів з парафії забратись і пошукати
собі праці в латинській парафії Журів коло Вроцлава, а
латинський парох, мимо непослуху єпископові, благоден-
ствує у Вороблику.

У справі о. Антона Пакоша, завідателя парафії Ростока
Великого на Лемківщині, ув’язненого і засудженого до З
років за заохоту вступати до дивізії СС Галичина, зізнавав
один латинський священик, якого о. Пакош поставив як
свідка своєї льояльности для поляків. Сей священик, місто
боронити о. Пакоша, засипав його. На питання судді, чи
о. Пакош був шовіністом, сей латинський священик від-
повів: «Скоріше так, як ні». На питання судді, в чому
проявлявся той шовінізм о. Пакоша, відповів: «Бо говорив
про Україну». Аж світський поляк, адвокат, поучував ла-
тинського священика, яка є різниця між патріотизмом,
що не є провиною, та шовінізмом.

Ксьондз Кудла, латинський парох Стібна, грозив гре-
ко-католикам з Поздяча, які, щоб ухилитися перед пере-
селенням до Совітів, позірно прийняли латинський обряд,
що не видасть латинського витягу метрикального тим, що
ходили до Перемишля до існуючої ще тоді греко-католи-
цької церкви до великодньої сповіді.

Ґ вардіян Францісканів з Кальварії Пацлавської коло Пере-
мишля негодував на завідателя Клокович, о. Андрія Гозу,
що він об’їжджав довколишні села, де залишились по

343

переселенні до Совітів 1945/6 греко-католики, позбавлені
своїх душпастирів, а яких власне сей ґвардіян на спілку
з латинським парохом Риботич перетягали на латинський
обряд.

Коли по вивезенні бл.п. Преосвященного Йосафата і
Капітули з Перемишля, в одній з Перемиських шкіл учи-
тельство польське уболівало над сим актом насильства,
тамошній катехит не поділяв цього співчуття, кажучи:
«Власне, вони тут непотрібні». Латинський священик зі
Сенкови скаржив на УБ греко-католицького завідателя
Грозьови коло Бірчі та спричинив його ув’язнення 1945 р.

Були однак і випадки, де латинські священики помагали
нашим в утечі перед православ’ям з радянської України.
Таких випадків підписаний знає два. Самому підписаному
в утечі перед вивозом помогли польські сс. Феліціянки, а
з Перемишля виїхати поміг латинський священик, о. Єро-
нім Коциловський, споріднений бл.п. Преосвященного
Йосафата. Також назагал польське духовенство з єпархій
бувшого російського забору, що пам’ятає переслідування
«уніятів» на Підляшші, ставиться до нас не вороже, а часом
зичливо. Найбільше ворогують на нас священики латин-
ські, вигнані зі Західньої України. Не можуть нам дарувати
прогнання їх партизанами УПА, чи переселення більшо-
виками, а ще залишених там костелів, монастирів та маєт-
ків костельних і взагалі польських. Ті вивласнення там
хочуть відплатити собі тут, і тому так завзято кидаються
на наші церкви, церковне майно та церковну утвар. Забу-
вають при цьому на одну фундаментальну в цій справі річ,
що Греко-католицька Церква тут ні при чому. Щобільше,
вона від більшовиків дізнає далеко тяжчих кривд, як ла-
тинський Костел, і що мститись на ній у Польщі значить
солідаризуватись з більшовиками у її переслідуванні та
ліквідації. Бо хоч не дасться, здається, заперечити, що
партизани УПА подекуди виганяли в східній Галичині
поляків і латинських священиків, то однак:

1) виконували несвідомо поручення Москви;

2) в подавляючій більшості випадків робили се більшо-
вицькі партизани-спадуни, що єхидно і планово під-
шивались під УПА;

3) що Греко-католицька Церква, представлена цілим
своїм єпископатом у спільному Пастирському Листі, за-

344

протестувала проти насильств, і закликала до збереження
спокою і права, а вирішення територіальних приналежно-
стей лишити плебісцитам, мировим конференціям та іншим
легальним засобам;

4) що їхнє костельне майно не перейшло на Греко-
католицьку Церкву, а на державу, яка не передає його
греко-католикам, а Православній Церкві.

Як було вище сказано, багато стероризованих пови-
роблювало собі «польські папери» і перед поляками, світ-
ською владою і духовенством не признаються до нашого
обряду. Переселені на захід в польське море між польських
репатріантів зі східньої Галичини, Волині, Полісся й Бі-
лорусі, вони, хоч калічать польську мову, не зраджуються,
бо ці репатріанти небагато ліпше, коли часто не гірше від
наших говорять. Та й тамошня польська адміністрація і
Костел пособляє такому прикриванню себе українців у на-
дії на повну асиміляцію. І не миляться. Маса, позбавлена
інтелігенції та духовенства свого обряду, дуже скоро уляже
цему процесові, як Бог не змилується і не дасть якоїсь
зміни. Та часть згине в польськім морі. Назагал, наші
люди ходять у костели на богослужіння і там принимають
св. Тайни. Підписаний звертав увагу Апостольського деле-
гата, прохав вплинути на Апостольських адміністраторів,
щоб вони виєднали у адміністраційних властей і поліції
дозвіл нашим священикам, бодай у більші свята, відпра-
вляти для наших людей в нашому обряді, але усі, і дер-
жавні і духовні чинники, за найбільшу небезпеку для себе
уважають нашу Церкву й обряд, і шкода про се думати,
щоб на щось подібне дозволили. В останніх часах гово-
риться багато про нове переселення наших людей. Підстави
для такого припущення є: 1) В початках березня перегля-
дала поліція документи наших переселенців; 2) Вимовля-
ється їм працю по дворах, де дотепер працювали; 3) Забо-
роняється обробляти і засівати переселенцям поля; 4) До
Нового Санча вернуло багато поляків, вивезених 1945 до
Совітів, і говорять, що за них підуть в Росію наші люди;
5) Багато з інтернованих у Явожні пускали не на захід, де
переселені були їх родини, але на старі місця; 6) Один
НКДБ комісар сказав одній пані нашій, що старалась за
виїзд до Львова, що «незадовго багато туди поїде».

345

Як вивезуть людей, то напевно і священиків наших, хто
не потрапив з них добре окритись. І знов нас змаліє тут, а
там не прибуде. Під обухом тамошнього терору мало
котрий втримається, бо мало здібних до геройства, а
згіршення багато.

Архів УКУ, Рим. о. Василь Гриник. Церква у рідному краю і в
Польщі. Польща, 18 березня 1948 р., машинопис, копія оригіналу, стор.
29-30, 41-51, 54-59, 64-74, 76-79, 154, 157.

УКРАЇНСЬКІ ВИМОГИ
ДО АПОСТОЛЬСЬКОГО ДЕЛЕГАТА
ДЛЯ ГРЕКО-КАТОЛИКІВ У ПОЛЬЩІ

На початку квітня 1947 р. о. Василь Гриник, крилошанин
Перемиської катедральної Капітули, переслав Апостольському
делегатові для греко-католиків у Польщі кард. Гльондові ви-
моги у справі стану Української Католицької Церкви.

1. Іменувати Капітульного вікарія або Апостольського
адміністратора для частини Перемиської єпархії під Поль-
щею, а не Генерального вікарія тільки, щоб була більше
зазначена наша відрубність, що важну ролю грає у по-
ниманні нашої Церкви як серед греко-католицького духо-
венства й вірних, (котрих може се повне підчинення греко-
католиків у Польщі боліти, разити та відпихати від Ка-
толицької Церкви), так і з огляду на православних у Поль-
щі й закордоном: о. Костельник та його однодумці можуть
це підчинення греко-католиків латинській єрархії викори-
стовувати на шкоду Католицькій Церкві.

2. Генеральний вікарій, чи Капітульний, чи Апостоль-
ський адміністратор мусить залишитись тайним бодай
перед правительственними органами. Грамоти назовні не
він буде видавати, ані ніде перед урядом не буде виступати
в характері керівника і наставника греко-католиків у Поль-
щі, з огляду на певність його ув’язнення й вивозу у цьому
випадкові. Прохаємо Його Еміненцію Апостольського Де-
легата виступати перед урядом в характері нашого на-
ставника і всі грамоти видавати, якими наші священики
могли би назовні виказуватись. Капітульний чи Генераль-
ний вікарій, зглядно Апостольський адміністратор управ-
ляв би тільки внутрі і тайно серед греко-католицького ду-
ховенства Перемиської єпархії.

347

3. Щоб греко-католицькі священики Перемиської єпар-
хії, де менше вже залишилось парафій греко-католиків,
могли працювати в Лемківській Апостольській адмініс-
трації, де є більше наших парафій, часто необсаджених
через вивіз священиків або примусове переселення.

4. Щоб Апостольський делегат поручив наше духовен-
ство, церкви, церковне майно зглядам та опіці латинських
єпископів та духовенства, особливо церкви і майно у висе-
лених українських селах, щоб захоронювали церкви від
профанацій, їхню утвар від розграблення, а ризи від пере-
роблення на латинські, щоб не усувало іконостасів і т. п.
та давало греко-католицьким вірним можливість відбути
великодню сповідь перед греко-католицьким священиком.

5. Щоб кандидатів духовного стану нашого обряду
принимано до латинських семінарій.

6. Апостольський делегат зволить вплинути на латин-
ського єпископа Перемиського, Барду, щоб забезпечив ар-
хів з цінними історичними пам’ятками в капітульній біблі-
отеці й саму капітульну бібліотеку в Перемишлі та кон-
систорські акти в Перемишлі, якими стелять під коні.

7. Щоб Апостольський делегат не уділяв греко-като-
лицьким священикам повновластей на зміну календаря без
порозуміння з Капітульним чи Генеральним вікарієм, чи
Апостольським адміністратором.

8. Заборонити латинському духовенству перетягання
греко-католиків на латинський обряд.

Архів УКУ, Рим, о. В. Гриник. Церква у рідному краю і в Польщі...
стор. 81-83.

348

ЛІКВІДАЦІЯ ГРЕКО-КА ТОЛИЦЬКОІ
ЦЕРКВИ В РУМУНІЇ

У 1940-их роках у Румунії жило двадцять тисяч українців
греко-католиків. 1948 року у тій комуністичній країні насильно
зліквідовано Греко-католицьку Церкву і під тиском Московсь-
кого патріярха Олексія підпорядковано її Румунській Право-
славній Церкві, яка мас свого власного патріярха.

Другою з найновіших жертв комуністичного воюючого
атеїзму стала Греко-католицька Церква в Румунії, до якої
належало також 20,000 українських вірних у Мармарошсь-
кій єпархії, в сусідстві Закарпаття.

Переслідування Греко-католицької Церкви в Румунії
почалося зразу після того, як совєти поставили в Бука-
решті першу комуністичну, радянську владу, а ця нова
влада поставила першого червоного патріярха Румунської
Православної Церкви, Юстиніяна Марину. Це пересліду-
вання набрало ще більшої сили після того, як до Бука-
решту приїхав Московський патріярх Олексій весною 1947
р. Тоді то почались напади на Католицьку Церкву, на
Папу, на Ватикан, яких у пресі та промовах членів уряду
тавровано як ворогів румунського народу. Румунські полі-
ційні органи почали силувати греко-католицьких священи-
ків до підписування заяви про перехід на православ’я, а
тих, що відмовлялись, арештовано й тортуровано.

В таких умовах застрашування і терору комуністичний
уряд скликав з’їзд греко-католицьких священиків на день
1-го жовтня 1948 р. У з’їзді взяло участь 37 священиків-
делеґатів, які без дискусії, під поліційним наглядом підпи-
сали урядом виготовлену заяву, що вони уневажнюють
акт унії з Римом, підписаний 1700-го року, та приєднують-
ся до [Румунської] Православної Церкви.

У відповідь на протести всього греко-католицького
єпископату, а також і всього єпископату Римо-католицької
Церкви та Апостольського Нунція було те, що комуністич-
ний уряд у днях 27-29-го жовтня 1948 р. заарештував усіх
греко-католицьких єпископів, усіх членів єпархіяльних ка-
пітул та багатьох греко-католицьких священиків. Протягом

349

трьох років чотири греко-католицькі єпископи — Іван Сучу,
Валеріан Траян Френчу, Іван Ба лан та Олександер Ручу —
померли в тюрмах, а останній єп. Юлій Госу, після довго-
літньої тюрми, виснажений тортурами, помер 1970-го року
в монастирі Калдаручані. Посмертно Папа Павло VI про-
голосив його кардиналом.

Таким способом комуністичний уряд Румунії зліквідував
нараз усі 5 греко-католицьких єпархій — Фоґараш, Клуж,
Великий Варадин, Луґож та Мармарош, загарбав 2,536
греко-католицьких церков, 1,794 парафій, поповнив насиль-
ство над 1,940 греко-католицькими священиками і 1,562.979
греко-католицькими вірними, у тому 20,000 українських
греко-католиків, автоматично перейменував на православ-
них.

Севастіян С. Сабол, ЧСВВ. Голгота Греко-католицької Церкви в
Чехо-Словаччині. Торонто-Рим, В-во оо. Василіян, 1978, стор. 239-240.

350

ЛІКВІДАЦІЯ ГРЕКО-КА ТОЛИЦЬКОІ ЦЕРКВИ
У ЧЕХО-СЛОВА ЧЧИНІ

ЄП. В. ГОПКО ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ
І СМЕРТЬ ЄП. ПАВЛА ҐОЙДИЧА

В грудні 1968 р., під час лібералізації в ЧССР, еп. В. Гопко
був на коротких відвідинах у Римі. Тоді він написав свої спогади
про т. зв. « Пряшівський синод», на якому ліквідовано Греко-
католицьку Церкву в Чехо-Словаччині та про ув’язнення і
смерть еп. П. Ґойдича.

Почалося з того, що при кінці 1949 р. словацький ко-
муністичний уряд приділив Преосв. Павлові [Ґойдичеві]
сторожа, який був присутній при кожній розмові, коли
хтось відвідував Владику. Так само він мав ходити разом
з Владикою на прогулянку. Преосвященний, на знак про-
тесту, перестав ходити на прогулянку вулицями міста, а
проходжувався тільки у своїм єпископськім саді. Аж при-
йшов квітень 1950 р., коли насильно був скликаний т. зв.
«Пряшівський синод». У синоді були змушені брати участь
різні представники сіл, ба навіть деякі священики. При-
сутніх, під наглядом уніформованої сторожі, змушено го-
лосувати за виступлення з Греко-кат. Церкви. Між при-
сутніми священиками більшість були алькоголіки, а таким
потрібні гроші. А кому потрібні гроші, дістане їх від дер-
жави, але не без прислуги. В ті часи «прислуговувати дер-
жаві» означало підтримувати т. зв. Акцію «Я» — тобто
переходу на православ’я. Тоді на синоді один з тих алько-
голіків проголосив: «Аве цезар, морітурі те салютант!» —
«Вітай цісарю [Московський партріярше], умираючі [греко-
католики] тебе вітають!» Таких біля 20 священиків про-
голосило на синоді, що Пряшівська єпархія відрікається
єдности з Римом і піддається Московському патріярхові.
Останні, що брали участь у ліквідації єпархії, були при-

сутні під наказом і насильно. Це видно з того, що багато з
них проголосили себе греко-католиками й пішли на фізичну
працю, навіть у копальнях, де більшість утратила своє
здоров’я. Тих кілька священиків, що проголосили з’єднання
з Московським патріярхом, не могли цього зробити в імені
цілої Пряшівської єпархії, що тепер, коли приходить ре-
абілітація [за ери Дубчека в 1968 р.], признає і сам уряд.
Всі признають, що греко-католики найбільше потерпіли
від попереднього режиму і їм заподіяно найбільшу кривду.

У квітні 1950 р., коли відбувався т.зв. Пряшівський
синод, Владика Павло із своїм помічним єпископом [Вла-
дикою Гопком] були цілком ізольовані від світу. Відтоді
вже ані Владика, ані Єпископ-помічник не сміли виходити
на вулицю. Дуже сумно було, коли прибув православний
єпископ. Преосвященний Павло мусів лишати свою рези-
денцію задніми дверима, бо передніми приходив право-
славний. На честь православного єпископа не було кому й
задзвонити, тому наказали дзвонити державному стороже-
ві. Щоб показатися добрими перед людьми, органи дер-
жавної безпеки вивезли Владику до відпочинкового місця у
Татрах, де він жив якийсь час під наглядом сторожа. Вони
навіть примусили сестру Владики, щоб вона покинула свою
родину, замешкала з Владикою і варила йому їсти. Пізні-
ше, на домагання Владики, його сестру звільнили й вона
могла повернутися до своєї родини.

У Татрах Владика мав змогу ходити на прогулянку по
околиці, але тільки в товаристві сторожа. Там він перебув
біля одного місяця, а відтак Владику перевезли до кон-
центраційного табору при Францішканськім монастирі у
Бачу, де він «відпочивав» два тижні і мав нагоду навчитися
правити св. Літургію у латинському обряді. Тоді й інші
наші священики вивчали латинський обряд, сподіваючись,
що коли їм заборонять правити по церковно-слов’янсько-
му, то бодай зможуть відправляти по-латині. Але даремно
вони надіялися. Нам усім [греко-катол. священикам] було
заборонено відправляти Службу Божу взагалі. Тому ми
відправляли св. Літургію тайно, у своїх квартирах.

Після двох тижнів у Бачу був празник Пресв. Євхаристії
[8 червня 1950 р.]. Тоді Владика Павло останній раз брав
участь у публічнім богослужінні. Наступного дня, тобто 9
червня 1950 р.. Владику Павла посадили в тюрму, де він

352

перебув аж до своєї мученицької смерти, тобто 17 липня
1960 р. Владика Павло був першим, що попав до тюрми.
Єпископ-помічник [Гопко] був ув’язнений аж 18 жовтня
1950 р. Обидва вони були у Рузині біля Праги, при голов-
ному штабі державної безпеки [ШТБ — на взір більшо-
вицького НКВС], хоча про себе не знали. Тут лежав го-
ловний збірний пункт для таких «важливих шпигунів», яки-
ми були греко-катол. владики.

При реабілітації показалося, що ані одне слово з оскар-
жень на владик не було правдиве. Але тоді слідчі мусіли
кожного єпископа зробити «шпигуном і зрадником дер-
жави». Вони наказали обвинуваченим завчити напам’ять
«свою ролю», а відтак їх випитували. І горе тому, хто
говорив інакше! На скільки знаю, Владики Павла фізично
не били. Але від фізичного побиття є ще гірше — психічне.
Кожне слово, яким зверталися до нас, було понижуюче й
упокорююче. Найчемніше названня Владики було «Ти зло-
чинцю!» Владика мав не раз «щастя»перебувати відокрем-
лений, у темній камері, на самотнім ув’язненні за те, бо не
хотів сказати проти себе неправди.

Владика Павло часто перебував у найтяжчих камерах
на самоті. Йому завжди давали робити найбільш пони-
жуючу працю, от хочби робити порядок у кімнаті сторо-
жів. Однак Владику Павла жодна праця не могла упоко-
рити. Що більше, він навмисне вишукував різні праці, аби
себе ще більше упокорити. Він знав, що покора найбільше
подобається Богові і тому він радів з того, що міг набува-
ти цю велику добродійку, покору.

Щоб себе упокорити, а при тому вправлятися в любові
ближнього, Владика Павло звичайно збирав недокурки ци-
гарок. Сторожі осудили Владику, кажучи: — Дивіться, який
він скупий, навіть жалує собі на цигарки! Однак в’язні
оборонили Владику: — Ви дуже помиляєтеся. Владика вза-
галі не курить. Але він збирає недокурки, вибирає тютюн і
крутить з нього цигарки, щоб дати іншим в’язням, які
курять і не мають за що собі купити! Сторожі тоді змінили
свою думку про Владику й кидали біля нього довші не-
докурки, щоб зробити йому приємність.

У в’язниці Владику кожний любив. Любили його прості
люди, любили його й освічені. Одного разу, йдучи попри
колишнього генерала, Владика згадав мені, що це його

353

«хресна дитина». Генерал не був хрещений. Але Владика
навернув його до Бога, навчив правд віри і був для нього
хресним батьком, як його римо-катол. священик тайно
охрестив. Владика з кожним жив у приязні та про кожного
лише добре говорив. Я з Владикою перевів багато годин, і
коли мав щось на серці, то Владика завжди вмів мене
потішити, напоумити на добре діло й заохотити до діла
милосердя.

У тюрмі Владика ніколи не мав якихсь проблем. Він
переносив усе спокійно і з радістю душі. Хоч сам добре
тримався на здорові, під кінець почав занепадати. Зачало
його все боліти — груди, шлунок і нирки. Хоч кількома
наворотами його посилали до шпиталю, болі не переста-
вали. Нарешті вислали його в лікарню до Брна і там
знайшли, що має пістряка. Але цього йому не сказали.
Щойно місяць чи два перед смертю один лікар виявив, що
Владика має пістряка. Відтоді вже його не випускали з
тюремного шпиталю. Владика й сам здогадався про свою
хворобу і почав приготовлятися на свою смерть.

Я завжди старався, щоб дістати для Владики свяще-
ника, зваживши, що він хотів умирати висповіданий, як
«кожному християнинові належить!» Він постійно молився
за щасливу смерть і трохи побоювався, бо останні Його
попередники повмирали нагло, без священика. Так владика
Іван Валій (1883-1911) помер у сні на ліжку; владика Сте-
фан Новак (1914-1918) на вулиці під час прогулянки, на
вилив крови; а владика Діонисій Нярадій (1922-1927), по-
вечерявши, помер у своїй кімнаті. Ну, а тепер, приходить
Владика Павло. Як же ж він помре, що ціле своє життя
молився про щасливу смерть?

І направду не було надії, бо в тому часі в тюремній
лікарні не було ні одного священика, щоб його висповідав.
Та Господь Бог вислухав молитву свого відданого слуги і
в надзвичайний спосіб послав йому перед смертю свяще-
ника, який його висповідав.

Між в’язнями був чеський священик, о. Алойс Брана,
який хворів на цукрицю. Щоб обманути лікаря і не йти до
лікарні, він дав до аналізи чужу сечу, скриваючи свою не-
дугу. Його приділили якраз до моєї камери. Одної ночі я
пробудився і спостеріг, що мій товариш блудить і ходить
по камері, наче непритомний. Я запитав, що з ним, а він

354

мене успокоїв, що він тільки зіпрів і йому вже покращало.
Але те саме повторилося і в наступну ніч. Тоді я попросив
лікаря і сказав йому про о. Алойса, що він легковажить
свою хворобу, хоч ми всі знали про стан його здоров’я. Я
розповів лікареві, що я бачив в камері вночі.

Лікар приказав негайно взяти о. Врану до лікарні й
приділив його якраз до тої кімнати, де лежав Владика
Павло. Так лікар несвідомо виконав волю Божу і послав
сповідника Преосвященному. Коли Владика доглянув о.
Врану у своїй кімнаті, з радости закликав: «Бог тебе привів,
Лойзку!» А Лойзко тільки гнівно буркнув: «То ваш по-
мічник мене зрадив».

Що було далі розповів нам відтак о. Брана. Владика
перед смертю у нього висповідався і запричащався. Вла-
дика сказав, що це востаннє він приймає св. Тайни, бо він
хоче вмерти у день свого народження, тобто дня 17 липня,
про що він теж молився. Так і сталося. Владика помер
уночі з 16 на 17 липня 1960 р., п’ять хвилин по півночі.

«Владика Павло не даром молився про щасливу смерть.
Помер найкраще, як тільки може померти Владика-Іспо-
відник, якого теж і Мучеником називають, бо він терпів і
помер за свою віру. А хто за свою віру віддає своє життя,
той направду любить Господа Бога і заслуговує вінця му-
чеників Христових.

Владика Павло умирав помалу, але певно, протягом
десятка років ув’язнення. Він не боявся смерти, охоче пішов
на мученицьку смерть. Ще на волі він часто повторяв:
«Мені все одно, де я помру — чи в єпископській резиденції,
а чи у в’язниці, щоб тільки дістатися до Царства Небес-
ного!» Таку сильну віру Владика мав щодо смерти. Його
тіло вивезли на тюремний цвинтар [у Леопольдові, Сло-
ваччина], хреста йому не поставили, тільки таблицю з но-
мером — 681. Могилу Владики доглядали його рідні і
деякі його поклонники. Вони три рази клали на могилу
хрест, але тюремні сторожі щоразу викидали. Його мо-
гилу відвідувало дуже багато людей, бо цього їм не бо-
ронили. Були вістки, що могила Владики порожня, що
його тіло спалили, однак це не була правда. На початку
1968 р., за Дубчекової ери, о. д-р Микола Бобак, колишній
директор греко-катол. гімназії у Пряшеві, розпочав акцію
про перевезення тіла Владики до крипти під катедральним

355

храмом. Нарешті прийшло позволення, але пройшло ще
кілька місяців, поки тіло Владики перевезли. Після серпня
1968 р. [більшовицька інвазія ЧССР], були побоювання,
щоб направду щось не зробили з тілом Владики-Мученика.

При кінці жовтня т.р. створено комісію, яка зайнялася
перевезенням тіла Владики до Пряшева. Зрозуміло, що все
діялося в порозумінні з урядовими колами. Члени згаданої
комісії, в якій були заступлені члени родини, уряду й Цер-
кви, відкрили могилу й реконструювали тіло Владики. Ще
можна було розпізнати його голову з волоссям. Тіло зо-
дягнули у стихар й епітрахиль і поклали його в домовину,
що її без найменших церемоній перевезли до каплиці св.
Петра й Павла в катедральному храмі у Пряшеві. Це
сталося дня ЗО жовтня 1968 р. Щоб люди могли оглянути
тіло свого Владики-Мученика, то ми лишили домовину в
каплиці протягом трьох днів.

Першу панахиду відправив єпископ-помічник [Кир Ва-
силій], який визнав відповідним сказати проповідь до маси
народу, що зібрався того вечора у катедральному храмі.
Він поділився з вірними думками Владики Павла, бо їх він
добре знав, будучи п’ять років його секретарем, а відтак
помічником. Під час прогулянок ми часто розбирали най-
пекучіші проблеми нашої єпархії. Владика Павло постійгіо
згадував проблему « крадежу греко-катол. душ римо-ка-
толикамт. Про це я згадав тоді у проповіді й закликав,
щоб греко-католики трималися своєї Церкви й обряду. Яке
це дивне явище, що під час ліквідації Греко-катол. Церкви
на Пряшівщині словацькі священики з необхідности хри-
стили наших дітей, а відтак вписували їх як римо-католи-
ків. І коли я [Владика Василій] пізніше, як прийшло від-
новлення нашої Церкви, сам хотів миропомазати тих дітей,
то римо-католицькі священики мені цього не позволяли. В
тому часі римо-катол. духовенство зробило багато поми-
лок і треба б цілої книжки, щоб це все списати. Як далеко
є ті священики від правдивої любови ближнього!

Такі й подібні думки Владики Павла я розповів при
його домовині, щоб усі пізнали правдиві журби їхнього
Архипастиря. Само собою, що мої слова не подобалися
тим, до яких вони відносилися. Напевно, що вони гостро
засудили мене. Але наші вірні, що мусіли покірно пере-
носити всякі зловжиття збоку римо-католиків, тішилися,

356

що нарешті почули правду й були певні, що їхню кривду
буде направлено.

Ми молимося за Владику Павла, радше молимося до
Нього, нашого геройського Мученика за св. віру, щоб до-
поміг направити заподіяні нашим вірним ті незліченні не-
справедливості й кривди. Вічная Тобі пам’ять, наш дорогий
Владико!

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 197-199.

357

СВЯЩЕНИК І. БІГУН ПРО СУД
НАД ЄП. П. ҐОЙДИЧЕМ

Священик о. Іван Бігун з Пряиіівської єпархії під тиском
комуністичної влади в ЧССР перейшов на російське православ’я
і був змушений взяти участь в судовій розправі сп. П. Ґойдича
11-15 січня 1951 р. у Братіславі. Виїхавши до США в 1968 р., він
повернувся до Української Католицької Церкви і написав спогад
про ліквідацію ГКЦ та суд над сп. П. Ґойдичем.

Писався день 8 січня 1951 р. Багатьох з нас [32-ох, які
перейшли на російське православ’я] навідали окружні цер-
ковні референти і дали наказ під загрозою непослуху владі,
дня 9 січня виїхати поспішним поїздом до Братіслави, на
свого роду курси. Дорогу й утримання уряд заплатить.
Ніхто з нас не мав найменшого підозріння, бо комуністичні
урядовці дуже часто покликали священиків на різні полі-
тичні школення.

Приїхавши до Братіслави, нас приміщено у розкішнім
готелю, де нас знаменито годували. Ранком 1 1 січня о 7-ій
год. за сніданком нас повідомили, щоб зачекали на авто-
бус, який завезе нас на улаштовану програму. Автобус
зупинився перед будинком найвищого суду, оточеного сот-
нями уніформованих жандармів. Переглянувши докладно
наші пашпорти, нам сказали заходити до будинку. Поки
ми дійшли до судової залі, то нас аж три рази перевіряли.

Вже в судовій залі мій сусід-священик прошептав мені
на вухо: — «Будуть судити єп. Ґойдича!» Мене охопила
лють, бо коли по дорозі я його випитував, пощо нас везуть
до Братіслави, він мені повторно відповідав, що не знає.
Заля поволі наповнялася як римо-катол. так і греко-катол.
духовенством. Не бракувало й журналістів та фотографів.

358

По довгій тиші відчинилися з правого боку трибуни
двері, через які два жандарми ввели нашого дорогого Вла-
дику й сіли перед трибуною на приготовані крісла. Владика
посередині, а обабіч нього жандарми. Всі з напруженням
встали, а тоді на трибуну ввійшли судді та прокурори.
Коли вже всі посідали головний прокурор прочитав корот-
кий зміст обвинувачення проти єп. Ґойдича і негайно при-
ступлено до допитів.

— Обвинувачений громадянине Ґойдичу, ви чули, яких
страшних злочинів і зради держави ви допустилися. Тож
розкажіть, як те все сталося!

Святець-Владика встав і ослабленим голосом просив,
щоб йому ставлено питання, а він уже буде відповідати.
Державний прокурор на це дуже обурився і з криком за-
протестував, що обвинувачений (ще перед засудом) запо-
діяв тяжкі злочини проти держави, а зараз не хоче приз-
натися.

Під час процесу мало що було чути обвинувачених, а
цілий час говорили на зміну прокурори і, перебільшуючи
вину обвинувачених, з комара робили слона. А у випадку
Владики було ще гірше, бо вони з нічого робили слона!

Тоді посипались обвинувачення. Закинено йому, що він
саботував усі державні розпорядження і був у тісних зв’яз-
ках з бандерівцями, що хотіли розгромити народно-демо-
кратичний устрій республіки. На ці всі й подібні закиди
Святець лиш здвигав плечима та спокійно відповідав: —
Мені нічого не відомо, чим би я мав провинитися проти
держави!

Нарешті головний державний прокурор пхнув йому в
руки цілий жмут фотографій, на яких було видно помор-
дованих 9 членів єврейської родини в селі Ковбасово,
Снинської округи і крикнув: — Чи ви, пане Ґойдич, не
здаєте собі справи, що ви є катом оцих наших громадян?
Так, це є овочі вашої постійної праці проти держави. І ви
ще викручуєтесь, що ви невинні?

Почувши це, я думав, що підо мною долівка завалить-
ся. Боже, як далеко може піти людська злоба! Невинному
Святцеві, ангелові в людському тілі, закидають ганебний
злочин убивства. Тут мушу заявити, що Єпископ-Святець
під час усієї судової розправи тримав себе гідно і відважно.
На ньому не було видно ані найменшого страху.

359

По довгих промовах-обвинуваченнях державних проку-
рорів, (бо було їх більше), вони одноголосно домагалися
для невинного Владики кари смерти. А наш Владика спо-
кійно і смиренно стояв перед ними, убраний тільки у про-
стий монаший габіт та підперезаний звичайним ремінцем,
без ніяких єпископських відзнак. Вульгарність, грубіянство
та насміхи з підсудного збоку оборонців справедливости
були не тільки образливі, але просто каригідні!

Усім нам було дивно, що під час допитів, хоч державні
прокурори покликувалися на безліч свідків, ані одного з
них не покликано свідчити. Кожен з присутніх на тому
« нечестивому » суді, в кого була ще хоч крихітка христи-
янського почуття, мусів співчувати з тим жертвенним яг-
нятком, що його не судді, але кати міцно тримали в своїх
кровожадних пазурях. Це направду був Синедріон нече-
стивців, подібний до того, що засудив на смерть нашого
Божественного Спасителя!

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 262-264.

360

ПОВІДОМЛЕННЯ УРЯДУ ЧССР
ПРО ЛІКВІДАЦІЮ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Міністер для Церковних Справ в уряді ЧССР Зденек Фірлінгер
офіційним листом від 27 травня 1950 р. повідомив патріярха
Російської Православної Церкви Олексія про ліквідацію Греко-
католицької Церкви в Чехо- Словаччині.

Вельмишановний Екзарше:

Державний Уряд для Церковних Справ прийняв до ві-
дома зміст Вашого листа, в якому Ви подали резолюції,
що їх прийняв собор греко-католицьких священиків і ми-
рян на своєму засіданні в Пряшеві, дня 28 квітня 1950 р.

Шануючи явно висловлену волю вірних, Державний
Уряд для Церковних Справ уважає, що резолюція Собору
з дня 28 квітня 1950 в справі ліквідації унії та повороту
колишніх уніятів на православ’я — важна. Тим актом
Унія та так звана Греко-католицька Церква в цій респуб-
ліці — зліквідовані. Тим актом священики та вірні колиш-
ньої Греко-католицької Церкви повернулись до Православ-
ної Церкви, і тим актом Православна Церква перебрала
всі права власности всіх маєтків колишньої Греко-като-
лицької Церкви.

Тому то, від сьогодні, в усяких справах, що торкаються
колишніх греко-католицьких священиків, їхніх осіб, платні,
чи місця перебування — цивільні та державні чинники бу-
дуть звертатися до єпископів Православної Церкви.

За Державний Уряд для Церковних Справ

Зденек Фірлінґер,
Віцепрезидент держави
та повірений міністер для Церковних Справ

8ує(1о Ргауозіауіа. РгеЗоу, 1950, ч. 9-10, стор. 82; опубл.: Севастіян
С. Сабол, ЧСВВ. Голгота Греко-католицької Церкви в Чехо-словаччині.
Торонто-Рим, В-во оо. Василіян, 1978, стор. 300-301.

361

Ф. ОНДРУШКО ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ І СМЕРТЬ
ЄП. ПАВЛА ҐОЙДИЧА

Колишній політв’язень ЧССР Франциск Ондрушко відбував
своє покарання разом з українськими католицькими Владиками
еп. П. Ґойдичем і еп. В. Гопком. Він був свідком смерти еп. П.
Ґойдича про що написав спогад після свого звільнення.

Дня 17-го липня ц.р. [1968] єп. Павло Ґойдич дожив би
80-ліття свого життя. Натомість, ми відзначуємо восьму
річницю його смерти. Він був ідеальним священиком і це,
без сумніву, тільки питання часу, коли його буде зарахо-
вано до лику Святих. З нагоди згаданих річниць напевно
знайдуться кваліфіковані письменники, які змалюють образ
цього великого Владики в яскравих барвах для всього
католицького суспільства. З мого боку, бажаю принести на
його пам’ять оцю скромну китицю моїх спогадів з останніх
днів його життя.

Він стояв у короткій лаві в’язнів на коридорі тюремної
лікарні, поклавши при своїх ногах невеликий клунок, зв’я-
заний тюремним коцом, в якому знаходився увесь його
маєток. Відтак він примістився з надзвичайною собі скром-
ністю на призначеному йому ліжку. Більша частина паці-
єнтів у лічниці знала його з оповідань, які неслися з одної
в’язниці до іншої, тому від самого початку всі зустрічали
його з великою пошаною і любов’ю. У таких обставинах я
перебув з ним останні чотири місяці його життя.

У своїй простоті він давав усім нагоду глибше вгляну-
тися в його життя. І ми всі подивляли його. Велич його
проявлялася в його невимовній скромності, покорі і прав-
диво дитячім відношенні до Бога. Крихка будова його
тіла, глибоко запалі очі й бліде обличчя прозраджували
собою великі його терпіння, але з його уст ми ніколи не

362

почули найменшого словечка нарікання. Співв’язні-лікарі
однозгідно були тієї думки, що він переносив страшні бо-
лі. На питання, чи його щось болить, звичайно відповідав
з усмішкою: «Так, маю великі болі!»

Коли ж при кінці життя, із-за тяжкої хвороби, болі в
нього постійно зростали, він часто з повним довір’ям звер-
тався до мене: «Що думаєш, Ферку, чи я ще довго буду
мучитися?» І не чекаючи відповіді, звичайно продовжував:
«Знаю, що скажеш, — доки Бог схоче! Але добре мені й
так, бо я хочу й далі терпіти!»

Він зберіг до останнього свого віддиху безмежну любов
до своїх священиків і вірних. Часто любив згадувати про
поодиноких своїх священиків, про церковні торжества і
важливіші події в історії Церкви. Завжди з великим за-
хопленням пояснював нам причини, задля котрих греко-
католики повинні залишитись вірними Апостольському
Престолові. І нема найменшого сумніву, що єп. Ґойдич
став мучеником власне за цю свою вірність.

Він часто розповідав нам також про свої пригоди під
час допитів. Вищі державні чинники йому не раз обіцюва-
ли, що негайно повернуть йому його владичий престол у
Пряшеві, скоро він перейде на православ’я. Між іншим,
оповідав, що під час його побуту у в’язниці у Рузині (біля
Праги), одного дня вивели його з тюремної келії до гос-
тинної. Поки сторож віддалився, до кімнати ввійшов ви-
щий старшина в уніформі, який ввічливо представився і
подав йому руку. Він запевняв його, що має доручення від
влади негайно випустити його до Пряшева, якщо він по-
годиться очолити Російську Православну Церкву в Чехо-
Словаччині.

Ми з глибоким зворушенням приглядалися виразові
його лиця, коли він оповідав нам про цю свою зустріч.
Перед моїми очима став живий образ тієї події, як Владика
Ґойдич, з великою любов’ю і ласкавістю, йому одному
властивою, зачав оправдуватися, що не може прийняти
такої пропозиції, бо це був би великий гріх супроти Бога,
зламання присяги Святішому Отцеві, зрада св. Церкви,
заперечення власного сумління і порушення довір’я тих
вірних, що саме терплять за ту віру, яку він їм пропо-
відував.

На ці слова посередник приступив до Владики, взяв
його цупко за рамена і, пригорнувши до своїх грудей,

363

сказав: «Отче, ви мені надзвичайно подобаєтеся. Я бачу,
що ви чесна людина, і я вас дуже поважаю!» З цими сло-
вами він вийшов, а сторож запровадив Владику знову до
келії.

Подивугідна була любов єп. Ґойдича і до ворогів. В
тюрмі він завжди був слухняний, а до сторожів відносився
з великою пошаною. З його уст ніхто не почув хоч би й
словечка якоїсь скарги чи осудження.

Одного разу коло його ліжка зібрався гурток в’язнів.
Напівжартом-напівповажно, один з них сказав: «Павле, ти
хочеш умерти, але ми хочемо жити. То скажи нам, хто
тобі заподіяв якусь кривду, а ми вже тих драбів притягнемо
до відповідальности і за тебе!»

На це Владика з надзвичайною ласкавістю й усмішкою
на устах відповів: «Хлопці, мене ніхто в житті не скривдив.
Всі терпіння, що їх досі мені довелося зносити, я приймав
завжди з великою радістю. Мені лиш одне болить, що так
багато моїх братів-священиків і вірних мусить тяжко тер-
піти за свою віру!»

Раз якось до нашого відділу зайшов старший віком
сторож, якого перед тим я ніколи на бачив у нашій тю-
ремній лікарні. Був це чоловік брусуватого вигляду. При-
ступивши до мене, він запитав (показуючи на Владику):
«Хто це той старець?» Коли я назвав його ім’я, він удавав,
що його не знає. На це обізвався один із старших в’язнів:
«То той самий Владика, що його ви 1953 р. копали в
голінки, коли він уже не мав сил робити присюдів. А я
той, що його ви відштовхнули, коли я помагав йому під-
нестися!»

Сторож зніяковів. Тоді до розмови вмішався своїм ла-
гідним голосом Владика: «Ні, ні! Пан командант був зав-
жди ласкавий на мене, але тоді я направду не мав сил
робити присюдів!»

Одного дня до тюремної лікарні привели нового па-
цієнта, священика Брану. Він хворів на цукрицю. Його
дали до нашого відділу ч. 2, де якраз тоді було вільне
ліжко. З нас ніхто ані не думав, що він має зробити остан-
ню послугу Божому слузі Ґойдичеві, заки він відійде з цієї
долини сліз. Але про дивні Божі дороги в тюрмі ми мали
нагоду майже щодня переконуватися.

Безповередньо перед празником Пресвятого Серця об-
ставини так склалися, що можна було відправити св. Лі-

364

тургію. Отець Врана висповідав усіх, що собі цього ба-
жали, між іншим і Владику. Наступного дня удосвіта, ще
перед дзвінком на вставання, переважно лежачи на своїх
ліжках, ми уважно слідкували за відправою св. Літургії.
Ми живо відчули між собою приявність Христа, хоч та
велика переміна [Євхаристійне переісточення] відбулася
тільки у вичуханій в’язничній ложці. Отець Врана насам-
перед заніс Пресв. Євхаристію Владиці, а відтак нам. Це
було останнє причастя Владики.

В останніх днях ув’язнення на Владику спав ще один
тяжкий удар. Під час своїх урядових відвідин, лікар з
Міністерства Внутрішніх Справ назвав його з надзвичай-
ною пошаною: «Ваша Ексцеленціє, в найближчих днях по-
вернетеся додому. Справа вже вирішена!» Ці слова міцно
схвилювали душевний спокій нашого в’язня, збуджуючи в
нім нову- надію і сильну тугу.

Із глибини своїх сердець ми всі бажали йому обіцяної
свободи і разом з ним тужно очікували того моменту,
коли перед ним відчиниться тюремна брама і він знову
зможе жити нормальним життям. Однак ця хвилина не
приходила. Минув тиждень, минув другий. Можна було
спостерегти, як наш Владика тяжко терпів від болю зав-
мирання задушевних своїх мрій.

У розмові з нами він не таїв своїх почувань, головно
своєї внутрішньої боротьби у виборі між волею і мучени-
цьким вінцем. Свою розмову він звичайно кінчав такими
словами: «Не знаю, чи оплатиться мені замінити прегарну
корону мучеництва за два-три роки волі. Однак все це я
складаю на Господа Бога, нехай Він сам вирішить!»

Тим часом ми спостерегли, що його болі щораз то
більше посилювалися, так що він рідко коли відчував піль-
гу у своїх терпіннях. Однак непевний стан його здоров’я
ми вважали вже нормальним, тож ніхто з нас не при-
пускав його близької смерти. Одного дня по обіді, проти
звичаю, Владика просив мене, щоб його завести на тюремне
подвір’я, де звичайно проходжувалися хворі. Наче мимо-
ходом, він замітив: «Хотів би я ще передати дорогим моїм
вірним останнє моє благословення!»

Ми щойно змогли поставити візок на означене місце, а
вже з іншого відділу вийшов гурток в’язнів, по дорозі до
зубної клініки. Між в’язнями був також єп. Гопко. Коли

365

гурток в’язнів переходив попри візок, хворий Владика під-
нісся і, благослов’ячи прохожих, вимовляв якісь невиразні
слова. Відтак, з усмішкою правдивої радости, попросив
завести його знову до кімнати. Ми ще й тоді не збагнули
знаку близького кінця. Така думка мені не прийшла до
голови і під час іншої події, хоч його вислів був значно
конкретніший.

Одного дня я прийшов до його ліжка, щоб показати
йому малу прикрасу, що її я зробив для моєї донечки, хоч
я і сам ще не знав, як видістати її з в’язниці. Владика з
милою усмішкою оглядав вишліфований з зеленого скла
листок конюшини, на якім виднів ініціял «М». Відтак, по-
волі сягнув рукою під свою куртку і, витягнувши малий
вузлик з хустини, добув з нього мале скляне серце з бля-
шаним хрестиком. Те серце подарував Владиці того дня
один юнак, що відбував свою кару за вбивство.

Владика ще мило поглянув на серце, поцілував на нім
хрестик і додав: «Ти приготував дарунок для своєї Мар-
тусі, а це дай своєму Петрусеві і скажи йому, що це да-
рунок від умираючого єпископа».

Одного вечора Владика кивнув мені. Коли я підійшов
до його ліжка, він прошепотів: «Не журися мною, але Ісус
Христос також боявся смерти, хоч був Богом. А я тільки
чоловік, хоч і єпископ!»

Остання хвилина прийшла цілком несподівано. Коли я
вночі пробудився, то спостеріг, що Владика сидить на ліж-
ку і кличе мене. Я миттю прискочив до нього, а він просив
вивезти його на спільне місце. Запалення сечевого міхура
спричинювало йому трудність віддавати сечу. Іноді це
тривало й цілу годину. Тому я знову ляг на своє ліжко. За
хвилину однак я спостеріг, що відчинилися двері, а в них
станув усміхнений Владика. Коли я підбіг до нього, Він
промовив до мене радісним голосом: «Тепер уже все добре.
Занеси мене на ліжко!»

Я взяв його на руки і заніс на ліжко. Він був легенький,
як перо. Але в одну мить його лице покрилось якоюсь
тінню. Він уп’ялив свої очі перед себе, а його уста не-
замітно ворушились, наче шукали віддиху. Мною заволо-
діло якесь неприємне передчуття. Я відразу застукав у
двері сторожа, щоб привів лікаря, а відтак збудив о. Врану.
Підійшовши до ліжка Владики, о. Брана закликав: «Уми-
рає, тож молімся!»

366

З ліжок, наче на якийсь наказ, зірвалося ще кілька
в’язнів і почали за чергою підходити до його постелі. По-
гляд Владики звертався вгору, мов би бажав проникнути
безконечну далечінь. Ми всі разом почали молитися за
вмираючого. Минуло багато часу, доки сторож привів лі-
каря, але він сконстатував уже тільки смерть.

Мертве тіло, за тюремним звичаєм, ми загорнули в
простирало, на якому помер Мученик і перенесли на но-
шах, як нам сказали, до рентгенівської кімнати. Там воно
зосталося до ранку.

Обов’язком доглядачів хворих було точно записати день
і годину смерти. Тому я спитав сторожа, котра година. Він
мені коротко відрубав: «Вісім хвилин по півночі!» Значить,
була вже неділя, 17 липня 1960 р., коли Владика помер.
Так ми всі, що були близькі до покійного, мали ще одну
нагоду переконатися, який добрий Господь Бог і яке велике
Його вирозуміння Для людської слабкости й наївности.

Владика залюбки говорив: «Я знаю, що ти будеш з
мене сміятися, але я завжди прошу ласкавого Бога, щоб із
цієї долини сліз покликав мене того самого дня, в який
прислав. Правда, що це смішна просьба збоку єпископа?»

«Однак сповнилося і це незамітне, «смішне» бажання
великого Владики.

Коли двері нашого відділу зачинилися, в замку заскре-
готів ключ, а по коридорі загомоніли важкі кроки сторожа,
що відходив. Світло рефлекторів з тюремного подвір’я
злагіднювало нічну темряву, а тінь віконних ґратів на ліж-
ку о. Врани зарисовувало могутній хрест. Так у нічній
пітьмі, безпосередньо по смерті, відправлялася за упокій
єп. Ґойдича перша св. Літургія.

В келії ніхто з нас не спав. Ми всі лежали на ліжках.
Хоч одне було порожнє, однак нам всім здавалося, що
Владика був ще з нами. Під час нашого моління: «Вічний
упокій, подай Господи, слузі Твоєму!», мені настійливо
насувалась інша молитва: «Брате наш, Павле, вірний слуго
Божий! Господь Бог у своїй великій милості нагородив
тебе за непохитну твою вірність пальмою мучеників. То ж
заступайся за нас, виблагай силу, благословення й охорону
для нас і всіх наших братів, що терплять разом із нами!

Опубл.: Франциск Ондрушко. Фінал великого життя. «Католіцке
новіни», Братіслава, 21 липня 1968; передр. з : Ісповідники віри нашої
сучасности, стор. 265-272.

367

Є. БОМБОВА ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ГКЦ
НА ПРЯШІВЩИНІ ТА ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ
ЄП. ВАСИЛЯ ТОПКА

Дочка евангелицького пастора, словацька журналістка Єва
Бомбова зробила інтерв'ю з єп. В. Гопком після його звільнення.
На підставі цього інтерв’ю, вона написала статтю про лікві-
дацію Греко-католицької Церкви на Пряшівщині та про ув’яз-
нення еп. В. Гопка.

Дивні сцени відігравалися у Східній Словаччині в квітні,
вісімнадцять років тому. В залі пряшівського «Чорного
Орла» [великий ресторан і готель] одного дня відбулися
дивовижні сходини: собор Греко-католицької Церкви. Було
це якесь дивне зібрання, бо ж Пряшівська єпархія не знала
про нього. На тому зібранні один священик проголосив:
— Пряшівська єпархія ліквідується, греко-католики поки-
дають Рим і повертаються до Москви..! Потім це проголо-
совано, а влада це рішення прийняла до відома. В тому
часі до Пряшівської єпархії належло 300 парафій і понад
300.000 вірних.

Ціла ця подія краще відома під гаслом «Акція П» [Ак-
ція православізації]. Завданням її було «відкомандувати» то-
дішніх греко-католиків до Православної Церкви. Перед гре-
ко-католицькими парафіяльними домами зупинялися ав-
та, а священики, які ані після «переконування» в колиш-
ньому Крайовому Народному Комітеті в Пряшеві не були
охочі підписати перехід, опинилися в тюрмі. Не було це
легко дістати їх туди. Вірні, з якими життя ніколи не
цяцькалося, були готові боронити своїх священиків влас-
ними тілами. Чоловіки з вилами стояли перед парафіяль-
ними домами, а жінки стискали мотики в руках. Державна
влада в тих часах показалася знаменито винахідливою.

368

Настало дослівне полювання на греко-католицьких свяще-
ників. Давидівський парох, о. Юрій Буйняк, за яким тайні
агенти ходили переодягнені за купців, майже цілий рік
скривався у кущах за цвинтарем та в клунях. Про страж-
дання його дружини та троє маленьких діточок можна б
написати окремий розділ. На кінець, усе ж таки, дістали
його. Незважаючи на небезпеку, що грозила йому, він не
переставав виконувати своїх священичих обов’язків й на
Великдень, коли вертався із своєї дочерної парафії у Камін-
ній Порубі, його схопили на дорозі за селом і вісім авто-
матників забрали його до Пряшева. Звідти відвезли його
закутого в кайданах разом із іншими отцями — Осипом
Кнєжем, Іваном Фазекашом, М. Ройковичем і Антонієм
Адамковичем до Глоговця, а накінець до Подолинця. Пі-
сля звільнення поклали всю його власність на вантажні
авта, і ціла родина мусіла перенестись до Дєчина в Чехії.
Там жили вони вісім ррків. Отець Юрій Буйняк, людина з
високошкільною освітою, працював на залізничому шляху,
як простий робітник-стрілочник; вантажив вагони, а після
повороту до Кошиць вивчився за кахляра, де працює досі.
Про подібні пригоди розповіли б десятки греко-католиць-
ких священиків, які пережили роки страждання, кривд і
кпин.

Та ще гірше повелося нашим церковним достойникам.
Єпископа Павла Ґойдича засуджено на досмертну тюрму.
Єпископ-помічник Василь Топко дістав 15 років. За що?
На це питання він сам дав відповідь при нашій недавній
зустрічі в Кошицях.

Судили його в Братіславі за «шпигунство і зраду дер-
жави». В сумної слави «комфорті» чехо-словацьких тюрем
відсидів він 13 і пів року. 21 разів перевозили його з
тюрми до тюрми. 5 разів був у Леопольдові, 2 рази в
Ілаві, 4 рази в Валдинцях; сидів у Мирові та в Рузині. Між
тим лікувався з астми та важкої душевної депресії.

З нього знущалися усякими рафінованими способами,
щоб примусити його «признатися до вини», до вчинків,
яких не скоїв. Його тримали в темній келії, тільки на хлібі
й воді. Що більше, він не смів сісти впродовж 122 днів!
Щойно тоді дозволили йому сісти, як уже почав писати
своє «признання». Його перевезли до тюрми в Леопольдо-
ві, де перекладено протоколи на словацьку мову. Як його

369

перевозили, то на очі наклали спеціальні окуляри, через які
нічого не бачив. У Братіславі відбулася над ним судова
розправа.

Возили його по різних тюрмах, даючи йому всякі ро-
боти. Працював при виробі цельофану, виробляв шпильки,
біжутерію, обшивав матраци, латав мішки від муки, сукав
мотузи.

«Було воно всяко, — казав він, — і я нікому того не
бажаю. Все ж таки тюрму вважаю високою школою по-
кори. Там навчився я багато речей: пізнавати людей, ручну
роботу, мовчати й служити. Богові слава, помогло мені
моє улюблене зайняття: я вивчав чужі мови, без пера й
книжок. Італійську мову я вивчав від Селезіян, англійську
й французьку від інших товаришів-співв’язнів. Сама тюрма
не є така страшна. Страшне є товариство. Бути в одній
келії з божевільними, донощиками або примітивами, де, з
другого боку маєш генералів, міністрів, адвокатів. У Лео-
польдові я зустрів Преосв. Павла Ґойдича під час проходу
на дворі тюрми, але він не пізнав мене. Він витерпів своє.
Тюремні службовики принижали його тим, що разом з єпи-
скопами Войташаком і Бузалкою та міністром Махом му-
сів замітати їм кімнати. У Леопольдові він помер 1960
року. Про нього розповідають цілі легенди».

Преосв. Василь Топко захворів важко у 1963 році. Лі-
карі радили йому подати прохання на звільнення, бо тільки
на волі буде могти вилікуватись. За умовою лікування
подарували йому півтора року кари. Відразу ж виїхав до
Кошиць, до свого шваґра, де три місяці відпочивав духовно
й тілесно. Скоро відзискав рівновагу й забажав вернутись
до духовної праці. Так дістався до харитативного дому в
Осеку біля Духцова, де, як духовний провідник-капелян,
опікувався Сестрами, але ніде не смів вийти без дозволу.

Це справді гідне подиву, що Владика Василь Топко, як
і всі інші, які після «Акції П» опинились у тюрмах, не
втратили віри в справедливість. Вірні ж, які всі ті роки
були без священиків і самі хрестили, вінчали та хоронили,
реабілітацію, якої сподіваються, вважають просто чудом.
Сьогодні вони з тугою чекають, коли вернуться до них
їхні вірні священики, яких перед 18 роками не вдалося їм
оборонити. Приготовляють парафіяльні доми, розмовля-
ють про сьогоднішню політичну ситуацію, про найвищих
представників партії й уряду.

370

Несправедливий і безсердечний удар фатального квітня
перед 18 роками завдав болючі рани багатьом людям.
Час, як показується, не загоїв їх. Вони болять і сьогодні.
Весна 1968 вже загоїла багато інших ран. Тепер прийшла
пора, щоб направити кривду заподіяну Греко-католицькій
Церкві. Бабусі помоляться, а чоловіки нарешті випросто-
вують затиснені кулаки.

Опубл.: Смєна. Братислава, 4 травня 1969; передр. з: Ісповідники
віри нашої сучасносте, стор. 276-279.

371

РЕЗОЛЮЦІЇ В СПРАВІ
ПРИВЕРНЕННЯ ПРАВ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІЙ ЦЕРКВІ
В ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ

10 квітня 1968 р. у Коиіицях ( ЧССР ) зібралося 113 греко-
католицьких священиків, українців і словаків. Вони створили на
чолі з єпископом В. Гопком Діючий комітет Греко-католи-
цької Церкви та прийняли резолюції в справі привернення прав
Греко-католицькій Церкві. Резолюції переслано чехо-словацькому
урядові та опубліковано в пресі.

Преосв. Гопко, присутні священики винесли вагомі ре-
золюції, які вислали до представників влади та помістили
у пресі. А ось текст цих історичного значення резолюцій в
українському перекладі:

Ми, священики Греко-католицької Церкви, щиро вітає-
мо в нашій батьківщині демократичний процес. А маємо
на це власну причину, бо він дає нам надію, що кривди та
безправ’я, що були заподіяні нам, греко-католикам, про-
тягом останніх 18 років, будуть уповні направлені.

1950 р. у нас пройшла т.зв. Православна Акція, яка
мала на меті перевести всіх греко-католиків у Чехо-Сло-
ваччині на православ’я, тобто відірвати духовенство й
вірних від Глави Католицької Церкви, Папи Римського.
Цю акцію переводили в життя вищі і нижчі державні ор-
гани такими засобами, які засадничо противляться шля-
хетним традиціям наших народів (тобто — чеського і сло-
вацького), постановам нашої Конституції та Декларації
людських прав Організації Об’єднаних Націй. Вирішаль-
ною подією згаданої акції був т.зв. Собор духовенства і
мирян у Пряшеві, що відбувся дня 28 квітня 1950 р. Учас-

372

ники собору, які не мали на це жодного уповноваження, в
імені всіх греко-католиків маніфестаційно проголосили пе-
рехід на православ’я. На основі того маніфесту увесь цер-
ковний маєток, церкви з устаткуванням та парафіяльні бу-
динки греко-католиків передали Православній Церкві.
Тут ідеться про недійсне рішення. Будучи насильним і пе-
реведене обманом, воно тим самим стало протизаконним і
протиконституційним. А що при тій нагоді була порушена
теж свобода одиниць, тим-то й ціла ота акція стала про-
тилюдською.

На основі згаданого маніфесту влада прийняла до ві-
дома скасування Греко-католицької Церкви. Так Греко-
катол. Церква опинилася поза законом, а її діяльність була
адміністративним і насильним способом припинена.

Священиків, які відмовились перейти на православ’я,
ув’язнили чи інтернували, а відтак з родинами вивезли до
Чехії чи Моравії. Тоді теж понад 300.000 греко-католиків
були виставлені на систематичну дискримінацію. Тут хо-
чемо підкреслити, що ціла ота акція б^ла теж насильним
встряванням держави в культурне, національне і суспільне
життя громадян Східньої Словаччини. З жалем серця му-
симо сконстатувати, що Православна Церква цілком не
протестувала проти нелюдських отих практик, які робили-
ся в її інтересі, через що вона сама себе скомпромітувала і
стала за них співвідповідальною.

Ми, греко-католицькі священики, яких з людського,
громадянського та станового боку незаконно покривдили,
з нагоди нашої сьогоднішньої зустрічі та в імені наших
вірних проголошуємо т.зв. Пряшівський собор з 1950 р.
недійсним, бо його організували в обманливий спосіб і в
суперечності з державними та церковними законами. Тому
ми вимагаємо:

1. Щоб державні чинники чим скоріше проголосили, що
Греко-катол. Церква в Чехо-Словаччині не була зліквідо-
вана й тому греко-католики можуть свобідно признаватися
до віри своїх батьків.

2. Щоб реабілітувати Греко-кат. Церкву в Чехо-Словач-
чині як релігійну спільноту й уважати її як перед законом,
так і в практиці, рівноправною з іншими признаними дер-
жавою Церквами і як теж засадничо та вповні реабілітувати
греко-катол. єпископів, священиків, монахів і монахинь, а

373

теж всіх греко-катол. вірних. Вимагаємо, щоб ця реабілі-
тація була переведена негайно, тому що цей незаконний
стан триває ще досі.

3. Завданням наших представників, яких ми вибрали на
цих зборах, є вжити всіх засобів, щоб прискорити реабілі-
тацію греко-катол. клиру і мирян. їх ми теж делегуємо як
членів краєвого руху катол. духовенства.

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 297-299.

374

РОЗДІЛ IV

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ
ВЛАДИКИ І ДУХОВЕНСТВО
В УВ’ЯЗНЕННІ І НА ЗАСЛАННІ

СПОГАДИ І СВІДЧЕННЯ

СПОГАД ПРО ЗАСЛАННЯ
МИТР. А. ШЕПТИЦЬКОГО В РОСІЮ

18 вересня 1914 р. російські окупаційні власті Галичини за-
арештували митр. А. Шептицького і вивезли в Росію. Там він
перебув до 1917 р. Майже тридцять років пізніше його наслід-
ника митр. И. Сліпого і всіх українських владик заарештували
наслідники царської Росії — червоні російські власті — одних
вивезли в концтабори, а інших замучили.

Спогад про перебування митр. А. Шептицького на засланні
написав його особистий секретар о. Іриней Готра.

1915 року, коли москалі залишали поспішно Галичину
під натиском військової офензиви австрійсько-німецької
армії, я попав з одним товаришем-студентом богословії в
московський полон і разом з тисячами цивільного насе-
лення опинився в Україні. Мене спершу інтернували в
Києві. Не знайшли в мене ніякої причини до політики.
Тому дозволили мені замешкати на приходстві римо-като-
лицького пароха, в помешканні о. Жміґродського, гімна-
зійного учителя о. Шафранського, що був великим прия-
телем і прихильником нашого обряду.

Від о. Шафранського дістав я адресу митрополита А.
Шептицького й почав з ним листуватися. Не писав я йому
багато, але як Митрополитові та братові по Чину св. Васи-
лів В. я не раз писав, що мені жаль перерваних студій,
скучно за Галичиною та що я непевний за завтрішній день.
Від Митрополита я діставав відкриті поштівки, в яких
були слова потіхи, розради та архиєрейського благосло-
вення.

Прийшов 1917 рік. Вибухла в Росії революція. Я одер-
жав дозвіл виїхати з Києва до села Токарівка (повіт Скві-
ра), де дістав посаду виховника дітей-сиріт в одному дворі.
Не довго був я на цій посаді, бо покликали мене наші

377

священики до Києва, щоб товаришити Митрополитові
Андрієві — як його співбрат по Чину — у подорожі за
границю. Я негайно прибув до Києва на початку травня
1917 р. і зразу пішов привітати Митрополита. Він тоді
замешкав на приходстві римо-католицького костьолу св.
Олександра при Олександрівській вулиці.

Митрополита я майже не пізнав: він був вихуділий, очі
в нього запалися, обличчя видовжилося.

— Що сталося з Вами, Ексцеленціє? — запитав я. — Чи
це, може наслідки тюрми?

— Ні, — відповів мені Митрополит, — це не наслідки
тюрми, а тяжкої хвороби, — завів мені Митрополит про
свою одіссею на засланні.

Митрополита забрали зі Львова 18-го вересня 1914 р. і
вивезли спершу до Києва, звідси в Нижній Новгород,
опісля в Курськ, далі в Суздаль, врешті до Ярославля.
Найтяжче жилось Митрополитові у Суздалі, а найдовше
був він у Курську. У Курську інтернували Митрополита в
домі, в якому ніхто не мешкав. Дім стерегла поліція, ні-
кому не вільно було до дому приходити чи виходити без
супроводу жандармів. Тут докучала Митрополитові самота
і цілковите відокремлення від світу. Єдиною його розра-
дою було те, що в неділі і свята він міг під ескортою
жандарма відвідати римо-католицький костьол і там виспо-
відатись у литовського священика, о. Димікіса. Але і під
час сповіді — в захристії — двері мусіли бути відкриті, а в
них стояв жандарм і мав пильнувати, щоб Митрополит
чогось не передав парохові або чогось від нього не забрав.

Тепер я зрозумів, чому до Митрополита — під час
його перебування в Курську — мусів писати на адресу
о. Димікіса. Справа була в тому, що Митрополит домо-
вився з парохом, що буде подавати його адресу в своїх
листівках, а парох буде пошту до нього (Митрополита)
давати до Служебника в захристії. Ось так Митрополит
міг — по сповіді — відібрати свою пошту, зовсім непо-
мітно від ока жандарма.

З Курська перевезли Митрополита до монастирської
в’язниці в Суздалі. Часом дозволяли Митрополитові на
прохід у монастирському городі, що був обведений висо-
ким муром, але йому не вільно було ні з ким бачитися,
говорити чи листуватися без дозволу настоятеля. Настоя-

378

тель був непривітний, а часом і дуже прикрий. Келія, в
якій замешкав Митрополит, була мала, низька, заґрато-
вана. Єдиною лектурою Митрополита було св. Письмо та
полемічні твори росіян проти унії. Харч був неможливий.
Митрополит не раз не їв нічого цілими тижнями, бо того
харчу, що там давали, не міг стерпіти і вдержати в собі.
Це дуже підкопувало здоров’я Митрополита.

Якось появився в монастирі молодий послушник. Був
це священик Сємацький, що був великим прихильником
унії та Митрополита. Він зразу нав’язав контакт з Митро-
политом і помагав йому, як тільки міг. Навіть міг Митро-
полит через того послушника нав’язати контакт із деким
з-поза монастиря. Та це не тривало довго. Хтось доніс до
управи монастиря що молодий послушник розмовляє з
Митрополитом у городі, і послушника видалили з мона-
стиря, а Митрополитові дали гостру догану.

— Як ви мене тут трактуєте? Як гостя чи в’язня? —
поскаржився Митрополит.

— Очевидно, що як в’язня!.. — відповів настоятель.

З того часу напруження між Митрополитом і настояте-
лем ще збільшилося і, мабуть, на домагання настоятеля
Митрополита вивезено до Ярославля та інтерновано в
приватному домі.

У Ярославлі Митрополитові жилося подібно, як у Кур-
ську, тільки поліційний нагляд був куди гостріший. Та
незабаром вибухла в Росії революція. Раз виглянув Ми-
трополит через вікно і вже не побачив сторожа коло входу,
але молодих людей з червоними опасками на рукаві.

— Що це? — запитав Митрополит.

— Революція! — відповіли йому.

— Ось і так я опинився на волі, — сказав мені Митро-
полит.

Потім вже прийшло офіційне звільнення з тюрми, під-
писане Головою Тимчасового Уряду, Керенським.

Після звільнення з тюрми Митрополит пробув ще з
три тижні в Ярославлі, бо не мав грошей, потрібних на
виїзд до Галичини. Діставши потрібні гроші, він виїхав до
Петрограду, щоб тодішньому Тимчасовому Урядові подя-
кувати за своє звільнення і вступитися за численних гали-
чан-українців, запроторених на Сибір. У Петрограді вітали
Митрополита члени колонії українців, які уможливили йо-

379

му зустріч з Керенським, князем Львовом, Мілюковим та
іншими чільними діячами тодішньої революції. Ходив
Митрополит теж і до Академії Наук, до славнозвісного
академіка А. Шахматова у справі своїх книжок і матеріа-
лів, які в нього сконфісковано.

З Петрограду Митрополит приїхав до Києва, але в
стані реконвалесцента, бо в Петрограді сильно простудився
і був уже близький смерти. Це все розповів мені Митро-
полит, коли я прибув до нього до Києва. Він тоді зробив
мене своїм особистим секретарем.

Отець Іриней Готра, ЧСВВ. Поворот Митрополита Андрея Шеп-
тицького із заслання (1917 р.). «Свобода», Джерзі Ситі, Н. Дж., 1965,
грудень, чч. 227-233.

380

ІЗ СПОГАДІВ

МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА СЛІПОГО

У 1942 р. під час німецької окупації Західньої України архи-
сп. Й. Сліпий вислав листа до Швайцарії, в якому подас кілька
фрагментів зі свого життя: про висвячення його на архиепис-
копа і про відступ більшовиків зі Львова. (Уривки).

Я був висвячений тайно... Опісля мої єпископські свя-
чення проголошено урядово. Я не міг ставити перешкоди
моїм свяченням, бо в час гонення свячення не є честю, а в
першій мірі тягарем. За єпископський жезл отримав я де-
рев’яну палицю Митрополита, яку він уже раз дав був бл.
п. єпископові (луцькому) Йосифові Боцянові в Києві, як
пастирський жезл. Я дістав також той самий єпископський
перстень і той самий архиєратикон. Ці всі речі дуже дивним
способом урятувались перед більшовицьким знищенням у
Духовній семінарії. Я добачував у тому особливіший па-
лець Божого Провидіння...

...Тоді [по приході більшовиків] клався я ввечорі спати
й не був певний, чи рано встану на волі. Тоді приходили
мені на думку слова пророка Ісаї: Прийде час, коли зранку
будуть вони з тугою вижидати вечора, а ввечорі тужи-
тимуть за ранком...

...Страшним був відворот більшовиків. Перед катедру
[св. Юра] заїхав більшовицький танк. Поліція витягнула
нас з помешкань і поставила під мур. Енкаведисти роз-
дерли на мені рясу. Так стояли ми дві чи три години, а за
нашими плечима були скоростріли, ручні гранати, танки й
панцерні гармати. Ми збудили в собі жаль (за гріхи) й

381

очікували смерти. Час до часу іще нас слідили. Вкінці
прийшов старшина й відпустив нас додому.

Опубл.: О. Мелетій М. Соловій, ЧССВ. Митрополнт-ісповідник
Иосиф Сліпий, у 70-річчя життя (1892-1962). «Слово доброго пастиря»,
В-во оо. Василіян у США, 1962, стор. 30-32.

Жодних обширніиіих спогадів патр. і кард. Й. Сліпого не
опубліковано. Зате короткі фрагменти про його арешт, ув'яз-
нення і заслання знаходяться у його виступах з різних нагод.

Тоді то предложив мені Сл. Б. Андрей, якому я завдя-
чую стільки добра та прихильности, як також прихильности
його брата Сл. Б. о. Архимандрита Климента, прийняти
єпископську гідність і наслідство на митрополичому пре-'
столі. На це відповів я, що це значить брати страшну
відповідальність за Церкву під цю жахливу пору. І на це
почув я рішучу відповідь: «Так, але страшніше не брати
її... Зрештою, дайте іншого кандидата». І з якою совістю
можна було тоді пхати когось у певну тюрму?

Та й не треба було довго ждати, бо вона прийшла
незабаром. Уже в 1938 р. я одержав позаочний вирок
смерти. На вулиці падали трупи наших визначних грома-
дян. У 1945 р. наступив тільки формальний арешт. Яка
була тюрма, ви самі про те вже багато чули і знаєте.
Можна би дещо цікавого розповідати, але на це не час. Та
все таки дещо треба згадати для прикладу.

В концтаборі був один молодий націоналіст, мабуть з
Дарахова, біля Заздрости. Він приходив до мене і заєдно
говорив: «Преосвященний, я нічого в Бога не прошу, тільки
щоб я не вчинив нічого нечесного». І не було б це дивно,
бо на яке геройство треба було здобутися, щоб не про-
датись у боротьбі за кусок хліба і рятування життя. Знову
інший випадок. В заквагоні везли в переділці зі мною
колишнього начальника табору, що спроневірив якісь біль-
ші суми. Він обікрав і мене і попродав мої речі на спілку зі
сторожею-караулом, але коли я служив Службу Божу, мо-
лився в куті, він завжди чемно ждав на мене, як скінчу,
щоб разом «снідати» — випити черпак зупи. В таборі 5-8

382

тисяч людей, завжди знайшлася одна-дві людини, що нераз
з нараженням свого життя приходили в крайній потребі з
поміччю. Коли так раз, я усунений зі стаціонаря, недужий
лежав з 39° гарячки і запаленням легенів, безпомічний, то
прийшов литовський священик з лікарствами, що дістав їх
від своєї матері, і врятував життя.

Завжди дивна рука Господня. Часом треба було пере-
ходити і судороги смерти. Буває, що стрінете в камері
товариша, що чекає на розстріл, або бачите на мурах
розбризкану кров. В очікуванні смертного присуду нерви
самі, мимо спокою і рівноваги розуму і волі, своєвільно
дрижать і клаптями випадає волосся з голови. Тоді я що-
йно зрозумів, чому Христові виступив кривавий піт у пе-
редсмертних судорогах на Оливній горі! А Він був Богом.

Та після всього прийшло благословенне визволення. Я
сказав т. зв. воля, бо, як сказано, яка воля єпископові,
коли його Церква в неволі? Коли 1963 р. міністер Мордов-
ської республіки проголосив мені в прияві табірних гене-
ралів і полковників, що я освободжений Верховною Радою
у Москві, тоді я самометно спитав, чи свобідна і Церква?

Очевидно, яка мені свобода, якщо страждає Церква?

Уривок зі слова у храмі Жировицької Матері Божої і святих му-
чеників Сергія і Вакха, в Римі, 17 лютого 1972 р.

383

СПОГАДИ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ
ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ

МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА СЛІПОГО

Італійський священик о. П'стро Леоні під час Другої сві-
тової війни був військовим капеляном в італійській армії на
Україні. Після закінчення війни залишився в Одесі при католи-
цькій церкві для місіонерської праці. 1944 р. його заарештували
й засудили до 25 р. ув'язнення за « шпигунство на користь Ва-
тикану». 1955 р. його звільнили й вислали до Італії, де він на-
писав спогади, в яких розказує також про митр. Й. Сліпого та
про зустріч з ним у 1946 р. (Уривки).

З побуту в етапній в’язниці в Кірові збереглися в мене
сумні спогади. Це була найбрудніша тюрма, яку мені до-
велось бачити. Блощиці розмножилися мільйонами, і вночі
не було як оборонитися від них, бо в камері було зовсім
темно. Тільки тоді, коли розподіляли вечерю, приносили
мізерну гасову лямпу, яку зараз же забирали, залишаючи
нас на поталу паразитам, що в темноті стають ненажер-
ливими й агресивнішими. Три ночі, що я провів у цій
в’язниці, були справжньою мукою. А втім, ще більших
мук я зазнав від людських паразитів, від злодіїв.

Я зайняв місце на горішніх нарах. Стало смеркати.
Чую, що якийсь незнайомий мені голос кличе мене по
імені. Старша людина з бородою стояла перед моїм ло-
жем. Подав мені руку і сказав: «Йосиф Сліпий». Я ніколи
досі його не здибав, але я добре знав, хто він. Я навіть
контактувався з ним з Одеси в 1944 р., коли його на-
йменовано на Львівського архиєпископа й митрополита.
Це була для мене велика радість, а заразом і великий біль,
опинитися тут разом з моїм Митрополитом, що став ка-
торжанином, прикутим до галери Ісуса Христа.

По полудні дали нам харчів на чотири дні подорожі й
ми рушили до залізничної станції. У нашій групі, що на-

384

раховувала яких 40 осіб, було нас трьох католицьких свя-
щеників і двох владик. Це не погано: буде кому піклу-
ватися про жертви комунізму... У Печорі обидвом єписко-
пам і старому українському священикові казали висісти...
Мене та інших відвезли до Воркути.

Опубл.: Р.РіеІго Ьеопі 5. 3. §ріа йеі Уаіісапо. (П.П’єтро Леоні С. И.
Ватиканський шпигун). Рим, 1959, стор. 255, 258-259. Передр. з: Мілена
Рудницька. Невидимі стигмати. Рим-Мюнхен-Філядельфія, «Т-во за па-
тріярхальний устрій Української Католицької Церкви», 1971, стор. 92.
Переклад з італійської.

В'язень концтаборів СРСР, австрійський професор Франц
Ґробауер відбував ув’язнення на Печорі разом з митр. И. Сліпим
та сп. М. Чарнецьким. Після звільнення митр. И. Сліпого він
написав спогад про свої зустрічі з українськими владиками.

Вагоном сильно шарпонуло, і потяг зупинився. Знадво-
ру чути було роздратовані голоси і квапливі кроки. Хтось
вигукував накази. Засуви важких дверей нашого вагону, —
до речі, це був вагон для транспорту худоби, — відсунули-
ся. Зграя конвоїрів втиснулася до середини, і солдати, з
пістолями в руках, стали виганяти нас у зимову, холодну
як лід, ніч.

Перед нами лежало поле, вкрите глибоким снігом.
Іти сніговими заметами було страшно важко. Раз-у-раз
хтось падав, і здавалося, що загрузне в снігу назавжди.
Сталося таке і зі мною. Довга подорож до цих Богом
забутих, підполярних сторін, а перед дорогою — тюрма в
одиночній келії протягом двох з половиною років висна-
жили мої сили. На ногах я мав личаки, і в такому взутті
розпачливо продирався вперед.

Аж ось край мене один в’язень звалився з ніг. Негайно
прискочив до нього конвоїр і став «підсилювати» його
кольбою кріса. Мій сусід через силу підвівся на ноги, зро-
бив два кроки і знову повалився. Я пробрів снігом до
знесиленого, вхопив його мовчки попід руку, а другою
рукою тягнув його речі. Отак ми й ішли удвох.

Перед будинком бараку нам казали зупинитися. Тут
мала бути лікарська перевірка: кого призначать негайно до
табору праці, а кого тимчасово до відділу для хворих.

385

Нічний спочинок у три зміни

Хоч лікарський огляд був дуже поверховий, проте про-
цедура тяглася довго. Поки ми чекали на свою чергу, я
познайомився ближче з товаришем у нещасті. Досі я знав
лише його прізвище: Сліпий. Я здогадувався, що він —
священик; на це вказувала його зовнішність: достойна по-
стать, повна гідности поведінка, посивіла борода. І справді,
я не помилявся. Після деякого вагання в’язень відкрив
карти: переді мною стояв львівський Архиєпископ. Дуже
важка подорож постарила його передчасно. Він сидів стом-
лений на своєму наплечнику й чекав, як усі інші, що з
нами зроблять. Аж тут несподівано відчинилися двері, до
кімнати вскочили два зухвалі молодці. Очима розгляда-
лися по присутніх, нібито когось шукали. їх погляд зу-
пинився на Митрополиті. В одну мить підскочили до нього
й знову щезли, швидше ніж можна було стямитись. Разом
з ними щез також багаж Владики. Князь Церкви лежав на
підлозі, з його уст і носа сочилася кров.

Коли Архиєпископ підвівся, закликали його до лікар-
ського огляду, а заразом і мене. Ми обидва мали щастя:
ми попали до бараку для хворих. Хоч це був щойно по-
чаток листопада, надворі було вже 40 градусів морозу.
Такої пори року жити в убого збудованих таборах було
справжнім мучеництвом.

Коли ми згодом відчинили двері лазарету, то побачили
кошмарну картину, від якої спинилися, як укопані.
Через довгастий будинок волочилися зовсім голі сухорляві
люди: шкіра й кості. Ми ще не отямилися від цієї диво-
вижної картини, як до Архиєпископа підійшов похилий
літній чоловік, загорнутий у коц, і обійняв його. Митро-
полит познайомив мене з ним: ще один церковний до-
стойник з Галичини, єпископ уніатської Церкви, Микола
Олексієвич Чарнецький.

Від нього ми довідалися, що значить ця дефіляда ну-
дистів у шпитальному бараку. Це була п’ятниця, а у п’ят-
ницю забирали від хворих білизну до прання і віддавали її
наступного дня, до речі — ще напіввогку. Другої пари
білизни на зміну не було. Лазарет був переповнений, і в
ньому недоставало всього необхідного, а надто ліжок та
білизни. Нічний спочинок відбувався у три зміни: поки
одні лежали на нарах, інші куняли по кутках або вешта-

386

лися довколо бараку. Білизною вважали короткі підштанці
й підсорочку-безрукавку. Так одягали на далекій Півночі
(ми перебували в таборі Інта) безкровних і висохлих до
костей хворих.

Христос Воскрес!

Лікар був українець; він примістив Митрополита в ліж-
ку, що його досі займав Єпископ, і на просьбу Митро-
полита примістив там і мене. Довгі місяці ми спали утрьох
на цьому ложі: я — посередині, Митрополит — по моїй
лівиці, Єпископ — по правиці. Літами я був наймолодший,
але з нас трьох я дістав найвищу кару, а саме десять років
каторжних робіт. Сліпого присудили на вісім, а Чарне-
цького на шість років. Обох їх винували в «агітації проти
радянського режиму», на підставі славнозвісного парагра-
фу 54-16, пункт 10. Пізніше я зустрів на своєму шляху, у
радянських в’язницях і таборах каторжних робіт, багато
священиків, і всіх їх засуджено під тим самим штучно
вигаданим закидом.

Один з українських панотців врізався мені у пам’ять
особливо глибоко. Це був звичайний сільський парох з
Карпатської України. В одному сибірському мовчазному
таборі у вільну від праці неділю в’язні зібралися на по-
двір’ї на щоденну ранішню перевірку. Несподівано цей свя-
щеник виступив з лави, став на середині [табірного] чо-
тирикутника, вийняв захований під плащем дерев’яний
хрест, що його він сам зробив, і гучним голосом про-
голосив на весь майдан: «Христос воскрес, воістину вос-
крес!». Крім нього самого, ніхто з в’язнів не пам’ятав, що
це був Великдень. Тільки-но пролунало це Воскресне при-
вітання, як розлючені таборові кати кинулись на слабку
постать мужнього душпастиря і серед побоїв та копняків
затягли його в карцер.

Наше тріо провадило дуже цікаві розмови. Архиєпи-
скоп — бистрий мислитель. Деколи він розказував про
свої студії в Інсбруку, згадуючи при тому з вдячністю
своїх професорів і висловлюючись тепло про Австрію. Та
він ніколи навіть на хвилину не відмовлявся від своєї при-
належности до української батьківщини та її людей, що
про них завжди говорив з любов’ю. Страждання українсь-

387

кого народу гнітили князя Церкви важким тягарем. Його
думки безупину кружляли довколо питання, як полегшити
горе земляків, хоч йому самому доводилося переживати
багато гіркого. Ці теми Митрополит обмірковував жваво
із своїм Єпископом. Також Єпископ був людиною високої
духової культури. Перед Першою світовою війною він
студіював у Римі, часто бував у Відні й щиро любив
Австрію.

Шпигуни та інші хулігани

Ті ідеї, що стали актуальні на теперішньому Соборі,
Архиєпископ Сліпий боронив більше вже як 15 років тому.
Уже тоді він вважав за необхідне, щоб християнські Цер-
кви діяли солідарно. Цю солідарність він уявляв собі
інакше, ніж один німецький інженер з околиць Райну,
котрий одного разу сказав: «Три чинники, рано чи пізно,
зроблять порядок у Росії: німецький жандарм, американ-
ський купець і католицький священик». З цього часу Архи-
єпископ Сліпий уникав цього необачного балакуна. Така
обережність не була безпідставною. Совєти боялися Ми-
трополита навіть тоді, коли він був їхній в’язень, і стежили
за кожним його кроком та підслуховували кожне його
слово.

А шпигунів і всіляких кримінальних типів було в лі-
карні доволі. Вони були добре відгодовані, тепло одягнені
й цілком здорові. З їхніх облич можна було вичитати всі
злочини, через які ці кримінальники зайшли у конфлікт із
законом. ДПУ нацьковувало їх проти деяких в’язнів: вони
мали вивідувати їхні справжні погляди та підслуховувати
їхні розмови. Коли до нас наближався шпигун, ми пере-
ходили в розмові на латинську мову. Обидва Владики во-
лоділи нею добре, а я й собі знав латину.

Деякі бандити удавали побожних, щоб таким чином
здобути довір’я церковних достойників. Єпископ Чарнець-
кий був дуже добродушний та легковірний, він благослов-
ляв цих негідників, посвячував їхні вервиці, і не спосте-
рігав, що в той час вони його обкрадали. Одного разу
один бандит підглянув, що Архиєпископ носить під со-
рочкою золотий хрест. Незабаром ці типи вдало заінсце-
нізували напад, і хрест пропав. Скарги не дали жодного

388

результату. Управа лічниці й варта підтримували своїх
шпигунів. Через них вони [шпигуни] довідувалися також,
коли який в’язень отримував пакунок. Ледве адресат під-
твердив його одержання [підписом], з пакунку не було вже
й сліду.

Потайки відправлена Служба Божа

Галицькі Владики отримували інколи «посилки», себто
пакунки з харчовими продуктами. Адміністрація не зва-
жувалася красти їх відверто, але здебільшого вони щезали
зі сховища. Одного разу Архиєпископ просив мене здати
на схов пакунок, що він одержав. Бо треба знати, що в
нього постійно була підвищена температура, і саме цього
дня він почував себе дуже ослабленим. На коридорі хтось
несподівано накинув мені на голову мішок і вирвав з рук
пакунок. Кілька годин пізніше ми знайшли на снігу перед
бараком малий полотняний мішок. У ньому був ще тільки
товстий папір, розсипані зерна вівсяних та гречаних круп і
на самому споді мала паперова торбинка. Злодій, мабуть,
її недобачив. У ній були сушені виноградні грона. Митро-
полит узяв їх у руки немов цінний скарб. Кілька овочів він
дав до склянки з водою і поставив її обережно, щоб ніхто
не бачив, під ліжко. Наступного дня дістав склянку з-під
ліжка. Таким чином Митрополит видобув літургічне вино
для Служби Божої, яку він потайки відправляв.

Коли в країні полярного сонця стала скорочуватись
темна ніч, і з каторжних таборів над Печорою стали ви-
ганяти в’язнів до праці, вибила для мене година прощання.
Архиєпископ і Єпископ супроводили мене аж до огорожі,
що відділювала лазарет від пустинної тундри. Обидва Вла-
дики потиснули мені руку, обійняли мене, і я розстався з
ними. Мені судилося мандрувати долиною горя ще довгі
роки, з одного каторжного табору до іншого, з однієї
тюрми до іншої, але на своєму шляху я не зустрів уже ні
Митрополита, ні Єпископа.

Опубл.: Франц Ґробауер. Зустріч з Архнспнскопом Сліпим в одному
з таборів рабської праці — звіт очевидця, що повернувся недавно з по-
лону. Відень, Носе Истеррайх (Кеие$ ОзіеггеісЬ), 1963, 23 лютого, стор.
3. Передр. з: Невидимі стигмати..., стор. 104-108. Переклад з німецької.

389

СПОГАД ПОЛІТЗАСЛАНЦЯ
ПРО МИТР. ЙОСИФА СЛІПОГО

Митр. Й. Сліпий перебував у різних тюрмах і концтаборах
СРСР. Спогад невідомого політв’язня про його коротке пере-
бування в Новосибірській пересильній тюрмі кидає світло на ті
умови, в яких він перебував, і на те, як до нього ставилися
спів в'язні.

Мені довелось бачити правдиво віруючих та глибоко
релігійних людей у критичних ситуаціях перед лицем не-
минучої смерти, смерти від голоду й холоду в німецькому
таборі військових бранців. Ті люди у тій безвихідній си-
туації, у тій гидкій, жахливій ямі смерти, берегли спокій
душі й покору перед Богом. Той душевний спокій, ту по-
кору й смиренність я бачив ув очах тих людей, і мені
здавалось, що вони вже бачать потойбічний світ, що вони
вже подолали смерть. Перед такими людьми, перед такими
віруючими я не тільки схиляю свою сиву голову, я хотів і на
коліна впасти перед ними. А славної пам’яті Слугу Божого
Йосифа Сліпого, на превеликий жаль, мені не пощастило
бачити. Найцікавіше мені про нього оповідали.

Єврей, кандидат технічних наук Поперека, оповідав, як
він зі своїми друзями-подільниками сидів у Новосибірську
у пересильній тюрмі та як, під час читання у газеті про суд
над Йосифом Сліпим, до їхньої камери впустили якогось
літнього чоловіка з розкішною бородою. З виразу обличчя
й очей видно було, що це інтелігент. Вони примістили
його біля себе і спитали звідки він. «З дому престарілих,
синочки» — відповів він. Але та стаття їх так зацікавила,
що вони не стали його більше розпитувати, а взялися її
дочитувати. А дочитавши, майже всі разом сказали: «От
добре було б попасти у табір з тим чоловіком». І стали

390

питати думку новоприбулого про ту газетну статтю. Він
відповів, що для того, щоб суттєво говорити про те, що
написано у тій статті, треба, насамперед, особисто добре
знати ту людину, що про неї тут іде мова.

Перекинувшись отак кількома словами з новоприбулим,
ми знову взялись за вивчення англійської мови. Слухаючи,
як ми між собою балакаємо по-англійськи, новоприбулий
злегка усміхнувся собі в бороду і став делікатно нас по-
правляти. Тоді, каже Поперека, ми подивилися на нього
іншими очима, і в ту ж мить побачили його іншим, не-
збагненним для нас. Хотілося знати, де й коли той чоловік
вивчав мови. Довідавшись, що він знає стару грецьку мову,
стару гебрейську і володіє сучасними європейськими мо-
вами, ми забули про те, що читали в газеті.

І тут раптом на коридорі за дверима забряжчали клю-
чі, заскреготав замок, відчинилися двері. На порозі виріс
офіцер з папірцем у руках і сказав: «Йосіф Слєпой с вєщамі
вихаді на корідор».

Всі наче б остовпіли, стояли й дивились у двері. Потім
хтось сказав: «Отак і не знали, кого мали...».

Опубл.: Вісті з Риму. Рим, листопад 1984 р.

391

МИТРОПОЛИТ ИОСИФ СЛІПНИ У НЕВОЛІ

Про ув'язнення митр. Й. Сліпого свідчить колишній його
український співв’язень — Станиславський. Згодом йому вдалося
виїхати на Захід. Він розповідає про 1949-53 період ув’язнення.
( Уривки).

Був гарний погідний день серпня 1948 року. Табір праці
N 0 . 23 (пізніше 385/10) Темняковського району Мордовсь-
кої Автономної Республіки стояв у напруженні, очікуючи
заповідженого нового транспорту «полонених з України».
Чекали на нього всі 2000 арештованих об’ємистого табору;
заодно ті, що виїмково найшлись у його середині, чи ті,
що були на праці поза частоколом. Одні ждали земляків,
другі можливих знайомих, треті взагалі товаришів недолі,
а всі разом жаждали новин, новин з-поза табору з тієї
зглядної волі. Бо за нічим жертва тюрми чи табору так не
тужить, як за клаптиком синяви неба там і за втраченою
учорашньою волею тут. А був це час повного відокрем-
лення без зв’язку з рідними і Рідною Землею, а тим самим
і без помочі будьякої. Згодом і тут стало легше — допу-
щені були посилки, письма-листи (щоправда раз у місяць і
то тільки для колишніх громадян Союзу), появились газе-
ти, книжки аж до фатаморґани абстрактної волі. Час ані в
Росії, ані в російських тюрмах не стояв, а діяв, ревізіоніз-
мом діяв. Кому судилось повних десять літ перебути і
перетерпіти в російсько-більшовицьких тюрмах, той зможе
розказати їх повільний розвиток, вимушений випадками і
змінами назовні. Все тут було від загрози безпосередньої
смерти через її демонстраційне завішення аж до амнесто-
ваної волі, чи іншими словами все від товарного чи т. зв.
столипінського вагону (1945) до відправи додому «прямим
екстреним» поїздом зі спальнями і реставраційними ваго-
нами (1955).

392

Нарешті діждались! Транспорт яких 50 чоловік стояв
на воротях табору. їх провіряла служба надзору — викли-
куючи імена і т. зв. націонале, справджували тотожність
новоприбулих і по одному пропускали в браму. Тут зда-
лека їх стрічали десятки пар оживлених і зацікавлених
очей, розпізнавали. Всі вони несли їм не тільки своє осо-
бисте зацікавлення, але надто того згори даровану симпа-
тію й нетаєну радість. Все ж таки громада невільників
збільшувалася й особисте горе розділялося на десятки нових.
Спільне горе легше особистого. Нещастя з’єднує чужих
між собою в одну цілість, одно тіло і волю, завидне щастя
їх наново різнить і ділить.

Особисте зближення стало можливе щойно після скін-
чення процедури перебрання й розподілу на поодинокі сек-
ції. Тут виявилося, що транспорт прибув не з України, а
через Україну з таборів Горішньої Печори. Прибули самі
українці, більшість із Заходу. Здебільше люди інтелігентні,
на місцях походження широко знані і загально шановані.
Митрополита Иосифа деякі зараз пізнали, інші Кир Ми-
колу, апостольського вікарія на Волині, а там наших музик-
композиторів Василя Барвінського, Бориса Кудрика, ще
інші редактора д-ра Івана Гладиловича зі Львова й інших.
Для мене було і тих доволі. Живучи постійно закордоном,
я особисто не знав нікого з них, але може тим інтенсив-
ніше переймався їх долею. Бо хто нпр. не знав би Митро-
полита Львова, коли не з виду, то напевно зі слова?!

Кир Иосифа я пізнав особисто в стаціонарі — це свого
роду таборовий шпиталь — сам хворий вітав нового хво-
рого. При обов’язкових лікарських оглядинах, під час пе-
ребрання він легко гарячкував. Як опісля виявилося, в ньо-
го був сталий, так мовити хронічний фіброз легенів. На
вигляд однак він був заздрісно здоровий і статурою імпо-
зантне явління. Його фізіс була гідна долота визначного
скульптора-мистця. Високе вдумливе чоло, ясні проникливі
очі здавалося добротою говорили, глибоко поважний вираз
обличчя і мойсеєва борода так і предстинували його на
кабінетного науки-жреця або високого ієрарха Церкви
Христа. Постаттю такий був подібний до свого поперед-
ника на митрополичому престолі Львова, що їх образи
можна було легко замінити.

393

Глядіти було на Кир Йосифа поза постіллю недуги —
його, так мовити звичайна, буденна, його природна постать
наводила мимоволі самохарактеристику Ґете, коли він го-
ворив про дідичні прикмети свого явління від родичів
своїх. Суть життя і вага стремління здавалось стояли на-
писані на його чолі. Ота його імпозантна постава і вираз
строго мовчазного обличчя симпатій йому не єднали, а
навпаки, викликали почуття незайманости, а там і несмі-
лости, деякого недовір’я, остраху, а може навіть і відру-
хової ворожнечі.

Стаціонар у режимному таборі це одиноке місце, яке
до деякої міри користується зглядною недоторканістю.

Туди при перегляді назначила Кир Йосифа лікарка і
начальниця стаціонару названого вище ляґерного пункту.
Сама ще дуже молода, але вирозуміла і душею вразлива.
Вона була вільна і воєнну службу мала за собою. Тим
назначенням вона піддержала Митрополита значно на здо-
ров’ї, а там забрала з виду злісних і злорадних очей, що
важило немало.

Осінню того року прийшлось нам залишити цей перший
«очищений» табір. До того часу всі попередні мали загаль-
ний характер, мішаний. Тут уперше виділено й відправлено
злочинний елемент, осталися самі «політичні». Період по-
стійного терору внутрі табору скінчився. Нас перенесли в
табір N 0 . 24 (пізніше 385/8) того самого райому. Це вели-
кий табір, якого розмірно ще нові бараки давали тісне
приміщення 2000 до 2500 в’язням. Положений, як усі в
гущі лісу, але сам без тіні. Тут я перебув із Митрополитом
Кир Йосифом дальші роки (1949-1953) з довшими або ко-
ротшими перервами в міжчасі. Цей період належить реля-
тивно до найважчих, але заразом і до найприємніших днів
мого заслання. Це звучить може мало ймовірно, парадок-
сально — тюрма-заслання і приємний спомин. А все ж
таки це факт. Це період моїх історичних стріч і грань між
буттям і небуттям. Нас радує зів’яла вже рослина, яку з
неба післана роса підняла до дальшого життя...

Коли в попереднім таборі я з митрополитом Сліпну
познайомився більш конвенційно, то тут, у новім і кінце
вім, я його пізнав у всій висоті й глибині його незвичайної
особовости. В частих зустрічах, розмовах, принагідних дія-

394

логах я навчився його любити як друга і глибоко шану-
вати. Трохи не повних чотири роки лучив нас один простір
табору, а то й один дах над головою. То були зверхні
умови, які, на жаль, нерідко переривались: то він фіброзно
хворий лежав у стаціонарі, то мене туди клали. Бували й
довші проміжжя, коли його переводили в другий табір, то
возили кудись у незнане. За кожний раз одначе повертали
у вихідний табір. Так літом 1952 р. він довгими місяцями
перебував на 7-мім лагернім пункті, де зустрінув більше
число в’язнів із Заходу, між ними таких, що займали експо-
новані місця як довірені надзору. Його враження з того
табору були більш як мінорні. Весною 1953 року його
возили в Київ на додаткові допити, пробу й спокусу.
Встояв, не заломився, навіть не вгнувся. — Мабуть усі
проби за мною — і був повний душевного спокою. Він
деталів не розказував, за звичкою говорив, але слухаючи і
дивлячись на нього, малося враження, що він там не за
себе говорив, не як «в’язень Сліпий», а як «Митрополит
Львова Кир Йосиф» за Церкву свою і за Народ свій! Ішов
як в’язень, вернувся як Мученик!

У митрополитові Сліпому я пізнав не тільки високого
ієрарха нашої Церкви, але разом із тим людину незви-
чайно високої культури, глибокого ума, широкого світо-
гляду і глибокого знання. Він володів усіма мовами біль-
ших народів Европи і був поліглотом у найкращому зна-
ченні цього слова. Не для практичних буденних цілей він
їх студіював і постійно плекав, а в першій мірі як помічні
науки для студій Церкви, релігії й культури даних народів.
Клясичні мови — старогрецька, латинська і єврейська —
конечні для студії християнства в його основі, були йому
такі ж легкі, як і модерні. Об’єм його мовних амбіцій і
стремлінь до знань не мав границь. У тім глузді він нале-
жав до фавстівських натур і подобав більше на вченого, як
на смирного християнина й пастиря; громадив знання без
стриму і кінця.

Коли опісля (1948/49) були допущені посилки, то з ни-
ми появився папір у таборі. Це були шкільні зошити в ціні
12 коп. за штуку. Тут у таборі вони платились пайкою
хліба в 600 гр. або її рівновартником — 10 карбованців.
Тепер можна було писати (олівцем натурально, чорнило

395

було недозволене), однак зі строгою забороною написане
держати. Органи надзору забирали безоглядно кожний
клаптик паперу, записаний рукою. З посилками усталилася
зчасом ще одна надрядна валютна одиниця в таборі —
«сало», а хлібові припала в такому випадку лише роля
«розмінної» монети. На жаль, колишні посилки могли діс-
тавати лише громадяни Союзу, інакше автохтони, тоді
коли чужинці стояли взагалі поза всяким законом.

Наука в таких умовах була часто-густо недосяжною
мрією і рівночасно деякого роду геройством, бо відбува-
лася коштом власного здоров’я. Кожний кусок із посилки,
виданий на ту ціль, минався з наміром і призначенням
жертводавця. Але Митрополит ділився своїм добром тим
радніше, коли «вчитель» був одним із «чужих». Будучи в
тюрмі чи в таборі, Кир Йосиф не тішився особливішими
ласками ні в домі, ні в людей. Ближчої рідні в нього,
здається, не було, а другі, мабуть злякавшись, забули. Він
належав до тих ієрархів і духовних осіб у таборі, що
гостили в себе дари серця — посилки дуже рідко. Мимо
того він ділився кожною посилкою, яка до нього заблу-
кала, ділився не тільки з близькими земляками, але постій-
но з усіма принагідними співжителями спільного бараку.
При тому яскраво кидалась у вічі просто неймовірна різ-
ниця жертв-дарів, які йому «свої» приносили, і тими, якими
вірні своїх православних владик дарили...

Поза наукою, читанням, студіями — йшли медитація,
розважання, тихі, нескінчені монологи і принагідні діялоги.
Вони всі містились у трикутнику «Релігія — Церква —
Україна». Це були питання, які його постійно займали і
постійно журили, ранили. Адже не про абстрактні поняття
йому йшлося, з ними не було ніяких розходжень, ніяких
знаків питання, а про реальні величини, дієві конечності,
про життя і майбутність народу. Того останнього він не
міг собі подумати поза межами цього потрійного питання.
— Або ми народ, що в націю цілить, у велике Завтра
вірить, або... — він не кінчав, нагло замовкав, неначе сам
лякався зловіщого антиподного «або». Думками все літав
на Захід, робив перегляд своєї митрополії, не минав і під-
чинених дієцезій і все вертався сумніший і більш зажу-
рений, як був перед тим. Усміху на його устах чи в очах,
здається мені, не бачив ніхто в неволі. Він тяжко болів над

396

долею нашої Церкви, страшно тяжко переживав її горе на
верхах і на долах. А коли в меланхолію, у зневіру не
попадав, то тільки тому, що вірив, глибоко вірив у чоло-
віка-людину і в сили Неба.

Католицька Церква — мовив — у час свого тисячоліт-
нього існування переходила різні періоди росту й розвою,
більш і менш світлі, періоди радісного підйому, але і хвилі
кошмарних гонінь, переслідувань, внутрішніх сварів і роз-
дорів. Але все виходила з них оборонною, переможною
рукою. Вона у Бога! Кривавилась, терпіла, терпіла в ім’я
Основника свого і ждала. А ждучи, святістю жевріла, ко-
жен промінь сонця ловила, слово-ідею Христа-Бога голо-
сила і творила. Вся велич європейської культури — це її
діло! Коли ми нині ретроспективно поглянемо на ті дії,
нам моторошно стає на душі з остраху самого, що зло
могло одоліти Її, що могла не видержати смертельної за-
грози і проби; нас опускають сили, але тут же яка радість
наші серця підіймає, яка сильна віра огортає, проникає,
що вона непереможна. Ми гордо і в покорі згадуємо слова
заповіту Христа — «і врата адові не одоліют її» — слова,
що їй долю і призначення проголосили. Вічна Церква —
Етерна Екклезія!..

Митрополит Йосиф не був красномовцем-ретором (при-
найменше я його таким не знаю, не мав нагоди пізнати),
за ефектами не шукав ніколи, не говорив «до народу», а
навчальні його мови тут, у неволі, були здебільше напів
голосні розважання, свого роду монологи, змістом глибокі,
філософічні формою. Він говорив сам із собою, говорив
до себе без огляду на те, чи хто прислухувався йому. Він
належав до людей контемпляції, які звикли пізнавати речі і
явища від кореня, до ґетівських матерій добивався, в сти-
лістичних формах не любувався. Він давав нам, що були з
ним і кругом нього, зразок мужа науки на митрополичому
святоюрському троні. В кожнім явищі шукав аналогій у
давнині, чи недалекій минувшині, схиляючись до погляду,
що суть завжди одна, змінна лише її форма. Інтерпре-
туючи історію Католицької Церкви взагалі, він шукав і
находив паралелі розвою і в нашій Церкві.

«Має Західня Церква свою мартирологію — говорив —
має її і наша. Невеличка вона, в порівнянні до Західньої,
мініатюрна, але долями — яка одна одній подібна! Біль-

397

шість нашого народу ісповідує православ’я, лише мала
його частина осталася вірна вірі прадідів і Католицькій
Церкві. Колись, у недалекій давнині, наша католицька гро-
мада була куди більша і числом вірних і поширеним про-
стором. Стан, як знаємо, змінився зі зміною політичного
режиму. Коли на місце католицької Польщі східніми зем-
лями православна Росія заволоділа, наші церкви були пер-
ші, що впали жертвою тої зміни. За наказом згори всі
вони були перейменовані й обернені на православні церкви.
На полі штучно визваної війни православних проти укра-
їнських католиків наші землі останнім лишили двох святих
— Иосафата Кунцевича й Андрія Боболю. Вони, як муче-
ники за свою й прадідів віру, зложили свої голови під
смертельними ударами роз’яреної товпи. Дальший похід
царського режиму Миколи І проти українських католиць-
ких церков України не відбувався за середньовічною рецеп-
тою „чий край того і віра”, як дехто думав, а був чисто
політичної натури. Увесь імпет і головне вістря того на-
пору були направлені більш на прикметник „український”
чим „католицький”. Римо-католики нпр. або інші не орто-
доксальні віроісповідання не підлягали круціяті православ-
ного походу. Так як терміни „православ’я” і „російський”
покривалися, то православ’я в Україні мало дати Росії
Романових зміст і форму національної російської держави.
Воно дальше мало бути тим коректором, що повинен був
направляти всі слов’янські ріки в одно російське море!

Що православ’я в Україні, крім релігійної форми, мало
ще інший, політичний характер, те наглядно доказують
наші дні. На місце самодержавної Росії поневолених наро-
дів постав Радянський Союз „свобідних” народів. І на За-
хідній Україні покотилися події, точний праобраз, фото-
копія таких же подій з-перед сотні років. Нова, соціаліс-
тична Росія, наслідуючи напрямні політики старого режи-
му супроти України, вступила в сліди царя Миколи І і
пішла походом проти Української Церкви в Галичині. Не
тому, щоб, будучи вірним антирелігійній тезі, знищити
Церкву в корені, як у Східній Україні і взагалі в Росії, а на
те, щоб переназвати і перетворити її в православну! Постав
великий курйоз в історії Сходу і розвою комуно-більшо-
вицької ідеології. Два протилежні й діаметрально різні ре-
жими — абсолютномонархічний і йому антиподний кому-

398

ністичний — знайшлися на одній політичній лінії в роз-
в’язці кардинального питання: України. Новий виразно
протирелігійний режим став не тільки оборонцем релігії,
але її ревним пропаґатором, ба навіть основником її орто-
доксальної православної форми в Західній Україні.

Галичина, мала частина Великої України, що по розборі
Польщі припала Австрії, користуючись її ліберальними за-
конами, сповнила примірно і з честю свій національний
обов’язок супроти цілости України. Коли, як ми вище ба-
чили, в Росії поняття православний і російський покри-
валися, то тут, у Східній Галичині (нині Західній Україні),
такими синонімами були терміни „католицький” і „укра-
їнський”. Католицька Церква в Галичині була наскрізь
українська національна Церква. Це був її зміст, її основа і
проти тої основи, проти інвольвуючої в ній сили виступила
в минулому столітті царська Росія і в біжучому сторіччі
комуністична Росія.

Тепер немає католицької Церкви в Західній Україні, але
є там католицький народ. Хто сумнівається, хто може
сумніватись, що він український? — Він ним був, є і буде,
бо інакшим він бути не може. Його вірність народові осно-
вана на вірності його Церкві. А ця в катакомбах. Тут
мимоволі насувається питання — що сильніше — традиція
чи режим?! Воно важке, зловіще заодно для нас і для
режиму...»

Митрополит Йосиф Сліпий був засуджений енкаведівсь-
ким судом до восьми (8) літ примусових робіт. За які про-
вини? — За провини його Церкви! Коли за царського ре-
жиму православ’я мало маніфестувати національну єдність
Росії, то тут, у новій національній Росії згл. державі націо-
нальностей, православ’ю залишали одне завдання — бути
лучником гетерогенних народів, зокрема слов’янських, в
одну імперію — комуністичну в основі, російську у формі.
За провину проти цього були заарештовані і вислані капі-
тули всіх трьох галицьких дієцезій. За малими вийнятками
всі ієрархи зложили там свої голови. Жертва, як видно,
цілопальна.

Українська Католицька Церква в Західній Україні смут-
ком сповилась і чорною киреєю прикрилась. Митрополит
над тим пресумним явищем і станом своєї Церкви неви-

399

мовно важко терпів. І в тім своїм жалю і болю був нео-
тулимий. — Судилось, видно, — вирвалось раз його гли-
боке зідхання — нести самому Хрест нашої Церкви до
переможного кінця або зложити його у Господа трону!..

Був місяць травень, 15-ий день 1953 року. Митрополита
Кир Йосифа в таборі вже від тижнів не стало. Його звіль-
нили, себто вивели за браму, як того домагався паперовий
закон режиму. Хто йому вірив? — І нам переконання і
певности бракувало. Хоч за звільненням говорили здогади,
душа тому протирічила. Ми міркували: коли це правда, як
говорять, то в нашім випадку жаліти треба, бо, за пого-
ворами, в Митрополита немає дому, себто — є Святий
Юр у Львові, а там тепер його ворог! Наші стурбовані
думки ніяк не знаходили собі спокою, але й пізнати ми не
могли, куди, в які сторони Митрополита повезли. Логіка
положення нам суґерувала, впевняла, що не додому...

Нагло в названий день прибула «велика комісія» до
табору. Самі офіцери, штабові, досі невидані в таборі.
Пішли виклики, допити в’язнів. Викликали багатьох, чужих
і наших, українців. До останніх належав м.і. композитор
Б. Держали не довго, мабуть спішилися. Покликали і мене.
У малій кімнаті дижурного офіцера я опинився перед
обличчям сімох штабних офіцерів, у більшості полковни-
ків. Посипались питання, яких осередком була виключно
особа митрополита Сліпого. Зразу чисто формальні спра-
ви, про особисте знайомство, його давнину і тривалість, а
там усе ширше, глибше, інтимніше. Хотіли в нарисі бачити
Митрополита (вони ж чужі) у його зовнішніх взаєминах зі
світом і людьми. Хотіли й його характер пізнати, пізнати
прикмети його ума й душі. Соціальна сторінка його появи
їх зокрема інтересувала. Вони цікавилися не тільки його
відношенням до свого народу, вірних митрополії, настав-
ленням до чужих і їх гомоном, але й поза тим вони жадно
хотіли впізнати, так мовити, сторінки його наскрізь при-
ватної, суб’єктивної думки чи поведінки. Питали наприклад
чи одержує посилки, як часто і чи ділиться ними зі спів-
в’язнями спільного бараку.

Після такого введення прийшла черга на запити загаль-
ного характеру, запити, що мали розкрити тези світогляду
Митрополита, спосіб його думання на проблеми спеціаль-
ного значення. Форма допиту скінчилася. На його місце

400

наступила напівсвобідна розмова на тему відношення
Митрополита до православ’я взагалі і Православної Цер-
кви зокрема, як також про його наставлення до Риму, згл.
Папи й Ватикану. Питання було поставлене, але позитивна
відповідь на нього їх не дивувала. Вони її, виділось, очіку-
вали, а все таки поставили додаткове питання, яким звер-
тали увагу на факт, що в Україні велика більшість право-
славних. — Годі було не відмітити, що наявність одного
віроісповідання не тільки не виключає важности і значення
другого, а навпаки його кличе і викликає. Евентуальна
заміна одного другим, для ока лоскітлива, для держави і
народу все шкідлива.

Розмова дедалі набирала змісту й форми теоретичного
розважання. Наближалась до основного питання, що вже
висіло над головами. Різниця між питаним і питаючими
закривалась. Ось воно:

— Чи митрополит Сліпий знає, що зайшло в час його
неприявности у його митрополії і взагалі в Західній Укра-
їні? І як ставиться він до цієї події?

— Знає і жаліє, дуже жаліє.

— Чому? Невже ж православ’я гірше католицизму?

— Видно його хочуть зробити гіршим. Тут на Сході
мабуть не знають, яких друзів мало православ’я у нас на
Заході, на католицькому Заході! Ми його у многому по-
дивляли, в дечому любили, а загально шанували. І те, що
сталося в Західній Україні, сталося не волею православ’я.
Озброєна рука держави, наслідуючи Миколу-царя, обер-
нула сідоглаві католицькі Церкви на православні. Того
віроісповідання червенські городи Галичини не знали, пра-
вослав’я там не було ніколи!

Над тим боліє Митрополит Йосиф, іронія історії його
грудь давить і серце стискає факт, що соціялістична Росія,
яка свободу голосила, пішла слідами деспотів-царів і його
Церкву, майбутній світоч Країни, неймовірним насиллям
задавила.

Досі ввесь діялог вівся московською мовою, офіційною
табору. Тут у тій хвилині один із учасників комісії встав і
заговорив по-українському. За десять років мого заслання
був це перший випадок, що я на далекій півночі почув з
офіційних уст свою рідну мову.

— Ви, — мовив, — представили нам положення в Захід-
ній Україні так, що можна подумати, воно не відповідає ні

401

інтересам краю, ні народові. Чи могли б ви нам сказати,
що належало б зробити, щоб воно було більш відповідне?

— Якщо не помиляюся, то конституція Союзу забез-
печує громадянам свободу віроісповідування. Це основний
закон, який потребує тільки відповідного едикту, щоб на-
дати йому життєву силу. Будь він даний перед нефортун-
ним походом на Галичину, на її Церкву національну, то
добровільно не найшлась би там ані одна душа право-
славна. Віра не одяг, що з сезоном міняється, а ґрунт,
основа, на якій кожна сильна держава спочиває...

На бажання комісії мені прийшлося повторити замітки
до другої частини дивного діялогу на письмі. — Можете
писати по-українському — дозволяв-прохав офіцер «без
пагонів» — гарною українською мовою, — тільки прошу
поспішити, щоб до провірки (таборове числення) було го-
тове. — Так і сталося. Ще одна маленька перешкода: ко-
ротке про-меморія, написане «карандашем», треба було ще
раз переписати, вже на місці, чорнилом.

Так скінчилася «велика комісія» у справі Митрополита
Кир Иосифа у пропам’ятний день 1953 року. В мене зро-
дилося чомусь переконання, що комісія була з Києва.
(Мене між іншим питали, чи мені відомо, що його, Митро-
полита, возили у свій час до Києва?). За всіма познаками
була це незвичайна комісія зі спеціяльним дорученням цен-
тральної влади. Її мовно-мішаний склад не вспів захитати
моєї супозиції про її національний «український характер».

Наступного дня раннім ранком несподіванка в таборі
— на воротях деякі з в’язнів запримітили силюету Митро-
полита Иосифа. Його саме пропускали до табору. Служба
надзору вже заходилась провірити зміст його багажу, коли
від дижурного вийшов наказ залишити це. Ще хвилина
нерішучости і безділля, а там — задушевне тихе вітання
замінилося болючим прощанням — Митрополита знову
вивели за браму.

В обговорюваному таборі (385/8) находився від недав-
ного часу відділ для «вольних». Частина бараку на 40 до
50 місць і невеличке подвір’я перед ним, обведене колючим
дротом, творили свого роду «резерват», призначений для
вчорашніх в’язнів, які скінчили свій «строк» і чекали на

402

повне звільнення й волю. Остання, видно, етапами дава-
лась... Тут між іншими находився православний Єпископ
Антоній, в’язнений від 13-ти літ, тепер нарешті «вольний».
Сюди був назначений і наш Митрополит. Усе було в ре-
зерві для нього готове і адміністрація табору ждала що-
мінутно його прибуття. Так було щоправда до комісії;
остання однак дала йому інше призначення. Митрополита
в момент його появи забрали назад і він на довший час
зник із наших очей, але ніколи з нашої уяви.

Пройшли довгі місяці, як по Митрополитові слід заги-
нув. Шукали його в Галичині — не знайшли. І адміністра-
ція табору мовчала, не зрадила місця його перебування.
Аж маленький епізод, незначний формою, але знаменний і
проймаючий по змісті своїм, навів нас знову на тропу його
нової тернистої дороги. У Навечір’я Рождества 1953 року
пишучий оцей спомин одержав першу посилку в неволі —
100 карбованців! Даток зразу анонімний розкрився щойно
згодом, коли адміністрація табору рішила подати ім’я й
адресу жертводавця. Був ним Й.Е. Митрополит Йосиф
Сліпий із Красноярського краю, станція Маклаково!

Наступна кореспонденція розкрила дальші деталі його
нової, неочікуваної дороги. Для в’язнів, що закінчили свій
присуд, а були хворі, немічні, фізичні каліки, комплетні
інваліди (все це наслідки тюрми) або не мали дому (довгі
роки неволі до кореня змінили його родинні відносини, а
соціальна структура країни знак запитання поставила над
ним), для тих щераз покараних долею з уряду планувались
«інвалідні доми». Планувались — але від пляну до його
реалізації проходять у Росії роки. До того за сталінського
режиму ледве хто на верхах турбувався в’язнями війни —
з кінцем життя автоматично кінчиться і тюрма!.. Тепер,
після знаменної дати 5-го березня 1953 року інший вітер на
верхах повіяв — Зефір весни (так його на Заході охрес-
тили). Задумали ліквідувати табори, а з тим виникли думки
про інвалідні доми. У Темніковській області під ту хвилю
таких ще не було і от нашого Митрополита повезли в
центральний Сибір, у Красноярський край!

Насувається злощасне питання — чому? — Чому вза-
галі інвалідний дім, а Красноярський край зокрема? —
Аджеж Митрополит був вільний, вільний за всіма писа-

403

ними й практикованими законами! Чому по відбутті «кари»
відпускали домів інших, усіх, чому не відпустили його
одного? — Не будемо твердити, що в Красноярському
краю Митрополит був такий самий в’язень, як над горіш-
ньою Печорою або в Мордовській республіці. Ми можемо
навіть на віру прийняти факт, що він там індивідуально
свобідний і в пошані; але чому задержаний? — По своїй
волі, чи по збірній, згл. обосторонній?

Із листів, писаних іще до табору, слідно, що Маклаково
— місце його перебування — положене в гущі сибірських
лісів недалеко дальносхідньої залізної трансверзалі, але
далеко від людей. Почував він там себе самітним, але не
бездільним. Управа дому виєднала йому дозвіл користу-
ватись об’ємистою бібліотекою краю. Найшлось товари-
ство — знову, як у таборі, книги, студії, принагідні «Пас-
тирські листи» і з пралісом інтимні розговори. Він полю-
бив тишу дівичих лісів, «де навіть пташина мовчала і лише
де-не-де лисиця зашелестіла, як стежку йому перебігала».
Він його думу думав, у його душі читав, перериваний, то
тут то там, письмом-листом із рідних сторін від вірних,
відданих, чутливих людей своїх. Він їм до зворушення, до
сліз радів...

Щоб відповісти на поставлені вгорі питання, треба по-
вернути до згаданого вже епізоду з 15-го травня 1953 року.
Комісія, що приїздила в табір, була там ради Митропо-
лита самого. Цей факт говорить, що в тій хвилі в’язень Ио-
сиф Сліпий перестав ним бути і вона справлялась не за
нього, а за українського (католицького) Митрополита
Львова Кир Йосифа. Це різниця і в тоні і в змісті! Вона
говорила про нього його мовою, розбирала положення в
його (бувшій) митрополії, кладучи наголос на його відно-
шення до православ’я, другого України віроісповідання!
Тон ведених діялогів каже дальше супонувати, що комісія
була українська, себто провідними кругами Києва деле-
гована й дириґована. Нехай своєчасний, крайнє нефортун-
ний похід на Українську Католицьку Церкву Галичини ле-
жав в інтересі православної Москви, нехай його диктува-
ла гістерія війни, він не лежав і не міг лежати в інтересі
Києва. Відповідаючи на запити комісії, і вслухаючись у їх
дискусійний тон, я виніс враження, що нагальний напад на

404

Українську західню Церкву не вирішив ані її т. зв. питання,
ані її існування. Вона не проблема, не теорія, а факт вище
даний, природою закріплений. Вона дійсність, яку евенту-
ально можна на час замовчати, але стерти, виелімінувати
не можна. Католицький Львів не тільки конечний для
Києва, він на дальшу мету необхідний і для Москви. Є
багато доріг — каже одна народня приповідка — але всі
вони вливаються в одну, що веде до Риму. Найде її і Київ,
як найшов за княжих часів!..

Від того дня і хвилини, коли митрополит Йосиф Сліпий
мав привітати волю, пройшло повних п’ять літ із гаком. Із
в’язнених ієрархів Галицької митрополії не стало вже ні-
одного. Лиш одному з них (Преосв. Лятишевський) була
виявлена ласка неба перенести терпіння, але спочити на
Рідній Землі. Других прийняла сибірська земля, не дове-
лось виждати переможного кінця. Остався лише один, Кир
Йосиф, Митрополит Галицької Землі, що свободу Церкви
своєї поставив вище особистої волі. Немов старозавітний
Єремія, оплакуючи її руїну і недолю, взяв радше Сибір і
моральні терпіння, чим проблематичну вигоду на осквер-
неній землі. «Або вольний із Нею, або нехай Господь
прийме жертву мою!» — це його девіз іще з днів фізичної
неволі. Пророк і Мученик за Церкву свою і народ свій! А
Галичина мовчить, де вона не була б, мовчить і Україна.
Ні слова, ні гомону!..

Писано 21 вересня 1958 року.

Станиславський. Митрополит у неволі, з недавнього минулого. Ка-
лендар «Світла» за 1961 р., Торонто, В-во оо. Василівн, 1961, стор. 89-101.

405

Фото: Архів «Смолоскипа»

Папа Іван XXIII

завдяки заходам якого звільнено митр. И. Сліпого, складає подяку Богові
за звільнення Блажсннішого Йосифа.

407

Фото: Архів «Смолоскипа»

Митр. Иосиф Сліпий один місяць після звільнення на беатифікації Анни Сетон,

17 березня 1963 р., у базилі ці Св. Петра в Римі.

408

ОБСТАВИНИ ЗВІЛЬНЕННЯ МИТРОПОЛИТА
ЙОСИФА СЛІПОГО

Після звільнення і виїзду митр. Й. Сліпого до Ватикану
західня преса багато писала про обставини його звільнення. Хоч
митр. Й. Сліпий не давав західнім журналістам жодних ін-
ормацій про своє перебування в тюрмах і концтаборах СРСР,
можна припускати, що інформації про обставини його звіль-
нення походили з офіційних ватиканських або радянських кіл.

Оце історія життя голови Католицької Церкви в Укра-
їні Йосифа Сліпого, чи, вірніше, історія його звільнення з
радянського карального табору, після 18 років безперер-
вного ув’язнення. Наше оповідання оперто на факти; воно
пояснює, яким чином український архиєпископ прибув не-
сподівано до Риму.

Дія починається в останній декаді січня 1963. Одного
дня раптом наказали Владиці залишити барак і перейти до
лазарету. Лазарет міститься в мурованому будинку; цілком
можливо, що кілька років тому той самий Сліпий пра-
цював разом з іншими в’язнями на його будові. У кожному
таборі лазарет — це мрія в’язнів: бо в лазареті тепло,
чисто, там є ліжка. Не дерев’яні нари на кілька поверхів із
сінниками, наповненими листям або травою, а справжні
ліжка з матрацами і, навіть, простиралами. І крім цього
можна йти до туалети стільки разів, скільки хочеш. А в
бараках дозволено користуватися нею тільки один раз у
день.

Ніхто не пояснює Владиці, для чого перевели його до
лазарету. Проте, він читає в очах наглядачів, що щось
сталося. Але дійсність у тисячу разів перевищила його здо-
гади. У суботу 26 січня заходять по нього два вартові,
кажуть сідати до автомашини й везуть його до команди

409

всіх концтаборів цієї зони. Там він чекає кілька годин,
згодом кличуть його до кімнати командира, який каже
йому: «Верховна Рада помилувала Вас, щоб зробити по-
слугу Йоанові XXIII». Архиєпископ мовчки схиляє голову,
слова застрягли у нього в горлі. Хоч він ізольований від
світу, проте знає, що Папа Пачеллі помер і обрано нового
Папу. Дізнався про це з кількамісячним запізненням з ро-
сійських газет, що приходили до «культурного відділу»
табору. Не знає, як новий Папа виглядає.

Відвозять його назад до лазарету. Того ж дня увечорі
під час перевірки на таборовій площі відрекомендовують
якогось пана в цивільному одязі як міністра Автономної
Республіки Молдавії.* Він доводить до публічного відома,
що в’язень Йосиф Сліпий — помилуваний. На площі ти-
ша, всі в’язні стримали віддих. Сліпий відчуває на собі їх
остовпілі заздрісні погляди. Якийсь українець кладе на себе
побожно знак хреста.

Помилуваний каторжанин проводить майже весь на-
ступний день (була це неділя) в лазареті. Принесли йому
цивільний одяг. З кухні начальника табору дали йому,
вперше за весь час, тарілку бульйону, в якому плаває ку-
сень м’яса. Години минають швидко, зашвидко, щоб мож-
на передумувати те, що сталося. Того самого дня, себто в
неділю 27 січня, ввечорі, один урядовець заходить за ним,
супроводить його на станцію і ескортує до самої Москви.
Коли авто виїжджає за огорожу табору, Сліпий обертає-
ться і дивиться позад себе. Усі в’язні вже в бараках, світла
ліхтарів освітлюють пусту тепер площу, високу сітку з
дроту, вежі для варти, кухню, ізолятор. Невже справді
ворота концтабору зачиняються назавжди за його спиною?

Подорож до Москви

Поки потяг біжить у напрямі Москви, Архиєпископ
силкується впорядкувати свої думки. Сказали йому, що
Йоан XXIII хотів, щоб він вийшов на волю, та що Вер-
ховна Рада пішла назустріч цьому бажанню. Але, судячи з
часописів, що приходили до табору, він не може собі
уявити, щоб у відносинах між Римом і Москвою могло

* Повинно бути: Мордовії.

410

що-небудь змінитися. Як людина віруюча, він ніколи не
сумнівався в опіці Божого Провидіння, однак він знає нас-
крізь радянський світ і пам’ятає певні пропозиції, зроблені
йому нещодавно, що він їх рішуче відхилив. Сказали йому:
покинь Католицьку Церкву, перейди на православ’я, то не
тільки будеш вільний, але могтимеш навіть стати згодом
наступником патріарха Москви. Сліпий цю пропозицію
відкинув, зробив це коротко і ясно, не пом’якшуючи делі-
катними словами своєї відмови.

У готелі в Москві

Навіть урядовець, що його супроводить, не знає, що
влада думає робити з екс-каторжанином. Він дістав наказ
привезти його до Москви, нічого більше. І коли раннім
ранком потяг зупиняється на московському пероні, Архи-
єпископа, без жодного пояснення, ескортують до одного з
кращих готелів радянської столиці. Двадцять чотири го-
дини перед тим він з усього серця дякував Господеві за
полегшення своєї долі, бо несподівано опинився в лазареті,
мав окреме ліжко. Тепер перебуває в елегантному готелі,
серед мармуру, м’яких меблів, килимів. Нагло приходить
йому в голову думка: хто ж буде за це платити? Він від-
давна не має рублів. На свої питання дістає ухильні від-
повіді. Проте, коли зважив спокійно ситуацію, заспокоївся.
Згідно з радянським тюремним законом, той, хто відбув
кару, має право на безкоштовну подорож аж до місце-
вости, де мешкав до того часу. Тому, що владика жив у
Львові і до Львова хоче вернутися, він переконаний, що
кошти побуту в Москві заплатить держава.

Людина, що вісімнадцять років була радянським в’яз-
нем, навчилася не ставити питань, а сприймати мовчки
події, якими б вони не були, добрими чи злими. Однак
його майбутність така непевна, перебування в цьому роз-
кішному готелі таке неймовірне, що Кир Сліпий зважує-
ться питати: як довго має жити в цьому готелі? Коли
могтиме повернутися на Україну? Кажуть йому, що має
чекати на приїзд «високого урядовця Ватикану». Сліпий
наполягає, що хоче знати щось більше. Вкінці кажуть
йому: «Папа хоче Вас бачити».

Протягом шістьох днів, від понеділка 28 січня до су-
боти 2 лютого, Владика не покидає своєї готелевої кімна-

411

ти. Ніхто йому не забороняє вийти на місто: нема нагля-
дачів, ні військових конвоїрів з багнетами, що стережуть
кожен його крок. Коли хоче їсти, приносять йому вибаг-
ливі страви, смак яких він уже давно забув. Але не має
бажання йти погуляти містом. У руках і ногах відчуває
втому, особливо одна відморожена нога жахливо пече. І
зрештою, не можна сказати людині, круговид якої довгі
роки був обмежений колючими дротами, людині, що була
обставлена сторожами і день якої був урегульований твер-
дим розкладом годин, не можна такій людині сказати: ти
вільний, іди куди хочеш. Така людина відчуває непевність
і воліє залишатися там, куди її привели. Далі, родяться
сумніви: якщо це справжня свобода, чому тоді не казали
йому взяти потяг до Львова? А може справді Папа кличе
його до Риму? Він дуже хотів би бачити Папу, якого не
знає, але чи матиме спромогу вернутися на батьківщину?

Приїзд до Москви « високого урядовця Ватикану »

Тільки в суботу 2 лютого розвіюються сумніви, які
мучать Владику: його інформують, що він справді вільний
і має їхати до Риму. Пояснює йому це голляндець, мон-
сеньйор Ян Віллебрандс, «високий урядовець Ватикану»,
що на його приїзд казали йому чекати. Прелат, що при-
їжджає просто з Риму, з’являється в готелі в товаристві
православного панотця, протоієрея Віталія Борового, од-
ного з двох спостерігачів московського Патріархату на
Екуменічному Соборі.

Щоб пояснити Архиєпископові все, що сталося в Римі
за останні роки, монсеньйор Віллебрандс мусить багато
розказувати...

Під час його розповіді Кир Сліпий не може стримати
зворушення. Він слухає з напруженням, на змарнілому об-
личчі блищать запалі темні очі. А коли, після того як
православний священик лишив їх самих, о. Віллебрандс
вручає Архиєпископові листа й дарунок від Папи, з цих
запалих очей починають литися по щоках рясні сльози. У
власноручному листі Папа бажає Митрополитові щасливої
подорожі словами Святого Письма з книги Товита: «Сину,
щасливої Тобі дороги. Нехай Бог Тебе береже і приведе до
мене. Нехай Його Ангел Вам товаришить». Дарунок: кош-

412

товна вервиця з перел із золотим хрестиком, лежить у
білій коробці, оздобленій папським гербом. Сльози капа-
ють і на герб Папи Иоана і на перлові чотки.

Монсеньйор Віллебрандс лишається в московському
готелі ще два дні. Весь цей час і згодом під час спільної
подорожі він говорить і говорить. Мусить розповідати вла-
диці найважливіші речі, що їх цей бажає знати: і про Папу
та кардиналів, і про Церкву та Собор. Не диво: людина
була вже немов похована, а тепер вертається до життя,
тож пробудився в ній голод новин.

Подорож з Москви до Риму

Сліпий та Віллебрандс залишають Москву 4 лютого
ввечорі. Багато було мороки, щоб придбати відповідний
одяг для Архиєпископа. Легше було дістати пашпорт, ніж
розв’язати проблему підхожого костюма. Бо ріст Архи-
єпископа значно понад середню міру і вся його постать, не
зважаючи на зазнані виснаження, доволі огрядна. Вкінці
пощастило підшукати поношений одяг, чорні штани й дов-
гий піджак, такий, як носять пастори. Обидва їдуть по-
тягом, бо Кир Сліпий не почувається на силах їхати лі-
таком. Перш ніж залишають готель, чекає їх несподіванка
з рахунком. Вимагають по три рублі за ніч, що їх, при-
родна річ, платить о. Віллебрандс. «А я думав, — каже
Кир Сліпий, — що рахунок заплатить держава».

Перед виїздом з Москви дали Архиєпископові дипло-
матичний пашпорт. Ніхто не вміє пояснити, для чого саме
дипломатичний. Може, на нормальному пашпорті мусіли
б були подати, що Кир Сліпий має радянське громадян-
ство, а це давало б йому право повернутися до Львова?

Ідуть на Відень і там зупиняються. Архиєпископ є
надто знеможений, щоб одним махом відбути далеку до-
рогу. Відморожена нога — «пам’ятка з каторги», як він
каже, — дошкуляє безнастанно. Крім того, о. Віллебрандс
хоче поінформувати телефоном Ватикан, що все відбулося
гаразд, та умовитись, де мають висісти, щоб не попасти
на станції Терміні в лабети журналістам.

У Відні зупиняються два дні. Монсеньйор Віллебрандс
живе в апостольській нунціятурі, тоді як Кир Сліпий, щоб
ніхто не звернув уваги на його присутність, зупинився в

413

одному пансіоні, що його утримують монахині. За пора-
дою Ватикану, висіли з потягу перед Римом, а саме на
станції Орте, звідки ватиканське авто відвезло Архиєпи-
скопа до абатства в Ґроттаферраті.

Опубл.: Неймовірні пригоди Архиепископа. Рим, «Сучессо» («$иссе8-
$о»), 1963, червень, стор. 44-53. Передр. з: Невидимі стигмати..., стор.
116-121.

414

СССР

Вьідан

от

ОПРАВКА № 187629

МИНИСТЕРСТВО _ ,

ВНУТРЕННИХ ДЕН 0 * 0000 "' .зяянеиим райотдвлвиием милицин.

43'і / ра#ие ии'е
ит л
* лщ. їгїл. - 355

Ж **/%>* /А СЕРИЯ № АЖ

Вьідана гражданину-ке

Цос и<ру ийаноои%у

год рождения , национальность

уроженцу-не ■^^- 3 95 > .. ис/>7 ^

^зсійр/иС. %се.£/~со/іс>А£сЛ:0ь' оЗІслс/^и

осужденному-вй 5г£/5?555..

9.РЛ

19^?г. по ст.

к 5- годам лишеная свободьі ...

имеющему-ей в прошлом судимосте.

9 л Усср /г<2 5 Л< 2 /ь.

ст. У 1 і и іУ,

ЛН? , С/Ь ~ зу*/ -

в том, что он-в- отбьівал-в- наказание в местах заключсния МВД

с **?М. 19.^г. по 19.^г„

откуда освобожден-а по “у

Є<?&е/>і а, ссс.о а>/%~ /5/Г. /053 > . <рл->

го е/УїЗ&сЛгилЛ Среясі мллаз сьми^Я,

415

Слєдует к месту жнтсльства

•/ с*

(город, село,

район, область)

Вьідано денег на питапис в путн У 1 :. У.

р>с/£л.еи иі срсиуа ссУ<?<Го м ерлн. ц &.

(пропнсью)

Вьідан<4би лет на преезд до станцтт и

железной дороги, стоимостью руб.

нлн деньги на билєт в сумме

п (пропнсью)

Я&уа+и? <ШАд&с.к: ре+сег. с/>ьо и/ е <г />г б а е с Л/>і
£ о С /О Л.

ТВ 351 2-57

Оригінал: Архів УКУ, Рим

Факсиміле документа звільнення митр. Йосифа Сліпого
з ув’язнення у концтаборі ЖХ-385 в Мордовській АРСР;
26 січня 1963 року.

416

СВІДЧЕННЯ ПРО ПЕРШЕ УВ’ЯЗНЕННЯ
ЄП. ЙОСАФАТА КОЦИЛОВСЬКОГО

19 вересня 1945 р. о. В. Гриника заарештувала в Перемишлі
польська поліція разом з сп. И. Коциловським й іншими укра-
їнцями та передала НКДБ. Про подробиці цього арешту і ви-
дачу сп. Й. Коциловського більшовикам розповідає о. В. Гриник.

Гриник Василь, крилошанин Перемиської катедральної
Капітули і парох катедральної парафії, 19. IX. 1945 ув’яз-
нений разом з 17 іншими перемиськими міщанами усякого
стану: 1 лікар, 2 судді, 1 адвокат, 1 директор гімназії, 1
професор, 1 урядовець, кількох ремісників, купців та під-
приємців та один ученик, до яких дня 21. IX. долучено
бл.п. Преосвященного Йосафата і відставлено до в’язниці
УБ у Ряшеві, де неволено до підпису на переселення. Ци-
вільні підписували і їх частями, від половини листопада
почавши, звільнено. Преосвященний Йосафат і о. Гриник
відмовили підпису з покликом на обов’язок резиденції, від
якого може їх тільки Св. Отець звільнити. За те їх обох
передало польське У Б 16.1.1946 більшовицькому НКДБ у
Ряшеві, яке їх обох разом замкнуло на ніч у пивничній,
підвальній келії. Польське УБ мало ще більше згляду, для
Преосвященного бодай. Держало Преосвященного не в
пивниці, а в одній зі заль на першому, а пізніше — дру-
гому, поверсі, і харч Преосвященному діставали зі стар-
шинської кухні. Тут на НКДБ дано нам вечером «катьолок»
кип’ятку і більше нічого. Нашої подорожі до Мостиськ і
перебування там, як уже вище описаної, не буду повторяти,
тільки видвигну деякі цікавіші, там поминені, моменти для
доповнення образу мучеництва Преосв. бл.п. Йосафата.

По передачі нас у руки ряшівського НКДБ, куди нас з
УБ доставлено вполудне самоходом тягаровим під багне

417

тами НКДБ міліціонерів, у канцелярії прийняли нас двох
старшин, що говорили: один — по-українськи, другий —
по-російськи. Вони дістали і мали на руках акти нашого
оскарження і зізнань з польського УБ. Преосв. бл.п. Йо-
сафатові почитано там у вину, що в червні 1944 р. від-
правив Службу Божу і виголосив проповідь до жовнірів
дивізії СС Галичина. До актів був долучений календар
ЦУДК у Кракові з 1942, в якому поміщена була світлина
бл.п. Митрополита Шептицького, приявного при проголо-
шенні Української Держави в липні 1941. На підставі бо-
роди у Архиєрея цю світлину бл.п. Митрополита взято за
світлину Преосвященного Йосафата. Більшовицькі старши-
ни зразу не зорієнтувались, що має значити сей календар
між актами Преосвященного, по-польськи не вміли читати,
(у цій мові були ведені акти на УБ), отже, думаючи, що
сей календар, як протибільшовицький, сконфісковано при
ревізії Преосвященного, і є він «согриз сіеіісіі» обвннення
Преосвященного, причепились до Них, нащо тримають за-
боронені книжки? Преосвященний пояснили, що сей кален-
дар не є і не був їх власністю. Тоді вони переглянули
календар, знайшли тільки цю світлину зачеркнену бл.п.
митрополита Шептицького. Преосвященний Йосафат по-
яснили, чия се світлина. Тоді старшини ці сказали нам, що
вони з нами не будуть переводити доходжень, тільки від-
ставлять нас у Львів, а там нас повезуть у Київ або
Москву, де буде з нами говорити наше духовне начальство,
самі спішились у кіно, а нас віддали вартовим, щоб за-
вели до келії. Вартові були якісь киргизи чи туркмени.
Слабо говорили по-російськи до нас, а між собою по-
своєму. Преосвященний Йосафат мали виготовлений про-
тест до президента Бєрута проти насильств, поповнюваних
органами УБ на нашій Церкві, духовенстві та їх Особі.
Подібних два протести на сю саму адресу, а ще до ряшів-
ського воєводи, Мірєка, Преосв. були вже вислали, ще
коли були на волі. Вони не мали найменшого успіху, хіба
шкоду ще більшу принесли, бо, може, спричинили, між
іншими причинами, ув’язнення Преосв. Йосафата. Тому
підписаний порадив, щоб Преосвященний сей лист спа-
лили, бо як дістанеться ще у руки більшовиків, може тільки
багато шкоди наробити. Преосв. Йосафат так і зробили,
постановляючи другий написати, коли відзискають волю.

418

бо всі дані до цього протесту мають понотовані потаємно.
По спаленні цього листа були Преосвященні дуже вдово-
лені й дякували підписаному за цю раду.

Конвоювало нас до Мостиськ п’ятеро жовнірів НКДБ,
з яких комендант-десятник був москаль, підкомендант-фрай-
тер — українець з Полтавщини, а з жовнірів: 1 — москаль,

1 — татарин і 1 — туркмен. Навмисне така мішанина, щоб
один другого боявся і пильнував. Українець бодай цю
зробив нам прислугу, що заглянувши в папери, сказав нам
на прохання наше, що мають нас відставити до Медики.
Ми зрозуміли, що нас викидають на совітську сторону
насильно. Везено нас тягаровим потягом, що ним більшо-
вики возять вугіль з Польщі, у вагоні огрітім, де їхала
варта, що стерегла цього вуглевого транспорту перед роз-
краданням по станціях.

Ніч з 17 на 18 січня 1946 перевели ми оба у станційному
арешті в Медиці, де було повно полонених мадярів, край-
ньо брудних. У вікні не було ані одної шиби. За печею
зробили собі в’язні уступ. Воздух невиносимий. Ми з
Преосвященним пересиділи сю ніч на своїх клунках. Надто,
вартові під дверми нараджувались, щоб «попов» післати
в баню (лазню), а тимчасом провірити і забрати нам «че-
модани», бо нащо їм вони. Преосв. Йосафат цеї ночі дуже
розхорувались на шлунок, бо попереднього дня ми не ді-
стали нічого більше до їдження крім половинки півсирого
більшовицько-військового хліба, який Преосв. зашкодив.
Варта ще для Преосв. була зглядна і кілька разів дозво-
лила їм вийти.

Другого дня відвідали нас крім священика також пара-
фіянки медицькі і нанесли живности, а один робітник
жертвував пачку «махорки», досить велику, яку скурила ще
цього самого вечора ескорта, користаючи з гостинности
Преосвященного. По полудні 18.1. нас заладовано на льо-
ри, наповнені вуглем, і так доставлено до Мостиськ. Ко-
мендант наш на цю ніч, коли підписаний погрозив йому
доносом, вишукав теплу вартівню, і там прислав нам па-
рох Годинь дещо зі щедрого вечора. Ми поділились тим з
нашою ескортою і співв’язнями-дівчатами з Великої Укра-
їни. Преосвященний заспівали кілька коляд і світських пі-
сень, а за ними потягали дівчата-співв’язні і віцекомендант
ескорти — українець.

419

В Мостиськах, крім узнання Патр. Олексія, пробувано
погляди наші на співпрацю Церкви з державою, яка на їх
думку, має полягати у повному послусі й підпорядкуванні
Церкви державі. Преосвященний, маючи зі собою Св.
Письмо, на підставі Листа св. Павла до римлян (гл. XIII)
доказували, що державна влада має бути слугою Божим, і
щойно така може жадати послуху й співпраці від Церкви у
світських справах, а в релігійних держава має повинуватись
Церкві. На закид, що Греко-католицька Церква співпра-
цює з УПА, ми відповідали, що якщо є така співпраця, то
поодиноких священиків, за чиї поступки не можна вину-
ватити Церкви, яка такої співпраці нікому не поручає, а
противно, з огляду на шкоди для Церкви, ту співпрацю за-
бороняє і, кому докажеться її, карає.

До Преосвященного Йосафата в Мостиськах навідува-
лось п’ятьох священиків, що не підписались на «возсоєди-
неніє» і чотирьох таких, що підписали нещиро. Двох із
цих останніх прохало навіть зняти з них цензуру, як у неї
впали. Преосвященний відповіли їм, що наразі цих справ
не полагоджують, бо потрібне відкликання підпису, обі-
цяли колись цим зайнятись, але без доходження, переслу-
хань це не вдасться полагодити.

О. Гриникові закидано на УБ в Ряшеві, а потім і на
НКДБ там же у Мостиськах, що він посилав харчі УПА.
О. Гриник оправдувався тим, що, як парох Перемишля,
посилав харчі, головно хліб, в’язням у Перемиській тюрмі,
не знаючи їх. А прохали вони за харчі через своїх спів-
товаришів, звільнених з тюрми; парох же не мав ніякого
порозуміння з УПА. Се оправдання вдоволяло і УБ і
НКДБ, бо було згідне з подійсним станом і в порозумінні
з начальством в’язниці, яке існування такого співробітництва
і підтверджувало.

Архів УКУ, Рим. о. В. Гриник. Церква у рідному краю і в Польщі,
стор. 87-91.

420

СПОГАД ПРО

ЄПИСКОПА ГРИГОРІЯ ХОМИШИНА

Єпископа Г. Хомишина заарештували у Станиславові. Він
перебував у тюрмах Львова і Києва. Про його мученичу смерть
були поширені різні вістки. Одиноким, мабуть, свідком смерти
Єпископа був Василь Прихода. Про це він згадує у своїх спогадах.

У в’язничній лічниці в кожній палаті було від 12 до 16
ліжок. Склад в’язнів був мішаний: політичні та урки, зви-
чайні селяни, службовці й робітники, а за віком — від 16-
літніх до старших, серед яких я був може найстарший,
коли не рахувати греко-католицького єпископа Кир Гри-
горія Хомишина зі Станиславівщини. Привезли його із
Львівської до Київської в’язниці цілком хворим, де відразу
положили до в’язничної лічниці. Тут, у Києві, мали додат-
ково перевести слідство в справі Греко-католицької Церкви
в Галичині, якої московські можновладці боялись не менше
Української Автокефальної Православної Церкви. Допиту-
вати єпископа Хомишина київським слідчим не довелося,
бо він з ліжка вже не вставав і смерть йому тут була
прискорена...

Коли до палати принесли єпископа Хомишина, а разом
з ним і куфрик з речами, за пару годин санітар, що, оче-
видно, належав до блатного гурту, вивів з палати двох
селян, а на їхнє місце привів двох урків. Спочатку вони
тримали себе порівнююче тихо. До них приєднались мо-
лоді вуркагани і поінформували їх про всіх перебуваючих
у палаті, головно про Єпископа та архітекта, від яких
можна було поживитись. Потім один із блатних підійшов
до ліжка Єпископа, який тихенько молився. Урка нахабно
оглянув його, а потім заговорив на своєму жаргоні:

— Так що, батя, попався! Не поможе тепер тобі і твоя...

421

(з огидним епітетом) богородиця. Даремно ти їй тут мо-
лишся. Все рівно подохнеш. Що там у тебе в куфрику? Дай
но сюди!

— Що вони говорять? — запитав, не розуміючи їх,
Єпископ. — Як вони називають Богородицю?

— То, Ваше Преосвященство, огидне слово. Вони най-
гіршими словами лають Бога. Для них немає нічого свя-
того. Вони хочуть взяти ваш куфрик, — відповів я Єпис-
копові по-українськи.

— Боже, прости їм, бо вони не знають, що творять!
Хай беруть все, що хочуть, мені вже нічого не потрібно.

Блатні взяли куфрик, в якому були харчові продукти.
Все те вони з жадобою зжерли. Далі почали радитись, що
можна взяти у Єпископа. Його одяг їм не подобався. Ряси
вони не потребували, а з підрясника також великого вжитку
не могло бути. Охочих купити ці речі тяжко найти. Хіба
рясу можна порізати і як шматки доброго вовняного ма-
теріялу «спустити».

— Слухай! Може у нього є щось золоте. Цей піп мусить
мати золотий хрест, — додумався один урка.

— Гей, батя! Де твій хрест? — запитав другий.

— Немає у мене хреста, його вже відібрали, — слабо .
відповів Єпископ.

— Ми ще перевіримо, — пообіцяли урки.

Потім вони забрали в архітекта, коли він вийшов для
потреби з палати, його торбину з рештою передачі. Після
цього вони закурили і лягли на свої ліжка, ніби відпочи-
вати. Єпископ продовжував тихо молитись...

Був гарний вересневий день. Користаючи з соняшної
теплої погоди бабиного літа, я з учителем пробули довший
час на подвірі лічниці. Навіть і архітект виходив. Коли ми
повернулися до палати, Єпископ лежав накритий ковдрою
і ніби спав. Блатні перейшли до іншої палати. На мій
запит, що тут було, селяни сказали, що блатні «допомог-
ли» санітарові переодягти Єпископа у шпитальну білизну,
забрали речі й зникли. Коли принесли вечерю, Єпископ не
пробудився, він був без свідомости. Тоді архітект сказав
санітарові покликати лікаря. Останній щось довго не при-
ходив, а коли прийшов, єпископ Кир Григорій Хомишин
був уже мертвий.

Василь Прихода. Спогади непокірливого. Новий Ульм, 1976.

422

СПОГАД ЄП. ВАСИЛЯ ВЕЛИЧКОВСЬКОГО

У лютому 1972 р., після другого ув'язнення єп. В. Величков-
ський був виселений урядом СРСР до Югославії, де живе його
сестра. Там він написав свою автобіографію, яка включає спогад
про його ув'язнення в тюрмах і концтаборах СРСР.

В 1940 р. хотіли місцеві радянські власті вигнати нас з
монастиря і заняти дім для держави. Ми сказали людям.
За кілька днів дівчата і жінки з Братства Матері Безустанної
Помочі зібрали кілька тисяч підписів на протесті проти
вигнання наших отців і віднесли ці підписи до головного
прокуратора, а на вулиці чекала маса людей на вислід.
Прокурор прочитав ту жалобу і сказав: «Ваші слова і під-
писи нас не зворушують, ідіть геть!» А дівчата відповіли:
«А кров чи також вас не зворушить, бо коли рушите наших
отців, тоді — гляньте на вулицю, — ось той нарід і тисячі
людей, ми всі кинемося і кров дамо і не допустимо...»
Прокурор відповів: «Но, йдіть, ніхто не рушить ваших
отців, я тільки так жартував». І так ми були забезпечені на
якийсь час. Прийшов час нашого Празника Божої Матері
Безустанної Помочі. Люди втішені, що я запевнив їх, що
празник буде нормально, як завжди. Кілька днів перед
празником єпископ Григорій Хомишин, сказав мені, щоб
не робити процесії через місто, бо це небезпечно. Я від-
повів, що годжуся, тільки, коли люди спитають — я скажу,
що це на розпорядження Єпископа. Єпископ не згодився.
Тоді я сказав, що я сам особисто не маю права касувати
звичаї в Богослужбах, і брати на себе відповідальність
перед настоятелями і народом. День празника, гарна по-
года, маси народу (біля двадцять тисяч) наповнили велику
площу перед монастирем. Служба Божа на дворі, на площі.
Після Служби Божої зформований похід, процесія: много

423

хоругов, ікону Божої Матері Безустанної Помочі несли
високо на ношах священики і сам Ісус Євхаристійний в
монстранції під бальдахимом. На хоругвах ті самі бла-
китно-жовті ленти і много хлопців з Братства М.Б.Б.П.,
що роблять службу впорядників з синьо-жовтими опасками
на рукавах. Весь нарід повними грядьми співає пісні в
честь Ісуса і Марії, великий підйом духа. Похід іде дов-
гими вулицями кругом осередку міста. По обох сторонах
вулиць «радянські люди»: старі хрестяться зі сльозами в
очах, молоді і військові з широко отвореними очима, з
великим подивом. Св. похід — кричуща проповідь самого
Ісуса, що йде в Найсв. Тайні Євхаристії і велике благосло-
вення Богородиці Безустанної Помочі! Похід іде широко,
шириною вулиці. Над’їжджаючі військові авта мусять за-
вертати. Я йшов в епітрахилі, пильнуючи порядку. Аж ось
при кінці першої вулиці шум, я вже там. Велике особове
авто енкаведистів (сам обласний начальник НКВС, як піз-
ніше ми довідалися) перлося назустріч походу, щоб про-
бити і може здеформувати похід, зробити замішання. Я
крикнув до впорядників, хлопці стали муром перед ма-
шиною, їх постава говорила: «Хіба через наші трупи!»
Один вдарив кулаком по склі коло шофера, ще хвиля....
відкрились двері, один з впорядників щез в авті (силою
втягнули його), авто завернуло і щезло. На страшне обу-
рення народу хлопця випустили, не пам’ятаю чи ввечорі чи
вранці. Похід прийшов на площу, я сказав торжественну
проповідь про побідну силу Ісуса і Марії. Нарід довго не
розходився, хоч все скінчилось, наче застигло в молитовній
екстазі. Я дякував Богові і сказав собі: варта було взяти
відповідальність на себе, піти на риск і життя дати! Минуло
кілька днів. Прийшло письмо з НКВС: «Явитися в такій
годині... в такій кімнаті...». Пішло в піч! За кілька днів
таке саме письмо і так само пішло в піч. За кілька днів
знов подібне письмо — й воно пішло з димом. За кілька
днів після Служби Божої — дзвінок, мене визивають.
Приходжу. «Здраствуйте!» Розумію, сподіваний гість.
«Прошу сідати. Чи ви дістали наше письмо?» питає. —
«Дістав». «І друге?» — «Дістав!» — «І третє?» — «Одержав!»
«Чому не явились?» — «Бо не хотів» — «Чому?» — «Бо я
не ваш сексот». «Ви прийдете!» — «Не прийду». Розіпняв
цивільне пальто і показав однострій НКВС і револьвер.

424

«Зараз зі мною підете, з вами то так, но нам ніколи!»
«Позвольте ще відійти і розпорядитися в своїх справах».
«Прошу».

І я відійшов і скоро передав о. Стернюкові касу і всі
ігуменські справи, бо кожний знає, що йти в НКВС (осо-
бливо в тих часах), означало не вернути більше. Клякнув,
помолився... «Да будет воля Твоя...» «Богородице...» Стис-
нув вервицю при поясі (тоді ми ходили ще в своїх габітах)
і вийшов. На дворі мій капітан став і знову суперечка. «Я
піду вперід, а ви трохи дальше за мною» — каже він. «Не
жартуйте — відповів я, — бо коли лишете мене ззаду, я
зараз втечу, тому ведіть мене з собою». Я в обласному
НКВС, в бувшому суді. Зачався протокол-життєпис, а по-
тім питання: «Чи ви нарочно сам, чи з чиєїсь намови чи
приказу зробили ту антирадянську демонстрацію з тим
Хресним ходом, (процесія-похід в наш празник пару тиж-
нів назад) з тими жовто-блакитними лентами?» «Я не робив
жодної антирадянської демонстрації, а зробив сам зі своєї
волі Хресний хід з тим всім, що ви бачили, бо ваша
власть сказала нам, що можна в церкві робити все, як
було давно, а давно ми все це робили без жодного доз-
волу». «Чи до нашого приходу ви проповідали проти ра-
дянської власті? Коли і де?»». «Так я проповідував проти...
завжди і всюди...». «Чому?» «Бо ми знали з газет і від
свідків, що втікли сюди, про нищення і палення церков,
хрестів, ікон, про убивства єпископів, священиків, нищення
всієї релігії, і я після своєї совісти мусів проповідувати і до
молитви взивати нарід, щоб Бог могучою силою здержав
ту дику, нищівну силу».

Вже далеко поза полуднє, він много питає, я много
відповідаю. Нагло відсуваються двері, впадає енкаведист,
високий, чорний, на обличчі страшний, як Мефістофель,
чогось подібного не бачив. То був сам начальник Обл.
НКВС. «То Величковський, чи признається?» — кричить.
«Ні!» — каже мій слідчий. І він кинувся на мене з кулаками
над головою, коло лиця, зі страшним криком, як скажений.
«Признавайся, признавайся, бо сейчас под стєнку, як соба-
ку, признавайся, отвєчай». Я глянув на нього і казав го-
лосно і поволі: «Некультурному чоловікові ні одного слова
не відповім», — і відвернувся від нього на кріслі задом і
став відмовляти вервицю, держачи її високо в руках. Він

425

кричить, мені в голові шумить, я майже непритомний, я
тільки молюсь «Богородице Діво». Тієї молитви я свідо-
мий, більше нічого. Він довго кричав, кидався. Я молився...
То було довго, бо цілу велику вервицю я відмовив і нагло
сильний тріск дверми і тишина. Я відкрив очі. На мене
глядить усміхаючись мій слідчий капітан і питає: «А мені
будете відповідати?» Я кажу: «Буду, бо ви культурний
чоловік». Він ще питає спокійно, я віповідаю. Вже вечоріє.
Питає, чи хочу пити, їсти. Відмовляюся. Кінчає. Підпи-
суйте при кінці кожної сторінки. Цілий плік карток. На
останній сторінці написано до половини. Я машинально
підписав при кінці сторінки. Він глянув і сказав: «Ви під-
писали собі смерть, бо над вашим підписом можна ще
написати, що угодно». Пропало кажу, то вже ваша справа.
Ні, сказав тихо, візьміть перо і ще раз підпишіть і пере-
черкніть чисте місце. Я подумав собі «то людина» і сказав
спасибіг! «А тепер я вас відпущу», — сказав він, — але
хочу ще щось сказати, тільки пам’ятайте, що я комуніст й
атеїст, щоб ви не сміли щось іншого подумати про мене».
Я запевнив його. Він поглянув на мене і тихим, але силь-
ним голосом сказав мені: «Я з усієї своєї душі вас поважаю,
що ви за те, в що вірите, готові своє життя віддати, бо ті,
що інакше поступають, то послідна сволоч». Казав ще
підписати друкований формуляр, що я нікому не скажу це,
що я чув. Я підписав, очевидно, як пусту формальність,
що не обов’язує мене і зараз на вулиці і вдома всім все
розповідав. Здається за кілька днів чи за тиждень знову
прийшов до мене мій «друг» капітан Назаров і попросив,
щоб знову на коротко піти до його кабінету. Ми прийшли,
сіли і він сказав: «Того некультурного нашого начальника
ви вже більше не побачите». Спитав чи я говорив комусь
про все. Я відповів, що так. «Кому?» «Всім, кого стрінув».
«А чому?» «Тому, щоб не подумали гірше, а всі питали, бо
знали куди я пішов». «Тепер ходіть, бо луччі люди хочуть
говорити з вами». Завів мене до великої залі, де за довгим
столом були зібрані великі чини НКВС. Попросили сісти
посередині стола, почали питати звідки походить Чин
Редемптористів, яка історія Василіян, Студитів і після
цього віпустили мене. Капітан Назаров випроваджуючи
мене сказав: «Бачите з якою пошаною говорили з вами, а
того, що вас зневажав більше не побачите». І дійсно я

426

його вже більше не бачив. Але і не бачив доброго капітана
Назарова, хоч я питав про нього, але після втечі німців і з
поворотом радянської влади, його не було.

[1944 рік]. Тернопіль був довго обляганий москалями,
бо сильний відділ німців був залишений для оборони Тер-
нополя до посліднього патрона. Вже прийшли «товариші»
до нас, до монастиря понад ранком, ледви сіріло, а німці
цофнулися до польського костьола і з костьола відбива-
лися. Прийшли до мене три офіцери радянські — артиле-
ристи і здивовані питали, чому ми не втікали, чому зали-
шилися. Чому втікати, кажу, та ж ви оголошували через
радіо, що приходите нас освободжувати! Один з них каже:
«Відкривайте церкву і служіть, работайте, ми не будемо
мішати, але прийде час, що будуть вас переслідувати і ще
гірше буде» — сказав тихо схилившись до мене. За нашою
дорогою на сусідськім городі поставили свої гармати і
почали бити на місто. Я нагадав собі і сказав: «Маю до
вас просьбу, бо ви добрі люди, і я довіряю вам. Прошу, не
стріляйте на маленьку церковцю в центрі міста, бо вона
дуже стара і тим дуже цінна, як пам’ятка архітектури, вона
замаленька, щоб німці в ній хоронилися». Вислухали й
обіцяли, бо мали намір її знищити. І дійсно парафіяльна
церква осталася ціла, тільки нашу монастирську оцілілу
після війни, більшевики висадили мінами і розібрали до
послідної цеглини. Коли було вже спокійно, я поїхав до
Львова, де зі здивуванням і з радістю мене зустріли і
назначили надальше ігуменом Тернополя. Вертаю на своє
місце. Одного дня мене визивають, а я зразу з поспіхом на
стацію і на поїзд, і поїхав, де мав замовлену місію. При-
їхав, і знов скоро поїхав і так був в Теребовлі, Збаражі,
Золочеві, всюди дуже гарна, успішна робота.

Вкінці одного дня, коли я приїхав з дороги, окружили
енкаведисти цілий монастир і прийшли до середини і виз-
вали мене. Я післав до розмовниці свого заступника, а сам
задніми дверми в город-сад, де між кущами присів. Через
шпари в паркані гляджу на вулицю і бачу густі стійки
військових при дорозі... З другої сторони паркан на город
сусідів. Можна б туди перескочити і втекти. Але чи то
певне і на як довго? В голові думки, як блискавки. Що
робити? В руках — вервиця — «Богородице Діво», і ясна

427

думка, вертай до хати і віддайся їм в руки. Так буде чесно
і добре. І так зробив. Схопили і на авто і в домівку
НКВС. Але ще про одне забув. Було це кілька тижнів
раніше. Прийшов о. парох Ратич і каже, що після розпо-
рядження НКВС в нашому монастирі має бути Соборчик
тернопільського деканату. Я рішучо заявив, що того ніколи
не було і не буде, бож ми кромі місій, парафіями не
займаємося, так і скажіть тим панам. О. парох пішов і так
сказав. Тоді мене визвали і начальник КДБ мене спитав,
як я дивлюся на з’єдинення нашої Гр.-кат. Церкви з русь-
кою Православною Церквою? Я сказав рішуче, що тільки
негативно. «Так, то ви годитеся злучитися з Православною
Церквою?» Відповідано: «Ні, ніколи, в жодному случаї»». —
«Подумайте, бо тут ходить про ваше життя. Або підпи-
шете православ’я і зараз ви вільні і йдете до дому, а коли
ні, то ви звідсіля не вийдете». «Даремний ваш труд, марні
слова, шкода часу, я раз сказав «ні» і то на завжди, і ви
можете мене стріляти, убивати й іншого слова від мене не
почуєте». Після тону моїх слів, начальник зрозумів, що
вони рішучі і невідкличні. Казав мені вийти і додав: «Завтра
поїдете дальше». Не знаю, як переночував я, чи на кріслі
чи на підлозі, бо більше нічого не було в тій кімнаті. Р^но
два озброєні, з пакетами моєї справи відвели мене на стан-
цію і поїздом до Чорткова, бо в Тернополі, хоч це обласне
місто, однак не мали своєї тюрми, так страшно було воно
знищене. І в малому містечку в Чорткові теж не було
тюрми, і мене кинули до глибокої пивниці одного дому, в
якому містилося КДБ. Тут перебув я щось близько два
місяці, і вкінці зійшов до мене генерал і сказав мені: «Завтра
поїдете в Київ». Хотіли зачати мою справу тут, визивали,
хотіли писати протоколи, однак навіть не зачали, бо не
мали жодного закиду-провини, і тому повезли рано до
Києва, до внутрішньої тюрми КДБ. Ледве з великим тру-
дом сіли ми, значить я і два старшини до київського поїзду
і поїхали. Сіли на лавку до звичайного вагону набитого
народом по береги! Навіть стояти не було вже місця. Мої
конвоїри зразу почали жалітись, що кілька діб вони не
спали і дуже змучені, тому рішили, що один буде чувати, а
другий сидячи — спати, а потім напереміну. Але сталося,
що скоро оба заснули. І так ми їдемо. На якійсь шостій
станції від Тернополя, коли люди трохи вийшли і я піднявся

428

і вийшов, а мої сторожі сплять. Я вернувся на своє місце і
тоді вони прокинулися. Я запевнив їх, що не втечу, можуть
спокійно спати, бож я вже міг втекти, коли б хотів. І вони
знов заснули. Приїхали, до Києва, знайшли внутрішню
тюрму МКДБ, де мене здали, і мене замкнули в самітній
келії, в якій можна було ледви сісти, бо двері притискали
мої коліна. Ще того дня, коли прийшли начальники, мене
кинули до більшої камери, де було залізне ліжко для одної
особи, а зверху тонкий матрац, в якому була колись соло-
ма, що перемінилась через довге уживання в дрібну січку.
Вечором спробував лягти на це ліжко, на якому стерта
солома на січку впала поміж залізні прути, на яких треба
було лежати. Якось мучився, якось лежав, бо не було ради.
По такій місячній муці мене перенесли до іншої камери, де
було нас три і де спали на підлозі. Тут вже було можливо.

Зачалося слідство. «Признавайся!» ««До чого?» «Ви зна-
єте». «Нічого не знаю». Так довго мучилися. Слідчий і себе
і мене мучив. Грозив биттям, але ніколи не вдарив, тільки
кричав. Зі мною привезли мішок моїх рукописів. Все пере-
глянув, однак ні одного папірчика не було для слідства.
Були в мене колись проповіді протикомуністичні, але я
все перебрав і приготовився до слідства, і тепер нічого не
було. Але одного разу одної ночі, слідчий глядить на мене,
очі світяться і каже: «А тепер я вам покажу вашу проти-
радянську агітацію», — і показує малий кишеньковий ка-
лендарець, друкований в Станиславові за німців, в якому
після календарної частини, була стаття «Найважніша спра-
ва», про молитву. Є молитва подяки, дякуємо, що Бог
освободив нас від червоної банди. Є молитва просьби.
Просимо-молимось до Ісуса, Марії, щоб хоронили нас,
щоб не вернулась, не прийшла червона орда. Ті два слова:
банда і орда. Очевидно не було написано, що то я написав,
але не було виходу: змусив мене, що я мовчазно потакнув,
і справа закінчилася і була віддана до Київського Облас-
ного Суду. Прийшов той день і мене відвезли до Київсь-
кого Обласного Суду. Тут прийшлося довше чекати, бо
було много людей, яких привезли раніше мене. Було до-
сить учительок. Вкінці прийшла моя черга. Перше питання:
«Чи маєте яке питання?» «Так, маю, бо я перший раз в
рад. суді і не знаю, чи я маю право мати свого адвоката?»
«Конечно, вот ваш адвокат» — показує рукою. Я розсмі-

429

явся: «То дивно, бо бачу, що сидить, але я його голосу не
чув і я з ним не говорив. Як він буде мене боронити?»
«Адвокат, чи він правду каже?» «Так правду». «Але коли я
мав час з ними говорити?» «Товариші, вийдемо, — каже
предсідник, — нехай буде по закону. Адвокат, поговоріть
з підсудним». Вийшли всі. Адвокат каже: «Я вашу справу
знаю, не признавайтеся, що ви написали календарець, за-
перечте і не буде нічого страшного!» «Ні, я не можу. Раз я
не заперечив на слідстві, то і тут не заперечу». Адвокат ще
наполягав (добра людина), але минуло тих пару хвиль, і
судова комісія вернулася і почався суд. Дають питання, я
відповідаю і признаюся. Кінець, вийдіть... Входжу. Чита-
ють приговор (вирок): « Вища міра наказанія через роз-
стріл !» Адвокат виходить зі мною, успокоює, потішає,
питає адресу моїх в Тернополі. Але я, Богу дякувати, вповні
спокійний і усміхнений. Ті, що чекали в залі питають, який
приговор? Відповідь: «Розстріл!» Жінки дивляться на мене
і плачуть. Звичайна реакція. Ще чекали з годину, і вкінці
виводять до авта і відвозять, але вже в іншу камеру й
інший відділ тюрми: там, де смертники.

Вже вечір. Привезли. Довгий коридор мого нового від-
ділу. Йдемо і зупиняємося перед останньою камерою. Від-
кривають, камера повна, всі лежать, то вже ніч! Пустили в
камеру, замкнули двері. Піднімається старший камери і
питає. «Чи ви священик?» бо бачуть мою бороду. Кажу:
«Так», «Вибирайте собі місце і лягайте спати». «Показуйте
місце». «Ні, з пошани до вашого стану ми вас питаємо, і
дамо те місце, яке схочете». «Дякую» — і каже всім посу-
нутися від стіни з-під вікна, і я положився. Помолився і
спокійно заснув. Рано, після снідання, відзивається старший
камери, бувший робітник київсього Арсеналу: «Панотче,
просимо вас розказуйте нам, ми хочемо вас послухати».
Відповідаю: «А я вас прошу, дайте мені спокій, бо що ви
любите, я того не вмію розказувати, а знову це, що я
вмію, ви того не любите». «Що ви панотче, ми ж всі в
обличчі смерти, може це послідній день для декого з нас,
тому ми хочемо почути Божі речі, про молитву, про спо-
відь. Ми ж і молитви не знаємо, будь ласка, учіть нас!» І
почалася наука! Перша річ: записати собі на кусках паперу
молитву «Отче Наш», і «Богородице Діво»... Записали і
вивчили. На другий день раненько отвирає сторож двері,

430

щоб в’язні винесли т. зв. «парашу»... і звичайно в той
момент був шум, бо майже кожний хотів вийти, щоб під-
няти кинений недокурок чи інше, а тепер глибока мовчанка,
всі на колінах, і сторож зі здивуванням сказав до себе:
«А... моляться, ну я позже прийду» — і закрив двері.
Дальша наука про св. Тайни, про сповідь, св. Причастя і
проче. І вкінці сповідь. Аж, як ті бідні люди рвалися до тої
св. Тайни. І вкінці всі висповідалися і рано приступили до
св. Причастя, і по спільному благодаренні сіли до снідан-
ня. І пізніше наче договорилися. Ніччю знову одного ки-
дали нового і брали старого. Ну, я довго чекав на свою
чергу. Одного разу визивають мене до віконця. Я підходжу,
подають об’ємистий мішечок цукру. Дивлюся: зверху на-
пис «Єп. Григорій Хомишин» — і кажу, — «То не для
мене» — і віддаю. Але чую відповідь: «Принімай, для
Тебе!» І я приймив, бо зрозумів, що єп. Хомишин умер, а
ті, що йому привезли, просили передати мені. Треба по-
молитися за душу покійного, що мав часом дивні погляди,
але був добрий чоловік. Знову одного разу передача, яку
дає особа з російським іменем і фамілією. Особа мені
незнайома, але догадуюся, що то якась монашка з недале-
кого в місті жіночого монастиря. І та передача з тим
самим підписом повторялася кожного тижня, і вона була
завжди досить багата. Різні надзвичайні овочі, м’ясні та
солодкі страви. Ці передачі дійсно не були дуже потрібні,
бо корм, що нам давали, був більше, як вистачаючий, бо
камера, в якій я був, була для слабосильних і давали
завжди дуже поживний і добрий корм. Напр. часто давали
густу, варену ікру зі свіжої риби. Але всьому кінець при-
ходить. Одної ночі, перед ранком відкриваються двері і
кажуть: «На букву „В”», — я кажу своє назвисько і чую
відповідь — «Да! Собирайтесь з вещами», — бачу офіцера
і кілька автоматчиків. Скоро встаю і пакуюся. Роздаю
потребуючим продукти, бо сюди вже більше не вернуся.
Решту річей пакую і потім стаю і кажу пару слів прощання.
Кажу: «Дорогі браття, напевно дехто з вас буде освобо-
джений, тоді прошу вас, коли стрінете когось зі Західніх
областей України, то скажіть, (знаєте мою фамілію) що
Величковський священик застрілений, за Кат. Церкву, за
свою віру святу. Ну бувайте здорові», — і я вийшов впо-
сліднє поглянув на тих добрих людей. На ліво, в верх.

431

«Куди це? Ага до бюра, останній допрос-провірка й остан-
ній підпис!» І дійсно так було. Поволі глухим голосом
читав запити «генералів», я відповідав і вкінці заява: «Ось
прийшла відповідь з Верховного Совіту СССР, що ваш
приговір вищої міри наказаній через розстріл заміняється
десятю годами тюремного заключенія — розпишіться». Я
розсміявся. «Чого смієтесь?» «Бо то все смішне», — кажу.
«Бо коли мій перший приговор є справедливий, тоді —
досмертна тюрма буде вже ласкою! А коли перший при-
говор несправедливий, тоді мені належиться повне звіль-
нення». «Не розговаруйте, виходіте». Я вийшов, мене ки-
нули до камери засуджених в’язнів. Через якийсь тиждень
я був вже в камері етапників.

За кілька днів повели до вагонів товарових, і скоро
їдемо в далеку дорогу на висилку, кудись далеко. Вкінці
поїхали і приїхали до Харкова. Висадили нас з вагонів і
ми пішли до тюрми. Видно, що це звідси буде великий
етап. Для нас з Києва не було місця під дахом, але є ще
під голим небом. Добре, що хоч дощу нема і земля не-
мокра. Переночували на дворі, і чуть світ — відправив
Службу Божу і молюся. До снідання ще є час, але люди
вже повставали. Я мимоволі звернув свої очі в сторону
тюрми і побачив трьох людей. Один з них підніс руку і
показує в мою сторону, і нагло всі три разом кинулися в
мою сторону. І ось вони біля мене. Й один з них глядить
на мене і строгим голосом питає: «Ви того чоловіка зна-
єте?» — і показує пальцем на одного, що теж стоїть біля
мене. Дивлюся і кажу: «Лице знакоме, але не пам’ятаю
звідки». «Отець, як ви не помните, ми ж сиділи разом під
вішаком* в Києві!» «То ти Мітя?» «Я — Мітя, я теж осво-
боджений від смерти. А ось мої товариші, з якими я перед
судом жив і різне творив, не вірять, що я з вами був, що
ви нас учили, ісповідували, що я дав обітницю не скверно-
словити, ви думали, що я міліції продався, що і мову свою
змінив, і хочуть мене убити за ізмєну-зраду». І я кажу: «Ні,
товариші, не думайте так, я старий, але і священик. Мітя
правду каже, що був зі мною під вішаком, що сповідався й
обіцяв Богу змінити життя. То від Бога в него та поста-
нова». «Спасібо, Отец, віримо тобі і тобі Мітя, що не

* Вішак — вища міра покарання, розстріл.

432

обманюєш нас. Ну, до свіданія, бо дають вже завтрак»
(снідання). «Слава Тобі Боже наш, Слава Тобі!» Сідаємо
всі рядами кругом великої площі і чекаємо на черпак
(кохлю) зупи і кусок хліба. Але то все дуже поволі йде, бо
тільки десять мисок, які дають на ту масу народу. Одні
з їдять, другим подають і ті одержують і т.д. Я нагадав
собі, що в мене є ще глиняна миска, яку ще в Києві,
місцеві сестри передали мені з їдою. Виймаю ту миску і
держу, а бляшаної казьонної не беру. Прийшла моя черга
і я дістав свій черпак зупи, і малий злодійчук, що зробили
його роздатчиком, каже обождать (зачекати) і ще другий
черпак вливає мені, бо моя миска об’ємом вміщала два
черпаки. «Спасибіг!» — кажу і ділюся зі сусідом, бо я не
чув голоду. Але так було з обідом, так було з вечерею і на
другий день, і не видержав якийсь злобний і зависний і в
крик сказав: «А что ето за ісключеніє (виняток), попові
двойную порцію даєш?» Почув це роздатчик, перервав роз-
давати і дуже голосно закричав: «Тебі непонятно, дурак, а
вот слушай, почему я так делаю». «Положим, что я по-
добно тебе неверующий, но матері наші були верующими,
і ради матерей наших, ми должни уважать таких людей,
понятно тепер тебе?» — і почав дальше роздавати. А я
помолився «Отче наш», «Богородице Діво» за того хлоп-
чину, що так публічно виявив акт віри. Вечором нас всіх
взяли під дах, але буквально під дах, бо аж на якийсь
п’ятий поверх, значить на стрих під кришу. Очевидно все
рвалося вперід, тиснулося, тручалося, так, що [я]майже
вкінці опинився на місці. Став я в кінці стриху і стою,
розглядаю положення де б то прихилити голову. На мене
звернули увагу, бо лиш я так стояв, й ось від одної купи
людей, що по середині стриху розмістилася, підійшов до
мене молодий чоловік, поздоровився і каже: «Хто ви, звідки
ви» і т.д. «Коли ви самі і не маєте нікого, то просимо вас у
своє товариство, ми з Вінниці, просимо до нас, бо ніччю
здається тут буде неспокійно!» Я подякував і приняв запро-
шення, й умістився між відважними юнаками. Ми заснули.
Але буджуся і бачу кругом нашого товариства різні лиця,
дикі, звірячі лиця, кричать «знімай сапоги» і проче. А! Я
зрозумів, це грабіжники, які хочуть використати положення
і пороздівати, пограбити наших хлопців. «Не великий пан,
візьми сам»! Ті шарпають за ноги, хочуть брати, але тут

433

нагло: слова команди і хлопці схопилися, стали муром і
стали молотити й, гаратати напасників. Крик, писк, вереск
побитих, які в один момент щезли і ми спокійно полягали
спати. Такої відправи не чекали бандити. Основно їх від-
лупили (побили). Попам’ятають на ціле життя! Але на
стриху нас довго не держали. На другий день чи третій
день вивели нас на двір, команда: «Шикуйся в чвірки, і
марш до поїзду»». І знову товарові вагони з поверхами, і
нас пакують вже аж тепер «в дальний етап». І поїхали аж
до Кірова. Вже не пам’ятаю скільки, як довго ми їхали. На
Україні, яку ми лишили, то була пізна осінь, а тут в Росії,
то вже добра зима. За пару днів з Кірова відвезли нас
залізницею в глиб Кіровської області, де недавно був ляґер
для полонених німців, а тепер німців вивезли, і для нас
готове місце.

Приїхали на останню станцію, злізли з вагонів: йти не
годен, ноги задубіли, замерзли на морозі. Бо на ногах
дрантиві чоботи і подерті шкарпетки. Отже помогли мені
найти місце на санях і поїхали, а хто в луччій обуві, той
пішки добирався. Ми на місці. Зачав лікувати ноги мастями
і підлікував. Гонили в ліс, що простягався кругом, щоб
носити на плечах, або возити саньми дерево на опад в
санчасті. Начальник санчасти старий лікар-грузин пристроїв
мене на роботу в себе при складі річей в санчасті. Так
минуло Різдво та інші зимові свята. Прийшла весна. Во-
дять нас на поле між лісами, де спорядили город, для
посадки картоплі та іншої городовини. Тут дозволялося
одержувати посилки з дому. Тих посилок посилали з цілого
нашого краю... і з Тернополя, і зі Львова, і Станиславова,
та інших місць. Тут в цьому лісному ляґері я перебув
майже два роки. А вкінці була якась контроля, і приказали
вислати мене звідси до Воркути, то значить, звідси до
Кірова, а з Кірова поїздом на Воркуту.

О, це вже велика різниця, бо Воркута це крайня північ,
над самим Льодовим океаном, де самі вугляні шахти. Ось,
я вже заїхав на нове місце, на Воркуту, на 1-шу Шахту
Капітальну... Гонять кожного дня на шахту, тимчасом на
т. зв. курси обзнакомитися, вчитися. За кілька тижнів, за
місяць, кажуть мені: «Йди в бухгалтерію, бо там визи-
вають». Прийшов я, голошуся, а там між іншими сидить
бухгальтер, колишній адвокат зі Станиславова (забув наз-

434

енсько) і каже, що він колись в хорі співав в нашій церкві.
По списку дізнався про мене і хоче мене вирвати з небез-
печної роботи в шахті, — «Куди?» «А може в баню, де всі
люди кожного тижня купаються і здають брудну білизну й
одержують чисту». Я згодився, і знова велика полегша, бо
там було й осібне мешкання і робота не затяжка. Слава
Богу і Марії. Але і тут я довго не був. Було тут повно
шпіонів, які доносили, що я дію, як священик, розмовляю
зі шахтарями і пр. і пр. Мене відправляють на 5-ту, 6-ту,
7-му шахту. Рік, півтора і довше двох майже на жодній не
задержався. В тому часі були на шахтах ферменти і на
деяких штрайки, і деяких підозрілих в агітації арештували
і вивозили. Одного разу і зі мною таке сталося. Прийшло
кількох, визвали мене. Сказали: «собирайтесь з вещами!» І
я знову поїхав в дорогу — до Кірова і звідси до Владиміра
над Клязьмою, під Москвою, до звісної, славної, закритої
тюрми. Тут кинули до камери, де було вже трьох українців,
а я четвертий. Один з них мені знайомий, ростом величез-
ний, знаний як вищої марки вламувач, так відізвався:
«Хлопці скінчилося наше вольне життя, тепер з нами є
священик, конець тих бесід з різними словами. Мусимо
примінитися до отця.., бо то нам не зашкодить. Я це вам
кажу, бо я пан-отця знаю з Капітальної шахти». І дійсно
той великий бандит сказав правду, і я з ними не мав
клопоту, бо незадовго вони попросили про духовні науки,
відбули Св. Сповідь і прийняли Св. Причастя. А крім того,
сам той бандит випитав мене про мою справу, порадив
жадати приговору і писати жалобу. Переконав мене і я
зажадав приговору і мене визвали і дали прочитати. Я
довго читав, щоб засвоїти собі зміст, і прийшов до камери
і зараз все списав з пам’яти, і написав жалобу до Москви.
Не довго я чекав. І з Москви приїхала комісія і викликала
мене. Питають чи я писав жалобу, хто з начальників, ось
вони сидять, покажіть, хто з них радив писати в Москву.
Я відповів, що крім начальника тюрми, нікого іншого не
знаю. «Значить не скажете? — Ідіть.» І відіхали. А на
другий день, рано відправили мене назад у Воркуту. І
знову їду до Кірова і на Воркуту. Приїхав на пересилку.
Всі шахти відказалися мене прийняти до себе. І я сиджу на
пересилці, знайомі хлопці, що тут були, змусили началь-
ника санчасти — лікаря зараз взяти мене до себе, як сла-
босильного і як фельдшера, (бо я відбув такий курс в

435

старого лікаря грузина в лісному ляґері). І дійсно мене
взяли в санчасть, і я був тут досить довго. Одного дня
начальник ляґеря викликає і каже збиратися «з вещамі»,
значить етап. Я скоро був готовий і пішов на етап до
одного ляґеря, де самі битові (побутові) арештанти, не
політичні. Прийшов, став на комісовку, і начальник сан-
части — жінка — полковник дуже гарно мене прийняла.
Позволила мешкати в кабінеті санчасти і мати нічний дижур
у відділах. І тут знову було мені добре і свобідно.

Та недовго. За пару місяців викликають мене в штаб і
питають куди я хочу їхати, бо сьогодні кінчиться мені
«строк» (термін), і завтра мушу покинути ляґер і вийти за
браму вахти. Я здивований і без надуми кажу, що до
Львова. Так несподівано скоро минуло мені моїх 10 літ
кари... за то, що не хотів відречися Католицької Церкви.
Дали справку (довідку) звільнення — до Львова, видали
пашпорт і гроші на білет і сказали: «Щаслива дорога».
Якраз на стації стоїть поїзд з написом «Воркута-Львов».
Дають мені цілу лавку, стелю собі, можу сидіти чи лежати
і їду до Львова.

Приїхав трамваєм до вулиці, де мешкають мої знайомі,
що написали й запевнили мені мешкання. Заки я дійшов
до їх хати, де мешкали, я добре змучився, бо мої пакунки
були тяжкі. За кілька днів мої знайомі найшли мені меш-
кання в одної старої пані, польки, куди я перенісся. Ще за
пару днів я вже був на стало приписаний у Львові, і за
якийсь час прийняв до себе нашого братчика Іринея
(Олексу). І мої ноги знову ходять по землі рідного Львова.
А як довго так буде? Лиш один Господь Бог знає, а для
нас людей, це тайна! Моя адреса: Возз’єднання 11, кв. 3.

На пару днів я поїхав до старушки мами, що жила з
моєю молодшою сестрою Варваркою. Потім поїхав до
Станиславова і до Тернополя, до старих знайомих. А по-
за тим вертав на своє стале місце у Львові, де, як у вели-
кому місті, було досить роботи. Також учив молодих лю-
дей, що бажали богословської науки.

Вже пізня осінь. Знову поїхав до мами і взяв її до
Станиславова, до мешкання Катрусі, старшої дівчини, що
ціле життя мріяла про монастир. Вона ніби з радістю
приймила стареньку, бо то мама отця, як вона сказала.
Очевидно за удержання я платив її відповідну суму. Тут
було її добре, та й знайомі приходили часто і розмовляли

436

з нею. Я спімнув, що мама моя ціле життя мріяла, що як
лишилася б сама, значить, якщо тато скорше вмер би, то
вона могла б вступити до монастиря. Відразу мені сказали:
«Дайте реколекції та й ваша мама і Катруся можуть ді-
стати облечини». І так сталося, й обі кандидатки, молода
й стара зі сльозами вдячности одержали св. монашу одежу
Василіянок. За якийсь час я поїхав до Тернополя, і розповів
там, що моя мама вже монахиня в Станиславові в Катрусі.
«А чому не в нас? — відізвалися всі. — Тут частіше мали б
Службу Божу і о. ігумен частіше до нас приїздили б, то
було би дуже добре». І слово сталося ділом. Одна сестра
зараз вечором поїхала до Станиславова і на другий день
привезли стареньку с. Емілію до Тернополя. І всі молоді
тішилися прикладом старої с. Емілії. Тільки Катруся в
Станиславові стратила, бо осталася сама. Стареньку с.
Емілію міліція приписала без трудностей. С. Емілія більше
мала зайняття, бо помагала в кухні. Раз перед Різдвом я
сповідав вечором шкільних дітей в хаті знайомих. Впала
міліція і застала мене при св. роботі. Старші дівчата від-
сварювалися, але ніщо не помогло. Взяли мене на авто і
відвезли до КДБ, разом з течкою, зі св. речами. Я дер-
жався тактики «мовчання» — не відзивався. Вкінці я пізнав
з їх бесіди, що хочуть мене пустити. Чекали до 12 години
ночі. Пізний св. Вечір. Викинули все з течки на стіл... і
сказали: «Що конечне вам, візьміть, а решту лишіть». Я
все, одно за другим називаючи, скидав назад до течки,
замкнув і кажу: «Я вже готов». «Ну то поєхалі» — сказали.
Я повторив і ми всіли до авта і поїхали до дому, де моя
мама, а властиво с. Емілія, довго не хотіла отвирати і
вкінці пізнала мій голос і відчинила. Всі ввійшли до хати,
поговорили з мамою й сестрами і поїхали до себе, до хати
на св. Вечір... І ми успокоївшись, що все добре скінчилося,
теж сіли до св. Вечері, хоч дуже пізної. На другий день
після богослужіння, я поїхав до Львова. Значить, треба
бути осторожнішим. Слава Богу за все!

Рік 1956. Мама дуже любила першу п’ятницю, тому я
завжди приїздив в четвер перед першою п’ятницею місяця,
всі мали святу годину, в п’ятницю рано Службу Божу і всі
були дуже вдоволені.

Мою тету м. Ігуменю арештували за те, що позволяла
сестрам лікувати ранених українських жовнірів. Вона вмер-
ла в ляґері для політичних в’язнів в Мордовії. Я її дуже

437

зобов’язаний, вона причинилася і помогла мені в мона-
шому покликанні. Тому тепер я зобов’язаний помагати її
духовній родині, щоб могли при допомозі добрих людей
дістати відповідне мешкання, де всі, вся родина і старші й
молодші свобідно містяться.

Офіційно мене засуджено за те, що я написав брошуру
«Історія чудотворної ікони Матері Божої Безустанної По-
мочі». В цій книжці я бажав виявити прикладами, взятими
із щоденного життя, що людина, позбавлена віри, є також
поганим громадянином. Я навів деякі приклади. В одній
великій трикотажній фабриці у Львові були виявлені по-
важні зловживання на великі суми карбованців. І хто це
міг зробити? Очевидно, не той, що боїться Божої кари за
гріх, але невіруючий... Коли ж урядові чинники запере-
чують Бога і Його закони, громадяни чуються звільне-
ними від Божих законів та й не повинуються також дер-
жаві. Таким чином суд знайшов, що я в своїй праці знева-
жив радянську дійсність, та наклав на мене найвищу мож-
ливу кару. Але в дійсності вони хотіли мене покарати за
мою діяльність, як священика й єпископа.

В часі процесу суддя і обвинувач переганялися в тому,
щоб висмівати мене та мою душпастирську діяльність.
Одна жінка, присутня в залі суду, піднялася в один момент
і сказала: «Як погано смієте поводитися? Уважайте на себе,
бо й вас Господь покличе перед свій суд». Невдовзі після
того, як я вже був в тюрмі в Комунарську, нагло помер
публічний обвинувач: якось сидів в бюрі біля стола і більше
не піднісся. Також суддя, що був ще молодий і зовсім
здоровий, помер на якусь невідому недугу дуже скоро
після того. Вістка про цю Божу кару потрясла цілим
Львовом.

Мені сказали, що трохи відпочинку мені не зашкодить
та, що моя сестра буде рада, якщо я її відвідаю. Так я
знайшовся на літаку до Югославії з пашпортом в руках і
візою «на неозначений строк» за кордоном. Це був хитрий
спосіб мого вигнання з України.

Опубл.: Єпископ Василь Всеволод Величковський, ЧНІ. Мої життєві
спомини, автобіографія. Збірник «Василь Всеволод Величковський», ЧНІ,
епископ-ісповідник. Йорктон, «Голос Спасителя», 1975, стор. 96-100, 110-
124, 24-25, 27.

438

СПОГАД ПРО ЄПИСКОПА МИКОЛУ
ЧАРНЕЦЬКОГО

Д-р Антін Княжинський, вчений і публіцист, перебував дея-
кий час в ув'язненні разом з українськими католицькими вла-
диками. Про перебування еп. М. Чарнецького у концтаборах
Маріїнська й Орлово- Розово Кемеровської обл. він написав ко-
роткий спогад.

В «Шляху» передруковано спогад італійня, о. Леоні, і в
ньому один фрагмент з його зустрічі з Преосв. Миколою
Чарнецьким. Це відсвіжило мені в пам’яті цю шляхетну
особистість і ці спогади хочу почати від нього. Преосв.
Микола належав до тих ісповідників, що любов до Спаси-
теля і до Його науки були готові засвідчити своєю муче-
ничою смертю.

Було це в першому лагері моєї страдницької дороги,
коли я перебув тюрми, що їх до цього часу нарахував
шість, у системі «Сіблагу», побіч городка Маріїнськ, Ке-
мерівської области, що мав назву від цього ж городка. В
тому лагері перебув я одну з перших важких своїх недуг і
як інвалід не ходив тоді на зону до роботи. До мене
прийшов один з довголітніх лагерників, викликав мене з
бараку й повів до «бані» (купальні), де починали оформ-
лення нового «етапу», купаючи етапників-арештантів і вста-
новлюючи їх ступінь працездатности, т. зв. «категорію
труда». Йдучи в «баню», довідався я від поводиря, що в
етапі є наші українські католицькі єпископи.

В купальню впустив нас обох сторож, поляк, що був
нам прихильний. Ми задержалися в одягальні, яка була
порожня, бо етапники тоді саме купалися. Вийшли етап-
ники, переважно старі люди, між ними два чи три з боро-
дами — отже священики. Один з тих, що мали бороди,
був худенький, як скелет. їх оформили у пари і зразу ж,

439

там же у «бані», спрямували до лагерного лікаря, що ним
був єврей — Самуїл Ісаакович Тарновський. Начальника
«сан-часті» (санітарної частини), офіцера, там тоді не було.
Більш-менш за годину етапники вийшли й одягнулися. Я
став з ними знайомитися. Був там митроп. Иосиф Сліпий,
єпископ Микола Чарнецький і о. митрат Петро Вергун.
Мій поводир, старий лагерник, пішов до Самуїла Ісаако-
вича довідатися, які «категорії труда» одержали ці три
етапники. Цей лікар обіцяв запропонувати для владики М.
Чарнецького категорію інваліда, для о. митрата П. Вер-
гуна — таку саму категорію, а для Митрополита — кате-
горію «легкого труда». Це мав затвердити начальник «сан-
часті».

Категорії, як бачимо, були легші. Коли б це осягнути,
їх можна було оформити в «пряділці», де пряли бавовну,
вовну і в’язали рукавиці та скарпетки. Для єпископа Чар-
нецького можна було постаратися про повне звільнення з
роботи. Це взяв на себе мій поводир. Йому не вдалося.
Робота в лагері була лише в зоні, бо Маріїнський лагер не
мав т. зв. «підсобного хазяйства» за зоною. Єпископ М.
Чарнецький оставався в лагері, в бараку, й міг відпочивати.
А відпочинок був йому дуже потрібний, бо дотогочасна
арештантська дорога коштувала його багато здоров’я і
сили.

В Марийському лагері був тоді голод. Тому ми, ті, що
довше вже в ньому сиділи, влаштували таємну акцію до-
кормлювання за збірні фонди, купуючи в «ларку» все те,
що туди привозили. Так і вдержалися ті, що їм загрожу-
вала смерть із вичерпання сил.

Відпочивши трохи, єпископ М. Чарнецький не сидів у
бараку. Він вештався по зоні і шукав найбільш нещасних.
Кожний день він приходив до мене, вдивлявся в моє облич-
чя і знаходив слова потіхи для мене, як лише вмів. Бувало,
сяде біля мене, питає про мій стан здоров’я, про мої
настрої, про інше, що для нас було найважливіше, і бувало
каже:

— Буде ліпше, напевно буде ліпше. Бог цього не стер-
пить. Вірити треба, бо віра може чуда творити! — Тут він
з глибокою впевненістю цитував слова зі Святого Письма
і впевняв кожного, що «так мусить бути!»

До нього линули нечисленні тоді в Марийському лагері

440

волиняки. Вони знали його з місійної праці на Волині чи
Поліссі, і знали його з найкращої сторони.

— Не бачили Батька сьогодні? — питали бувало мене,
коли його даного дня не вспіли побачити. — Чи бува не
хворий?

Він був такою вартісною людиною, без якої було важко
жити. Він кожного знав по імені й дорожив ним. Це для
нього був великий дар, даний йому Богом. Не дивно, що
єпископа М. Чарнецького завжди облягали всі нещасні, бо
тільки в нього знаходили слова розради й потіхи.

Мене й багатьох інших, між ними й вичислених єрархів,
перенесли незабаром до іншого лагера, що мав гарну наз-
ву: Орлово Розово. Назва не виправдувала якости лагеря.
Життя в ньому було важче, як у Маріїнську, й тут єпископ
М. Чарнецький знайшов більше нещасних, що потребували
його доброго слова. Тут частіше бачив я його серед людей,
і вже не з порожніми руками. Хтось з рідного краю слав
йому час до часу малі посилки, які він розділював поміж
нещасних. Бувало, прийде й до мене й тиче мені в руку
хоч дві кістки цукру, або головку часнику, кажучи: Чим
хата багата...

Незабаром прийшла нова нагінка на католицьке духо-
венство. Всіх католицьких священиків зібрали в етап і за-
аранжували їх перенесення. Однак, щоб при цьому «заро-
бити», всіх тих, що щось могли мати, примістили в бан-
дитськім бараку і вночі ограбили їх. Тоді щойно їх від-
правляли.

Ми, арештанти, думали, що єпископ М. Чарнецький не
буде довго жити, але йому треба було ще випити чашу
мученика до дна.

Д-р Антін Княжинський. Мої спогади про українських католицьких
єрархів на засланні. «Голос Спасителя», 1960, січень, стор. 31-32.

441

СПОГАД ПРО ЄПИСКОПА
ОЛЕКСАНДРА ХІРУ

Єврейський учитель Юхим Вольф під час свого п'ятирічного
ув’язнення у радянських тюрмах і концтаборах двічі зустрічався
з сп. О. Хірою. Про ці зустрічі він написав короткий спогад. Ю.
Вольф у другій половині 1970-их років виїхав в Ізраїль. (Уривки).

У КАМЕРІ 18

1 березня 1949 року мене заарештували за участь у
єврейській молодіжній організації «Ейнікайт» («Єдність»),
Кілька днів я відсидів у крихітній одиночній камері — так
званому «боксі» — слідчої в’язниці Міністерства державної
безпеки УРСР. Потім мене кинули до камери число 18.

Там я застав двоє людей з пожовклими обличчями —
бородача і безбородого. Вони про щось стиха балакали, і
мені здавалося, що вони вживають мову їдиш. Я звернувся
до них цією мовою, але виявилося, що вони говорили по-
німецьки. Безбородий був фон Клок. Бородач був Олек-
сандер Хіра, український греко-католицький священик з
Ужгороду. Він погано знав російську мову, тому в розмо-
вах з ним я послуговувався українською. У розмовах з
фон Клоком я вживав російської мови, а Хіра говорив з
ним по-німецьки. У спільних розмовах ми всі троє вживали
німецької мови.

Хіра розповів, що після того, як не стало єпископа (не
пам’ятаю точно, 1947 або 1948 року), він почав виконувати
обов’язки єпископа в Закарпатській єпархії. За деякий час
його викликали до МДБ і запропонували навернути всю
єпархію на православ’я. «Я народився греко-католиком,
все життя проповідував греко-католицтво, греко-католиком
і помру», — твердив Хіра на всі умовляння. Аргументація

442

офіцера МДБ була парадоксальна, якщо врахувати, що
виходила з уст атеїста: «Поляки накинули українцям цер-
ковну унію, щоб занапастити Православну Церкву і спо-
льонізувати український народ. Відтоді, як український на-
род возз’єднано, уніатській Церкві не залишилося місця під
сонцем, і хоч би що казав священик Хіра, історична спра-
ведливість переможе і весь український народ буде пра-
вославний».

Хіра вів своє «Нема жодної статистики в справі пере-
ходу православних українців у греко-католицтво 350 років
тому. Ніхто не знає, скільки вірних перейшло з власної
волі, а скільки з примусу. Були також численні випадки
переходу греко-католиків до православ’я під страхом смер-
ти. У цьому відзначилися, зокрема, козаки. А ось тепер і
ви намагаєтеся робити те саме. Але в цій брудній справі я
вам не помічник і піду у відставку».

«Не підеш, а будеш діяти так, як ми скажемо, тобто, в
інтересах українського народу! Завтра виголосиш проповідь
на користь переходу єпархії в православ’я. Якщо ні, то
судитимемо тебе за саботаж і наклеп на політику радянсь-
кої влади: народ всією душею бажає повернутися до віри
батьків, а ти цьому заважаєш та ще брешеш, що повер-
нення до православ’я нібито не відбувається добровільно».

Хіра пішов додому. Наступного дня він попрощався зі
своїми парафіянами. Проповіді, якої від нього вимагали,
він не виголосив. За кілька днів його та всіх керівників
єпархії заарештували і звинуватили в саботажі. Майже всіх
засудили до 25 років ув’язнення. Слідство й суд відбувалися
у Львові, а тепер їх усіх чомусь привезли до Києва, до
міністерства.

Одного дня я повернувся з допиту в дуже доброму
настрої: мене повідомили, що мою справу передають від
слідчого Берези до слідчого Горюна. Білявий Береза виявив
себе людиною грубою і безграмотною, а його начальник,
чорнявий капітан Горюн, здавався чемним, розумним і
освіченим. Він провадив справи релігійних сект і єврейсь-
кого підпілля. Хіра, що його справу також провадив Го-
рюн, миттю розвіяв мої рожеві уявлення тихими словами:
«Побережися, сину: Горюн м’яко стелить, але жорстоко
спати». Незабаром я переконався в правоті його слів...

Якось Хіра зник на п’ять днів. Звечора його викликали

443

на допит, і він не повернувся ні тієї ночі, ні наступного
дня. Коли він нарешті з’явився, він був без бороди, змар-
нілий, постарілий з вигляду на 20 років, з лицем, пере-
кривленим від болю. Ні, його не били. Біль був від шлун-
кової хвороби, бо в карцері йому не давали ліків, яких він
звичайно вживав. Але найбільше його турбувало, що по-
стригли бороду, яку раніше йому дозволили мати, як свя-
щеникові. Хіра розповів, як потрапив до карцеру.

Весь час він не міг зрозуміти, навіщо їх після засуду
привезли до київської в’язниці МДБ. Горюн провадив пе-
редслідство дипломатично, було неможливо зрозуміти, до
чого він веде. Допити були не тривалі і виснажливі, як в
мене, а, навпаки, короткі і загадкові — одне недоречне, з
погляду допитуваного, питання, і все — повертають назад
до камери. Ця загадковість подій дуже мучила Хіру. На-
решті він зрозумів — Москва незадоволена з формулю-
вання вироку і вимагає замість саботажу «пришити» зраду
батьківщини. Для цього треба домогтися від звинувачува-
них визнання щодо таємних зв’язків з Ватиканом. Хірі
щораз показували свідчення знайомих йому людей, які
присягали, що він, Хіра, приймав таємних посланців від
папи. «Як уміло МДБ підробляє почерки і стиль мови цих
людей!» — думав Хіра. Тоді він ще не розумів, що біль-
шість свідчень — справжні, бо ці люди або завербовані до
праці в МДБ, або свідчать під тиском, під тортурами.

Уголос Хіра казав лише одне слово: «Неправда». Врешті
Горюн склав протокол допиту на підставі свідчень інших
людей і запропонував Хірі його підписати. «Не підпишу,

— мовив Хіра, — це брехня». — «Ах, значить я брехун!»

— проказав Горюн, натискаючи на Гудзик дзвоника. Прий-
шов наглядач і потягнув Хіру до карцеру...

У КАМЕРІ 57

Незабаром мешканців 18 камери розігнали по інших
кутах тюрми, а я потрапив спочатку до камери 53. За
деякий час туди привели Олександра Хіру та Яшу Левкі-
пера — 19-річного єврейського парубка, який намагався
перейти кордон до Румунії, щоб потім дістатися до Ізра-
їля. Разом нас усіх невідомо для чого перевели до 57
камери, і туди ж кинули українського хлопця з Полтавщи-
ни Володю Комедата та німця Пельмана.

444

Володю п’ятнадцятирічним хлопцем німці погнали на
працю до Німеччини. Його визволили англійці, а тепер
його звинувачували в шпигунстві. Пельман був високий і
худий, із злісним і голодним поглядом. Перед полоном
він важив понад 90 кілограмів, а тепер від цього залиши-
лося трохи більше половини. У взаєминах з іншими в’яз-
нями Пельман був нестерпний. Я припинив розмови з ним
після того, як він став глузувати з моєї німецької мови.
Відмовилися від спілкування з ним також Яша та Володя.
Лише Хіра мав терпіння розмовляти з Пельманом, хоча
той, бувши протестантом, ганив католицтво, намагаючись
розлютити о. Хіру. Тоді я зрозумів, що таке справжня
доброта і пастирське терпіння.

Щоранку обраний нами черговий підходив до «кор-
мушки» (так в’язничною мовою зветься спеціяльна ква-
тирка в дверях) і одержував «пайку» для всіх мешканців
камери. Цього разу черговим був Пельман. Не знаю, як це
йому вдалося, але він примудрився одержати «пайку» для
всієї камери двічі. Негайно і блискавично, не відходячи від
дверей, він проковтнув шість порцій. Якась інша камера
залишилася без «пайки». Роздавальники поскаржилися чер-
говому в’язничного корпусу лейтенантові Хмарі. Вони були
певні, що дві «пайки» одержала саме наша, 57 камера, але
вони не запам’ятали, хто був черговим: для них ми всі на
одне обличчя, як худоба. Нас усіх погнали на зізнання до
«приймального покою» Хмари. Лейтенант кричав, погро-
жував, вимагав, щоб ми виказали чергового. Відповідно
до непорушної в’язничної етики, ми мовчали: виказувати
не можна, бо перетворишся на «суку», яку кожний в’язень
має право вбити. Якби Пельман був порядною людиною,
він мусів би сам себе виказати, щоб позбавити покарання
всіх інших. Але й він мовчав. Вправний офіцерський крик
Хмари і наше безпорадне і розпачливе мовчання створили
таку атмосферу, яку важко було витримати, і мені вже
здавалося, що я не витримаю і знепритомнію.

За виробленою в «органах» схемою колективного до-
питу, Хмара обрав того, який здавався йому найслабшим.
Ним виявився Хіра. Не бувши нашим слідчим і не знаючи
нас особисто, Хмара дуже помилився, бо Хіра був духов-
но-найсильніший серед нас. Намагаючись виказати пере-
більшено страшні ознаки безмежного гніву, лейтенант

445

кілька хвилин люто гримав на отця (це звичайний психо-
логічний шок, якого вони вживали перед тим, як удавано
пом’якшитися і перейти до умовляння). Далі розпочалося
апелювання до сумління в’язня: «Ти священик — поборник
правди і справедливо це, що ваша камера одержала дві
«пайки», а інша — жодної? — «Несправедливо», — відповів
Хіра. — «Тоді скажи, хто одержував сьогодні хліб?» —
«Не знаю. Я в той час молився». — Ось як! Така є ваша
єзуїтська етика: відвернутися до стіни, коли людей вби-
вають!» І Хмара наказав запроторити Хіру до карцеру, а
нас — назад до камери. «Сидітимеш у карцері, доки не
скажеш, хто був сьогодні черговий камери!», кинув лейте-
нант навздогін Хірі. Хмара повеселішав, усміхнувся нам і
із задоволенням запалив цигарку. Він був дуже гордий, що
довів перевагу своєї дебівської етики перед етикою свя-
щеника.

У камері я підійшов до Пельмана впритул і сказав:
«Задушимо тебе, якщо ти сам не зізнаєшся, що був черго-
вим. Ми не дозволимо, щоб через тебе загинув у карцері
безвинний Хіра!» Володя та Яша схвально закивали го-
ловами.

Дві години Пельман похмуро сидів у кутку під нашими
загрозливими поглядами. За дві години він постукав у
двері і попросив, щоб його і мене (мене — в ролі пере-
кладача) відвели до Хмари. Після цього Хіру випустили, а
Пельмана на три дні посадили до карцеру. Хмара був так
задоволений із своєї перемоги, що призначив Пельманові
порівняно м’яке покарання.

ПОСЕЛЕННЯ ОЛЬЖЕРАС,

КЕМЕРІВСЬКА ОБЛАСТЬ, КОМИШЛАҐ

...Минуло чотири роки. Я відбував термін ув’язнення в
таборі Комишлаґ, у поселенні Ольжерас Кемерівської об-
ласти. Одним з моїх друзів був кандидат медичних наук
Левітан, що відбував свій десятий рік ув’язнення, бувши
завідуючим рентгенологічного кабінету таборового медич-
ного пункту. Якось він сказав мені нишком, що сьогодні
наприкінці дня до кабінету приведуть з іншого табору
групу хворих політв’язнів для медичного огляду. Якщо це
мене цікавить, додав Левітан, то я зможу підійти знадвору

446

до вікна рентгенологічного кабінету, — може побачу
знайомих.

Після праці я вартував біля вікна, доки привели в’язнів.
Я відразу побачив серед них Хіру. Він змарнів, посивів,
трохи згорбився. Я постукав у вікно, він побачив мене,
зрадів, підбіг до шиби. Ми привіталися і він розповів, що
хворіє на легені. Тут нас помітив наглядач і відігнав мене
від вікна.

Це було влітку 1953 року. Далі я не зустрічався з отцем
Хірою і не чув про нього. Але в моїй пам’яті він залишився
одним з праведників, які тихо, скромно і не бажаючи роз-
голосу несуть добро в цей страшний світ. Не знаю, що з
ним сталося. Можливо, він дожив до масового звільнення
в’язнів, яке почалося після смерти Сталіна. А можливо
також, що його, як багатьох інших західніх українців, за-
лишили в таборі до кінця величезного терміну ув’язнення,
а фактично — до смерти... У кожному разі, я хотів би,
щоб пам’ять про цю людину не зникла. Може, хтось на
Україні прочитає і згадає добрим словом одного зі скром-
них і невідомих героїв, що для розповіді про нього треба
більшого літературного таланту і багатших мовних фарб,
ніж моя непишна мова шкільного вчителя.

Опубл.: Юхим Вольф. Зустрічі з отцем Олександром Хірою. «Сучас-
ність», 1982, ч. 7-8, стор. 159-164.

447

останній лист

ЄПИСКОПА ОЛЕКСАНДРА ХІРИ

Останній лист єпископа О. Хіри із заслання в Караганді,
писаний З травня 1983 р. до о. А. Пекара, ЧССВ. 26 травня
єпископ Олександер помер після 35 років ув'язнення і заслання.
(Уривок).

Пишу знову з лічниці. Кровоплювання мучить мене
вже від 18-го квітня, а крови годі спинити. Словом: сонце
низько, а мій вечір близько! Слова «Пам’ятай, чоловіче,
що ти порох і в порох повернешся!» треба вже мені й до
себе примінити. Тому, якщо це моє письмо до Вас мало
би бути останнім, то:

Дякую ласкавому Спасителеві за всі численні дари,
якими Він обдаровував мене на довгій дорозі мого життя,
почавши від Вульховець, через Сибір, аж до Караганди.

Дякую Г осподу Богові, що поміг мені «доброю бороть-
бою боротися і віру зберегти»!

Дякую Богові за напис на мій надгробний камінь, що
його вложили мої запеклі противники: «Десятки лет про-
пагандировал католицизм антикоммунистического духа,
поддерживал и углублял у верующих еще и после переменьї
государственного строя...».

Дякую Господеві за те, що й мене можуть похоронити
зі словами великого ірландця О’Коннеля: «Тіло віддаю
землі, душу — Богові, а моє серце — Римові!».

Знайте, що я щодня із синівською відданістю молюся
за Святішого Отця Івана Павла II, щоб він силою ключів,
повірених св. Петрові, поміг мені зменшити мої довги
перед Христом.

Прощайте, мій Дорогенький! До блаженного побачення
по правиці милосердного Ісуса.

Опубл.: «Шлях». Філядельфія, 25-26 червня 1983 р.

448

РОЗПОВІДІ ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ
УКРАЇНСЬКИХ СВЯЩЕНИКІВ,
МОНАХІВ І МОНАХИНЬ

Про перебування українських католицьких владик і свяще-
ників у тюрмах і концтаборах СРСР свідчень і спогадів мало.
До рідкісних винятків належить розповідь о. Іринея І. Готри,
ієромонаха ЧСВВ, який відбув 10 р. ув'язнення; розповідь не-
відомих монахинь про ігумена Добромильського монастиря о.
Макарія Розумійка, з яким вони зустрінулися в Хабаровській
тайзі в 1953 р.; про зорганізування гро мади-парафії засланими
монахинями і вірними, що описав монах-каторжанин; про де-
сять українських монахинь, про яких писав, після повернення з
радянського ув'язнення, полонений-німець Карло Гаррер.

СПОГАД о. ІРИНЕЯ І. ГОТРИ

Весною 1950 р. мене заслано в Казахстан (Киргизькі
степи), у Дзесказган до рудників. Там були копальні міді і
каменоломня. Молодших давали в мідні шахти, а я попав
у каменоломню. По двох чи трьох місяцях мене направили
в інвалідський табір у Спаськ, Караґандської области, як
неспосібного до такої праці. Але й в інвалідному таборі не
лишали мене в спокої. Працею понад мої сили, а саме
воженням каміння тачками, зірвали мені ноги так, що я
мусів піддатися операції, бо грозило мені каліцтво. Зі шпи-
талю вийшов я вже з палицею, з якою і повернувся до
Львова.

З кінцем 1954 р. зачали помалу ліквідувати табори, а
хворих і неспосібних до праці звільняли з таборових ба-
раків. Весною 1955 р. і до нашого табору заїхала комісія й
зачала розглядати наші картотеки та звільняти неспосібних
до праці. Мене звільнили у квітні 1955 р. Я виїхав до
свояків у село Виспа, повіту Рогатин. Там пробув усього

449

місяць і виїхав до Львова, де прописався і замешкав тим-
часово у своїх кревних, а потім перейшов на приватне
мешкання.

РОЗПОВІДЬ ПРО ІГУМЕНА о. МАКАРІЯ РОЗУМІЙКА

Нас огорнула велика радість. Ісус вислухав наші мо-
литви й прислав нам свого заступника. Всі ми впали на
коліна й подякували Йому за ту превелику ласку. Ми скоро
зібралися й під вечір вибралися в дорогу, по замерзлому
озері, яких 15 км. дороги. Мороз прошивав нас до самих
костей, сніг скрипів під ногами, а гострий вітер смалив
наші лиця. Надворі темніло. Та ми не зважали на ніщо.
Ми тільки йшли і йшли. Ми не чули зими ані втоми,
навіть не боялися вовків, що десь недалеко вили. Ми хоті-
ли якнайшвидше побачити нашого священика, про що ми
молилися вже три роки.

І ось ми побачили старенького, худорлявого, похиле-
ного дідуся [о. М. Розумійка], в подертій «куфайці» і на-
пханих штанах, з яких вилазили кусні вати. На ногах у
нього величезні валянки, з задертими мов сани носами, а
на голові така сама подерта шапка. На чолі окуляри, при-
в’язані до вух шнурками. Правдивий каторжник. Не хоті-
лося вірити, що це священик. Та коли нас привітав словами
«Христос рождається!» — зникли всякі сумніви!

В 9-ій годині ввечорі наш дорогий в’язень уже чекав на
нас у столовій. На звичайному столі ми завчасу приготу-
вали престіл до Служби Божої — накрили білим обрусом,
поставили дві маленькі ялинки, а коло них свічки та все
потрібне до відправи.

Після сповіді почалась св. Літургія. О, з якою великою
тугою і з яким гарячим бажанням ми приступили до св.
Причастя! Нарешті дочекалися, що Євхаристійний Ісус уві-
йшов до нашого серця. Невисказана радість і щастя на-
повнили нашу душу. Зворушені до глибини душі, ми не
знаходили відповідних слів подяки за таку велику ласку.
Тоді ми почувалися найщасливішими з усіх людей світу.
Вже ніщо не було для нас тяжке чи страшне. Євхаристій-

450

ний Христос осолодив усе наше горе й терпіння. Тепер ми
були готові за Христа віддати й своє життя. З наших
сердець десь раптом зник усякий страх. Ми вже не боя-
лись, як-не-як!

По Службі Божій відбулося ще й Йорданське Водо-
свяття, а відтак спільна св. вечеря - це ж бо був Щедрий
Вечір, тож необхідно було його відзначити старим укра-
їнським звичаєм. На столі з’явилися борщ, голубці, варени-
ки, а навіть кутя. Час минав швидко. Ми й не стямилися, а
вже вибила п’ята година ранку. Нам треба було йти. Але
цим разом ми вже не йшли самі через озеро, з нами йшов
Євхаристійний Христос. Ми несли його в малій коробці на
грудях.

На дворі зоряна, зимова ніч. Сніг, мороз, пронизливий
вітер. Але ми нічого не відчували, бо з нами йшов Ісус
Христос. Ми молились у серці всю дорогу й напереміну
несли Христа в Пресв. Євхаристії. Вдома сестра, яка зо-
сталася сторожити хату, вийшла нам назустріч з запале-
ною свічкою і молитвою на устах. Так ото ми впровадили
Євхаристійного Христа до нашої вбогої хатини. Поклав-
ши Пресв. Євхаристію на столі, ми всі глибоко вклонились
і заспівали пісню: «Вітай між нами, Христе, вітай!» та
відправили ще Святу Годину. Потім ми заховали Найсв.
Тайни до шухляди в столі і лишили запалені свічки аж до
вечора. Ось так живий Христос у Пресв. Євхаристії за-
мешкав разом з нами в Хабаровських тайґах. Дивні діла
Божі!»

РОЗПОВІДЬ ПРО УКРАЇНСЬКУ КАТОЛИЦЬКУ
ПАРАФІЮ В СИБІРСЬКІЙ ТАЙЗІ

Парафія була велика, бо гуртувала багато виселенців, а
вони були жадні Божого слова. Всі вони творили наче
одну родину й помагали собі взаємно, немов рідні брати.
Поле до душпастирської праці було підготовлене монахи-
нями. Так зразу почав я свою велику місію в сибірській
тайзі. Люди з усіх участків горнулися на св. Службу Божу,
яку я відправляв раненько щодня, а в неділю два рази,

451

ранком і ввечері. Навіть довколишні мешканці запрошу-
вали до себе з відправою й кожний уважав собі за честь,
якщо в його хаті відслужено св. Літургію.

Релігійне життя зачало проквітати. Люди масами при-
ступали до св. Сповіді й Причастя, христили своїх дітей,
вінчались і бажали християнських похоронів. Сестри при-
готовляли дітей до першого св. Причастя й торжественно
відзначали той день. Теж і молодь себе гарно вела.

Участь у богослуженнях брали усі однаково — українці
й місцеві росіяни. Не було розколу у вірі. Всі признавалися
до католицької віри й тішилися, що мають свого свяще-
ника й своїх монахинь, які провадять їх дорогою до Бога і
Царства Небесного. Цілий тиждень вони тяжко працювали
в лісах, але в неділю всі спішились додому, щоб бути на
св. Службі Божій і по-християнському перевести Господній
день. А у Великому Пості всі приступали до сповіді.

У 1951-му році заарештувала поліція десять українських
монахинь. В холоді, голоді й спразі та серед знущань
перебували вони у в’язниці аж до судового вироку, який
звучав десять літ каторжної праці за Уралом. Засуджених
загнали до поїзду в вагон, призначений для транспорту
скоту. Там стрінув їх німецький полонений вояк, який опи-
сав цю подію.

— Хто ви? — запитався він.

Одна з них відповіла йому українською мовою:

— Ми є українські католицькі монахині.

— Чому вас вивозять?

— Бо ми залишилися вірними нашій вірі й нашим чер-
нечим обітам.

Він подивляв їх. Вони були чисто одягнені і зачесані. О
годині 6-ій рано почали день молитвою і роздумуванням.
В часі дня відмовляли спільно вервицю, а ввечорі співали
пісні.

По трьох тижнях приїхали до середнього Сибіру, де
було п’ять концентраційних таборів з бараками, обгород-
жених колючими дротами, і під пильним наглядом числен-
ної, озброєної сторожі. Командант табору, воюючий ате-
їст, немилосердно дошкуляв монахиням при кожній нагоді.
Лаяв і ображав вульгарними словами. Одного дня він уві-
йшов до їхнього бараку, зірвав із стіни маленькі ікони

452

Ісуса Христа і Божої Матері, кинув їх на землю, потоптав
ногами й крикнув:

— Кінець з пересудами!

Ціле літо і осінь терпіли бідні монахині вияви ненависти
і озвіріння команданта. На всі переслідування, шикани,
кривди й зневаги вони мали одну відповідь: ангельську
терпеливість, спокій і внутрішню радість, що можуть тер-
піти за Христа і Його Церкву. А зате постійно зростала їх
повага серед усіх мешканців таборів. Навіть православні й
мусулмани називали їх «ангелами з неба» й казали, що це
«святі українські дівиці».

Монахині потайки хрестили дітей і дорослих. Учили
катехизму. Раз на місяць священик-в’язень відправляв Служ-
бу Божу, а вони розносили св. Причастя.

Прийшла жахлива сибірська зима, яка тривала сім мі-
сяців. Температура спадала до 50-60 степенів Цельзія нижче
зера. Віддих замерзав... А вночі десь поблизу вили вовки.
Тоді цей командант закликав монахинь і промовив до них:

— Радянська влада вичерпала вже всі нормальні засоби,
щоб вас перевиховати на добрих громадян, але все це
надаремно. Я дістав наказ з централі в Москві, як маю
повестися з вами тепер. Ви є фанатичні аґентки Ватикану і
українського націоналізму. Тому згідно з одержаним на-
казом мушу іншим способом зламати ваш опір. Цілий
тиждень будете замкнені в поодиноких камерах. Дістанете
раз на день кусник хліба і трохи теплої води. Не поможе
це, тоді на очах цілого табору будете стояти на морозі три
години в самих сорочках. Побачимо, хто сильніший: ваш
Бог чи сибірський мороз і могутність пролетаріату. Якщо
підпишете цю заяву, то будете звільнені.

Секретар подав їм заяву такого змісту: «Ми, нижче
підписані монахині Чину..., признаємо наші ідеологічні по-
милки та добровільно й радісно вирікаємося їх і наших
чернечих обітів. Також обіцяємо не виконувати серед в’яз-
нів і полонених жодної релігійної діяльности й пропаган-
ди».

Коли монахині прочитали цю заяву, командант сказав
грізно:

— Питаюся вас останній раз, підпишете чи ні?

Монахині відповіли спокійно, але рішуче:

— Ніколи! Наше сумління не дозволяє нам підписати
Це.

453

— Доволі! — гукнув він і звернувся до сторожі:

— Відведіть ті папські ідіотки до окремих камер!

Монахинь замкнули поодинці в неопалених камерах. У
неділю рано ходив командант від одної до другої камери
й питав знову, чи вони підпишуть.

Вони всі відмовлялися.

— Побачимо! — просичав він. В 10-й годині перед
полуднем зігнали дві тисячі в’язнів і полонених, з чотирьох
рогів табору скеровано на них скоростріли, один сторож
тримав на ланцюгу поліційних собак. Командант і його
помічники були одягнені в теплих хутрах, а на голові
мали астраханські шапки. На його наказ приведено мо-
нахинь. Вони були змарнілі, босі й лише в сорочках. Сотки
голосів пролунало:

— Ви кати! Як ви можете так жорстоко поводитися з
бідними жінками? Ганьба вам!

Сторожа негайно скерувала на них дула скорострілів, а
командант крикнув:

— Тихо, ви собаки, бо зараз дам наказ стріляти на
вас! — А до монахинь звернувся ще раз:

— Це моя остання осторога: або підпишеие цей доку-
мент або за чверть години перемінитеся у соплі леду.

— Повторюємо, що відмовляємось підписати. Наше
сумління християнок не дозволяє нам! — відповіли вони.

— Побачимо. Маємо час.

Він закурив папіроску, а монахині приклякнули на за-
мерзлому снігу й почали відмовляти вервицю. Минуло
півгодини. Монахині спокійно молилися. Тоді командант
втратив терпеливість.

— Залишаю вам ще п’ять хвилин — крикнув. — Або
підпишете або пустимо собак на вас.

У відповідь на це монахині почали відмовляти Вірую.
Командант дав знак сторожі, яка відчепила ланцюги від
нашийників собак і їх нацькувала на монахинь. Люди за-
кричали з переляку. Собаки, злісно гаркаючи, пігнали до
монахинь. Та кільканадцять кроків перед монахинями зу-
пинилися і полягали в сніг, скавулячи та приязно вима-
хуючи хвостами.

— Хай Господь буде благословенний! Чудо! Чудо!
Смерть катам! — понеслося з усіх сторін.

В’язні українці заспівали «Тебе Бога хвалим». А коман-
дант почервонів, а потім побілів на обличчі. Отямившись,

454

наказав відкликати собак, а всім в’язням разом з монахи-
нями відійти до бараків.

Від того часу він залишив монахинь у спокою.

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 127, 157-159, 161-
162, 162-165.

В. ЦІШЕК: РОЗПОВІДЬ ПРО СВЯЩЕНИКА І. КОТІВА

Священик о. Волтер Цішек у кн. «З Богом у Росії» обширно
пише про душпастирську працю українського священика біля Но-
рильська о. Івана Котіва, якого називає псевдонімом о. Віктор.

При своєму зайнятті наглядача над складами він, [о.
Іван Котів] міг багато помогти жінкам-в’язням. Бо тепер
у віддалі приблизно 100 метрів від табору ч. 5 був жіночий
каторжний табір. Жінки мусіли також працювати при роз-
будові міста. Група українських монахинь мала у своєму
таборі великий вплив, передусім на молодих дівчат, яким
вони допомагали домовлятися відносно сповіді. Вправді
жінки не мали права залишати свого табору, але час від
часу вдавалося влаштувати так, що ті з-поміж них, які
хотіли сповідатися, стояли на точно означеному місці при
колючому дроті, при перегородах, а тоді о. Віктор, пере-
ходячи, слухав їхньої сповіді.

Здебільшого вони писали свої провини на клаптику па-
перу й передавали їх о. Вікторові, як він коло них пере-
ходив. Картки були нумеровані, але не мали ніяких імен і
о. Віктор спалював їх у печі своєї будки. Жінки приходили
знову, висловлювали свій жаль за гріхи, подавали рукою
число своєї картки і о. Віктор давав їм розгрішення. Коли
було неможливо або деколи невказано передавати картку,
чи вділяти жінкам поодинці розгрішення, ми старалися
дати їм бодай загальне розгрішення. Ми всі допомагали в
тому ділі о. Вікторові, але о. Віктор мав при своїй праці
більше часу у своєму розпорядженні й він виконував най-
більшу частину цієї праці. Певно, що деякі картки, які в
той спосіб були передані, могли бути переловлені. Одначе
той факт, що жінки були приготовані задля св. Тайн брати
на себе цей риск, їхнє довір’я та їхнє щире наставлення до

455

нас були для нас, священиків, поштовхом до дальшої душ-
пастирської діяльности.

В загальному жінки мали в каторжному таборі значно
важче життя, як чоловіки. Дуже часто їх уважали за сво-
бідну дику звірину...

Що в жіночому таборі були два повні бараки малих
дітей віком нижче п’ять років, було найкращим свідоцтвом,
як виглядали обставини в жіночому таборі.

Передусім українки, балтійки та польки були надзви-
чайно твердого характеру й побожні, без уваги на те, серед
яких обставин їм доводилося жити.

Опубл.: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 173-174.

СПОГАД ПРО СВЯЩЕНИКА ОЛЕКСІЯ ЖАРЕЦЬКОГО

Польський ксьондз Буковінскі познайомився з українським
священиком о. О. Жарецьким в Караганді. У своїх спогадах, які
появилися окремою книжкою, він розповідає про поїздку укра-
їнського священика до митр. Й. Сліпого в Красноярський край
та про душпастирську працю о. Жарецького серед засланців.

Зате дуже добре знав іншого видатного місіонера, сьо-
годні вже покійного, священика Олексія Жарецького.

Священик Олексій Жарецький народився 1914 р. в око-
лиці Бережан. Батько його був дияконом греко-католицької
церкви. О. Олексій був капеляном львівської Греко-като-
лицької Архидієцезії. Був він целебсом. Ми познайоми-
лися з о. Олексієм 1955 р. в Караганді, де вже наступного
року він спромігся відкрити церкву для українців. О. Олек-
сій вивчив латинську св. літургію і відправляв її церковно-
слов’янською мовою для українців та латиною для німців
і поляків. Був він капелян надзвичайно старанний та пра-
цьовитий. Крім дуже інтенсивної праці в Караганді, робив
місіонерські подорожі до ближчих і дальших місцевостей в
районі Караганди.

1957 р. о. Олексій спромігся зробити далеку й дуже
небезпечну подорож. Дістався власне до Митрополита (те-

456

пер Кардинала) Сліпого, котрий примусово перебував у
домі для перестарілих у Красноярському краї на Сибіру.
О. Олексій мав з ним побачення в (...) лісі. На дорозі
назад його затримано і п’ять днів допитувано органами
безпеки Красноярська. Щоправда, був він звільнений і по-
вернувся до Караганди, але відтоді земля стала горіти під
його ногами. Зваживши на всі обставини, о. Олексій ви-
рішив виїхати з Караганди, де і без нього було багато
священиків. Відтоді почався останній період місіонерської
праці священика Олексія Жарецького, який цілком заслу-
говує назви героїчного періоду. Тривав той період 5 років
(1957-1962). Священик Олексій присвятив себе виключно
місіонерській праці у прямому значенні цього слова. Кілька
разів міняв місце свого мешкання.

Так само, як і священик Паукштіс, священик Жарецький
мав величезну територію для місіонерської праці. Кілька
разів бував в околицях Самари (тепер Куйбишев) на По-
волжі. Довший час працював на Уралі у Пермській облас-
ті й далі на південь в Оренбурзькій області. У Казахстані
часто бував в Актюбінську й околицях, а також на тери-
торіях, що залишились сиротами в наслідок ув’язнення
ксьондзів Броніслава та Юзефа, в областях Кокчетавській
та Целіноградській.

1960 р. о. Олексій був прописаний в місті Орську,
Оренбурзької области. Одного разу, коли повернувся до-
дому після короткої місіонерської подорожі, довідався, що
під час його відсутности міліція його виписала. О. Олексій
не зголосився до міліції у тій справі, ставши добровільно,
як кажуть, мандрівником Христовим. Ніде не прописаний
— лише з пашпортом у кишені — він і далі провадив
місіонерську працю, дарма що знав, що це не скінчиться
інакше як ув’язненням. Таким бездомним мандрівником
Христовим о. Олексій був протягом двох років.

У квітні 1962 року о. Олексій прибув до Караганди.
Два рази був у мене. Приймав його з великою обереж-
ністю, бо боявся за нього. О. Олексій завжди був худий і
досить високий, а на той час схуд до решти. Лише очі
блищали. Виглядав дійсно як ісповідник віри й кандидат
на мученика. Скаржився, що протягом постійних мандрі-
вок зіпсував собі шлунок. Я порадив йому натомість ви-
їхати з Караганди й податися до Таджикістану, де ще

457

ніколи не був і міг там багато спокійніше працювати. Дав
йому кілька певних адрес у різних місцевостях Таджикі-
стану.

О. Олексій у розмовах зі мною визнавав, що ситуація в
Караганді небезпечна, одначе казав, що йому дуже шкода
українців, греко-католиків, що мешкають у Караганді,
котрі дуже занедбані, але горнуться до нього. Казав, що
постарається насамперед скінчити свою душпастирську
працю серед українців, а тоді просто з Караганди поїде до
Таджикістану. Та Бог розпорядився інакше.

Десь коло 12 травня 1962 року йшов о. Олексій сам-
один однією з вулиць Караганди. Там його затримано, і
зараз же формально заарештовано. У Караганді відбувся
суд над священиком Олексієм. Засуджено його на два роки
ув’язнення за волоцюзтво. Тримали його в таборі недале-
ко Караганди. Щоправда, працював у кравецтві, але дуже
нарікав на нестерпне оточення вуркаганів. При тому стан
його шлунку пішов на гірше.

Священик Олексій Жарецький не відбув двох призначе-
них йому років ув’язнення. Був ув’язнений якого півтора
року. Помер наприкінці 1963 року у віці 49 літ у табірному
шпиталі в містечку Долинка під Карагандою, де його й
поховано. Вдячні українці віднайшли його могилу на цвин-
тарі й поставили на ній гарний хрест. Згодом посвятили
його, і (хрест), тому що сам цвинтар страшенно зане-
хаяно, тим дужче впадає в очі на ньому той гарний хрест
на могилі капеляна, що віддав душу свою за ближніх
своїх...

Опубл.: Св. Олексій Жарецький (к$. Аіекку Іагескі). «Оііеппік Роїзкі»,
1980, 19 листопада. Переклад з польської.

458

РОЗПОВІДЬ АРХИМАНДРИТА КЛИМЕНТІЯ
ШЕПТИЦЬКОГО

Молодший брат митр. Андрея Шептицького, архимандрит
Чину Студитів Климентій, відбував ув'язнення разом з компо-
зитором Василем Барвінським, якому архим. Климентій роз-
повів про свій арешт і ув'язнення. Згодом цей спогад дійшов на
Захід.

Арешту мого доконали, коли вдруге з’явились у Львові,
в моїй келії, в часі вечірньої молитви. Не дозволили навіть
убратись, лише наказали йти з ними. їх було чотирьох, усі
військові. Увели до військового возу й повезли, не знаю
де. По привезенню впровадили до якоїсь пивниці і нака-
зали сидіти. Наступного дня з’явилось кілька осіб і нака-
зали йти, уживаючи «ти», за ними. Того ж дня розпочався
переслух; то було вночі.

Я перейшов правдиве пекло, мусів просиджувати на
брудній камінній підлозі. Знущанню не було кінця. Мені
закидали, немов би зрадив Церкву та продався Римові й
стався ворогом українського народу. Вимагали признати
православіє. Жадали уявнити антирадянську організацію,
до котрої я належу. Коли жадання не скуткували, поста-
вили умову, що наколи я зречуся ворожої діяльности й
проголошу свою відданість московському патріархові, тоді
позискаю свободу й велике признання і стану Митропо-
литом Західньої України. Слідство тягнулося дуже довго,
мабуть, понад півтора року. Мені завжди снився святий
апостол віри Йосафат, благословляючи мене, він молився.
Я щоденно поднесь молюся до нього, а це щораз більше
утверджує мене у вірі, тому страждання мої далеко від-
бігають від мене, бож духово чую, що негідний я їх вели-
кого значення; це ж шлях Христа, а я, я марний, негідний
Тобі й не можу долучити себе до Його божественного
терпіння!

В часі слідства мене часто били, обзиваючи при цім
продажною шкурою, зрадником, покриваючи матірньою

459

лайкою. Падаючи на коліна, я благав Господа, щоб про-
стив їм. Вони залишали мене на кілька днів, це ставало
знаменням Господнім, Його рука спочивала на мені!

Суд засудив мене на 25 років; пізніше я довідався, що
це була постанова «особого совєщания». Сидів я по ба-
гатьох в’язницях, згадуючи Володимирську, Київську та
інші. Перебував у Монголії, де приділили мене до випасу
свиней, враз з іншими духовними різних національностей.
Стрічав багато духовних осіб, котрих змушували до праць
при каналах з нечистю, щоб цим понизити гідність і зна-
чення духовного стану. Супроти них була стосована образ-
лива ругань, щоб ще більше завдати морального пони-
ження, і цим до решти психічно зламати їх.

Але це стосовання не знайшло опертя, а навпаки, Св.
Віра здобувала ще більшу стійкість у Господеві, [вони]
сталися страждальниками за віру Христову, священномуче-
никами за Правду Божу!

Господь наставив мене бути слугою українського на-
роду і його Святої Церкви. Блаженним є той, хто пере-
терпів до кінця! Мене Кир Андрей поблагословив і пере-
казав свою духову силу, щоб поучував і благословив
кожного іменем Божим! Це було останнє моє прощання з
ним, бо пізніше ніхто не міг його бачити. В тому часі Кир
Андрей, відмовляючи молитву, зняв свій перстень і на-
ложив на мій палець, кажучи: «Будь благословенним», на-
звавши мене по імені. Під час слідства мені відібрали
перстень, жадаючи дізнатися, від кого я його дістав, і при
цім мене було бито. Та Господь і тим разом мав мене у
своїй опіці; я не відповідав...

Опубл.: Логос. Иорктон, ч. 1, січень-березень 1982 р.

460

СМЕРТЬ СВЯЩЕНИКА ІВАНА КИПРІЯНА

Священик Іван Кипріян був польовим духовником УГА в 1919
році. Збігом воєнних обставин він залишився на Наддніпрянській
Україні, де був заарештований більшовиками. Довгі роки пере-
бував у концтаборі СРСР, де й помер.

Він був одним з наших праведників, хоч був брудний,
обдертий і знаний як «номер 8-9-8-6».

Так, «номер 8-9-8-6», це о. Кипріян, український като-
лицький польовий священик. Вся його історія пов’язана з
понурою трагедією концентраційних таборів на далекому
Сибіру, де голод, холод, тортури, муки й жах, здається,
намагаються затемнити навіть самі зорі на морознім сибір-
ськім небі, де вечір не приносить ні відпочинку змученому
тілу, ні спокою серцю, ні навіть маленької надії на краще
завтра у цій темряві невільництва.

Отця Кипріяна вже немає в живих. Родився він у Захід-
ній Україні і дуже любив білу, чисту одежу. Вірив твердо,
що в хвилині його смерти святі у небі дадуть йому чисту
сорочку, замість обдертих лахів. Можливо, що він дістав
таку сорочку.

1934 р. отець Кипріян жив у бараку ч. А-332. Цей барак
був також призначений для дітей, народжених у таборі.
Аж до п’ятого року життя ці діти мали діставати поживу з
того, що залишалось у спільній кухні, по роздачі харчів
в’язням, а серед таких обставин мало хто з них міг досягти
п’ять років.

Отець Кипріян був тимчасовим опікуном тих маленьких
кандидатів на смерть. Йому було 60 років. Його лице було
синє і жовте. Жовте там, де видніла потріскана шкіра, а
синє, де потріскали жили й починалося запалення. Ніс,
зломаний ударом, також був синій, ніби чорний. На під-
борідді виднілися рани, що ніколи не гоїлися. Його очі
казали всім, що то була людина, повна любови не тільки

461

для приятелів, але і для своїх ворогів. Ті надзвичайні очі
розповідали про його безмежний тягар. Рани й обдерта
одежа були його радісним скарбом та частиною того при-
ниження, яке він так гаряче любив.

Отець Кипріян був опікуном біля сімдесятки дітей,
хлопчиків і дівчаток. Всі вони носили на собі обдерте та
брудне лахміття, що його інші в’язні вже викинули. їх очі
дивилися на світ поглядом голодного вовка, запертого в
клітку, де голод є такий звичайний, як і неволя. Хоч були
то московські діти, то о. Кипріян, не знаючи по-москов-
ськи, завжди говорив до них по-українськи, уживаючи
тільки коротких речень, щоб вони могли його зрозуміти.

Полковник Калядін, кілька місяців перед тим, побудував
престіл тоді, як діти пильно сторожили дверей. На цьому
престолі отець правив св. Літургію під високою причею
для ідіотів і спаралізованих дітей, бо до них сторожі не
хотіли навіть доторкнутись, так страшно смерділи їх бо-
ляки. Тільки отець Кипріян тулив до себе тих нещасних,
хоч при цьому часом гірко плакав. Коли деяким з них
приходив кінець земних терпінь і коли спокій смерти
закривав їм очі, тільки він один брав тіло з любов’ю і
хоронив.

Знаючи від інших полонених, що чергового дня 20 дітей
мали розстріляти і що тієї страшної холодної ночі вони
були заперті у клітці без даху і питалися про отця, він
рішив за всяку ціну дістатися до них. Полковник Калядін і
він — вже кілька тижнів перед тим викопали підземний
прохід, через який отець Кипріян міг видістатися аж поза
огорожу з колючого дроту. А там, під прикриттям кущів,
де замикали всіх призначених на смерть, там отець Ки-
пріян вже кілька разів сповідав і причащав людей, приго-
товляючи їх на смерть.

Тепер там було двадцятеро дітей, що їх уранці мали
убити. Вони питались за ним. Страшна сніговія лютувала
надворі. Здається нема нічого страшнішого, як сибірська
заметіль, курява, «пурґою» називають її. Тоді нема заходу,
сходу, півдня або півночі, але тільки розгуканий вітер і
сніг. Вовки гинуть у ній, а пси не можуть занюхати най-
свіжішого сліду. Але отець Кипріян постановив піти до
загороди. Спершу він клякнув і потонув у кількахвилинній
молитві. Тоді казав полковникові Калядіну знищити його

462

престіл, якщо він не вернеться. Коли полковник згасив
лямпочку, отець вліз у підземний хідник. Останні його
слова були: «Мир всім».

Заметіль тривала чотири дні і розстріл відложено на
пізніше. Як метелиця скінчилась, то сторожі знайшли тіло
отця Кипріяна в клітці разом з замерзлими дітьми. Він ще
тримав руку одного хлопчика.

Опубл.: «Голос Христа Чоловіколюбця», 1958, ч. 9 (93); передр. з: о.
Іван Лебедович. Полеві духовники УГА. Вінніпег, 1963, стор. 143-144.

ЛИСТ СВЯЩЕНИКА Й. ГІРНЯКА З КАРАГАНДИ

Священик Йосиф Гірняк, колишній вояк Українських Січо-
вих Стрільців, відбув багаторічне ув’язнення в концтаборах
Сибіру і на засланні за відмову перейти на російське православ'я.
Помер у Західній Україні 1979 р. Його лист до брата дійшов на
Захід почерез Польщу.

Дорогий братіку! Давненько писав до тебе, але ти, спо-
діваюсь, не дивуєшся. Сьогодні не вийшли ми на роботу,
бо погода така, як у нас дома казали, що і пса не виженеш
з хати. Це важко тобі зрозуміти, які великі й дивні тут
сили природи. Вітер термосить нашим бараком, що, здає-
ться, він ось-ось розлетиться, але влада подбала, щоб того
не сталось, бо глибоко вкопані стовпи держать цілу струк-
туру.

Хочеш знати, як виглядає тут пустиня взимі? Сіре небо
з’єднане з горизонтом тієї самої барви, що ніяк не роз-
різнити землі від піскової куряви, ані неба. Коли треба
принести води з недалекої баюри, то це не абияка акро-
батика! Тільки найсильніші з нас годні до неї братись.
Треба того сміливця перев’язати посторонком у поясі й
дати в одну руку відро та залізний дрючок для прола-
мання льоду, а другу залишити вільною, щоб нею від-
биватись від вітру. Другий кінець посторонка, довгого на
кілька десятків метрів, держать два міцні хлопці, що стоять
у відкритих дверях бараку, попускаючи посторонок у міру
як віддалюється водоноша. Якби того не зробити, то вітер

463

понесе людину світами. Такої днини, як сьогоднішня, кож-
на краплина води дорогоцінна. Ночами вітер гуляє ще
дужче пустинею, якої ні початку, ані кінця не видно. Вере-
щить всякими нечистими силами на вуглах бараку, виє
вовком у комині, гуде по стінах і вривається до нас кож-
ною шпариною, дарма, що стіни ліплені.

Вчора, як тільки стемніло (ні «першої» ані ніякої зірки
не було видно з-поза хмар), ми засіли вкупці на двох
лавках, посередині між нами широченька дошка застелена
скатертю. Заздалегідь збережені хлібенята з посилок від
приятелів зі Львова, Коломиї, Самбора, чи звідки хто по-
ходив, заступили нам святкові колачі й кутю. Цукор був
замість меду, а заморожений оселедець замість коропа чи
щуки. Один з нас умудрився зліпити кілька вареників,
хтось інший наколов дерев’яних осколків замість свічечок,
а в’язанка пустельного ялівцю була нам за ялинку.

Я заохотив одного-двох приступити до моєї стули* і
здивувався, як за ними приступили до мене майже всі з-під
покрова новітнього Марса.**

Колядкам не було стриму; акомпаніювала ж нам люта
хуртовина надворі. Та нам байдуже. Колядували прити-
шено, хоч дурні сльози лились. Січень тут найхолодніший,
а палива у нас вже обмаль. Як тобі не важко, пришли
через Мінцю сухарів і сушених овочів. Це дозволено.

[Караганда, 1954] Поздоровляю з Колядою,

обнімаю й цілую,
твій Осип

Опубл.: «Америка». Філадельфія, 25 грудня 1984 р., ч. 207.

• Нашвидкуруч зроблений епітрахиль.

•• Вояки УПА.

464

ЛИСТ УКРАЇСЬКИХ ДІВЧАТ ДО ПАПИ ПІЯ XII

У 1954 р. українські дівчата з Закарпаття, які відбували
ув’язнення в Донецькій обл., передали лист для Папи Пія XII
через італійського священика о. Джованні Бреві, який повер-
тався з радянського полону.

Дорогий Отче!

Коли вернетеся до Італії, то, будь ласка, перекажіть
Святішому Отцеві, що наші церкви на Закарпатті позами-
кано та що вічні лямпи перед кивотами у нас перестали
горіти, бо наших священиків повивозили на Сибір. Однак
ми надіємося, що вони скоро повернуть додому з вінцями
мучеників на своїх головах і що в наших церквах знову
залунає спів наших духовних пісень. Перекажіть Папі, що
ми є греко-католиками і назавжди залишимось греко-ка-
толиками, хоч би нас і вбили. Христос перемагає! Христос
володіє! Христос наказує! На многі літа! Хай живе Папа
Пій XII!

Опубл.: Дж. Бреві. Руссія 1942-1953. Міляно, 1954, стор. 135-136;
передр. з: Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 167.

465

ПРО СМЕРТЬ СВЯЩЕНИКА АНАТОЛІЯ ҐУРҐУЛИ

Вночі з 26 на 27 лютого 1980 р. в с. Томашівці Калуського
р-ну спалено українського католицького священика о. А. Ґур-
ґулу разом з його дружиною. Лист з України розповідає про
їхню смерть. (Уривок).

Напишу Вам страшну новину. Вчора ми похоронили
ксьондза Ґурґулу і його жінку. Такого випадку ще ніхто не
пам’ятає. Опівночі чогось загорілася хата і ніхто не видів.
Усі люди спали, а коли Яніцький Степан увидів, то вже не
було кого рятувати.

Обидвоє згоріли так, що і голів нема, ні ніг, ні рук.
Лишилося трошки м’яса, і то люди хоронили. Зробили дві
труни і ці останки поскладали в труни. Нарядили їх у
Камінному в церкві. Люди йшли до церкви, як до Божого .
Гробу. Дуже то було страшно: на середині церкви дві
труни наряжені.

У хаті все згоріло. Діти ходили по тім згарищу, як
сироти.

Дуже багато було людей. Так ішли та їхали, що всі
дороги були забиті. їхали люди з усіх сіл, міст.

Ховали його три ксьондзи. У церкві був новий фелон, і
ці останки зложили в нього і так хоронили. Плачуть усі
люди з нашого села.

Опубл.: «Свобода». Джерзі Ситі, 5 червня 1980 р.

466

РОЗДІЛ V

ЛИСТИ Й ПОСЛАННЯ
МИТР. ЙОСИФА СЛІПОГО
З УВ’ЯЗНЕННЯ І ЗАСЛАННЯ

ПОСЛАННЯ З СІЧНЯ 1947

На^Захід дійшли лише чотири листи і звернення митропо-
лита Иосифа Сліпого з ув’язнення і заслання. Це — різдвяний
лист з 1947 р., два листи з 1954 р. — з січня і березня та лист з
лютого 1961 р. Ці листи були поширювані серед духовенства і
вірних на засланні і в Україні.

БОГ З НАМИ

Усім віруючим Церкви Христової, живущим в царстві
червоного антихриста і поза ним

В ім’я Отця, і Сина і Святого Духа!

Дорогі Браття і Сестри!

Ми, Митрополит і всі Єпископи, Пастирі Ваші, ареш-
товані, мучені і вивезені на Сибір за святу віру Христову
нашу, і за Церкви наші, і за народ многострадальний наш,
шлемо до Вас, із сибірських снігів і тюремних мурів Бла-
гословенство Боже на недалеке Різдво Христове.

Бог є з нами і тут далеко на Сибірі, і в тюремних
казематах.

Бог є і буде всюди з Вами, Дорогі Браття і Сестри.

Бог є у Ваших хатах, у містах і селах.

Бог є з Вами на важкій колгоспній панщині.

Бог є з Вами у Ваших землянках і підпільних сховищах.

Бог є з Вами в тюрмах і засланнях.

Бог є з Вами, Дорогі Браття і Сестри, в час Ваших
мук, тортур і розстрілів.

Бог є і з нашими стрільцями-повстанцями.

Бог є і буде все і всюди з цілим нашим многострадаль-
ним народом у час його найбільших страждань і мук.

Він благословить Вашу боротьбу проти антихриста та
винагородить щедро всі Ваші муки і кривди.

469

Віруйте Йому Одному, тримайтеся своєї віри батьків-
ської, своєї рідної батьківської землі, своїх церков і своїх
хат, своєї мови і Божої Правди; не бійтеся гоніння, труду,
жертв і мук, бо все те для народу нашого і для Христа і
Бога Отця нашого.

Прийде недалекий день і царство червоного сатани-
антихриста розвалиться та пропаде й щезне слід по ньому,
а Церква і віра Христова житимуть вічно, а з ними буде
жити вічно слава і пам’ять святих мучеників народу на-
шого, які сьогодні борються і терплять за Неї.

Як родився Христос — так зродиться нове вільне життя
на землі!

Як воскрес Христос — так воскресне з гробу неволі
наша мати Україна і відродиться наша свята Церква!

Благословенні хай будуть усі, які послухають голосу
цього, не покинуть своїх рідних хат і свого народу, і до-
поможуть у боротьбі проти антихриста.

А прокляті будуть по віки вічні всі юди-зрадники.

А хто перепише десять разів оце Посланіє Пастирів
своїх і дасть ближнім своїм, той буде мати 300 днів від-
пусту.

І прийде час і стане Правда на замученій землі і згине
царство сатани і буде Воля Божа, і хай так станеться. Амінь.

Дано року Божого 1947,

в день Св. Димитрія великомученика.

Опуб.: Світильник Істини. Торонто-Чікаґо, видання Українського
Католицького Університету ім. св. Климента Папи, 1976, стор. 530-31.

470

ПОСЛАННЯ З СІЧНЯ 1954 РОКУ

Дорогий Брате!

Ваш лист дійшов щасливо і справив мені одну з най-
більших Різдвяних радостей. Хоч як далеко Ви від мене,
та одначе які близькі моєму серцю і своїми молитвами,
побажаннями і почуваннями! Є велика в Бозі надія, що ми
зобачимося скорше ніж Ви думаєте! Я тут на висилці в
умовинах небагато різних від попередніх. Час від часу
дістаю посилку, головне однак, що за дозволом Міністер-
ства можу позичати наукові книжки в Державній Бібліотеці
і читати, так що час не пропадає зовсім марно.

Цьогорічні Різдвяні Свята в далеко більшій мірі, ніж в
попередніх літах будять непереможне бажання прийти до
Вас, Дор .[огий] Бр .[ате], вислухати Ваших переживань,
знайти слово потіхи і розради, принести Вам за святим
Павлом «усе духовне дарування для Вашого утвердження»
і висловити щирі побажання. Та дрож проймає тіло і дух
вяне, коли приходиться згадати непоборимі труднощі, ти-
сяч миль далекої дороги, студінь і підбігунові морози. Як
пробитись крізь ці сніговії, вюґи і заметілі? Але серце,
повне любови, не знає меж і стриму і несеться бодай
думкою понад вічні мерзлоти, тундри і тайги, пустирі і
праліси, щоб занести Вам благовість Христового Рожде-
ства, звернути Вашу увагу на належне проведення Свят,
відірвати Вас, бодай на хвилину від буденних занять і
клопотів і піднести з горя Вашу Душу. Щоб це свято,
радість радостей не проминуло для Вас безслідно, але
щоб принесло втіху, мир і щастя, та додало сил до нових
подвигів і жертв.

Гляньте на тих Пастирів і Мудреців Сходу, що за го-
лосом Ангела і проводом Звізди прямують до Вифлеєму,
незважаючи на всі труднощі, подорожі, на невигоди і при-
годи, небезпеки і нещастя. їх веде велика туга за новим

471

вищим життям, побачити власними очима сповнення обі-
цянки-обіцянок, наявну Божу мудрість і доброту, Христа
Спасителя. Вони сильно переконані, що сповняють найви-
ще життєве завдання і знаходять в поклоні Христові най-
більше щастя і остаточне Спасіння. Коли вступили вони
до Вифлеємської Храмини, «падши поклонишася єму» і зло-
жили в дарі золото, кадило і миро, як вислів свого від-
дання і блаженства. Таку саму радість знайшли і Пастирі,
бо відчували теж потребу поправи своєї долі. Вони зазнали
небувалої надземської втіхи, бо благовість Ангелів і Хри-
стос в яслах зробили на них потрясаюче вражіння і по
повороті від Христа «славили і хвалили Бога за все те, що
чули і бачили». Для всіх душ благовість Різдва є радісна,
дорога і цілюща!

Тому то ми сильно віримо, що в нинішних зусиллях і
шуканнях миролюбивих народів за способами відвернення
нависаючих погроз і страхіть жахливої війни і неймовір-
ного знищення лиця землі, в стараннях облегшити під-
даних від налог [ податків ] на воєнні приготування, а звер-
нути видатки на благо народа, знайти дорогу до тривалого
миру, сіяє ясна зоря надії на поправу нашої долі. Вправді
покищо надоїдають нам терпіння і болі. Розрядження
міждержавного напруження видається нам таке повільне і
добре і поступає таким черепашим кроком, але не забу-
ваймо, що іншими довжинами і іншими вагами мірить і
важить Г[осло]дь Бог долю поодиноких людей і пооди-
ноких народів.

І тому тим гарячіше наше бажання впасти до ніг разом
з Пастирями й Мудрецями, перед Христом в яслах, по-
дякувати за святість душ, за посвяту і неустрашимість в
піддержуванні слабших і вбогих, за все те, що отримали
ми з ласки рук Божих, за збереження віри і праведности в
житті, за зрозуміння, що без Христа нема життя, нема
повної радости душі. Водночас лине наша молитва, щоб
новонароджений Христос привернув усіх, що відпали, щоб
і ми своєю необережністю і невторопністю не спричинили
нових ударів і не погіршували свого положення та самі не
кидали собі колод на і так важкій дорозі життя. Нехай
зразком для нас будуть святі Мудреці, що «іним путем
отидоша в страну свою», щоб поворотом до царя Ірода не
спричинювати негайного вбивства Христа- Дитяти, — і Свя-

472

та Родина, що відійшла до Єгипту перед згаданим не-
людом-царем, що поубивав стільки невинних дітей. Уся
наша надія на Христа, — Миротворця, що поставив своїм
завданням утвердити мир на землі і зробив гаслом свого
народження ангельську пісню: Слава на висотах Богу, на
землі мир, в людях уподобання. Оце і наш обов’язок і
наша мета.

Як бажали б ми в тих тайґах і тундрах віддати усі
наші молитовні жертви, щоб знайти такі слова і сказати їх
в таку хвилину, щоб Ви повні непохитної віри в обіцянку
Христа-Миротворця, коли не в храмі, то бодай в своїй
хатині, в свойому серці, де б ви не були і в яких умовинах
не находилися б, глянули на Христа в яслах сіяючим радіс-
ним оком, щоб такий настрій супроводжував Вас при св.
Вечері і найшов вислів Вашого глибокого переконання в
колядах, що справді «Нова радість стала, яка не бувала»,
щоб Ви вже тепер відчули завдаток того миру і щастя, яке
готовить Вам Христос. Хр .[истос] раждається.

Ось такі мої побажання! Хотів би я ще на кінці ви-
словити мій великий біль з приводу смерти Преосвящен-
ного] Лак [оти]. Я чув, що він був у 1948 році на Воркуті,
після в 1951, мабуть, в Читі. Чи справді він скінчився і де?
Я відправив три Сп.[ужби] Божі за обох Ваших і Стан.[и-
славівського] Григорія. Біг життя з честю завершили і при-
йняли належний вінець заплати! Відпишіть негайно, та на-
пишіть про своє здоров’я. Благодать Господа з Вами усіми.

+ Иосиф

Христове Різдво 1954

Опубл.: Твори Патріярха і Кардинала Иосифа, том IX. Зібрали
о. проф. д-р Іван Хома і о. проф. д-р Іван Музичка. Рим, Український
Католицький Університет ім. св. Климента Папи, 1980, стор. 342-343.

473

ПОСЛАННЯ З БЕРЕЗНЯ 1954 РОКУ

Дорогий Брате!

Вашого листа і гроші отримав і велике Спасибі Вам за
те. Я відправив 6 Є[лужб Божих\ у вашому наміренні. На
майбутнє, прохаю не присилайте, бо мені прикро. Ви там
самі вбогі і в біді, може в більшій потребі ніж я. Є[пископ ]
Чар [нецький] так як Вп. Єлак [Єпископ Лакота ] помер
1949 на Воркоті], а що з Клим[ол< Шептицьким], не-
відомо ще. Тим часом ми в Великому Пості. Лине наша
гаряча молитва до Бога, щоб цьогорічні 40 днів усильного
умертвіння душі і тіла постом, милостинею і молитвою,
не проминули для Вас, Дор.[огї] незамітно і безслідно, але
щоб стали благодатним чинником відновлення духа, освя-
чення і надприродного відродження. Водночас, щоб і Ве-
ликодня Пасха витиснула у Вашій свідомості і Вашому
переконанні найвиразнішу печать побіди і тріюмфу над
смертю, гріхом і всяким злом та скріпила Вашу непохитну
віру в непереможність Христа над всіми ворогами. Шу-
каючи за засобами до осягнення і заспокоєння нашого
невтихаючого бажання, ми спинюємося на одному момен-
ті, який під цю пору видвигає Церква, а саме на гадці про
Страшний Суд.

Напередодні Великого] Посту на св. Літургії голосить-
ся Євангеліє про другий прихід Христа і Останній Суд.
Тим свята Церква ставить перед очі найпереконливіший
доказ на потребу застанови всіх вірних, зокрема всіх, на-
віть найбільше легкодушних грішників, над своїм, часто
оплакання гідним, душевним станом, на потребу перед-
великодної сповіді і св. Причастя. В такий спосіб вона
хоче належно, достойно і свято приготовити всіх до свят-
кування Празника празників, до Торжества торжеств, до
Великодня і Христової Пасхи, «двері райскія нам отверза-
юща». Зокрема в нинішній час, коли глядимо «на мерзость

474

і запустінніє» (Мт. 24, 15) душ, про яке за прор. Даниїлом,
говорить Христос, на намножене беззаконство і остиглу
любов багатьох (Мт. 24, 12), образ Страшного Суду, ми-
моволі виринає в нашій уяві в цілій і повній своїй гранді-
озності і грозі.

Страшний Суд, який величавий, могутній, але грізний,
до глибини душі потрясаючий вид! На його згадку мимо-
волі здрігається кожна людина, навіть найбільше байдуж-
ний проступник. Другий прихід Христа в славі і грозі, це
наймаєстатичніша подія, якої не бачила наша земля впро-
довж усього свого існування! Колись, при кінці світа, так
предсказав Спаситель, погаснуть звізди, місяць і сонце, а
наша земля перестане існувати як така. Коли це станеться
Христос не об’явив, але надіятись праведним і побою-
ватись грішним, казав Він, треба завжди і завжди треба
бути на Нього готовим. Заголосять ангельські проймаючі
труби, відчиняться гроби, душі померлих злучаться з сво-
їми тілами і воскреснуть всі, від Адама до останньої жи-
вучої дитини. Нікого не бракне, ніхто не буде полишений,
ніхто не скриється, ніхто не буде поминений — всі являть-
ся. Мільярди і мільядри людей, яка безліч їх і непроглядне
оком море голів. І появиться на облаках Христос в усій
славі і силі, в таворській світлості, в одежі нетління, в
окруженні Пр .[ечистої] Матері, св. Йосифа, св. Івана Хре-
стителя, св. Апостолів, патріярхів, пророків і всіх святих,
в сослуженні всіх ангелів і тьми-тьменної небесних сил — і
сяде на престолі Своєї слави. Найбуйніша уява і найви-
мовніші слова, не в силі цього представити, змалювати і
описати. Наші старовинні ікони Страшного Суду, на зо-
браження яких висилювався Геній українського християн-
ства впродовж довгих століть, хоч як вони поражаючі і
своїм високим мистецтвом і незвичайною уявою і розма-
хом і вірною дійсністю, являються лише слабим відблис-
ком майбутньої події.

Ангели відділять праведників на правий бік, а грішників
на лівий, як овець від козлів. Тоді проголосить Христос
остаточний присуд на вічне щастя в небі і на вічну загибіль
в пеклі, кожному по його заслузі, видвигаючи передусім
вчинки милосердя ближнім, накормлення голодного, на-
поєння спрагненого, одягнення нагого, прийняття в дім
подорожного, відвідання недужого і ув’язненого. Не буде

475

вже тоді жодної можливости якоїсь доповнюючої поправи і
покути, ані милосердя і прощення. До праведників про-
мовить найсправедливіший Суддя: «Прийдіть, благословен-
ні мойого Вітця, осягніть царство приготоване вам від
початку світа». А до грішників відізеться: «Ідіть від мене
прокляті у вічний вогонь, приготований дияволові і його
ангелам... І підуть ці на вічні муки, а праведні у вічне
життя» (Мт. 25, 3-46).

Вправді і тепер, кожна душа по смерті людини одержує
свій присуд до неба або до пекла або до чистилища і має
ще можливість доповнюючої поправи і покути, відбуття
часової кари, але на Страшному Суді буде тільки небо і
пекло і почує свій присуд і тіло, як співучасник душі в
доброму і злому. Воно буде також прославлене або упо-
дібнене до свого грішного стану. Присуд буде остаточний
і Невідкличний в прияві всіх ангелів і святих і всіх гріш-
ників і дияволів на щастя і радість, або на загибіль, без-
граничний стид і сором перед усіми.

Св. Церква унагляднює цю євангельську правду ширше
і виразніше на Каноні Утрені і в Стихирах Мя’сопустної
Неділі. Коли поставляться престоли і відчиняться всі кни-
ги, себто об’явиться на зовні Божа всевидучість, в якій
найдокладніше і найвірніше записані всі вчинки і гадки,
добрі і злі кожного зокрема і всіх разом, тоді заридають
грішники і заскрегочуть зубами. Який стид і ганьба буде
палити їх лиця. Який страх і трепет огорне їх, який одчай
і розпука. Всі найскритші і нікому невідомі тайни, всі вчин-
ки, всі думки і замисли, про які знала тільки «одна рука»,
вийдуть на яву, як олива на воді. Не один, що уходив на
цьому світі і за чесного і праведного, шанованого і по-
важаного, покажеться найпідлішим мерзавцем і нікчемни-
ком. Тоді стане явним, чому йому так добре велося, а
праведні так страдали. І стане Христос судити всіх. Западе
суд непомильний, неминучий, невідхильний і Невідкличний.
Не поможуть ні виправдування, ні випрошування, ні хит-
рощі, ні красноречиві оборони, ні заступництва, ні помочі,
ні підкупи, ні слава, ні приязнь. Не оборонить ні батько
сина, ні мати дочки. Неліцемірний суд, що не дивиться на
гарне лице і привітливі слова, на плач, мольби і грозьби,
не руководиться обманом і сваволею. Попливуть огненні
ріки і унесуть з собою всіх грішників. Почуються невино-

476

симі зойки і проклони, може і всіх найблищих, рідних і
знакомих. А понад усе, який проймаючий страхом гнів
Христа і обурення, перед якими хотів би скритись за всяку
ціну кожний грішник. Тай щоб ніхто не сумнівався, в цю
правду і не було жодної двозначности, Христос закінчує:
«Небо і земля минуться, а мої слова не минуться» (Мт. 24,
25)). Так воно Невідклично станеться чи кому це приємно,
чи неприємно, чи годиться з тим, чи не годиться. На вся-
кий випадок жодна сила перед тим Його не оборонить.

Не зважаючи на все те, стануть оправдуватися ті, що
нині так легко і байдуже допускаються гріхів убивства,
розпусти, чужоложства, очернення, пиянства і, що своїми
вчинками зогиджують свої душі і гіршать дітей і старших.
А гріхів справді більше ніж піску в морі! Може скажуть,
що для християнської праведності настали такі несприят-
ливі часи, і що жили в таких виїмкових умовинах? Але
якраз такі важкі часи, кари і нещастя повинні були при-
мушувати їх до застанови і опам’ятання. Бо кожної хви-
лини може до них заглянути смерть і принести вічну за-
гибіль. Тим часом навпаки, як багато легковажать собі
свою вічність і допускаються найстрашніших гріхів, про
які аж лячно говорити. І грязнуть вони в своїх пороках що
раз глибше і глибше і притупляють і затовкають свою
совість. Вони забувають, що Божі заповіді і Христова нау-
ка проголошені не тільки на пригожі, легкі і мирні часи,
але на всі без виїмку, які би вони не були. Св. Іван Зо-
лотоустий завважує, що в початках християнства, християн-
ське життя і християнська праведність були получені з іще
більшими небезпеками і труднощами як коли небудь, з
позбавленням майна, з вигнанням, із зненавидженням у
поганському окруженні і жорстокими переслідуваннями з
його боку за виповнювання християнських обов’язків, так
що мусіли ховатися в катакомбах. А погани становили
тоді подавляючу більшість і перевагу і мали всю власть у
своїх руках! Християнин, що відказувався від відступни-
цтва, від участи в поганських жертвах, грішних забавах,
поганських безстидностях, підпадав вигнанню. Він мусів
покидати батьківщину, тратити горожанське становище,
терпіти голод і холод, переносити різні нещастя і недуги,
ставати, як сказано вже мимоволі силою свого християн-
ства, ворогом поганського середовища, не тільки чужих

477

людей, але густо-часто для своїх кревних і батьків. А скіль-
ки тисячів і тисячів з них було засуджено відразу на жах-
ливі муки і смерть.

Саме Великий Піст, як сказано то час, коли з обов’язку
треба застановитись над собою, над своєю душею, при-
задуматись над своєю посмертною судьбою і вічністю. Це
час, коли ще можна кликати до Бога пощади, помилуй,
ослаби, остави, відпусти; день страшний помишляюще,
душе моя побіди, подумай, чувай і молись; дай мені перед
кінцем життя благоугодно Тобі послужити і заслужити
Твоє царство. Ще час уйти жахливого присуду приготу-
ванням до покаяння повздержанням від надмірної їди, від
товщів і гарячих напитків, довшою і усильнішою молит-
вою, щедрішими милостинями і жалем за образу Бога.
Христос радо йде кожному каянникові на зустріч. Він же
Бог покаяння, що прийшов на землю якраз тому, щоб
дати можливість скрухи серця, візвати до покути і поправи.
Якій безлічі грішників простив [він] їх провини і проступки
і зробив їх великими святими! Простить і вам і освятить
ваші душі. Треба лише, по належному приготуванні, в
покорі склонити голову, пригнути тілесну і душевну шию,
обтяжену множеством гріхів, і приступити до Нього в
Тайні Покаяння. «Приближіться до Бога і Бог приблизиться
до вас, очистіть руки, поправте ваші двоєдушні серця» (Як.
4, 8) кличе і святий апостол Яків. Вправді неодні з при-
вички признають свій грішний стан, але говорять це тільки
устами, а не з нутра душі і з глибин серця. Вони і лише
тим вдоволяються і на тому зупиняються. До св. Тайн
вони не приступають, хоч мають нераз до того легку мож-
ливість і добру нагоду. Вони забувають, що покаяння,
піст, жаль за гріхи, це в першу чергу приготування до
сповіди.

Як дуже бажали б ми знайти пламенні і переконливі
слова опам’ятання, щоб промовити і до найбайдужніших і
найбільше легкодушних одиниць, що відвертаються і від-
даляються щораз більше і більше від Христа. А відда-
ляючись від Нього погибнуть (Пс. 72, 27) і то невідклично.
Дійсно, скільки мільйонів людей погинуло від першої сві-
тової війни і скільки з них віддало духа без розкаяння і
думки про Бога, скільки згинуло і нині гине без св. Сповіди
і Причастя. Скільки то байдужих на те, що смерть за-

478

глядає з кожного угла за ними і кожної хвилини скосить їх
життя, як косар траву і солому на огонь. День в день без
надуми і ляку, вони сунуться своїм грішним життям, що
проявляється нераз на зовні аж у відразливій грубості і
звірскості, все ближче і ближче пропасти і вічної пітьми. А
суд справді при дверях! Великий Піст і гадка на Страшний
Суд, нехай будуть остерігаючими знаками перед загибіллю
і семафорами, отвираючими праву дорогу. Тоді Великий
Піст осягне свою мету і виповнить в душах своє завдання.

Належно і вповні проведений час Великого Посту є не
лише заздалегідь забезпеченням перед жахливим осудом
на Страшному Суді, але також невідлучно злученим з тим
введенням і приготуванням до Пасхи. Тільки очищені з
гріхів, освячені св. Причастієм, можуть вже силою самої
відродженої і освяченої природи потверджувати слова Ве-
ликодної Пісні: «Смерти празднуєм умерщвленіє, адово
разрушеніє. Вчера спогребохся Тебі, Христе, совостаю
днесь воскресшому Тебі». Вони можуть іти сміло на зу-
стріч «ісходящу Христу із гроба» і є вповні управнені з
глибокого переконання, а не тільки словами, і з належною
честю і славою, співати побідну пісню: «Да воскреснет Бог
і да расточатся врази Єго, і да біжат от лица Єго, не-
навидящії Єго». Тоді ніхто з вас не буде рівнодушним
глядачем збоку, але щирим і свідомим співучасником цього
Великого Празника: «Приідіте всі вірнії і поклонімся Свя-
тому Христовому воскресінію — се бо приіде крестом ра-
дость всему міру, всегда благословяще Цосло]да... Небеса
убо достойно да веселятся, земля же да радуєтся, да праз-
днуєт мір, видимий і невидимий, Христос бо воста —
веселіє вічне». Господня Пасха, буде справді цим днем, в
якому, «возрадуємся і возвеселимся в онь».

Тому перестаньте плакати і сумувати, всі пригноблені і
прибиті, випряміть свої згорблені плечі, роз’ясніть свої
зморщені лиця, возрадуйте і возвеселіться, бо то Свято, в
якому Христос обтер сльозу з кожного лиця. Це свято
справдішньої побіди над смертю, свято знищення гріха,
Свято правдивого освободження і щастя, Свято надпри-
родного життя, Свято-Переддень Останнього Суду, оста-
точної і найповнішої побіди Христа над усіми ворогами.
По Його правиці стоять вже нині, готові всі вірні, Його
визнавці і воїни, почути радісні слова і прийняти вінці

479

слави. І цієї глибокої свідомості і твердого переконання в
силу і непереможність Христа, оборонця угнетених і за-
смучених, бажаємо вам днесь Дорог.[і] Бр.[оття], бо це
основа нашої найтривкішої і вічної радости, яку приносить
Христове воскресіння. Христе воскрес Благо [ датний ]. Оце
думки, що насуваються в оцю поважну хвилину і поба-
жання для Вас, знаю і тішуся, що Ви не перестали по
Божому жити, думати і діяти.

+ Йосиф

28. 3. 1954

Опубл.: Твори Патріярха і Кардинала Йосифа. Рим, 1983, Том IX,
стор. 348-352.

480

ЛИСТ З ЛЮТОГО 1961 РОКУ

«Аз, Йосиф, узник Христов » — Я, Йосиф, в’язень задля
Христа до всіх моїх вірних в Христі в Україні і в розсіянні
сущих.

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа
Ісуса Христа. Дякую Богу моєму при кожній думці про
вас. І молюся у всіх молитвах за всіх вас, сповнений ра-
дости... Я повністю вірю, що Христос, який зачав у вас
добре діло, його таки довершить... Мені можна так про
всіх вас думати, бо ношу вас у своєму серці й всі ви є
причасниками моєї благодаті так в мойому ув’язненні, як в
моїй обороні, як і в укріпленні Євангелія. Бог мені свід-
ком, що я тужу за всіми вами у щирій любові Ісуса Хри-
ста... (Кол. 4, 5-6).

Року Божого 1945, в місяці квітні, дня 11-го, після об-
шуків на Святоюрській Горі й в Духовній семінарії, пере-
ведених чужими окупаційними властями, почався мій новий
шлях життя. Був це час страшної всенародньої скорби,
здавалося, що всі сили пекла спряглись, щоби обернути
мою Рідну Землю в руїну, Церкву в попелище, а вірних
моїх в новітніх рабів. Воєнна хуртовина, що як нищівний
вал два рази прокотилася по всій нашій Батьківщині, за-
лишила спустошення, страхіття і незлічимі жертви, яким
не було видно кінця. Одні з наших вірних шукали рятунку
на чужій незнаній землі, другі у геройській і одчайдушній
боротьбі боронили кожного її клаптика й кожної дрібки
волі, щоб врятувати їх перед напасниками... Інших гнано
на смерть у фронтовий пекельний вогонь за чужу, не укра-
їнську і не християнську справу. Для мене почався шлях
в’язня. Та не для мене одного; я був тільки одним із
сотень тисяч стариків, жінок, дітей і немовлят. Мене ви-
рвано із гущі повірених мені вірних, їх вирвано від рідної

481

потом їхнього чола і кервавицею рук багатьох поколінь
зрощеної землі, з рідної, зцілілої від війни хати, з їхніх
піль, лісів і дібров... Моє слабе і схороване тіло було в
руках супротивників-переможців, моя душа була вільна,
вона блукала серед моїх вірних і здригалася на вид їхнього
нещастя, нужди, болів і терпіння... Сотні тисяч невинних
людей, вірних, мирян, духовників і владик виривано з зем-
лі і гнано серед невимовних умов у невідоме...

Мої дорогі Брати й Сестри! Між тими сотнями тисяч
були ваші дальші й ближчі родичі: батьки, матері, сестри,
діти... їх тіла були знеможені, душа була міцною, і в цих
душах всюди зберігався неоціненний скарб віри в Бога й
любови до свого ближнього й землі своєї. Блукаючи отак
серед знедолених вірних своїх і синів мого народу, я, в’я-
зень задля Ісуса Христа й Його Церкви Єдиної Святої,
радів у горем прибитому серці, що не здійснювались зло-
віщі розрахунки ворога на те, що вдаривши по пастирях,
розбігнеться само стадо... Про свою долю не буду опові-
дати, щоб не нарікати. Вона така ж сама, як і доля сотень
тисяч моїх і ваших братів і сестер. Нас водили на сон-
мища-суди, нас судили й карали, нас ламали, та не зла-
мали... Бо з нами був усюди Дух Святий, Дух Істини й
Бодрости, Дух Утішитель, і всі ми відчули Його силу і
Його діяння, і всі ми зрозуміли й наявно пережили, як
правдивим є заповіт Христа Спасителя: «Єгда же приведут
ви на сонмища, і власті, і владичества, не пецітеся како іли
что отвіщаєте, іли речете. Святий бо Дух научит ви в той
час, яже подобаєт рещи» (Лк. 12, 11-12) — «Коли ж при-
ведуть вас на судища, до урядів і перед вдасть імущих, не
турбуйтеся, як і чим будете себе боронити або що маєте
говорити».

Не довелось мені в житті побачити свого столичного
города Києва на Дніпрових горах... Та волею Божою, в
якій наші поневолювачі були сліпим знаряддям, прийшлось
мені бувати у ньому в гостях. Правда, не прийняли мене в
Києві, столиці України, і в колисці тисячолітнього хри-
стиянства й Христової Церкви на цілому європейському
Сході, його колись світлі храми Господні, і тільки в думці
своїй я йшов поклонитись до святих печер мощам святих
праведників Христової Церкви. Замість того замкнулись за
мною і за багатьома іншими тяжкі двері нових «мистець-

482

ких пам’яток» нових володарів на моїй землі, двері в’яз-
ниці... Не стрінув я в своїй столиці ні одної людини з
українським серцем і українською душею... Мої в’язничні
зустрічі були з чужими людьми, змістом життя і душі
яких, якщо це можна звати людською душею, було на-
сильство, моральні й фізичні знущання, неправда і лож,
беззаконство і ненависть...

Дальша моя мандрівка завела мене, волею незбагнен-
ного і милосердного Божого Провидіння, у далекий Сибір,
на холодні поля й пустелі Півночі... Коли після багатьох
років скитання і трудів, немочей і болів, серед таких же, як
я, багатотисячних вірних моїх, синів цієї ж землі моєї рід-
ної, гляджу на пройдений шлях і на теперішню холодну і
голодну дійсність, я благодарю Бога Всемогучого за всі
його дари й за ту любов, яка виростає в нужді, біді, горю,
серед холоду й зимна. Благодарю Його за те, що надхнув
такою силою і такою незбагненною вірою всіх отих мен-
ших братів моїх. З мого рідного столичного городу Львова
пограбовані й гонені й переслідувані сестри монахині слали
останній одяг для мене й для всіх нас, в’язнів Христа
ради...

Мої молодші співслужителі-священики огорнули мене
своїми турботами... Мої молодші вірні миряни-в’язні, хоч
самі знеможені, виривали мені сокиру з рук, щоб помогти
у вимаганій виробничій фізичній праці серед снігів і бурі...
Яка ж благодатна ця Сибір для нас усіх, для учнів Хри-
стових, для росту й життя Христового Царства. Він, колись
пустеля, днесь пересяклий кривавим потом закованих, та
не переможених синів поневоленої країни. Із закутої в сніги
й морози землі чужої, неслись не тільки нарікання й лайки,
з неї піднімалися і піднімаються по сьогодні слова тихої і
щирої молитви до Всевишнього. На ній, у різних закутках
і вертепах її, приноситься вже десятки років нова жертва
Тіла й Крови Господньої, на ній родилась і жила помічна
духовна школа для виховання нових служителів Христа.
Ота Сибірська земля побачила нову справжню людину,
справжніх християн, справжніх вірних синів Христової
Церкви... Із цього Сибіру з далекого заслання, мої думки
несуться до Вас, моїх рідних. Прийміть мої думки й мої
мовчазні слова, як мій дар для Вас в день мойого 70-ліття
життя і 17-ліття мого заслання.

483

Мої Дорогі, Брати мої, молю вас я, в’язень у Господі:
жийте достойно того покликання, до якого Вас покликано.
З усякою смиренністю і злагідливістю, з довготерпеливі-
стю, терплячи один одного в любові; стараючись зберігати
єднання духа у тісному зв’язку миру. Одно тіло, один
дух... Один Господь, одна віра, одно хрещення, один Бог і
Отець усіх, що є над усіми й через усіх і в усіх нас (Еф. 4,
1 - 6 ).

«А дальше, браття мої, кріпіться в Господі й в потузі
сили Його: зодягніться в увесь збройний виряд Божий,
щоб ви могли встоятись проти всіх затій диявольських. Бо
ж ми не маємо боротися проти тіла й крови, але проти
потуг і брутальної сили й проти світоволодителів темряви
цього свігу... Тому то, прийміть всю Божу зброю, щоб ви
могли протиставитися в дні грози й одолівши все, всто-
ятися. Вставайте, отже, підпоясавши поясниці ваші правдою
і зодягнувши на себе панцирі справедливости... А понад
усе візьміть в руки свої щит віри, бо в ньому зумієте
загасити всі розпалені стріли лукавого. І шолом спасіння
візьміть і меч духовний, котрий єсть Боже слово » (Еф. 6,
10-17).

Мої Дорогі Брати! Живіть гідно у благовісті Христовій,
щоб я, чи як ще вийду та вас побачу, чи то залишуся
далеко й про вас тільки почую, що ви міцно стоїте в
одному дусі й однією душею співборетесь у вірі Благовісти.
І що ви в нічому й нічим не даєте себе застрашити вашими
ворогами. Для них нехай це буде знаком погибелі, а для
нас знам’ям спасення, і то спасення від Бога. Бо нам «дано
щодо Христа, не тільки в нього вірувати, але й за Нього
страждати. Вам приходиться вести цю саму боротьбу,
як ви її на мені бачили і так, як ви тепер про мене
чуєте » (Фил. 1, 27-30).

«Будьте витривалі в молитві... Моліться при цьому й за
нас, щоб Бог відчинив нам двері слова для проповідання
таїнства Христа, задля якого я несу і в’язницю і кайдани»
(Кол. 4, 3^)

«Тепер же я радію у моїх стражданнях за вас і бажаю в
мойому смертному тілі доповнити те, що ще не достає
терпінням Христа за Його Тіло, котрим є Церква... Я став
з волі Божої її слугою..., щоб голосити вам благовість
Господню — оцю таємницю, що від початку віків і родів

484

залишилась закритою, а тепер осталась об’явленою Його
святим... Це є Христос в вас самих, надія на прославу.
Його ми проповідуємо... Та й я для цього саме труджуся і
борюся за поміччю Його сили, яка діє в мені з незвичай-
ною потугою» (Кол. 1, 24-29).

«Бо хоч тілом я далеко від вас, та духом я з вами, й я
тішуся, бо бачу вашу непохитність і вашу віру в Христа...
Бо в Ньому живе вся повнота Божества... І ви будьте
сповнені Ним, бо він Голова всієї сили й могутности, і
власти...» (Кол. 2, 5-10).

«Я так хотів би, щоб ви зрозуміли, що те, що сталось
зі мною, вийшло більше на користь Христової Благовісти.
Всім судам і всюди на кожному кроці стало наявним, що
мої кайдани несу Христа ради. Більшість моїх братів у
Господі мої кайдани підтримали на дусі й скріпили їх у
відвазі, ще більше безстрашно засвідчувати й вістити Сло-
во Боже... Моя надія і моє уповання, що я не постидаюсь,
але, як завжди, так і тепер, очікую, у повному довірі, що
Христос прославиться в моєму тілі, будьто через моє жит-
тя, будьто через мою смерть. Бо для мене життя — це
Христос, а смерть, це Виграш ».

«Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога
й Отця, і причастя Святого Духа, нехай буде зо всіма
вами».

Дано на чужині-засланні в дні мого народження, Року
Божого 1961-го, 17-го дня місяця лютого.

Ваш брат Йосиф
У зник Христа ради,
В’язень-Архиєпископ Митрополит

Опубл.: «Вісті з Риму». Рим, Українське пресове бюро, 1971, но. 5-6,
стор. 5-10.

485

Я &<%ж£І(6&о<-иае> ^^^і^2мх<^/^а5>^г?ге^с. ґр%*сб

<^£&&/гу4х4їф? > *

■'*€<« ■ ■ ■''’МетггбАаЛс,

'Жеїхгсг /&/&, /&и

/ У • _ _ _ V * . .. . УІ ^4 ^*) у^2<у 7'? /у у і

Л^6ф'*і*гсЇ№с/ ( х^уґ^і^о 0&&??иі' *СС6^^"
6 '. РПС/гг#** и-^г &

Г> V/ -^«<*5 их/'7~ґ? (^г^иі^^г^^іаі^

у&гс^У^с*

ЯбСьСї/ЬХ' 0^Г^С^С^(Уг?с^^С^ *'

І0&&б4&&*4ісу, *%&** Ь ^е^/іЬгп/ісс;.

1 Ягж&С^А*

к-л««в

Ос^/^ср&еСю
<?/6ССл*' <&> *І4&. «е> ^гим/п-

І0**е*& Лс.

Оригінал: Архів УКУ, Рим

Факсиміле Різдвяного послання Митр. Йосифа Сліпого
з заслання; 1954 рік.

487

&*&Рї£і**еб <^г^/^^!г^а<£>.

&П<и&г6/&**Мі/ е^^ / »і^г^і^^ Ґ У7ігіі <?**$0і4Р^г^ &*0Ь*яее* '

(£№*&&?. /^*» ^''ї'Зр:

2&ЯИҐ

^**іР ^ *

-. І>? г- 4Ь*г*»'?т*4У? 2Ь&я^ 4&Ьгсг&4^/<*^^

490

/и/л, /Оуіс, муг‘угіс£уса, < -<*сг4,/<£6

і ййіайяж у

’іуі* Г/-ЛЛ-

5г**^і їЯгг&ї гщ
«яГ’И <7*(ґ£-уЯ&ІҐ

Г . ^ уеу’місзу'/^сеуус: си ., .,; ^ '■^•“■мгунл&фдх хЬьяу?,
’ ^ А;‘™?*ггА£Ь/,*^>хіЖу,и< усу/Сс/л^о; уЄуугу£г&Лус

\ \ ■^'Гда^та^Ж^

л ^ {у/НТгУ^стШІ 'Л'ЛуСуе^^гХуі^м * уУсгіуМ1УуС*Су&
■і С ЗОАМЙ'^єфІс/у'Мі ’уіууі '• -Т^гуАтуЛаз, *е£сб*л

уСусуктгл*, З^сЛЯТ/^ссЛузсг У- '*&%£** *^/

Лу е&г**/ /^Х^у^ур^ууссс^лАу. (^сг,’гу^гг/7уу/^А>Гі

&%*4а/4£ мсуеубуг*Ліь^ г'/кАЯЦ^Я£у <г ' у/ <х^6*х^ї^'<.

,г* :ш.іууУЛіу^ ^^лєсп^иуЛуМуЗ'. // уиз^угу^тяті^с . 1

Лх/урсту^т ХСЬуа^утуГ'уугУУуУу ^Їігуї’їсг &£>*&**
‘ М/С уггуа/ітТас'лЛ^у'Уіс 0/сіЦугууг>у<г.^/&6ауЛ*>

р^б*муіе/*/ь у&г^їАїг^бігж/к&а-ів/.

■усгіуі^іАПуСі. ’ЇХ/Суу/б/Р/ьггм^у^/^утімеуиґАуА ' оуЦ&уееХлгг-. С'/уЯєуууЛ,

ЇЗіЛ<ґ/,У£' Жуу/ууууГУуЯУууу '<?ГЗУуу^/Л-и>иУУуУууЛуу'уУУ'У£> ■

СІ^луТ77 Іу^у / С^уУу: У'у'ЛУіЛу У72Лж4у£уу4уууь к Лб.^ЛсС^<у34**С2СЄ''* < 2 &2уіуя^
*Л»у'.*ЬГ> Ж,иМ'/-/,/^<І''&1^ ' Д. „^,73*1

Яйгт-Хр&еу: 4уа*С^г<^9р^/«ггЯі!^^ &№у£фМх2о > /яйг

у-^гІууібАШвУ&у '?*М/у?//ууу& Г УУз(, '^4гй^& іґ : . А&г/йа Ч&4 ;у^г* уу/іСу^
,С*-*£оСзСЯ,4 £&*ЛІ7'? /*^УХ</М(?гУ/уҐ '*/і< ^ <?>*^2*і6?7& / 4Уг4/гЯ& Лґ/Єи*?

'^УфЗУ/му'У'ЬГ. г&у**Л><Г4<„з«,,<\У.'уЛ ї**? 'ла*^/. .-4 >ллі/Х .-4-

. у^мсУСесууС ?< (уОуїГууус •->/• ікЛбг >к#<г<Г-'?-уУмА^^рі*^уЯ% *£и&г*м* іуг ЛІуу.іуСу
’М у&зу.Пууснї^уууЛгсууб^ .Ф^<?ууу2уу%

'ут-ууЬх-лгу:*. А^сХ^ЛЛууух лзу^ууа^^у

су-. с,усу гхїегігу&аурхсу І Лу*^&уу і <^у*С&7<9Єух

истг^^г^с^м + у.г/Г«иу:уїЬ^Гуг іЛууууу^

■*"* зсґ 7; .77Ж7*гу/<Лу?Л?Я' уаяЬаияи*мя ^у7^гсх^уууу^/>^Лу<гЛЛ гсЛ £»&?\ .

^ Хсз^/^гуЛз^сЗу^Луутеуг^ЗІ І *Н* / Кау£0ж4б4у6&*»>
\ 'СуУСуУССУУуУ^^ууЛу'^СС УуУ&'з < ' ууууу^Уууу-^уууууу^У: ,
5 •/ /ссас<ьліб£сс/, у’^у^ат'уЛуСусуегсл'уг у&Лз&хи С^лтссА

^^^^^^зАтуЛмгтзиуу^

к : ’б'’УУУУ'(р?уГ^’*з г ’у4і*Зу'УЗ^Х г: з > гз з-утузу.-Хї'З*
^7у^ум^бхуізі^^^зууусгХ^у ?•■ У-л
,Х?5и& сіЄуУууул' ууСууь * у*аі&и а-уу^
їр&уууАууьгз* с^гг/уЛу: су* іу’уууу ,у^
ЗС/ ЙЗс ЗЬ<77 /гуЯфуугґ6г':!^7гіҐу*^ с , ■ІАС'УУ. ^Ау-уи2.,_
уууґу:. Р ^ у

!^с<йС 7ХС, Хфг , -зуу~с угп/4у угг ■£*•■*'

'*&& <?■!

^Тпіиу/унс </£ ^ісТг^узз'/зсгЛуг іїу'Л

’ХґПиз -**І *.«иІ> зЯ/нсгггЛії/хЛік ''ШО&&А ТтУ

г. /И^**У/Ґ7У*<*' £ухи?*і€гух**бі£я.

Я#у6^&Ьау~

Уґ'ї/гісб '*+} <>ир?>.€<г . *г.(?<Єг

-гЖгххХ. &з,?ІЇ°у**£л;^.у,/у, , , ,-иїбуи. Т&ґо-губу г 7;/игхег/7^

-ЇС&4& /£Ї$У0^1(1'
<. /^ігхуу^ЗуЛ,

О/Ях^-І. 'ууМу',^

2,<??*гх ■и^о . *з^уууг*г«4і.

•■^ья&<£>у£ґ' ух&і у&7г ( С&уяг/Ье < ;

'и*£^*Л£фУк&<<г->с& ■ с ^ а ^о

/^Т^^^іу/^а?гуХ7С</ їзчрМу ^'%^Х>#и<уЄ^иуу+*: уі*ХХХ -Туь?,# *&'<*& ьХІ^уҐу^ 2^^
Лк-С'Утт^у £? уззіуіуззуо/С^и^уіз^а^^^і^у,^^^ /ЗЦуРЛо-л '£гугу/ІУууу 7 Г игу/гм- су *&ь.

Ху&ПУууяМ&г,*?™^ . тзуї^уау^к.

^^у 1 І ^^с^с-^^уЯ^С'<77а / ^)ухг<іззгаиуеес .хх ,&а луая<5>уу-

’^г^^.у^з^узузсуух?

& г *^?рсу1, зсу/ї 9і#гхг*>у*І7^&/%^;<У<37иу ’іхбЗзз^гу &у<Уу-угуу,&Хг*Х&- у-'у&уууїуіу
»«% ’ІІ^^^/ 7 ^Єз^Х')^7>сХ / ^иссу//і^^/1^'іЄ7у У^уу^'уХ&су^уЯуОЛ^у&ук^ '

,77 > ?/я?Л /л-*УУуу/ Уу^З С/УУ?УУ^Уу/у 1 6 у/?*^г-У- *У?^ / '7уУУ<С'ууу^^уг^4уУї^>;?Т^ХОЗУ
$4рф&€ < ^//Г/Су> у//х<.цу, су', У> 'ґ/гу^у'у.. .у ■ <„у7зг^у^уУуу>ЖЯ7^АуУУУх^ УУуССІО/^/І^ууіЛууупу^,
^Лйг* <4, /Г.у,су„у^ ^ґхЛТсу гЗуГс/т&уЛ&Х; т^А уг^аууиу^иууЗ у&&>ууууу74у& 7&2у’уґуг/І!у і< .
Лл-Ху.Л'уо. г -^у< ',Г,уу,иуууі,у г у,у', У>,Уу ' ,г*ха&У*у»у с ‘"«у^ ’

, с£<Уґ>,<уУ7? у „. с ,У£Л*?УУ '/У-/У.Ї ''С'&иг&х-сЯХ-ал- у^уузуу -ууухії,^
Суіу у ’,&.у'Уи,у/у,уг/уСу,ґУ/Ууґу7 ‘^“’С у '“ Агл~ - ЗЛс сУууїуууу 'у?у7, ^У?У~3 З сс г ‘ ууу- ,'*■ Хуу'Ху 1 У*ууіу г „
У^^Угс у ЗуУ,7 у, ;у/‘У/,,у/,г, г У‘ 'УууУу ууг^ ~у‘,//^ ,/ґ'/єуХ у> ,'С< /уу/у /уу« у У уг ‘*С- у< ^ ^ /-' ч . ' 'Су/^у^

• У Ґ / .-. ^ ',У / . /’ , /і

у Су Су'.: у (СХсу'уу хХяуіуу" 9 і/уь <рссіг>ссу?у /-угу
Л'^’/лйл. ''/.^и,,.,',^,/

•хлх^и-лз гУ,ус/гсу ^с^алест. Ь/іу?.^

492

Факсиміле поштівкн митр. Й. Сліпого, яка дійшла на Захід в 1956 р.

495

РОЗДІЛ VI

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ДІЯЧІ

В УРСР
1958-1984

ЛИСТИ І ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕНИКА
ГРИГОРІЯ БУДЗІНСЬКОГО

ЛИСТ ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
СРСР 1958 РОКУ

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ СРСР

При кінці грудня 1956 року мене закликав працівник
четвертого відділу КДБ м. Львова, Євтушенко, до другого
відділу міліції. Суть нашої розмови була у тому, що він
прямо вимагав від мене відректися католицької віри, себто
віри, яку визнавали мої батько і матір, мої діди, та на-
мовляв мене прийняти російське православ’я... Я уважав,
що така вимога є грубим вмішуванням у справи моєї со-
вісти і тим самим грубим порушенням закону про свободу
совісти. Ясно, що я відмовився виконати таке нелегальне і
нелюдське домагання. До того ж усьому світові, отже і
мені, відомо, що уявляє собою сьогодні т.зв. Російська
Православна Церква, на якої віру Євтушенко намагався ме-
не навернути...

Як слухняне знаряддя політики російських царів, Ро-
сійська Православна Церква виконувала впродовж віків га-
небну ролю гнобителя всіляких соціяльно-культурних і
національно-політичних рухів та давала повну і відверту
підтримку царизмові в усіх його загарбницьких війнах. Власне
Російська Православна Церква була тою силою, яка допо-
магала царизмові русифікувати завойовані в кривавих вій-
нах народи і зв’язувати їх на віки з побудовою російської
імперії. Історії Російської Православної Церкви ніяк не
можна відокремити від кривавої історії царату і його зло-
чинств. Для українського народу панування Російської
Православної Церкви в Україні являло собою в першу
чергу національне поневолення. Українську мову керівники

499

Російської Православної Церкви уважали селянською, що
нею не можна користуватися в церковному житті. За про-
повіді українською мовою священиків карали навіть за-
сланням на Сибір. Ієрархами в Україні призначували не-
українців; навіть частина сільських священиків були неукра-
їнцями. Під претекстом боротьби з проявами католицизму,
безпощадно нищили пам’ятники старої української куль-
тури...

У відповідь на мою остаточну відмову прийняти росій-
ське православ’я, Євтушенко загрозив мені судом, заявля-
ючи, що вже є свідки проти мене. Але я знав, що ніяких
свідків не може бути, бо я нічого протизаконного не вчи-
нив. Проте 14 лютого 1957 року мене заарештували...

На суді, 15 травня 1957 року, прокурор Чащина спря-
мувала розгляд справи так, що в нікого не було наймен-
шого сумніву, що судять мене власне за непідкорення ро-
сійському православ’ю. Вона детально цікавилася чи я мо-
люся по-православному чи не по-православному. В свойому
виступі Чащина старалася доказати, що католицька віра
східнього обряду є, немов би заборонена організація.
Виступ прокурора Чащини — це ще один доказ, що у
Львові відбувається релігійна дискримінація і, що католики
східнього обряду є переслідувані. Це діється всупереч ра-
дянській Конституції, яка Гарантує свободу совісти й проти
міжнародньої Конвенції про геноцид, де заборонено пере-
слідувати за національність, кольор шкіри чи релігійні пе-
реконання. Жаль, що суд був закритий і що виступ Чащини
не опублікований. Тоді було б ще більше доказів на те, що
у Львові судять за відмову перейти на російську віру...

Я вважаю, що релігійна дискримінація є нелегальна і
це приносить сором радянській законності.

Тому я прошу дати наказ переглянути мою справу і
звільнити мене від покарання.

25 листопада 1958 [р.]

Мордовська АРСР. Григорій Будзінський

Архів «Смолоскипа». Копія оригіналу.

500

ЛИСТ ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА
СРСР 1966 РОКУ

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ СРСР,

м. Москва від Будзінського Григорія Антоновича,

1905 р. народження.

ЗАЯВА

Я одержав Вашу відповідь від 9 березня 1966 р.

У Вашій відповіді, на жаль, і далі продовжуються твер-
дження, які розходяться з правдою. Ваша відповідь є не-
спростовним доказом, що всі Ваші попередні відповіді
були безпідставними, бо ж моя справа не була повністю
перевірена, а потребувала додаткової перевірки...

Ви неспроможні назвати мого «прєступлєнія», і це не
випадково. Російське слово «прєступлєніє» одержало в ра-
дянському Кримінальному Кодексі нове, додаткове значен-
ня. Бо злочином називається також виконання релігійних
обов’язків. Тому Ви не можете назвати мого «прєступлє-
нія», а тільки статтю, бо назва «злочину» стала б само-
розкриттям. Раніше Ви називали якихось свідків, якісь ре-
чові докази, але зараз Ви від цього відмовилися, бо все це
виявилося брехнею. Якби Ви назвали моє «прєступлєніє»,
то стало б ясно, що це ніяке «прєступлєніє» згідно із зна-
ченням цього слова, (якому в інших мовах відповідають
слова: злочин, уегЬгесЬеп (нім.), Ггєуєі (нім.), гіибсіп
(слов.) і т. д.), а тільки виконання релігійних обов’язків.
Неспростовним доказом є вирок Львівського військового
трибуналу від 13 березня 1945 року. У цьому вироку мені
ставиться за вину поширення католицизму на окупованій
території і слухання духовних відправ, до чого зобов’яза-
ний кожний католик. Ще ясніше сказано у вироку Львівсь-

501

кого облсуду від 15. V. 1957 року, в якому мене звинува-
чено за відмову виконувати рішення Львівського собору
1946 року.

Через те, що цей собор був справжньою причиною мого
арешту 28 травня 1945 року і вироку військового трибуна-
лу від 13 березня 1946 р., то необхідно пояснити історію
виникнення цього собору.

Цей собор ліквідував Католицьку Церкву в західніх об-
ластях УРСР, східню гілку Католицької Церкви, називану
також унією (так П звали у ХУІ-ХІХ ст.). Справжня назва
цієї церкви: Львівська греко-католицька Митрополія.

Цілком аналогічним чином ліквідував цар Микола І
Київську уніятську Митрополію, а цар Олександер III
Холмську єпархію. Зрештою, всі без винятку російські царі
хоч якимсь чином ліквідували Католицьку Церкву. Нена-
висть російських людей до християнської релігії бере, на-
певно, свій початок ще з часів монгольського іга.

Але цар Микола ліквідував Київську митрополію таким
чином, що могло здаватися, ніби Церква сама себе лікві-
дувала. Цар звернувся в Рим до вищої церковної влади з
клопотанням, щоб митрополитом був призначений Семаш-
ко, який пообіцяв цареві в разі призначення його митро-
политом провести возз’єднання з Російською Церквою. Хоч
Семашко добився в Римі свого призначення обманним
шляхом, але факт залишається фактом, що він був при-
значений законним митрополитом. Коли й виявилося, що
Семашко зрадив, то багато чесних людей відмовилися
йому підкоритися. Цар наказав непокірних (їм причепили
назвисько «упорствующіє») фізично знищувати. Проти цих
жорстоких дій царя протестував увесь світ, в тому числі
всі чесні російські люди. З особливою силою викривав
царя великий майстер слова Л. М. Толстой. Царська цен-
зура не посміла викреслити це викриття дому Романових
із повісти «Хаджі-Мурат», бо й ненависть царя до като-
ликів і католицької віри була загально-відомим фактом.

Якщо порівняти ліквідацію Київської митрополії в 1839
р. і Львівської, то побачимо, що людина, яка проводила
ліквідацію у 1946 р., такий собі Костельник, не був митро-
политом, як Семашко. Костельник цілком не мав ніяких
повноважень, а для скликання собору в 1946 році, він не
тільки не одержав повноважень, але й не звертався за їх
одержанням до вищої церковної влади. Таким чином со-

502

бор 1946 року був скликаний проти всіх і всяких правил
Католицької Церкви.

Крім того, собор поставив собі за мету ліквідацію Ка-
толицької Церкви (східньої гілки) і хоча б тому не може
зватися католицьким. Тому всі католики були в совісті
зобов’язані відмовитися від рішень цього собору, бо згідно
з нормами Католицької Церкви такий собор є незаконний.

Костельник не одержав також повноважень від Росій-
ської Православної Церкви, бо він не був православним.
Крім того, на соборі був присутній київський Митрополит
Іоан, як представник московського Патріарха Олексія.
Якби собор був православним, то ним керував би митро-
полит, а не Костельник. Собор 1946 р. не міг бути право-
славним також з тих міркувань, що рішення собору не
торкалися православних, а інаковіруючих. Якби собор Ро-
сійської Православної Церкви міг виносити рішення, що
торкаються інаковіруючих, то могло б статися, що Росій-
ська Православна Церква ліквідувала б єврейську, маго-
метанську чи інші релігійні общини, а це є абсурдом.

Отже Костельник міг одержати повноваження для
скликання такого роду собору тільки від уряду УРСР.
Оскільки собор 1946 р. вирішував справи колосальної важ-
ливості, які могли втягнути країну у міжнародні усклад-
нення, то ясно, що Костельник не міг скликати собор на
власний ризик і від власного імени. Крім того, уряд УРСР,
поза сумнівом консультувався у вищих органів, і не ви-
ключена можливість, що наказ скликати такого роду со-
бор дав Берія або хтонебудь із його соратників. Крім
того, беручи до уваги наполегливість, гідну кращого за-
стосування, з якою Уряд проводив у життя рішення со-
бору 1946 р., треба прийти до висновку, що цей собор не є
чиєюсь приватною забаганкою, а державним заходом, про
який багато писалося в пресі.

Слідчий Горюн, що написав звинувальний висновок, за
яким Львівський облсуд виніс мені вирок 15. V. 1957 р.,
доводив законність рішення собору 1946 р. тим, що собор
скликав уряд УРСР. Точку зору Горюна підтримав суд у
вищезгаданому вироку, а Верховний суд УРСР двічі під-
твердив цей вирок.

Рішення собору 1946 р. проводилися в життя з кінця
1945 року, тобто за рік до їх прийняття, і проводяться в
життя дотепер. Греко-католицька Церква була повністю

503

знищена. Були заарештовані всі без винятку єпископи, в
тому числі і митрополит Сліпий, всі без винятку каноніки-
прелати — декілька сотень, більше тисячі священослужи-
телів і дуже багато віруючого люду: монахів, монашок,
дяків, церковного притчу, і просто віруючих, які брали
участь у церковному житті. Головний удар було нанесено
Церкві 13 квітня 1945 року, коли були ліквідовані всі єпи-
скопи. Дальший удар зроблено в ніч з 25 на 26 травня 1945
року, коли були заарештовані всі видатні керівники Церк-
ви. Це повинно було показати всім наяву, що відмова від
переходу в російську віру веде за собою позбавлення волі.
Костельних всіх про це попереджав.

Відразу після цих арештів представник уряду УРСР
Іванов відвідав усі райцентри у супроводі Костельника. На
день приїзду Іванова до райцентру скликали всіх свяще-
ників. Іванов вимагав від кожного з них зокрема підписати
декларацію про перехід у російську віру. Ті, що відмо-
вилися, були заарештовані всі без винятку. Хто підписав
— одержав призначення на греко-католицькі приходи [па-
рафії] від імени московського Патріярха.

Ці незаконні дії вважалися законними не тільки в той
час, а й пізніше, аж до 1958 року, як видно із вироку
облсуду в моїй справі у 1957 р., про що йшлося вище.
Зрештою уряд УРСР вважає собор законним досі і від-
мовляється повернути українцям-католикам хоча б декіль-
ка церков, захоплених московським Патріархом незакон-
ним насильницьким способом при допомозі загонів озбро-
єної міліції.

Із сказаного вище видно, що суди одержали вказівку
сприяти ліквідації Католицької Церкви і переведенню ка-
толиків у російську віру. Тим самим повинні були від-
мовитися від своєї основної і справжньої діяльности, тобто
дотримувати і відновлювати порушену законність. А оскі-
льки перегін населення в російську віру є справою неза-
конною, то суди не могли одночасно діяти в двох проти-
лежних напрямах, тобто поширювати російську віру і до-
тримуватися справедливости, бо ці дії себе взаємно ви-
ключають.

Не треба доводити, що уряд УРСР не мав права скли-
кати собору, який ставив метою ліквідацію Церкви, бо такі
дії є релігійним гонінням. Крім того, собор 1946 р. уряд
скликав, не дотримуючися належних норм. Про скликання

504

урядового собору не було винесено відповідної постанови,
керівник собору не був членом уряду УРСР, а ухвали
собору не були затверджені законодавчою владою, тобто
Верховною Радою УРСР. Тому ухвали собору не мали і
не могли мати ніякої законної сили.

Про те, що в часи Берії суди займалися незаконною
діяльністю, сказано і у вироку Берії і у рішеннях XX і
XXII з’їздів КПРС. У ліквідації Католицької Церкви суди
добилися великих успіхів, використовуючи інше значення
слова «прєступлєніє», тобто виконання релігійних обов’яз-
ків.

Російські царі самі сповідали російську віру і тому пе-
реганяли в неї віруючих. А уряд УРСР переганяє не в
свою, а в царську, бо всі без винятку члени уряду УРСР не
є православними. При перегоні в російську віру за царів
релігійний мотив грав мінімальну ролю. Російська Церква
була так ніби особистою власністю царів, які були її
главами.

Православна Церква не існує як щось ціле, а є окремі
національні Церкви: Російська, Грузинська, Вірменська,
Польська, Чеська і т. д. тільки немає Української Право-
славної Церкви. На Україні панує Російська Церква з усіма
наслідками, що з цього виходять. Українська мова забо-
ронена, як у часи царів дому Романових.

Крім того, люди, які ненавидять християнську релігію,
об’єдналися в союз, що називає себе союзом войовничих
безбожників. У віданні цього союзу є всі без винятку за-
соби масового впливу: преса, радіо, телебачення тощо.
Агресивність цього союзу випливає з його назви, а не-
толерантність така, що він вимагає знищення релігії вза-
галі. В СРСР немає жодного книжкового магазину, в
якому можна було б купити біблію або іншу релігійну
книжку.

У таких умовах відбувалася ліквідація Католицької
Церкви. У пресі і по радіо велися напади на віруючих,
часто в грубій формі, яка ображала їхні релігійні почуття.
Під час ліквідації Католицької Церкви не були взяті на
облік церковні цінності і тривалий час була напівлегальна
приватна букіністична крамничка, в якій можна було ку-
пити будь-які католицькі книги, видані до приходу радян-
ської влади. Між продавцем і тими, хто конфіскував ці
книги, повинна була існувати комерційна угода.

505

Про всі факти, зв’язані з ліквідацією Греко-католицької
Церкви, писав Вам у попередніх заявах. Ці факти настільки
загальновідомі, що заперечувати або спростовувати їх було
б безглуздям.

Внаслідок нерозумної релігійної політики уряду УРСР
багато українців почало ходити в польські костьоли, куди
вони ніколи раніше не ходили. (Таким чином повторюється
холмсько-підляська історія, коли гнане царськими бато-
гами в російську віру населення українське, в більшості
відмовлялося від своєї національности і називало себе по-
ляками, щоб таким робом уникнути важкого релігійного
гніту). Деякі греко-католики стали проводити молебні по
домах, про що йдеться у вироку облсуду в моїй справі від
15. V. 1957 р. Суд карає за підпільні молебні, сподіваючися
нагаєм відлякати віруючих від виконання своїх релігійних
потреб. Облсуд вкрив ганьбою свою країну, підтвердивши
у вироку, тобто у державної ваги документі, наявність в
країні репресій за виконання релігійних обов’язків.

Мою справу треба розглядати не окремо, а у зв’язку з
ліквідацією Католицької Церкви. В день мого арешту, тобто
в ніч з 28 на 29 травня 1945 року, було заарештовано
багато людей, головним чином видатних представників
Католицької Церкви. Ті, що склали списки на арешти, по-
ставили також і моє худе прізвище, можливо тому, що я
брав участь у митрополичій делегації в Москву, як пере-
кладач. Для мене, худорідного, була раніше можливість
бути причетним до видатних виключена, але ліквідатори
Церкви надали мені таку можливість, хоч і таким оригі-
нальним способом...

Після арешту на протязі майже року велися пошуки
моїх «злочинів», щоб хоч якимсь чином створити вигляд
законности. Те, за що мене звинуватили, мало п’ятирічну
давність і не мало ніякого відношення до подій 25 травня
1945 р., тобто до ліквідації Церкви і справжньої причини
мого арешту. Як я вже вище згадував, мені ставили виною
виконання прямих обов’язків: поширення католицизму (ні-
чим, між тим, не доведене), слухання духовних відправ.
Ще мене звинувачували в тому, ніби я примушував когось
співати «Ще не вмерла Україна». Але цю пісню співали в
західніх областях, починаючи з минулого віку. Ні австрій-
ська, ні польська влада не вважала це злочином. Ніхто
ніколи нікому не давав наказів співати, і навіть підозра,

506

що я міг комусь таке наказувати, є просто дурницею. На-
решті мене звинувачували в тому, що казав у церкві про-
повіді. Проповідь є інтегральною, невід’ємною частиною
Служби. Якби церковні проповіді, які я зобов’язаний був
виголошувати щонеділі і кожного свята, містили в собі
щось злочинне, то до справи були б долучені тексти тих
проповідей з оцінками експертів. Але суд тільки конста-
тував факт, що вони виголошені в церкві. Це вже вва-
жалося доказом вини.

Головна ж моя «вина», яка у вироку не називалася —
це відмова переходити в російську віру. Ця відмова була
рівносильна смерті, бо знищення тих, хто відмовляється
перейти в російську віру, було найголовнішою і неодмін-
ною умовою ліквідації Католицької Церкви згідно рішення
собору 1946 року.

Але приєднання до Російської Церкви є ганьбою, страш-
нішою за смерть. По-перше: в російську віру заганяли
насильно не православні, а фактично прихильники без-
божної секти войовничих атеїстів. Це неспростовний доказ
того, що російська віра перестала бути православною і
перетворилася у безбожно-православну. По-друге: Російська
Церква служила в минулому правдою і вірою розбійницько-
му імперіалізмові російських царів і протягом тривалого
часу набила руку на розбишацьких актах. Церковне керів-
ництво найжорстокіше переслідувало український народ в
лиці його кращих синів і дочок, воно люто ненавиділо і з
диким фанатизмом викорінювало українську мову.

Беручи до уваги все, викладене вище, переконливо про-
шу Вас дати вказівку про перегляд моєї справи, оскільки
вирок Львівського військового трибуналу від 13 березня
1946 року є незаперечним доказом релігійного пересліду-
вання і національної дискримінації.

25 березня 1966 року.

Г. Будзінський

Опубл.: «Український вісник» [самвидавний журнал з України], 1970,
січень, випуск І. Париж-Балтимор, В-во ПУДФ і «Смолоскип», 1971,
стор. 64-71.

507

ЛИСТИ ДО РАДЯНСЬКИХ ГАЗЕТ

РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «ВІЛЬНА УКРАЇНА»

Шановний тов. Редактор!

Я стверджую з жалем, що ви продовжуєте вміщати в
своїй газеті всяку неправду і наклепи на Католицьку Церк-
ву. Котрий уже раз я пишу вам про це, бо я був членом
делегації Католицької Церкви до Москви 1944 р. і тому
маю моральний обов’язок. 12 січня 1983 р. [у] N0.8 висту-
пав якийсь Сімончик із тими самими закидами, немовби
товк воду в ступі. Він пише дослівно: «Уніатська Церква
за рішенням Львівського церковного собору була с^мо-
ліквідована». В одному реченні кожне слово — брехня. Не-
правда, що Католицька Церква називається уніатською. В
1939 році ЗАГС перебрав церковні документи не менш як
20 млн. метрикальних записів. І не було ні одного слова, в
якому Церква була б названа уніятською. У всіх доку-
ментах Церква називалася Греко-католицькою. За польсь-
кої окупації поляки нас називали русинами, але від того
ми не перестали бути українцями. Знову росіяни називають
нас уніятами, але від того ми не перестали бути като-
ликами. Неправда, що у Львові 1946 р. відбувся церковний
собор Греко-католицької Церкви. Сімончик, як папуга, без-
душно повторює вивчені слова, значення яких не розуміє.
Якби його спитати, що таке церковний собор, то він про
це не має зеленісінького поняття. Католицька Церква має
18-столітню історію , і тільки вселенських соборів було 21,
а помісних дуже багато. Ні в однім із цих численних со-
борів не був рядовий священик головою. Якщо 18 століть
церква була ієрархічна, то хто має право переводити її на
демократичну? Священик, який скликає собор, повинен ма-
ти від когось повновластність.

508

І от тут вилізло шило з мішка. 18 червня 1945 р. з’яви-
лася в пресі постанова Ходченка, голови Комітету по ре-
лігійних справах при Раднаркомі УРСР, що він «санкціо-
нує» Ініціятивну групу, тобто тих, які мають скликати со-
бор. Ходченко писав українською мовою, але вживає таєм-
ного слова «санкціонує», хоч не має сумніву, що в укра-
їнській мові є відповідник цього Слова. Цим таємничим
словом Ходченко зазначив свою Важливість; його влада
мало що менша від влади Папи Римського. Він великий
інквізитор і має право послати на смерть усіх священно-
служителів, які відмовлялися підчинятися Московському
патріярхові. Ходченко вимагав від своїх підлеглих, яких
він «санкціонував», щоб вони виготовили списки всіх, хто
відмовляється підчинятися Московському патріярхові. Та-
ких ждала страшна судьба. Вони вмирали за колючим
дротом десь на крайній півночі за полярним кругом. Він
передав єпископам, яких настановив Московський патрі-
арх, усю юрисдикцію над Католицькою Церквою і тим
самим її ліквідував.

У журналі «Жовтень» за жовтень 1981 р. вчений про-
фесор, доктор історичних наук Цьох пише, що священики
Католицької Церкви (схід, обр.) то злочинці. Якщо в кінці
20-го століття середники масінформації пишуть так, то
тим більше в половині століття.

Обласний прокурор Антоненко пише, що унію насад-
жували протягом 350 р. вогнем і мечем. Тільки не писав,
хто насаджував. У понятті обласного прокурора унія — то
було щось таке огидне, що тільки вогнем і мечем її при-
щепили народові. Отже, якщо католицькі священики зло-
чинці, то Ходченко вважав справою честі нищити тих зло-
чинців. Тим більше, що в той час усі справи вершив усе-
сильний міністр Лаврентій Павлович. Якщо в червні 1945
р. Ходченко ліквідував Католицьку Церкву, передав юрис-
дикцію Московському патріярхові, фізично винищив тих,
які відмовлялися підчинятися, то що ще міг «самоліквіду-
вати» лжесобор, який був скликаний дев’ять місяців після
ліквідації Католицької Церкви? Кажуть, що лежачого не
б’ють, у трупи не стріляють, а Львівський лжесобор 1946
р. ліквідував Католицьку Церкву, яка лежала в руїнах. На
соборі були два-три греко-католики, які пробували про-
тестувати, але вони за свою сміливість поплатилися жит-
тям. Перед лжесобором Костельних возив велику групу
зрадників до Києва, де вони за тридцять срібняків урочисто

509

зреклися віри своїх дідів і підписували декларації про пе-
рехід в російську віру.

Після того скликали собор, використовуючи поліцейські
машини, на яких приїжджали «члени собору» до Львова.
Третього дня собору вирішили, що Католицька Церква лік-
відується. На що не мали навіть ніяких юридичних основ.
А церкву св. Юра у Львові зайняли на місяць раніше, ніж
було вирішено про ліквідацію Католицької Церкви. На
якій основі? На вулиці Шевченка 205 стояла католицька
церква. її будувало бідне населення цього приміського села
на кошти безробітних. Ще живуть люди, які ходили по
квесті, тобто збирати пожертви на будову церкви всупереч
забороні польської адміністрації. Поляки побудували вели-
чавий костьол і хотіли, щоб українці ходили в костьол і в
такий спосіб польщилися, «як то було в Холмі». Мулярі-
добровольці будували цілу ніч, але поляки не зруйнували
початої будови, хоч не дали дозволу, але не знищили. В
кінці 50-х років Залізничний райвиконком відібрав від ві-
руючих цю церкву і перебудував на відділ міліції. Чого
поляки не знищили, те росіяни забрали. Для народу по-
будували велику корчму, де від ночі до ночі продають
сивуху, яку називають тепер «чорнилом». Сивуха тепер
повинна замінити народові церкву. Наслідки жахливі —
розвелося поголовне п’янство.

Сімончик пише, що Католицька Церква самоліквідува-
лася. А хіба гоголівський Держиморда не твердив, що
вдова сама себе висікла? Загинули всі українські єпископи
— II осіб — не за те, що вони були винні, а за те, що
були католицькими єпископами. Загинули всі митрофорні
протоієреї — 50 осіб, сотні священиків, монахів, монахинь,
дяків і просто віруючих, які загинули за віру своїх дідів.
Обласний прокурор Антоненко нарахував усього п’ять осіб,
які відмовилися підчинятися московському Патріярхові.
Радянська влада зробила колосальну прислугу Католицькій
Церкві, давши їй багато мучеників і ісповідників. Като-
лицька Церква виростає на крові своїх дітей-мучеників.
Сіяння ненависти до Католицької Церкви — це пряма про-
паганда війни. Нам співчувають мільйони католиків у
всьому світі, передусім за те, що радянська влада відібрала
в католиків усі храми і для п’яти мільйонів католиків (схід,
обр.) не лишила ні однієї церкви.

У середниках масінформації (у Львові, Києві, Москві)
пишуть, що 25% священиків не перейшли в Російську Церк-

510

ву. Ясно, що бодай 10% католицьких храмів повинні бути
відкритими для католиків. Хоча б на цілу область була
одна церква. Поляки, яких на Україні 3%, мають свої
численні храми, також угорці мають свої храми, а для
українців-католиків немає ні одного. По-радянському це
називається «свобода совісти».

На українські села Московський патріярх прислав своїх
священиків; якщо парафіяни його не приймають, то з ра-
йону присилають у село міліцію, демолюють церкву, ни-
щать культовий інвентар, а цінні речі (коври, рушники)
вивозять у невідомому напрямі. Люди мусять прийняти
священика, вивченого в Ленінграді, бо він є запорукою,
що церква не буде здемольована. Це молоді яничари, діти
католицьких батьків, яких росіяни вчать ненависти до ка-
толицької віри. Використовуючи своє монопольне стано-
вище, вони наживаються на релігійності народу і його
деморалізують. Католицький священик не може відправ-
ляти в католицькій церкві, не наражаючися на великі не-
приємності (штрафи, тюрма). Католицька Церква не має
атомної зброї, не має дивізій, військ, а тільки моральну
силу, Євангеліє. Покарання католиків за те, що вони като-
лики на міжнародній мові називається геноцидом. А гено-
цид це злочин проти людства.

Варто би знати горе-писакам тороповським, цьохам,
сімончикам, міньковецьким, Тарасові Мигалю і всім іншим
ворогам Католицької Церкви.

1 лютого 1983 р. о. Гр. Будзінський

м. Львів 41, вул. Спокійна, 4

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

РЕДАКТОРУ ГАЗЕТИ «ВІЛЬНА УКРАЇНА»

м. Львів

Ваша відповідь від 2 лютого мене дуже втішила. Вже
минуло 5 (п’ять) років, як я пишу пересторогу, щоб Ви не

511

вміщали в своїй газеті брехні проти Католицької Церкви.
Бо брехня — це бумеранг, і вона б’є не того, проти кого
намірена, а того, хто її пише.

Хіба Ви не знаєте, що ще в червні 1945 р. Ходченко
призначив людей, які мали скликати собор, а він їх «санк-
ціонував», тобто дав потрібні повноваження. У такий спо-
сіб Католицька Церква була ліквідована. А Ви вмістили
статтю Сімончика, що нібито Церква «самоліквідувалась».
А хіба тільки одного Сімончика? Кого Ви хочете обма-
нути? Розпорядження Ходченка було надруковане, і багато
людей переховують цей документ до сьогоднішніх днів.
Немає ані найменшого сумніву, що він є і за рубежем.
Мене втішила Ваша відповідь тим, що Ви призналися, що
неспроможні відповісти. Я дав Вам аргументи, яких Ви не
можете заперечити.

Можливо, Ви віддали у міліцію ту справу, щоб вони
самі розсьорбували кашу, яку заварили. Релігія загалом, а
Католицька Церква зокрема, знаходяться під охороною
ООН, де є представник Католицької Церкви. Ви не можете
мотивувати погром Католицької Церкви як внутрішню
справу СРСР. У старовинних книгах написано: «Кров
твого брата Авеля кличе до неба о пімсту». Це кров не-
винно замучених єпископів, священиків, монахів, монахинь.
Це не внутрішня справа. Ми — українці. Ми автохтони на
своїй землі. Наші діди поливали цю землю кров’ю і потом.
Хто дав право Московському патріархові відбирати від
нас нашу прадідівську віру. Він, очевидно, вважає нас афри-
канськими дикунами, у яких можна палкою і тюрмою віді-
брати віру і нав’язати свою. Так діяв великоросійський
імперіалізм за царів дому Романових. Хоча дім Романових
і загинув, але їхня віра живе і панує. Погрози тут ні при
чому. Мені обіцяли, що якщо я скажу, що Московський
патріярх є святий, то буду мати сите життя. Але я волів
тюрму, або навіть смерть, ніж говорити таке безглуздя. Я
вважаю, що Московський патріярх ніколи не був і не буде
святим, і краще мені запастися під землю, ніж проголосити
в церкві, що Московський патріярх — святий. Зрештою,
Ви самі не вірите в те, що він святий. Ви його пропагуєте,
бо вам так кажуть. Ви це робите за гроші. У цілому світі
всі згідні з тим, що договори треба виконувати. Уряд
СРСР підписав міжнародну Конвенцію про геноцид, а

512

Верховна Рада її ратифікувала. Отже переслідування релігії
згідно з духом і буквою Конвенції є міжнародним зло-
чином.

Раднарком УРСР не мав права скликати церковний
собор. Ходченко «санкціонував» його, хоч не мав права
передавати юрисдикцію Московському патріархові, бо ані
Ходченко, ані Раднарком УРСР не мали юрисдикції над
Католицькою Церквою. Католицька Церква зробила все,
що від неї залежало, щоб не допустити до конфронтації. У
цілому світі знають ненависть росіян до Католицької Церк-
ви. Тому Католицька Церква вислала делегацію до Москви
у грудні 1944 р., і моя маленька доля старань була в тому.
На превеликий жаль, сталося інакше не з нашої вини. Ми
все зробили, що було в наших силах, щоб послужити на-
родові, з котрого ми вийшли і якого ми є часткою —
кістка від кістки. Кров від крові. Нас історія не осудить, а
Берію, який проводив погром Католицької Церкви, історія
вже осудила.

23 лютого 1983 р.

о. Гр. Будзінський
м. Львів 41, вул. Спокійна, 4

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

РЕДАКТОРУ ГАЗЕТИ «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА»
Київ 252047, Брест-Литовський проспект 94

Шановний тов. Редкатор!

Я кількалітній передплатник Вашої газети і постійний
читач. Я був уражений громом, як вичитав у ч. 135 від 15
червня ц. р. безсоромну брехню. Хіба може редакція допус-
кати брехню і тратити престиж? Після того можна казати,
що в газеті брехня. Пословиця каже, хто раз пробрехався,
той правди не має. Цитую місце, яке містить брехня: «8-10
березня 1946 р. у Львові відбувся собор уніятської Церкви,

513

який прийняв рішення про скасування Брестської унії та
возз’єднання з Руською Православною Церквою».

Тов. Вовк знає дуже багато про українську церкву за
границею — в Італії і за океаном — у США, Канаді і інш.
Він знає про кардинала Тіссерана і багато іншого. Бачить
далеко лісом, а не бачить під носом. Він прекрасно знає,
що т.зв. Львівський собор скликав Ходченко від імени
Раднаркому УРСР.

Ходченко напечатав у пресі постанову від 18 червня
1945 р., що він покликає до життя комітет, який прийняв
назву «Ініціативна група», і що він цю групу санкціонує,
себто передає всі повновласті керувати католицькими па-
рафіями, щоб перевести їх до Російської Церкви. Він пере-
дав їм юрисдикцію над Католицькою Церквою. Іншими
словами, він зліквідував Католицьку Церкву одним почер-
ком пера. Це нечуваний злочин, який не має прецеденту в
світовій історії. Раднарком УРСР, а тим більше Ходченко
не мають юрисдикції над Католицькою Церквою і тому не
могли її нікому передавати. Зігнане поліцейськими властя-
ми збіговисько 8 березня 1946 р. у Львові аж ніяк не може
називатися «Собором уніятської Церкви». Це глум над
історичними подіями. Ходченко доручив своїм підопічним,
себто Ініціятивній групі, щоб подали йому списки всіх, хто
відмовляється підчинитися Московському патріярхові. По-
дібних їм російські царі називали «упорствующими». Ці
люди були жорстоко покарані. Під ударами були не тільки
вони, але також їх жінки та діти. «Собор» відбувся в умо-
вах жорстокого терору. У жовтні 1981 р. в журналі «Жов-
тень» у Львові появилася стаття вченого професора, док-
тора історичних наук Й. Цьоха, в якій він чорним по
білому пише, що священики Католицької Церкви (східн.
обр.) — це злочинці. Мабуть, тому, що відмовилися під-
писати декларацію про перехід у російську віру згідно з
домаганням Ходченка. У Римській імперії, в перших трьох
століттях нашої ери, вбивали безпощадно кожного, хто
відмовлявся принести жертву ідолам (між богами був та-
кож імператор). Це саме повторилося в УРСР. Хто з ка-
толицьких священиків не підписав декларації про перехід у
російську віру, був жорстоко покараний. Не було випадку,
щоб якийсь католицький священик не підписав російської
віри і лишився на волі.

514

Якщо у 80 рр. католицькі священики вважаються зло-
чинцями — як навчає Цьох, то тим більше в сорокових
роках. Сімончики, цьохи, вовки й інші дістали наказ ви-
білити злочинне збіговисько 8 березня 1946 р. і називють
його «Собор уніятської Церкви», хоч на ньому не було
жодного католицького єпископа — жодного митрофорного
протоієрея, бо всі вони сиділи по тюрмах (11 єпископів і
50 митрофорних протоієреїв). До того треба додати всіх
настоятелів чоловічих і жіночих монастирів, монахів, мо-
нахинь і просто віруючих, які боронили Церкву.

Так зв. Львівський собор від 8 березня 1946 р. є не-
заперечним доказом переслідування Католицької Церкви в
УРСР.

Уряд УРСР скликав церковний собор, який мав лікві-
дувати Католицьку Церкву. Собор фактично скликав Мос-
ковський Патріярх Олексій. Він є найбільш ганебною сто-
рінкою історії російського народу. Релігійна нетолерант-
ність — це характеристична риса російського народу, як у
попередніх століттях, так і в двадцятому. Російська Церква
— це передовий загін російських царів, розбійницького
імперіялізму. Жодна держава світу не переслідує Католи-
цької Церкви, крім Албанії і УРСР. Усі заарештовані під
час релігійного гоніння вважаються заарештованими за
релігійні переконання. Зрештою уряд УРСР не крився з
тим, що католики заарештовуються за відмову переходити
в російську віру. В УРСР католицька віра (схід, обр.) по-
ставлена поза законом і жорстоко переслідується. Храми
Католицької Церкви закриті на замки, і моління народу в
тих храмах вважається злочином.

Коли скінчиться релігійне гоніння, нарід західніх об-
ластей УРСР повернеться до віри своїх дідів, тобто до
віри, яку прийняв Київський князь Володимир 988 р. Вона
була греко-католицькою, а розкол настав щойно 66 літ
пізніше (1054 р.). Сто літ після хрещення України-Руси
київська Церква прийняла свято «перенесення мощей» свя-
тителя Миколая з Мир до Бару (обходиться 22 травня).
Отже, ще століття після хрещення наші діди вважали свою
віру греко-католицькою.

Історія свідчить, що релігійні гоніння кінчаються ката-
строфою для гонителів. Чим скорше скінчиться гоніння на
Католицьку Церкву, тим краще для народу і держави.

515

У ч. 46 від 28. VI. ц.р. перепечатані деякі видержки із
памфлету, який написав якийсь Малявський про мене. Він
пише, що я вчинив злочин тим, що написав донос до гестапо
на радянського вчителя Дюка. 1945 р. Дюк ставав мені на
очну ставку з тим доносом. Але, як я попросив його ви-
яснити обставини цього доносу, то він так заплутався у
власній брехні, що мусив визнати, що обставин доносу до
Гестапо не пам’ятає. Задумана брехня тріснула, як мильна
банька. І хоч сам Дюк відмовився від свого власного до-
носу, то Малявський видвигає його з могили по довгих
літах небуття. Не треба бути грамотним, щоб зрозуміти,
що донос Дюка — це брехня. Його тоді можна було спита-
ти, чому він не був заарештований після доносу. А він не
тільки остався на волі, а й займав посаду директора школи,
себто довіреної особи гестапо. Це незаперечний факт, що
на Дюка не було доносу. Я не робив доносів ні на кого, а,
навпаки, я помагав тим, що були в біді, в тому числі і
євреям, які були призначені на смерть. Це можуть посвід-
чити самі євреї, яким я допомагав, ризикуючи власною
головою. Деякі з них спаслися і живуть до сьогодні. Це
характеристика радянського вчителя Дюка, донощика, який
хотів приписати іншим те, чим він сам був.

Це характеристика радянської судової поведінки. Мене
заарештували 25 травня 1945 р. за те, що я відмовився
підписати декларацію про перехід у російську віру. У
тюрмі від мене зажадали написати автобіографію. Поча-
лися пошуки лжесвідків і не знаходилися ані в рр. 45, 44,
43, 42. Аж знайшовся в 1941 р. радянський учитель Дюк у
селі, де я жив під час німецької окупації. «Злочин», який
нібито я вчинив доносом на Дюка до гестапо, — це брехня,
а інші злочини — це також брехня. Суд не доказав мені
нічого нечесного. На зборах я виступив із пересторогою,
щоб не вбивати євреїв: Дюк доказував, що я хвалив Гітле-
ра, але він чорним по білому написав, що він не чув ні
одної моєї промови. Він додав, що йому «люди говорили».
Це характеристика радянського суду. Не маючи тіні доказу
— засуджують до жорстокої кари. Зрештою, я вважаюся
злочинцем, бо не підписав деклярації про перехід у росій-
ську віру. Так пише проф. Цьох: католицькі священики —
це злочинці. Підписані урядом СРСР договори про гено-
цид, про права людини — це не більше як шматок паперу.

516

Кат. Церква (схід, обр.) спливає кров’ю до сьогоднішніх
днів.

2 липня 1983 р. о. Гр. Будзінський

м. Львів

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

РЕДАКТОРУ ГАЗЕТИ «ВІЛЬНА УКРАЇНА»

м. Львів,
вул. Артема

Шановний товаришу редакторе!

До Вас звертається сталий передплатник Г. А. Будзін-
ський. На превеликий жаль, Ви і далі публікуєте у Вашій
газеті наклепи на Українську Католицьку Церкву. У N 0 . 96
за 16 травня 1984 року Ви вмістили статтю Антоненка П.
3. «Вояки з розбитого воза». П. 3. Антоненко — відомий
україноїд, запеклий ворог Української Католицької Цер-
кви, що набив собі руку на писанні брехні. Він добре знає,
що Російська Православна Церква є жорстоким русифі-
катором, таким же запеклим ворогом українського народу,
як і сам Антоненко.

Радянською владою було опубліковано листування укра-
їнського письменника С. Руданського. З нього ми дові-
дуємося, що батько писав свому синові Степану, що коли
той писатиме свому батькові «собачою мовою», то він не
вишле йому ані копійки. Ми знаємо, що Степан помер у
молодому віці від сухот, що на них він заслаб в інституті,
живши на голодному пайку. А його батько окрадав селян,
а їхню мову називав собачою. Батюшка Руданський робив
це не від себе, а з наказу Консисторії. Католицькі місіонери
вивчали діялекти американських народів, писали граматики
й перекладали Біблію на ці діялекти. Тоді ж таки цар
Микола І розгромив Українську Католицьку Церкву, яка
під іменем Київської митрополії проіснувала до 1839 р. А

517

того року «самоліквідувалась». Тоді це звалося (цитую)
«відірвані силою — виховані любов’ю». Це було написано
на медалі, яку цар наказав викарбувати на честь розгрому
Католицької Церкви. Чорносотенці типу отця Руданського
дістали волю, тому що священики Католицької Церкви
сиділи по тюрмах та сибірських засланнях. Про це гарно
написав російський письменник Л. Толстой у повісті «Хад-
жі-Мурат». Він називає ганебним наказ царя, що його той
видав київському генерал-губернаторові Бібікову, убивати
всіх католиків східнього обряду, котрі відмовлялися
переходити у російську віру. Так само й Антоненко ви-
хваляє зрадників і таврує тих, котрі (цитую) «не визнавали
постанов Львівського собору про ліквідацію унії». Анто-
ненко вдає з себе простака, котрий би то не знає, що т.зв.
Львівський собор — це ганебне збіговисько, що на ньому
було потоптано всі закони Католицької Церкви. Ніколи не
було випадку, щоб звичайний священик скликав собор цер-
ковний, священик мусів би мати повноваження. І тут
Костельник виказав себе з головою, бо не просив повно-
важень у церковних чинників, а просив їх у Раднаркому
УРСР. З цього ясно, що собор скликав не Костельник, а
Раднарком УРСР. Костельник був тільки слухняним пі-
шаком у шаховій грі. Костельник переступив присягу, бож
визнавав під присягою, що буде вірний Церкві до смерти.
Антоненко величає його протопресвітером і професором
теології. Та він знає, що Костельник не був протопресві-
тером, хібащо після своєї зради. Це були ЗО срібняків, що
за них він продав Христа. А професором теології його
було призначено, та невдовзі переконались, що він непо-
рядна людина, і його прогнали. Антоненко не був на збо-
рах у січні 1945 р. у митрополита Сліпого і тому не знає,
що там говорили. Слова, котрі він наводить, що їх нібито
сказав Костельник, — це фікція, висмоктана з пальця. Десь,
може, Костельник хвалився, що він би то повчав Митро-
полита, але нібито Митрополит його не послухав. Я був
членом делегації і був на тих зборах і знаю, що Костель-
ник тільки нарікав, що нема горілки. Точнісінько так по
дорозі до Києва й до Москви він про одне думав і одного
просив: «їсти, горілки!» Зрада, котру він задумав, палила
його вогнем, і він старався заглушити совість горілкою.
Про подорож делегації до Москви докладав архимандрит

518

Климентій, котрий був головою делегації. Антоненко хва-
лить Костельника, дарма що той був войовничим анти-
комуністом і писав не раз, що єдина правдива церква — це
Католицька Церква. Він послав своїх двох синів до німець-
кої армії, щоб ті були причетні до перемоги над кому-
ністами. Своєю зрадою Христової Церкви він хотів спо-
кутувати свою провину перед радянською батьківщиною.
Агітацією за Російську Православну Церкву він перекрес-
лив своє попереднє життя; протягом ЗО років він послу-
говувався правилами Католицької Церкви і дбав за неї,
скільки міг. А коли Церква була загрожена, він перший
зрадив і намагався дістати гроші за зраду, бо за службу в
Католицькій Церкві грозила в’язниця. Він волів продати
душу, аби-но врятуватися від тюрми. Його хвалять без-
божники, і це найбільша ганьба для його пам’яті.

Антоненко свідчить, який терор існував тоді проти Ка-
толицької Церкви. Він пише (цитую): «Федорик опівночі,
коли всі вже сплять, відкривав церкву й починав відправу.
Через городи під плотами тінню прокрадались до нього
вірні». І далі: «Уніят сидить вдома й нишком затягає до
себе людей». Радянський Союз — це єдина країна у світі,
де люто переслідують Католицьку Церкву. Погром Като-
лицької Церкви — це відвертий геноцид. Московський пат-
ріярх захопив храми, монастирі й інше добро Католицької
Церкви, а єпископів (усіх без виїмку), каноніків, священи-
ків, ченців, черниць засудили на довгі роки тюрем та конц-
таборів, що часто доводило їх до смерти. Антоненко вва-
жає заарештованих злочинцями, а тих, що їх нищили, —
носіями справедливости. Учений — професор Цьох — пи-
ше у засобах масової інформації, що Католицька Церква

— злочинна організація, а священики Католицької Церкви

— злочинці, закликає до знищення католиків — це не що
інше, як агітація війни. За Цьохом поспішає Антоненко.
Він пише (секретареві): «...на різанину благословляють
шептицькі, сліпі, чернецькі та інші ієреї Католицької Цер-
кви». Із слів Антоненка виходить ясно, що ті люди, котрі
закликають до різанини, — злочинці. А насправді єпископи
Української Католицької Церкви — це великі люди, що
перед ними схиляють голови не лише європейці, але й
люди інших континентів. Єпископи воліли йти на смерть,
ніж зрадити свою Церкву. їх прирівнюють до мучеників

519

перших трьох століть нашої ери, котрі з радістю йшли на
смерть, та не зрікалися своєї віри. Російська Православна
Церква — це державна установа, і панотців мають за дер-
жавних урядовців, що їм зарплатню виписує державна ка-
са. Отож вони мусять робити те, чого хоче держава, а не
Церква. В ученні цієї Церкви є облуда, і передусім у тому,
що Церква не знає тайни сповіді. Відомі випадки, коли
сповідники виказували тих, хто їм зізнавався на сповіді.
Зрештою, в царській Російській Церкві так само не було
тайни сповіді. Отець мусів донести поліції, якщо йому на
сповіді стало відомо щось проти царя, котрий був головою
Російської Церкви. Антоненко, як кажуть, «шукає кістку в
молоці», щоб спаплюжити Католицьку Церкву. Російську
Церкву він має за одну єдину, що має права громадянства
на Україні. До Католицької Церкви можуть належати лише
національні меншини — поляки й угорці. Священикам тих
Церков суворо заборонено вживати українську мову. Отже,
в УРСР вживають у церквах або російську, або польську
мову, а на Закарпатті — угорську. Українська мова на
100% у дискримінації. З цього видко, чому Антоненко та-
кий запеклий ворог Української Католицької Церкви; тому
що ця Церква боронить свій нарід від колонізації та руси-
фікації. Якби в західніх областях УРСР не було Української
Церкви, то весь нарід перейшов би до Польської, як ми
бачимо в українському місті Холмі, де холмівчани воліють
іти до костьолу, але не до російської церкви. Українську
Церкву царі люто переслідували і тим помагали полякам
польонізувати українців. 1945 р. Раднарком УРСР дав юрис-
дикцію Костельникові та його товаришам-зрадникам, котрі
називали себе Ініціативною групою, дарма що Католицькій
Церкві нічого не відомо про такого роду інстанцію. Рад-
нарком УРСР не мав юрисдикції над Католицькою Цер-
квою і тому не міг її нікому передавати. Далі в санкціях
Ініціативної групи сказано, що Собор скликувано для того,
щоб ліквідувати Греко-католицьку Церкву. Мудраге-
лі з Раднаркому у своїй ненависті до всього українського
не подумали про обережність, а виступили цілком відверто
як вороги Католицької Церкви. Добре говорять: «Що на-
писано пером, не вивезеш і волом». Нема жодного сумніву,
що ліквідація Католицької Церкви — це акт геноциду, бо
сотні людей катували лише за те, що вони народилися

520

католиками. Мене судили за те, що нібито я написав донос
до гестапо на радянського вчителя Дюка, хоч це звинувачення
розходиться з елементарною логікою. Дюк був директо-
ром [школи] під час окупації, ще до приходу радянських
військ 1944 р. Таким чином, це він був довіреною особою
районного гестапо. З цього ясно випливає, що на нього не
могло бути доносу до гестапо, це відверта брехня, але на
мені покищо жорстока кара — 10 років каторжних робіт,
або 10 років рабства. Приповідка каже, що «на злодієві
шапка горить»». Шапка горить на Антоненкові, котрий пише
(цитую): «Федорика судили не за те, що він правив Службу,
а за політику». Це стародавній засіб безбожників. Ісуса
Христа теж судили за політику, за те, що нібито Він під-
мовляв людей не платити податків, що хотів проголосити
Себе царем тощо. Але Антоненко не хоче знати незапе-
речної істини, що за часів переслідування релігії усіх репре-
сованих священнослужителів мають за репресованих за ре-
лігію, хай би там що писали безбожники. Історія — суддя
справедливий і непідкупний. Якщо Раднарком скликає Со-
бор для ліквідації Католицької Церкви, то це є неспростов-
ний доказ релігійного переслідування.

Радянський уряд не перший почав боротися проти Ка-
толицької Церкви. Це робили до того російські царі, але їх
спіткав ганебний кінець. Так само біснуватий фюрер на-
хвалявся, що коли він переможно завершить війну, то зни-
щить Ватикан. Церква — організація вічна, переслідування
лише примножили славу Католицької Церкви, бо багато
мучеників воліли вмерти, ніж зректися своєї віри. Спроба
Антоненка знеславити Католицьку Церкву обернеться про-
ти нього самого. «Брехнею світ перейдеш, але назад не
вернешся» — говорить народня мудрість.

У день Різдва, 7 січня 1984 р., у мою квартиру вдерлася
міліція о сьомій годині ранку, тобто о 5-й за середньо-
європейським часом, який був прийнятий у Львові до 1944
р. Коли люди ще сплять, поліція вдирається до житла
священика, щоб перевірити, чи не молиться він раптом
цього урочистого дня. Якщо священик молиться, це мають
за злочин у державі, де панує релігія діямату. У мене тоді
був давній мій друг, котрий прийшов привітати мене із
святом. За це мене покарано на 50 рублів штрафу — за те
нібито, що я правив Службу Божу, так було написано в

521

документі, за яким я платив штраф. Скільки це — мало чи
багато? Це моя одномісячна пенсія, котру я заробив, пра-
цюючи все життя. Якби мої друзі мене не підтримали, то
я мусів би місяць прожити надголодь. Мені можна моли-
тися лише в церкві, де править службу державний урядо-
вець, що вдає із себе панотця.

Ваша газета «Вільна Україна» більше як 40 років об-
ливає брудними помиями ієрархію Української Католиць-
кої Церкви, члени якої вмирали за Христа по тюрмах та
казематах. Тільки навіть усі безбожники світу не змогли б
відібрати славу, що є надбанням Католицької Церкви, за
котру вони вмирали. Розгромлена Церква не може боро-
нитися, тож я і вважаю за свій обов’язок опротестувати
брехню, котра сиплеться зі сторінок газет, як з рогу до-
статку. Мої товариші, котрі їхали до Москви, щоб до-
говоритися з радянською владою про співіснування, по-
вмирали. Я один їх пережив, і я йшов на смерть за свої
релігійні переконання. Я вірю усім серцем, що для укра-
їнського люду найкращою є та віра, котру прийняв Київ-
ський князь Володимир. Тому що в цьому — Божа сила.

Володимир не міг прийняти православної, у значенні
схоластичної, віри, тому що її ще не було на світі. Вона
з’явилася лише за 66 літ після того, як Володимир охрестив
свій нарід, або за 39 літ після смерти Володимира. Він мав
Римську Церкву за свою матір-навчительку й посилав до
Риму 15 разів делегації.

Хай ця дрібна піщина в обороні Української Церкви
буде протиставленням Московському патріярхові, котрий,
так як і його попередники, пробує знищити український
нарід. На жаль, він творить далі їхні діла. Наймогутнішим
засобом пригнічення українського народу є Російська Пра-
вославна Церква. Панотці — це працівники КДБ, котрі
наживаються, пригнічуючи свій нарід. Це — оборона мене
й Католицької Церкви, що їй я намагався вірно служити
54 з половиною роки.

Будзінський Григорій Антонович

м. Львів, вул. Спокійна, 4

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу, переклад з ро-
сійської.

522

Постанова ЛГ° газі

про накладення адміністративного, стягнення
19ТБЇ. € ^4» _ м іс., дня

М?<им«.ч*аи гггч Рцамсан РЯЧ

(посада, оргая?. аванвя. прізвище)

розглянувши протокол на гр.

Бу : цяис<<яй Гри г о нл зАв? о»

(прізіпще, ім'я

та по бітькоіі)
ДНЯ

, КІС.

народження 19 *^оку,

проживає УЧ.СлСзСО НйЛ $ ОООІЇЧтХ
працює пеяоионер

/■ВИД ПІ1ПППСМГТВІ ТГТВІПВП вгіл п

який

(назва підприємства. установа або організації, посада)

Встановив:

■Ьуд зйиС<с и а .. І1А ^. ір вгд д ; и рел і тиознмя

шо гр.

(■канта місце і тіс порушення ті і тому іоко полатає)

Лівія відрізу

Розписка в одержанні постанови

Копія Оригіналу: Архів «Смолоскипа»

Факсиміле постанов про оштрафування о. Г. Будзінського
за правлення богослужінь у роках 1961-1983.

523

докір штрафу пасаті букаиіл)

Штраф повинен бути внесений до установи Держбанку у 15-деиннй
строк з дня вручення цієї постанови: квитанція про сплату штрафу
представляється службовій особі, яка прийняла постанову. В разі не-
сплати в зазначений строк, штраф стягується у безспірному порядку.

Ця постанова може бути оскаржена до районного (міського) народ-
ного суду за місцем проживання порушника у 10-денний строк з дня
вручення постанови.

Підпис

Лінія відрізу

— — 1 1 " 1 — і » і

Постанову № про накладення адміністративного

стягнення від 197^ р. одержав

(підпас)

« » 197 р.

Рідеііаська р»ідруж«рад. Зш. М 4327—15.000

524

ПОСТАНОВА Л г ° ... 25

Адміністративна комісія при викояхомі Радянської районної Ради народних депутатів м .Львова,
:кладІ голови Бежука И» М.

в складі голови
та членів комісії

розглянувши протокол на гр.

Будаинсхого Григория Антояозкча

і£5 року народження, що прожимс У м. Львові по вул. СпОКОЯЯОЯ
буд. ЛЛ ** квЛ’» , працює НЄ ра^ОТВ'і Т

ВСТАНОВИЛА

Будаиясхіл Г.А. ароводіід в своє* квартира бо'.-ослутг'гнге-
7.01.32

чим порушив

ВЄТ?ТВЄЧ!!О л .?И 33 НАПУХНИ* ЗаКОЯОХаГЄЛСТВС О Т5Є.ТУ.ГЇ03ЧЬ’Х

На підставі вищевказаного І керуючись ст. 19 «Положення про адміністративні комісії при вико*
кавчмх комітетах районних, міських Рад народних депутатів УРСР>, адміністративна комісія

ПОСТАНОВИЛА:

На гр. Будзинг.хаго Г.А. р

ііиЩл

речові локаїн 1

Копію постанови направити до відома

накласти ад^:(і:стратнвче стягненчя

7 7 '

Штраф повинен бути внесениЛ у відділення Держбанку СРСР (вул. Копсрніка, 4) або в одну
з ощадкас міста в 15-деиннй строк з дня вручення даної постанови. Квитанція то оплату повинна
бути представлена в адміністративну комісію не пізніше.. " !98 р. У випадку неспла-

ти штрафу в указіинП строк, штраф буде стягне ю в безспірному порядку.

Ця постанова може бути оскаржена в 10-деииііР. строк з дня її вручення в нарсуд Радянського
району м. Львова. .

Голова адмІнІстратнаиоГ комісії

525

РОЗПИСКА

Постанову ,4 ^ про накладання адміністративного стягнснна від .. ^1 .. КИ> е Р* 193

одержано „ “ 198 р> 5

Підпис

ат'їн « аг, ют - м нп-аа г.

526

ПОСТАНОВА № 7*_

января

_ 1 98 р.

м. Львів

Адміністративна комісія при виконкомі Радянської районної Ради народних депутатів м .Львова,

о склад. ГОЛО.Н Я. Я.

та членів комісії

^гдзінского П>агор«я Антоновича.

розглянувши протокол па гр.

19 року каооджеинк, що прожноае у м. ЛьаовІ по аул.

Спокодвоя,

буд. .V»,

кв.М*

працює

пенсіонер

ВСТАНОВИЛА

Г р ^ГДЗі нскмя Г.А» 9.01.82 проводці в своея квартнре (Зогослудеил е

Ука* ПВС от 26.05.66. "06 адикжстратявноя отватственностн

чим порушив

за наруяення закон-во о реліггюзних культах”

На підставі вищевказаного І керуючись ст. 19 '«Положення про адміністративні комісії при вико-
навчих комітетах раЛонннх. міських Рад народних депутатів УРСР», адміністративна комісія

ПОСТАНОВИЛА:

Будзінскоро Г.А.

На гр.

накласти адміністративне стягнення

речові докази С ** • 'І* Іі 'О*

Копію постанови направити до відома

і писі* ! / / 1 * і ‘і'С £ і і - \ //

Штраф повинен б>тн внесений у відділення Держбанку СРСР (вул. Коперміка, 4) або в одну
з ощадкас міста в 15-денннП строк з дня вручення даної постанови. Квитанція про оплату повинна
бути предст авлена в адміністративну комісію не пізніше.. ^ 198^р’. У випадку неспла-

тн штр^З°1^зЗу строк, штраф буде стягне ю в безспірному порядку.

вутн оскаржена в 10-денняй строк з дня її вручення в нарсуд Радянського

рак

Голова адміністративної комісії ‘ /^)(с О 1 /

- РОЗПИСКА

Постанову Лг про накладення адміністративного стягнення від

одержамо „ ,198 р. \

28.

01.

.198 г

Підпис .

Л«І»И .. МІ. .. Ш — ж ХІІ-И ш.

527

м. Львів

е 6/ П О С ТЗ^ НОВА №.

Адміністративна комісія прк виконкомі Радянської районної Ради народних депутатів м Львова,

• складі голови

та членів комісії

розг/З^вши протокол ка гр.
19£ІР°*У наїждження, щ<<й(

м. Львові по вул.7

У//і£о~

'ПчІО-к^-и -'Сиі.

) в <& {^ов фяі

^ сііУ Аіи / .

;То70 (**£/&« €/■(*■ е

0Л-о2о

На підставі иишсвказаного і керуючись ст. 19 «Положення про адміністративні комісії при вико-
навчих комітетах районних, міських Рад народних депутатів УРСР», адміиістратйвна комісія

гетах районних, міських Рад народних депутатів УР
7М>ІС Т хЯ.Оу/а Л А :

амініс'тоативне стягнення

А~£> 7?г/*гл

речові докази

Копію постанови направити до відома

Штраф повинен бути внесений у відділення Держбанку £Р£Р (ку л - Копе^яіка, 4) або в одну
з ощадкас міста в і^-деодр^^Р 0 * 3 дкя вручення даної посТайовн. Коханців— лр& оплату повинна

## Л ^ і\\г 4

бути представлена^ їішжс^атнвну комісію яе пізніше., •• 198 р. У випадку неспла-

ти штрафу в укІ^амніГ^роіц .І^Ттраф буде стягнено в безспірному порядку.

.}• °\ Г ,я Г:п Л /і т *

Ця постанов^ - може' буМс оскаржена в 10-денний строк з дня її вручення в нарсуд Радянського
району м. Львовй^^]! - ^^''

^ - Голова адміністративної комісії ~

528

ПОСТАНОВА №^се

— 1 |98 ^і’ «. льві.

Адміністративна комісія при виконкомі Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова,

в складі голови -

та чле.ио комісії

</ / (У / т * 7 У

розглянувши протокол па гр. ££/їіЬ&А & — г**?-*^^

іаро:

Суд .V»

'ЧУ<7 ^ /О ^

!^*Гроку народження, шо проживає' у и. Львові по пул. І ?- #

ко. V» працює — ЛСб/їб-СС&С—

пгтаилпмттд

ПОСТАНОВИ Л А:

На гр. накласти адміністративне стягнення

!Ш_ /ШЛар ? а о /?л

речові докази
Копію постанови направити до відома

Штраф повинен бути внесений у відділення Держбанку СРСР (вул. Коперніка, 4) або ■ одну
а ощадкас міста в 15-делннй строк з дня вручення даної постанови. Квитанція про оплату повинна
бути представлена в адміністративну комісію не 198^р. У випадку неспла-

тн штрафу в указаний строк, штраф буде стягнено * $ рЗк^рінщ'^иЬу ядку.

Ця постанова може бути оскаржена в 10-деніікіР^ром'9^дн^'и^учення в нарсуд Радянського
райої.у м. Львова. -

Голова адмінІстративноҐ^ЬмТ^і

529

ПОСТАНОВА

,~Г- ОН і 9 з з р.

м. Львів

Адміністративна комісія при виконкомі Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова,

. «МЛ. голо.,, О. М

та членів комісії

розглянувши протокол на гр.

го 2рі/г<о/2//.9 Лл/Го^о/ \

І9^року народження, що прож^і^ае^у^м. Львові по “У л *
буд М — ^ -- “ *

В ЯКОСТІ —

<Г /Т *МгО*у ЛУЩ Я-

КЯ. V

працю*

//С/О

що гр.

ВСТАНОВИЛА

?■/

;з / растре

С<?^£=

С ОСІрО. ге {У.*'Є Я- У<-У

о Г у/ 9 6* ? .

ггроУа^еууГ рр ли?(уду~

'<0<?^0?0 Ґ’оУр/о.

чим порушив

М?*£—Л

На підставі вищевказаного і керуючись ст. 19 «Положьііня црг. адміністративні. иЬ'місГ (Три вккскііі-
чнх комітетах районних, міських Рад народних депутатів УРСР». адміністративна комісія

На

- -&П

ПОСТАНОВИЛА:

>су^с*-о'го , ■/.

речові докази

Копію постанови направити до відома

/ * ' " ~ накласти адміністративне сг*р*сЯЯя

/иійуА У <><о

^ Іґґклї^Щ)

Штраф
з ощадкас мі

" 0 У^П.’ І ™.'? *»«*«* У

відділення Держбанку СРСР (вул. К опе Р м ^ к< > 4 ) вб ° в 0ДН У
дня вручення даної постанови. Квиинціїг про оплату поінінна
— Г_і_ 19£Мр. У випадку несила*
порядку.

вручення в нарсуд Радянського

лова адміністративної номіс 1

РОЗПИСКА

п .. Є У & -5"

Постанову Лв про накладення адміністративного стягнення від •

оГ

-І9*3р.

одержано ...

-19Р р.

гуіс

л«пхв а. пі. т. аойо. м-Уіііаа р.

530

СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО
ДІЯЧА ЙОСИФА ТЕРЕЛІ

21 грудня 1976 р. український релігійний і правозахисний діяч
Иосиф Тереля написав відкритий лист до Ю. Андропова, голови
КДБ СРСР. У свойому листі він розповів про становище УКЦ
на Україні та про умови свого багаторічного ув'язнення.

ВІДКРИТИЙ лист

Голові КДБ при раді Міністрів СРСР Ю.В. Андропову

від гр. України Йосипа Терелі

«До чужого ярма не впрягайтесь з невірними: бо що
спільного між праведністю та беззаконням, або яка
спільність світла з темрявою Л

(Другий лист Ап. Павла до Коринтян, 6:14)

Юрію Володимировичу!

Вам можуть впасти в око вище наведені слова єван-
гельського Апостола Павла, і Ви погодитесь з тим, що
дійсно у нас з Вами мало спільного — Ви можновладець і
один із тих, за спинами яких беззаконня творить свій вла-
сний «з а к о н» — «будь мені другом, або я тебе вб’ю». Я
за переконанням — Людина. За віросповіданням — хри-
стиянин, точніше український католик, уніят. Так, той уні-
ят, що не має офіційно признаної Церкви; той уніят, якому
під страхом тюремного ув’язнення заборонено відправляти
культові молитви та дії — сповідатися, христити дітей,
каятись та святкувати церковні свята, щоб йому не було
вказано згори: «войовничий католик».

Українська Католицька Церква у катакомбах!
Кому-кому, а Вам це добре відомо. Хіба не дивно — доба
Діоклетіяна давно минула, маємо XX ст., а українські ка-
толики в катакомбах. (Печерники є і багато інших христи-

531

янських общин та території СРСР). Та мова йде власне
про мене особисто і про Вас. Ще з моїх табірних протестів
і заяв моя родослівна Вам добре відома, але Вам слід
нагадати ще раз, хто я. Я один із тисяч інших християн,
які відчули на власній шкірі Ваш можновладний кулак.

Я родом із Бойківщини. Родився в 1943 році, під час
окупації Карпатської України Угорщиною. За своє коротке
життя я переживаю третю окупацію. Виріс у сім! кому-
ністів. Мій батько в 1949 році організував перший колгосп
на Волівеччині, у тому ж 1949 р. бу поранений, як офіційно
говориться — «бандерівською кулею». Мати закінчила
Вищу партійну школу при ЦК КП України, — як бачите,
родитись «буржуазним націоналістом» я не міг. Мене з
дитинства вчили любити і поважати рідне село, хату — з
часом це обернеться «злочином» проти устроїв радянської
суспільности. Я ріс сліпим і німим, як інші. Одне, це я
любив ходити до церкви з бабусею; з часом дитяча ціка-
вість також стане «злочином». Вперше я відчув ненависть з
боку іноземця, дорослої людини в 9-ій клясі — до закін-
чення тої кляси залишилося два місяці. Сталося так, що
мені сказали, що я «задрипаний гуцу л», на що я
своєрідно відповів — плюнув в обличчя. Плювати в облич-
чя не вільно, потрібно було мовчки не витирати своє. Три-
чі мене виключали зі школи, і всі три рази за «хуліганство»

— хуліганство, яке в СРСР не прощається навіть дітям.
Починаючи з 9-ої кляси по сьогодні за мною ходить вели-
кодержавне гасло: «Нє стал на путь ісправлєнія».

У 1961 р. після закінчення будівельного училища я вже
стояв на «учоті», ходив відмічатися двічі на тиждень в
Управління МВС УРСР, вул. Короленка 15, кім. 7. У 1962
р. я був засуджений по ст. 222, ч. II та 223, ч. II строком
на чотири роки ВТТ. У 1963 р. 4 січня тікаю з Ужгородської
тюрми п/я 128/72 — мене зловили. Новий суд і новий строк.

— п’ять років суворого режиму ВТТ, і як попердив пол-
ковник Білий з обласного управління КДБ: «Єщо раз, і тьі
не вьікрутішся...» У 1965 р. знову тікаю, не цей раз із табо-
ру п/я 128/59 м. Піщанка. Втік. На волі пробув сім місяців.
Жив під чужити прізвищами. У 1966 р. матері сказали
представники КДБ, що якщо Йосип прийде з каяттям, то
все буде прощено, бо він ніяких злочинів не вчинив окрім

532

втеч. 28 лютого 1966 р. я з’явився з каяттям в обласне
управління КДБ м. Луганська (Ворошиловград). Як прий-
мають каяття, Вам добре відомо. Перше — се розповідж
про всіх, хто цікавить КДБ, далі каяття із засудженням
«прошлого». Потрібно відмовитись від усього.

— Крестік снімі! — какая то повінна?..

1-го березня 1966 року мене було арештовано і від-
правлено етапом до вінницької тюрми, де нач. тюрми тоді
був полк. Каширін. Тюрма мене зустріла «радо»: вже на
другий день по прибутті я отримав 15 діб карцеру для
«акліматизації», як повідомив нач. оперативного відділу. 7-
го травня суд — 7 років суворого режиму у ВТТ. В липні
мене до табору п/я 128/39 с. Ладишино. А в цей час КДБ
гарячково шукало «целі явкі с повінной...» Уже з перших
хвилин мого перебування в таборі розпочались репресії.
Тільки но я переступив поріг брами табору — Терелю вбік
і хорошенько ошмонать. Всі регалії познімали. Так я по-
знайомився із ст. лейт. Ярмошем, моїм майбутнім катом.
Мене почали роздягати, побачили на шиї кульчик з Бо-
жою Матір’ю — зірвали. За те, що осмілився провадити
«наглядну пропаганду» — 15 діб ШІЗО. По виході із ШІЗО
— нові репресії. В’язням заборонялося розмовляти зі
мною, ходити, «уєдіняться...» Кожного ранку деж. офіцер
зачитував перед шеренгами зека, що я бандит і що я тут
на перевихованні, з мене буде вибито «бандеровский дух».
Одного дня, в серпні місяці — за цей час я встиг відсидіти
1 місяць і 15 діб ШІЗО — перед обідом усіх віруючих
християн наглядачі зігнали в їдальню. Ніхто нічого не
підозрював. При цій акції присутніми були нач. режиму ст.
лейт. Ярмош та замполіт табору кап. Тарчевський. Ярмош
наказав всім вегетаріанцям вийти на сцену, де стояв «стіл
для тунеядців». Вийшло 10 осіб. — Терелю посадіть на
стілець перед усіма, — наказ було ретельно виконано. Де-
в’ятьом, що лишилися, було пов’язано руки і ноги теле-
фонним дротом до стільців, після чого наглядачі почали
«годувати» віруючих в’язнів євангелистів. В’язням почали
заливати рот непорзним — начальство у цей час «надрива-
ло животи. ,.»Після того, як усіх «нагодували», дано ко-
манду, щоб Тереля попробував м’ясної юшки сам, бо на-
глядачі вморилися, але перед їжею помолився, бо всі хри-
стияни моляться. Мене оточили тісним колом, віруючих

533

зігнали в те коло, щоб усі бачили, як потрібно їсти само-
му... Я зачитав вголос молитву: «Господи Боже, поможи
нам грішним витерпіти діянія нечистого». Мене збили з ніг
і почали бити. Так я опинився в карцері до «виправлення»...
В той самий день до «виправлення» було запроторено віру-
ючого Церкви Христової, свідка Бога Єгови Возного та
православного А. Бойка — (в 1969 р. Бойка за написання
книги «Людина — людині» та за організацію табірної орга-
нізації засуджено до розстрілу). У карцері почалось мор-
дування. Нас заставляли протягом робочого дня носити
гранітні брили, що були «розкидані», і вкладати на купи, в
камерах трьома прутиками згрібати налиту туди воду, щоб
було чисто, нас заставляли цілими днями стояти на одно-
му місці. Через місяць нам заявили, що табірна комісія не
може нас звільнити, тому що ми не стали на шлях виправ-
лення. Кожного дня о 10 год. ранку майор Платонов —
нач. табору, ст. лейт. Ярмош, кап. Тарчевський та кап.
Волосенко — нач. служби нагляду із свитою наглядачів
приходили у карцери і чекали, коли їхні «жертви» попро-
сять вибачення «зізнаються» у своїх провинах. Моя вага
через два місяці почала дорівнювати 49 кг. Годували через
день по формі:

«10 — В»

1 . 400 гр. хліба (спец, хліб)

2. 200 гр. баланди

3. 15 гр. солі

4. 63 гр. риби (гнилої тюльки).

В листопаді випав сніг, почалась ожеледь. Сніг із до-
щем та холодний вітер прошивав наскрізь нашу літню
форму; за те, що ми підкладали на плечі рушнички і тим
порушували «форму ношенія одєждьі», нас страшно били.

3-го листопада (сей день я ніколи не забуду) мене ви-
вели раніше за інших. У коридорі заставили роздягнутися.
Я роздягнувся. У цей час Ярмош з наглядачами стали в
коло, я думав, що мене будуть бити — та ніхто не бив.
Волосенко спитав, чи то правда, що християни христяться
в воді — я не знав, що відповідати... Потім наважився і
відповів, що так. Мені сказали, щоб вийшов надвір. Я став
одягатися, та в мене одяг вирвали і «пинками» погнали на
вулицю. Загриміли засуви камер, почали виводити інших
в’язнів. Коли я вийшов у двір, мене облили водою, дали в

534

руки ікону Єрусалимської Божої Матері, що її у мене було
відібрано разом з Євангелієм ще у вінницькій тюрмі, і
заставили стояти перед в’язнями, які не хотіли ставати на
шлях виправлення. Мені заявили, що мене спасе всесиль-
ний Ісус Христос. Дехто з віруючих почав плакати і вго-
лос молитися — за «сочувствіє» бандеровцю їх тут на
місці й побили.

Я молив Бога, щоб вистояти і не впасти. На обід усіх
загнали під піддашшя і почали розливати баланду; на хо-
лоді варево враз вистигло. Мене залишили «подумати» на
«робочому місці» — я тоді ще не знав, що то буде моїм
робочим місцем два місяці без 4-ох днів — ЗО грудня мене
вивезли у вінницьку тюрму, а звідси у тюрму м. Одеси.

У грудні місяці мене кілька разів виводили в зону, де
перед строєм зека вичитували мої «гріхи» і попереджали
в’язнів, що якщо кого-небудь побачать поблизу карцерних
двориків із хлібом у руках, то такий в’язень піде на місце
Терелі або Бойка.

У 1967 р. Кіровоградським обл. судом мене було засу-
джено строком на 8 р. суворого режиму у ВТТ за «тенден-
ційне висвітлення історії України та наклепницькі вигадки
на політику уряду і партії...» Мої вірші, записи і навіть
думки — все це стало матеріалом для доказу злочинної
діяльности з метою побудови «так званої самостійної
України».

Цікаво? Невже ніхто не знав, що тим самим порушу-
ються радянський закон і права, гарантовані Конститу-
цією? Знали і порушували — се сталінізм у новій формі.
Мені важко писати і описувати всі подробиці знущань,
яких я зазнав від офіцерів та рядових МВС УРСР. Навіть
слідчі органи кіровоградського упр. КДБ жахнулися. Всі
вище згадані злочинці у формі МВС проходили «свідками»
у моїй справі, і хоч як не гірко було визнавати судові — у
вироці було написано, що адміністрація табору «іздєвалась
над Терелей И. М.» — оце і все. Іздєвалась! Я тоді не
знав, що «іздєваться» можна і офіційно, по закону. У
Кіровограді мене ніхто не бив, на мороз не виганяв і не
обливав водою. Зате обласний прокурор Дятлов у присутно-
сті нач. слідчого відділу КДБ Снєсаренка та в присутності
слідчого ст. лейт. Медведєва зачитав мені «Постанову о
методах физического воздействія» і роз’яснив, що все це

535

застосовується в тому випадку, якщо на підозрюваного є
певні матеріяли його злочинної діяльности, які є небезпеч-
ними для державного устрою, і він відмовляється давати
показання. Не мені Вам пояснювати добре відому проце-
дуру, і Вам добре відомо, чому мені випала така «честь»...
Два роки мордували мене органи КДБ, на цей раз уже
офіційно, домагаючись, щоб я визнав себе членом ОУН,
знаючи, що я ніколи не був і не міг бути членом організа-
ції, яка була розгромлена доблесним КДБ ще тоді, коли я
мав три роки. Щоб я зрозумів, що зі мною не жартують,
мене посадили до карцеру — 15 діб. У карцері кожну
годину мінялося повітря — то холодне, то гаряче; тут я
захворів на гіпертонію та геморой. Ще до суду наді мною
матері сказали, що Йосип отримає 10 р. Коли мама спита-
ла, для чого тоді суд, якщо все відоме наперед — їй відпо-
віли, що мені потрібно покаятися, то, можливо, що мене і
звільнять, але для цього потрібно вплинути на мене. Суд
тривав чотири дні — три дні мама була присутня на судо-
вому засіданні — суд за закритими дверима! Я з своїми
однодільцями — Запашним Юрієм, сином відомого естрад-
ного артиста, та сином секретаря райкому м. Бойканур
Сейфутдіновим Алімом Хабіровичом — відмовились пись-
мово від судового слідства як брехливої і облудливої офій-
ційности; нас насильно стягали до судової залі в наручни-
ках, побитих і босих...

Скажіть, де ще є таке завзяте ставлення до своїх обо-
в’язків, адже ми офіційно відмовилися від суду, на що
мали гарантовані вашими законами права?

Мати дивилася на все це знущання впродовж усього
«суду». Коли їй надали слово, щоб вона подіяла на мене,
мама сказала: «Волію бачити тебе на ослоні розп’ятим,
чим у їх руках живим». Суд виніс рішення:

«Тереля И. М., будучи малолеткой, бьіл втянут у пре-
ступную группировку, кроме побегов никаких преступле-
ний не совершал; учитьівая его молодость и т. д. особо-
опасньїм рецидивистом не может бьіть признанньїм и (суд)
определает меру наказания сроком 8 лет строгого режими
ИТЛ — нач. срока 10. 8. 67 г.»

Рік і п’ять місяців пропало безповоротно, пізніше мені
скажуть, що на суді попутали дати, але цю «помилку» так
ніхто і не виправив.

536

Так я потрапив у «Дубровлаг» Мордовської АРСР, в
«удєльноє княжество» генерала Громова, старого берійовця
і сталініста, якого у свій час минула караюча рука Закону.
10 березня 1968 р. я прибув у табір 385/ 11 ст. Явас, де нач.
табору був майор Спірін.

На третю добу по прибутті мене приділили у ШІЗО —
10 діб. На той час у мене розвинулася шлункова хвороба,
хвороба печінки — майор Біскайкін, навідавшись до ШІЗО,
сказав, що я там і подохну... З весною мене, Лесіва Яро-
слава та Володимира Кульчицького завезли у місцеву
тюрму при жіночому таборі 385/2, де нас зустріли кап.
КДБ Русин Петро та майор Круть. Коли мене ввели до
кабінету, майор Круть почав «кричати», на к. Русина, що
чого той витрачає час на «цього бандита», сволоч треба
було вже давно розстріляти, влада даремно тільки хліб на
нього витрачає, на що Русин відповів, щоб Круть вийшов
і залишив нас одних. Майор вийшов. Капітан підійшов до
мене і повів, що се старий сталініст і наволоч, і щоб я не
звертав на нього уваги і т. п. Далі повів розмову про те,
що якщо я піду на співпрацю з КДБ, то мене через рік
звільнять, дадуть жінку і добре їсти. Щоб я подумав і дав
«ниточку», бо моя справа не закінчена і мені краще у
всьому зізнатися, щоб потім не було гірше...

Коли я відповів, що ніякої ниточки нема — Русин став
погрожувати, що се не Україна, що мені тут скоро «обла-
мають рога», і що, якщо я колись і звільнюся, то буду
працювати тільки на ліки. — «Ти тут посинієш і позелені-
єш, здохнеш і гроба по тобі не буде». Говорить: «Поки
закінчиш строк, ми Україну русифікуємо» — на що я йому
відповів, що я на Україні русифікованій не збираюся жити,
я буду жити у Росії і українізувати її. Ся фраза коштувала
мені п’ять місяців ПКТ. У ПКТ у мене розвинувся параліч,
у грудні мені відмовили ноги... У тому ж місяці мене
перенесли до табірної лікарні, де тоді нач. сан. частини
була капітан Єремеєва. Під час обходу Єремеєва почала
бити себе у груди і кричати на мене, що вона впершу чергу
чекіст, а потім лікар, що я «сволоч бандеровская» і що
вона мене скоро поставить на ноги. Через три доби у мене
розпочалися сильні кровотечі — кров пішла горлом і но-
сом, через тиждень із правого вуха, — дало себе знати все
те, що я переніс з 1 березня 1966 р., з дня моєї добро-
вільної здачі до рук КДБ.

537

Але все ж змушені були завести мене у центральну
лікарню на ст. Барашево 385/3, де мене помістили в окрему
палату. Через два тижні криза минула. Перед новим 1969
р. до лікарні привезли д-ра Горбового, у нього була хво-
роба серця, як земляк він прийшов навідати мене у палату
(я не ходив — параліч прогресував), хтось написав донос.
Приїхав кап. Русин і наказав вивезти мене із лікарні, але
якщо я хочу лікуватися, то повинен сказати, про що роз-
мовляв з д-ром Горбовим. Я відмовився з Русином роз-
мовляти. Через годину мене положили на носилки і від-
несли на залізницю, де помістили на дрезину і привезли до
табору. В цей час мама вимагала, щоб мене лікували і
щоб нам дозволили листування та побачення — писала
скарги та петиції. Починаючи з 1. 3. 1966 по 12. 5. 1969 р.
я не отримав і не мав змоги написати жодного листа.
Офіційна відповідь майора Спіріна матері була така:

«Ваш син Тереля И. М. в данное время здоров и
скоро вам напишет».

Нач. ЖХ 385/ 11 майор (Спірін)

Влітку 69 року мене перевели в табір ЖХ 385/ 19, де 25
вересня разом з Радиґіним А., Семенюком Романом, Заті-
к’яном Степаном засудили кожного до трьох років тщрем-
ного режиму, нібито, за те, що ми готували втечу... Через
місяць ми прибули до Володимирської тюрми ст.-2. Перше,
се нас посадили на знижену норму харчування. Після
двомісячного сидіння на зниженій нормі у мене знову
почали прогресувати хвороби. Начальник тюремної лікар-
ні підполк. Бутова Єлена перевела мене у лікарняний кор-
пус N 0 . 2. Помістили у 21 камеру, камеру перед сим добре
провітрили, так що на стінах лежав іній, після чого з мене
зняли все «тепле», відібрали ватяник, бо у лікарні не
«п о л о ж е н о». Через тиждень ст. лейт. Обрубов, пред-
ставник КДБ, наказав вивести мене з камери і перевести в
загальну, тому що я не став на шлях виправлення...

Я написав протест на Ваше ім’я та копію його на ім’я
ген. сек. ЦК КПРС Л. Брежнєва.

У протесті осмілився зрівняти режими утримання та
норму їжі у німецьких конц. таборах з Вашими, радянсь-
кими, та нормою їжі сторожових псів — сторожовий пес
отримує до 1 року:

1. 500 гр. білого хліба

538

2. 2 яйця

3. 180 гр. цукру

4. 500 гр. молока

5. 20 гр. солі

6. 380 гр. каші

7. З кг. м’яса

(Витяг із журналу «Наука и жизнь» за 1969 р.)

Мене за цей протест направили на комісію до обласної
психіятричної лікарні м. Володимира. Комісія визнала
здоровим, але фізично замореним. Мене знову помістили
в лікарняну камеру і почали годувати — кадебіст Борис
Владімірович (прізвища не говорив) сказав, що я їх «по-
зорю» і мене будуть годувати до тих пір, поки я не трісну...
По тюрмі «хтось» почав пускати чутки, що я агент КДБ,
що я «карпатський жид», який проліз в українську справу.
На стінах боксиків у бані появилися гасла: «Тереля —
жид», «Тереля — КДБіст». У новому протесті я заявив про
травлю — мене почали відкрито тероризувати, погрожу-
вати, що будуть судити, а вкінці майор Золотов сказав, що
мене змішають з «мусором».

П’ятого січня 1972 року на мене та Зіновія Красівського
було відкрито кримінальні справи: N 0 . 33 і N 0 . 34 — слідчі
капітан Плєшков та нач. слідчого відділу обласного управ-
ління КДБ майор Євсеєв і перекладач ст. лейт. І. А.
Сидорчук з управління КДБ УРСР. Красівського звинува-
чували за написання збірки віршів «Невільничі плачі» та
поеми «Тріюмф сатани». Мене за розповсюдження творів
Красівського та написання власної збірки «Гіркота».

Так після суду над С. Караванським у тюрмі почали
знову судити українське слово!

Вкінці липня к. Плєшков сказав, що я подохну на «веч-
ной койке» у Казані... Моя участь, як і участь 3. Красів-
ського та Ю. Бєлова були вирішені: Інститутом ім. Серб-
ського у Москві я був визнаний психічно хворим.

* * *

«Я за ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А
хто видержить аж до кінця, той буде спасений».

(Єв. від Марка, 13:13)

539

8 грудня 1972 року я прибув у спецлікарню уст. ЖХ
ЯО 100/5 Сичовки. Над виходом брами величезний пля-
кат, на якому кривавими буквами слова: «На свободу с
чистой совестью». І се у спеціяльному концтаборі для пси-
хічно хворих!!! У п’ять рядів колючий дріт, два паркани з
вежами для вартових, собаки, зовнішня і внутрішня охо-
рона з автоматами у руках. Одинадцять величезних дво-
поверхових бараків, у яких розміщено зеків, або як ще
кажуть «псіхів». Псіхи розподіляються на політиків і кри-
мінальних: — кримінальні — се ті, що стали на шлях
виправлення: політики — ті, яких треба ще «виправляти»,
а то й просто вбити.

Кримінальний злочинець за подвійне вбивство (вбив
вагітну жінку на 9-му місяці) — виписаний з Сичовки за
рік, а «клеветнік» Жук В. відбув п’ять років...

Ніч. Сніговиця. Нас ведуть до машин («воронків»), на-
бивають до знемоги. Все це було і до цього, але тут, на
цій ось нічній станції все це виглядає чорним і якимось
важким, позбавленим усього людського, відчувається на-
хабність солдатів і служби нагляду — ми геть безправні!
За нас, наше життя ніхто не відповідає! У брудному, схо-
жому на бункер будинку (у цьому будинку чекали знищен-
ня приречені польські офіцери в 1941 році) — нас роздяга-
ють, і наглядачі по троє заводять на «прийом», і се серед
ночі. У кімнаті п’ятеро осіб, одна жінка у білому халаті
(Царьова, дружина садиста Царьова); які вони тут недо-
речні, інші — у формі військовиків. Перед ними лежать
«справи», кожного з нас. Заходжу і спиняюся біля дверей.

— А зто что? Второй раз по 70 ст., два побега — скажи
спасибо, что жив остался. Должен помніть, что здесь лагер
для особо опасних преступников. Начальству подчиняться
без слов. — Я мовчу...

— Жидок? — питається ст. лейтенант. — Я мовчу. —
Что, разговаривать с нами не хочеш? Сволоч! В Израиль
захотел!.. — Відповідаю, що українець з Карпат. — Зна-
чит карпатский жидяра, порядочньїе хахльї не будуть под-
ривать государство.

Мене призначили у 10-е відділення до нач. відділу
стар. лейт. Буть Юзефа Казиміровича. Ранком о 11 го-
дині викликає нач. відділення. «Санітари» (кримінальні
злочинці) приводять до кабінету. У кабінеті двоє. Знайо-

540

мимося — Кушаковський Ігор Ноєвіч, головний лікар, та
Буть Юзек Казимірович. Питаються, на що скаржуся і яка
у мене хвороба? Відповідаю, що торбує печінка та шлунок.
Мене перебивають і питають, чи я згідний з діягнозою —
кажу, що так, згідний. Буть наливається кров’ю і кричить,
що вони тут вирішують, що, хто, який — мене будуть
лікувати «кулазіном», виб’ємо всі мозки. Ідіть...

Через два тижні приїхала мати з сестрою Наталкою на
побачення. Ведуть і попереджають — розмовляти тільки
російською мовою, про справу ні слова, про лікарню ні
слова, у противному разі — «кулазін».

Коли мене привезли до Сичовки, я важив 52 кг. (мій
зріст 173 см.). Розмовляємо, перестрибуємо з п’ятого на
десяте — ромовляємо рідною мовою. Побачення припи-
няється. Мама вимагає перекладача. Нема. Десь виїхав, бо
він ще й Смоленськ обслуговує — (у Смоленській тюрмі
на той час з українців один Красівський). Мама сказала,
що буде чекати на перекладача. Беру передачу, її ретельно
обшукують, навіть цукерки ріжуть навпіл — і йду. На
другий ранок у передачі знаходжу фінський ніж, повідо-
мляю адміністрацію. Через 15 хв. у відділення вривається
осіб 10 наглядачів та «санітарів» — накидуються на мене,
б’ють і прив’язують до ліжка, — при цьому вимагають,
щоб я сказав, кого хотів убити?.. Рівно два місяці я був
прив’язаний до ліжка, кожної ночі наглядачі з «санітарами»
лікували кулазіном — били чоботами, ключами. «Звільнив
мене майор уп. КДБ Шестінський. Як заявив Шестінський,
він прикріплений до мене як шеф, і від мене самого зале-
жить, коли я «виправлюся» і зможу піти додому.

Всього у Сичовці близько 300 осіб з політиків, у 10-му
відділенні 24 особи — 70 інших кримінальні:

1. Євангельський християнин Крюиков з Калузької
обл., росіянин, засуджений у 1941 р. до розстрілу, пізніше
замінено на 25 р., у 1956 р. привезений на «лікування» у
Сичовку.

2. Махаєв Єлім, чечен, 1942 р. нар., правовірний му-
зулманин, керівник КОПЗ (Кавказької об’єднаної партії
звільнення) — засуджений грозненським судом у 1969 р.

3. Богданас — литовець, католик, підданий Німеччи-
ни. Від 1945 по 1948 р. був у превентивному таборі під

541

Вологдою. У 1948 р. вивезений у Норильські табори. Був у
спец, таборі для іноземців (8 тисяч осіб). Люди різних
національностей — вчені, інженери, офіцери різних армій,
їх заставляли прийняти громадянство СРСР і працювати
на державу. «Непокірних» — розстрілювали. На 1951 р. у
зоні залишилося 300 осіб. Богданаса перевели в централь-
ну лікарню, а звідси в 1953 р. у психіятричну лікарню м.
Казань, де тримали до 1962 р., після чого перевели у
Сичовку.

4. Жук Віталій, росіянин, запроторений до спец, лікар-
ні за «измьішления и клевету на органи власти».

5. Котов Леонид, росіянин, Істинно православний,
вперше засуджений у 1939 р., вдруге у 1945 р. до розстрі-
лу; розстріл замінено 10 роками. Відбував у горьковських
та мордовських таборах до 55 р. У 1956 р. знову схопле-
ний органами КДБ і засуджений стр. на 10 років — із 40
років тюрем та таборів Котов відбув 20 у спецлікарнях. У
1975 році замордований в Сичовці. Вічна пам’ять сину
Христовому.

6. Босе Давид Якович — шотландець, католик, за те,
що хотів виїхати на батьківщину в 1945 р., засуджений за
58 ст. Звільнений в 1953 р. і направлений на висилку в
Таджикську РСР, де в 1956 р. знову схоплений органами
КДБ, все те ж: вимагав виїзду на батьківщину. Визнаний
психічно хворим і поміщений у тюрму м. Казань, у 1962 р.
переведений у Сичовку. У 1975 р. у жовтні місяці звільне-
ний і направлений на місце висилки.

7. Кліщ Михайло, українець, уніят, 1941 р. народження,
засуджений по 62 ст. УКК. У 1973 році переведений з
Володимирської тюрми у Сичовку за малюнки та вірші. За
малюнок Т. Шевченка літом 1974 р. його було скатовано
— був прив’язаний і його почали «лікувати», як не став-
шого на шлях «виправлення».

8. Юрлов Дмитрій, росіянин, родом з м. Кірова, за-
судж. по ст. 190, у 1972 р. переведений за табірний бунт у
Сичовку.

9. Кудрявцев Євген, росіянин, житель м. Смоленська,

542

ст. 190 та виготовлення і кража зброї — відбув у черня-
ховській та смоленській спец. лік. 7 років.

10. Володій Анатолій, росіянин, ст. 70, в 1971 р., пере-
ведений з Володимирської тюрми за «клеветнические из-
мьішления». У 1975 р. повішений наглядачами у камері.

11. Лом-Лопата Іван Ф., українець — вперше засудже-
ний у 1942 р. за ст. 58 п. 10., у тому ж році визнаний
психічно хворим. Без вироку, без будь-якого документу
направлений в Тайшетські табори, де через 8 років був
засуджений табірним судом стр. на 25 років. У 1968 р. II
лагпункті ст. Явас за «оскорбление офицера» засуджений
на 2 роки із заміною режиму — визнаний рецидивістом. У
1969 р. переведений у Володимирську тюрму за збірку
поезій, а в 1970 р. у Сичовку — поет, пише російською
мовою.

12. Кукобака Михайло, білорус, притягнений до відпо-
відальности Володимирським обласним уп. КДБ за ст.
190, марксист.

13. Бондаренко, українець, Істинно православний, був-
ший секретар обкому м. Дніпропетровська, репресований в
кінці тридцятих років і 1949 р. притягнутий до відпові-
дальности табірним судом за пропаганду Євангелія, за-
суджений на 25 років. У 1951 р. переведений в табір Су-
хово-Безводний, Горьковської обл., а звідси до спец, лі-
карні в тюрму м. Казань. У 1961 р. переведений в Сичовку,
де в 1969 році був замучений адміністрацією 3-го відділен-
ня на очах в’язня Босса Д. Я. Вічна пам’ять синові і слузі
Христовому.

Що таке Сичовка? — Це те, чому Дайте позаздрив би
на типажі та описи спец, пекла... Санітари за будь-що
били і знущалися над «псіхами», особливо євреями, почи-
наючи з 1972 року, у тюрмах і таборах негласне переслі-
дування євреїв, знущання, побиття санкціонувалося табір-
но-тюремним начальством; — якщо ми українці націоналі-
сти, до недавнього були «шпіонами», то тут ми враз стали
«жидами» — бо «жиди» лиш хочуть «гибелі» держави (?).
Від «псіхів» відбирали посилки. Для сміху заставляли хво-
рих їсти живих жаб. Насилували хворих і тим сами вдово-

543

ляли свої статеві потреби — і все це для «сміху!..» Так, у
1965 р. бригадир санітарів третього відділення вбив молот-
ком хворого Сурґанова за те, що той просився до вби-
ральні — і що? Вбивцю перевели до іншого табору. У 1973
р. — весна і початок літа — за вказівкою нач. 9-го відді-
лення Єлени Леонтьєвної протягом двох місяців був мор-
дований хворий Смірнов — його кожної ночі «санітари»
та наглядачі били, в наслідок чого Смірнов помер. Треба
зауважити, що 40% наглядачів українці, але якщо розмо-
вляти рідною мовою, то не було ні одного, хто б міг бути
за перекладача, — кілька наглядачів було євреїв, так ці з
особливою жорстокістю відносились до своїх одновірців,
щоб бува власті не сказали, що вони співчувають «ізраїль-
тянам»; у 7-му відділенні садист Царьов замучив грузинсь-
кого єврея за те, що хотів виїхати до Ізраїлю — його
визнали психічно хворим.

Начальник четвертого відділення Лев Зеленєв, один з
трьох садистів табору, довів хворого Дакерса до того, що
той у пориві відчаю та самооборони схопив сокиру і пору-
бав двох санітарів, за що адміністрація мала можливість
встановити терор по всій «лікарні». У липні 21-го у запрет-
ці був розстріляний молодий зек Літвінов (21-го відбулася
втеча, учасником якої був Літвінов), — останній ще жив
чотири години (все це відбулося на моїх очах), та нач.
оперативного відділу ст. лейт. Тілка заборонив робити
операцію, бо він не стягнув показів про втечу.

Скажіть, у яких і де державах стріляють психічно хво-
рих? Ніде! Зате в СРСР це норма. До речі третього із
втікачів, Кабанова, також підстрелили, а вривізши до та-
бору, страшно побили — ось Ваше лице!

Політв’язня Юрія Бєлова, який проходив у мене по
справі N 0 . 34 та по справі 3. Красівського N 0 . 33, система-
тично мордовано весь час та погрожувано «вічним ліжком».
Бєлову під страхом кари забороняли спілкувати зі мною
та з політв’язнем В. Тітовим. Політв’язня Володіна, худож-
ника, росіянина, з відома опер, частини та нач. відділення
Царьова повісили літом 1975 р., а по таборі пустили слухи,
що останній сам покінчив життя самогубством.

Українського політв’язня, художника Михайла Кліща,
Царьов постійно тероризував. За період 1963 по 1973 р. у
Сичовці було вбито або скатовано 475 осіб — се ті, що

544

померли у Сичовці; (для переконання загляньте у книгу
прибувших на «речевому складі», де напроти кожного з
них у графі стоїть одне слово: «умер»).

Що я можу сказати? Тільки одне: страшно і гидко бути
громадянином країни, де людина — підніжжя для дося-
гнення панівних великодержавних, гегемоністських стрем-
лінь.

7-го квітня 1976 р. мене звільнено і... о парадокс! 26
квітня, видали мені пашпорт, мене визнають військово зо-
бов’язаним — повторилася історія із відомим політв’язнем
Буковським. Вдома мені не дали змоги жити. Мою дру-
жину Олену Терелю за місяць до мого звільнення вигнали
з роботи, анулювали прописку як «незаконну».

Скажіть невже прописка в СРСР може бути незаконною?

Коли дехто із моїх родичів, які проживають за кордо-
ном, вигукують: «Не може бути! Невже руські геть дурні?»
— мій дядько Фелес Іван, що змушений був емігрувати в
США з Братіслави після «празької весни», радить, щоб
їхали сюди, подивилися і випробували на власній шкірі
«совєтську систему». Ви посміхаєтесь і говорите, що се
найрадикальніша пропаганда. Та хто відчув на власній шиї
хоч раз чобіт Москви, той ніколи його не забуде — і все
це стосується Вас. Те, що я зазнав — все була справа рук
КДБ, тобто і Ваших рук. І як гидко чути, коли до мене
підходять люди — застрахані КДБ і говорять, що із КДБ
питаються, як Йосип відноситься до КДБ. Цікаво, як
можна ставитися до вбивць? Як можна ставитися після 14
років тюрем, таборів, спец, лікарень? Як? Адже тільки в
одній Сичовці до мене «психічно хворого», було пристав-
лено трьох кадебістів як шефів — чуєте?! Шефів... Майор
Шестінський, кап. Станкевич та ст. лейт. Сазонов. Так хто
хворий: я чи КДБ?

У мене «псіха», за совєтською діягнозою — вимагали
розкаяння і відмови від поглядів. Невже психічно хвора
людина має змогу порушити основи радянської влади?
Яка ж та влада непевна у собі, якщо всі, хто має власну
думку, зараховані до «психічно хворих» або ворогів дер-
жави. У Сичовці мене карали за олівець і папір — ломали
пальці, в’язали, як «возбудівшого»... — не вільно було
писати! Можливо, щось змінилося на так званій волі? Ні!
Мені й тут не дають змоги писати, вчитися, мене не
друкують — я тяжко хворий, у мене нема грошей на ліку-

545

вання, мені не дають сеї можливости органи КДБ та мілі-
ція, — а хвороба печінки, шлунку, радикуліт тим часом
прогресують.

І тому на сьогодні я, одна із жертв КДБ, заявляю:

«Опам’ятайтеся!» — і хоча се голос вопіющого у пу-
стелі, я знаю, що нема нічого, що не мало б кінця. Ви
скажете, що все те було у таборах; а хіба на «волі» не те
саме?

За п’ять місяців дарованої «волі» я вже втретє міняю
місце проживання (на цей раз у мене його взагалі нема, із
за переслідування міліції та КДБ я бігаю по Україні, як
загнаний олень). Всюди мені говорять: «їдьте з нашої об-
ласти!» Цікаво? Чому нашої? Так куди мені їхати? — Зов-
сім недавно мені сказали: «Тебя легше убить, чем посадить
— но помни, будеш из жидками водиться, прибем...» Така
можливість була, але мене не вбили, мене побили. Хто? А
ви, — молодчики Вашої фірми. Ви мене зробили фізично
непридатним до життя і знову продовжуєте добивати —
так хто ж Ви після цього? Я маю право говорити: вбивці!
Ви ж можете тільки мовчати і каятись, якщо ще є совість...

Так у серпні місяці 1976 р. я написав прохання на ім’я
Вінницької єпархії про можливість моєї висвяти у сан іє-
рея. 16 вересня 1976 р., за підписом секрет, єпархії Ріщка,
я отримав офіційне повідомлення, що такої можливости
нема. Та вже 20 вересня я отримав телеграму за підписом
самого єпископа Агафангела, щоб я явився в управління
єпископатії 21 вересня. Ось текст телеграми:

20/9 1250

ТЕЛЕГРАМА

Винниця 50/29 16 20 1125

Комсомольское Козятинського Винницькой
Тереле Йосифу Михайловичу — Вторник двадцять
первого сентабря Вам необходимо прибьіть Вин-
ницу — єпископ Агафангел —

21 вересня, разом з моєю дружиною, я виїхав до Він-
ниці. О 10 год. явився в єпархію, де мене зустрів владика

546

Агафангел. Ми привіталися, і єпископ повідомив, що єпар-
хія переглянула своє «нєт» і вирішила висвятити мене у
сан священика, з послідующим направленням на навчання
до Ленінграду, але до цього потрібно мені явитися до
голови Ради Церков при Вінницькому обл. виконкомі
Собка і поговорити з ним — так вирішило обласне началь-
ство, і якщо з боку Собка і тих, хто за ними стоїть, буде
сказано: «добре», моя справа не забариться. У Собка були
присутні якісь мужчини, імен своїх не називали; Собко
сказав, що я можу розмовляти при них.

Після досить довгої розмови були вирішені всі пробле-
ми з моєю висвятою і була дана офіційна згода. Після
чого я пішов до владики і доповів про розмову. Владика,
їх преосвященство Агафангел сказав, щоб я офіційно офор-
мився псаломщиком при церкві св. Георгія і проходив
практичні зайняття при протоієрею — о. Николаю, свя-
щеннослужителю в с. Козятині, на що я дав згоду. І що
через місяць мене визовуть до Вінниці, де і буде проведена
висвята і одноразово я буду протягом певного часу при
особі владики набувати необхідних знань. Ми розпроща-
лися, і я вийшов на двір. Виходячи з брами єпархії, до
мене підійшла молода людина років ЗО і спиталася, чи я
Тереля, на що я сказав, що так. Тоді він повідомив, що
мені потрібно ще на хвилин 10 під’їхати до Собка, бо ще
виявилося кілька спірних питань, які потрібно вирішити.
Ми сіли у чорний легковий атомобіль і поїхали. По дорозі
підсіло ще три особи... Я занепокоївся. Вечоріло, а мене
все везли — всі мовчали. З часом товстопикий спитав,
звідки я родом? — Я відповів. Мене почали питати, чого я
ходив до єпископа, коли я звільнився, і т. д. Потім сказали,
що краще буде, якщо я виїду з области до себе додому. Я
відповів, що мене звідти виїли. Потім почали погрожувати,
щоб я не ходив з дружиною до церкви — «Не строй из
себе Исуса Христа, все зто жидовские видумки». Почали
грозити, якщо не припиню «пропаганду бреда среди инте-
лигенции и чесних тружеников, ми тебя, сволоч таки при-
бем». Я відповів, що як ходив, так і буду ходити до цер-
кви на все воля Божа, нехай роблять, що хочуть. Вночі
в’їхали на якийсь цвинтар. Мене вивели з машини — дов-
кола могили, хрести, тиша... Хтось ударив мене в бік, я
звалився. Посипалися удари. Прийшов до пам’яті від хо-
лоду, і щось різало руки, хтось сопів і лаявся. Мене при-

547

в’язали до хреста. Рот був зав’язаний якоюсь тканиною
(шарф).

Прив’язавши, сказали, щоб подумав про все, що мені
було говорено — а вони тим часом підуть прополоскати
горло...

З ночі 21 вересня до ночі 23-го я був прив’язаний до
хреста в гущавині цвинтарних кущів та дерев... 23-го мої
мучителі приїхали і відв’язали мене — повели до машини,
почали бити, щоб не оглядався. У машині був тільки шо-
фер і двоє з тих, що були 21-го. Мене попередили, щоб
тримав язик за зубами, бо якщо я кому скажу, мене заса-
дять до псих, лікарні, а там зроблять «марафон»; що то
таке, я не допитувався. Попередили ще раз, щоб виїхав з
Вінницької области.

Через тиждень я приїхав у Вінницю до Собка (владики
не було — хто міг знати, що КДБ підло використає хри-
стиянського єпископа для своїх чорних цілей?..)

У Собка я про все розповів. Він спитав, чи я говорив
ще кому, я сказав, що ні. Тоді Собко спитав, чи я не
лікувався у псих, лікарнях, на що я відповів, що все ясно, і
зібрався іти геть. На що Собко відповів, щоб я не гарячку-
вав і що його ім’я ніде не буде фігурувати, щоб я зачекав,
він подзвонить до КДБ і ми про все переговоримо, що я
«мудрий» хлопець і для чого гарячкувати. Я відмовився
розмовляти з предст. КДБ — після чого Собко сказав, що
у вівторок о 1 1 год. до мене приїде пер. обл. уп. КДБ і все
буде в нормі... Ніхто не приїхав, зате 2 листопада мене
арештовано на роботі кап. міліції Тимощуком, і мене бу-
квально викрадено і завезено до обласної психіятричної
лікарні в м. Вінницю — за доносом того ж таки Тимо-
щука.

Мене помістили у 1 відділення, де завом є Іван Васи-
льович Слічний. Помістили до буйних. Цікаво? Чи знаєте
Ви, що таке пити воду із «роднічка» або «ручейка»? Що це
таке? А це унітаз, — і хоч хворий відчуває, що це щось не
те, та спрага заставляє його напитися. Вдумайтеся! Це не
тюрма. Але система промовляє сама за себе.

23-24 листопада мені було проведено комісію — визна-
ли здоровим і попередили, що я відповідальний перед су-
дом за свої дії — і знову, в який раз: їдьте додому!!!

По приїзді у Комсомольське знову розпочались репре-
сії. Так 15 грудня капітан Тимощук визвав мене і завхоза

548

лікарні Розбіцького у сільську Раду, де Тимощук заявив,
що Розбіцький мій «шеф», (неясно), і що я повинен у
всьому звірувати перед ним, а якщо я у суботу і неділю
куди відлучаюся, повинен попереджати, куди їду, щоб
останній міг попередити міліцію, щоб мене не шукала...
Цікаво? Де і в яких законах, постановах вказано, щоб
громадянин, хай і безправної держави, доповідав агентові,
що він має робити і куди їде?

Того ж 15 грудня представники районового управління
КДБ почали «збирати» на Терелю «матеріали» — каґебіст
продиктував те, що йому було потрібне, і троє лікарів —
людей, яких я взагалі не знаю, ніколи з ними не роз-
мовляв, дали «покази» — четвертий показ дав мій «шеф»
Розбіцький. Для чого все це? Як висловився кадебіст —
«мьі должньї предупредить Йосифа...» А що попереджати?
Тюрма? Табір? Вбивство? — все це випробувано не раз, і
ніщо не заставить мене забути, що я людина.

Одноразово репресії посипалися й на мою родину. Мі-
сяць тому мою маму Терелю Маргариту було виведено із
складу членів бюро райкому, виведено з членів керівниц-
тва профспілки заводу. Ось де лице Вашої дійсности! Чи
буде покарано Тимощука і тих, хто стоїть за його спиною?
Я думаю, що ні. Ще перед звільненням мене попередили,
щоб з-під мого пера не вийшло нічого про Сичовку, за що
мені на волі ніхто не буде дорікати тим, що я сидів. І, як
бачите, я «дотримував» слова — то за це тихенько хотіли
позбутися свідка і своєї жертви. Після всього, що я зазнав
у таборах та тюрмах, і того, що ще чекає мене в май-
бутньому, я говорю ні! Бути громадянином СРСР є зло-
чином. Се означає, що я заодно з Вами, з тією спілкою,
що іменує себе КДБ. Я вимушений виїхати з рідної землі
тільки тому, що вона сплюндрована чужими зайдами, мені
нема місця на ній, бо я не такий, яким би мене хотіло
бачити КДБ. Але я вірю у те, що ми повернемося на
Україну — Україну вільну і гостинну для всіх, хто бажає
їй добра і добробуту.

21. 12. 76 року

Йосип Тереля

Архів «Смолоскипа». Оригінал.

549

ї> й

Апелі Го*с6і ІЇ П п при

Л/ітепун& 0 Рс : Г

ЛЛ Я Ан^рО /7С

^ '/ У краї на І/ сю /? о. Г £суи А і

" /"V/ 2у**СГС 3,/імС. ні ЬпріГОит ічі& ^

Ніі ір но ми ■ О С и, С Є*/ЛінСГС мім ара Ь<, р нютА
т<і с ч л і и кони и/ч # ойс >ка ел/А»/іісті у
те^+рі Іо/С У

/У^/і угии АисТ 'Лл.^киС/іО СС /гор~»Т+м

6 . /у/

ілцьіиіу (

Ь'Ч /*і?ху тс (пчС/п и І сЬі (исцв нПІі^ені с а сі Сі січнге иськсго -Апорте

Л+- лІссАІ». , і /&и ПСГОучтІСі -1 №иА4 ) и^) С уНУСНО у Н£>4 -і /^ч*ио *и£ілС * її/ -

»»НС“£ — ГЬи г мОхцсЬ/муе^ь і суиН й ти/ $ до елиноли акил ь'+лакснн/,
творити сі/'и ілаенои „4£ікСн" — ^ •&*'* £/*у/*СМ , оса 4 тс\ іс**С

' Ясі. СІ'ірікСнО.нн^Лл ?/і*С£чНСі.' -до. іі реї лО& і ус нн Я М - /рис /ни^ни Н ,
/пО?лаі,\' у к рС/ ЇМ ( і к и и католик ^ у.н/£т. ^7 бик, тСи ун/Олі * нї м>і£

С Срі ч і'і'ілС >7(іи6*снсі ЦіркІИ) той уМЇЦМ , + кому нїу <- /угіілС.и т^рім, -
НОГО ук'ЛШХНЯ Аоссрс ’/НСнО 6.у лрсі/ути Аумитсії мслч тЬа ✓//«* у.' і -
1-іїСкіуСщ тиССЇ ' /ріпи. і/пи ОішЄи к<лІти<с пгО С і%.тку к $ ти Ц^рїїС&гч І-і\тС,

ЩОС ІІОН'І не Ьч АС ЬЬО)и нО /гори : „ ісиоЬниЮи кЦтОЛиІ.

Уєрь'іїїіЬСС- кьто/шцікс Церкісі у К Н 111 Й К І М А .

Кому - ксм*І ; о. Ац* це ус 'с/К іі^СМС . Уіии, ні ^сінО - уСси- 73,1-

к/е /П/£ на СиІнС Мину -па. / .иа/ЧС /А еї. # о. ^к/*с їнсс к / католики у
кб т£ ка М СиУ (^еге^гно и*и Ї і йОГатс інсиї/г ї/ічстиЗнсь Ьи* олиин
ці* пупи пус/іі'ї Є г гС'г\ )ьи мсІи и$г пчс м*нЄ асьистс,

І про Але. и(* * ліОіХ таїірних процес тіі і чи її лс.у /го^се*; -
інй. Яа* §^р- к &$***-, * ле Я** е *($ "ЬГИр'ПЮ *І* /«і'ЖтС'Ь,

Оригінал: Архів «Смолоскипа»

Факсиміле першої сторінки відкритого листа
Йосипа Терелі до Ю. Андропова

551

Оч

• Л

;Ц; ;

ч*с

іч£АШ Ді-

ч-

« і () •

іц-Ьі^лна и

Ьі

ПО , р 'Х/‘ЧИ'

.ЗА

с* і'Ч'і

;( ■ 0е * ^

<•4

г і- 1 '

г-^и.

«7 і* / -ч^ *Я^{-( и 1

ОйГо

С /? с- и о гС • !'

"д V''#

,ои ~ леио. і і-оро рсл< Хі .<-<-<-(

Х Г‘
’ Р‘
ррь'г:-

У-

_/ сУ£/и.с<,'У(і : . «-•Ус/ ^ / ,

X £}■*!*& С-ііі* 7 Тл
•' ?р£' < г

7 , _ . г \ ' ' ' . У

И^/:6НІ‘ м£гґ£ //о /7Єуіе.усі <* V у . О <Г~ 5- П<£ ХиГс

Пір-іл Ні (і/й ллЛО II ' 74 /”л / 7 ^ 0 > СіїХВ^бу ^-ЗО. і^ЧЗ нллі

Ні кс/і.і Ці £ічо «у СЬ Ііслпхх іхо.к а( о ’*: сліі^&,' т ‘.

I, ЛІС Гі"'-<.ІІЧЙ -і ,?.0 г/илІМ- — іч~с Ч-Ч. ТУ—'

ркчкс >оім. і /і і/ ло^ йріірч <8сі^ в.£* у .1.-1 сі<х& V ~:.уг:

'Х.іс р І'ліи* . - ^Ріс.Л£ &(Ь£і£ ^іцр- Я ЗсАцсІл і/ іим£їр*луі л-кк-С .

| ь' мі'с^ б{/г ^ г_ .ьіЛг-щ і ,и.Суи^<р гн*сму

} ПІЄі7»0 н)! руг-м Тро'.ил-^ИіїНеііі С ’рс' 9 і (- їЛОіиНОІЇ .

Сі ? >й 0 ?*.«' , и^о- І зас^.-ио-З • &<Хл*Ч , і ЛІ.'АХ» с тЛкс**-',
/іЧіці-р.- с^?^; /С 0 6 , У Іи ллриіхи*' ■ Іи>Х*тМ 2 рі .'/'
***‘Ь ПІЛ Ч', *е &вн^- : - 6 ггїИ»$-/М& -*■*- '

•сіп < х/ .і

„ , „ - ■■Сн/-І^р 0 ‘ , .... ... . ,..._ : _

чс л*ібчй- .«.<іГ їо -І 1-У Гс якам Гіі -ікй.С.

"АГ:/'.г йдии«д !(£>§, ^уіо і ^'п^. ./ г~С «,л -лим- поАялНЛ ■-'■

*Ч-£-СД

••Ісіу

с^4,г-4і ц РІ-, і СірЮ £ і~Ь ЩО ; ■ЛШ4- : П0ІІ(ЗИ&.~ :

*• V ісрллн^, • _ '^ГЦми к^, ііньии. і гьі^лмнн^. ^ ^х" : '

^••То Гс-НЦб- 'іи ^т) іГр о ї^и^. -■■■'%£; -' '••'•;;і 1-’ т --**

. / Г-

' .2/. >2.; 7 С

/ іь /мі сН с. ^рй-Ссі ;

і./ о си./ /Т •'П 1 /
’Г^кссл'і«Ь.’

< (1СЛ . С. - ' .^ ,1 рі (

Того , а^с сС»- ; ^4-ід5 ; ...Г

‘о-

СІ

X- /^1 */• Піил'-7«І

^ :'Г /ї 7/ (чі .о ві - рсіС г ил -Ь-слх / сД.Тс| . ■
. . А’г ІЧ 4&у*и СЛ ; (ііх. . лій. Г^упі- 2 -

..... -

іірги/їу^і?; іуск — Я . іі&киилрО- роісТи
сі -Ум} і у р}4&и'і.

р*Чй-г~и.С^. ріс, / ; иіи$ } лля ,

Оригінал: Архів «Смолоскипа»

Факсиміле останньої сторінки відкритого листа
Йосипа Терелі до Ю. Андропова.

552

ЛИСТ И. ТЕРЕЛІ ДО ПАПИ ПАВЛА VI

У червні 1977 р. Йосиф Тереля написав листа до Папи Павла
VI, в якому поінформував його про стан Української Католиць-
кої Церкви в Україні, про створення Української Гельсінкської
Групи, про своє багаторічне ув'язнення в радянських концта-
борах і психтюрмах та прохав стати на захист ув'язнених і
переслідуваних.

НАСТУПНИКОВІ СВ. АП. ПЕТРА,
ПАСТИРЮ РИМСЬКОМУ ОТЦЮ ПАВЛУ VI

від вірного Гр.-католицької Церкви Христової

Йосифа Терелі
Україна, Закарпатська обл.,
м. Свалява, Чапаєва 8

«... Нехай перед лице Твоє дійде стогін в’язня!»

(Пс. 78, II)

Ваша Високосте!

Гіркі часи пережаває нині Гр.-католицька апостольська
Церква України. Ми, вірні Церкви, змушені таємно хрес-
тити, вінчати, сповідати і хоронити! Наше священство в
таборах, психлікарнях, фізично знищене... Ті, що лишилися
живими і не покинули своєї пастви, пам’ятають, що наша
віра тримається на твердості, повноті і життєвості — ми
твердо віруємо у все те, у що св. Мати Церква приказує
вірити. Найгідніші створіння Божі на землі є чоловіки, і
ми віруємо, що і волос не впаде із наших голів без Все-
вишньої волі на те... Але людство розділене Антихристом,
що нині, вже є живий із слугами своїми поміж нас. Я

553

проживаю, із Божої ласки, у державі де бути християнином
— злочин! Ще ніколи, за всю історію християнства на
вірних і слуг Церкви Христової не було таких гонінь і
переслідувань, як нині. Українські католики позбавлені
всього — родинного щастя, вільно проповідувати, відправ-
ляти обряди нашої Церкви — ми в катакомбах!

«Коли б не Господь, що був з нами, — як повстала
була на нас людина, — то нас поковтали б живцем, коли
розпалився на нас їхній гнів...» (Пс. 123, 2, 3).

В чому річ?

Чому слуги князя Тьми з такою злобою і ненавистю
переслідують дітей Божих? Відповідь в св. Письмі. І тому
не дивно, що християнські країни Европи сліпо слідують
облудливим домаганням безбожників. Нещодавно, рівно
два роки тому відбулася Гельсінкська нарада. Багато го-
ворено — наслідки: демократизація Еспанії, Чіле, — і в
противагу їм терор, в’язниці, психлікарні за слово Правди
в СРСР. Керівні кола велетенської імперії відкрито знех-
тували власні підписи під міжнародною угодою: за слово
Боже тут розпинають дух живий!

Із своїх 34-ох років, 14 я провів у тюрмах і концтаборах
СРСР та психіятричних лікарнях. 7 квітня 1976 року мене
було звільнено, а вже через тиждень виселено за межі
области — за мною ходить державне гасло: «войовничий
католик».

За рік, т. зв. дарованої волі, мене тричі арештовували,
двічі запроторювали до психіятричних лікарень, де мене
насильно «лікували» — свідомо нищили! Так 2 листопада
1976 року мене було заарештовано й вивезено до обласної
психлікарні в м. Вінниці, де я пробув 28 діб, і тільки
завдяки клопотанням Української громадської групи спри-
яння виконанню Гельсінкських угод та Московській групі,
мене було звільнено. Та на цьому мої митарства не скін-
чилися. Погрози вбивством, тюрмою, вічним ліжком у
психлікарні! — за одне — я відкрито виступив, що являюся
українським католиком. В СРСР почалася розправа над
дисидентами та віруючими — шлях до Беоґраду, щлях до
«нової конституції» простягся через вбивства, тюрми, пси-
хіатричні лікарні. Арештовані чотири члени Української
групи сприяння — М. Руденко, О. Тихий, М. Матусевич,
М. Маринович, арештований Барладяну в Одесі, арешти в

554

Харкові, розгромлена підпільна друкарня «Християнин»,
що підпільно друкувала св. Письмо, чотири вірні під слід-
ством. 28 квітня 1977 року було заарештовано мене. Шля-
хом підступу і обману мене було завезено до обласної
психіятричної лікарні м. Берегове. Причина? Офіційно, ніби
рішення Мукачівського районного суду з 1 квітня 1976
року являється незаконним, в дійсності, як повідомили в
обласній Прокуратурі м. Ужгород моїй матері Терезі
Маргареті, за «довгий язик».

В лютому 1977 року ми з дружиною Оленою Тереля
звернулися в Українську громадську групу сприяння зі
заявою, щоб остання клопотала перед урядом СРСР та
урядами Заходу про наш виїзд за межі СРСР з правом
повернення назад. Документ Української групи сприяння
про «еміграцію за релігійними, економічними мотивами»
семи родин, що проживають на території УРСР, був наді-
сланий на розгляд Конгресові США. Відповідь — репресії!
19 травня я втікаю з тюремного відділення обласної псих-
лікарні м. Берегове, де завідуючим відділенням є вірний
слуга КДБ, свідомий вбивця, «лікар» Бондар Роман Йо-
сипович. Ось прізвища злочинців, які перевершають катів
гестапо і все те, що було до них:

Інститут ім. Сербського — проф. Пальце Маргарита
Фев., лікар Фокін Олександр Альберт., (померлий) проф.
Лунц Роман Данилович;

Спец, лікарня м. Сичовка Я. О. 100/5 — начальник 10
відд. лейт. Буть Юзек К., нач. 7 відд. Царьов, нач. 4 відд.
Зеленєєв Альберт Л.;

Берегівська обл. спецлікарня — головний лікар Рома-
нович Ірина Тео., зав. II муж. відд. Бондар Роман Йоси-
пович, нач. уп. КДБ м. Берегове майор Майстра;

Вінницька обл. психлікарня — зав. І відд. Слічний Іван
Васильович, лікар Враніцький Олег Олекс.

Ось кати, які, прикриваючись «всесильним» КДБ та бі-
лими халатами, чинять злочини, яким немає рівних в історії
людства!

Впродовж трьох років, які я побув у спеціяльному конц-
таборі м. Сичовки Я. О. 100/5, мене, як психічно хворого
насильно лікували під наглядом трьох кадебістів, що були
прикріплені до мене, як «вихователі» — ось прізвища зло-
чинців: майор Шестінський, обл. уп. КДБ м. Смоленськ,

555

капітан Станкевич, обл. уп. КДБ, ст. лейт. Сазонов, уп.
КДБ м. Вязьма.

Після звільнення, я став рахуватися за майором Гупа-
ком В. П. Із його слів, уп. КДБ м. Київ — нині неісную-
чою справою займається обл. уп. КДБ м. Ужгород, —
майор Тимко та інш.

Кінця злочинам безбожного світу годі сподіватися без
протистояння всіх християнських сил світу. Я нині на неле-
гальному положенні, дружина без прописки і роботи, мені
страшно подумати, що наше дитя побачить світ неспра-
ведливости, жорстокого гноблення з боку тих, що іменують
себе комуністами!

Єдиний шлях — це нелегальний перехід кордону. Гель-
сінкська угода це фікція, якою прикрилися сталіністи
СРСР. А тим часом християни з своїми родинами під
загрозою фізичного винищення. Тільки за те, що людина
вирішила покинути цю велетенську тюрму, що іменує себе
СРСР, її чекає смерть, тюрма, психлікарня!

Єдина моя надія на св. Апостольську Церкву на Вашу
милість, Ваша Високосте, допомогти нам покинути цю
страшну державу.

Благаємо наших братів і сестер католиків світу та цсіх
християн стати на наш захист; стати на захист замученої
Гр.-католицької Української Церкви!

«Хай земля відкривається і хай породить спасіння за
правду...» (Кн. II Ісаї 45, 8).

З червня 1977

Вірний св. Апостольської Церкви Христової

раб Божий Йосиф

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

556

ЗВЕРНЕННЯ ОЛЕНИ ТЕРЕЛІ
ДО МІЖНАРОДНОЇ АСОЦІЯЦІЇ
ПСИХІЯТРІВ

У 1977 р. дружина Йосифа Терелі Олена звернулася на його
захист до Міжнародної Асоціяції Психіятрів. Вона просила до-
помогти її чоловікові, який в той час був насильно ув ’язнений у
психтюрмі у Дніпропетровську.

КОМІТЕТОВІ ПО РОЗГЛЯДУ ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХІЯТРІЇ

У ПОЛІТИЧНИХ ЦІЛЯХ
ПРИ МІЖНАРОДНІЙ АСОЦІЯЦІЇ ПСИХІЯТРІВ

ЗАЯВА

Я, Тереля Олена Тимофіївна, дружина Терелі Йосифа
Михайловича, 1943 р. народження, неодноразово переслі-
дуваного за релігійні переконання і вільнодумство, зму-
шена звернутися до Вас у зв’язку з продовженням пере-
слідування мого чоловіка.

У вересні 1975 року мій чоловік був звільнений з Си-
човської спеціяльної психіятричної лікарні, а в квітні 1976
року, рішенням суду, звільнений з загальної лікарні. Після
звільнення він залишився вірним своїм поглядам, і вко-
ротці його знову почали переслідувати. В листопаді 1976
р. за ініціятивою влади він був запроторений до психія-
тричної лікарні на 28 днів.

В періоді відносної свободи ми з чоловіком внесли
прохання, щоб нам дозволили емігрувати з СРСР. Крім
того, він написав листа до голови КДБ, Андропова, про
становище політв’язнів у таборах і психіятричних лікарнях
на підставі власних переживань під час ув’язнення, і лист у

557

захист українського поета Миколи Руденка, заарештова-
ного в лютому 1977 р.

В квітні 1977 р. його знову насильно запроторили до
лікарні, і 2 вересня перевезли до спеціяльної лікарні в
Дніпропетровську. Відразу призначено «лікування» стела-
зином і циклодолом, від яких погіршилась його хвороба
шлунку. Про жахливий режим цієї лікарні відомо зі свід-
чень Л. І. Плюща. Розмова з лікарем-психіятром Будке-
вич, Нелею Михайлівною, зробила на мене пригноблююче
враження. Єдиний синдром, який вона зуміла назвати —
це бажання чоловіка покинути Радянський Союз.

Я — лікар, і я запевняю Вас, що мій чоловік не по-
требує лікування в психіятричній лікарні.

Я звертаюся до Вас з просьбою допомогти моєму чо-
ловікові. Прошу, поможіть йому тим, чим Ви, лікарі-пси-
хіятри, зможете. У Вас є документи-листи Йосифа Терелі,
в яких знаходяться його «злочини» й його «хвороба». Мій
чоловік і я довіряємо Вам провести обслідування його
справи, при тому, якщо буде можливо, перевести експер-
тизу. Я, зі своєї сторони, готова детально інформувати
Вас про все, що мені відомо про справу мого чоловіка, і
відповісти на всі Ваші питання.

Прошу Комітет зробити все можливе для мого чоло-
віка.

[Травень 1977]

Олена Тереля
295340 Закарпатська область
м. Свалява, вул. Чапаєва, 8

Адреса лікарні:

320026 м. Дніпропетровськ
вул. Чічеріна 101, ЯЄ 308/ РБ

Архів «Смолоскипа». Копія оригіналу. Переклад з російської.

558

ТРИ РОКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ
СПЕЦТЮРМИ ЙОСИФА ТЕРЕЛІ

Після довгих років ув'язнення в_ тюрмах, концтаборах і в
психіятричній тюрмі в Сичовці, Иосиф Тереля був насильно
ув’язнений три роки в Дніпропетровській психтюрмі. Перед
звільненням у 1980 р. з ним відбули довгу розмову психіятри і
офіцери КДБ.

ТРИ РОКИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ СПЕЦТЮРМИ
РБ ЯЕ-308

В 1977 році, 28 квітня, я був якийсь уже раз заарешто-
ваний «стражами порядку» коло рідного дому. Не буду
вдаватися в подробиці цього ганебного діла. КДБ довго
сушило собі голову: як і за що мене арештувати; перед
тим я написав відкритого листа Ю. Андропову, а також
протест в адресу Президії Верховної Ради УРСР на арешт
українського письменника Миколи Руденка. Мало місце
ходіння в самвидаві мого вірша «Алла Горська» і «На-
ливайко», а також ряду інших. Хочу відмітити, що анти-
радянських, антикомуністичних віршів я ніколи не писав.
Офіційно я не входив в Українську групу «Гельсінкі», але,
в міру моїх сил, робив усе можливе, щоб після арешту
моїх товаришів Група існувала, діяла.

П’ятого лютого в Оксани Мешко були вилучені в час
обшуку матеріяли Групи. Декілька кілограмів аркушів па-
перу, заповнених матеріялами Групи, в основному — до-
кументи, переписані моєю рукою.

За декілька днів на одній з вулиць Києва, коло Москов-
ської площі, я був заарештований. На щастя, я був не
один, зі мною був член Групи Петро Вінс. Вінс тут же

559

сповістив по телефону Петрові Григоренкові про те, що я
заарештований.

Мене привезли в обласне управління КДБ по вул. Рози
Люксембург, 16. Прийняв мене майор Гупак і тут же ого-
лосив: він веде мою справу і що я закріплений за ним.
Виявляється, що всі активісти-дисиденти, які були частими
гостями М. Руденка, мали особистих опікунів у Київсько-
му КДБ. Мене протримали близько 7 годин. В час допиту
Гупак запропонував мені залишити Київ і більше сюди не
приїжджати, при цьому він віддав мені мій відкритий лист,
адресований Андропову. Він заявив, що арешту мені по-
боюватися немає чого, так як я нічого протизаконного не
вчинив, а те, що я був близький до моїх друзів, я повинен
переглянути і відійти від усіх «жидків»...

Через два тижні я приїхав додому, в с. Комсомольське,
Вінницької обл., де ми тоді проживали. П’ятого березня в
місцевій газеті появилась пасквільна стаття «Зняли бучу за
онучу». Це було сигналом нового цькувавння...

Ми з дружиною переїхали до мене додому, в м. Сва-
ляву, Закарпатської обл., де я був заарештований.

Головлікар обласної психіатричної лікарні Ірина Тео-
доровна Романович на завдання КДБ написала неправдиве
визначення про те, що в мене нібито змінився стан, я
агресивний і т. п. В цій брудній справі брали участь лікар
2-го чоловічого відділення Роман Йосифович Бондар, а
також лікар Фургон Павло — обидва жителі м. Берегове.
Кожна чесна людина повинна пам’ятати і знати прізвища
убивць у білих халатах, злочинців, які у свій час стануть
перед судом Націй. Роман Бондар в розмові зі мною
заявив: «Йосифе Михайловичу, КДБ наказало не виводити
вас на прогулянку, слідкувати, з ким ви розмовляєте, хто
до вас приходить на побачення». Коли я йому відповів, що
невже він не розуміє, що він робить, то Бондар сказав, що
в нього діти... Так, діти! Але про них то найменше всього
думають як дебісти, так і вбивці в білих халатах — є
одно: тваринний страх і ненависть до всього, що не в’я-
жеться з їх черевною ідеологією.

Чотири місяці мене тримали в обласній тюрмі м. Уж-
городу — АЗ-308/180, де начальником був майор Коваль-
чук І. М. За цей час ніяка спецтюрма не згідна була мене
прийняти. Так, із Сичовської спецлікарні прийшла відпо-

560

відь до нач. спецчастини Ужгородської тюрми капітана
Пребуша про те, що оскільки я не вчинив кримінального
злочину, мене спецлікарня прийняти не може. Тоді каде-
бісти Закарпатського обласного управління зфабрикували
слідчу «справу» і так відправили мене на етап.

2 вересня 1977 р. я був конвойований в обласну тюрму
м. Дніпропетровська як підслідний. За кілька годин мене
перевели в спецтюрму, де начальником — полковник Ба-
бенко. Мене роздягнули догола, огидно обстригли і, ки-
нувши мені брудні підштаники і якусь подобу сорочки,
погнали в тюремний корпус. Так я потрапив у третє від-
ділення, де начальником ст. ляйтенант комуніст Неля Ми-
хайлівна Буткевич.

3 перших же хвилин я відчув увесь жах мого станови-
ща. Садистка Буткевич призначила мені все те, що тільки
її голівонька могла придумати. На протязі всього 1978 р.
мене піддавали всіляким знущанням, лікуванням і теророві
з боку оперативної частини в особі нач. оперчастини спец-
тюрми і його помічника лейтенанта Вербицького. Уже тоді
я вирішив, що якщо я тільки виживу, всі жахи і злочини
лікарів-комуністів стануть власністю гласности широкої
міжнародньої громадськости. Всі три роки перебування в
спецтюрмі мене тримали в одиночній камері N 0 . 21. Пріз-
вище моє було заборонено говорити. Я не числився ні в
одному списку спецтюрми. Не було мене і в журналі «По-
ведінка хворих 3-го відділення». Санітари-кримінальники
при прямому заохоченні з боку лікарів знущались над хво-
рими. Не давали хворим води, не пускали до вбиральні.
Якщо зек-хворий давав з передачі банку тушонки, тоді
санітар пускав його до вбиральні. Хворих постійно били,
відбирали в них харчі і продукти з посилок і передач —
все це було відомо лікарям. І самі лікарі нацьковували
кримінальників-санітарів на хворих, які обурювались зло-
чинними діями санітарів. Так (це було до мого приїзду), в
3-му відділенні був учитель-фронтовик на прізвище Середа,
він поскаржився нач. відділення Буткевич на санітарів, що
ті грабують хворих. Буткевич викликала бригадира сані-
тарів і дала вказівку гарненько дати цьому «наклепникові-
учітілішкє» Середі. Санітари виволокли інваліда-фронтови-
ка в убиральню і там під час побоїв убили його. Так був
списаний український учитель інвалід-фронтовик Середа.

561

За цей злочин ніхто не потерпів, тільки Буткевич до двох
зірочок одержала ще одну.

Ось приклад розмови цієї садистки зі мною особисто.
Не треба забувати, що лікарі в спецтюрмах провадять
слідство, а також дослідство, і якщо щось їм пощастить
вирвати в своєї жертви, то тут же сповіщають КДБ. Ви-
кликавши мене на черговий допит-провокацію, Буткевич
цинічно заявила, що тепер я можу скаржитися Господу
Богу; на що я їй відповів, що я ніколи не скаржився, але
постараюсь усе запам’ятати. На це вона мені відповіла:
«Ви що, серйозно думаєте звідси вийти? Чи ви хочете
передати нас міжнародньому трибуналові? Ми самі — три-
бунал. Тереля, ви хвора людина; вже те, що ви називаєте
себе християнином — це хвороба, хвороба серйозна і не-
виліковна, і ми вас будемо до тих пір лікувати, доки ви від
цього маячіння не відмовитесь». Я відповів, що християн
багато не тільки в нас у Союзі, але й за кордоном, є
навіть президенти, — на що Буткевич сказала, що вони
доберуться ще й туди, на гнилий Захід — «Ми вилікуємо
всіх!» Всієї многовидности ідей і вишуканости садистки
Буткевич не [можна] передати.

В 1979 р. все навколо мене різко змінилось. Я тоді ще
не знав, що наша Українська КЦ за кордоном, глава Като-
лицької Церкви Папа Іван Павло II і ряд християнських
Церков Европи піднялись на мій захист. Мене перестали
«лікувати». До мене покращало ставлення, мені навіть по-
обіцяли волю, якщо я напишу відречення і засудження
своєї злочинної діяльности. Дивна річ, в СРСР мракобіси з
КДБ і всі ті, що їм служать, вважають злочинною діяль-
ністю власну Конституцію. Таж я ніколи не виступав проти
радянських законів — я вимагав тільки виконання радян-
ської законности, Гарантованої мені Конституцією СРСР.
Право і свобода сумління. Право на самовизначення, право
на власну національну державу.

Ні для кого не таємниця, що УКЦ під забороною —
ми в катакомбах! Сьогодні кінець XX століття, а частина
населення Землі ховається по печерах, лісах для виконання
своїх щоденних потреб — молитви до Бога. Ні одна Ка-
толицька Церква світу не перенесла і не несе такої скорботи
й гоніння, як наша. Нас убивають, саджають у тюрми, не
дають заробити шматок хліба, нам неможливо навчатися

562

в інститутах, технікумах і т. д. Ми повні ізгої в себе на
рідній землі, через те, що на рідній землі чобіт окупанта.

Мені заборонялось писати, малювати, мати при собі
навіть огризок олівця. Одного разу в мене при черговому
обшуку був знайдений огризок олівця, і відразу ж Бутке-
вич призначила лікування, почались репресії, погрози. І все
ж я вдячний тим офіцерам МВС, які таємно забезпечували
мене папером, олівцями, а також інформацією про стано-
вище в тюрмі й на волі. Завдяки цим людям, на волю
передано близько 130 екслібрісів, а також цілий зошит
поезій. Восени 1979 р. до мене в камеру увійшла лікар
відділення Максименко Зоя Ярославна і сповістила, що
українські націоналісти вбили Володимира Івасюка. Вона
очікувала моєї реакції, очікувала зухвало і з насолодою. Я
відповів, що убивць, я думаю, знайшли і їх будуть судити.

В 1979 р. підполковник обласного управління КДБ м.
Дніпропетровська Капустін і начальник тюрми полковник
Бабенко заявили мені, що мене скоро випустять. Звільнять
без будь-яких умов. «Але! — попередили вони, — якщо ще
раз потрапиш до нас, не вернешся. Твоє місце в таборі, на
особливому режимі».

Моєму звільненню перешкодила Олімпіяда. В кінці бе-
резня трагедія смерти правозахисника Сорокіна потрясла
всю спецтюрму. Справа дійшла до відкритого бунту. Ко-
мусь прийшла в голову страшна помста: вирізати всіх
робітників спецу, і до цього почали готуватися... Смерть
за смерть! Виключно всі псевдохворі відмовились від ліків,
почали бити санітарів, лікарям грубіянили, і останні пере-
стали робити обходи. Знайшовся зрадник — і адміністра-
ція почала в прискореному порядку вивозити найзухвалі-
ших і неблагонадійних із спецу.

Вернімося до смерти Миколи Сорокіна. Микола Соро-
кін був призначений у 4-те відділення, де начальником
капітан Кавунніков Ан.; він був і секретарем партійної
організації тюрми. Треба зауважити, що на спеці началь-
ником відділення може бути тільки комуніст. До цього
Сорокін був у руках відомої садистки Є. Бочковської. Боч-
ковська в одній із розмов заявила М. Сорокіну: «Ти звідси
живим не вийдеш, такі, як ти, гірші убивць!», потім, пере-
йшовши в гістерію, почала кричати, що вони (тобто ко-
муністи) вилікують і гангрену ліберальну: «Ви всі агенти

563

ЦРУ!» От вона й домоглась того, що Сорокін в процесі
«лікування» раптом захворів. Як більш досвідчена, Єлена
Бочковська добилась переведення Сорокіна до свого коле-
ги Кавуннікова. Цілий місяць агонії, цілий місяць мук,
навіть перед самим кінцем Сорокіну забороняли подавати
води! Пам’ятайте всі — радянські лікарі не тільки вбили
його, вони убивали повільно, з садистською насолодою.

Після смерти треба було знайти винного — смерть
Сорокіна привела до непослуху всю лікарню. Тоді адмі-
ністрація пішла на нове вбивство — клин клином виби-
вають. А в обкомі м. Дніпропетровська був скликаний
пленум, де було наполегливо рекомендовано зняти Кавун-
нікова з секретаря парторганізації, а через деякий час і з
займаної посади. Вбивці боялися забруднити обличчя рід-
ної партії. І ось справжнього ленінця знімають з усіх зай-
маних посад і... посилають на відпочинок у Крим.

Вернімося до нового убивства. На кого впав жереб?
Вибір упав на єврейського активіста Валерія Закса — він
був активістом руху за виїзд з СРСР. У своєму рідному
місті Дніпродзержинську В. Закс надів на шию [портрет]
генсека Брежнєва... і підпалив. А влітку 1978 р., озброїв-
шись пістолетом, він захопив повітряний лайнер «Симфе-
ропіль-Кишинів» і намагався полетіти в Туреччину. В пере-
стрілці з агентами КДБ, які після Батумської справи су-
проводжують всі лайнери далекого прямування, В. Закс
був обеззброєний і заарештований. Після довгого слідства
визнаний неосудним і скерований у спецтюрму м. Дніпро-
петровська. В тюрмі він був переданий в руки ката Зої
Ярославни Максименко. В. Заксові найсуворіше заборонено
виходити кудинебудь або спілкуватися з собі подібними.
Як я вже говорив, у 80-у році ставлення до мене адміні-
страції змінилось. Я продовжував і далі жити в одиночній
камері N 0 . 21, але камеру на ключ не замикали, я міг
більш-менш вільно пересуватися, працював у відділенні і
т. д. Але от якось після побачення, це було в середу — у
Валерія було побачення з матір’ю і братом — Закса викли-
кали в кабінет начальника відділення, і Максименко ска-
зала, що завтра він піде на будівництво (будувався новий
корпус тюрми). Він відмовився, Максименко призначила
сильнодіючий невролептик, при цьому сказала: «Запросиш-
ся!»

564

Цікава справа: психічнохворим найсуворіше забороняє-
ться працювати на горішніх поверхах, тим більше під силь-
ною дозою ліків, але це не для радянських лікарів-кому-
ністів. На другий день Закс попросив зняти йому ліки і
сказав, що піде на будівництво тюрми, на що Максименко
відповіла, що тиждень нехай попрацює так, на науку, щоб
більше не заперечував начальству. За дві години після ви-
ходу на роботу Валерія Закса не стало. Версія начальника
тюрми і тих, що з ним: викинувся з даху шостого поверху
нового корпусу тюрми. На даху в цей час був наглядач
прапорщик Некледа і Валерій Закс. Те, що нібито В. Закс
не бажав жити — підлий наклеп. Він був веселий після
побачення з матір’ю і братом, потім рідні повинні були
прийти за два дні, бо Валера замовив для мене овочі, і він
чекав рідних.

Натомість за два тижні після убивства Валери нач. ре-
жиму підполковник Хабаров сказав мені, що інколи, коли
в людини довгий язик, вона може потрапити в аварію, при
цьому зухвало усміхнувся і запитав, як я себе почуваю.

Вночі мене вивезли з Дніпропетровської тюрми.

Ось адреси:

Начальника 3-го відділення РБ ЯЕ-308:
м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 8, кв. 29.
Буткевич Неля Мих.

Аґентки КДБ і провокатора мед. сестри Осіпової Діди:
вул. Косіора, 18, кв. 36.

Вірної сподвижниці Н. Буткевич лікаря Надежди Ку-
черенко: вул. Гоголя, б. 1, кв. 26.

Нині передаю майже повністю записаний допит в час
так званої «розтормозки», коли мені в вену було введено
10 куб. см. кофеїни з барбамілом. На допиті були присутні
нач. відділення ст. ляйтенант Н. М. Буткевич, нач. тюрми
полковник Бабенко і представник УКДБ підполковник Ка-
пустін. Уводила препарати медсестра Лідія Осіпова. Після
того як вона ввела препарат, її попросили з кабінету, а
Буткевич почала допит за заздалегідь складеним запит-
ником.

Буткевич: Чи розумієте ви, що ваше становище без-
надійне? Ніякий Захід вам не поможе.

565

Відповідь : Я надіюсь на радянських лікарів. Коли мене
вилікують, всі проблеми будуть розв’язані.

Буткевии (подразнено): Відповідайте по суті.

Відповідь: Але ж я не на Заході.

Бабенко: Скажіть, якщо вас звільнять, що ви будете
робити в себе дома?

Відповідь: Жити й працювати.

Капустін: Як зрозуміти «жити й працювати?»

Відповідь: У мене дружина й дочка, от для них я й буду
жити й працювати.

Бабенко: Чи можна це зрозуміти, що ви не маєте на-
міру займатися протидержавною діяльністю?

Відповідь: Як може хвора людина займатися будь-якою
діяльністю?

Бабенко: Відповідайте на питаня по суті. Ви що, самі
визнаєте себе хворим? На це є лікарі.

Відповідь: Але ж я визнаний провідними психіатрами
Союзу душевнохворим — такими, як Д. Р. Лунц, професор
Тальце М. Ф. і...

Бабенко: Ми знаємо про це з матеріалів справи. Вас
запитують, що ви думаєте особисто.

Відповідь: Я думаю те саме, що й провідні психіятри
Союзу.

Буткевии: Це не відповідь. Видно, ми вас не доліку-
вали.

Відповідь: Неллі Михайлівна забула, в якому «важкому»
стані я прибув сюди в 77-му році. І тільки завдяки вам я
можу сьогодні так чітко й свідомо відповідати на запи-
тання.

Буткевии: Ви ж на волі не будете говорити протилеж-
не?

Відповідь: Борони, Боже, я завжди буду перед вами в
боргу, та й дружина моя буде вас пам’ятати.

Буткевии: Ваша дружина робила все можливе, щоб
ускладнити ваше становище. Вона підняла завивання, що
ми вас лікуємо. Ви вже майже рік не отримуєте ліків, ви їй
про це говорили на побаченні?

Бабенко: Ми офіційно повідомили вашу дружину, що
вас скоро випишуть.

Відповідь: Тоді для чого було мені вводити кофеїну з
барбамілом, ми могли б поговорити і без цього.

566

Буткевич: Ми це робимо всім. Ви — не виняток. Але
от дивно: всі хворі говорять, що вони здорові, а ви го-
ворите, що ви хворий.

Відповідь: Я говорю, що був хворий, тепер завдяки вам
моє здоров’я поправилось.

Капустін: Ні хера ви, Тереля, не хворий, і все чудово
розумієте, але запам’ятати вам не пошкодить: більше на
посилки і добре жертя вам не потрапити: поїдете туди ж,
де й ваш однодумець Красівський — бож ви обидва симу-
лянти.

Відповідь : Ви забули ще третього однодумця — Юрія
Бєлова.

Капустін: Бєлов — рецидивіст. І нам побажано, щоб
ви не відповідали на його листи і не приймали від нього
посилки.

Відповідь: Мені ніколи не кажуть, від кого посилки і
гроші, і я ніколи не розписуюсь: мені дають, а я їм.

Капустін: Вам посилка від Бєлова — от ви й відмов-
тесь.

Бабенко: Вибачте, тов. підполковнику: посилка від-
Гривніної, а від Бєлова — книжки.

Капустін: О, так! Ну з якої речі москвичі шлють вам
посилки, гроші? Чому вони не шлють мені?

Відповідь: Я нікого не знаю з тих, хто шле мені по-
силки, але думаю, що це все добрі люди; якби вони знали,
що ви потребуєте, вони б і вам помогли.

Бабенко: Про те, що у вас підвішена добре мітла,* ми
знаємо. Не скальте зуби, коли вас запитує начальник.

Відповідь: А я думав, що ви старший за чином (за
званням).

Буткевич: Скажіть, Тереля, чи ви правильно робили,
коли писали протест на арешт М. Руденка?

Відповідь: Я не пригадую, тому що був хворий.

Буткевич: Ну а тепер, як ви тепер розумієте свої дії?

Відповідь: Я поводився дуже погано. Більше цього не
повториться.

Буткевич: Тереля, ви не настільки були хворі, щоб не
пригадувати того, що ви робили.

Відповідь: Неллі Михайлівно, але ж ви самі говорили,
що я дуже хворів.

• Тобто: у вас спритний розум, гострий язик.

567

Буткевии : Значить, ви брешете, що все забули?

Відповідь : Не цілком так. Деякі речі я пригадую.

Буткевии: Що ви думаєте про ембарго на хліб, яке
наклав Картер?

Відповідь: Картера я не знаю.

Буткевии: Не будьке свинею, Картер — президент
США.

Відповідь: Тим більше я з ним не знайомий. Я Бреж-
нєва бачу тільки на фотографіях, а Картера де я міг ба-
чити?

Буткевии: Ви з дружиною на ім’я Картера писали заяву
щодо еміграції з політичних, економічних і релігійних
причин. Ну й як, поміг вам Картер?

Відповідь: Я не пригадую про ті часи, коли я був хво-
рий, — тепер же я не пишу.

Буткевии: Що ви запустили: хворий, хворий... Відпові-
дайте по суті. Ви хитруєте.

Відповідь: Але ж я справді не знаю Картера.

Капустін: Ну а якби вам трапилась можливість поїхати
в США, ви б поїхали?

Відповідь: У мене там дядько. Якщо б він нас запросив,
що ж — ми б поїхали, подивилися, як їм там. Але жити
там я не збираюсь, мені непогано й на Закарпатті.

Капустін: Тереля, є рішення, що ви скоро будете на
волі, але тільки після Олімпіяди. Як ви на це дивитесь?

Відповідь: Нормально, вилікували — я ж не в тюрмі, а
в лікарні.

Бабенко: А от В. Корчак говорить, що ми — кати і він
перебуває в тюрмі.

Відповідь: Мене з Корчаком не зводять. А потім, у
нього така думка, йому видніше.

Бабенко: Корчак говорить, що ми моримо українського
поета в 21-й камері. Звідки йому відомо, що ви в 21-ій?

Відповідь: Про це знає вся тюрма.

Капустін: Тереля, ви підтримуєте зв’язок із свободою.

Відповідь: Я не в тюрмі. До мене постійно приїжджає
дружина з дочкою Мар’яною.

Капустін: Я маю на увазі нелегальний зв’язок.

Відповідь: Таж я не в підпіллі, я на свободі, в республі-
канській лікарні — від кого мені ховатися!

Капустін: Ви в спецлікарні, де існують свої обмеження.
Так ви не відповіли на моє запитання.

568

Буткевии : Йосиф Михайлович не хоче видати свого
родича, а жаль — в цьому немає нічого поганого, що він
вам помагав.

Бабенко: Йосифе Михайловичу, от ви сказали, що ви
не політик, а християнин — що ви хотіли цим сказати?

Відповідь: Мене політика ніколи не цікавила, я завжди
прагнув до любови, до Бога.

Бабенко: Але ж віра в Бога — це і є політика, капіта-
лісти на цьому будують свою міжнародну політику, агре-
сивну політику.

Буткевии: Віра в Бога — безглуздя. А люди, які ві-
рують — хворі. В науковій медичній літературі це нази-
вається масовою психозою.

Відповідь: Але ж християн більше мільярда.

Буткевии: Киньте обрахунки. Християнство — це один
з різновидів шизофренії.

Відповідь: Я про це не знаю. Вірніше ніде не читав.

Буткевии: Таж ви не читаєте спеціяльної літератури.

Відповідь: Дійсно, «спеціяльної» літератури я не читаю.

Капустін: Хто такий Ім’яков? У вашій заяві на ім’я
Картера є й таке прізвище.

Відповідь: Я ж сказав, що нічого не пригадую, що зі
мною було, коли я був хворим.

Буткевии: Він дійсно нічого не пригадує, ми перевіряли.

Бабенко: Йосифе Михайловичу, а ви б тепер узяли й
написали все, як розумієте, га?

Капустін: Він не напише, тому що все нам бреше.

Відповідь: Я погано знаю російську.

Капустін: Пишіть на українській.

Відповідь: Боюсь, що Неллі Михайлівна скаже, що в
мене змінився стан. Потім, я вже казав, що я не політик.

Буткевии: Ви знаєте, що Плющ лежить в одній із ка-
надських клінік; його лікують і там.

Відповідь: Я з Плющем не знайомий. І про хворобу
його нічого не знаю.

Буткевии: Ну а ваш приятель Плахотнюк, він як —
хворий чи ні?

Відповідь: Плахотнюк — лікар, йому видніше. Я його
не бачив з 72-го року, в той час він був нормальним.

Буткевии: Таж він більше хворий, ніж ви.

Відповідь: Я не знаю.

569

Капустін: Та все він знає! Скажіть краще, Йосифе Ми-
хайловичу, звідси можливо втекти чи ні?

Відповідь: Я цією проблемою не займався.

Капустін: Ну а якщо б?..

Відповідь: Мене тепер це не цікавить, я тепер одру-
жений.

Капустін: У вас дев’ять утеч із тюрем і таборів. Невже
ви не прикинули чисто механічно — є шанси чи немає?

Відповідь: У зека завжди є шанси. Але в даному разі я
не зек.

Капустін: А все ж — можна втекти з «Дніпра» чи ні?

Відповідь: Коли я буду на становищі зека, тоді й пого-
воримо.

Буткевии: Він у нас хороший. Нічого зайвого.

Бабенко: Як ви дивитеся на введення наших військ в
Афганістан?

Відповідь: Так, як і наші лікарі.

Буткевии: Не відайте. Ви зобов’язані відповідати на
всі поставлені запитання, це вирішить вашу долю.

Відповідь: Я думаю, що туди треба послати більше
військ.

Капустін: Чому ви так думаєте?

Відповідь: У гірській місцевості важче вести бої.

Капустін: Ми не ведемо воєнних дій. Ми тільки при-
сутні.

Відповідь: Тоді це протягнеться довго.

Буткевии: Що ви скажете про Сахарова?

Відповідь: Я особисто з ним не знайомий.

Буткевии: А ми знаємо протилежне. Ви знаєте, що
Сахаров одержує гроші від ЦРУ і на ці гроші підриває
міць нашої держави?

Відповідь: Про це мені нічого не відомо.

Буткевии: Але ви, особисто, вірите радянській пресі?

Відповідь: Звичайно вірю, адже я не хворий.

Буткевии: А даремно ви відаєте — таж Сахаров ворог.
І не думайте, що ми боїмося його відправити туди ж, куди
й вас, — просто влада чекає, що він кінець кінцем сха-
менеться.

Відповідь: Андрій Дмитрович — академік, він завжди
думає, я ж закінчив тільки 10 клясів.

Буткевии: А ви знаєте, що більшість академіків — ши-

570

зофреніки, але вони не нарушують спокою наших грома-
дян, тому й нема потреби їх приміщувати в психіятричні
лікарні.

Відповідь: Я цього не знав.

Бабенко: Тереля, ви заявили, що будете добиватися ле-
галізації УКЦ. Як ви ставитесь до цього питання тепер?

Відповідь: Я за всіх не можу відповідати. Ми з дру-
жиною — католики, і в селищі, де живе дружина, є костьол
— так що проблема розв’язалась сама собою.

Капустін: Вас запитують про підпільну УКЦ, а не ле-
гальну Римо-католицьку, яка функціонує на Закарпатті.

Відповідь: Я не знав, що є підпільна УКЦ.

Капустін: Таж ви самі про це писали для західньої
преси!

Відповідь: Видно, що я тоді був дуже хворий. Але раз
ви кажете, що є така підпільна Церква — я повинен вірити.

Капустін: От, запам’ятай: на цей раз ми тебе звіль-
няємо, але, якщо ти знову будеш зв’язуватися з попами й
бабами, — нарікай на себе!

Відповідь: Мене не потрібно лякати. Я все зрозумів,
громадянине начальник.

Капустін: Так, лякаємо. Ти що думаєш: ми цяцькатися
повинні з тобою? От якщо б був Сталін, ти б іншої за-
співав, а то возяться тепер...

Відповідь: Я не винен, що пізно народився.

Капустін: Тереля, погляньте ось на ці фотографії: кого
ви знаєте з цих людей?

Відповідь: Своїх друзів.

Капустін: Кого саме?

Відповідь: Доведеться довго перечислювати.

Капустін: Ось ці вам знайомі?

Відповідь: Ані один особисто. Фотографію Солженіцина
мені подарували, так що заочно знаю тільки його одного.

Капустін: Шкода, ви б нам могли дуже помогти...

Буткевии: Тереля, де ви народились?

Відповідь: У справі написано.

Буткевии: Я вам повторюю, що ви повинні відповідати
на запитання.

Відповідь: Добре. Народився в Закарпатській області, с.
Келечин, Міжгірського району.

Капустін: Ви в гірській місцевості народились?

571

Відповідь'. Так.

Капустін: Скажіть, що вам відомо про УНФ?

Відповідь: Абсолютно нічого.

Капустін: А ваш приятель Красівський, адже він уене-
фівець.

Відповідь: Я не політик.

Капустін: Добре, але ж ви також хочете самостійної
України?

Відповідь: Я думав, що вона самостійна.

Капустін: Взагалі ж, так, але ж ви хочете відійти від
Росії.

Відповідь: Вибачте, всі республіки як самостійні одиниці
входять до складу СРСР, так що Росія — це Росія, Україна
— це Україна.

Капустін: Ну добре, а що ви думаєте особисто про
вихід України з федерації радянських республік?

Відповідь: Україна до цього не готова.

Капустін: Що — погані часи, чи ситуація не та?..

Відповідь: Нам непогано й разом. Тепер не потрібно
візи оформляти для поїздки в Москву.

Капустін: От бачите, а що, коли ви своїми словами
напишете, що ви проти виходу з СРСР?

Відповідь: Куди писати?

Капустін: Ну просто так, громадськості.

Відповідь: Я не журналіст, і пишу я погано.

Капустін: Вам поможуть. Ну так як?

Відповідь: Подумаю.

Бабенко: Йосифе Михайловичу, і все таки, як ви під-
тримуєте зв’язок з волею?

Відповідь: Через дружину.

Буткевии: А нам відомо протилежне.

Бабенко: Ви серйозно думаєте, що Захід візьме участь
в вашій долі — в них повно своїх клопотів?

Відповідь: Моя надія на Бога.

Буткевии: Порожні слова. Ви що, серйозно думаєте,
що Бог вам поможе?

Відповідь: Я певний у цьому.

Буткевии: Бачу, що вас мало лікували.

Капустін: Скажіть, Тереля, в 1978 р. Сахаров виступив
на ваш захист, — звідки він знав про вас?

Відповідь: Мої друзі сказали його друзям; так, я думаю,
Сахаров дізнався про наше горе.

572

Капусті н: Які саме ваші друзі?

Відповідь: Руденко, Григоренко, Бердник і всі ті, що
сидять у тюрмах і таборах, а хто з них — я не знаю, тому
що я був у тюрмі.

Бабенко: Ну добре, але що вас в’яже з цими єврейчи-
ками, що ви в них знайшли?

Відповідь: Всі вищеперечислені — українці.

Бабенко: Я не про них, хоч як відомо... Я говорю про
тих людей, що крутяться коло Сахарова.

Відповідь: Я коло Сахарова не був, так що не можу
нічого сказати.

Капустін: Ви знаєте, що ваша дружина передала ін-
формацію на Захід про те, що ми вас, психічно здорового,
тримаємо в спецлікарні?

Відповідь: Моя дружина — також радянський лікар, і в
неї своя власна думка.

Буткевии: От ви їй і скажете, що ви хворий.

Відповідь: Вона мені не вірить.

Бабенко: Вона вам заважає. Коли б навколо вас не
підняли завивання, ви б уже давно були дома.

Відповідь: Хто підняв завивання?

Капустін: Та ваші уявні друзі. Ми от достеменно зна-
ємо, що Сахаров і ті, що з ним, використали вашу хворобу
з метою підриву радянської влади.

Відповідь: Як може хвороба людини підірвати таку
сильну владу? Нісенітниця.

Капустін: Воно то правильно. І все таки вас викори-
стали сіоністські кола для власної мети.

Відповідь: 3 сіоністами я не знайомий.

Капустін: Правильно. Але вони діють через приховані
важелі — через таких, як Сахаров, Руденко, Орлов і їм
подібні.

Відповідь: Я цього не розумію.

Капустін: Правильно. Простій людині цього не зро-
зуміти. Тому ви повинні слідкувати за вітчизняною пресою
і, головне, правильно розуміти дійсність. Ми вам не ба-
жаємо шкоди. Наша мета — помогти вам відійти від цих
жалюгідних людців.

Буткевии: Ми повинні бути переконані, що ви більше
сюди не потрапите. Інакше який глузд вас звільняти. Потім
товариш підполковник правильно каже, що вам не можуть

573

помогти спецлікарні — тоді ваше місце на особливому
режимі. У вас дружина, дочка — от ви й живіть для них,
немає чого влазити в різні погані історії. Зрозумійте, ми
для вас ближче, ніж всі ці ваші уявні друзі. Ми справді не
бажаємо вам шкоди. А що ж потрібно Сахаровим — галас
і дестабілізація спокою в нашій країні.

Відповідь : Тоді як зрозуміти, що мені забороняють пи-
сати, малювати?

Буткевии : Це тепер ні до чого. Коли ви почнете писати
вірші, до вас повертається хвороба, а ми не можемо цього
допустити. І в дальнішому це вам не потрібне. Навіть
вірші про квіточки...

Капу стін: Ну так як? Ви напишете для нас про те, що
ви осуджуєте дії Гельсінкської групи? Про це ніхто не до-
відається...

Відповідь: Тоді який глузд писати?

Капустін: Ну, якщо ви хочете, ми це надрукуємо.

Відповідь: Я не можу нічого писати, бо конкретно ні-
чого не знаю. Потім, це можуть прийняти за хворобу.

Буткевии: Ви цілком здорові, інакше не стояло б пи-
тання про вашу виписку. Потім, ви не з тих хворих, що не
можуть відповідати за свої дії.

Відповідь: Я не бажаю вмішуватися в політику, це не
моє тобі...

Бабенко: От ви й показали своє обличчя. А шкода, ми
до вас з відкритою душею.

Капустін: Йому ближче Сахаров, для нього він би
написав.

Буткевии: А може, його полікувати ще трохи. Видно,
потрібно закріпити лікування.

Відповідь: Я думаю про інше. Де і хто дасть мені
роботу на волі, бож із довідкою з психлікарні мене ніхто
не прийме на роботу.

Капустін: Це нехай вас не турбує. Ми передамо това-
ришам в Ужгород, і все наладнається.

Бабенко: А ви відпочивайте. Робота не втече. Головне,
що ви повинні робити — це правильно зрозуміти нашу
радянську дійсність.

Відповідь: Постараюсь.

Капустін: А якщо на волі до вас підійдуть ваші друзі і
попросять розказати про Дніпропетровську спецлікарню,
що ви зробите?

574

Відповідь : Скажу, що жив і лікувався.

Буткевии: А якщо запитають, хто лікар?

Відповідь: Скажу, що Неллі Михайлівна.

Буткевии: А от цього якраз і не належить говорити.

Відповідь: Але ж дружина знає, що ви мій лікувальний
лікар.

Бабенко: Пам’ятайте одне: на волі взагалі про спец-
лікарню не треба нічого говорити — ні доброго, ні по-
ганого.

Буткевии: Скажіть, чи ми над вами знущались, чим-
небудь притісняли вас?

Відповідь: Порівнюючи з минулими роками мені тут
було краще, ніж у Сичовці, але гірше, ніж у Володимирі.

Буткевии: Так вам все таки було погано?..

Відповідь: Коли в людини є все, їй завжди погано.
Потім, я так звик до вас, що не знаю, як я проживу на
волі.

Капустін: Це вже наша турбота. Ти що, думаєш, що,
вийшовши на волю, будеш мандатом неосудности прикри-
ватися? Ця малина закінчилась.

Відповідь: Ну й слава Богу.

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

575

ЙОСИФ ТЕРЕЛЯ НА ВОЛІ

Стаття про життя Йосифа Терелі в с. Довге на Закар-
патті була поширена в самвидаві.

На квартиру Йосифа Михайловича Терелі, мешканця с.
Довге, Іршавського р-ну Закарпатської обл., колишнього
в’язня Дніпропетровської СПЛ, 18. 06. 82 р. явились під-
полковник обласного УКДБ м. Ужгороду Михайло Ми-
хайлович Дзямко, «куратор» підпільної Української Като-
лицької Церкви (далі УКЦ), а також начальник районого
УКДБ м. Іршави майор Йосиф Андрієвич Вічай.

В час «бесіди» з Й. Терелею і його дружиною Оленою
Терелею, Олені Тимофіївній запропонували написати заяву
про відмовлення від посилок, які вона одержує від друзів з
Заходу, на що Олена Тереля відповіла, що на платню
сільського лікаря вона прожити не може, а допомогу від
друзів приймає як належне і на цю тему не бажає роз-
мовляти. Тоді підполковник Дзямко почав погрожувати,
що її чоловіка, Й. М. Терелю, заарештують. На запитання
дружини, за що його заарештують, майор Вічай заявив,
що Тереля — симулянт і місце йому — в таборі особливо-
го режиму. Дружина відповіла, що її чоловік був визнаний
неосудним радянськими лікарями, щоправда тюремними і
з погонами, тому [нема] нічого дивного, що КДБ так
опікується хворими в СРСР. Підполковник Дзямко почав
кричати й погрожувати, заявивши, зокрема, що «КДБ
працює в білих рукавичках» і «...бо ми знаємо, що він
[Тереля] тюрми не боїться, то ми його «грякнемо» дене-
будь, і кінців ніхто не знайде. На Заході трохи погала-
сують і замовкнуть, а у вас, дорога Олено Тимофіївно, не
буде чоловіка. Нехай сидить дома і нікуди не виїжджає, а

576

якщо забажає куди їхати, нехай повідомить нас. Ми по-
винні його охороняти, а то, якщо його поб’ють хулігани,
на Заході подумають, що це справа рук КДБ».

Дзямко попередив, щоб Тереля до 1 липня нікуди не
виїжджав, а якщо порушить заборону, то буде негайно
заарештований, і додав, що дуже шкода, що Тереля не в
Пермських таборах, де йому й місце, і що Тереля — си-
мулянт і провокатор.

При наступних візитах співробітники КДБ натякали
Терелі, що КДБ було б не проти його виїзду за кордон і
його випустять на будь-який виклик з Ізраїлю.

За два дні на квартиру Терелі приїжджав начальник
УКДБ м. Іршави Й. А. Вічай і капітан Михайло Мико-
лаєвич Дубанич. Вічай почав вибачатися за «бесіду» 18. 06.
82 р., кажучи, що шеф (тобто підполковник Дзямко) був
трохи під хмелем і що все буде в порядку, Терелю ніхто
не збирається заарештовувати — «...живіть спокійно, пра-
цюйте, тільки прохання не ходити відкрито в місцеву Ри-
мо-католицьку церкву, бо на вас люди дивляться, а дру-
жина ваша працює лікарем...». Вічай дав свій номер теле-
фону і знову попередив, щоб Й. Тереля нікуди не виїжджав
до 1 липня.

23. 06. 82 р. в квартирі подружжя Терелів за постановою
куратури м. Мукачева був проведений обшук. Приводом
для цього послужило те, що нібито в домі Терелі може
бути зброя, яку міг залишити брат Терелі Борис, убитий
10 червня в перестрілці з співробітниками міліції і УКДБ в
селищі Поляна, Свалявського р-ну. Коли співробітники
прокуратури й КДБ увійшли в дім Терелі, вони стали
перебирати листи, фотографії, папери. Дружина Терелі за-
явила протест і зауважила, що якщо вони прийшли шукати
зброю, то нехай її й шукають, на що учасники обшуку
заявили, що вони шукають антирадянську літературу.

Обшук тривав 5 годин. Терелі погрожували арештом і
«відісланням до білих ведмедів».

З 16 серпня 1982 р. Тереля знов без роботи у зв’язку з
тимчасовим закриттям цеху сувенірів, де він був у штаті.

Адреса Йосифа Михайловича Терелі (н. 27. 10. 43 р.):
295212, УРСР, Закарпатська обл,. Іршавський р-н, с. Довге,
вул. 1-го Травня, 9. Його дружина — Олена Тимофіївна (н.
10. 07. 42 р.), і дочка — Мар’яна Йосифівна Тереля (н. 30.
12. 77 р.).

577

Сім! Терелі терміново потрібний ізраїльський виклик.
[Вересень 1982 р.]

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

ОЛЕНА САННІКОВА ПРО ИОСИФА ТЕРЕЛЮ

Російська правозахисник Олена Саннікова написала розповідь
«У день жалоби...» про побут Иосифа Терелі в листопаді 1982 р.
в Москві. Він був заарештований на помешканні О. Санніковоі,
а згодом висланий назад на Україну.

У ДЕНЬ ЖАЛОБИ...

У день проголошення «всенародної жалоби», 1 1 листо-
пада о пів на десяту вечора до мене прийшов дільничний
міліціонер майор Чулюкін та ще якийсь один у цивільному
з опаскою дружинника.

На ту пору у нас гостював Йосиф Тереля, що приїхав
до Москви два дні перед тим.

Міліціонер пояснив моїй мамі, що прийшов «просто
відвідати, подивитись, як ви живете...» Він обійшов квар-
тиру, тоді зайшов до моєї кімнати. Побачивши Терелю,
відразу подався до нього й спитав документи. Йосиф по-
яснив, що документи залишив на квартирі, де зупинився.
Дільничний став вимагати, щоб Тереля негайно пройшов з
ним до відділку для засвідчення особи. На заперечення
Терелі «дружинник» заявив, що якби його (Терелю) зустрі-
ли без документів на вулиці, то послали б просто до «пси-
хушки».

Я сказала, що Йосиф — мій гість, і я не можу до-
зволити, щоб його відпровадили до відділу міліції з мого
дому. Тоді Чулюкін викликав телефоном наряд міліції.

Мені довелось поїхати по пашпорт Терелі на квартиру,
де він зупинився. Тим часом прийшли ще два дружинники,
з відділу стали дзвонити й вимагати, щоб Чулюкін йшов
туди, у квартирі витворилася нервозна атмосфера, став

579

хвилюватися дідусь (йому 90 років), і Терелі довелося піти
до відділу разом з працівниками. Чулюкін при цьому
запевнив, що тільки-но до відділу принесуть пашпорт,
Терелю випустять.

За півгодини я зайшла до кімнати міліції, де був Тереля
і один з опаскою дружинника коло нього. Біля кімнати
вартував міліціонер. Я віддала пашпорт Йосифові, й неза-
баром прийшов працівник міліції, узяв пашпорт і забрався,
сказавши, що зараз вернеться й віддасть пашпорт. Одначе
протягом години до кімнати ніхто не приходив. Коли я
спробувала вийти на вулицю, щоб зателефонувати, мілі-
ціонер біля дверей мене не випустив. На питання, на якій
підставі мене затримано, міліціонер стис плечима й сказав,
що «нічого не знає, йому так сказали».

Коло 1 1 год. вечора з’явився, нарешті, дільничний, три-
маючи в руках бланки «Пояснення». Разом з ним прийшло
кілька міліціонерів та інспектор карного розшуку, котрі
провели мене до іншої кімнати на «розмову».

На питання інспектора карного розшуку я відповідати
не стала, пояснивши відмову відсутністю причин для «бе-
сіди».

Чулюкін у розмові з Терелею питав, коли й нащо той
приїхав до Москви. Йосиф написав на бланку пояснення,
що приїхав до Москви відвідати друга, що заслаб, і не
заставши його вдома, зайшов до мене. Далі у зв’язку з
питанням, чому він не має прописки з такого й по такий
рік і таке інше, Йосиф вичислив, коли й за якими статтями
він перебував в ув’язненні. Тоді він попросив, щоб до кім-
нати привели мене, і при мені прочитав пояснення вголос.

Однак і після цього ні мене, ні Йосифа не випустили.
Мене провели до кімнати, куди невдовзі зайшов літній
чоловік у сірому пальті та якийсь один у цивільному. їх
супроводив працівник міліції. Літній чоловік назвав себе
начальником міста. Я спитала, що це за посада і чи має
«начальник міста» документи. Він відповів:

— Ви мені і так мусите вірити.

— Чому?

— Тут відділ міліції, офіційна установа. І всьому, що
тут говорять, ви мусите вірити.

Потім він став питати, де я працюю та як потрапила
до відділу. Я відповіла, що до відділу прийшла сама, а

580

мої пашпортні дані він може подивитися у пашпортному
столі відділу. Тоді він спитав:

— А скажіть, будь ласка, Олено Микитівно, яке відно-
шення ви маєте до західніх радіостанцій?

Мене здивувало питання. «Начальник міста» попросив
якийсь «рапорт», і працівник міліції дав йому аркуш па-
перу, де було написано, нібито я говорила дільничному,
що його прихід до мене стане поживою для західніх радіо-
станцій.

— То й яким же чином ця інформація потрапить на за-
хідні радіостанції? — спитав «начальник міста».

— А хіба ви не знаєте? Я розповім про це своїм знайо-
мим, ті — своїм, і так рано чи пізно чутка дійде до ко-
респондентів. Шила в мішку не сховаєш.

Від відповідей на дальші питання я відмовилась і по-
просила працівника міліції дати мені змогу подзвонити
додому, через те що час уже пізній, вдома хвилюються, а
скільки мене ще тут протримають — не знати.

— Це вже точно, — значуще сказав «начальник міста» і
вийшов разом з усіма з кімнати.

За півгодини до кімнати у супроводі працівника міліції
прийшов молодий чоловік у цивільному, котрий відреко-
мендувався психіятром при слідчому відділі КДБ і сказав,
що його попросили встановити, чи не є я психічно хвора
людина, і якщо так, то чи не потребую госпіталізації. Від-
булася приблизно така розмова:

— Мене, як психіятра, цікавить таке. Ви активно ведете
антирадянську та антидержавну діяльність. Які внутрішні
мотиви спонукують вас до цього?

— Я не вважаю, що веду антидержавну діяльність.

— Ви ухиляєтесь від прямої відповіді на питання. Мене
цікавлять внутрішні мотиви, які спонукують вас займатися
вашою діяльністю, а також ваш світогляд, система цін-
ностей, ваші погляди, коло зацікавлень...

— На ці питання не можна відповісти у двох словах.

— А мені нема куди поспішати. Я готовий вас слухати
хоч як довго. (Треба сказати, що вже була година 1.30
ночі).

— Тоді ставте конкретніші питання.

— Гаразд. Скажіть, будь ласка, чим близькі для вас ди-
сиденти?

581

— Не знаю, що саме ви маєте на думці під цим словом.
Можу сказати, що одні друзі близькі мені інтересом до
науки, інші — до літератури й мистецтва, треті — просто
стара дружба із шкільних часів.

— Ви не відповідаєте на питання!

— Я відповідаю просто на поставлене мені питання.

— Яке коло ваших зацікавлень?

— Різні науки, література, мистецтво...

— Які науки вас цікавлять?

— З гуманітарних — історія, літературознавство, з при-
родничих — біологія, географія...

— Який розділ у біології вас найбільше цікавить?

— Зоологія.

— А який розділ у зоології?

— Зоологія хребетних.

— А який розділ у зоології хребетних?

— Коли це для вас так багато важить — специфіка по-
ведінки особнів високоорганізованих рядів ссавців. Коли я
була членом Гуртка юних біологів зоопарку, я вела спо-
стереження за поведінкою групи каліфорнійських морських
левів.

— Ясно. Значить, цікавість до каліфорнійських морських
левів привела вас до активної дисидентської діяльности!

— Не знаю, чому ви зробили такий висновок. Цікавість
ця привела мене свого часу до Гуртка юних біологів зоо-
парку.

— Зрозуміло. (Психіятр витер піт з чола). Ви, Олено Ми-
китівно, мабуть, плутаєте слідчого й психіятра. Я — лю-
дина маленька, лише-но — психіятр при слідчому відділі
КДБ. Мене не цікавить, чим саме ви займаєтесь, та якби й
цікавило, ви навряд чи сказали б мені щось нове: про вас і
так все відомо. Мене цікавить інше: яка ваша система
цінностей, ваш світогляд? Що в’яже вас із вашими друзями?
Що змушує вас вести активну антидержавну діяльність?

— А яку антидержавну діяльність я веду?

— Ну, наприклад, як зрозуміти вашу участь у Фонді до-
помоги політв’язням?

— А хіба це — антидержавна діяльність?

— Безперечно.

— Що ж антидержавного в тому, що я, припустімо, по-
силаю в’язневі передбачену правилами ВТК посилку?

582

— Але ви посилаєте їх цілком певним людям. Ви ж не
посилаєте посилок кримінальникам.

— З кримінальниками я не знайома, тож і не можу їм
нічого посилати.

— Але ж і весь Фонд допомоги помагає тільки цілком
певним людям.

— То й що ж у цьому поганого? Чи не хочете ви сказати,
що кожен родич або друг політв’язня, що пише йому
листи й посилає посилки, провадить антидержавну діяль-
ність?

— А чи багато у вас родичів в ув’язненні?

— Ні, небагато. Але друзів та знайомих — досить. А
коли вже вас так цікавить, які внутрішні мотиви спону-
кують мене писати їм листи й посилати посилки, то я
скажу, що мене провадить бажання не кинути друга в біді.
Таке бажання властиве, як на мене, всякій хоч трохи пси-
хічно здоровій людині.

— А, пробачте, на які гроші ви посилаєте посилки?

— Припустімо, на свої.

— А яку ви маєте зарплатню?

— 70-80 руб.

— О так, така зарплатня, безперечно, дозволяє посилати
посилки....

Тої хвилі задзвонив телефон, і працівники міліції від-
кликали психіятра. Він пішов за перегородку, узяв слу-
хавку. Говорив голосно, так, щоб я чула.

— ...Я не можу ще йти, я все з цією дівицею ніяк не
виведу кінців...

...Так, вона, безперечно, нездорова, але відкручується
від прямих відповідей на питання, вишукує резони...

...Так, зараз скінчу....

Повернувшися, він спитав:

— То й як, ви й далі будете уникати відповідей на
питання?

— Я ж, мені здається, на всі ваші питання відповіла.

— Що ж, хай і так. Не думайте тільки, що вам це не
пошкодить, — сказав він значуще та попросив у праців-
ника міліції, щоб його відвели до Терелі.

Після того мене довго тримали в замкнутій кімнаті, а
на питання, коли ж мене випустять, працівники міліції
стискали плечима.

583

Тим часом у сусідній кімнаті відбувалося таке.

Чоловік у цивільному, що відрекомендувався мені «на-
чальником міста», показав Йосифові Терелі посвідчення
працівника КДБ і спитав, чи чемно з ним поводились
працівники міліції.

— Яке там чемно! — сказав Тереля. — Знущались. 4
години без усякої причини протримали.

Майор Чулюкін зблід, почувши це, і став запевняти,
що був чемний.

Працівник КДБ попросив викликати «найближчого пси-
хіятра», а тоді сказав:

— А ми знаємо, Йосифе Михайловичу, чого ви приїха-
ли. Десь, інформацію привезли. Так же ж? Знаємо-знаємо.

Тоді він попросив працівників міліції дати йому по-
яснення Терелі про перебування у Москві. Раптом Чулю-
кін, сказавши, а він ось що нам написав, — вийняв із
сейфу аркуш паперу. Там на бланку «Пояснення» почерком,
що скидався на почерк Терелі, було написано приблизно
таке:

— Я... прибув до Москви для того, щоб помогти ор-
ганам держбезпеки виявити підпільну друкарню «Хрис-
тиянин»...

— Коли він це написав? — спитав працівник держбез-
пеки.

— Щойно, — відповів працівник міліції.

— Це ваша заява? — спитав працівник КДБ у Терелі і
глянув на нього з чеканням у погляді.

Тереля, збагнувши, що працівники КДБ провокують
його на скандал і шукають привід запроторити його до
психлікарні, спокійно сказав:

— Так, я писав. А скільки ви мені платити будете?

— Та ви придивіться краще, — сказав розчарований
працівник КДБ, даючи йому заяву до рук.

— А нащо ви мені її даєте? Відбитки пальців потрібні?

Працівник КДБ кинув заяву на підлогу і змінив тему
розмови. У «грі» працівників КДБ та міліції із «заявою»
відчувалася непевність, розгубленість, недостатня підготов-
леність «вистави», скомпонованої, десь, у поспіху.

Працівник КДБ став питати:

— А чому ви, Йосифе Михайловичу, на Захід не їдете?
Ви ж невдоволені нашими порядками — от і їдьте!

584

— Мені й на Закарпатті добре, — відповів Тереля.

Психіятр, що прийшов, показав Терелі посвідчення пси-
хіятра при слідчому відділі КДБ і став ставити різні ні-
сенітні питання. Зокрема, спитав:

— Що ви робите найохочіше?

— Збираю гриби у компанії з професором або академі-
ком, — сказав Тереля.

Психіятр став доводити, що робітник не може мати
нічого спільного з академіком. Тереля став пояснювати
психіятрові, що таке твердження має антирадянський ха-
рактер: твердивши, що робітник — чорна кість, що робіт-
ник та інтелігент — дві різні кляси, психіятр підриває самі
основи ідеології... Психіятр, не витримав, крикнув:

— Ви мені політбесід не проводьте!

На цьому працівник КДБ і психіятр вибачились перед
Терелею за турботу й випустили його.

Мене протримали ще з годину, випустили тільки о пів
на четверту ночі.

Так для мене скінчився перший день усенародної жа-
лоби.

Останній день жалоби і собі скінчився оригінально. Зно-
ву — дзвінок у двері.

— Хто?

— Міліція.

— З якої нагоди?

— Перевірка документів.

Я відчиняти відмовилась. У двері стали завзято тара-
банити, й моя мама, не витримавши, відчинила. Працівники
міліції прогулялись по квартирі, зазирнули до всіх помеш-
кань, пояснили, що перевіряють, чи не маю я у квартирі
«сторонніх».

— І часто ви так будете приходити? — спитала я.

— Треба буде — щодня будемо, — відповів міліціонер.

Оце вже воістину — причина для жалоби!

16 листопада 1982 р. О. Саннікова

Москва

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

585

ЗВЕРНЕННЯ ОЛЕНИ САННІКОВОЇ ДО
ПАПИ ПАВЛА II

У лютому 1983 р., два місяці після арешту Йосифа Терелі,
російська правозахисниця Олена Саннікова написала листа на
його захист та на захист Української Католицької Церкви до
Папи Павла II. Згодом її також заарештували і засудили в
Москві до одного року ув ’язнення і чотирьох років заслання.

ЙОГО СВЯТОСТІ
ПАПІ РИМСЬКОМУ ІВАНОВІ ПАВЛОВІ II

Ваша Святосте!

Я хочу звернутися до Вас з проханням заступитися за
чудову людину, католика, голову Комітету Української
Католицької Церкви і голову Комітету захисту прав віру-
ючих України Йосифа Михайловича Терелю.

Понад ЗО років Українська Греко-католицька Церква
заборонена в нас законом і змушена перебувати в підпіллі.
Власті жорстоко розправляються з священиками, переслі-
дують її членів, роблять все для того, щоб вона припинила
своє існування. Але, не дивлячись ні на що, Греко-като-
лицька Церква на Україні існує.

Доля Йосифа Терелі — яскравий приклад долі католи-
ка, переслідуваного властями тільки за те, що він — чес-
ний, мужній чоловік і дійсний християнин, що йде на будь-
які втрати і муки в ім’я Добра й Любови і готовий справді
покласти душу свою за друзів своїх.

Більше половини життя Тереля провів у таборах, тюр-
мах і тюремних спецпсихлікарнях. Він пройшов через не-
ймовірні випробування й муки. Але ніщо не змогло його

586

зламати. Кожен раз, повертаючись на волю, він знов по-
чинав своє добре діло — діло християнина, члена Церкви
Христової, борця за правду і справедливість і проповідника
Слова Божого.

Останній раз Тереля повернувся з Дніпропетровської
спецпсихлікарні, відомої страшним садизмом лікарів-тю-
ремників і нестерпними умовами утримування. Здоров’я
його вже було сильно підірване. Але він знов взявся за
важку справу сина гнаної Церкви: влаштовував постачання
віруючим духовної літератури, організовував допомогу
політв’язням і допомогу бідним, хворим та страждаючим,
очолив Комітет Української Католицької Церкви. Будучи
свідком немилосердних переслідувань віруючих, він разом
з кількома настільки ж відважними людьми створив у ве-
ресні 1982 року Комітет захисту прав віруючих України і
був обраний його головою.

Органи держбезпеки постійно слідкували за ним, погро-
жували, викликали на допити, влаштовували відкрите ціло-
добове стеження за його домом.

І ось 24 грудня 1982 р. [його]знов заарештували.

Формально він обвинувачується в дармоїдстві. Дармо-
їдство — це суто радянське поняття, що яскраво демон-
струє характер нашої системи: кожна людина зобов’язана
числитися в нас на офіційній державній службі. В проти-
лежнаму разі вона — дармоїд, кримінальний злочинець.
Якщо в будь-якій цивілізованій країні людина, яка не може
найти відповідної праці, одержує допомогу по безробіттю,
то в нас така людина повинна або влаштуватися на першу
роботу, що трапляється, або, згідно з радянським законом,
потрапити в тюрму.

Стаття про дармоїдство широко застосовувалась і за-
стосовується для переслідування віруючих і інакшедумаю-
чих. Прикладів досить багато. Наприклад, на тому ж За-
карпатті, в м. Ужгороді, влітку минулого року були за-
суджені за дармоїдство Галина і Олександер Максимови,
мати й син, справжньою причиною арешту яких була їхня
принципова відмова від радянського громадянства. Галина
Максимова, літня жінка, майже сліпа, з сердечним недо-
маганням, по суті — інвалід, була без усяких підстав звіль-
нена з роботи, і незабаром її засудили за дармоїдство.

Йосиф Тереля готовий був влаштуватися на будь-яку

587

працю, але власті навмисне перешкодили йому в цьому
селі, де він жив (с. Довге, Іршавського р-ну Закарпатської
обл.). Ні одна організація на роботу його не приймала, і
йому доводилось заробляти на життя приватною найма-
ною працею.

В листопаді 1982 року власті попередили Йосифа Те-
релю про арешт за дармоїдство, якщо в місячний термін
він не влаштується на працю. В пошуках праці Терелі
довелось виїхати з дому, залишити вагітну дружину й п’я-
тирічну дочку і найти роботу в іншому місті — у Львові.
Одначе й там власті вислідили його, і підприємство, що
згодилося його прийняти, в останній момент в роботі йому
відмовило.

І ось він заарештований.

Протягом довгих днів дружина Терелі не мала від ньо-
го ніяких вісток. їй, слабій жінці, на 8-му місяці вагітности,
довелось тинятися по слідчих відділах і прокуратурах рай-
ону й области і розшукувати чоловіка. Найшла вона його
нарешті в слідчій тюрмі м. Ужгороду.

Формально Тереля обвинувачується в дармоїдстві. Але
прокуратура санкціонує обшуки в його справі, на яких
вилучається релігійна література і правозахисні матеріяди.
З лютого 1983 р. з обшуком у справі Й. Терелі прийшли
до мене. Обшук був подібний на грабунок. Ті, що викону-
вали його, прийшли пізно увечорі, виламали двері в мою
квартиру, обшукували квартиру всю ніч і навіть не внесли
в протокол обшуку своїх прізвищ. Лише з їхніх дій можна
було догадуватися, що це співробітники КДБ. Вилучено
було велику кількість правозахисник матеріялів, книжки,
листи, адреси і навіть мої рукописи. Яке відношення, пи-
таєтеся, мало все це до справи про дармоїдство? За віст-
ками, що дійшли до мене з України, там були обшуки в
католиків у справі Й. Терелі, на яких вилучалась релігійна
література.

Таким чином власті не приховують, що обвинувачення
в дармоїдстві — це лише привід для засудження Терелі за
релігійну діяльність. Більше того — є підстави побоюва-
тися, що його справа перекваліфікована на політичну
статтю. І якщо кара за дармоїдство передбачає не більше
3-х років ув’язнення, то обвинувачення за політичною
статтею може виявитись для Терелі 10 роками тюремного

588

режиму і 5-ма роками заслання. Крім того, його можуть
знов відправити на психіятричну експертизу, де співробіт-
ники КДБ в білих халатах знову виставлять йому неправ-
дивий діягноз — і він знову потрапить в безтермінову
психіятричну тюрму.

Чи витримає він ці випробування — з слабким здоро-
в’ям, хворим серцем, що переніс уже інфаркт?

Можна майже без сумніву сказати: духовно — витри-
має. Фізично — ні. Живим звідти він уже не вийде.

Ваша Святосте! Не мені говорити про те, як дорогий
для нас Ваш голос, яка величезна підтримка — кожне
слово Ваше. І я вірю, що Ваш величезний авторитет зможе
не тільки вирвати чергову жертву з лап катів — Ваш голос
може підтримати в особі Йосифа Терелі і всіх гнаних
дітей Вашої Греко-католицької Церкви.

Сама я не належу до Католицької Церкви. За іспові-
данням я — православна. І тим більше мені тривожно і
страшно за Українську Греко-католицьку Церкву, яку
може спіткати така ж доля, що й Російську Православну
Катакомбну Церкву, жорстоко знищену в криваві роки
сталінського терору. Моя батьківщина — Росія. І саме
тому так хвилюють мене події на Україні, яка об’єднана з
Росією однією долею, одним нещастям, одним болем.

У хвилюванні й тривозі не тільки за життя Йосифа
Терелі, але й за долю Української Греко-католицької
Церкви і всього українського народу прошу Вас знову й
знову: врятуйте Йосифа Терелю.

10 лютого 1983 р. О. Саннікова

м. Москва

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

589

РЕПРЕСІЇ І СУДИ НАД УКРАЇНСЬКИМИ
СВЯЩЕНИКАМИ І ВІРУЮЧИМИ

СПРАВА СВЯЩЕНИКА МИХАЙЛА
ВІННИЦЬКОГО

На Захід дійшли два документи, які відносяться до справи
ув’язнення о. Михайла Вінницького : вирок суду з 31 липня 1975
р. і скарга брата о. Вінницького — Ореста. У 1983 р. о. М.
Вінницький закінчив свій термін ув’язнення.

ВИРОК

Ім’ям Української Радянської Соціялістичної Республіки
31 липня 1975 року. Народний суд Залізничного р-ну м.
Львова в складі головуючого народного судді Хорунжике-
вича В. І.

народних засідателів Кабановой О.О.

Крупа Б. М.

при секретарі Кантонінської С. М.

з участю прокурора Тур В. В.

розглянула у відкритому судовому засіданні [у] м. Львові
справу про обвинувачення Вінницького Михайла Ілліча,
народження 14 жовтня 1926 року.

уроженця села Гнатковичі, Самбір-
ського р-ну Львівської обл., укра-
їнця, гр-на СРСР, п/п, з освітою
середньою, не одруженого, не пра-
цювавшого, не судимого, прожи-
вавшого в місті Львові по вул.
Повітряній 121 особняк, звинуваче-
ного по ст. 209 ч. 1, 138 ч. 2 КК
УРСР.

591

ВСТАНОВИВ:

Вінницький на протязі довгого часу суспільно корисною
працею не займався, представляв себе за греко-католиць-
кого священика. З 1956 року організував та керував релі-
гійною групою, діяльність якої була поєднана з заподіян-
ням шкоди гр-ці Новосад Г. Р. та посягненням на права
громадян. Вінницький твердячи учасникам організованої
ним релігійної групи, що він уніятовський священик та
перетворивши свою квартиру, яка розташована в місті
Львові по вул. Повітряній 121 в церкву, систематично не
менш одного разу в неділю проводив збори групи, на яких
проводив релігійні обряди та проголошував проповіді, в
яких спонукав громадян дотримуватися посту, по декілька
годин молитися, закликав дітей не поступати в комсомол,
піонери, не читати літератури крім релігійної, не ходити в
кіно, театр, в оприділені дні не дивитися передач по теле-
баченню. Вінницький також закликав осіб, які відвідували
ці зборища проводити тобто вербувати інших громадян в
тому числі дітей. Виконуючи постанови Вінницького, Ново-
сад, починаючи з кінця літа 1973 року, стала замкнена в
собі, кожний день по декілька разів довго молилась, по-
стила. Внаслідок недоїдання, а також психічного переван-
таження Новосад захворіла психічним захворюванням —
реактивним психозом і знаходилась в лікарні на лікуванні
з 15. 1. 1974 р. по 18. 2. 1975 р.

Підсудний Вінницький винним себе не визнав, хотя по-
яснив, що дійсно він в себе на квартирі по вул. Повітряній
121 в місті Львові влаштував молитвенний дім, де збира-
лись віруючі і він проводив релігійні обряди. Вінницький
визнав, що він пропонував, щоб віруючі дотримувались
посту, що він це робив в рамках того релігійного вчення,
яке передбачено греко-католицькою вірою, богослужіння
він проводив кожної неділі і воно продовжувалось до трьох
годин. Підсудний визнає, що він вчинив такий релігійний
обряд як ісповідь і давав громадянам «покуту», тобто
призначав кількість молитв, які повинні відмолити грома-
дяни. Вінницький заперечує те, що він забороняв грома-
дянам дивитись телебачення, ходити в кіно, театр, читати
художню літературу, заперечує, що він забороняє дітям
поступати в комсомол, піонери, ходити на спортивні зма-

592

гання, а також читати літературу, газети, ходити в кіно,
театр, дивитись телебачення, хоть визнає, що у своїх про-
повідях він говорив, що в дні посту віруючі не повинні
дивитися телебачення, ходити в кіно.

Вінницький пояснив, що як з дорослими так і з неповно-
літніми він не рекомендував їм читати літературу амораль-
ну, а також літературу, яка спрямована проти релігії. Від-
носно комсомолу і піонерських організацій, то він роз’я-
сняв, що в ці організації дітям поступати не обов’язково,
так як ці організації організовуються проти релігії. В час-
тині відвідування зборів групи гр-кою Новосад і її хворо-
бою, то Вінницький пояснив, що чи ходила Новосад на
богослужіння, яке він відправляв він не знає, так як він ні
на слідстві ні в суді Новосад не бачив, але вважає, що
вини його в її хворобі не має і ніяких посвідчень в монахині
Новосад він не проводив.

Суд вважає, що вина підсудного доведена слідуючими
показами:

Створення Вінницьким релігійної групи і керування
даної групи стверджується показами самого Вінницького,
який пояснив, що в нього на квартирі збирались громадяни
і на квартирі проводились релігійні обряди. Квартиру для
проведення релігійних обрядів він представив сам.

Показами свідків Іваник Тараса, Сарохман Ольги, Іва-
ник Юрія, Сарохман Наталії, Дзюбинської Марії, Кулинич
Ольги та інших доведено, що підсудний представив свою
квартиру для відправлення релігійних обрядів і він про-
водив ці обряди, призначав на їх проведення, тобто був
визначеним організатором і керівником групи.

Відносно до доведення до психіятричного захворювання
підсудним гр-ку Новосад, то вина підсудного доведена
показами свідків Штикало А. В. і Гнидою, які пояснили,
що вони разом з Новосад проживали в одній кімнаті в
гуртожитку Керамічного заводу по вул. Низинній в м.
Львові. До літа 1973 року Новосад була весела, читала
літературу, газети, ходила в кіно, тобто вела нормальний
образ життя. З кінця літа 1973 року Новосад стала вести
замкнутий образ життя, тобто багато молилась, при чому
фанатично постила, відлучалась ранком і взагалом [захо-
дила] в молитвенний дім. За час посту Новосад обезсиліла
і 15. 1. 74 року захворіла психічною хворобою. Це, що

593

Новосад відвідувала групу, якою керував підсудний, ствер-
джується показами Сітко, який пояснив, що він бачив осін-
ню 1973 року, як Новосад заходила в будинок, в якому
жив підсудний, а в даному будинку крім підсудного і
його двох братів ніхто більше не живе.

Свідок Новосад Марія пояснила, що коли її повідо-
мили, щоб вона приїхала в Львів і стала вимагати від
своєї дочки щоб остання завела до цього керівника релі-
гійної групи, яку відвідує Новосад Г. Р. і її дочка завела,
але не на квартиру підсудного, а в який то будинок на
посьолку Жовтневому в місті Львові, де священик про-
водив посвящення хати. Свідок Новосад М. Ю. пояснила,
що цей священик був в окулярах так же як і підсудний, а
відтак, коли вже дочка була в психіятричній лікарні, то
вона дізналась, що її дочка відвідувала групу, якою керував
«отець Михайло», а отцем Махайлом віруючі називали
підсудного.

Свідок Новосад Володимир — брат Новосад Г. Р. по-
яснив, що йому стало відомо, що його сестра Новосад
стала відвідувати яку-то релігійну групу, стала постити і
багато молитись і тим самим довела себе до фізичного і
духовного виснаження, а відтак від Новосад Марії йому
стало відомо, що його сестра відвідує релігійну групу,
якою керує підсудний.

Свідок Матушкин пояснив, що під час вивчення причин
неправильної поведінки робітниці керамзаводу Новосад,
йому від робітників заводу стало відомо, що Новосад від-
відує релігійну групу, якою керує «отець Михайло», тобто
підсудний. З висновку судово-психіятричної експертизи вид-
но, що причиною захворювання Новосад явилось фізичне і
психічне перенагруження, яке зв’язане з участю і відпра-
вленню релігійних обрядів і ритуалів.

В частині виновності підсудного в діяльності групи,
спрямованої на посягання на права громадян, то така ви-
новність доведена слідуючими доказами. Свідка Іванник
Тараса, Іванник Юрія, Сарохман Олега, Сарохман Наталії,
які пояснили, що на своїх проповідях, а також в розмові
підсудний говорив, що не слід в дні посту ходити в кіно,
театр, дивитися телебачення, а також не слід читати літе-
ратуру, газети, поступати в піонери, комсомол, так як ці
організації виступають проти релігії. Це стверджується

594

поясненнями самого підсудного, який пояснив, що він не
рекомендував особам, які відвідували його групу в дні
посту дивитись телебечення, ходити в кіно, театр, читати
газети, журнали, які виступають проти релігії, а також
дотримуватись посту.

Підсудний також визнав, що він роз’ясняв, що віруючим
дітям не слід поступати в піонери і комсомол. Свідок
Сарохмах Наталія пояснила, що підсудний заборонив їй
ходити в воскресні дні на змагання по спорту, а також
дорослим говорив, щоб у воскресні дні не ходили на ро-
боту. Таким чином виновність Вінницького в організації
групи і керівництві групою, діяльність якої була спрямо-
вана під предлогом виконання релігійних обрядів на запо-
діяння шкоди здоров’я гр-ці Новосад Г. Р., а також шкода
була заподіяна, а також посягання на права громадян
повністю доведена, а його дії по ст. 209 ч. 1 КК УРСР
кваліфіковано вірно. Вінницький обвинувачується, що він
вчинив над Новосад Г. Р. ізувірський обряд, а саме взяв
«обітницю» не виходити заміж, як будьто-би сказав їй, що
вона повінчалась з Богом і в знак цього зробив їй поріз
на безім’янному пальці правої руки, але дане обвинува-
чення, ні на попередньому, ні в судовому засіданні, нічим
зовсім не доведено, а тому суд виключає з обвинувачення
Вінницького дане обвинувачення.

Вінницький також проводив організаційну діяльність,
направлену на порушення законів про відокремлення Цер-
кви від держави і школи від Церкви, організувавши широке
навчання дітей релігії. Організаційна діяльність Вінниць-
кого показана в тому, що він на зборах своєї групи про-
понуючи проповіді, закликав віруючих батьків приводити
на зібрання дітей, закликав і дітей, щоб ті приводили інших
дітей, придбав методичну релігійну літературу, для нав-
чання дітей релігії. Підсудний для навчання і закріплення
релігійних віровчень у дітей, використовував ісповідь, на-
кладав на дітей покуту, тобто читку молитв на декілька
разів, опитував на зібранні малолітніх по засвоєнню ними
релігійних молитв, давав дітям завдання на зібраннях пи-
тати та проголошувати вивчені ними молитви. Крім цього
проводив окремі зайняття з дітьми по вивченню молитви і
релігії в цілому.

Підсудний Вінницький визнав, що він сповідав дітей,

595

накладав на них покуту, тобто заставляв їх по декілька
разів читати молитви, що опитував дітей по знанню ними
молитви, давав їм читати молитви підчас богослужіння,
але пояснив, що він вважає, що це не є порушення законів
про відокремлення Церкви від держави і школи від Церкви,
так як він це робив за згодою батьків і самих дітей.

Суд вважає, що виновність підсудного в цій частині
доведена, а саме показами свідка Іванник Юрія, Сарохман
Наталії, які ствердили, що підсудний закликав приводити
інших дітей. Показами неповнолітніх дітей Іванник Тараса,
Сарохман Олега, Дзюбинської Марії, Кулинич Володими-
ра, Кулинич Ольги і інших доведено, що відсудний спові-
дав неповнолітніх, давав їм покуту, тобто давав їм по
декілька разів читати молитви.

Свідки Іванник Тарас та Іванник Юрій пояснили, що
підсудній опитував дітей релігії і хто не знав, тому наказу-
вав знову вивчити, а хто знав того хвалив. Свідок Сарох-
ман Наталія пояснила, що вона була на одному заняттю,
де підсудний проводив заняття з дітьми по вивченню релі-
гії, але так як прийшла на заняття в штанах, то підсудний
відправив її додому.

Відповідно до постанови Президії Верховної Ради
УРСР від 26 березня 1966 року такі дії по систематичному
вивченню дітей релігії являється порушенням законів про
відокремлення Церкви від держави і школи від Церкви і
підлягає під ознаки злочину, передбаченого ст. 138 ч. 2 КК
УРСР, законів про відокремлення Церкви від держави і
школи від Церкви, а дії в цій частині по ст. 138 ч. КК
УРСР кваліфіковано вірно. При обранні міри покарання
суд враховує особовість підсудного, а також суспільну не-
безпеку скоєного ним злочину.

Керуючись ст. 323, 324 КПК УРСР, суд.

ПРИГОВОРИВ:

Вінницького Михайла Ілліча визнати винним і засудити
по ст. 209 ч. 1 КК УРСР до п’яти років позбавлення волі з
засланням після відбуття основного покарання на строк
три роки з конфіскацією всього особистого майна і по ст.
138 ч. 2 КК УРСР до трьох років позбавлення волі.

По совокупності скоєних злочинів і на підставі ст. 42

596

КК УРСР оприділити Вінницькому М. І. остаточну міру
покарання, п’ять років позбавляння волі з засланням після
відбуття основного покарання на строк три роки з конфі-
скацією всього особистого майна з відбуттям позбавлення
волі у виправно-трудовій колонії загального режиму.

Відбуття міри покарання рахувати з 16. І. 1975 року.

Міру запобіжного заходу залишити відносно Вінниць-
кого тримання під вартою.

Стягнути з Вінницького М. І. в дохід держави судових
витрат 24 крб. 90 коп.

Речові докази перераховані на аркушах справи 242, 243
знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до облсуду на про-
тязі 7 діб з дня вручення копії вироку.

Нарсуддя підпис
Нарзасідателі підпис

Архів «Смолоскип». Машинопис, копія оригіналу. (У документі за-
держено мову оригіналу).

597

СКАРГА ОРЕСТА ВІННИЦЬКОГО У СПРАВІ
ЙОГО БРАТА СВЯЩЕНИКА
МИХАЙЛА ВІННИЦЬКОГО

Після засудження о. М. Вінницького за зфабрикованим зви-
нуваченням (ЗО липня 1975 р.), його брат Орест вислав ген.
прокуророві СРСР, скаргу, в якій домагався скасувати незакон-
ний вирок та передати справу його брата на додаткове роз-
слідування.

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ СОЮЗУ РСР

Вінницький Орест Ілліч, що прожи-
ває в місті Львові, по вул. Повітря-
ній N 0 . 121

по справі

засудженого рідного брата
Вінницького Михайла Ілліча, що
відбуває покарання в Дніпропетров-
ській області, м. Жовті Води, п/с
308/26, загін 6, бригада 61.

СКАРГА
порядком нагляду

Вироком народного суду Залізничного р-ну м. Львова
мого брата, Вінницького Михайла Ілліча, визнано винним
за ст.ст. 209 ч. І та 138 ч. II КК УРСР і засуджено до 5
(п’ять) років позбавлення волі у ВТК загального режиму з
конфіскацією майна, що особисто йому належить, та за-
сланням на 3 роки після відбуття міри покарання.

У касаційному порядку вирок братом не був оскарже-
ний. Вирок оскаржено потерпілою Новосад Ганною Рома-
нівною, котра просила вирок скасувати і справу передати
на новий розгляд з П участю.

Вважаю, що вирок неправильний, на таких підставах:

598

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Брата, Вінницького М. І, визнано винним у тому, що
він як греко-католицький священик відправляв богослу-
жіння на своїй квартирі і в греко-католицькому обряді
спільно з віруючими цього ж обряду. Свою релігійну діяль-
ність Вінницький М. І. базував на своїй совісті і керувався
принципами Конституції СРСР. Крім того, брат на при-
ватній квартирі правив богослужіння з віруючими греко-
католицького віровизнання, відправляв Богослужби і за-
кликав дотримуватись приписів Євангелія.

За твердженням суду, Новосад Г. Р. захворіла на пси-
хічну хворобу, нібито тому, що вона сповняла церковні
заповіді й обряди.

Брат не визнав себе винним в інкримінованих йому
злочинах як на попередньому слідстві, так і в судовому
засіданні і посвідчив, що діяльність його мала легальний
характер, тому що він письмово щороку повідомляв рай-
виконком про відправлювані ним богослужіння, не відри-
вав громадян від державно-громадської діяльности і не
завдавав шкоди здоров’ю гр-ки Новосад Г. Р.

Послугами оборони брат не користувався ні на попе-
редньому слідстві, ні в судовому засіданні. Брат просив,
щоб його інтереси боронив конкретний адвокат, однак, його
клопотання було відхилено.

Якщо умовно погодитися з висновками суду, що про-
вину брата доведено матеріялами справи, то обрання мак-
симальної міри покарання із засланням на 3 роки занадто
суворе і нічим не виправдане. З огляду на те, що незаконно
приписані моєму братові порушення закону віднесено за-
конодавцем до категорії неважких злочинів, до того ж
брата засуджено уперше. Він хворіє на туберкульозу
легенів, у зв’язку з чим ведення попереднього слідства і
судового засідання кілька разів припинялось.

Батько наш, Вінницький Ілля, загинув на фронті 1945
року, захищаючи Батьківщину від фашистських загарбни-
ків.

Вищенаведені обставини не давали судові підстави так
суворо карати мого брата, тим більше, що твердження
винувальної влади не знайшли свого потвердження. Суд у
присуді вказав, що Вінницький М. І. не займався суспіль-

599

но-корисною працею. Такий висновок суду не відповідає
дійсності і суперечить фактичним обставинам справи. З до-
даних документів видно, що Вінницький М. І. збирав лі-
карські рослини і щороку складав у Львівському Аптеко-
управлінні договори та перебував у договірних відносинах
і в 1974 році, про це свідчать договори і квитанції.

Він сумлінно ставився до праці і перевиконував плян
збору лікарських рослин. Довідки до цієї скарги додати
неможливо, тому що прокурор Залізничного району м.
Львова заборонив у категоричній формі завідувачеві Апте-
коуправління видати посвідку про те, що Вінницький пе-
ребував у договірних відносинах з Львівським Аптекоуп-
равлінням на заготівлю лікарських рослин, які здавав
аптекам.

Органи попереднього слідства, не видістали довідки з
Львівського Аптекоуправління, хоч Вінницький М. І. за-
являв про те, що на протязі багатьох років він збирав
лікарські рослини і перебував у договірних відносинах з
Львівським Аптекоуправлінням на право збору трав та
здачі їх до аптек.

У зв’язку з неповнотою попереднього слідства у цій
справі, я прошу справу повернути на дослідування, з не-
одмінною вимогою документів з Львівського Аптекоуправ-
ління, а також допитати завідувача Аптекоуправління, який
може потвердити, що йому в категоричній формі заборо-
нили видати довідки на Вінницького М. І. про місце збору
та здачу лікарських рослин.

У вироку суду вказано, що Вінницький М. І. «видавав
себе за греко-католицького священика», «організовував
групи» або такі епітети як «збіговиська» (тому що речі
треба називати своїми іменами). Ці вислови, надруковані
у вироку, самі по собі ображають почуття вірних. Крім
того не відповідають дійсності. Вінницький М. І. є законний
священик Греко-католицької Церкви з гарантованими пра-
вами у Конституції СРСР. І, як греко-католицький свяще-
ник, свою повинність священика виконував на своїй квар-
тирі, притримуючись твердо свого обряду. Брат на своє
богослужіння нікого не кликав, а те, що до нього при-
ходили добровільно немолоді віруючі, для задоволення
[своїх] релігійних потреб і з собою приводили своїх дітей,
то в такому разі ніякої провини мого брата нема, тому що
за дітей покладено відповідальність на батьків.

600

Зміст науки Вінницького М. І. мав тільки релігійний
характер. Його повчання дозволені законом, оскільки його
наука не виходила за межі церкви. Читання молитви ра-
дянське законодавство не забороняє.

Те, що нібито Вінницький М. І. говорив: «не вступайте
до комсомолу, піонерів, не читайте літератури, окрім ре-
лігійної», не знаходить свого потвердження. Поперше, ді-
ти, присутні на богослужінні, вчилися у школах і прихо-
дили додому зі школи з добрими оцінками, а також не
пропускали занять. Це можна було перевірити по журналах
у клясних керівників, та слідчі органи й судові цього не
зробили.

Відносно комсомолу та піонерських організацій, то Він-
ницький вчинив, як належить кожному радянському гро-
мадянинові, а саме: пояснював радянське законодавство
про те, що вступ до комсомольських та піонерських ор-
ганізацій є добровільний.

То в чому ж тут провина Вінницького М. І.? Тільки в
тому, що він казав те саме, що говорить комсомольський
та піонерський статут, що релігія з даними організаціями
не сумісна і те, що Вінницький картав двоєдушність, але
нічого протизаконного.

Суд у вироку вказав на те, що нібито Вінницький М. І.:
«не рекомендував ходити до кіна, театру, дивитись теле-
бачення». Про це мій брат казав на суді, що він ніколи не
забороняв читати добру радянську літературу або диви-
тися у телевізор чи ходити до кіна, до якого згідно з
адміністрацією кінотеатру або телестудії повнолітнім ді-
тям вільно було йти, коли зміст демонстрованого мав
виховний характер. Те саме щодо літератури. Вінницький
М. І. вчинив, як належить доброму вихователю, який не
рекомендує дітям читати аморальну літературу, про це і
казав Вінницький М. І. на судовому засіданні.

Таким чином, твердження суду про те, що нібито брат
«своїм віровченням» довів гр. Новосад Ганну Романівну
до психічного захворювання, не відповідає об’єктивній пра-
вді.

Вінницький М. І., як на попередньому слідстві так і на
судовому засіданні посвідчив, що гр. Новосад Г. Р. не
знає, і вимагав очної ставки з нею, а також просив її
викликати на судове засідання, однак у цьому важливому
клопотанні йому було відмовлено.

601

Покази свідків Штикало А. В. та Гнідого, котрі казали,
що гр. Новосад Г. Р. молилась від літа 1973 року, не
доводить, що мій брат Вінницький М. І. у чомусь завинив,
тому, що ні Вінницький М. І., ні Новосад Г. Р. один
одного не знали, і між тими обставинами нема ніякого
зв’язку, тому, що це суто приватна справа гр. Новосад Г.
Р.: читати літературу, газети, ходити до кіна або коли їй
молитися. Це все краще могла б сказати сама Новосад Г.
Р., та суд ігнорував її свідчення.

Покази свідків Штикало А. В. та Гнідого про те, що
нібито за час посту Новосад Г. Р. виснажувалась і 15. І. 74
року заслабла, є кричущою неправдою через те, що на ту
пору, тобто 15. І. 74 року, ніякого посту не було. Це го-
ворить, що сама фабрикація таких свідчень не витримує
жодної критики, оскільки за Юліянським календарем піст
закінчується 6. І. 74 року, а за Григоріанським календарем
ще раніше — 25. XII. 73 р.

Чому ж тоді суд не вияснив, чи говорять правду згадані
свідки? І якого посту дотримувалась гр-ка Новосад Г. Р.,
так нікому й невідомо. Але слідчі органи ні суд на це не
зважали.

Справу розглядувано у відсутності гр. Новосад Г. Р.,
хоч вона не хворіла і в день слухання справи була на
роботі. Слід відзначити, що гр-ка Новосад Г. Р. перебувала
один місяць у реактивному стані, а не рік, як це помил-
ково твердить суд у своєму вироку.

Свідок Сітко не доводить своїми свідченнями, що мій
брат у чомусь завинив, тому, що його покази спростовує
сама гр-ка Новосад Г. Р., котра на попередньому слідстві,
так і на суді писала таке: «Вулиці Повітряної N 0 . 121 я не
знаю. Туди я не ходила, гр-на Вінницького я не знаю і на
квартирі в нього не була».

Суд помилково твердить, що в домі, де мешкав під-
судний, мешкають тільки його два брати. У цьому домі
прописано і мешкає 13 чоловік. Це слідчі органи мусіли
перевірити.

Якщо за твердженням суду Новосад Г. Р., нібито за-
хворіла через Вінницького М. І., то чому ж ніхто з до-
питаних, а також свідків, котрі приходили на богослужіння
і були використані як свідки, ніхто ніколи не бачив гр.
Новосад Г. Р. А проте, Новосад Г. Р. заявила у письмовій

602

формі таке: «Вулиці Повітряної N 0 . 121 я не знаю. Туди я
не ходила, гр-на Вінницького М. І. я не знаю і на його
квартирі не була».

Що у дійсності пояснила Новосад Марія? Те, що вона
бачила людину в окулярах. А те, що мій брат також носить
окуляри або що мій брат називається Михайло, судові не
дає права карати мого брата позбавленням волі.

Так само Новосад Володимир нічого не міг додати до
звинувачення Вінницького М. І., крім того, що йому ска-
зала його мати, котра сама не мала конкретних даних для
звинувачення Вінницького М. І.

Тим же часом, Новосад Г. Р. говорила і писала: «У
Бога я вірю, коли мати приїхала до Львова, то я з нею
ходила до церкви св. Юра, Преображенської та інш. Ву-
лиці Повітряної N 0 . 121 я не знаю. Туди я не ходила, гр.
Вінницького М. І. я не знаю і на квартирі у нього не
була».

Свідок Матушкін, посилався на те, що нібито він вивчав
причини неправильної поведінки Новосад Г. Р. Якщо те,
що казав Матушкін, правда, те що він вивчав, то десь
певно йому б стало відомо те, що його трудівницю Ново-
сад Г. Р. відправлено до лікарні не з квартири Вінниць-
кого М. І., а від гарячої печі керамічного заводу. Цю
обставину потверджує сама Новосад Г. Р., котра нераз
заявляла на попередньому слідстві, що вона Вінницького
не знає.

Крім того, Матушкін стверджує, що йому стало відомо
від робітників заводу, що Новосад Г. Р. відвідує групу,
якою керує «Отець Михайло», а що ж відноситься самого
Вінницького М. І., нічого конкретного не може сказати.
Чому ж тоді слідчі органи, а також судове засідання не
викликали цих робітників, що на них посилається начальн.
Матушкін. Це доводить неповноту попереднього слідства.

Що ж до судово-психіятричної експертизи, то остання
не підійшла до даного питання об’єктивно, тому, що Но-
восад Г. Р. хворувала і була відвезена до лікарні з місця
праці, а не з церкви. Крім того, Новосад Г. Р. сама свід-
чила, що до лікарні вона потрапила через суто приватні
мотиви. Як вона сама писала: «Я мала хлопця, що за
нього збиралася вийти заміж, однак, він мене обдурив і
ця обставина привела до мого падіння».

603

Як видно з цих обставин, що висновок судово-психі-
ятричної експертизи носить в собі грубу помилку, а сама
перешкода брати участь у суді та захищати свої інтереси
— є для неї покаранням з боку компетентних органів.

Свідки Іванник Тарас, Іванник Юрій, Сарохман Олег,
Сарохман Наталя, — це діти, що не доросли десятиліт-
нього віку, які як на попередньому слідстві, так і на судо-
вому засіданні говорили під страхом, душившись слізьми,
виконуючи волю продиктовану слідчими.

Такі свідки не можуть дати судові об’єктивної картини
дійсного, крім тієї плутанини, яку сказала Сарохман На-
таля, що «Вінницький казав у неділю у вихідні дні не
виходити на роботу». Якщо припустити, що ця неділя була
вихідним днем, то нікому з дорослих не спаде на думку
йти на роботу, тим більше таку нісенітницю мій брат
говорити не міг.

Після винесення вироку ЗО. VII. 75 року, на ім’я голови
суду надійшла скарга від потерпілої Новосад Г. Р. такого
змісту: «Хочу внести ясність у справі Вінницького М. І.
Підсудного засуджено за те, що нібито він втягнув мене
до якоїсь секти, через що я потрапила до психіятричної
лікарні. До лікарні я потрапила через суто особисті мо-
тиви. Я мала хлопця, що за нього збиралася вийти заміж,
однак, він мене обдурив і ця обставина привела до мого
падіння».

Аналогічного змісту скаргу гр. Новосад Г. Р. написала
на ім’я голови народного суду. Але судова колегія у кри-
мінальних справах Львівського обласного суду скаргу Но-
восад Г. Р. не задовольнила.

Народний суд, відсилаючи справу до облсуду, із скар-
гою гр. Новосад Г. Р. не повідомив останню про день
розгляду справи, позбавивши її змоги захищати свої інте-
реси в суді ІІ-Ї інстанції.

На вище написаних підставах і з огляду на неповноту
переведеного слідства у цій справі, Вінницького М. І. за-
суджено за ст. 209 ч. І КК УРСР безпідставно. Слідство
переведено однобічно та з порушенням соціялістичної за-
конносте

Згідно з Основними Законами Конституції УРСР, ді-
яльність Вінницького М. І. не порушувала законів про
відокремлення Церкви від держави та школи від Церкви. У

604

Законі Конституції УРСР ст. 104 говориться таке: «З ме-
тою забезпечення за громадянами свободи совісти Церкву
в Українській РСР відокремлено від держави і школу від
Церкви. Свобода відправлення релігійних культів і свобода
антирелігійної пропаганди визнається за всіма громадяна-
ми». Як видно з написаного, що Конституція УРСР дітей
не виключає. Це і мав на увазі мій брат, коли казав, що
він не вважає за порушення закону про відокремлення Цер-
кви від держави та школи від Церкви. А суд такий факт не
розцінив, як пом’якшуюючу обставину.

Свідки Іванник Ю., Іванник Т., Сарохман О., Сарохман
Н., Кулинич Володимир, Кулинич Ольга, Дзюбинська Ма-
рія, приходили на богослужіння із своїми дорослими бать-
ками, котрі могли дати судові об’єктивні свідчення, але
суд ігнорував свідчення дорослих.

Твердження суду, що нібито мій брат організував «гру-
пу», то таке визначення не відбиває реального. Вінницький
М. І. — греко-католицький священик, дотримуючись свого
обряду, правив богослужіння, тим самим сповняв свої
духовні повинності священика.

До нього зверталися по духовну поміч віруючі греко-
католицького обряду, тому, що у Львові переважне число
віруючих, — це греко-католики і задоволення своїх релі-
гійних потреб виявляють у своїй вірі. Треба відзначити
той факт, що Греко-католицьку Церкву створено 1596 р.
на Берестейському Соборі. І коли в Західній Україні від-
новилася Радянська влада, то ця Церква існувала і існує
дотепер. Отже організації, як такої, Греко-католицька Цер-
ква не потребує. Ця Церква потребує тільки свободи, —
свободи відправлення релігійних культів. Тільки про це
мій брат Вінницький М. І. і дбав, подаючи до виконкому
свої заяви про реєстрацію Греко-католицької Церкви.

Вінницькому М. І. належить законне право на реєстра-
цію Греко-католицької Церкви. Що ж у даному разі мала
зробити відповідна влада? Зареєструвати Греко-католицьку
Церкву. Але заходом-відповіддю на просьби Вінницького
М. І. був його арешт.

Усе це судові відомо. Та побоюючись даних, що ском-
промітують слідчі органи, суд ігнорував свідчення дорос-
лих свідків, присутніх на богослужінні Вінницького М. І.
Усе це свідчить про те, що слідчі органи вели справу

605

Вінницького М. І., обминаючи закон, та недозволеними
методами провадження свідства. Були зацікавлені у висліді
справи і тому провели слідство однобічно, не з’ясувавши
усіх обставин, що мають істотне значення для об’єктивого
розслідування справи. (А тому у вироку суду цього факту
не вказано).

На судовому засіданні ніхто із сторони звинувачення не
запитав Вінницького М. І., чи знає він законодавство? Але
ж Вінницький М. І. на суді пояснив, що він вважає, що
дітей він учив молитви й, сповідав за згодою та проханням
батьків і самих дітей. І якщо суд з висновками мого брата
згоден, то суд не мав підстави вважати мого брата за
«особливу персону» і що його дії небезпечні для суспільства.

Якщо ж суд вважає, що Вінницький М. І. не знає законів
про відокремлення Церкви від держави та шкіл від Церкви,
то ця обставина не давала судові [права] таврувати мого
брата і ліпити ярлик «особливого», як це вказано у ви-
рокові суду. Тому, що всяке несвідоме порушення закону
не являє собою небезпеки.

На вище сказаних підставах і з огляду на однобічне
розслідування даної справи, я звертався із скаргами у по-
рядку нагляду у прокуратуру СРСР до заступника началь-
ника відділу для нагляду за розглядом у судах криміналь-
них справ, а тоді до самого начальника для нагляду тов.
Кудрявцева П. І., котрий не задовольнив моєї скарги. Мені
було відмовлено в одержанні даної справи для дальшого
оскарження. Мені дуже прикро, що мій брат відбуває по-
карання, а прокуратура Залізничного району пересилає мені
повідомлення (копію якого Вам висилаю), що за архівними
даними прокуратури Залізничного району за 1975 рік Він-
ницький М. І. не притягався до кримінальної відповідаль-
ности.

Правда, заст. начальника Управління установи ЯЗ
308/26 А. А. Храновський порадував мене своїм повідом-
ленням (текст листа якого Вам висилаю) і в якому гово-
риться про те, що мій брат Вінницький М. І. буде умовно
звільнений і посланий на будови народного господарства.
Але насправді дотепер мій хворий брат як відбував так і
відбуває покарання без усякої надії на будь-яку поправу.

Я прошу про видачу [з архіву] справи Вінницького М.
І. для перегляду і внесення протесту на присуд Залізничного

606

нарсуду, який виніс вирок у справі Вінницького М. І. за
неперевіреними даними, а справу Вінницького М. І. ор-
ганами попереднього слідства ведено з порушенням соці-
ялістичної законности.

III. ОСОБА ПІДСУДНОГО

Брат Вінницький М. І. досі не судився, служив у лавах
Радянської армії, хорує на туберкульозу легенів у відкри-
тій формі. Працював заготівником лікарських рослин до
порушення справи, тобто до 16. І. 75 року. Отож твер-
дження суду, що брат не займався суспільно-корисною пра-
цею, не відповідає дійсності.

З огляду на сказане,

ПРОШУ:

а) видістати [з архіву] кримінальну справу по звинува-
ченні Вінницького М. І. з нарсуду Залізничного району м.
Львова;

б) опротестувати вирок з метою його скасування, спра-
ву передати на додаткове розслідування від стадії попе-
реднього слідства.

м. Львів ( Вінницький )

Додатки: 1. Копія вироку

2. Квитанція про здачу лік. рослин

3. Договір з аптекоуправлінням

4. Копія повідомлення з прокуратури Залізничного р-ну

5. Лист прокуратури СРСР від 7. 10. 77 р. за N 0 . 4/1913-76

6. Лист прокуратури СРСР від 11. 4. 77 р. за N 0 . 4-1913-76

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

607

ПРО СВЯЩЕНИКА МИХАЙЛА
ВІННИЦЬКОГО

Священик Михайло Вінницький — один з небагатьох укра-
їнських католицьких священиків, про якого дійшли інформації
на Захід. Найдокладнішу дотепер довідку про нього підготував
В. Кобрин, голова Ініціятивної групи захисту прав віруючих і
Церкви в Україні.

Вінницький Михайло Ілліч народився 14 жовтня 1926 р.
в селі Чайковичі Самбірського району. Там Вінницький
вступив до початкової школи, де виявив великі здібності
до науки. Через це його багатодітний батько послав його
до Львова учитися далі в гімназії, де він вчився відмінно.
Скінчивши навчання в гімназії, Михайло у 18-літньому
віці вступив до монастиря отців Редемптористів, що у
Львові на Голоску. І, як розповідають ченці, своєю по-
божністю та запопадливістю у сповненні чернецьких обітів
здивував усіх монахів.

Невдовзі старенького батька Вінницького забрали на
фронт, десь на підступах до Берліну 1945 р. він був важко
поранений, написав прощального листа дітям і помер.

Трохи згодом, 1946 р., померла його мати. Михайло
був тоді в монастирі. Протягом 1946 р., коли стала твердо
на ноги радянська влада, монастир було розігнано.

1947 р. Вінницького Михайла Ілліча призвали до вій-
ська, де він прослужив 3 роки й місяць, бувши в розлуці із
своїми ближніми. Разом з товаришами по службі він їхав
додому з радістю, мавши на руках документ про демо-
білізацію. Та радість була недовга, тому що на наступній
залізничній станції зайшли до вагону працівники МДБ і
зняли Вінницького з поїзда. Незабаром сумнозвісна «трій-
ка» засудила Вінницького до 10 років позбавлення волі за
релігійну пропаганду. Це було 1953 р. Але помер Сталін, і
Вінницький вийшов на волю 1955 р. А 1957 р. ченця Ми-
хайла Вінницького єпископ Микола Чогрня [Чарнецький]
висвятив у сан священика. Отець Михайло показав себе
добрим слугою Божим, і це не сподобалось атеїстам і

608

владі. За хрущовського переслідування релігії його засудили
другий раз, 1964 р., до 3,5 років позбавлення волі та 5
років заслання. Коли отець Михайло відбув повністю 3,5
роки, кару було знято як безпідставну. Після відбуття кари
отець Вінницький влаштувався на працю у Львівське Ап-
текоуправління заготівником лікарських трав, до праці
ставився сумлінно, завжди перевиконував плян.

Щодо духовного життя отця Михайла, можна сміливо
сказати, цитуючи Святе Письмо, що це «муж благочести-
вий, богобійний». Любов до Бога у нього не має меж, і це
виявляється у його житті — скромність побуту, в якому
живе, відданість Католицькій Церкві, вірність Апостольсь-
кому Престолові, Христовим намісникам, його гостинність,
доброта й довірливість, нарешті, його святе і аскетичне
життя; уміння без найменших нарікань годитися з волею
Божою помагає йому зносити всі злигодні життя, і то
мавши украй погане здоров’я (він хворіє на сухоти). Його жит-
тя є живим прикладом праведного життя в наших важких
обставинах, прикладом не лише для священиків, а й для
всіх віруючих.

З повищих причин отець Михайло впав у неласку у го-
нителів релігії, котрі намагаються за всяку ціну знищити
Українську Католицьку Церкву. 1975 р. знову порушили
проти Вінницького справу. Тому що фактів порушення
закону з боку отця Михайла не було, вони вдалися до
наклепів та фальшивих звинувачень. Саме цим улюбленим
методом радянського судочинства вдалося отця Вінницько-
го засудити утретє до 5 років позбавлення волі та 3 років
заслання. Цікаво те, що отця Вінницького заарештували
на його квартирі 17 січня 1975 р., а суд відбувся якраз того
дня, коли радянське керівництво підписувало в Гельсінкі
угоду про людські права.

В наслідок цього священик відбував кару по таборах
загалом вісім років, де проходив підсилену ідеологічну
обробку. Тоді ж таки у книзі «Пост імени Ярослава Га-
лана» видавництва «Каменяр» оприлюднено статтю про-
курора Антоненка «Бункерська релігія», де прокурор всу-
переч усім доступним йому даним написав наклеп про о.
Вінницького, аби оббрехати католицького священика і за-
разом одурити всіх читачів. Прокурор видає о. Вінницько-
го за «бузувіра» й «покутника», не шануючи своєї гідности,

609

аби люди не знали правди. На початку 1983 р. о. Вінни-
цький повернувся до м. Львова до своїх братів, що меш-
кають у власному домі, частина якого належить і о. Вінни-
цькому. Але місцеві органи міліції та КДБ заборонили
йому жити у власному домі, і, хоч житлоплощу Вінницький
має, йому відмовляють у прописці вже півтора року. Вінни-
цький влаштувався на працю і більше як рік працював у
дитячому садку кочегаром. За наказом КДБ адміністрація
звільнила Вінницького з роботи через брак прописки. А це
значить, що Вінницький загрожений з боку КДБ уже вчет-
верте.

29 червня 1984 р.

Розповідь про о. Вінницького уклав голова Ініціятивної
групи оборони прав Католицької Церкви в Україні Кобрин
В. А.

Підпис

Архів «Смолоскипа». Машинопис, переклад з російської.

610

СУД НАД СВЯЩЕНИКАМИ
ВАСИЛЕМ КАВАЦІВОМ
ТА РОМАНОМ ЄСИПОМ

У жовтні 1981 р. у Львові відбувся суд над двома священи-
ками — о. В. Кавацівом та о. Р. Єсипом {у деяких самвидавних
матеріялах його ім’я подано, як о. Р. Осип). Витяг з вироку і
коментар про цей суд опубліковано у самвидавній « Хроніці Ли-
товської Католицької Церкви ».

СПРАВА N 0 . 2-71
ВИТЯГ З ВИРОКУ

Іменем Української Радянської Соціялістичної Респуб-
ліки Судова колегія у кримінальних справах Львівського
обласного суду під головуванням Романюка П. О., за учас-
тю народних засідателів Забазнової К. В., Михайлова В.
І., при секретарі Бордун А. І., за участю прокурора До-
рашай В. М., громадського обвинувача Григор’єва І. М. та
адвокатів Сотенскова Б. В. і Жолубако М. В. 28 жовтня
1981 р. розглянула у відкритому виїзному судовому за-
сіданні в м. Львові кримінальну справу, по звинуваченню

1) Каваціва Василя Михайловича, 1934 р.н., уродженця
с. Яблонівки Стрийського р-ну Львівської обл., українця,
громадянина СРСР, безпартійного, що має спеціальну се-
редню освіту, неодруженого, досі не судженого, що пра-
цював кочегаром у третій Львівській міській лікарні, що
мешк. у місті Львові, вул. Янка Купали, буд. 36, кв. З,
звинуваченого за ст.ст. 138 ч. 2 та 209 ч. 1 КК УРСР,

2) Єсипа Романа Степановича, 1951 р.н., уродженця с.
Водяне Пустомитівського р-ну Львівської обл., українця,

611

громадянина СРСР, безпартійного, що має середню спе-
ціальну освіту, військовозобов’язаного, неодруженого, досі
не судженого, що на час арешту ніде не працював, що
мешкав у м. Львові, вул. Янка Купали, буд. 36, кв. З,
звинуваченого за ст.ст. 138 ч. 2 та 209 ч. 1 КК УРСР.

СУДОВА КОЛЕГІЯ ВСТАНОВИЛА:

Підсудні Каваців В. М. та Єсип Р. С. визнали, що вони
— священики Католицької Церкви грецького обряду.

Протягом 1974-81 рр. Каваців та Єсип, всупереч забо-
роні влади, організували недозволену релігійну діяльність
серед українців-католиків, ведучи у селах Львівської об-
ласти вдень і вночі, у робочі та вихідні дні, нелегальні
богослужіння у незареєстрованих владою громадах вірую-
чих, на цвинтарях і квартирах, а ще у зареєстрованих
православних церквах, без погодження з православними
громадами.

Підсудні Каваців та Єсип не тільки організовували та
правили богослужіння, але й навчали неповнолітніх догм
віри, послуговуючись сповіддю, призначали віруючим, за-
для покути, повторювати багаторазово різні молитви, щоб
вивчити їх напам’ять.

Крім того підсудні Каваців та Єсип, використовуючи
сповідь, калічили неповнолітніх, зобов’язуючи їх, на знак
покаяння, поститися (повстримуватися від м’ясних страв),
а у дні Великого Посту забороняли дітям відвідувати
клюб, дивитися телевізор, ходити до кіна.

Підсудні Каваців та Єсип частково визнали себе вин-
ними за ст. 138 ч. 2, визнали, що вони — священики і як
такі мусіли обслуговувати віруючих. Тому не чують своєї
провини за відправлювання богослужб та сповідей. За ст.
209 ч. 1 вони винними себе не визнали і вважають твер-
дження суду про те, що вони калічили неповнолітніх, злов-
живаючи сповіддю, наклепом. Що ж до здержання від
м’ясних страв, то це пропагує і медицина, — твердили
підсудні.

СУДОВА КОЛЕГІЯ ПРИСУДИЛА:

Каваціва Василя Михайловича та Єсипа Романа Сте-
пановича визнати винними за ст.ст. 138 ч. 2 та 209 ч. 1 КК

612

УРСР і засудити кожного до 5 років позбавлення волі та
до 3 років заслання з конфіскацією майна, з відбуванням
покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму.
Предмети культу та релігійну літературу передати до
Львівського музею релігії та історії атеїзму. Цінні пред-
мети, непридатні для музею (радіоприймач, магнетофон та
ін.), конфіскувати у користь держави. Малоцінні предмети,
що не є музейною цінністю та безкорисні для держави,
знищити.

(Підписи судової колегії)

Хоч судовий процес був відкритий і в залі було досить
вільних місць, туди потрапили лише декотрі з віруючих.
Більшість присутніх на суді становили примусово скликані
представники заводів, шкіл, технікумів та інших установ.
Однак і серед них знайшлися такі, що співчували підсуд-
ним.

Головуючий раз у раз шантажував присутніх віруючих,
глузував з них, перевіряв документи і фотографував.

На суді більшість неповнолітніх відмовилась від свід-
чень, даних під час попереднього слідства. Вони твердили,
що не читали протоколів і слідчий міг написати все, що
хотів. Це потвердила і вчителька. Вона брала участь у
попередньому слідстві і на суді сказала, що учениця Бабус
не говорила того, що слідчий записав у протоколі.

Неповнолітніх на суді лякали, їм погрожували, що така
поведінка — відмова від свідчень, даних на попередньому
слідстві, — може вплинути на оцінку їхньої поведінки та
на їхнє майбутнє. Крім того, суддя змушував дітей сказати,
чого їх учив священик під час сповіді, яку накладав епі-
тимію.

Твердження суду, що стриманість від м’ясних страв
шкодить здоров’ю, є безглузде. Чому тоді у підприємствах
громадського харчування двічі на тиждень заведено рибну
дієту?

Священиків було звинувачено в тому, що нібито вони
забороняли дітям ходити до кіна й дивитися телевізор.
Однак жоден свідок цього не потвердив.

Через те, що у священиків Каваціва та Єсипа не було
реєстраційних посвідчень, їхню діяльність так само не мож-
на вважати злочинною. Від реєстрації вони не відмовля-

613

лись, але держава їх не реєструвала, дарма що віруючі
збирали підписи та зверталися до державних органів з
просьбою зареєструвати молитовний дім та видати свяще-
никам посвідчення.

На Україні багато католиків грецького обряду. Вони
хочуть і мають повне право мати свої храми та своїх
священиків.

Аналогічних прикладів переслідування українських ка-
толиків грецького обряду дуже багато.

Дітей, що відвідують храми піддають глузуванням, ля-
кають, що вони дістануть погані характеристики та атеста-
ти, не вступлять до вищих шкіл, не знайдуть праці.

Атеїсти гадають, що Католицьку Церкву грецького об-
ряду на Україні вже ліквідовано. Та вони помиляються.
Хоч віруючих і переслідують, хоч священиків і терори-
зують, Католицька Церква грецького обряду на Україні
жива.

Опубл.: Хроніка Литовської Католицької Церкви. (Ьіеіиуоз Каїаііки
Вагпусіоз Кгопіка). Литва 1982, 1 листопада, ч. 35. Переклад з ли-
товської.

614

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВІРУЮЧОГО
ВАСИЛЯ КОБРИНА

Український вірний-католик Василь Кобрин зі Львова за обо-
рону прав вірних і Церкви був нераз переслідуваний. У травні
1975 р. його релігійну діяльність обговорювали на засіданні
заводсько і профспілки. Згодом його звільнили з праці.

ВИПИСКА З ПРОТОКОЛУ Ч. 15

Засідання заводського комітету профспілки ЛЗТУ ПО
«Електрон», 23 травня 1975 року

Розглядали особисту справу контролера ВТК тов. Коб-
рина В.

У цьому питанні виступив голова місткому ВТК (Відділ
технічного контролю) тов. Жердєв Н. І. Він з’ясував чле-
нам завкому, що 4 травня 1975 року, тов. Кобрин В. А.
свідомо не вийшов на роботу: про це докладно написав у
записці майстер зміни начальникові БЦК цеху ч. 06 тов.
Броницькому В. У. Той, в свою чергу, написав докладну
записку начальникові ВТК заводу тов. Корякіну Н. Я. Це
питання було розглянуте на засіданні місцевого комітету
ВТК: рішено апелювати перед заводським комітетом проф-
спілки про звільнення тов. Кобрина В. А. за зумисний
невихід на роботу.

Тов. Броницький В. У., начальник БЦК цеху ч. 06,
добре знаючи тов. Кобрина В. А. особисто, попередив його,
що 4 травня — день праці. Але він таки на роботу не
вийшов, викручуючись вигадками.

Тов. Кобрин В. А.: У квітні 1975 року, згідно з по-
становою Ради Міністрів 4 травня проголошено працюю-
чим днем, а години праці зараховуються до професійної

615

відпустки. Мені невідомо, чому Великдень в цьому році
проголошено робочим днем. Знаючи, що на заводі дуже
багато віруючих, адміністрація, не порадившись з робітни-
ками, проголосила 4 травня робочим днем, щоб пригнітити
сумління віруючих. Було дуже багато незадоволених хри-
стиян. Наприклад 29 і ЗО квітня дві зміни відпустили,
буцім то не було корпусів. Якщо йдеться про мене, то я
знав, що все це робиться з метою змусити працювати на
Великдень. Думаю, що дирекція могла відмінити постанову
Ради Міністрів і залишити 4 травня вихідним днем. Я не
міг діяти проти власного сумління і тому на роботу не
вийшов.

Питання тов. Малкіна А. І., начальника відділу кадрів :
Мене цікавить, чи знаєте ви трудове законодавство?

Відповідь тов. Кобрина В. А.: Законодавство я знаю,
як знаю теж і те, що воно не для віруючих. Уряд дискри-
мінує християн. Я не пішов проти своєї віри, а уряд не йде
назустріч віруючим.

Тов. Родич П. І.: Я бачу, він все чудово розуміє... Це
вже політичний підхід до справи. Він просто не хотів внес-
ти своєї лепти в державну справу.

Тов. Нерущев Н. Ф., юридичний консультант зцводу:
Я вислухав вашу сповідь з великою терпеливістю. Ви наче
людина середньовіччя. Треба тільки дивуватись, таж ви за-
кінчили технікум. Це, що ви говорите, — антирадянська
пропаганда. Люди, які порушують радянські закони анти-
радянською діяльністю, є ворогами народу. На таких лю-
дей шкода витрачати державні гроші. Хочете вірити в Бога
— вірте, але агітації не ведіть. Пропоную звільнити тов.
Кобрина В. А. з заводу за умисний невихід на роботу.

Тов. Малкін В. І.: Мені взагалі незрозуміло, де ви на-
брались антирадянщини. Адже вам лише 37 років і на-
родилися ви за радянської влади. Ми йдемо правильним
шляхом і нам з вами не по дорозі. Ви навмисне не вийшли
4 травня на роботу з метою зірвати робочий день. Я
пропоную звільнити тов. Кобрина В. А. за статтею 40 т. 4
КЗоТ (Кодекс законів про працю).

Тов. Поплавський А. А.: Я вперше чую таку агітацію і
повністю підтримую пропозицію звільнити тов. Кобрина
В. А. за прогул.

Тов. Мелик-Пашаєва Н. М.: Я вам щиро кажу, що

616

робітники на машино-брусковій дільниці дійсно були не-
задоволені коли 4 травня проголошено робочим днем, але
коли майстер вияснив чому це зроблено, вони зрозуміли і
всі, як один, вийшли на роботу. Була пропозиція звільнити
вас за прогул і дійсно, якщо ви не зумієте поєднати свою
віру з трудовою дисципліною, перед вами, звичайно, ба-
гато неприємностей у майбутньому.

Тов. Смоктій І. А., заступник голови заводського ко-
мітету: Тов. Кобрин В. А. я слухаю вас і дивуюся —
звідки у вас такі настрої? Я в релігії погано визнаюся, але
чув, що вона не забороняє працювати. Як пояснити вашу
поведінку? Ви навмисне не вийшли на роботу і ми повинні
покарати вас. Товариші, члени заводського комітету, я під-
тримую пропозицію про звільнення тов. Кобрина В. А. за
злобний невихід на працю за статтею 40 ч. 4.

Рішено: Дати адміністрації заводу згоду на звільнення
контролера ВТК Кобрина Василя Антоновича за зумисний
невихід на працю за статтею 40 т. 4 КЗоТ.

М. Гнус

Голова заводського комітету
Опубл.: «Свобода». Джерзі Ситі, 1979, 21 лютого.

617

ЛИСТИ І СКАРГИ СВЯЩЕНИКІВ
І ВІРУЮЧИХ

ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ
«ОССЕРВ АТ ОРЕ РОМАНО»

Український православний священик Василь Романюк, який
провів багато років в ув’язненні, написав листа до ватиканської
газети вОссерваторе Романо », в якому представляє стан укра-
їнських Церков під більшовиками та робить закид католикам
Західнього світу, які не зуміли врятувати Української Като-
лицької Церкви від знищення.

ЗВЕРНЕННЯ

Шановний Редакторе!

Оскільки ми живемо в країні, де свобода совісти існує
тільки на папері, а атеїстична влада щороку докладає де-
далі більше зусиль, щоб цілковито знищити Церкву, то ми
вирішили з’ясувати Вашій газеті деякі терпіння й турботи
нашого життя, щоб звернути увагу католицького світу й
усього християнства на злочини, які чинять у цій країні
супроти людини.

Те, що Радянський Союз є найлютішим ворогом хри-
стиянства , не є новиною і повинно бути відоме всьому
світу. Шкода тільки, що це питання недостатньо насвітлене
у вільному світі і зокрема в Італії, де комунізм має чи-
малий успіх.

Ми неспроможні показати тут усе, що роблять кому-
ністи з релігією, коли вони приходять до влади, і в яких
важких обставинах перебувають вірні, які потрапили до
лабетів атеїстичної тиранії. Те, що атеїсти борються проти
релігії, не диво, але ті рафіновано-підступні засоби, яких
вони вживають у цій боротьбі, могли б зжахнути най-

619

байдужішу людину, коли б вона тільки мала змогу по-
бачити це все. Протягом останніх 50 років існування цієї
тиранської держави вживано супроти християнської Цер-
кви та інших релігій різних засобів, до яких тільки здатна
викривлена людська природа.

Радянська пропаганда твердить, що в нашій країні Церк-
ва вільна і що її нібито ніхто ні в чому не утискає. Але це
брехня. Ця Церква не має жодних прав. Вона не спроможна
активізувати свою діяльність. І навіть більше того: на неї
покладено функції самоліквідування. Найвища ієрархія Право-
славної Церкви в Радянському Союзі закриває очі на будь-
які беззаконні вчинки представників влади навіть тоді,
коли вони діють всупереч власним законам. Таке поту-
рання атеїстичній владі привело до того, що закрито бага-
то монастирів, храмів, навчальних релігійних закладів. А з
кожним священиком або віруючим представники влади по-
водяться так, як їм забагнеться.

Священиків або активних віруючих піддають різним
репресіям, а ієрархія умиває руки в цій справі. Посилаючи
священика на парафію, єпископи часто кажуть йому: —
Пристосовуйтеся там, як можете; ми нічим не можемо вам
допомогти.

Боротьба проти релігії в кожній союзній республіці має
свою специфіку, а в деяких республіках набуває особливо
гострих форм. Зокрема на Україні використовують проти
релігії українофобство. Оскільки на Україні відсоток вірую-
чих більший, ніж у Росії, то тут застосовують проти Церк-
ви найбрудніші засоби боротьби. Повсякчасні пересліду-
вання, утиски, зневажання призвели до того, що між пра-
вославним духовенством України та вірними нема ніякої
солідарности. Якщо священик потрапить у біду, інше ду-
ховенство відвертається від нього, в коли він маловідомий,
то родина його живе у злиднях. Члени родини священика,
тим більше репресованого, — приречені. Мого сина, на-
приклад, вигнали з Львівського університету на безпосе-
редню вимогу КДБ. Як відомо, я вже шостий рік сиджу в
радянському концтаборі особливого режиму тільки за ви-
словлювання моїх переконань. За цей час я став пострахом
для багатьох знайомих, особливо священиків. Ніхто з них
мені не пише; підтримують зв’язок зі мною тільки російські
православні священики С. Желудков і Г. Якунін. З України
пишуть лише звичайні віруючі.

620

Знаю, що мені пишуть з-за кордону. Проте, адміністра-
ція демонстративно не віддає цих листів мені до рук, часом
показують їх з такої віддалі, що текст невловимий. Але
якщо православні священики з України просто бояться
писати мені, то католицькі священики там є поза законом,
загнані у підпілля. Українська Православна Церква теж
заборонена, і православні українці мусять вважати себе
приналежними до російської Церкви. Крім того, що Росій-
ська Православна Церква не має жодних прав для своєї
діяльности, її ще й використовують як засіб русифікації.
Але, хоч вона погоджується бути помічницею русифіка-
ційної політики на Україні, це її не рятує. Російських свя-
щеників виганяють під будь-яким приводом, якщо вони не
виконують волі можновладців. Самоліквідація Російської
Церкви йде повною ходою.

Відомо, що всякий опір сприяє згуртованості й солі-
дарності, а кожна мовчанка й страх сіють паніку. За шість
років свого ув’язнення я кілька разів звертався до Москов-
ської патріярхії, щоб вона поклопоталася про мій захист.
Але жодного разу не отримав навіть відповіді. Не висту-
пив на мою оборону навіть єпископ, що править моєю
єпархією, тож і не диво, що й рядові священики того не
роблять. Усе це ставить мене в дивне становище: адже ж
дисиденти, що сидять зі мною в таборі за свої переко-
нання, хотіли б бачити у світі християн взірець любови й
солідарности. Але, коли віруючі бачать і мовчать, то не-
віруючі дисиденти дорікають усьому світовому християн-
ству за аморфність та індиферентність. Вони кажуть: —
Що спроможний зробити цей мільярд християн? Радян-
ський Союз диктує світові свою волю, брутально топчучи
при цьому права людини всередині країни. Він зухвало й
нахабно переслідує віруючих. А християнський світ не
лише мовчить, але ще й підписує різні угоди з цією кра-
їною. Або таке: усім відомо, що комуністи в Чіле готували
змову, хотіли встановити режим радянського взірця. Але,
не зважаючи на це, Радянський Союз та світовий комунізм
зуміли змусити чілійський уряд звільнити цих змовників.
А де ж християнська солідарність? Чи звільнили когось з
тих, які сидять за своє християнство?

На тему релігії провадяться палкі дискусії між диси-
дентами, — і тими, шо в радянських тюрмах, і тими, що

621

на «волі». І як добре було б, коли б християнський світ
теж активніше виступив на оборону релігії в Радянському
Союзі. Багато дисидентів, і на Україні і в інших республі-
ках, пильно слідкують за активністю християн у світі, зо-
крема за тим, як християни обстоюють свої права. І коли
такі факти стають відомі, вони викликають захоплення
навіть у тих, хто ще вчора дивився на релігію, як на щось,
що вже відживає свій вік.

Пам’ятаю, коли було проголошено Український като-
лицький патріархат з Блаженнішим Йосифом на чолі, то
навіть формально невіруючі люди сприйняли це, як велику
подію в історії української Церкви. Не буду вже казати
про радість католиків України, які чекають на узаконення
своєї Церкви.

Але я пам’ятаю й інше: коли по війні більшовики ни-
щили цю Церкву на очах усього світу — яке велике було
розчарування. Невже ж могутній католицький світ не міг
захистити декілька мільйонів українських католиків від по-
тали більшовицьких варварів? Українські католики дали з
своїх лав силу-силенну мучеників. Тисячі загинули в конц-
таборах. Вони смертю засвідчили вірність Найсвятішому
престолові. А про тих, що лишилися живими, можна ска-
зати словами апостола Павла: «Навіть донині т рплять
голод і спрагу, наготу і побої, і блукають вони я» сміття
світове, як порох, що його донині кожний зневажає».

Ми подаємо ці факти для того, щоб дати знати віль-
ному світові і, в першу чергу, всім християнам, що по-
требуємо їхньої підтримки. Незабаром буде створений на
Україні Комітет захисту релігії. Він матиме екуменічний
характер і членами його можуть бути православні, като-
лики і євангельські християни-баптисти. Комітет мусить
вимагати від уряду, щоб закон про свободу совісти ні під
яким приводом не був порушений. Я ставлю вимоги і
закликаю все християнство допомогти здійснити їх:

1. На Україні мусять бути негайно відкриті всі храми і
монастирі, закриті протягом останніх 20 років.

2. Мусять бути створені духовні навчальні заклади, се-
мінарії та академії з українською викладовою мовою, а
також мусять бути видані Біблія та інша релігійна літера-
тура рідною українською мовою.

3. Треба легалізувати храми Католицької Церкви.

622

4. Діти віруючих мусять мати право відвідувати церкву
й отримувати релігійне виховання, бо тепер, як відомо,
дітям до 18 років заборонено відвідувати церкви і моли-
товні доми.

5. Віруючі мусять мати право отримувати високу осві-
ту, бути викладачами, лікарями, інженерами, займати інші
посади, до чого їх тепер не допускають під різними при-
водами.

Користаючи з нагоди, ми звертаємося до світової су-
спільности з проханням підтримати наші добрі наміри й
почин. І якщо буде проголошено створення Комітету за-
хисту релігії на Україні, то ми просимо, щоб такі між-
народні центри, як Найсвятіший престол, РХЦ та інші
міжнародні організації, що борються за справедливість,
мир і свободу, визнали нас і були солідарні з нами в
нашому нещасті. Міжнародній суспільності мусить бути
відомо, що провід нашої країни загрузнув у задушливому
болоті більшовицького [нерозбірливо] і тиранії та боїться
всього нового. Це люди вчорашнього дня, що намагають-
ся розв’язувати всі проблеми вживанням дикої сили.

А тому вони можуть вороже зустріти створення Комі-
тету і накинутися на його членів з різними репресіями. Але
справа релігії вічна. Бо з нами Бог!

[1977 р.] Священик Василь Романюк

Опубл.: Погром в Україні 1972-1979. В-во «Сучасність», 1980, стор.
214-217.

623

ЗВЕРНЕННЯ ВІРНИХ
ЗАКАРПАТСЬКОГО СЕЛА

48 вірних с. Руське Поле Закарпатської обл. звернулися зі
скаргою до різних установ. Вони домагалися відкриття колиш-
ньої греко-католицької церкви ( тепер православної) та мати
свого священика.

ДО МІЖНАРОДНОГО КОМІТЕТУ ЗА ЛЮДСЬКІ ПРАВА

ПРИ ООН,
м. Нью-Йорк, США

Копія: Всесвітній Раді церков, м. Женева (Швайцарія),
Найпреосвященнішому Патріярхові Православних
Церков усієї Руси — Пімену

Від членів релігійного товариства нашої Троїцької
православної церкви с. Руське Поле,
Тячівського району, Закарпатської области
(або по старому Підкарпатської Руси), УРСР

СКАРГА

З великою образою та обуренням і зі сльозами звертає-
мося до Вас, помогти нам і провести контроль заздалегідь
поданими нашими вірними до компетентних органів про
проведення контролю на наші прохання, заяви та скарги,
які ми пишемо вже 12 років, у реєстрації нашої церкви в
селі Руське Поле, Тячівського району, Закарпатської об-
ласти. Віруючі християни відвідують церкву за приписами
(але без священика) та статутом православних християн із
додержанням правил релігійних культів.

624

Церква була свого часу збудована на гроші подаровані
християнам і була реєстрована, а 1962 року знята з реє-
страції не знати з якої причини.

Ми багато разів звертались з проханням зареєструвати
церкву. Цим проханням ми бажали й бажаємо, [щоб] наша
держава видала належне розпорядження. Не зважаючи на
наші прохання до адміністративних органів, церкву досі не
реєструють і прямої відмови нам не дають, але вже роками
з реєстрацією церкви справа зволікається.

Розпочнім переказ нашого прохання:

Базуючись на підставі законів і правил Радянського
суспільства, а також постанов нашої партії, щодо релігій-
них культів, звертаємося із скаргою до вас, і змушує нас
та обставина, що Рада міністрів забезпечує контроль за
діяльністю підлеглих їм органів управління.

А ми, бачивши те, що місцева влада на місцях не хоче
звертати ніякої уваги, навіть не хоче запевнити церковний
комітет (двадцятку) і не хоче числитися з нами.

Ми відвідали Комітет у справах релігії при Раді Мі-
ністрів СРСР у м. Москві, але результати від цієї візити
нашим представникам досі невідомі, не зважаючи на дані
обіцянки розпорядитись з приводу реєстрації нашої Трої-
цької церкви. Ми належимо до релігійної організації, [кот-
ра] на підставі закону статті 124 Конституції СРСР від-
правляє свій культ. Ми чесно ставимося до своїх грома-
дянських обов’язків і ніколи не будемо нав’язувати свій
культ методами духовної рівноваги громадянам, що мають
світогляд, супротивний нашому.

Історично відомо, що викоріняти традиційні релігійні
забобони у свідомості та переконанні вірних важко. Ад-
міністративні заходи у будь-якій формі не дають ефекту в
переконуванні. До того ж треба врахувати, що загал ві-
руючих становлять люди старшого віку, незнайомі з усіма
мислителями сучасности, що примітивно розуміють життя,
але внутрішньо тягнуться до якогось ідеалу, і вони не
можуть жити з порожнечею в серцях. Вони знаходять ви-
хід у релігії, і коли перешкоджати їм (як відмова в ре-
єстрації церкви), то легко вдасться проповідникам мас (ми-
рованих) принципово ідеологічної секти розвивати свою
підривну діяльність. А таке веде до тупого фанатизму, що
уже видно з наведеного нами, взаємозв’язаного як у статті

625

нашої Конституції та постанов нашої партії на здорову
атмосферу радянського суспільства.

Наша Троїцька церква та її громада не стояли осто-
ронь і за часів Великої вітчизняної війни, з нашої каси було
віддано [гроші] до останньої копійки у фонд оборони
СРСР у 1944 році. А 1973 року з нашої каси було віддано
гроші (які ще там були) у фонд миру.

Будівля нашої Троїцької церкви є цегляна, залізобетон-
на, з трьома запасними дверима і відповідає усім техніч-
ним умовам. Названа церква була до 1944 року (до ви-
зволення) греко-католицькою, і тому нам дорікають міс-
цеві органи, що ми шукаємо якусь іншу віру. Ми це ка-
тегорично відкидаємо, тому що 1948 року нашу Троїцьку
церкву було переосвячено на православну східнього обря-
ду. У нашому селі є більш як 1200 дворів і нашу церкву
відвідує 70 відсотків нашого населення, і тому що через
наше село тече річка, наше село завжди ділилося на два
села і ми завжди мали дві церкви.

Дарма що в нашій церкві місцевою владою заборонено
священику відправляти Службу Божу, ми не тратимо надії,
що ми вистараємо свою справедливу справу, що зазнає
свого горя уже 12 років. Але цей рік має і буде ви-
рішальним.

Наші учасники й добровільці Великої вітчизняної війни
уже не раз зверталися до компетентних органів, і всі наші
старші люди дуже просили й просять, помогти нам у на-
шому наболілому питанні.

І ми просимо Вас зі сльозами: дуже просимо про Ваше
клопотання, розглянути нашу скаргу розсудливо й піти на-
зустріч старшим людям. Ми сподіваємося, що лише з ва-
шою поміччю ми вистараємо справедливу справу, що на-
шу церкву буде зареєстровано. Відповідь просимо сповіс-
тити в усіх передачах і на Службах Божих, у проповідях
українською й російською мовами.

Які заходи вжито у нашому наболілому питанні, й куди
ще нам звертатися?

Хай благословить Г осподь Бог наші труди й надії.

Вищенаписане ми засвідчуємо своїми підписами:

[48 підписів]

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

626

-3-

сііоеюо опранедлииого дела, мопитииаюцсго аоаагв горя уже аа
12 лет. На зто* год долхен и буйе г .' ришающим.

Наш у«асшиш и дабраволіцн великої! отвчеотвеинвй вояни ух*
но рвав абращалної в кампитентние органи ір Л{>8І|ІЇВВЙн воа каш
пахидио люди, прооили и праоя» убедителіно, помочі ііш к
нашеи набалевшем вопроое..

И ми прооим Нас сеолеаами: убедитсльно просин Ватага хадатайоті
разобраті нашу жалобу благо ризумно и пойти навоїреву похилим
людям . Чм надеемс я что только о пашей помощу ми добьемоя
ораведінсого дала, что наша церква будот за регкетрирована.

Овветф проЙМ^еообщит» вавоах передачах и на багаолухениях^
в праповедях на Украииском и Руском язшсах.

Какиа мерм приияіи па нашому на болевшецу вопраоу ■
ги ку данаи кща обращатьоя?

Да благасловнт Господі Бог наш труди и надехди.

Внюша '^зхохеннос ми ааваряем овоими подпиоамн:

У/ 0 /1_С?

/7 *

"уі'- «ч

1 / У^У / / І. / УУУи

"У' •

фп№+й

■'УІ . -Уйп».,

А -4^

/ / о_Г л ни

ІССІ-*

С СКЛ. Сг сі

Лсг^-схн у,

■

Копія оригіналу: Архів «Смолоскипа»

Факсиміле третьої сторінки скарги віруючих
с. Руське Поле на Закарпатті
до Комісії Прав Людини ООН; 1973 рік.

627

РОЗДІЛ VII

НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
І РЕЛІГІЙНИХ ПАМ’ЯТНИКІВ

РОЗПОВІДЬ ПРО зруйнування дзвіниці
В ТЕРНОПОЛІ

Розповідь очевидця про зруйнування в Тернополі історичної
будівлі — дзвіниці при церкві Успення Пресвятої Богородиці в
1962 р. — с рідкісним самвидавним документом, який дійшов на
Захід.

Не минуло ще десять днів з того часу, як почали роз-
бирати каплицю, що стояла на цвинтарі Святоуспенської
церкви напроти дзвіниці, де рік-річно відправлялись тор-
жественні Богослужби на величавому празнику Успення
Пресвятої Богородиці, а на якій був напис, різьблений в
камені: «Отці Чина Найсвятішого Ізбавителя збудували
цю каплицю у 200-літню річницю оснування Чина. 1732-
1932», коли на цвинтарі знову затарахкотів трактор. Дня
28 червня 1962 р. після обіду стягнули вежу з дзвіниці.

Дзвіниця опиралася на двох стінах, скріплених по боках
окремими підмурованнями, а попід нею проходила в’їздова
брама, доволі широка й висока так, що навіть найбільші
вантажні авта могли туди проїздити. Долішня частина дзві-
ниці мала форму квадрату. Від сторони вулиці понад бра-
мою стояли три кам’яні фігури. По середині стояв Христос,
тримаючи в лівій руці велику кулю, а праву піднісши в
гору. По боках постаті св. Петра і св. Павла. Св. Петро
тримав в руці ключі і книгу, св. Павло євангеліє і хрест.
Повище цих постатей були великі вікна. Таких вікон було
чотири, по одному з кожної сторони. Над цими вікнами
вежа переходила з чотирокутної на восьмикутну. Тоді
знову приходили вікна, їх було по одному на кожній гран-
ці. Повище вікон було відповідне закінчення і баня з хрес-
том, покрита цинковою бляхою. Висота цілої вежі-дзвіниці
виносила коло 60 м.

631

Саме тоді, коли почали нищити цю дзвіницю, я пере-
ходив вулицею та зупинився. Тоді підійшов до мене на-
чальник цих робітників, що розбирали, призвіщем Фінашин
Микола Павлович і його заступник Пацула Ісаак Карпович.
Я запитав начальника, нащо він робить нам таку кривду,
чому розбирає таку старовинну пам’ятку, та це ж прикраса
міста і культурна пам’ятка українського народу, мабуть
ніде в світі нема такої другої дзвіниці, яку подивляли в
часі воєн італійці, німці, мадяри та представники других
народів; вони любувались нею, робили знімки та оглядали
з усіх сторін зі зацікавленням. На це відповів Фінашин:
«Сто строїли попи, розбіром і здєлаєм здєсь двор».

Через кілька днів зустрінув я на тому самому місці
шофера, на прізвище Ґоцманов і запитав його нащо вони
розбирають таку гарну будівлю, цеж архітектура наших
предків, скільки вони коло неї напрацювалися, щоб зали-
шити нам таку дорогоцінну пам’ятку; вони возили каміння
волами, возами, а кожний камінь виносили на гору влас-
ними руками. Ґоцманов відповів: «Кой матери — розо-
брать».

В дні 25 серпня 1962 р. закінчили розбирати каплицю і
дзвіницю і цього самого дня скинули хрест з середньої
бані церкви та почали руйнувати нутро церкви, ломали
образи, іконостас, престоли, зривали паркетову підлогу...

Учні з «русскої» школи, що її побудували недавно біля
церкви, цілу осінь, виходячи на перерву, кидали каміння
до вікон та дуже тішилися, якщо котрийсь попав в шибу.
Деякі з них заходили до церкви зі своєю потребою та в
той спосіб збещещували нашу церкву...

Стягнувши хрест з вежі, почали здіймати бляху з бань і
борувати діри в стінах і закладати міни. Дня 18 жовтня о
5-ій годині вечором було 8 вибухів мін, але церква не
розвалилась. Після того, як церква була напів зруйнована і
з зовні і внутрі, коли на вежах вже не було всіх хрестів та
позривано бляху з бань, а стіни були потріскані, прийшли
якісь два панки з фотоапаратом та почали робити знимки
з зовні і внутрі. Це мабуть тому, щоб колись у майбут-
ньому можна було доказати світові, що церква, дзвіниця і
каплиця була вже старі, зруйновані війною і їх треба було
розвалити.

632

Ті самі учні кидали камінням до розп’ятого Спасителя,
що висів біля церкви на дубовому хресті, вирізьблений зі
сивого каменя, величини нормальної людини.

Цілий день в неділю, 18 листопада 1962 р. і цілу слі-
дуючу ніч було світло в церкві, де вертіли діри та закла-
дали вибуховий матеріял, а в понеділок рано 19 листопада
від год. 7:30 продовжували цю роботу при допомозі війська
і поліції. Військовики дальше закладали вибухові матеріа-
ли, а поліція не допускала людей близько церкви. Люди
плакали, а навіть природа заплакала, співчуваючи з людь-
ми, бо небавом після вибуху і зруйнування церкви почав
падати дощ.

Поліцаї відганяли людей говорячи: «Палєтєла ваша
церква в космос», а якийсь військовий старшина сказав:
«Уже дєло сдєлано».

Після сильного вибуху почали приходити та приїжд-
жати люди з цілого міста і з околиці, щоб на власні очі
побачити цю велику кривду, яку нам заподіяно. Навіть
люди, що родились і жили поза Тернополем, жалували і
говорили, що вони не мали права руйнувати такої істо-
ричної пам’ятки. Одна з бань при вибуху, полетіла на
середину вулиці, але її зараз пороздирали тракторами.

Ще перед вибухом та висадженням церкви, прибули на
місце два ескаватори, щоб грузити каміння з церкви на
авта з пожежної сторожі. Прибуло теж авто з водою. Це
на випадок, якщо б вибух спричинив пожежу в котромусь
домі, що стоїть поблизу. Треба зазначити, що цей вибух
повисаджував багато вікон в сусідніх домах.

Після зруйнування церкви почали днями і ночами виво-
зити автами каміння і ґруз на город напроти церкви, на
подвір’я Яримовичів та на поблизькі сіножаті. Сипали, де
попало, щоб чимскоріше затерти сліди такої нечесної ро-
боти.

Коли я стояв біля колишньої церкви, до мене підійшов
начальник відділу кадрів з автоколони прізвище Ґусєв
Сергій Володимирович. Я запитав його нащо вони зруйну-
вали нам церкву? Він відповів: «Вам церкви нє нужно,
маєте кіно і ходіть до нього».

Після розвалення церкви залишився ще тільки хрест з
розп’ятим Спасителем, що стояв між церквою і дзвіницею.
Але і його не залишили в спокою. Під’їхав екскаватор і

633

розвалив хрест, а Ісуса, що страждав на хресті та дивився
на плачучих християн-українців, чоловіків і жінок, розда-
вили гусиницями трактора. Люди дуже тиснулися до роз-
битої постаті Спасителя, але поліція їх відганяла.

До тих, що наглядали цієї підлої роботи належали теж
начальники Нерцесов Степан Абарцумянович і Мячін Ми-
кола Захарович.

«Важкі дні мешканців Тернополя в 1962 р., оповідання очевидця»
[передрук самвидавного документу]. Передр. зі зб.: Василь Всеволод Ве-
личковський, ЧНІ, спископ-ісповідних, збірник. Иорктон, «Голос Спаси-
теля», 1975, стор. 173-176.

634

В ОБОРОНІ СТРІЛЕЦЬКИХ МОГИЛ

У серпні 1971 р., коли нищення стрілецьких могил на Янів-
ському цвинтарі у Львові продовжувалося з послідовною настир-
ливістю. український журналіст Вячеслав Чорновіл підніс свій
голос протесту, пишучи листа до керівників уряду і партії
УРСР.

ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ, ТОВ. ЛЯШКОВІ
ЦК КПУ, ТОВ. ОВЧАРЕНКОВІ
ПЕРШОМУ ЗАСТУПНИКОВІ ГОЛОВИ
РАДИ МІНІСТРІВ УРСР, ТОВ. ТРОНЬКОВІ

Київ

ЗАЯВА

Важко уявити щось дикіше, антигуманніше і страшні-
ше, як наруга над померлими. Мабуть «людяніше» розстрі-
ляти людину, ніж потім бульдозером знести її могилу і
повикидати із землі кості...

Те, що тепер коїться на Янівському цвинтарі* у Льво-
ві, майже в центрі Европи, може вимірюватися хіба най-
дикішими азіатськими середньовічними мірками. Під на-
глядом спеціально приставлених осіб, бульдозер зриває
стрілецькі могили, а лопати грабарів вивертають людські
останки. Кажуть, робиться це за санкцією голови Львів-

* Йдеться про українські стрілецькі могили на Янівському цвинтарі у
Львові: На Янівському цвинтарі, у великому чотирикутнику, було похо-
ронено біля тисячу українських вояків, які загинули в боях за Львів у
1918 році, а також полонених з украінсько-польськоі війни, які померли в
1919-1920 роках. Були там могили також ЗО цивільних осіб, інтернованих
у Бригідках, та 15 цивільних осіб, які участи в боях не брали. На стрі-
лецькому цвинтарі були похоронені два італійці — Ґастарі та Ґарліні, які
служили в українському війську і загинули в 1918 році та п'ять польських

635

ського Облвиконкому Телішевського. Не знаю, які адмі-
ністративні таланти має ця людина, що їй довірили таку
відповідальну посаду, але однієї цієї дикости достаточно,
щоб знелюднілого чиновника розжалувати у свинопаси.

Задумаймося над тим, що твориться. Поперше, наруга
над могилами прямого ворога — це блюзнірство, відкину-
те цивілізованим світом. Смерть зрівнює погляди й ідео-
логії. І смерть вимагає до себе пошани. У Кримінальному
Кодексі УРСР є стаття 212, яка передбачає кримінальні
санкції за глум над могилами. По-друге, чи галицькі юна-
ки, які жили наприкінці 1918 р. і полягли в боротьбі з
польськими легіонерами, відстоюючи Галичину від коло-
ніяльного поневолення панською Польщею, — це вороги
Радвлади? Ще не відомо, де опинились би вони, якби не
полягли в ті дні. Можливо були б в Армії УНР, можливо
■ ЧУГА.

До речі, аматори цитатів знаходять позитивні слова
про стрільції у Леніна. За що ж їм, загиблим понад 50
років тому, мстять зараз? За те, що рятували Галичину від
польського гніту? Ми, що не розписуємося в солідарності
з пілсудчиками, з пацифікацією, з Березою Картузькою,
бачимо, що навіть поляки, окупувавши Галичину і нена-
видячи стрільців, як ворогів, не вчинили наруги над стрі-
лецькими могилами. Не додумались до відвертого знище-
ння могил навіть при Сталіні, хоч наругу над ними чи-
нили. До чого ж дійшли ми з вами?

Багато говорять зараз про підступ буржуазної ідеоло-
гії. Не думаю, щоб усі буржуазні видавництва і радіостан-
ції, разом узяті, спромоглись на такої сили антирадянську

■ояків. Серед всіх похоронених були лише два українські старшини — ст.
десятник Іван Якимів і хорунжий УГА Антін Качмарук.

Могилами на Янівському цвинтарі опікувалася пластова молодь до
1926 року, коли було створено у Львові Товариство Охорони Воєнних
Могил (ТОВМ) на чолі з Брониславом Яновим, а згодом — Павлом
Кривуцьким. Це Товариство, провівши в Західній Україні і серед емігра-
ції, збірку на охорому могил побудувало з бетону 648 могил, з традицій-
ними українськими хрестами за проектом Петра Холодного і Лева Леп-
кого. Роботи над могилами, які виконувала Кооператива Інженерських
Робіт під керівництвом Олександра Карпінського і Ярослава Гузара, були
закінчені в 1934 році.

Всі могили були обрамовані бетоном, стежки висипані жужіллю і по-
ділені на ІЗ довгих рядів. Посередині стрілецьких могил була висипана
велика збірна могила з високим дубовим хрестом.

636

пропаганду, як один львівський бульдозер, що постинав
голови стрілецьким хрестам.

Після пожежі Державної Бібліотеки Академії Наук
УРСР у 1964 р. і політичних арештів за відкрите вислов-
лювання переконань у наступні роки, важко назвати дію,
яка б так підривала авторитет Радвлади як теперішнє без-
чинство у Львові. Наслідки вже є. Тисячі галичан пройшли
за ці дні біля осквернених і сплюндрованих могил. Серед
населення замішання й обурення. Ходять чутки про на-
міри, теж далекі від людяности, а може й провокаційні,
погромити у відповідь могили партійних і військових ке-
рівників і т. д. Невже ж дійдемо до того, що вводитимемо
стан облоги на кладовищах?

Я утримувався від одноосібних звернень до партійних і
радянських керівників після того, як у 1967 р., за справед-
ливі зауваження про порушення норм соціялістичної закон-
ности, мене спочатку кинули за ґрати, а потім зробили з
критика й журналіста — залізничним робітником. Але
сьогодні мовчати не можу. В ім’я людяности закликаю вас
втрутитись в дії провінційних самодурів і зупинити глум
над стрілецькими могилами, відновити частину зруйнова-
них поховань і перенести звідтам тіла похованих на чужих
кістках людей. Відмежуйтеся тим самим від злочину, який
зараз чиниться у Львові.

16. 8. 1971 р. Вячеслав Чорновіл

Опубл.: Широке море України, документи самвидаву України. Па-
риж-Балтимор, В-во ПУДФ і «Смолоскип», 1972, стор. 123-125.

637

ЗАЯВА ВАСИЛЯ КОБРИНА
В СПРАВІ НИЩЕННЯ ЦЕРКОВ

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРОВІ СРСР Р. РУДЕНКОВІ

від гр. Кобрина Василя Антоновича,
проживаючого в Львівській області,
Перемишлянського району, м. Бібрка, вул. Леніна 66/ 1.

ЗАЯВА

15 серпня 1975 року в годині 12-ій ночі їхала машина з
погашеними фарами по дорозі до села Любешки Пере-
мишлянського району Львівської области. Всі жителі села,
які випадково проходили по дорозі, звернули увагу на те,
що загадкова машина з їхала з дороги і зупинилася поруч
каплиці, яка нікому не перешкоджала, як історичний па-
м’ятник у честь скасування панщини 1848 року і була ви-
соко шанована жителями села Любешки. Кожна людина,
переходячи біля каплиці, низько кланялася.

Зі згаданої машини вийшло вісім людей, які своїми
брудними сварками ображали всіх присутніх. Через де-
кілька хвилин до них приєдналась ще одна автомашина з
погашеними фарами — нумерів на ній не було видно — це
був автокран. Жителі, які жили біля каплички, підозріва-
ючи щось недобре, направили світла зі своїх хат. При
світлі всі пізнали між присутніми голову сільради тов.
Лобору і працівника міліції ст. лейтенанта Булова (?), які з
співучасниками поралися біля каплиці — обмотували її
линвою і причіпали до кілець машини автокрану. Всі зро-
зуміли, що це злочин, який необхідно зупинити. І висту-
пили з протестами на адресу тих людей, які чинили важке
злодіяння. Але злочинці, користуючись своїм становищем,
змусили погасити світла в усіх хатах. Злочинці дійшли до

638

такого зухвальства, що почали кидати камінням у зро-
стаючу товпу народу, щоб розігнати П. Усі бачили, що
злочинці озброєні.

Машина шарпнула один раз, другий, третій. Це довело
людей до сильного хвилювання і люті. Хтось у відчай-
душності крикнув: «Що ви робите?!» Але машина шарпнула
ще раз і каплиця розвалилася. Тепер стоять розвалини тієї
каплиці, а ображений народ кладе на розвалини квіти.

Куди поділись дві дорогоцінні ікони і розп’яття Христа,
які знаходилися в середині каплиці, ніхто не знає і ніхто не
може відповісти крім людей, які виконали цей грабунок.

Цей епізод, який я приклав до цієї заяви, був тільки
початком грабунків у нашій області. Правда, хто чинить
грабунки і розбій над церквами до цього часу — невідомо,
але віруючі наших областей з жахом пам’ятають про нічні
грабунки церков. Віруючі деяких міст і сіл виставили охо-
рони, але позбавлені допомоги від місцевих урядів, ці охо-
рони — безуспішні. Розбій над церквами продовжується.
Деякі робітники міліції роблять зусилля, щоб запобігти
грабункам, але вищепоставлені урядники, які повинні до-
помогти, настроєні атеїстично, не дають їм відповідної
допомоги і їх зусилля залишаються даремні.

Тільки за місяць травень біжучого року було пограбо-
вано п’ять церков, у тому числі і в нашому Перемишлян-
ському районі.

І, як правило, грабителі забирають речі церковні, доро-
гоцінності, дорогоцінні ікони, а що залишається — зни-
щують і глумляться над святощами з властивою для ате-
їстів люттю.

У зв’язку з продовженням грабунків церков і безсиллям
запобігти цим погромам церков місцевими компетентними
органами, вважаю своїм обов’язком християнина і грома-
дянина звернутися до Вас, Генеральний прокуроре, за до-
помогою — відповідно розібратися і запобігти грабункам
церков.

28 червня 1976

Кобрин В. А.

Опубл.: «Свобода». Джерзі Ситі, 1979, 21 лютого.

639

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ЦЕРКВИ
ЗРУЙНОВАНІ В ПОЛЬЩІ

Польський дослідник Ришард Бриковскі зробив дослідження
стану українських католицьких церков у Ряшівському воевід-
стві ( частини Лемківщини і Перемищини). Вислід його дослі-
джень опубліковано в окремій статті .* На підставі його даних
подасться нижче список знищених церков.

На території Перемиської єпархії, яка в 1945 р. увійшла
у склад Польщі, було 514 українських католицьких церков,
в тому 311 церков визнали пам’ятками архітектури, які
представляли особливу мистецьку вартість. Під час боїв з
відділами УПА знищено 6 церков. Від 1946 р. до 1956 р.
знищено польською владою — 158. Серед знищених цер-
ков була 101 архітектурна пам’ятка. Дальших 57 церков
були в костьольному заряді, 34 перемінені в магазини, 13
під опікою віруючих. Доля 246 інших церков невідома.

Українські католицькі церкви-пам’ятки архітектури
зруйновані в роках 1939-1956 в таких селах Ряшівського
воєвідства в Польщі (у дужках подано рік, коли церква
була збудована):

1. Бальниця (1856), 2. Бахів (1848), 3. Бесько (1892), 4.
Бистре (1825), 5. Бірча (1829), 6. Буковець (1865), 7. Вере-
мень (1850), 8. Вислок Горішній (1834), 9. Вислочок (1818),
10. Височани (1805), 11. Вишоватка (XVIII ст.), 12. Вол-
ковия (1853), 13. Волосате (1837), 14. Воля Сукова (1864),
15. Воля Цеклинська (1768), 16. Воля Червона (1753), 17.
Габківці (1833), 18. Городок (1790), 19. Граб (1808), 20.

• Куагагсі Вгукожакі. V зргажіе агсЬіІекІигу сегкіежпеі жоіежбЛзІжа
гге$ 20 ж$кіе£ 0 . «ОсЬгапа 2аЬу(к6ж», \Уаг$гажа, 1957, N 0 2(37). За кн.:
С. Гординський. Українські церкви в Польщі. Рим, 1969, стор. 11-15.

640

Тульське (1820), 21. Дверник (1765), 22. Дешна (1738),
23. Дзвоняч Долішній (1800), 24. Дмитровичі (1634), 25.
Довжиця (1840), 26. Дусівці (1641), 27. Жарнівка (1860), 28.
Жидівське (XVI ст.), 29. Жерниця Нижня, ЗО. Завадка, пов.
Сянік (1856), 31. Завадка, пов. Устрики (1838), 32. Завій
(1868), 33. Залуж (1807), 34. Затворниця (1774), 35. Зубенько
(1789), 36. Іздебки (1660), 37. Кальниця б. Тісної (1842), 38.
Камінка (1854), 39. Карликів (1840), 40. Квашениця (1777),
41. Келчава (1837), 42. Колониці (1832), 43. Кописько (1821),
44. Корениця (1649), 45. Котань (поч. XIX ст.), 46. Крайна
(1882), 47. Криве (1842), 48. Криве б. Тісної (1845), 49.
Лісько (XVI ст.), 50. Лішна (1833), 51. Лобозів (1844), 52.
Лодинка Долішня (1824), 53. Лопенка (1757), 54. Луг (1864),
55. Лупків (1820), 56. Манів (1841), 57. Монастир пов. Лю-
бачів (1723), 58. Монастир пов. Ярослав (1719), 59. Мо-
шанець (1834), 60. Мшана (1865), 61. М’якиш Новий (1869),
62. Небещани (1854), 63. Новосілки Дидинські (1740), 64.
Оженна (1857), 65. Орли (XVIII ст.), 66. Поляни Суровичні
(1728), 67. Прелуки (1831), 71. Прибишів (1840), 69. Прусьє
(1793), 70. Пулави (1831), 71. Радава (1850), 72. Розстайне
(XVII ст.), 73. Руське (1848), 74. Середнє Велике (1810), 75.
Середниця (1765), 76. Сінявка (1877), 77. Смерек (XVIII
ст.), 78. Станкова (1888), 79. Стужниця (1826), 80. Ступо-
сяни (1787), 81. Струбовиська (1843), 82. Суковате (1826),
83. Тарнавка (1834), 84. Твори льне (1876), 85. Телесниця
Ошварова (1826), 86. Тисовець (1830), 87. Тиханя (1790), 88.
Тісна (1825), 89. Тростянець (1822), 90. Угерці (1834), 91.
Устіянова Горішня (1790), 92. Фредрополь (1866), 93. Хревт
(1670), 94. Наринське (1778), 95. Чертижне (XVIII ст.), 96.
Щербанівка (1857), 97. Явірець (1846), 98. Явірник (1843),
99. Ямна Горішня (1843), 100. Янківці (1850), 101. Ясель
(1825).

641

Фото: Із збірки д-ра П. Сениш

Українська грско-католицька церкаа а Києві
збудована 1917 р. при аул. Павлівській,
зруйноаана більшовиками 1934 р.

Фото: Із збірки В. Сушка

Місце, де стояла церква Воздвиження Чесного Хреста
У с. Г ермановичі на Перемищині, Польща; зруйнована
а повоєнних роках.

іГі

Фото: із збірки
В. Сушка

Церква
Воздвиження
Чесного Хреста
у с. Германовичі
на Перемищині;

1939 рік.

643

Фото: Архів «Смолоскипа»

Зруйновані могили на Личахівському цвинтарі
у Львові; 1971 рік

Фото: Архів «Смолоскипа»

Зруйновані могили на Личахівському цвинтарі
у Львові; 1971 рік

644

Фото: Ь збірки П. Войтовнча

Каплиця у Зарваннці, збудована на місці,
де з'явилася Мати Божа; 1939 рік

Фото: Із збірки П. Войтовнча

Руїни зруйнованої у 1960 р. більшовиками
каплиці з образом чудотворної ікони Мати Божої
у Зарваннці; джерело з цілющою водою згодом
замуровано; біля руїн стоїть місцевий дяк
Микола Войтович; 1960 рік.

645

Фото: Із збірки П. Войтоаича

На місці зруйнованої каплиці в Зарваниці
дальше збираються віруючі для спільних молитов.

646

Фото: Архів «Смолоскипа»

Стрілецькі могили на Янівському цвинтарі у Львові; 1939 рік.

Фото: Архів «Смолоскипа»

Стрілецькі могили на Янівському цвинтарі у Львові під час руйнування; 1971 рік.

647

Фото: Архів «Смолоскипа»

Усі хрести з стрілецьких могил на Янівському цвинтарі у Львові
усунені більшовиками, 1972 рік.

Фото: Архів «Смолоскипа»

На місці зруйнованої стрілецької
могили на цвинтарі у Тернополі;
1976 рік.

РОЗДІЛ VIII

ІНІЦІЯТИВНЛ ГРУПА ЗАХИСТУ
ПРАВ ВІРУЮЧИХ І ЦЕРКВИ

В УКРАЇНІ

ЗАЯВА ПРО СТВОРЕННЯ «ІНІЦІЯТИВНОЇ
ГРУПИ ЗАХИСТУ ПРАВ ВІРУЮЧИХ
І ЦЕРКВИ»

9 вересня 1982 р. в Україні створено «Ініціятивну групу за-
хисту прав віруючих і Церкви ». З цієї нагоди три її члени видали
заяву і повідомили про склад групи.

ЗАЯВА

Все посилювані репресії й гоніння проти українських
католиків і Церкви взагалі примусили нас, членів Центра-
льного комітету українських католиків, виділити групу з
п’ятьох осіб і створити «Ініціятивну групу захисту прав
віруючих і Церкви». Група створена 9 вересня 1982 р. Го-
лова Групи, він же й голова Центрального комітету, укра-
їнський правозахисник і поет, колишній в’язень сумління
— Йосиф Тереля. Секретар Групи — священик і також ко-
лишній в’язень сумління о. Григорій Будзінський, а також
Стефанія Петраш-Січко. Два священики — о. Ігнатій і о.
Діонисій — у зв’язку з своїм статусом «підпільників» прі-
звищ своїх не будуть називати, тільки в разі арешту голови
й секретаря Групи вони легально заявлять про себе.

Всі ми чекаємо арешту.

Й. Тереля
Г. Будзінський
С. Петраш-Січко

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

651

ЗАЯВА ЙОСИФА ТЕРЕЛІ ЦЕНТРАЛЬНОМУ
КОМІТЕТОВІ КПУ ПРО СТВОРЕННЯ
«ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ»

Восені 1982 р. Й. Тереля вислав до ЦК КПУ заяву, в якій
повідомляв про створення « Ініціятивної групи захисту прав ві-
руючих і Церкви » та що основна ціль Групи — добитися легалі-
зації УКЦ на Україні.

ЦК КПУ,
м. Київ

від громадянина так званої УРСР
Йосифа Терелі

ЗАЯВА

9 вересня 1982 р. на Україні було створено «Ініціятивну
групу захисту прав віруючих і Церкви»; мене було обрано
головою Ініціятивної групи, секретарем групи обрано о.
Григорія Будзінського; ще два священики — о. Діонисій та
о. Ігнатій, віруюча Стефанія Петраш-Січко приєдналися до
групи. Це була відповідь українських католиків на чимраз
сильніші репресії проти нашої Церкви. Віднині вся інфор-
мація УКЦ буде подаватися на розгляд світової громадсь-
кости — католики світу мають знати й пам’ятати, у яких
умовах ми існуємо.

Наша мета одна — легалізація! На одних пра-
вах з усіма групами населення СРСР. Усупереч заявам і
прогнозам деяких партійців — ми живемо, розростаємося
і торжествуємо! Випробування і переслідування католиків
на Україні ще більше зміцнили нас у вірі, дали нам збаг-

652

нути глибини Божественного провидіння. Я без перебіль-
шення заявляю, що нема нічого кращого, ніж умерти ка-
толиком у комуністичній тюрмі. Хто втратив страх, той
знайшов себе у вірі та надії. Бо ми віримо, що Царство
Боже прийде і не буде йому кінця.

Мені закидають фанатизм та всі гріхи людей невірую-
чих. Тільки ті, хто це говорить, забувають, що Католицька
Церква — є Церква, що любить і виявляє толерантність,
Церква універсальна. Ідея І. Христа — це одна з найрево-
люційніших ідей на протязі ось уже XX століть.

«...Христос помер за нас... Нас виправдано Його кро-
в’ю» (Рим. 5, 9) — отож треба жити й пам’ятати: де не
шанують крови Спасителя, там приходить і мусить прийти
знищення — заглада!

І хоч сьогодні реакція зла ще потужна, ми, католики,
віримо і знаємо, що усяке зло має свій кінець, як і початок
— ми живемо в епоху постійних переворотів. Тим-то і
йдемо за Тим, Котрий сказав:

«Віруйте — Я переміг світ!»

Амінь.

Й. Тереля

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

653

ПРОХАННЯ КОМІТЕТУ ЗАХИСТУ
КАТОЛИЦЬКОЇ ВІРИ

У відповідь на посилену антикатолицьку пропаганду в Укра-
їні, В. Кобрин і о. Г. Будзінський звернулися до Міністра вну-
трішніх справ УРСР з проханням дати дозвіл на реєстрацію
католицьких парафій та домагалися перегляду справи Й. Терелі.

МІНІСТРОВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

м. Київ

від Комітету захисту католицької віри

м. Львів

ПРОХАННЯ

Комітет захисту католицької віри просить вас дати вка-
зівку про припинення антикатолицької пропаганди. В ос-
танні місяці ця пропаганда посилилась, і її проводять на
дуже низькому рівні. Часто-густо вона переходить у ба-
зарну лайку.

Основа цієї пропаганди — явна неправда, що нібито
Католицька Церква (східнього обряду) скликала свій собор
у Львові 8 березня 1946 р. і що нібито на цьому соборі
Католицька Церква вирішила про свою самоліквідацію і
перехід всіх віруючих в опіку Московського патріярха. Як
далекий Схід від Заходу, так далеке це твердження від
правди.

Католицьку Церкву ліквідував Голова Комітету в ре-
лігійних справах при Раднаркомі УРСР П. Ходченко. Він
видав указ від 18 червня 1945 р. про створення Комітету
по ліквідації Католицької Церкви, який прийняв назву «Іні-

654

ціятивна група». Члени цієї групи разом з поліційними
властями вимагали від кожного священика підписати де-
кларацію про перехід в російську віру. Ті, що відмовилися
підписати такого роду декларацію, були жорстоко покара-
ні. З огляду на це решта попідписували, рятуючи своє
життя. Антикатолицька пропаганда перекручує всім відомі
факти і намагається вмовити читачеві, що підписували пе-
рехід в російську віру на добровільних засадах. Ті, що не
підписали деклярації про перехід в російську віру, знева-
жаються як кримінальні злочинці, в т.ч. всі католицькі
єпископи.

Подруге, Комітет захисту католицької віри просить вас
дати вказівку облвиконкомам західніх областей УРСР не
перешкоджати в реєстрації католицьких парафій. Урядовці
облвиконкомів звичайно відповідають, що Католицька
Церква (східнього обряду) в СРСР скасована. Вони не мо-
жуть пояснити, ким і коли Католицька Церква була ска-
сована. Деякі посилаються на Собор у Львові від 8 березня
1946 р. Але, насправді, цей Собор являється найганебнішим
явищем двадцятого століття.

Згідно з Конституцією СРСР, уряд УРСР не має права
ліквідувати католицьку віру й Церкву і перешкоджати ві-
руючим, які бажають реєструвати свою релігійну громаду.

Потрете, Комітет просить дати вказівку прокуратурі
Закарпатської области про перегляд справи Иосифа Терелі,
засудженого в грудні 1982 р. на рік позбавлення волі за
мітичне дармоїдство. Він батько сім!, що має на утриманні
дочку і хвору дружину. Вона працювала аж до відходу в
декретну відпустку і народила дитину 3 березня 1983 р.
Хіба батько, що веде домашнє господарство, опіку над
дитиною і хворою дружиною, може вважатися дармоїдом?
Кожна здороводумаюча людина скаже — ні! Вся вина
Терелі в тому, що він являється захисником католицької
віри, дуже ненависній радянській адміністрації. Але ми
можемо пригадати, що для всіх російських царів католи-
цька віра також була дуже ненависною. Приказка говорить:
вороги ворогів — це наші друзі. Католицька віра зазнає
переслідувань починаючи від царя Петра Першого і до
теперішнього часу.

Просимо не відмовити.

655

Львів, 12 липня 1983 р.

За Комітет захисту католицької віри:

В. о. голови Секретар

Кобрин Василь Антонович Будзінський Гр. Ант.

м. Бібрка, вул. Котляревського, м. Львів, вул. Спокійна
Перемишлянський р-н, Львівської
обл.

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

656

ЗВЕРНЕННЯ ИОСИФА ТЕРЕЛІ ДО ГОЛОВИ
НІМЕЦЬКИХ КАТОЛИКІВ

ГОЛОВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ
НІМЕЦЬКИХ КАТОЛИКІВ
панові Гансові Майєрові

Але кажу вам : легше буде дня
судного Тиру 0 Сидону, ніж вам.

(Від Матвія 1 1 , 22)

Доки в людини є сили для обурення і протесту — вона
жива. Моя власна доля тісно пов’язана з долею мого на-
роду. А доля України — це безконечна Голгофа; але кожне
страждання має кінець, і ми чекаємо кінця нашого хресно-
го шляху («до Череповища»): за ним — Воскресіння!

Мені 39 років, із них 18 я провів у тюрмах, таборах і
психтюрмах величезної комуністичної імперії. Найголов-
ніша моя провина в тому, що я християнин. Кожний хри-
стиянин повинен знати, що комунізм не являється наслід-
ком природного розвитку людства, але являється викрив-
ленням людського способу існування — катастрофою хри-
стиянського гуманізму. Звідси і право на бунт, дароване
нам самою Природою, бо бунт людини, скерований проти
конкретних несправедливостей, веде до усвідомлення суті
своєї істоти. І тому ми, християни, не можемо жертвувати
правдою ради ефемерного миру з комунізмом. Цілком
недавно людина, яка назвала себе християнином, — маю
на увазі Біллі Ґрегема — голосно заявила, що нібито хри-
стиян в СРСР ніхто не переслідує. Немає нічого дивного в
тому, що Біллі Ґрегем, звичайно, за вдячність від сатани,
відвернувся від власних одновірців. Перед нами клясичний
приклад релігійного атеїзму. Суть не в окремих людях, які

657

свідомо чи несвідомо підіграють темним силам. Нині
стоїть питання: для чого жити? Фанатизм безвірства, який
став новим моральним критерієм в так званому «соціа-
лістичному суспільстві», зруйнував людину, людина вига-
дала сама для себе безконечні масові страждання. Ство-
рена стіна ненависти стала на шляху християнства постій-
ною Голгофою.

Сьогодні кожний католик знає, що Церква наша забо-
ронена і зазнає переслідуваня від режиму комуністичних
тиранів. Шлях, тернистий шлях випробування, яким : де
Українська Католицька Церква, веде народ до Любови, до
спільної мети всього християнського світу — Царства
Божого. Міжнаціональне суперництво і міжусобиці повинні
бути стерті дорогою єдности на підставі Ісусових запо-
відей. Ми, християни-католики, не можемо бути пасивними
спостерігачами руйнування світу.

Комунізм так знівечив світ, що після нього вся культура
предків — поезія, музика, архітектура, мистецтво — зда-
ються нам чужими останками втраченої культури. Ось чо-
му спільне існування неможливе. Ми не можемо, не маємо
права жертвувати правдою ради ефемерного миру з ко-
мунізмом!

Наведу кілька прикладів знищення нашої свідомости,
знищення основи національного думання, знищення любо-
ви.

В 1979 році був підло забитий український композитор
В. Івасюк. Під час похорону на могилі композитора ви-
ступив Петро Січко з сином Василем. Про що говорив
Петро Січко? Говорив, що необхідно пам’ятати, необхідно
любити цей грішний світ. Цього було досить, щоб кому-
ністичний режим на Україні загнав українського католика
Петра Січка з сином Василем у концтабір. По три роки
кожному. Але... це був тільки початок. Молодший син —
Володимир, вихований на принципах християнської мора-
лі, відмовився від служби в армії окупантів. КДБ довго не
роздумувало: арешт і строк. Чи вийде молодий Січко на
волю? Адже старший брат не повернувся з концтабору —
йому продовжили строк ув’язнення. Не вийшов на волю і
батько Січко, він заарештований, і КДБісти ведуть нове
«слідство», і можна бути певним — український католик

658

Петро Січко одержить все те, що запрограмовано злочин-
цями з КДБ.

А в цей час «християни» субсидують і помагають зло-
чинному режимові поширювати воєнну машину. Невже ні-
хто не задумується над тим, що гроші, дані в кредит
комуністам СРСР, у вигляді ракет і бомб полетять на
голови наших же дітей, на голови многостраждального
афганського народу, на голови всіх тих, хто виступає за
мир і свободу.

Всі оці брежнєви, Хрущови, Сталіни цинічно плюють на
всякі зобов’язання і договори з вільним світом. Гельсінк-
ська домовленість так і лишилася домовленістю на папері.

Українська Католицька Церква як була, так і лишилась
Церквою в підпіллі. Лише подумати — XX вік, а частина
людства ісповідує Ісуса Христа таємно! Я ще не знаю, за
що мене заарештують, а те, що вони мене заарештують і
навіть уб’ють — цілком реальне. Два місяці тому підпол-
ковник Михайло Михайлович Дзямко з обласного управ-
ління КДБ Закарпатської области заявив: «Ми працюємо в
білих рукавичках. Кінців ніхто не знайде. Трохи погала-
сують на Заході і заспокояться». Ось обличчя «гуманних»
комуністів. Для того, щоб залякати мене, 10 червня 1982
року був убитий мій молодший брат — Борис Тереля.
Санкціонувало вбивство обласне управління КДБ Закар-
патської области. Відразу ж після вбивства почався терор
проти моєї сім!. Обшуки, наклепи, погрози... Моїй матері,
Маргариті Глукар, кадебістські агенти заявили, що тепер
черга на старшого. Що викликало таку ненависть і не-
милість з боку КДБ до мене? Моя «вина» лише в тому, що
я відкрито проявив спротив «властям» — ми з дружиною
відкрито ходили в церкву (римо-католицьку, тому, що на-
ша знищена). Починаючи з 1980 року, місцеві органи влади
при допомозі агентів КДБ в рясах (православних свя-
щеників і владик) почали свідоме знищення архітектурних
пам’ятників України — і все під маркою боротьби з уні-
ятством.

Я декілька разів заявляв протести проти варварських
дій Мукачівського єпископа Сави. Тільки за 80-81 рр. вла-
дикою були знищені 24 іконостаси в церквах Закарпатської
України. Цей «праведний» владика змушував священиків
носити бороди! — який парадокс: у свій час московський
цар Петро І змушував ці ж бороди стригти...

659

В 1980 році була спалена дерев’яна церква в с. Росош,
Свалявського району, лишився фундамент, і дивом уціліла
дзвіниця. Але відбудувати храм сільській християнській
громаді власті не дозволили. Це довело до того, що 20
червня, в день виборів, ціле село не вийшло голосувати.
Тоді власті присягаючись запевнили мешканців, що селу
буде дана можливість відбудувати храм. І що? Після ви-
борів цинічно заявили, що за радянської влади будувати
храми заборонено. Тільки дорогою в нікуди можна назвати
шлях, яким ідуть невіруючі з червоними від людської кро-
ви серцями. Кожний католик повинен пам’ятати, що в на-
місника Святого Престолу в Римі Папу Івана Павла II
стріляв фашист, вишколений КДБ Москви. Коли почався
альянс фашистів з комуністами? І чим вони керуються у
виявленні внутрішніх ворогів? Як ті, так і ці шукають
ворога, а цей ворог — єврей!

Завзятий антисемітизм став тепер однією з рис мораль-
ного кодексу радянського обивателя. Ненавидіти «жидів»
модно, а головне, за це ніхто не засудить і не покарає.

В січні 1982 року в час однієї з бесід з вищими чинами
в республіканському управлінні КДБ м. Києва мені цинічно
заявили: «Ну що, Йосифе Михайловичу? Допомагає вам
Картер чи ні? Картера немає, а ми хліб і так купуємо.
Зрозумійте ви, що ви не там шукаєте ворогів — ось де
вони: сахарови, ґінзбурґи і т. д. Подумайте, ви могли б
бути корисні країні, і що вас єднає з „жидами”?» А в кінці
розмови додав: «Потяг у повному ході, і його вже ніхто не
зупинить».

І ця стандартна фраза в устах першого-ліпшого каде-
біста в СРСР! Створивши міт про непереможність існую-
чого порядку, режим цинічно знищує всякий прояв бунту,
створюючи при цьому ситуацію розпачу, видаючи бажане
за дійсність.

Пам’ять змушує нас заглянути в історію. 1789 рік явив-
ся предтечею того, що ми сьогодні бачимо у величезній
комуністичній імперії. І якщо діячі Термідора самі один
одного знищували, то лише тому, що їм ніхто не допо-
магав збоку, відкрито, з-за кордону. Сьогоднішнє москов-
ське якобінство продовжує існувати лише тому, що його
підгодовують мільйонові кредити безпринципних ділків з
Вільного Світу.

660

Нелюдяність, егоцентризм, безвір’я — ось фундамент
сьогоднішнього комунізму.

Правителі Москви ведуть політику знищення, штовха-
ють народи до розпачі, а розпач приводить людину до
капітуляції перед сатаною. Москва постійно розпалює
страх термоядерної війни.

І тому християни-католики повинні свідомо з належною
часткою критики сприймати пропагандистські вигуки
Москви про майбутню термоядерну війну, до якої нібито
необхідно готуватися, тому що капіталісти явно до неї
готуються. Всі ті, що більше всього кричать про мир,
якраз і ведуть загарбницькі війни, і це завдяки тому, що
християнський світ занадто пасивний.

Те, що наша Церква й донині в підпіллі, те, що якась
частина Католицької Церкви під явною забороною, у ве-
ликій мірі на сумлінні Заходу.

Нам заявляють офіційні діячі комуністичного уряду:
«Переходьте на православіє». Але чому? З-за чого? Невже
ми, українці-католики, повинні відкривати Божі істини
лише в Російській Православній Церкві, чи все ж маємо
природне право визнавати Господа в волевиявленні націо-
нального духу? Тобто суть не в роз’єднанні, а, навпаки, в
об’єднанні всіх на основі віри в божеськість Ісуса Христа,
а не в догмах роз’єднання.

Роз’єднання Церков на руку лиш атеїстам, і не тільки
атеїстам світським, але й атеїстам в рясах. Фундамент
атеїзму — безвір’я.

Невір’я — одна з найстрашніших єресей, і власне з цією
єрессю необхідно вести боротьбу. Тому, що безвірці не
вірять не через те, що не знають про воскресіння Христа, а
через те, що знаючи про воскресіння Ісуса, вони свідомо
його заперечують. Сатаністи роблять це не з-за простого
принципу всезаперечення, а з цілеспрямованим лихим на-
міром — для знищення любови. Тому що любов — це
об’єднання, а невір’я — роз’єднання. І тому національні
еґоцентризми являються проявами, наслідками невір’я.
Огидно слухати твердження атеїстів у рясах, нібито росіяни
або німці менше релігійні, а українці, за їх словами, більше
віруючі.

Віра завжди була і є єдина. І тому наш обов’язок —
боротися з психологічним поневоленням комуністами (де б
вони не були) спільністю дій, єдністю і солідарністю.

661

І справа не в новому різновиді російського імперіялізму,
як думають деякі. Проблема значно серйозніша. Ми маємо
справу з безпринципним і жорстоким ворогом усього
людства, ворогом, метою якого являється знищення лю-
бови. Таж і сам російський народ так само поневолений,
як і інші народи гігантської імперії. Якщо б українців була
більшість, то сьогодні довелось би говорити про україні-
зацію, як говоримо про русифікацію.

Просто комуністи на рештках російської імперії побу-
дували власну імперію, а мова для спілкування їм байдужа.
В людей, що не мають історії, культури, немає потреби
чогось одного, національного.

По Україні прокотилась хвиля арештів, погромів, про-
вокацій. Кожен з нас чекає своєї черги, чекаю її і я. Арешти
Гориня, Січка, Чорновола і багатьох, багатьох інших го-
ворять самі за себе. Що просто так зупинити комуно-
фашизм немає сил і немає можливости олюднити те, що в
самому зародку антилюдяне.

Якщо б на Заході першого ж зустрічного комуніста
садили в тюрму тільки за те, що він читає Маркса, і
поводились з ним так, як комуністи поводяться з нами в
комуністичних тюрмах, то, безумовно, кількість «ідерло-
гів» світлого майбутнього на Заході різко скоротилася б.

Иосиф Тереля

Голова Комітету українських католиків
на землях України

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

662

ЗВЕРНЕННЯ «ІНІЦІЯТИВНОЇ ГРУПИ
ЗАХИСТУ ПРАВ ВІРУЮЧИХ І ЦЕРКВИ»
ДО УРЯДУ УРСР

У 1980 р. «Ініціативна група захисту прав віруючих і Церкви»
звернулася до уряду УРСР зі спеціяльним меморандумом. Вона
висунула ряд вимог, а серед них найважливішу — справу легалі-
зації Української Католицької Церкви на Україні.

18 червня 1945 р. було декретовано (указом уповно-
важеного в справах Російської Православної Церкви при
РНК УРСР П. Ходченка) про надання трьом священикам
— «Ініціативній групі» — юрисдикції над цілою Греко-
католицькою Церквою України.

Так, задовго до лжесобору у Львові наша Церква була
передана у ведення відступників.

Уже самий факт передачі державними органами юрис-
дикції над Церквою в руки священиків був неправосиль-
ним. Наша Церква ієрархічна. Верховна влада — це Папа
Римський, кардинали, єпископи. І тільки після фактичного
знищення УКЦ на папері, у Львові був скликаний «собор»
10 березня 1946 р. Рівно годину потребували, щоб стікаючу
кров’ю Церкву «вернути в лоно Руської Православної Цер-
кви». Цікаво й повчально, що богоборці-комуністи так
завзято змагалися за об’єднання цих двох різних Церков.

І глава Російської Православної Церкви Патріярх Оле-
ксій переступив через трупи розстріляних українських вла-
дик-архимандритів — таке «возз’єднання» було миле його
способові думання. Російські царі з тодішньою Церквою
также само знищували УКЦ, як робив це Сталін в нові
часи.

Не будемо зупинятися на «історичному» Соборі у Льво-

663

ві, який, за вказівками Кремля, «покінчив» з 4-мільйонним
українським народом на Західніх землях України.

Про зрадників і пам’ять зникла, а Церква живе собі й
розвивається. Минуло ЗО літ, як УКЦ перейшла в ката-
комби. Офіційно урядом УРСР, за допомогою його запліч-
них справ майстрів — беріїв і їм подібних, були знищені
всі єпископи УКЦ. Але ми пережили роки сталінського
лихоліття. Сьогодні, після засудження злочинів тирана
Сталіна, становище, в якому перебуває частина українсь-
кого народу і його дідівська Церква, — ненормальне. Сміш-
но, щоб держава, яка проголосила своїм кредо: свобода,
рівність, братерство — вела тотальне переслідування влас-
ного населення тільки за те, що воно рідною мовою сла-
вить Христа...

Ми, Ініціятивна група захисту прав віруючих і Церкви,
звертаємось до уряду УРСР з наступним

МЕМОРАНДУМОМ,

Щоб мати можливість виробити загальноприйняті норми
для легалізації УКЦ [потрібно:]

1. [Провести] Вільні вибори в усіх єпархіях Західньої
України і Закарпатської України; в тих єпархіях, де біль-
шість парафіян складається з визнавців греко-католицької
віри, повинна відбутися передача їм храмів, монастирів,
каплиць.

2. Там, де парафіяни УКЦ в меншості у відношенні до
інших груп віруючих, дозволити їм будувати молитовні
доми.

3. Відновити учбові заклади УКЦ — духовні семінарії у
Львові й Ужгороді.

4. Дозволити виїзд 50 студентам-богословам на навчан-
ня у Ватикан, а також по 10 студенів — у Відень, Варшаву
й Мюнхен.

5. Повернути раніше сконфісковані типографії в п’ятьох
єпархіях УКЦ.

6. Створити комісії по розслідуванню злочинної діяль-
ності органів КДБ і МВС, з вини яких були репресовані
українські священнослужителі й парафіяни.

7. Створити комісії по розслідуванню злочинної діяль-

664

ности радянських психіятрів, з вини яких були репресовані
діячі УКЦ.

8. Церква зобов’язується виконувати всі приписи й за-
кони держави і навчати про це парафіян.

9. Церква має своїм верховним владикою святішого
Папу Римського, і через це будь-яке підкорення радянським
властям неможливе.

Закон про відділення Церкви від держави повинен до-
тримуватися.

Голова Ініціятивної групи захисту прав віруючих і Церкви:
Иосиф Тереля

Члени групи: Секретар групи:

Стефанія Петраш-Січко о. Григорій Будзінський

о. Діонисій
о. Ігнатій

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

665

РОЗДІЛ IX

ПОЛЯКИ-КЛТОЛИКИ В УКРАЇНІ ТА
УКРАЇНЦІ-КАТОЛИКИ В ПОЛЬЩІ

ЗВЕРНЕННЯ КАТОЛИКІВ-ПОЛЯЛІВ
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

На Захід дійшов одинокий самвидавний документ католи-
ків-поляків з с. Козарівки на Вінниччині. В документі-проханні
подані інформації про боротьбу поляків за право мати свій
католицький костьол чи каплицю.

ВІД КАТОЛИКІВ-ПОЛЯКІВ СЕЛА КОЗАРІВКА

УРСР, Вінницька область, Барський райой,
Ялтушківська парафія з філією каплиці у Козарівці

ПРОХАННЯ

Пояснюємо Вам, що в нашому селі 300 дворів поляків-
католиків. Поблизу нашого села, довкруги нас, українські
села мають дороги, якими можуть пересуватися різні авто-
буси.

У нас же нема дороги, бо ми всі у свому селі віруючі
католики-поляки через це нам не дають каплиці й не дають
автобусів, тому ми ходимо до костьолу.

Таж за Конституцією СРСР написано, якщо перебуває
в селі 20 чоловік віруючих, реєструється громаду.

Та ми мали 7 км. від нас у Ялтушкові костьол, котрий
зруйнувала влада. До Ялтушківського костьолу ми нале-
жали свого часу, ми мали свою каплицю, як філію Ялтуш-
ківського костьолу, і до нас тоді приїздив до каплиці
ксьондз із Ялтушкова, для нашої обслуги в культі релі-
гійному.

Тепер найближче для нас, але на превеликий жаль Бар-
ський костьол аж 15 км. від нас в один бік та другий бік

669

15 км., разом ЗО км. Треба йти пішки за всякої погоди —
великі труднощі — нема як і не по силі через дорогу.

А ми ж люди роботяги, старики, пенсіонери й каліки,
хочемо молитися разом у нашому культі — католицькому,
бодай у неділю відвідувати каплицю.

За свою працю бездоганну (робіт) маємо право, щоб
нас вдоволили й відкрили нам каплицю для відвідування
разом усім. Нам місцева влада відмовила, нібито кажуть,
що це не була каплиця, тільки склад.

Ми ж добре знаємо, що у цій каплиці ми всі молились.

Історія нашої каплиці була така: ще за царських часів
було гоніння на католиків, отож молоду жінку вагітну
було вбито шаблею, потерпіла вона за віру католицьку,
кров’ю було залито землю від убитої жінки.

Люди нашого села на згадку, там же поховали її та
звели велику фіґуру Христа на великому камені на землі.
Там же й збиралися весь час на молитву край могили
«потерпілої», приходили неділями і святами, а на Велик-
день приїздив ксьондз із Ялтушківського костьолу й святив
нам хліб біля Христа на могилі.

За розкоркулювання людей уже нова влада [віддала]
панський дім великий дерев’яний людям нашим, щоб вони
розібрали його для своєї користи. Люди порадилися й
рішили розібрати дім — перенести й збудувати каплицю
дерев’яну. Збудували на тому місці, де був хрест на могилі
вбитої жінки, що віддала життя за віру; у цій каплиці
люди молились до 1937 р., а 1937 року закривали костьоли
по всій Україні, а Ялтушківський костьол зруйнували тоді
зовсім. Каплицю теж нашу було закрито тоді, ну й лиши-
лась у нас в селі, як філія.

Тоді у війну 1941 року відкривали костьоли — усюди й
нам каплицю відкрили, ми її відвідували й уся парафія
людей з Ялтушкова приходила до нас у Козарівку, ксьондз
Михайло Жуківський, котрий тепер живе у Польщі в місті
Торунь, це все було до 1948 року.

1948 року знову стали закривати костьоли й каплицю
закрили. У деяких костьолах робили клюби та склади,
каплицю нашу взяли під колгоспний склад.

Тепер каплиця стоїть порожня. Ми яких 4 роки просимо
місцеву владу, щоб нам її повернула.

Та не хочуть повернути каплиці. Ми тоді надумали

670

просити Москву, ЦК партії. Замість того, щоб нам кол-
госпникам-трударям полів віддали каплицю, місцева влада
стала мститися на нас...

1979 року у січні 26 дня [у] п’ятницю з Вінниці приїхав
до Козарівки заступник Уповноваженого у справах релігій
тов. Культицький Мілентій Павлович і ще з ним два чоло-
віка у цивільнім убранні, було питання за каплицю, щоб
люди не вимагали каплиці — бо не віддадуть її, при чому
у нього написано було на списку кілька чоловіків з нашого
села та одна жінка — Олена Пасіка.

Коли люди побачили, що з’явилася в селі машина з
людьми із властей, стали бігти з просьбою старі жінки з
паличкою і каліки — колгоспники, просили відкрити кап-
лицю, тоді побачили, що люди біжать до них, машина з
представниками влади хутко поїхала з нашого села Коза-
рівки.

Після цього приїзду з Вінниці стало ще гірше у нас на
селі, чи не щодня приїздить міліція в село до нас.

1979 року 29 дня січня голова сільради товариш Німачук
Федір Іванович та зав. бібліотекою Бистрицький Станіслав
удвох прийшли до хати Пасіки Долина, котрий лежав у
ліжку, а дружина його Олена Пасіка поїхала до Вінниці з
хворим своїм хлопчиком, голова Німачук Ф. І. став бити
Долина у ліжку до крови, а Бистрицький С. помагав йому
теж. Долин зібрав усі сили свої, втік босоніж по снігові до
сусідки, кривавив дуже дорогою, сусідка не мала чоловічих
чобіт, поповз, бідолаха, до іншої сусідки із стогоном силь-
ного болю... там дали Долинові чоботи й одяг верхній.
Долин подався до колгоспної контори, там було засідання
колгоспу, а на порозі контори вже стояли й дивилися два
переможці, Німачук Ф. І. та Бистрицький С., а Долин
побитий у крові був, він стогнав від побоїв усього тіла,
йому нічого не сказали, тільки підсміювалися.

За те Долина побили, що він підписав прохання на
поворот каплиці; потім ходив голова сільради Німачук Ф.
І. нашим селом, залякував людей, рвав їх за коміри одягу,
а ще наказував людям, хто проти радянської влади, під-
пишіться мені. Люди не хотіли підписуватися проти радян-
ської влади, тож він змушував їх: «Відмовтесь від кап-
лиці». Люди залякані, збентежені, не знали, що їм робити.

Того ж дня викликала наша влада місцева синів батьків,

671

що мешкають у Козарівці, [яких] сини працюють у містах.
Це було з метою допомоги знущання із своїх віруючих
родичів, різним залякуванням — щоб не вимагали каплиці.

Адже як ми віруючі католики-колгоспники просимо про
поворот каплиці, це не говорить, що ми у своїй вітчизні
відмовляємося від радянської влади; нащо перекручувати
нашу сердешну просьбу.

Ми ж тільки просимо, як старики-пенсіонери, інваліди
вітчизняної війни й каліки, що ми не можемо ходити
далеко пішки, діставатися до костьолу, а тому й хочемо,
щоб на місці в нашому селі віддали каплицю, та ще й
округ села нашого є — старенькі католички, вони і собі
були б разом.

Усе життя ми старались, робили на полях і чесно від-
давали свої труди урожаїв, а нас переслідують за віру й
національність.

1937 року з нашого села 90 чоловіків вивезли на Сибір і
вони більше не повернулися до рідні своєї у село Коза-
рівку, за те, що вони були поляками віруючими...

А тепер ми поляки віруючі-католики звертаємося з про-
ханням до всіх наших поляків поза кордоном, поможіть
нам, як своїм рідним братам у поверненні нам каплиці в
селі Козарівка, на те, щоб ми могли спокійно молиїися у
своїм ріднім краї й каплиці.

Ще звертаємося до Вас, як до Папи Римського Івана
Павла II, до нашого любого брата й батька одної крови
польської, щоб поміг нам у поверненні каплиці та щоб нас
не переслідували, як поляків.

Дуже щиро просимо передати написане-висловлене у
проханні нашому Папі Римському.

[1979]

Католики-поляки села Козарівка

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

672

ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНЦІВ-КАТОЛИКІВ
ПОЛЬЩІ

Українські католики Польщі звернулися у березні 1984 р. до
кард. Юзефа Ґлемпа. зясували йому стан Української Като-
лицької Церкви в Польщі та поставили ряд вимог, домагаючись
привернення багатотисячній українській громаді релігійних прав
і свобід, якими користуються у тій країні поляки.

ДО ЄПИСКОПСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ ПОЛЬЩІ
На руки ординарія Греко-католицької Церкви у Польщі
Еміненції о. кард. Юзефа Ґлемпа

Ваша Еміненціє!

Вірні братньої Греко-католицької Церкви у Польщі за-
тривожені її щораз більшою загрозою, бажають предста-
вити Вашим Еміненціям і Вашим Ексцеленціям теперішній
стан нашої спільноти, а також висловити наші сподівання,
здійснення яких, на нашу думку, збереже нас перед повним
зникненням.

Стан нашої Церкви не може бути далі об’єктом мов-
чанки і несвідомости. Ми не маємо власної Ієрархії і цер-
ковної організації, яка могла б нас оборонити. Ми позбав-
лені всіх прав і в обличчі цієї суворої дійсности, повністю
безрадні.

Протягом багатьох років довкола нас панувала змовна
мовчанка. Аж після обрання Папи Івана Павла II, про нас
принагідно почули в кількох випадках. Протягом чоти-
рьох десятиріч, за кількома винятками, ніхто нами не ці-
кавився. Ми були залишені самі собі в обличчі нищівних
впливів, які довели нас над берег існування. Громадськість,

673

в якій ми живемо, не має найменшої уяви, хто ми такі.
Часто трактують нас як екзотичних єретиків.

Звертаємося до вас, як отців Римо-католицької Церкви,
яка розпоряджає в цьому краю значними й багатосторон-
німи можливостями, якими у своїй щедрості Ви могли б
поділитися з нами бодай малою частиною, бо це було б
для нас великим порятунком.

Від непам’ятних часів південно-східні землі теперішньої
Польщі замешкував український нарід, який виводить свої
християнські традиції від навчань св. Кирила й Методія у
IX сторіччі. Незважаючи на різні перешкоди і тривалий
протягом століть процес винародовлення верхівки нашого
народу, ще в першій половині XX сторіччя ми становили
об’єднану цілість під релігійним і національним оглядом.

Одним з виявів розвиненого релігійного й культурного
життя було те, що в кожній місцевості цього району була
церква з багатим та оригінальним внутрішнім устаткуван-
ням, що своєю зовнішньою формою і внутрішнім змістом
виявляв духом єдність з усім українським народом.

Два роки після останньої війни нас звідти виселили і
правом кулака позбавили дорібку багатьох поколінь, при-
в’язання до прадідівської землі, можливости розвивати
власну культуру і практикувати релігію в нашому обряді. І
ніхто не став у нашій обороні, ані до сьогоднішнього дня
не зайняв у цій справі становища. Можна б подумати, що
нічого не трапилось.

Після виселення ми опинилися розсіяні по західних і
північних землях і ніде ми не мали права організувати
власну громаду. Наше становище під цим оглядом гірше
від єврейської діяспори. Нас позбавили духової опіки в
даному нам Богом обряді, що умовно називають греко-
католицьким, примушуючи наших священиків працювати
для Римо-католицької Церкви та її вірних. У таких умовах
значна частина нашого народу, не маючи ні звідки помочі,
розплинулась у морі чужого оточення. Тільки нечисленні,
завдяки своїй витривалості і ясному почуттю релігійно-
національної окремішности, зберегли свій обряд і в тому
дусі виховують свої родини. Інші, одначе, маючи до вибору
Католицьку Церкву але з чужим обрядом та мовою і такою
самою Літургією у Православній Церкві, вибрали останнє,
відриваючись таким чином від довговікової єдности з
Апостольською столицею.

674

Аж після 1956 року, завдяки наполегливим старанням
активних людей одночасно із створенням громадсько-куль-
турних національних вогнищ діяльности, ми дочекались,
принаймні у сильніших осередках тимчасового служення
Божественної Літургії. Не всюди ми знаходили зрозуміння
і доброзичлисість, яка, згідно з християнським правилом
любови ближнього, особливо належиться вигнанцям.

Траплялися й далі трапляються випадки вмисних, про-
сто злісних перешкод для наших священиків виконувати
душпастирську службу. Бувають випадки відкритого лег-
коваження наших священиків і нашого обряду. Загальним
явищем е те, що парохи латинського обряду приховують у
метрикальних документах присутність наших вірних на
терені їх парафії, а крім того, стараються всіми можли-
вими способами впливати на наших вірних, щоб вони
користувались тільки їх пастирськими послугами. Навіть у
цих осередках, де зустрічаємось із сердечною прихильністю
місцевих душпастирів, не маємо можливости приймати в
нашому обряді усіх Святих Тайн, включно з церемонією
похорону і практикування напівлітургічних відправ, а це є
необхідною передумовою живої віри в серцях Божого
люду. Це діється так, з одної сторони, з причини великої
нестачі наших священиків, дяків та катехитів, а з другої, з
конечности служіння Божественної Літургії у визначених
нам годинах і далекій віддалі наших парафіяльних осеред-
ків від місця замешкання вірних. Деякі з них мусять їхати
ЗО, 40 і більше кілометрів, щоб взяти живу участь у Божес-
твенній Літургії у своєму обряді.

У 60-х і 70-х роках ядром нашого духовенства були в
більшості священики похилого віку. То були греко-като-
лицькі священики, які відійшли на емеритуру, але замість
відпочивати, як їх брати латинського обряду, піднялися
важкої праці серед свого народу. З причини віку, стану
здоров’я і великої нестачі, їх душпастирська праця обме-
жувалася до служіння Божественної Літургії раз на 2-4
тижні. З бігом років було щораз менше священиків, а
молодші не прибували. І зовсім не тому, що не було
покликань!

Одних випускників перед закінченням дієцезальних і
монаших семінарій намовляли, і навіть змушували змінити
обряд на римо-католицький, в якому вони в більшості

675

досьогодні працюють (на бажання можемо подати кон-
кретні приклади). Інші, щоб не піддатись польонізації, ви-
брали православні семінарії. Тільки небагатьом пощастило
подолати великі перешкоди і засідки та виконувати душ-
пастирську працю в обряді своїх предків. Аж у 1975 році,
завдяки багаторічним старанням бл.п. о. митрата Василя
Гриника, були висвячені перші кандидати на душпастирів
у греко-католицькому обряді.

Незважаючи на те, що кожного року кілька осіб допов-
нює ряди наших священиків, потреби є такі великі, що
далі не вистачає, щоб у кожному скупченні українців діяла
парафія греко-католицького обряду. Буває, що навіть після
створення греко-католицької парафії, частина наших вірних
залишається з привички членами римо-католицьких пара-
фій. Молодь, яка не знає обряду своїх предків, закладає
нові родини і за звичкою, бо є нестачі відповідної душпас-
тирської опіки, виховує своїх дітей у римо-католицькому
обряді. Таким чином замикається коло і процес денаціо-
налізації українців і нехтування Греко-католицької Церкви
триває. Наша трагічна ситуація не знаходить зрозуміння.

Місцеві катехити, замість нагадувати дітям і молоді
про обов’язок приналежности або повернення до Східньої
Церкви, яка є їх правдивою матір’ю, заохочують їх прак-
тикувати в домінуючому обряді. Можливо, це діється тому,
що про це їх не вчать на курсах. Але нехтування проблеми
української людности та Української Католицької Церкви
в таких дієцезіях, як Тарнів, Перемишль та деяких інших
не є тільки наслідком несвідомости.

У 1947 році на західні і північні землі переселено при-
близно 500,000 українців у переважній більшості греко-
католиків. В теперішню пору на тому самому терені по-
стійну участь у наших Божественних Літургіях бере лише
кількадесять тисяч вірних. Це не тільки наслідок різного
роду адміністративних потягнень. Перед виселенням ми
вміли витворити протягом століть у своїх осередках меха-
нізм оборони перед денаціоналізацією. У міжвоєнних роках
ми зуміли дуже успішно протиставитись наступові право-
слав’я, добачаючи в ньому інтереси та дії чужих сторін, які
пробували нас порізнити. Опинившись, одначе, в розсіянні
і відчуваючи нищівний вплив середовища, багато з нас ба-
чить у втечі до православ’я можливість зберегти власну
тотожність.

676

Це дуже вимовне й одночасно трагічне!

Звертаємося до достойних Єпископів, як членів народу,
який протягом своєї історії переживав подібні трагедії, щоб
принаймні тепер не мовчали. Адже Папа Урбан VIII видав
7 лютого 1624 р. декрет, в якому, між іншим, недвозначно
сказано архиєпископам, єпископам та іншим латинським
достойникам, а також їх урядовцям, щоб не відважувались
приймати до латинського обряду нікого з уніятів, як світ-
ських, так і духовних і то під жодною умовою та з будь-
якої причини. Чому цей документ до сьогоднішнього дня
не був опублікований у Польщі?

Адже катехити і випускники семінарій у всіх дієцезіях у
Польщі, а зокрема в західніх, північних і південно-східніх,
повинні бути докладно поінформовані про те, подібно як і
про постанови Ватиканського Собору II, що стосуються
Східніх Церков. На цих теренах це питання завжди гаряче
й відкрите.

У четвертій точці «Декрету про Східні Церкви» напи-
сано: «Отож по всьому світі треба пильнувати збереження,
а також розвитку всіх окремих Церков, і тому треба тво-
рити парафії і власну ієрархію, де цього вимагає духовне
добро вірних... Усі духовники й особи, які готуються до
священицьких свячень, повинні бути належно навчені про
обряди, а зокрема про практичні вказівки, які стосуються
різних обрядів. Мало цього, навіть і світських треба пов-
чати під час катехизації про обряди та відповідні приписи».

А як це виглядає у практиці?

Протягом 40 років, за вийнятком виступу о. архиєпис-
копа Г. Ґульбіновіча під час привітання Папи в 1983 р. і
подібному випадку у Кракові, не було ані однієї офіційної
згадки на цю тему, ані однієї проповіді!

Так наче на західніх, північних і південно-зхідніх зем-
лях та взагалі у Польщі не було ні одного вірного Східньої
Церкви. Такий є стан нашої діаспори на вигнанні.

Не інакшою є ситуація на залишених землях. Після
1956 р. багато українців вернулися на свою батьківщину і
в деяких місцевостях знову становлять більшість мешкан-
ців. Тим часом ані однієї церкви не звернено їх власникам,
а в багатьох місцевостях нам ставлять труднощі або навіть
унеможливлюють влаштувати Божественні Літургії.

У Криниці довготривалі старання нашого генерального

677

вікарія і вірних дозволити служити Божественну Літургію
у церкві, збудованій нашими предками, не мали успіху.
Цю ситуацію швидко використали тамошні, нечисленні
православні й одержавши в короткому часі згоду на будову
нової церкви, з’єднали собі значну частину розчарованих
греко-католиків. Подібно мається справа і в Перемишлі,
де досі не вільно нам служити Божественної Літургії в
нашій катедрі. Так само і в Хотинці, Пождячі, Устриках,
Сяноці. Список труднощів і штучно ставлених нам пере-
шкод можна продовжувати і розширити багатьма конкрет-
ними випадками, але ця презентація не є нашою ціллю.
Віримо, що всі вони відомі Божому милосердю.

До Вас, Достойні Єпископи, звертаємося з закликом
про допомогу у вірі, що керовані братерським почуванням
єдности у Святому Дусі, нам її уділите. Віримо, що можна
буде направити ситуацію, а процеси упадку переміняться
на ріст. Віримо також у Вашу добру волю.

Отож побажання, здійснення яких допоможе уздоровити
життя Української Греко-католицької Церкви у Польщі:

1. Доведіть до того, щоб замість існуючих функцій
генеральних вікаріїв, Апостольська Столиця іменувала для
нашого обряду єпископів-ординаріїв, з осідком у Перемишлі
і, напр., у Варшаві і принаймні висвятила єпискогіів-по-
мічників. Вони повинні підлягати нашому Верховному
Архиєпископові. Ці єпископи повинні мати право бути
учасниками Єпископської конференції в Польщі і право
голосу у справах, які стосуються нашого обряду.

2. Уможливлення служіння Божественних Літургій в
єпископській катедрі в Перемишлі для вірних греко-като-
ликів, а також привернення у ній зруйнованого внутріш-
нього устаткування.

3. Доведіть, щоб всі духовники, які виводяться з греко-
католицьких родин, були скеровані на обслугу наших
вірних.

4. Регулярно проголошуйте, принаймні два рази на рік,
у всіх римо-католицьких костьолах на терені дієцезій Вроц-
лава, Ґожова, Щеціна-Камєнська, коло Бжеско-Кошаліна,
Познаня, Вармінська, Білостоцька, Варшави, Ґданська,
Люблина, Любачова, Перемишля, Тарнова, Кракова, Ка-
товиць, Опольська та інших про обов’язок повороту вірних
і їхніх дітей до греко-католицького обряду, якщо вони з
нього походять.

678

5. Видайте розпорядження, щоб римо-католицькі свя-
щеники не вінчали наречених східнього обряду. Вони по-
винні інформувати молодих про обов’язок приймати Святі
Тайни в обряді своїх батьків і неодмінно відсилати їх до
наших капелянів. Це стосується також Святого Хрещення,
крім наглих випадків, а також тайни Святого Причастя і
Миропомазання.

6. Допоможіть у творенні в кожному скупченні україн-
ських людей парафій того ж обряду.

7. Поверніть греко-католицькі церкви на залишених
землях (південно-східні воєвідства) їх правним власникам,
а на інших землях, замешкалих українською людністю,
призначіть відповідні об’єкти (головно невживані костьоли)
на церкви з повним внутрішнім устаткуванням, згідно з
вимогами нашої Літургії.

8. Введіть у всіх навчальних осередках катехитів для
навчання в дієцезіях предмету про католицькі обряди, які
діють у Польщі і зобов’яжіть катехитів, щоб вони нага-
дували дітям і молоді обов’язок повороту до обряду бать-
ків навіть тоді, коли самі батьки з вигоди, несвідомости,
чи із страху вже про це не дбають.

9. Допоможіть у видаванні церковних книжок, молит-
венників, катехизмів та інших книжок для напівлітургійних
відправ українською мовою.

10. Допоможіть у видаванні постійного місячника укра-
їнською мовою, присвяченого проблемам Греко-католиць-
кої Церкви в Польщі.

Ті вище подані побажання не є нічим новим, бо вони
виникають з букви і духу Ватиканського Собору II засто-
сованих до реальної ситуації нашої Церкви у Польщі.

Маємо надію, що здійснення цих побажань оздоровить
становище нашого обряду, спричинить поворот на лоно
Церкви багатьох осіб, які самовільно змінили обряд і під-
несе рівень релігійного життя в обидвох обрядах.

Ми глибоко переконані, що їх здійснення є зовсім
реальне, бо є в рамках можливостей Римо-католицької
Церкви. Це буде важний і незабутній вклад Вашої Церкви,
яка диспонує у Польській Народній Республіці великими
можливостями, вкладом у рятування братньої Східньої
Церкви в Польщі перед її повним зникненням. До цього
наглить недалекий ювілей 1000-ліття хрещення руського
монарха Володимира Великого і Хрещення Руси-У країни.

679

Ми свідомі що цей лист не вичерпує в цілості проблеми,
ми тільки хочемо звернути увагу Ваших Еміненцій та Ек-
сцеленцій на наше трагічне становище в переконанні, що
це знайде відгук в наказі: «любіться взаємно, як я вас
полюбив» і що на цій підставі нам буде дана допомога.

На закінчення нашого листа бажаємо зазначити, що
співпраця наших Церков у Польщі має не тільки тіні, але й
чимало ясних сторінок, чим радіють наші серця.

За посередництвом Ваших Еміненцій та Ексцеленцій
бажаємо висловити вдячність усім тим духовним особам,
які систематично й по-християнськи помагають нам побо-
рювати багато щоденних труднощів.

Хочемо також цією дорогою подякувати Еміненції От-
цю Кардиналові Юзефові Ґлемпові за батьківського пас-
тирського листа, що його він скерував до нас у празник
Різдва Христового в 1982 р. Цей лист наші вірні прийняли
із зворушенням, і він все ще в нашій пам’яті. Маємо надію,
що Отець Примас, наш Ординарій, забажає перевести візи-
тацію наших поважніших релігійних осередків та, йдучи за
прикладом теперішнього Папи, схоче відслужити нам Боже-
ственну Літургію у візантійсько-українському обряді. Такі
візитації, без сумніву, викликали б значне оживлення релі-
гійного духу й поворот багатьох осіб до своєї Церкви, тим
збагачуючи й усю Католицьку Церкву.

Наше останнє прохання збігається із становищем Вати-
канського Собору II висловленим в 6-ій точці декрету про
Східні Католицькі Церкви, де читаємо: «Ті, які з рації чи
уряду, чи апостольської служби є в частих стосунках із
Східніми Церквами або з їх вірними, мають набрати знан-
ня й шанувати обряди, карність, науку, історію, а також
духа східніх християн, відповідно до поваги здійснюваного
ними уряду».

6 березня 1984 року 3 висловами пошани

Отримують:

1. Блаженніший Верховний Архиєпископ в Римі,

2. Конгрегація для Східніх Церков,

3. Генеральний Вікарій о. митрат Йосафат Романик,

4. Генеральний Вікарій о. митрат Іван Мартиняк.

Опубл.: «Америка». Філадельфія, 1984, 4 і 5 жовтня.

680

РОЗДІЛ X

СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ
КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
І ВІРУЮЧИХ В УРСР

СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В УКРАЇНІ 1968-1969

У 1969 р. в самвидаві розповсюджено статтю невідомого
автора « Дещо про свободу совісті». Після довгих років перерви
— це перша обширна інформація про боротьбу радянської влади
з Українською Католицькою Церквою, її священиками і вірними
на зетлях Західньої України.

ДЕЩО ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ

Всупереч Конституції СРСР, яка гарантує свободу со-
вісті, у 1945-1946 роках у Західній Україні була насиль-
ницьки ліквідована Греко-католицька Церква. Ліквідацію
проводили органи КДБ методами прямого терору. Свя-
щеників, які не перейшли на російську православну віру,
зфабрикувавши фальшиві звинувачення, відправили в та-
бори. Незважаючи на терор, Греко-католицька Церква про-
довжувала і продовжує функціонувати підпільно. Вона має
великий авторитет серед місцевого населення, оскільки про-
тягом останніх десятиріч перед ліквідацією стояла на боці
змагань українців проти полонізації, за національно-куль-
турний розвій нації.

Останніми роками, у зв’язку з пожвавленням діяльності
підпільних священиків, посилилися репресивні заходи щодо
них. До осені 1968 року, однак, каральні органи в основ-
ному обмежувалися нетривалими арештами, побиттям,
штрафами тощо. Ось кілька прикладід з довгого ряду
однотипних (майже всі приклади з одного району на
Львівщині).

На початку 1968 року в селі Березець Городоцького

683

району кадебіст з Городка дуже побив отця Романа Чолія
за проведення греко-католицької відправи у офіційно за-
критій церкві (церкви, як правило, закривають під при-
водом браку православних священиків), а після цього по-
битого ще й оштрафували на 50 крб.

У Великодню суботу 1968 року прокурор Город оцького
району і секретар райкому партії поїхали в село Добряни,
де помітили на цвинтарі вбрану квітами і стрічками стрі-
лецьку могилу. «Як ви сміли! Там же бандити поховані!»,
накинулися вони на присутніх. «Вони за волю України
загинули», відповів хтось із натовпу. «Вас би всіх тут спа-
лити, всі ви бандити», почули у відповідь. Потім началь-
ники звернули увагу на вбраний вінками і вишивками дере-
в’яний великодній хрест. «Скільки тут колгоспного труда
пішло», зауважив прокурор, показуючи на вишивки і роз-
кидаючи ногами квіти. Далі, не задумуючися, начальники
витягли з машини каністру з бензином, облили і підпалили
хрест. У селі вдарили в дзвони, збіглися люди і побили
начальників. Прізвище секретаря райкому не встановлене,
прізвище прокурора, здається, Шевчук.

Перед Великоднем 1968 року в селі Хиневичі того ж
району греко-католицький священик Петро Городецький
лишився в церкві сповідати людей. Близько 11-ої години
вечора до церкви зайшов секретар сільської парторганізації
Мелешко і голова сільради Музика з колгоспними брига-
дирами. Отцю Городецькому скрутили руки, завели в сіль-
раду і викликали з Городка міліцію. В районі його кинули
в КПУ (камера попереднього ув’язнення), глузували з
нього, фотографували, обвішали релігійними образами
тощо. Протримали в камері два дні, після чого відправили
в Львівське КДБ до якогось Зінченка, який погрожував
ув’язненням і пропонував «работать с нами». На той раз
Городецького відпустили. Однак через тиждень у нього
зробили трус, відібрали кілька передруків з книжок — ви-
ключно релігійно-дидактичного характеру, забрали маг-
нітофон і стрічку із записом проповіді єпископа Бучка з
Ватикану, де теж не було нічого протидержавного, релігійні
книги (молитовники, часослов, служебник), які не заборо-
нені для вживання. Прокурор району (той самий, що палив
хреста у Добрянах) бив Городецького вилученими папе-
рами по обличчю в присутності офіцерів міліції, які, щоб
не бути свідками, поспішно вийшли.

684

У Крехові Нестерівського району на Львівщині у 1968
році на Петра і Павла дільничний міліціонер затримав
греко-католицького священика отця Пелеха, а потім у
Нестерові у приватному домі побив його.

19 серпня 1968 року в селі Градівці Городоцького
району дільничний міліціонер відібрав після відправи у
греко-католицького священика отця Петра Пиріжка хрест,
часослов і т. п. і тягнув його у «воронок», але люди не
дали. Міліціонер подзвонив до району, що на нього вчи-
нено напад і о. Пиріжка 20 разів після того викликали до
Городка, де прокурор йому погрожував судом за само-
управство, навіть пред’явив звинувачення, але відпустив,
попередивши: «Ждіте суда».

Восени 1968 року в Городоцькому районі до кілька-
надцяти закритих церков завезли зерно, полову, штучні
добрива, але люди першої ж ночі повикидали це все і
очистили церкви. Ось як відбувалося це в селі Милятині
24-25 вересня. Захопленням церкви керували заступник
начальника районної міліції Малишевський і заступник
голови райвиконкому Шумкій. їм допомагали дільничний
міліціонер і колгоспні бригадири. Вночі вони зламали
замок на церкві і примусили двох фірманів завести до
церкви зерно. Ті дали знати людям, які, прокинувшися,
позбігалися і повикидали зерно з церкви. Наступного дня
ніхто в селі не вийшов на роботу. Страйк тривав два дні,
на ферми привозили робітниць-кравчинь з райцентру. Цер-
кву відстояли, але багатьох людей поштрафували по 30-50
крб.

Подібні події відбувалися по всій Західній Україні. У
селі Тисьмениці Івано-Франківської області, наприклад, на
захист церкви, яку мали руйнувати, виступило все село,
прогнали міліцію і три дні захищали церкву, закрившися в
ній. Церква лишилася ціла, але кагебісти «відшукали»
«організаторів» — колгоспного коваля Володимира Васи-
лика, якого заарештували і засудили на початку 1968 року
до 7 років (!) таборів суворого режиму за ст. 62 КК УРСР
(антирадянська пропаганда і агітація). Десь тоді ж за
греко-католицьку діяльність на Івано-Франківщині був за-
суджений до 5 (чи до трьох?) років Дзюрбан (чи Дзюбан),
який, як і Василик, знаходиться в Мордовських політичних
таборах. У Яремчі Івано-Франківської області в 1968 році

685

заарештовано і засуджено на 2 роки священика, який читав
дітям катехізис.

Різко посилилися релігійні гоніння за Західній Україні з
жовтня 1968 року. В середині греко-католиків ходить вер-
сія, — не знати, наскільки правдива, — що ініціятором
гонінь виступив Київський православний митрополит. Ні-
бито в 1968 році у Почаєві на з’їзді духовенства деякі
православні священики із Західньої України нарікали на
конкуренцію греко-католиків, на що митрополит пообіцяв
звернутися до партії й уряду УРСР (нібито особисто до
Шелеста) з проханням втрутитися. Буцімто після такого
звернення каральним органам була дана вказівка до 100-
річчя Леніна викоріняти залишки Греко-католицької Цер-
кви і позбавити Російську Православну Церкву конкурента.

18 жовтня 1968 року Львівська прокуратура одночасно
обшукала одинадцять греко-католицьких священиків у са-
мому тільки Львові: отців Миколу Дейнеку, Иосифа Воро-
новського, Филимона Курчабу, Василя Величковського,
Петра Василишина, Івана Лопадчака, Петра Г ородецького,
Миколу Волосянка (чи Овсянка?), В. Стернюка. Десь у ці
ж дні обшукали отців Миколу Грициляка та Петра
Пиріжка.

Під час обшуків забиралося виключно все, що має від-
ношення до релігії: священицький одяг, релігійні книжки і
проповіді, образки релігійного змісту, дерев’яні хрести,
образи, свячену воду, свічки, вино (а в одного священика
слідчий додумався конфіскувати навіть... пляшку «Москов-
ської», а також фотоапарати, магнітофони, навіть гроші
(велику суму у отця Величковського, 800 крб. у отця
Овсянка). Як правило, вилучені речі культу не є заборо-
неними і їх дозволяється тримати в приватних помешкан-
нях. У деяких священиків відібрали Святі Таїнства, що є
грубою образою релігійних почуттів.

Тоді й прийшли арешти. У Львові арештували отця
Городецького, в Коломиї — о. Бахталовського. У січні
1969 року Львівська прокуратура заарештувала підпільного
греко-католицького єпископа о. Василя Величковського.

Протягом 1969 року обшуки й допити не припинялися
по всій Західній Україні, набравши дуже масового харак-
теру. Ось не всі дані по Львову: о. Стернюка за кілька
місяців обшукали тричі, знову обшукали о. Цегельського,

686

забрали священицькі речі, церковну літературу, магніто-
фони, друкарську машинку, магнітофонні стрічки з най-
безневиннішими записами. У о. Третяка забрали біблії
старих видань, співаники, ікони, обшукали колишніх Ре-
демптористів (чернечий Чин), наприклад, о. Смаля. Пере-
трусили помешкання в яких живуть колишні черниці і йоси-
фітки, василіянки, бельгіянки (зараз вони, як правило,
працюють або кравчинями, або санітарками у лікарнях). У
черниць забирали релігійні видання і речі культу, пошитий
ними священицький одяг, гроші тощо. Під час одного з
обшуків, наприклад, зумисне поламали престол з Богоро-
дицею. На Львівщині обшукали о. Оришкевича (Олесько),
о. Чолія (Городок), у колишнього ченця, що мешкає у
Зимній Воді під Львовом, відібрали всі гроші, навіть
мідяки і т.д., і т.п.

Якщо у Львові, Івано-Франківську та інших більших
містах під час трусів поводилися трохи чемніше, то в селах
каральні органи (міліція, прокуратура, КДБ) вели себе дуже
брутально: здирали зі стін і топтали ногами образи, від-
бирали і дерли документи про духовну освіту тощо. Дея-
ким обшуканим не лишали протоколів обшуку, іншим не
вписували у протокол багатьох відібраних речей.

Тим часом пройшли суди над заарештованими. Львів-
ський обласний суд у жовтні 1969 року засудив на три
роки позбавлення волі за ст. 187-1 КК УРСР єпископа
Греко-католицької Церкви о. Василя Величковського. Ва-
силь Величковський до насильницької ліквідації Греко-ка-
толицької Церкви був настоятелем (ігуменом) монастиря,
був засуджений після війни за відмову перейти у право-
слав’я, єпископський сан одержав таємно уже після лікві-
дації Церкви. Арештовано його нібито у зв’язку з висвя-
ченням двох молодих священиків і листуванням із закор-
доном (очевидно, з Ватиканом). Слідство вів свідчий Львів-
ської прокуратури Добровський. В. Величковський має по-
хилий вік (близько 80 років*), в тюрмі у нього було два
інсульти.

У надрукованих у львівській пресі статтях про суд над
Величковським в основному говориться про його діяльність
під час війни, до першого засудження, і майже нічого кон-

* Єп. В. Величковський у той час мав 65 років.

687

кретного про теперішнє звинувачення («під виглядом релі-
гійних проповідей став зводити наклепи на радянську
дійсність», «регулярно слухав радіопередачі з Ватикану, в
яких містилися наклепи на СРСР і поширював їх серед
населення, систематично порушував закони про відокрем-
лення Церкви від держави і школи від Церкви, спекулював,
привласнював великі суми грошей», «...у 1965-67 рр. Велич-
ковський написав книжку „Історія чудотворної ікони Божої
Матері Безнастанної Помочі”, в якій було чимало наклепів
на нашу державу і суспільний лад... Він повчав одновірців
чесності і справедливості. Він намагався доводити, що
уніяти були якимись патріотами... З напоїв споживав пере-
важно „Істру”, а своїх напарників по чарці частував менш
добірними»).

Отець Петро Городецький має приблизно 40 років,
висвячений у греко-католицькі священики уже після офі-
ційної ліквідації Церкви. Працював електрозварником на
Львівському заводі автонавантажувачів, звідки його вики-
нули за релігійну діяльність. Має двох малих дітей. Засуд-
жений за ст. 187-1 КК УРСР теж, здається, на три роки
позбавлення волі.

У вересні чи жовтні 1969 року Івано-Франківський об-
ласний суд засудив о. Бахталовського із Коломиї. Інфор-
мацію про цей суд беремо із статті «Чорне серце» заві-
дуючого кафедрою філософії і наукового комунізму Ів,-
Франківського медінституту В. Кравця в газеті «Прикар-
патська правда» за 31. X. 1969 року. На жаль, ця стаття, як
і всі подібні, майже не містить об’єктивної інформації, зате
багата на голослівні звинувачення типу «діяв Бахталовсь-
кий по інструкціях імперіалізму (?), служив їм вірно». Не
відомо, за якою статтею і на який термін засудили о.
Бахталовського. Дізнаємося, що о. Бахталовський належав
до тих греко-католицьких священиків, які не визнали рі-
шень собору (т. зв. Львівського собору 1946 року) і за це
був тоді засуджений. Тепер Бахталовського судили нібито
за те, що він проводив з трьома підлітками уроки теології
і богослужіння, а також за «проповіді антирадянського
змісту», хоч із статті не видно, де ж о. Бахталовський ці
антирадянські проповіді виголошував. Проповіді вилучені
у нього під час обшуку разом з друкарською машинкою,
магнітофоном, стрічками. Про позицію о. Бахталовського

688

на суді і про справжню суть його діяльності можна судити
з такого абзацу статті В. Кравця:

«Радянська держава послідовно дотримується Консти-
туції СРСР, яка гарантує всім громадянам свободу совісті,
свободу відправлення релігійних культів і свободу антире-
лігійної пропаганди. Це всім відомо, а на суді Бахталов-
ський заявив, що він, мовляв, „дезорієнтований” щодо
ставлення держави до релігії і Церкви. Цією лицемірною
заявою уніят хотів приховати свою ворожу політичну,
антирадянську діяльність, видати її за... відправлення релі-
гійних культів».

Кілька слів про те, що «всім відомо». Всім відомо, що
у нас законом заборонено тільки декілька сект, які вва-
жаються шкідливими. Греко-католицька Церква не є сек-
тантською, і її ліквідація офіційно пояснюється тільки
волевиявом віруючих. Однак, згідно закону кожна громада,
подавши заяву з двадцятьма підписами, має право відкри-
вати молитовний дім і відправляти богослужіння в будь-
якій вірі. З різних сіл Галичини неодноразово надходили
такі заяви за багатьма підписами з проханням дозволити
греко-католицьке богослужіння (наприклад, із села Мшани
Городоцького району, із села Хоросниці Мостиського ра-
йону на Львівщині). Але ці заяви незмінно клали під сукно.

Існуюча думка, що до теперішніх переслідувань владою
греко-католиків причетна Російська Православна Церква,
підтверджується останнім часом тим що від церковних
верхів з Москви (чи Києва) надійшла вказівка викидати з
керівних посад навіть колишніх греко-католицьких свяще-
ників, які під тиском у 1945-46 рр. прийняли православ’я.
Наприклад: із Святоюрського собору у Львові викинуто
отця Ратича, подібні заходи робиться там і щодо отця
Юрика.

Опубл.: «Український вісник». Самвидавний журнал з України. 1968,
ч. 1. Париж-Балтимор, Вво. «Смолоскип» і ПУДФ, 1971, стор. 56-63.

689

УКРАІНЦІ-КАТОЛИКИ СТРИЯ ДОМАГАЮТЬСЯ
СВОЇХ РЕЛІГІЙНИХ ПРАВ

1972 року 180 українців -кат о ликів Стрия вислали лист-скар-
гу Раді у справах релігій при Раді міністрів СРСР в Москві,
домагаючись права мати свою українську католицьку церкву і
відправляти богослужіння в українському католицькому обряді.

РАДІ У СПРАВАХ РЕЛІГІЙ
ПРИ РАДІ МІНІСТРІВ СРСР

Смоленський бльвр. II
Від українців-католиків м. Стрия Львівської обл.

СКАРГА

Ми католики українці м. Стрия що на Львівщині, про-
симо Вас дати нам одну церкву для нашого релігійного
користування. Коли нам наші місцеві власті відібрали наші
церкви і зачали нас заганяти в православну церкву, ми
були змушені довгі роки збиратись по своїх домах для
своїх релігійних потреб.

А тепер і там нам забороняють молитися, нас розга-
няють, арештують, навіть літніх старців. Нас дуже болить,
що наші українські власті так несправедливо з нами по-
ступають. Аджеж в нашому місті залишили вони в спокою
польську церкву для поляків-католиків. А ми ж цієї самої
католицької віри, що й вони. Чому їм вільно молитися у
своєму храмі, згідно своїх звичаїв, у їхній рідній мові, а
нам не вільно? — Чи ж за те стільки тисячів наших синів і
братів віддали життя на фронтах боротьби з німецькими
фашистами, чи стільки наших інвалідів, що осталося жи-
вими і за те свою кров проливали, щоб дочекатися такої
несправедливости від своєї рідної влади, яка полякам ли-
шила їхні святині, православним дає повну свободу, ще і
нас заганяє у їхні храми, а тільки нам, українцям-католи-

690

кам не дозволяє мати ні одної церкви, щоб там по-своєму
молитись? Нам постійно відповідають: самі ваші священи-
ки зліквідували вашу Церкву і перейшли на православ’я.

Так, у нас згідно наших радянських законів є повна
свобода вірити або не вірити, визнавати таку чи іншу віру.
Вони, ті священики зліквідували для себе свою віру і пе-
рейшли у православ’я, а завтра вони зліквідують мову і
православну Церкву та стануть атеїстами. Хто їм це забо-
ронить? Але, в ім’я цієї свободи радянських громадян, яке
право мають вони, православні батюшки, накидати другим
своє православ’я, тим, які твердо рішили держатись своєї
католицької віри і Церкви?!

Наші радянські власті не переслідують Католицької
Церкви, особливо коли тепер Папа римський став в ряди
головних борців за мир і справедливість у світі разом з
Радянським Союзом, а в Радянському Союзі мають свої
католицькі церкви поляки, білоруси, латиші, литовці, нім-
ці, мешканці самої Москви. Тільки нам, українцям-католи-
кам не вільно мати ні однієї святині. Що більше, — навіть
по домах, всупереч людській гостинності, не вільно нам
одним одних запросити і молитись згідно наших релігій-
них католицьких звичаїв.

Тому звертаємось до Вас, представників найвищої ра-
дянської влади, яка вміло і справедливо керує 200-мільйон-
ною великою державою: накажіть нашим українським
властям, щоб не кривдили нас, своїх громадян, наче мачуха
своїх дітей, а щоб дали нам те, що радянська влада дає
католикам других націй. Не дозвольте довше нас кривдити
у нашій католицькій вірі місцевими властями, які у своїй
атеїстичній і православній наполегливості витискають тіль-
ки сльози з наших очей, та завдають тяжкого болю на-
шому серцю, що ніяк не вчить нас шанувати і любити
свою радянську владу. Бо сльози і біль доводять лиш до
огірчення й ненависти. А кому це потрібне. Хіба одним
ворогам нашої радянської влади.

Дайте нам, просимо, католицьку церкву, як усім другим
католикам, а за це будемо Вам щиро вдячні і словом і
ділом.

Стрий, 1972 (180 підписів)

Опубл.: «Українські вісті», Едмонтон, 1972, 7 грудня.

691

ЛИСТ ВІРУЮЧИХ ДО РЕДАКЦІЇ ЖУРНАЛУ
«НАУКА И РЕЛИГИЯ»

Лист українських віруючих, правдоподібно католиків з Захід-
ньої України, дійшов на Захід шляхами самвидаву без дати. З
тексту виходить, що його написали з кінцем 1972 р. люди
глибоко віруючі, які мають сильні і переконливі аргументи в
боротьбі з атеїстичною пропагандою.

РЕДАКЦІЇ ЖУРНАЛУ «НАУКА И РЕЛИГИЯ»
від українських віруючих читачів

ПИСЬМО

Шановна Редакціє, шановні робітники журналу

«Наука и религия»

Ви представляєте і виробляєте суспільну думку нашої
країни в найбільш зацікавлюючому всіх питанні, в питанні
релігії. З цим питанням зв’язане те, що найбільш заторкує
людину, її особисту гідність, змисл життя, основу і ціль
цілого творіння, основну норму поступування. І ми ду-
маємо, що це питання гідне всестороннього обсудження,
тому ми уважаємо дуже бажаним, щоб на сторінках вашого
журналу могли появлятись статті не лише з позицій ате-
їзму, але і з позицій віри. Ясно, що це зависить перш за
все від вашої доброї волі й від того, як ви оціните потребу
пізнавати людей та їх думки з безпосереднього джерела,
як ви признаєте ту елементарну істину, що людям одної
країни, людям, які ділять одну судьбу, які спільно пра-
цюють над спільним майбутнім нашим і наших дітей, тре-
ба таки краще пізнаватись і щиріше та без боязні обміню-
ватись думками.

692

Ясно, що ви не будете чекати від нас якихось наукових
статтей, бо віруючі нашої країни — це переважно прості
робітники, пересічні інтелігенти, які не змогли кінчити ви-
соких шкіл і не мали змоги основно вивчити навіть самої
релігії задля вам добре відомих причин. Але, на нашу
думку, це люди чесні й справедливі, вони зовсім не хотять
заниматись якоюсь клеветою, пустими вигадками, розду-
ванням ненависті... Якщо вони писали б вам, вони писали
б про свої особисті пережиття; про людей, які безпосеред-
ньо їм відомі з їх окруження, і які, на жаль, піддані всяким
несправедливим очорненням і гонінням; вони писали б вам,
як ясні факти, перекручені в пресі, стаються не фактами, а
смішними фантазіями; як, на жаль, вони самі себе не пі-
знають в картинах, знятих із них. їх щирі, відкриті відзиви
про себе і їм добре відомі справи та особи вияснили б і
для вас деякі речі, над якими ви мучитесь, не могучи їх ні
зрозуміти, ні пояснити. З обопільного діялогу настає обо-
пільне порозуміння, за цим родиться взаємне довір’я, і з
таких щиролюдських контактів кожний може тільки ви-
грати.

Ви не бійтесь того, що ми, може, скажемо й про хиби
вашої роботи, ми не були б справжніми людьми, якщо б
хотіли лицемірити і плазувати перед сильнішими, однак ви
не думайте, що ми не вміємо оцінити всього того, що ви
вносите позитивного в життя через свою і вам близьких
людей наукову працю, що ви доброго зробили для вірую-
чих через свою здорову критику. Все, що чесне, розумне,
основане на фактах і доказах чи історичних чи наукових, є
заразом і наше, і про це ми ніколи спорити з вами не
станемо. Нас болять тільки перекручення, недомовлення,
пересаджування, болить неправда. А ви знаєте, яка шкід-
лива неправда у будь-якій роботі чи то науковій, чи у
простих відносинах між людьми... Ми не писали б вам,
якщо б ми не вважали вас такими людьми, як і ми, якщо б
не відчували, що ви можете пережити і відчути, що таке
несправедливість, що таке беззаконня, як може почуватись
той, кому заткнуть рот, і так зачнуть бити і обливати всі-
лякою гряззю... Тож перед тим, як би сказати, як ми
загально оцінюємо роботу атеїстів, чим ми ображені і що
ми хотіли б від вас, щоб у нашій Країні наладнати більш
нормальні відносини, ми щиро заявляємо вам пошану на-

693

лежну ЛЮДИНІ, яка щиро шукає правду і хоче бачити та
розуміти й інших людей, які живуть кругом неї. Всяке не-
порозуміння веде до відчуження, відчуження — до ворож-
нечі і різних ускладнень... а це непотрібне нікому з нас.
Але з того всього може нас вивести лиш взаємне порозу-
міння і взаємна співпраця.

З писань вашого журналу випливає, що найбільшим
ворогом людства, причиною неуцтва, жорстокости, відста-
лосте — є тільки релігія. Погасіть релігію і зникне все зло
світу: поневолення людини людиною, жадоба власти і ба-
гатств, распрі, війни, забобони, відсталість і т. д.

З ваших писань випливає, що комунізм — світле май-
бутнє людства — можливий тільки лиш у злуці з атеїзмом,
бо тільки атеїзм виробляє чесних і справедливих людей
відданих земним інтересам. Віра відводить від великих
завдань сьогоднішнього дня, вона роздвоює людину, ро-
бить її неспосібною на великі научні та культурні подвиги.
Тому ви послідовно доводите, що чесним горожанином
нашої країни, якому завжди можна довіряти, є тільки ате-
їст. Віруючий — це неповноцінна людина, людина умово
чи чуттєво звихнена, людина, яка не може мати правдиво-
реальних поглядів на світ і життя. І чого б ви не тор-
кались, чи історії, чи філософії, чи політики в минулому,
чи сучасному, ви освітлюєте все в одній призмі: атеїзм це
добро, віра — це зло! Атеїсти — наші, віруючі — вороги.
Для вас і найбільші генії людства, будь це Аристотель,
Тома Аквінський, Ломоносов, Кант, Достоєвський цікаві
лиш остільки, оскільки їх думки дають оформитись на
атеїстичний лад. Ваші кореспонденти обіжджають цілу
країну і оглядають події цілого світу, відвідують святині,
оглядають визначні мистецькі картини, вивчають письмен-
ство лиш з одною ціллю: відмітити все некорисне для ре-
лігії і підкреслити все гарне і похвальне з позицій атеїзму.

Читаючи ваш журнал, у чоловіка мусить виробитись
думка: в історії не було нічого чесного і святого, нічого
великого і славного, не було ні святих, ні героїв, ні му-
чеників... бо це все були люди обмануті релігією, вони не
могли знати істини, вони не могли бути повноцінними
людьми. Всі шедеври мистецтва і літератури (будь це Мі-
кель-Анджельо, Рафаель, Дайте, Шатобріян, Достоєвський
чи Толстой) були натхнені і випливали з Євангелія, але на
погляд атеїстів Євангеліє не має жодної ціни, це звичайний
витвір фантазії... Тож для атеїстів не мають жодної ціни ні

694

геніяльні твори, ні діла милосердя, ні мужність у визнанні
своєї віри і свого переконання, ні совісність і терпеливість
маленьких людей, ні надія вмираючих... якщо їх життя
хоч якнебудь зв’язане з Євангелієм.

Діла, наука і поступки атеїстів були б гідні теж серйоз-
ного обсудження і за це вам велика честь, що ви у своїй
статті про Гітлера (1967 р., «Какому богу поклонялся Гит-
лер») навели його дослівний вислів: «Наше перше завдання
— знищити гнилу європейську культуру, побудовану на
єврейсько-християнській релігії». Ми і до сьогодні важко
зносимо на собі деформацію періоду культу особи, що теж
було тісно зв’язане з атеїзмом, і тому з вашого боку дуже
однобічно займатись глупостями і жорстокостями інквізиції
з-перед 400 років — що їх, впрочім, в тисячі разів пере-
вершили жорстокості і несправедливості модерних атеїс-
тичних режимів, — а не говорити про те, що нас найбільше
сьогодні відчужує від себе та ділить на антагоністичні вер-
стви одного і того самого народу.

У своїх статтях ви завжди покликуєтесь на «здоровий
розсудок», на логічне думання, тож воно мало б підказати
вам, що розмовляючи з людьми, ви мали б краще пізнати
їх психологію, їх любов до пам’яті своїх батьків, оцінити
ступінь прив’язаности до їхніх святощів і не обрушуватись
на всіх лиш одною ненавистю, клеветами, глупими ви-
гадками, брудними карикатурами. Думаємо, що ви такого
у книгах і писаннях віруючих ніде не знаходите. У ваших
статтях ще часто можна стрінути таких героїв, яких певно
хочете ставити на взірець для молоді. Один з них заявляє:
«Судіть нас без пощади, бо як ми візьмемо у руки вдасть,
ви від нас пощади не будете мати». Але такі, які не хочуть
щадити один другого, постійно можуть мінятись у владі, і
тоді буде вічна війна, а миру не буде ніколи... Мабуть,
розумні люди повинні заговорити трохи інакше: всі люди
гідні пошани і пощади, якщо вони намагаються бути чес-
ними і правдивими людьми. А до цього однаково може
допомогти віра і невіра, якщо вони випливають з внутрі-
шнього, щирого переконання. І вже була б пора ділити
людей не на віруючих і невіруючих, але на чесних і не-
чесних. Це той основний поділ, який вносив у людське
життя найбільше горя, тертя, ненависті.

Всі і найбільші ідеали можуть бути використані якраз
так на зло, як на добро. Скільки було релігійних ханжів,
що, прикриваючись ідеєю Бога, робили підлі речі... І вони

695

робили це не тому, що на це наводила їх ідея Бога, але
тому що все їх життя і думання направлялось на вдово-
лення своїх особистих інтересів, пристрасти, самолюбства.

І знову з ненависті до злого життя і приміру таких ханжів,
многі невіруючі захотіли бути справжніми людьми, щоб
не стати подібними їм. Не сама ідея, не сама віра робить
людину людиною, а здійснення тої правдивої ідеї чи віри в
житті. Це ж учить саме Об’явлення: «Віра без діл мертва».
Тож послідовно і атеїзм поступає дуже нерозважно, коли
стремиться прищеплювати саму ідею невіри, будьто би від
цього самого люди вже ставали кращими самі по собі.
Тому краще і більше треба б говорити про саму чесність,
про здійснення тих ідеалів добра і правди, які звичайно
проповідуються обома сторонами; треба б настоювати на
згоді науки й життя.

Для нас цікаве ваше ставлення до віруючих людей,
цікавий спосіб, яким ви вивчаєте віру простих людей. Ви
самі не спостерігаєте, як ви далеко зістаєтесь від самої
душі віруючої людини і кружляєте десь на її периферії, чи
радше у своїх думках і уявленнях. Ви вмієте підглянути і
описати, як у святині молиться убога жінка: «За дітей свого
села, щоб вони були здоровими і не вмирали скорше від
своїх родичів, щоб весело сміялись і щоб у них була гарна
одежа... І при тім вона час від часу повторяла: Ти знаєш
про мене більше, як я сама... » І цей вислів виражає інший,
більш глибокий смисл того, що вона говорила: жінка ні
словом не заговорила про свою біду, про те, як їй зле від
того, що вона не може пережити радість материнства.
Однак у її молитві було сподівання, що ця надія буде
якось угадана, що її скромність і ненав’язливість будуть
угадані й оцінені по заслугах» («Н. и р.», N0.6, 72 р.).

Яке тонке входження в криївки людської душі! О, ви
знаєте добре, що людина не може жити без надії. І в
скрутних становищах вона завжди прибігає до молитви...
Але ви по свойому нараз пояснюєте, що все це лишнє,
непотрібне і шкідливе. Чому? Бо за природними законами
чудо не станеться... Жінці не буде дано мужа! Шевельов
(автор статті) так поясняє це явище: «Чому та жінка з
такою пристрастю, з таким самозабуттям жде чуда, на-
діється на те, що чудо може статись? Видно тому, що вона
упевнилась, що природним шляхом її біда не буде усунена,
вона не стріне чоловіка, який би її полюбив, в неї не буде

696

сім! і дітей. А віруючі говорять в один голос: Святий по-
може, якщо прийдеш до нього з чистим серцем і гарячою
молитвою — вислухає» (Там же, стор. 49).

Але ви подумайте і про те, що життя не складається
лише з однієї математики, чи бухгалтерських розрахунків і
мало ймовірно, щоб якась віруюча жінка молилась ви-
ключно за те, щоб вона дістала мужа. В глибині П душі ще
мусить дрімати прочуття, що життя надто складне і вона
ще напевно й сама не знає, що вийшло б на її добро... І в
той час, коли вона підноситься в молитві до Бога, її серце
і почування напевно втихомирюються, духовний зір за-
гострюється і вона може побачити мільйони тих, яких
просьби теж не збулись, яких життя теж не укладається
так однозначно і схематично: раз я жінка, то в мене мусить
бути муж, але при тому вони вміли змиритись з своєю
судьбою і стати навіть щасливими через те, що добро-
вільно принесли в жертву те, чого ніби мусять зрікатись
задля неумолимости природних законів... І з таких жінок,
якраз через молитву, можуть стати дуже гарячі і жертвенні
душі, які зуміють щиро любити і допомагати ще більше
опущеним.

Відтак пригадайте собі, скільки в нас усіх буває мрій,
думок при читанні книг, при огляданні телевізора, при
різних нагодах і як мало з того збувається... Але чим було
б життя без тих думок і тих мрій? Чому, отже, людям
можна думати при книгах і телевізорах всякі несуразні і
часто дуже гидкі думки, та пробуджати в собі такі ж по-
чування, а коли хтось у молитві змагається піднятись до
чогось святого й возвишеного, тоді вже він провиняється і
стає неповноцінним чоловіком? З останніх досвідів ми вже
знаємо, як багато молоді навчилось красти, вбивати, по-
тягнулись до пиятики і неморальності, навчені до цього
картинами фільмів, але ми ще такого не чули, щоб був до
цього заохочений хтось на молитві, чи слуханні побожних
наук, і якщо ви на такі книги, і фільми, і мистецькі твори
дивитесь не раз як на необхідне зло, бо без того нема чим
заповнити і так зіяючу пустку життя, то чому ви не при-
знали б розумним і деколи дуже потрібним, щоб хтось в
час змучення, в час вимушеної чи необхідної діяльності, в
час гіркого розчарування, у великі й вирішальні хвилини
життя прибігав до молитви і там знаходив душевне від-
свіження, або розв’язку своїх душевних конфліктів? Чи спо-

697

кій, який черпає людина на такій молитві, є їй радше на
шкоду, як на хосен? І чого у нашій пресі постійно зга-
дується про часи затрачені марно на молитву чи релігійні
празники, а того часу, що затрачується на відвідування
ресторанів, на час затрачений перед телевізором, хоч може
наглить домашня робота, наглить учоба, наглять конечні
родинні справи, які нераз невпорядковані своєчасно і гро-
зять родинним розладом, ніде не згадується? Звичайно,
тому, бо ми знаємо, що людина без відпочинку, без від-
свіження думки і розвільнення нервів жити не може. Отже
те саме треба сказати про час молитви і релігійних прак-
тик, зокрема для тих, які тільки в тому можуть знайти
душевне відсвіження.

А далі, чи подумали атеїсти над тим, яку велику потіху
може дати молитва віруючій душі? Чи зрозуміли вони, як
небезпечно замкнути для душі вихід до світу ідеалів і при-
в’язати її лише до цього реального світу? Чи розуміють
вони, в яке пекло вони можуть зіпхати таку душу, яка
бачила, а може бачить і тепер так багато несправедливости,
людського холоду і байдужости, відражаючі наміри п’ян-
ства і безморальности, яка можливо переживає тягар оди-
нокого старіння, чи бореться з невилічимою хворобрю?
Чи можуть вони оцінити, яким бальзамом може бути мо-
литва на всякі незагоєні рани серця, на всякі переворотні
судьби життя?

Ми знаємо й вашу відповідь: Ми лікуємо всі хвороби,
вчимо людей боротися з всіма нещастями життя, створю-
ємо найсправедливіший суспільний лад світу... Та до іде-
ального світу ще далеко, дорогі друзі, і, мабуть, люди в
нім не будуть ніколи жити... А поки що треба ще всіляких
душевних розрад і потіх, а в тому числі й потіх релігії.

Відтак ваша філософія... Ви твердите з якоюсь дивною
впевненістю, що Бога певно нема, і що цілий світ є ділом
саморозвиваючоїся матерії. Чим є ота така розумна і са-
морозвиваючася матерія? Чи вона не мусить носити при-
кмети того ж безконечного, всемогучого, наймудрішого,
вічного Бога, якого ви заперечуєте? Бо якщо та матерія
вже все заплянувала, а відтак здійснила такі чудеса тво-
ріння, як сам чоловік, то чи вона могла бути без РОЗУМУ?
А якщо у неї був розум, то чи вона не є іменно тим
Богом, з яким ви боретесь? І якщо добре вдуматись, то

698

пізнаєте, що тут іде скоріше боротьба назв та імен, а,
вкінці-кінців, ми всі кланяємося перед одною і тою самою
ДІЙСНІСТЮ, яку кождий називає по-свому, і ставиться
до неї то з любов’ю, то з ненавистю, то з довір’ям, то зі
страхом...

А далі, чи ви ще не знаєте, які довгі і які заплутані
дороги, що ведуть до Правди і то Єдиної Правди, і як
важко тими дорогами ходити? І що на тих дорогах нам
скоріше личить скромність і голод правди, як необдумана
самовпевненість і глупе вдавання з себе будьтоби ми все
знаємо? А щодо нашої філософії, то ми вам скажемо лише
стільки: В світі є ще стільки наглядної Краси, Мудрости,
Доброти, щоб цей світ можна назвати твором Мудрої
Причини, а не визнавати його витвором якогось сліпого
Хаосу... Впрочім, ви можете думати, як хочете, але ви не
повинні проголошувати [людей] глупими і відсталими
тільки за те, що вони у своїх думках тягнуться скоріше до
чогось Світлого, Красного, Доброго, до того, що скида-
ється скоріше на Особу, і що можна обняти Любов’ю
серця, як стояти перед ідолом Несвідомої Матерії, яка з
однаковою байдужістю творить і руйнує, любить і не-
навидить... Впрочім, кожен творить своїх богів на образ і
подобу свою... І допустім, що він має на це своє людське
право!

Але, на щастя, і в атеїстичній пресі просвічують тут і
там золоті перлини, прогріті теплотою людського серця,
завжди голодного любови і порозуміння з своїми ближ-
німи, просвічують золоті лучі Правди, такої солодкої і
такої ущасливлюючої... але так дуже бажаної для змучено-
го людського серця, вже продроглого в темних мряках
сумніву і ненависти. Це тут-там кинуте слово, що «доброта
понад усе», «доброта не питається, чи ти случайно не хри-
стиянська, а вона любить», що «чоловік, хоч і віруючий,
заслуговує всякої пошани, тому що він чоловік»; що таки
«Тома Аквінський вже сім століть перед цим все побуду-
вав на розумові» (тож видно релігія не сама глупота); що
віруючі таки «наші батьки, брати, сестри, приятелі, тру-
дівники і то часто дуже совісні» (тож їх не можна так
виполоти з нашого суспільства, як виполюють бур’ян); що
«релігію треба знати хочби тому, бо вона була природною
виховницею людства протягом тисячоліть» (тому якось не

699

годиться бачити в ній тільки одне зло і глупоту); що «в
поняттю народу релігія спливалась з поняттям Добра і
Правди» (тому природно вона склонювала їх до добра і
правди); що «релігія натхнула на геніяльні твори найбіль-
ших мистців і письменників» (найбільші письменники на-
шої країни вийшли з релігії), що «обряд не тільки в релігії,
але і в житті атеїста, в буденнім житті це не найбільш
шкідливе, бо без нього наше життя було б надто нудне»
(N 0 . 6, 72, стор. 52) і т. д., і т. п.

Ці розумні іскри, проблиски людської мудрости і совіс-
ности блистять як золоті зірки на темному атеїстичному
небі, вкритому темними тучами ненависти і якогось поди-
вугідного фанатизму... але вони обіцяють много... Вони
обіцяють, що прийде час, коли вже знудиться людям без
причини обливати своїх ближніх брудом клевет і очорнень,
коли не будуть шукати всяких приток, щоб гордити своїми
ближніми і їх ненавидіти, а скоріше їх зрозуміти і по-
любити їх такими, які вони є... Прийде час, коли вже не
буде розливатись безчисленним потоком множество книг
таких однобоких, непродуманих, повних злоби і ненависти,
книг, яких бояться многі родичі, щоб не попали в руки їх
ще невинним дітям... бо там домінує лише одна тема:
треба ненавидіти Бога з цілого серця і з цілої душі.

Скільки б ті книги не рилися у смітниках історії, щоб
відтіль виносити один бруд і сміття, ніхто не повірить, що
в історії був тільки релігійний бруд і релігійне сміття... що
всі, ведені релігією, були злі, сліпі, несправедливі. Ніхто не
повірить, що та релігія, яка винесла на престоли стільки
святих, яка вчила і вчить помагати найбіднішим і най-
убогшим, яка засуджувала гріх, але не грішника, яка роз-
вивала у людських душах почування любови, пошани, до-
вір’я до Найвищого Єства і не тратити надії і в найтяжчих
життєвих пробах, що та релігія гідна стільки насмішок,
очорнень і гонінь... Прийде час, коли при самих дверях
храмів не будуть висіти ті брудні плякати (як по наших
селах тепер), які найдикішими способами висмівають того
Бога, якого з такою пошаною йдуть прославляти ще сотні
простих віруючих людей. Звичайно, ті плякати не удостою-
ються й одного погляду, настільки кричущо вони свідчать
про душевну відсталість і душевну дизгармонію тих, що їх
там ставлять.

700

Допускаємо і те, що це ще не станеться скоро. Ви-
хована роками ненависть, відраза, може ще довго будо-
ражити людські душі, а може їх кинути в якийсь вир са-
мопожираючої боротьби, але принаймні розумні і відпо-
відальні люди за судьби наших народів повинні зрозуміти,
що ніколи безкарно не можна сміятись з народних святощів,
відривати силою людську душу від того, що вона полю-
била, вносити зайвий роздор у ті верстви народу, які і так
мають досить життєвих проблем. Хто вірить в атеїзм і
любить його, хай спричиниться до його поширення гарним
і чесним життям, хай проголосить, що його сила в про-
свіченому розумові, і тому хай всюди придержується ро-
зуму, навіть в методах поширення.

Чи велика приємність говороти мовою «чужою» і від-
тручуючою, мовою, яку всяко обминають як на напівна-
сильно організованих лекціях, так і в часто неприродно по-
будованих шкільних виховних уроках, де атеїзм так при-
клеюється, як горох до стіни. Віруючі люди вже давно зро-
зуміли, що не дається торочити навіть про Бога (хоч це
щось великого і возвищеного) без згляду на розположення
і потребу людських душ, все ж питання змислу і цілі життя
це так важні питання, що для застанови над ними треба
окремої уваги і душевного голоду, але атеїсти граються
цими питаннями мовби це йшлося про футбольний матч...
І ясно чому: вони собі ті всі питання не беруть серйозно,
їм важна агітація, важно зайняти чим скоріше людські уми
чимось пустим, смішним, настрашити їх, щоб не займались
важливішими релігійними питаннями, бо там нема розум-
ної розв’язки... і покищо метод осмішування, і застрашу-
вання, і охаювання дуже добре вдається. Можна навіть
похвалитись величезними успіхами, бо атеїзм шириться з
головокружною бистротою, і то не лише у нас, але в цілім
світі...

Зостається, одначе, одне все тривожне питання: а що
буде далі? Ширити душевний нігілізм, не брати серйозно
моральних зобов’язань, не говорити постійно про чистоту
перед подружжям і відтак чистоту подружнього життя, не
наголошувати ідеалів вірности, співчуття з слабшими,
страждаючими, не говорити про обов’язок тверезости, про
потребу скромности, правдомовности, пошани до старших
(чим пропитана вся релігійна література), завжди легко.

701

Казки, байки, насмішки про попів, щось «масного» з ін-
тимного життя нам ворожих людей, завжди легко препід-
нести, і завжди знайдуться такі, які охочі посміятись, а
відтак передати ширшому товариству... щоб моральні зо-
бов’язання, дискретність, стидливість зостались висміяні і
розрушені. Але, здебільшого, на тім вчленення в атеїзм і
кінчається. Ніяких окремішних моральних зобов’язань, ні-
якої душевної ніжности, ніякої жертвенности спеціяльно
атеїзм не виховує... в нього тільки одне старання, щоб
люди не вірили в Бога! І треба тільки побачити, які жах-
ливі муки і тортури мусить проходити якийсь хлопець чи
дівчина, які так виховані, що в них не все байдуже, в яких
глибоко вкорінена пошана до жінки і матері... коли вони
попадають в таке товариство, для якого вже нема нічого
святого і шляхетного. Але напевно нема ні одного атеїста
на світі, який не хотів би мати такої дівчини, яка ще
вихована в засадах дівочої чистоти і вірної любови...

Ми не хочемо видавати чорних прогнозів на майбутнє і
нам не потрібно нікого спеціяльно «застрашувати»», однак,
хто має очі бачити, може бачити... Збільшені родинні тра-
гедії, поширений алькоголізм, брак дисципліни в школі і
на роботі, брак пошани у молоді для старших, брак прав-
дивих приятельських зв’язків... немаловажні остереження.
А всякий процес гниття і розкладу вистачає, щоб лиш раз
зародитися. Зворотний процес можливий лише через чудо...
або ще через катастрофу. Він, правда, можливий ще через
один шлях, через людську вирозумілість, через пробудже-
ння оспалої совісті, через признання допущеної помилки,
через мобілізацію і сплочення всіх здорових сил суспіль-
ства, і цього б ми хотіли... СКАЖІМ СОБІ, ЩО ЦЕ НЕ Є
НЕМОЖЛИВЕ!

І скажім собі, що з такого душевного розположення, з
відкритости для твого брата, може й іначе думаючого, але
бажаючого дійсно людського, достойного мирного життя,
всі можуть тільки виграти. Бо яка приємність може бути
тих, які може й уважаються «привілейованими», які завжди
можуть говорити і писати, що лише захочуть, коли в гли-
бині може жити (і напевно живе) сумнів: а може ми гово-
римо не так як треба, може хтось сильно задітий нашими
словами й глибоко в душі носить затаєну образу, яка з
часом обросте жовчю і станеться причиною катастрофи

702

для нього і для мене. Яка приємність говорити до глухих
стін, коли ми всюди шукаємо відгомону радости і любови...
Тож треба б навчитись НОВОЇ МОВИ!

Ви скажете: Ми може спробували б заговорити тією
новою мовою й зоставили б всіх людей вірити чи невірити,
відповідно до їх виховання чи природного розположення
їх сердець, і ми більше б не кололи їх своїми іронічними
статтями, ми не заставляли б у школах торжественно кля-
стись на атеїзм, ми не вимагали б засадничого презріння
до всіх релігійних культів всіма інтелігентами, якщо б не
одна умова, один факт: Бога нема! І це більше як догма,
це незаперечна істина, доказана наукою...

Дорогі друзі! Не граймося в піжмурки: ніяких таких
догм нема, ніяких таких істин не доказано. Якщо б було
щось доказано, боротьба вже давно перестала б була. Пе-
ред логікою не устоїть жодний людський розум. Якщо б
можна научно довести, що Бога нема, перші здали б по-
зиції найбільш учені, які вміють думати найбільш послі-
довно, але віра тримається на найвищих умах як у ми-
нулому, так сучасному: згадайте всіх найбільших філософів
від Аристотеля до Канта і Геґеля, найбільших вчених ми-
нулого до Айнштайна і Ґайсенберґа. А в світі науки один
солідний ум більше важить, як усі напівуми цілого світу...
Тож можна і не писати в журналі, що сказав учень другого
класу, як зрікся Бога старенький пенсіонер, як прочитав
атеїстичну лекцію шкільний учитель, — це нічого не важить
на доказовості тої істини: Бога нема. Якщо б якимсь чудом
ви могли перекинути в розряд атеїстів найбільших учених,
найбільших мистців і письменників світу, о тоді можна б
говорити про доказовість атеїзму з авторитетів...

А так із здорового розсудку? І все ж така істина, як
існування чи неіснування Бога, мала б бути легкодоступна
для зрозуміння і пересічної людини. Хоч ця істина дуже
висока і про дуже високий предмет, все ж є певний логіч-
ний ланцюг, який веде кожного здороводумаючого чоло-
віка хоч би до такого простого логічного заключення: раз
я є, мусить бути і Бог. Я — розумне, думаюче, любляче,
голодне щастя і правди єство, тож я не бачу свого коріння
в простій, складаючійся з атомів матерії. Ще мусіло бути
щось, що впорядкувало ту матерію. Зокрема тоді, якщо
признаємо еволюцію. В еволюцію заложений плян, який

703

постепенно здійснювався. Цей плян ніяк не дається пояс-
нити сліпою грою несвідомих сил... А тому, що кожна
людина бачить у своїй щоденній практиці, що без розуму
не вдається нічого великого і гарного зробити (треба ду-
мати над створенням ракети, картини, щоб розв’язати за-
дачу, щоб написати поезію), тож треба було думати і над
тим, щоб згармонізувати сили так великого і складного
світу.. Тому такий ясний висказ Айнштайна: «Без існування
Абсолютного Розуму для мене світ не пояснимий».

А маси, які все більше віддаляються від релігії? Чи це
не найбільший доказ, що релігії не признають і вона з
часом відумре?

Так, дорогі друзі! Це правда! Але з того не порадуєтеся
ні ви, ні ми! Маси хочуть жити! їм давай розкоші, при-
ємності, легкий заробіток і мінімум зобов’язань! «Панем
ет цірцензес!» Вони не будуть розпинатись і за атеїзм, і
вони загально скажуть вам, що їх все те не цікавить. Многі
запримічують, що до релігійних питань можна втягнути
хіба що атеїзмом. Все сідає на мілину. Питання цілі і
змислу життя не цікавлять, цікавить лиш те, що пережи-
вається сьогодні. Ні вчора, ні завтра, лиш СЬОГОДНІ!
Але чи це велика радість? Чи життя не замикається на
простих фізіологічних функціях: їсти, спати, забавлятись..?
І, само собою, конечно заробити на насущний хліб. Ви-
сока матерія не цікавить.. Але при такому розположенні
духа чи люди спосібні на рішення серйозних моральних і
соціальних проблем, чи вони спосібні серйозно подумати
про наш ЗАВТРІШНІЙ ДЕНЬ? Чи в них розвивається
потрібна для цього ідейність, жертвенність?

Що цим усім ми хотіли довести?

А просто те, що життя повне проблем, і то не так
легко розв’язних! Тому найкраще було б, якщо б усі люди
доброї волі взялись до серйозної співпраці. І треба зачи-
нати не з загострення відносин між віруючими і невірую-
чими, а поставити їх відносини на платформу взаємної
пошани і людської солідарности. Ми вже настільки знаємо
життя, щоб признати, що всі ми з цілою Вселенною погру-
жені в великій таємниці. І це така велика таємниця, що не
дається вичерпати жодним маленьким людським умом і
всіма разом взятими... Що можемо наймудрішого зробити
— це взаємно допомагати собі розв’язувати ту Таємницю,

704

освітлювати з усіх сторін, і наладжувати в ній життя як
мога найрозумніше, мирно і в любові.

Якщо наші спори мають щось певне довести, то певно
те, що в історії ще ніяке зло, насилля і несправедливість не
торжествували. А хто ними користувався найбільше, той
найбільше і постраждав.

І навідворот, все красне, велике, тривале зродилося із
взаємної співпраці чесних людей, з суспільства, багатого
на думки, ідеї, ідейну творчість... Шкода і стидно пересліду-
вати хочби одну щиру і правдиву людину, яка хоче своєму
суспільству тільки добра і шукає істини навіть за ціну
свого життя!

Повірте, дорогі друзі, що вже хотілось би пожити в
обстановці, в якій ніхто не буде кривити душею, ніхто не
буде ховатись за плечі інших і скаже сміло і в такім пи-
танні, як віра: вірю, або не вірю. Тоді й атеїзм набуде
свого морального достоїнства: вільної, самостійної думки,
не охоронюваної привілейованими законами, і опікою
старших дядьків. Наше остаточне заключення: у нас му-
сить бути допущена повна свобода думки і в релігійному
питанні, якщо ми самі і нами виховані покоління не мають
стати душевними каліками, неповноцінними людьми, ко-
роткозорими фанатиками, моральними банкротами.

Ми відзиваємось до вас тому, бо знаємо ті труднощі,
які створила для нас наша ж історія... яка тягнеться вже з
передреволюційного періоду. Ці труднощі не дадуть усу-
нутись чудесно й одного дня. А все ж розумні люди, зо-
крема через пресу, можуть створити таку атмосферу до-
вір’я, відкрити очі короткозорим на такі речі, над якими
вони, мабуть, ніколи не думали. А така ініціатива може
виходити тепер тільки від вас. Ви могли б навіть піддати
думку, щоб організувати зустріч з віруючими людьми, щоб
обговорити наболілі питання в довірочній обстановці і ді-
знатись з безпосереднього джерела всю правду, всі ті бо-
ляки, що окриваються в глибинах душ. Тоді можна б під-
твердити і ділом, що вами голошені ідеї є дійсно гуманні,
вони мають згляд на дійсні потреби людей, і ви змагаєтесь
установити фактичний стан речей, а не говорити тільки з
уяви. Ясно, що поки цього не станеться, ми все будемо
говорити чужими мовами.

705

На одне ви можете звернути увагу нараз, і то всім: не
робім з релігії політичного питання. Бог і релігія не гро-
зять нікому! Навідворот: віра в Бога побуджує в душах
множество духовних сил, які потрібні державі. В сучасному
світі вже ніде так гостро не ставиться релігійне питання, як
у нас. Але не з хісном, тільки із шкодою для суспільства.

Ми вам заявляємо в імені всіх правдиво віруючих лю-
дей, що ми намагаємося забути, і забудемо всі образи і
помилки нашого спільного минулого, бо ми розуміємо
настільки реальний стан речей, що через взаїмне обвину-
вачення далеко не підемо. Майбутнє є лише у тих, які
вміють учитись від життя, які не падуть духом і не оздоб-
люються, які вміють терпіти, працювати, прощати і все
наново розпочинати.

Чи повірите у щирість цих слів? Чи доглянете скільки
доброго і красного може зродитись у нашому суспільстві
через взаємне порозуміння і взаємну співпрацю? Хто лю-
бить мир, культуру, свою Батьківщину і має пошану до
тієї Людини, яка все прагне розумного, впорядкованого
життя, той не відгукнеться словами нових образ, клевет,
презріння до тих, які простягають приятельську руку... але
сам простягне приятельську руку, як годиться поступати
чоловіку з чоловіком, жиючому на тій плянеті, під тими ж
зорями, окруженого тими ж життєвими труднощами, тер-
піннями і проблемами, який шукає розв’язки тої ж тайни
нашого Буття, погруженого в нерозгадану Таємницю...

Ясно, що першим жестом, першим голубом миру, пер-
шою признакою, що до нас простягається приятельська
рука і що нас взагалі уважається за людей, — було б
опублікування хоч важніших частей цього письма з пред-
ложенням, щоб до вас з такими письмами звертались і
інші і щоб був нав’язаний правдиво приятельський, від-
критий діялог...

Бажаємо Вам всього найкращого!

Ваші віруючі читачі

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу.

706

СТАНОВИЩЕ

УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В УКРАЇНІ
1979-1980

1982 року на Захід дійшла самвидавна стаття «З життя
Української Католицької Церкви ». У статті подано багато
невідомих на Заході інформацій про боротьбу віруючих Західньої
України за свої традиційні церкви та за право на прадідівську
віру.

З ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Українська Католицька Церква — одна з помісних
церков Вселенської Римо-католицької Церкви, наслідок ба-
гатовікових екуменічних починів Церкви українського на-
роду, яка ніколи офіційно не губила і не рва-
л а єдности із Святим Престолом після церковної чвари,
що настала 1054 р. Однак силою історичних умов, що
склалися, зв’язок Української Церкви із Святим Престолом
слабнув. Церква в Україні зазнавала збіднення, зубожіння,
і, щоб зберегти Церкву від повного занепаду, а україн-
ському народові забезпечити справді вільне сповідання спо-
конвічної віри — католицької своєю суттю, пра-
вославної своєю термінологією — українські владики після
довгих нарад дійшли єдиної думки: просити Святий Пре-
стіл відновити та юридично закріпити єдність Укра-
їнської Церкви із Вселенською Церквою Христовою і ко-
ритися її Голові, Намісникові Христа на землі, Папі Рим-
ському. Історично це задокументовано на Берестейському
Соборі 1596 р., що зайшов у історію під назвою «Бере-
стейська унія». Відтак возз’єднана Українська Католицька
Церква (що її часто звуть «уніатською») зазнає жорстоких

707

переслідувань у різній формі, починаючи від неправильних
інформація, фальсифікацій, наклепу, аж до фізичної роз-
прави, щоб бодай у крові, але потопити ненависну «Унію».
Відомі кровопролитні гоніння протягом 1795-1875 рр., піс-
ля яких на багатьох землях і сліду не стало від «Унії».

На території Західньої України, землі якої відійшли з
1772 р. під владу Австрії та Австро-Угорщини, Українська
Католицька Церква дістала умови для розвитку, і навіть
процвітання. Населення Західньої України (колишньої так
званої Галичини або Галіції) визнавало та визнає к а-
толицьку віру і відправляє богослужіння у схід-
ньому (візантійсько-українському) обряді. І хоч тепер,
починаючи з 1946 р., вважають, що у Радянському Союзі
нема українців-католиків, а населення визнає православ-
ну віру, і в храмах богослужіння у східньому обряді слу-
жить офіційно православне духівництво, то це тільки фор-
мально відповідає дійсности. Бо лише одиниці вважають
себе істинно православними, решта ж населення за совістю
вважає себе католицьким, а чимала частина і далі остається
вірна Святішому Престолові і є свідомими, практикуючими
католиками. Так зване «російське православ’я» силою та
терором насаджується на західньоукраїнських землях.

Ця коротка інформація про церковне життя україгіців-
католиків на Західній Україні, безперечно, далеко не пов-
ністю може віддзеркалити всю проблему і все церковне
життя на цю пору, на 1980 р., і навіть не претендує на це.
А проте, нехай факти, наведені з дійсности, будуть якоюсь
мірою інформацією про наше релігійне життя, а також
і просьбою до всіх католиків і навіть до всіх людей
«доброї волі» про молитву у нашому наміренні, аби хрест
Господній у формі цих переслідувань нам чесно нести і
витерпіти всі проби і витримати до кінця у Христовій вірі
та у Христовій Церкві, у вірності Намісникові Христа,
Святішому Отцеві, тому що в Його Особі ми вірні Петро-
ві, ми вірні Христові, Господові нашому.

Невдовзі після смерти Первоієрарха Української Като-
лицької Церкви митрополита Андрея Шептицького, що
сталася 1 листопада 1944 р., почалася підготівля до «лікві-
дації» Української Католицької Церкви. А саме, 6 квітня
1945 р. випущено пасквільну брошуру з наклепом на бл.п.
митрополита Андрея Шептицького, а в ніч з 10 на 11

708

квітня 1945 р. були заарештовані тодішній митрополит Га-
лицький та Львівський єпископ Кам’янецький, сьогодні їх
Блаженство Верховний Архиєрей кардинал Йосиф Сліпий
та 6 українських католицьких єпископів: Преосвященніший
Микита Будка, Преосв. Микола Чарнецький (ЧНІ), Преосв.
Йосафат Коциловський, Преосв. Григорій Лакота, Преосв.
Григорій Хомишин, Преосв. Іван Лятишевський. І тільки-
но у березні 1946 р. було повідомлено, що військовим
судом усіх українських владик засуджено на довголітнє
ув’язнення.

Скликаний 8 березня 1946 р. «Львівський собор» про-
голосив «ліквідацію» Берестейської унії 1596 р. та «воз-
з’єднання» — повернення українського народу в лоно Право-
славної Церкви до своєї одвічної православної віри.

І ні слова ніде не згадувалось, та й тепер мало про це
згадується, що мали місце два історичних перекручен-
ня. Поперше, «Львівський собор» 1946 р. взагалі не був
ніяким законним собором: він був незаконний і
неуправнений на ліквідацію Берестейської унії 1596
р., бо, хоч про це і замовчується, але він був скликаний та
очолений лише тільки протоієреєм за життя усіх 7 като-
лицьких українських владик. На згаданому «соборі», всу-
переч усім церковним канонам як Східньої, так і Західньої
Церков, не було ні одного єпископа Укра-
їнської Католицької Церкви: у с і вони на чолі з митро-

политом перебували на ту пору в ув’язненні, як такі, що
відмовились «підписати православ’я», тобто стати силоміць
прилученими та підпорядкованими ієрархії тої державної
інституції, яка перебуває під орудою атеїстів і наважується
звати себе Російською Православною Церквою, як такі,
що відмовились навіть від усяких почестей та титулів у
Православній Церкві і лишилися вірними Святішому Прес-
толові та Святішому Отцеві, на той час Папі Пієві XII.

На «Львівському соборі» 1946 р. був присутній лише
протоієрей, трохи священиків, окремі миряни (допровадже-
ні терором) та представники влади.

Подруге, безпардонно фальсифікується такий історич-
ний факт, і ніде не наводиться жодної інформації про те,
що з-перед віків віра українського народу —
католицька своєю суттю, бо її прийняв князь Во-
лодимир 988 р., тобто до церковної чвари, що сталася

709

1054 р. На той час, не зважаючи на термінологію «право-
славна віра», як вона звалася, вона своєю суттю була ка-
толицькою, тому що Візантія корилася Святішому Престо-
лові і перебувала у злуці з усією Вселенською Церквою.
Безперечно, за тисячоліття дуже далекими за своєю суттю
стали «православна віра» ІХ-Х віку і «православ’я» XX
віку, тим більше «російське православ’я». Тим-то пора від-
кинути зловмисне перекручення фактів, використовуючи
аналогічну термінологію, яка тепер відбиває діаметрально
протилежні поняття.

Дуже знаменні слова з приводу одвічної віри україн-
ського народу сказав Святіший Отець Іван Павло II у сво-
му Пастирському Посланні кардиналові Иосифові Сліпо-
му: «Христова віра на Русь прийшла з Риму через Ві-
зантію!» Та це питання — це ціла окрема проблема, яку
тут лише побіжно зачеплено, тому що вона проливає світ-
ло на кричуще перекручення історичних фактів.

Після «собору» з 1946 р., почалась «ліквідація» всього,
що католицьке. Усі монастирі (біля 200 домів) було за-
крито, ченців та черниць розігнано. На всіх священиків,
котрі відмовились «підписати православ’я», на всіх близько
2000 дієцезійних священиків та духовних осіб чекав один
шлях — ув’язнення і часто без ніякого суду, заслання на
Сибір, у глухі райони, до таборів з важким режимом.
Православ’я не підписав ні один єпископ, ні один чернець
Української Католицької Церкви, і тому багато хто з них
назавжди спочиває під снігом Сибіру. З українських владик
живим лишився лише митрополит, їх Блаженство Йосиф
Сліпий, котрого 1963 р., після 17-літньої каторги, звільнили
у відповідь на просьби та клопотання і Святого Престолу і
численних інституцій та організацій. Та навіть і в Римі не
дають спокою Верховному Архиєрею Української Като-
лицької Церкви і вряди-годи обливають у пресі болотом
та всякого роду наклепами.

Треба віддати належне усім українським владикам, що
постраждали Христа ради, аби «всі єдино були», і навести
короткі витяги з енцикліки Папи Пія XII «Східні Церкви»:

«Тепер на ще один нарід, дуже нам дорогий, звертаємо
із сумом нашу увагу, а саме на український нарід... Окре-
мо хочемо згадати тих єпископів східнього обряду, котрі
— одні з перших — за віру зазнали горя, нещастя і
наруги...»

710

Усі католицькі парафії було примусово ліквідовано.
Щось з 5000 храмів та каплиць зганьблено, опоганено.

«Православ’я» не підписали багато парафіяльних свя-
щеників і поділили долю єпископів та ченців. Однак більша
частина парохів з жонатого духівництва (наявне в Укра-
їнській Католицькій Церкві як дозволене у східньому об-
ряді), побоюючись за долю своїх сімей, «підписали пра-
вослав’я», тобто офіційно розірвали із Святим Престолом
і скорились Ієрархії Російської Православної Церкви. (До
речі, багато хто з них тепер, ідучи на пенсію або перед
смертю, пишуть офіційні заяви з проханням анулювати
їхнє «підписання» і вважати їх католицькими священика-
ми). Звичайно, після «підписання» такого священика-від-
ступника вертали на його ж таки парафію і віруючі-пара-
фіяни йшли за своїм пастирем, до якого звикли, парафії
діяли далі. Невдовзі парафіяльні храми, обслуговувані та-
кими священиками-відступниками, силоміць обертано на
православні, а миряни змушені були миритися з «новов-
веденнями». Проте частина одруженого духівництва, ми-
ряни, переважно у містах, а також у тих селах, де віруючі
були тямущі, свідомі католики (і то по кілька родин чи не
в кожнім селищі), і далі лишались і лишаються вірними
Святішому Престолові та Папі Римському. Духівництво
зазнавало репресій, а миряни втрачали католицьких свя-
щеників. Свої духовні потреби українці-католики задоволь-
няли й задовольняють в офіційно діючих римо-католиць-
ких костьолах (де всі богослужіння відправлювано поль-
ською мовою), або обслуговували й обслуговують їх укра-
їнські католицькі священики під загрозою ув’язнення.

Священики Української Католицької Церкви — і ті,
котрі повернулись із заслання, і нововисвячені, котрі на-
були потрібних знань та ерудиції в умовах конспірації —
усі по сьогоднішній день не мають офіційної ре-
єстрації для священослуження, проте в с і мають «реє-
страцію» до переслідувань... За відправлення будь-якого
атрибуту священослуження — сповіді, похорони і т. д. —
щоразу священика штрафують у розмірі 50 рублів (тоді як
середній місячний заробіток переважно становить 70-90
руб.) та погрозою, що на нього чекає 7 років ув’язнення за
провадження священослуження. Наприклад священика Ді-
дича було тричі оштрафовано по 50 рублів (усього — 150

711

рублів) за відправлення похорону. Час від часу кожного
священика викликають до канцелярії у справах релігії та
вимагають і приневолюють підписати документ, що він
обіцяє не виконувати ніяких функцій як священик. Річ ясна,
такого ніхто не підписує, але за це несе кару — кого
виписують з місця мешкання, кого штрафують або звіль-
няють з роботи. До речі, усі священики, що не доросли
пенсійного віку, мусять десь працювати в державній уста-
нові. Переважно працюють сторожами, кочегарами, чор-
норобами, двірниками.

На трусах, що їх уряджають ні за що і із-за нічого,
будь-коли, міліція, працівники КДБ (Комітету Державної
Безпеки) вилучають буквально все, що потрібне й причетне
до священництва: требники, книги, ризи, священні пред-
мети для богослужінь, не кажучи вже про золото — потирі,
дискоси, дароносиці (монстранції). Після такої «ревізії»
справді нема як правити богослужіння або інші священні
відправи.

Ми, українці-католики, не маємо ні-
яких прав! Ми не існуємо у Радянському Со-
юзі, не зважаючи на те, що стаття 52 нової Конституції
СРСР Гарантує громадянам СРСР право «визнавати
будь-яку релігію... та відправляти релігійні культи»...
Тільки це право написано, очевидячки, для окраси Консти-
туції... тільки й того... І ціла показуха різним делегаціям
часто прекрасно представлена про «свободу совісті» є лише
окозамилюванням... Ми цілком відповідаємо за ці слова,
тому, що це стверджує саме життя.

Досі, не зважаючи на неодноразові спроби, не зважаючи
на трихрічної давности постійні прохання про реєстрацію
релігійної громади українців-католиків (у с. Мшана Горо-
доцького району Львівської области) до Ради у справах
релігій при РМ СРСР, не зважаючи на неодноразові обі-
цянки «позитивно розв’язати питання», досі, на поча-
ток 1980 р., ми не маємо жодної офіційно зареє-
строваної святині (храму), ані навіть жодно-
г о молитовного дому. М и «н е існуємо»... Нас пе-
реслідують хронічно, єхидно, змушуючи протягом ЗО ро-
ків забути все католицьке; нас силоміць пробують обер-
нути на атеїстів, принаймні на «російських православних
мирян». Понад ЗО років триває примусова ліквідація

712

Української Католицької Церкви, католицької віри на за-
хідньоукраїнських землях. Періодично нам погрожують,
що «ніколи вам не бачити Церкви Шептицького», система-
тично нас переконують, що «унію було насильно накинуто
українському народові польськими магнатами й Ватика-
ном» і «[що вона] ненависна українському народові», що
«Володимир прийняв православну віру», усі стат-
ті, книги, брошури вправно перекручують факти, вклада-
ючи у поняття православної віри православ’я наших днів,
так що часто з прочитаного напрошується єдиний висно-
вок, що завжди був католицький Захід та православний
Схід. А тим, що багато сімей не мають жодних книг,
катехізисів, молитовників та інших джерел пізнання хрис-
тиянської віри та істини, безперечно, така фальсифікація
завдає певної шкоди населенню.

Проте, скільки не намагаються «з успіхом вести ате-
їстичну» пропаганду, вона закінчується тим, що останнім
часом зросло зацікавлення населення релігією. Очевидно,
набрид людям атеїзм та матеріальний добробут, згідно із
словами св. Августина: «Неспокійне моє серце, поки в Тобі
не знайдеться, о Боже».

На нашій території частину храмів закрито тому, що
не скрізь є парохи, або бували випадки, коли миряни бой-
котували «підписаного» священика і він мусів покинути
парафію. У цих закритих храмах віруючі наводять порядок,
доповнюють потрібний церковний посуд та сходяться на
спільну молитву по неділях та святах, а у травні, червні та
жовтні навіть щодня — для відспівування молебнів до
Пресвятої Богородиці, до Найсолодшого Серця Ісуса і для
спільного розарію («вервиці», ружанця) Пресвятій Богоро-
диці. Божественну Літургію співають самі (хоральні части-
ни), інколи вдається відправити їм сакраментальну Бо-
жественну Літургію та уділити необхідних Святих Таїнств.
І ось останні 2-3 роки почався «наступ» на ці католицькі
храми. За те, що люди моляться у цих храмах, віруючих
переслідують, а храми руйнують, обертають на склади,
закривають. Представники місцевої влади (міліції, КДБ,
партійних та виконавчих комітетів) приїздять автомаши-
нами, часто озброєні, з вівчарками, і незгірше від німець-
ких фашистів нацьковують собак на людей, а храми обер-
тають у руйновища. Так було в селі Мшана Городоцького

713

району Львівської области. Без жодного попередження з
боку місцевої влади 8 грудня 1977 р. о 10 годині ранку до
храму пригналося 4 авта, повних міліції, КДБ-істів, пред-
ставників районової влади, озброєних осіб із собаками.
Віруючі не могли ближче підійти, на них цькували собак,
били. Храм було безжалісно спотворено — знищено геть
усі вівтарі, поламано амвон (проповідальницю), сидіння
(спеціяльні довгі лавки), поламано ікони, хоругви, вирвано
зо стіни іконостас. З храму вивезено все — навіть пусте
святилище для Святих Дарів (табернакулюм). Узято все,
що тільки можна було вивезти — церковні ризи, рясу свя-
щеника, потири, монстрацію-дароносицу, увесь посуд, в
тому числі прикрашені українськими національними ви-
шивками обруси, серветки, рушники, усі уламки, ікони.
Віруючі звернулися до Ради у справах релігій при Раді
Міністрів СРСР (у Москві). Зразу на делегацію віруючих
кричали, лякали, тоді, другого дня, вислухали та обіцяли
«розглянути» питання, навіть прийняли документи для реє-
страції релігійної громади, правда, потім документи «не
знайшлися», і довелося офіційно поштовим рекомендова-
ним листом відсилати копії особистих даних «двадцятки»
— 20 віруючих — та заяву про реєстрацію релігійної гро-
мади. Хоч уже минає 3 рік, та «віз й досі там», справа з
місця не зрушується. Написано більше як 100 різних листів,
прохань, документів, делегації віруючих уже 1 1 разів побу-
вали у Раді в справах релігій, у Народному контролі,
Прокуратурі, МВС та інших компетентних установах. Віру-
ючих або відсилають до Православної Церкви, як виключ-
но «української», або багато обіцяють і нічого не роблять.
Одним з трюків була обіцянка у Раді в справах релігій при
РМ СРСР, що релігійну громаду буде зареєстровано тоді,
«якщо віруючі відмовляться від юрисдикції кардинала Слі-
пого». Ніхто такої заяви й документу не підписав. Останнім
часом делегації було сказано, що з підтримкою їх звер-
нувся навіть Папа Римський, однак уряд «ніколи не зможе
зареєструвати Церкви, що перебуває під юрисдикцією Слі-
пого, тому що він — ворог радянської держави, бо спів-
працював з німецькими фашистами, і взагалі Католицька
Церква ворожа радянській державі...»

Дуже несумісні такі заяви із статтею 52 нової Консти-
туції СРСР, де чорним по білому написано, що громадяни

714

СРСР мають «право визнавати будь-яку релігію». Треба ж
бути послідовними й написати «будь-яку релігію, крім
католицької» або, навпаки, тримаючи крок із статтею 52,
не заявляти на весь голос такого безглуздя.

Миряни села Мшана подали офіційну заяву та всі по-
трібні документи, включно з особистими даними 20 вірую-
чих так званої «двадцятки віруючих», необхідні для офі-
ційної реєстрації релігійної громади будь-якого віровиз-
нання. До речі, у Раді у справах релігій не прийняли заяви
й документів, де говорилося, що віруючі просять зареє-
струвати громаду Української Католицької Церкви, хоч
така Церква є і це — її прийнята назва (в усьому світі).
Лише після тривалих поневірянь та прохань було зроблено
«милість» і документи прийняли лише тоді, коли віруючі
написали, що вони «просять зареєструвати релігійну гро-
маду Римо-католицької Церкви східнього обряду».
Приїздило вже кілька комісій з Москви, з Києва, а храм у
с. Мшана і далі закрито, обернено на склад — зразу теле-
візійного заводу, а тепер у храмі складено рульони паперу.
Переслідування тривають. Більшість мирян оштрафовано
не раз по 10 рублів, а жителі Гурка (Боса) Ганна, Чор-
ненька Марія, подружжя Михайлишин Михайло та Михай-
лишина Ганна — по 50 рублів кожен. Нікого це не обхо-
дить, що Михайлишина Ганна виховала 9 дітей і не має
ані пенсії, ані іншої помочі та засобів, щоб заплатити
штраф. Громадянкам Дуді Ользі та Оліярник Ганні прий-
шло сповіщення зголоситися до району. Тому, що одна з
цих жінок їздила з делегацією віруючих до Москви, поду-
мала, що, може, має з’явитися за результатом до району.
Жінки поїхали до Городка — районного центру, та звідти
їх уже не пустили додому, а ув’язнили до тюрми на 15 діб
«за хуліганство». Як виявилось, «хуліганством» їм почи-
слили те, що одна з них наважилась їздити до Москви, а
друга, хвора старша жінка, разом з іншими мирянами
поривалася боронити храм під час другого інциденту на-
весні 1979 р. Через те, що на початку 1979 р. з храму було
вивезено всі телевізори, віруючі плекали надію, що невдовзі
їм віддадуть храм, тим більше, що стільки разів обіцяли і
в Москві, і в Києві урегулювати це питання. Але, на своє
розчарування, одного дня побачили знову озброєних людей
довколо церкви, що під конвоєм скидали до храму рульо-

715

ни паперу. Миряни намагалися з’ясувати питання, чому
ни паперу. Миряни намагалися з’ясувати питання, чому
без ухвали (позитивної чи негативної) до храму вдруге
скидають виробничу продукцію, обертаючи святиню пов-
торно на складське приміщення, одначе, до них було за-
стосовано фізичну силу. Старших жінок, котрі переважали
серед мирян, кидали в болото, рвали волос на голові навіть
разом з клаптиками шкіри, побивали людей.

Місцева влада витлумачує свою поведінку «охороною
порядку», бо в релігійній громаді, незареєстрованій офі-
ційно, сходитися на спільну молитву заборонено: та, з
іншого боку, уперто не хочуть зареєструвати дану релігій-
ну громаду українців-католиків.

Віруючих переслідують за те, що вони хочуть моли-
тися,.. молитися у своєму храмі, збудованому ще 1771 р.
їхніми прадідами, і вимагають не обертати дороге і святе
для їх серця місце на складське приміщення... Ніхто не
вимагає чогось неможливого... лише тільки зареєструвати
цю громаду, що ось уже третій рік просить офіційної реє-
страції, й віддати мирянам їхній храм... і на ділі здійснити
ту «свободу совісти», яку так гучно рекламує стаття 52
нової Конституції... тільки й того.

А скільки ще треба ждати здійснення цього?..

Ось як виглядає на ділі «свобода совісти» на західно-
українських землях згідно з новою Конституцією СРСР:

У селі Колодниці (Кам’янсько-Бузького району Львів-
ської области) храм було зруйновано так, що навіть елек-
тричні дроти висмикнуто із стін, а на головному вівтарі
після руйнівників лишилися екскременти...

У селі Надорожна (Тлумацького району Івано-Франків-
ської области) до храму вдерлися одного разу дільничний
[міліціонер], представник КДБ, голова сільради. Вони ста-
ли душити стару, 80-літню жінку й вимагали у неї ключа.
Жінка прибирала на той час у церкві, ключа вона справді
не мала (бо її туди привела інша жінка). На крик бабусі
прибіг хлопець Славцьо Гринчук. їх обох забрали, поса-
дили у в’язницю, тоді оштрафували по 50 рублів кожного
й пустили. А коли старша жінка здивовано спитала, звідки
їй узяти таку суму грошей для сплати штрафу, їй відпо-
віли: «Піди, позбираєш і сплатиш». І справді бабуні до-
велося ходити жебрати, поки не зібрала грошей для сплати
штрафу.

Щоб змусити й приневолити католиків молитися у пра-
вославному храмі, ніякими шляхами та засобами не гре-

716

бують. Так, 1979 р. у сільраді уклали фіктивний список 20-
ти чоловік віруючих села Мужиловичі, що нібито «просили
зареєструвати їм православну парафію та призначити пра-
вославного священика»; лише тому, з тою метою це роби-
лося, щоб перешкодити католицькому селу Мужиловичі
молитися у своєму католицькому храмі.

Стаття 52 нової Конституції гарантує «право сповіду-
вати будь-яку релігію,., відправляти релігійні
культи...»

А на ділі це виглядає так:

Під час свята Воскресіння Христового у квітні 1979 р. у
селі Надорожна, де віруючих обслуговує єпископ Василик,
почавши від Страсної П’ятниці, протягом Страсної Суботи,
Празника Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, про-
тягом Світлих Понеділка й Вівторка, тобто з 20 до 24
квітня 1979 р., церкву стерегла міліція, представники КДБ,
партійних та виконавчих комітетів майже з усієї области.
Ліс, де стоїть церква, неодноразово «прочісували», тож не
могло бути й мови, щоб дістатися до церкви єпископові
або священикам. У віруючих, що поспішали до храму, ви-
дирали кошики із «свяченим» — тобто з пасками. Паски
ламали, розкидали по лісу, топтали ногами, розкидали
довкруг масло, сир, ковбасу, яйця розмальовані («писанки»),
призначені для освячення. Кого не спіймали, щодуху тікав.
Щоб не лишити людей без «свяченого» й без богослужіння,
в домі мирян відправлено богослужіння та освячення па-
сок. Кожен похапки готував з тих продуктів, що ще ли-
шилися, аби поспіти до освячення.

У церковні двері [було] набито стільки заліза, олива та
цвяхів, що відчинити її не було як. Через побоювання
опоганення церкви у разі нападу міліції, віруючі не відчи-
няли храму, а навколо замкнутої церкви відспівали Вос-
кресну Утреню.

Не краще становище було й під час свята Різдва Хри-
стового — 6-7 січня 1979 р. Церкву оточено міліцією, піді-
йти близько годі було. Різдвяне богослужіння відправлено
в домах, а у храмі вдалося відправити богослужіння ві-
руючим лише 13 січня.

У селі Верхній Гай, коло Дрогобича Львівської области,
за два тижні до свят викликано паламаря й попереджено,
щоб у храмі не було ніякого богослужіння. Надалі усю
церковну посуд треба передати до парафіяльної право-

717

славної церкви села Нижній Гай, через те, що у храмі буде
створено склад.

Серце розпукало з болю, коли миряни плакали під час
освячення пасок, яке вдалося здійснити під покровом ночі.

Зараз храм став предметом періодичних наскоків мілі-
ції, представників влади з метою заволодіти ним та обер-
нути на музей. Уже кілька разів приїздив ескорт. Однак
миряни майже день і ніч вартують і — як колись чати
запорізьких козаків у степах під час навали татар — у разі
небезпеки умовним знаком оповіщають про тривогу. Коло
церкви сходяться усі, хто може, з різними предметами
домашнього та господарського інвентаря — із сапами,
віниками, косами, вилами, кочергами, щоб оборонити свій
храм. Миряни запропонували, що вони зберуть потрібну
суму грошей для побудови музею з тою умовою, щоб
храм, збудований їхніми дідами й прадідами для молитви,
влада не чіпала. Однак наскоки міліції по 20-30 чоловік
тривають. Остання така навала мала місце за 4 дні до
Різдва Христового — на початку січня 1980 р.

Невже не можна погодитися з пропозицією мирян, і коли
вже у держави немає грошей для спорудження будівлі, то
погодитися з населенням; їхнім коштом спорудити сучасну,
відповідну для цієї мети будівлю, а церкві дати покій.
Мабуть, тоді справді ухвала відповідала б духові ст. 52,
населення дістало б гарний музей, і не було б непотрібної
«боротьби за храм».

Але цим фактом зайвий раз потверджується дійсне ста-
новище справ стосовно «свободи совісти», свободи визна-
вати будь-яку релігію.

У селі Вільшаниця біля районного містечка Яворова
(Львівська область) під час свята Воскресіння Христового
у Страсну Суботу, 21 квітня 1979 р., стару василіянську
церкву й каплицю в гаю було обступлено міліцією, у кіль-
кох місцях на дорозі до церкви було влаштовано засідку
на священика Каваціва Йосафата. Однак віруючі своє-
часно встигли помітити це все і в останні хвилини, бук-
вально у 20-50 метрах від села (щось із півкілометра від
храму), попередити священика про небезпеку. Під покро-
вом ночі вдалося оминути небезпеку, хоч у погоню було
пущено два міліцейські авта, до 20 міліціонерів. Віруючі
використали той момент, що нікого з озброєних коло
храму явно не лишилось, і відспівали Воскресну Утреню й

718

освятили свої паски самі водою з кринички, що є в каплиці,
присвяченій Божій Матері.

У селі Голобутів (Стрийського району Львівської об-
ласти) під час Воскресної Утрені представники влади, мі-
ліції, КДБ прийшли переодягнені та замасковані на бого-
служіння з метою спіймати священика. Однак миряни
хутко розпізнали прибулих, зрозуміли їхні наміри, відтисли
їх у двір, до загорожі, а священик, перебраний як жінка,
утік від схоплення і не був спійманий.

У селі Градівка (Гошани) Городоцького району Львів-
ської области, близько м. Рудки, де віруючих обслуговує
український католицький священик Єсип Роман, протягом
6 днів, почавши з 19 і по 24 квітня 1979 р., храм було
обступлено міліцією, представниками КДБ, місцевих пар-
тійних та виконавчих комітетів чи не з усього району. На
церковні двері накладено замок. Віруючі тричі проривалися
до храму, ламали замок, та відкрити храм навіть не хотіли,
щоб зберегти від опоганення у разі нападу міліції. Тоді
віруючі зібрались оддалік од храму й стали співати страсні
пісні, що зображають страждання Ісуса Христа, а також
про те, що Ісус закликав не плакати над Ним, а заплакати
над собою та своїми дітьми. Може, це подіяло — не знати.
За якийсь час від храму відступили, а віруючі могли нав-
коло закритого храму відспівати Воскресну Утреню і самі
освятили паски.

У цьому ж селі за 4 дні до Різдва Христового правління
колгоспу з представниками місцевої влади урядили нараду.
На нараді попереджали, щоб жодних богослужінь не було,
хай не задумають запросити католицького священика.
Божественну Літургію було відправлено вдень Святого
Вечора 6. 1. 1979 р., а з 7 години вечора, цілу ніч до ранку,
міліція, представники партійних та виконавчих органів з
району не покидали церкви. Миряни співали різдвяні пісні
— колядки, і навіть запросили усіх бути з ними й подиви-
тися, «що вони роблять проти закону», за що їх переслі-
дують, що за злочин — молитися й співати колядки. Тільки
вранці «комісія» з району від’їхала.

Не набагато більшу свободу мають навіть офіційно
діюча православна церква та римо-католицькі костьоли.

За те, що у Львівському катедральному соборі приді-
ляють духовну поміч українцям-католикам, періодично па-
рафіяльного священика «викликають на протирку» до ор-
ганів влади, одного разу навіть блаженної пам’яти свяще-

719

ник Галаневич дістав покарання — заборону правити будь-
які служби протягом місяця. Не правилася Божественна
Літургія, не сповідалися, не причащалися віруючі. Свяще-
ник у захристії (у службових приміщеннях) молився, щоб
Господь скоротив ці дні важкої проби, таємні агенти з
ранку до ночі стежили, чи не вдасться за найменше пору-
шення закрити костьол цілком, а священики вчили мирян
братньої любови, тому що фермент ненависти поляків до
українців та навпаки тлів повсякчас.

Православним священикам заборонено приділяти Св.
Таїнства дітям і молоді до 18 років. А тому, що Право-
славна Церква у Росії — це дуже своєрідна інституція,
тому, що її керманичі є атеїсти і клер мусить виконувати
всі їхні розпорядження, усі хрещення, шлюби, похорони —
усе докладно реєструється і про все інформується владу,.,
а потім віруючі зазнають переслідувань за релігійний світо-
гляд. Навіть за християнський похорон батьків пересліду-
ють дітей, навіть якщо батьки лишають таку вимогу у
заповіті, однаково — діти зазнають покарання. Отож, щоб
уникнути різних службових прикростей, не кожен нава-
житься явно визнавати свою віру та свій світогляд.

У православних академіях та семінаріях — як свідчить
один учень-слухач, — Ц кандидатів у пресвітери — від-
верті атеїсти, службовці КДБ, що їхнім завданням є ком-
промітація релігії, шпигування через сповідь тощо.

Дітям заборонено ходити до церкви. Вряди-годи уряд-
жають комсомольські рейди, патрулі вчителів, на свята
такі патрулі не пускають дітей до храму, у школі після
цього дітей «перевиховують» на атеїстів. Часто на свята
усіх, хто входить та виходить з храмів, фотографують
кінокамерою...

Дітям у 1-2 клясах і студентам роздають так звані
анонімні анкети (але про їхню «анонімність» говорить таке:
якщо хтось здасть таку анкету незаповненою або «інодум-
ною», його одразу ж примушують «виправити помилку»).
Під диктант учительки діти пишуть, часом і не розуміючи
у свої 7-8 років, що вони пишуть, а саме, що вони самі та
їхні батьки — невіруючі й ніяких релігійних культів не
практикують, ікон вдома нема. А після цього ці анкети є
доказом перед світовою громадськістю атеїзму радянських
громадян.

І такі безчинства твориться у рік дитини — у 1979 р.

Не краще становище і в середовищі студентів. Тому,

720

що вступати до вищих навчальних закладів і навіть до
середніх спеціальних (типу технікуму, училища) дуже й
дуже важко — часто не обходиться без поважної суми, —
то більшість студентів гадає, що в душі можна лишатися
віруючим, а написати «ні», щоб мати спокій. Якщо хтось
наважиться написати правду, відверто заявляючи про свій
світогляд, його починають перевиховувати: закріплюють
за ним викладача і «мучать» обох доти, поки не дістануть
заяви про атеїзм перевиховуваного. Тим то люди вважа-
ють, що ці переслідування зайві й нема чого їх зазнавати,
коли фінал однаково має бути один — атеїзм. Люди для
профілактики «непотрібного нервотрусу» промовчують про
свої переконання. Священики, безперечно, проти такої по-
становки питання, та нема чим навіть людей навчати й
боротися з цим «стихійним лихом». Людей доводиться
вчити й виховувати індивідуально. А за навчання релігії
кожен підлягає покаранню, як такий, що порушує законо-
давство про релігійні культи. Від атеїстичної літератури
вгинаються полиці всіх бібліотек, клюбів. Зате книжки ре-
лігійного змісту заборонено. Не задовольняє потреб віру-
ючих навіть кустарний промисел — хто переписує, хто
фотографує, робить копії. Справа катехизації населення
ускладнюється незнанням багатьома польської мови (навіть
серед польської людности, наприклад, у районах Вінниці,
Києва), а викладати слово Боже російською мовою дозво-
лено в Москві, Ленінграді, Одесі.

Складне становище Української Католицької Церкви ще
більше ускладнюється такими двома моментами. Поперше,
і на теперішній час зустрічаємо факти неправильної на-
станови та неправильної поведінки щодо українців-католи-
ків з боку деяких римо-католицьких священиків (переважно
поляків). Українську Католицьку Церкву вони розцінюють
як неповноцінну, «інакодумну», некатолицьку, нижчої кате-
горії. Хоч і нечасто, а трапляються випадки, коли римо-
католицькі священики відмовляють пенітентам у сповіді
або осуджують віруючих, в тому числі українців-католиків,
що вони беруть участь у богослужіннях та приймають Св.
Таїнства, уділювані українськими католицькими священи-
ками, — до речі, маючи найповнішу детальну інформацію
та уявлення не тільки про стан речей та ситуацію, але
навіть і особисте знайомство з даним українським като-
лицьким священиком та його ортодоксальністю. Десь,

721

може, ці нездорові тенденції, забарвлені шовінізмом, під-
силюють настанови ззовні. Так, зовсім недавно у Львів-
ській катедрі (катедральному римо-католицькому соборі)
побувала група польських священиків з Польщі. Вони були
буквально обурені тим, що собор відвідують й беруть
участь у богослужіннях українці-католики, і навіть висло-
влювались за те, щоб усіх українців взагалі «гнати якнай-
далі з храму», хай не отруюють своєю присутністю собор.
Але того факту, що якби не пожертви цих ненависних
«кабанів», то жоден костьол не протримався б досі — бо
поляків мало та й не всі ходять до костьолів, — цього «не
бачать», тобто це добре бачать, та про це мовчать. Слід
було б трохи застановитися усім тим високопреподобним
над тим, чи ж випадає людям їхнього сану замість справді
братньої любови Христової дихати шовінізмом до като-
ликів іншої національности, до того ж переслідуваних, що
не мають ні своїх храмів, ані жодних прав як католики, і
саме тільки тому, що вони — католики й не хочуть від-
ступити від Христової Церкви.

А другою нашою трагедією, вже внутрішнього порядку,
є той факт, що на теперішній час Львівський католицький
єпископ Стернюк, під загрозою екскомунікації, змушує ка-
толицьких священиків згадувати у відправах термін «пра-
вославні християни», що лишився як архаїзм з літургічних
текстів ІУ-ІХ віків, коли Східня Церква звала себе «право-
славною», хоч і була, як згадувано вище, за своєю суттю
католицькою. Може, деінде вживання цього терміну і не
завдасть шкоди і буде «свідчити про духовну близькість»
Української Католицької Церкви із Східніми Церквами,
тільки у наших конкретних умовах вживання терміну «пра-
вославний» завдає непоправної й нікому непотрібної шко-
ди, замішання і навіть втрату віри серед мирян. Сьогодні
на нашій території термін «православний» має лише одне
значення: «некатолицький», «зрадник Христової Церкви»,
«запроданець». Не може термін «православний» бути вжи-
ваний і справжнім російським православним батюшкою, і
священиком-відступником, офіційно священнодіючими, і за-
разом католицькими священиками, переслідуваними саме
за те, що відмовились «підписати православ’я», тобто ли-
шилися вірними Вселенській Христовій Церкві. Розважливі
та ревні священики не виконують цього абсурдного роз-

722

порядження Єпископа, але боязкі скоряються безоглядному
наказові і спричиняють стільки замішання, що миряни
«шукають правдивих католицьких священиків» навіть серед
католицьких українських священиків, котрі не згадують
цього злощасного терміну. Просимо ми всі щиро Господа
Бога, щоб просвітив розум тих, хто цього не хоче збагну-
ти, що вже час цей термін «православні» в Українській
Католицькій Церкві здати до архіву історії, тим паче, що і
без цього досить таки східньою, своєрідною та гарною ли-
шається уся церковна культура Української Католицької
Церкви. І ще, відсутність такого штучного відтину, від-
окремлення себе словом «православний» нібито від усіх
інших католиків, набагато ближча й сучасніша духові еку-
менізму наших днів.

Ми просили вже й просимо далі всіх католиків та всіх
людей «доброї волі» молитися за нас. Ми не знаємо, як
далеко виходять наші просьби за межі держави, де ми
живемо, та, очевидно, щось у якійсь мірі доходить до вас,
і, завдяки голосам на наш захист, наші гонителі мусять
часом до них прислухатися. Тільки вони дуже підступні.
Останнім часом змінилася тактика наших гонителів: справу
поставлено так, що нібито Католицька Церква нікому не
заважає, але з усіх сил іде кампанія за всяку ціну зне-
славити, зганьбити Католицьку Церкву, зокрема Україн-
ську Католицьку Церкву, і виставити її як ворожу, що
співпрацювала з німецькими фашистами... тощо. Так, у
другій половині 1979 р. «розгорілася» кампанія навколо
інциденту з італійським священиком Бернардо Вінченцо,
що нібито їхав з місією до українських уніятських свяще-
ників, зокрема до Преосв. Йосафата Федорика, від свя-
щеника Івана Ортинського, що проживає у ФРН, нібито з
великою сумою грошей на «підривну роботу». До справи
було замішано їх Блаженство Верховного Архиєрея, кар-
динала Йосифа Сліпого. Організовано прес-конференцію з
журналістами, «нароблено крику» в пресі, на радіо й теле-
баченні про антирадянську діяльність Української Католи-
цької Церкви, що співпрацювала з німецькими фашистами
і далі є ворожа народові.

Можливо, що це все прискорило смерть їх Преосв.
Йосафата Федорика, що сталася 28 грудня 1979 р.

Зчиненою бучею місцева влада на західньоукраїнських
землях намагається вгамувати запал віруючих та їхні за-

723

конні вимоги про реєстрацію релігійних громад українців-
католиків у с. Мшана Городоцького району, а ще в с.
Завадів Стрийського району Львівської области. Від віру-
ючих цих сіл подано офіційні заяви, документи і всі пер-
сональні дані. А це справді відважний крок, тому що час-
тина з тих, що подали заяву, нині працюють і свідомі
того, що їх всіляко можуть, аж до звільнення з праці,
переслідувати.

А тим часом релігійне життя в католицьких парафіях
триває. Щомісяця, а часом навіть 2-3 рази, у кожному
католицькому храмі відбувається сакраментальне богослу-
жіння, Божественна Літургія. Під час Великого Посту свя-
щеники не встигають висповідати усіх, хто бажає, та й так
часом кожної неділі або кожного свята не завжди час до-
зволяє усіх висповідати. Щоразу Божественна Літургія за-
кінчується співом Молебня до Пресвятої Богородиці або
до Найсолодшого Серця Ісуса, суплікацією. Під час Вели-
кого Посту дуже урочисто правиться розмисел Страстей
Господніх на Хресній Дорозі. А для дітвори найдорожчі
— це свята Пресвятої Євхаристії та Пресвятого Серця
Ісуса, коли в часі Хресного Ходу із Святими Дарами
маленькі янголятка, повбирані в білі сукеночки, можуть
високо в небо кидати пелюстки квітів до Ісуса-Дитяти у
Святих Дарах і йти разом з усіма довколо храму й співати
євхаристійні та відповідні літургічні пісні (тропарі), при-
значені для цих урочистостей. Багатьом віруючим дуже
дорогою, любою та всім серцем практикованою стала
практика Перших П’ятниць на честь винагородження Пре-
святому Ісусовому Серцеві, тим більше, що скорочення єв-
харистійного посту до одної години дало багатьом нагоду
приймати Святе Причастя (незалежно від того, чи пра-
виться Божественна Літургія вдень чи часом пізно увечорі
чи вночі).

А по-під закритою церквою в селі Мшана, де миряни
сходяться на спільну молитву і в спеку, і в мороз, уже
третій рік Різдвяної ночі або Різдвяним свят-вечором Ісус-
Дитятко родиться на вівтарі під голим небом, як і колись
у Вифлеємі, та приносить нам, українцям-католикам, не
тільки свою благодать, а ще й радість Різдва Христового
й силу для побідоносного Воскресіння.

Ми вдячні всім, хто помагає нам і молитвами, і го-
лосом захисту, хай винагородить вас усіх Бог.

724

Моліться, братове, католики цілого світу та всі люди
доброї волі, аби Всевишній скоротив нашу пробу і дав нам
силу перебути всі переслідування во славу Божу та для
ствердження слів Ісуса Христа: «І врата адові не здолають
Її» (Мт. 16:18).

Січень 1980 р.

Архів «Смолоскипа». Машинопис, копія оригіналу. Переклад з ро-
сійської.

725

ЦЕРКВА В РАДЯНСЬКИХ РЕСПУБЛІКАХ:
УКРАЇНА

Литовський самвидавний журнал « Хроніка Литовської Ка-
толицької Церкви » від 8 вересня 1981 р., подав інформації про
репресії радянською владою українських вірних-католиків у де-
яких місцевостях Західньої України. Інформація ця була опуб-
лікована п.з. «.Церкви в радянських республіках : Україна».

В лютому 1946 р. зусиллями радянської влади в Захід-
ній Україні була офіційно ліквідована Католицька Церква
грецького обряду (уніятська). Спочатку були заарештовані
всі уніатські єпископи, включаючи Львівського митропо-
лита Йосифа Сліпого. Всупереч канонам, був скликаний
церковний собор, на якому не був присутній ні один єпис-
коп уніатської Церкви, а лише декілька священиків, що
продалися властям, і підібрані властями миряни — вига-
дані представники віруючих. Цей собор вирішив приєднати
Католицьку Церкву грецького обряду до Російської Право-
славної Церкви. Радянські джерела цей акт зображують як
рішення, прийняте віруючим народом, і нахабно твердять,
що не лишилось віруючих, вірних унії з Римо-католиць-
кою Церквою. Події, що відбулися після 35-річного ювілею
«приєднання», урочисто відзначеного Російською Право-
славною Церквою в цьому році, свідчать, що ці твердження
— чиста неправда.

Хоч після «приєднання» всі уніятські парафії, які не
згодилися «приєднатися» до Православної Церкви, офіційно
були позбавлені реєстрації, а їхні храми вважалися закри-
тими, проте, до сьогоднішніх днів у Західній Україні, було
ще багато офіційно незареєстрованих храмів, ключі від
яких зберігались у віруючих, що збиралися там для спіль-
них молитов в час великих свят. Щоб не дати приводу для

726

остаточного закриття таких храмів, таємно діючі уніатські
священики уникали відправляти в них богослужіння. їх
звичайно виконували в приватних домах, а потім віруючі
молилися самі в старих храмах. На протязі всіх 35 років
віруючі таких парафій постійно збирали підписи під зая-
вами, які відвозили уповноваженим у справах релігій у
Львові, в Києві і в Москві, з проханням зареєструвати їхні
громади. Одначе нічого не могли добитися, і становище не
мінялось.

Цієї весни, після ганебного «ювілею» і XXVI з’їзду пар-
тії, становище стало мінятися, але тільки не в кращий бік.
Про це свідчать факти.

Уніяти с. Завадів Стрийського р-ну 23 роки постійно
пишуть властям заяви, щоб зареєтрувати їхню громаду і
храм. Заяви підписували по 200-300 осіб. У березні 1981 р.
представники віруючих Завадова відвезли подібну заяву в
Москву уповноваженому Ради в справах релігій. їх прийняв
співробітник цієї установи Тарасов, який був дуже люб’яз-
ний і, поляпавши їх по плечах, підбадьорив: «Гаразд, га-
разд, у вас є право мати свій храм». Одначе наслідки цих
люб’язних розмов виявились тільки після повернення.
«Добрий» Тарасов подзвонив на місце праці представників
віруючих, щоб там вжили заходів... І хоча всі представники
офіційно мали відпустки для поїздки, після повернення
почалися репресії — засуджування на зборах, переведення
на гіршу працю. 22 березня був здійснений ряд репресивних
Дій.

1. Представники влади й робітники міліції Стрийського
р-ну розграбували Завадівський храм, розтягли літургічні
речі, забили двері храму, поруч прикріпивши дошку з ого-
лошенням, що тут тепер не церква, а музей.

2. Такої ж долі зазнав храм Верхніх Гаїв Дрогобиць-
кого р-ну.

3. У Львові заарештовані два молоді недавно рукопо-
ложені священики — Єсип* Роман і Каваців Василь, які
таємно обслуговували віруючих цих парафій.

Закриття храмів у селах Завадів і Верхні Гаї було тільки
початком цілої хвилі репресій.

* У деяких самвидавних виданнях це ім'я подано, як Роман Осип.
Ми подаємо так, як було вживано в литовській «Хроніці ЛКЦ».

727

26 квітня католики грецького обряду святкували Велик-
день. Найбільша хвиля репресій прокотилась напередодні
Великодня в Страсний Четвер, Страсну П’ятницю і Суботу.
Представники районової влади й міліції нападали на оста-
точно не закриті ще уніятські храми і зібраних у них
віруючих. В Самбірському районі вчинено напад на храми
сіл Підгайчики, Сусолів і Хлопчиці.

В Підгайчиках нападали на храм двічі. В перший раз
храм був повний віруючих, тому напасники відступили,
вичекали, поки частина людей розійдеться, і ввечорі напали
вдруге. І тут їм пощастило: винесли з храму релігійні
образи, навішали привезених портретів, храм закрили, ого-
лосивши, що тепер це музей. Людей, які намагалися взяти
з собою викинені святі картини, міліціонери ловили. Один
юнак, що повернувся з армії, який поставив спротив міліції,
був присуджений до 15 діб.

В Сусолівському храмі також було багато народу. Тому
відступили, загрозивши, що церква буде закрита, бо зі-
брання віруючих нелегальне. Поскільки люди чергували в
храмі, другий раз напасти не відважились.

В Хлопчицькім храмі найшли церковного старосту, за-
арештували його, відібрали ключі, навезли в храм плякатів,
закрили і ключ забрали з собою.

Великоднього ранку було вчинено напад на храм в
Довголуці, Стрийського р-ну. Віруючі зібрались вночі для
молитви і замкнулись. Представники влади й міліції приї-
хали на десятьох машинах (мешканці Довголуки скар-
жаться, що в випадку потреби лише з великим трудом
дістають машину) і виламали двері храму. Почалася су-
тичка з віруючими. Храм був зачинений.

В Городокському районі нанередодні Великодня вчинено
напад на храми в Тучапах, Путятичах, Мшані й Дроз-
довичах.

В Тучапському храмі в час кожного релігійного свята
збирається для молитви багато людей. Шпигуни, підіслані
властями, слідкують за більш активними віруючими, потім
їх викликають у район і обкладають грошовими штра-
фами. Напередодні Великодня на Тучапський храм напали
ЗО міліціонерів і закрили його. Інвалід Великої Вітчизняної
війни Дорош за активність в нелегальному богослужінні
був покараний грошовим штрафом в сумі 50 карбованців.

728

Пенсія в нього нікчемна, тому штраф для нього — велика
матеріальна втрата.

У Мшані ключ від храму був відібраний уже раніше,
тому напередодні Великодня люди зібрались на цвинтарі,
що знаходиться коло храму. Міліція оточила цвинтар,
стріляла в повітря ракетами, побила 15 віруючих, серед
них одного дідуся.

На Дроздовицький храм напад було вчинено ранком,
коли всі люди працювали. Представники влади виламали
двері, все всередині розбили, потім двері храму забили.

В Яворівськім районі вчинено напад на храми в Ка-
менноброді й Мужиловичах.

В Каменноброді застали повний храм людей і, загро-
зивши, що він буде закритий, відступили. Пізніше напали
на садибу однієї активної уніатки. Дома її не застали;
провели обшук і поранили прийняту за дочку дівчину.

В уніатський храм в Мужиловичах напасники привезли
православного священика і пропонували прийняти його, а
якщо не приймуть, храм буде відібраний. Віруючі відмо-
вились прийняти православного священика. Поскільки ві-
руючих було багато, закрити храм не відважились.

В Перемишлянському районі вчинено напади на Вол-
ківський і Мерещевський храми.

У Волкові віруючі зібралися в храм увечорі в Страсну
П’ятницю вшанувати гріб Христа (плащаницю). Побою-
ючись провокацій, замкнулись. Напасники виламали двері
ризниці, знущались над віруючими і провели в храмі обшук
— шукали офіційно не зареєстрованого священика, що
сховався.

В Мерещеві ті, що увірвалися в храм, залякували віру-
ючих. Серед тих, що молилися, знаходився колгоспний
бригадир, який за участь в нелегальному богослужінні був
звільнений з роботи.

Напередодні Великодня міліція побувала і коло офіційно
діючих православних церков. Одначе там задовольнялась
перевіркою, чи не присутні на моліннях діти. Звичайно в
час великих свят коло церков стоять «прикрашені» черво-
ними пов’язками хлопці і затримують приведених на мо-
ління дітей, де-не-де затримують навіть молодь, чванячись,
що хочуть «захистити» богослужіння від хуліганів.

В той же час відомих властям неофіційно працюючих
уніатських священиків викликали в органи держбезпеки, їм

729

погрожували арештом, якщо вони посміють відправити
великоднє богослужіння.

У Львові у священика Гегельського зроблено обшук,
вилучено релігійні речі і грошові збереження.

В Путятичах Городокського р-ну напали й побили свя-
щеника Гриняка, що йшов до хворого причащати його
святими Тайнами. Потім справу Гриняка обговорювали на
товариському суді на фабриці у Львові, де він працював.

В Дрогобичі зроблений обшук у священика Гринци-
шина, вилучені релігійні речі, грошові збереження, навіть
дитячі прикраси.

Перед Великоднем в установах була проведена кампанія
залякування, щоб люди не насмілились взяти участь у ве-
ликодніх богослужіннях.

Опубл.: «Хроніка Литовської Католицької Церкви». Литва, 1981,
N 0 . 49. Переклад з литовської.

730

РОЗДІЛ XI

ВИСТУПИ НА ЗАХИСТ
УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ І її ВІРУЮЧИХ

ПАПА ПІЙ XII НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ
КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

23 грудня 1945 р. Папа Пій XII видав Енцикліку з нагоди
350-ліття Берестейської унії, де виступив перед цілим світом
на захист у в ’язнених у СРСР українських католицьких владик і
духовенства. Уривки з цієї Енцикліки, що стосуються переслі-
дування УКЦ у царській Росії та в СРСР — нижче.

З ЕНЦИКЛІКИ 1945 РОКУ

...Прийшла нова, не менш дошкульна, нагінка на ка-
толиків за кілька літ до розділу Польщі. Тоді-то війська
російської цариці увійшли були в межі Польщі, силою
зброї забрали дуже багато українських католицьких цер-
ков, а священиків, що не хотіли зректися своєї віри, в’яз-
нили, топтали, сікли нагаями, запроторювали в тюрми,
мучили жорстоко голодом, спрагою, холодом.

їм не поступилися у твердості й мужності ті священно-
служителі, що коло р. 1839 воліли втратити своє майно та
свободу, ніж зректися свого релігійного обов’язку. З їх
числа годиться згадати окремо священика Йосифа Анчев-
ського, який, протриманий 32 роки в Суздальському мо-
настирі під пильним наглядом, сподобився, як нагороди за
свою високу чесноту, святої смерти 1878 р. Так само 160
священиків за те, що відверто визнавали католицьку віру,
було відірвано від своїх, полишених у нужді, родин та
вивезено у глибоку Росію, де їх позамикано по монасти-
рях; тільки ні голод ні знущання не змусили їх відійти від
своєї святої присяги.

Не меншу мужність духу виявило чимало духовних і
мирян з Холмської єпархії, що непохитно оперлась гони-
телям католицької віри. Так, напр., мешканці села Пра-

733

тулина не відповіли силою на насильство, коли солдати
напали на церкву, щоб, зайнявши її, віддати схизматикам,
але безборонні, збившись докупи, створили із себе живий
мур перед напасниками. Через те одних поранили й ска-
тували, інших на довгі роки ув’язнили або вивезли на
холодний Сибір, а ще інші під кулями пролляли свою
кров за Христа. Що до тих, які скропили католицьку віру
власною кров’ю, то справу винесення їх на престоли вже
започатковано у відповідній єпархії, і є надія, що колись
можна буде їх зарахувати у ряди блаженних.

Ці нікчемні злочини, на жаль, коєно не в одному місці,
а довершувано по багатьох містах, містечках і селах.

Коли всі католицькі церкви було віддано схизматикам,
а всі священнослужителі, вигнані зо своїх місць, були
змушені покинути напризволяще повірене їм стадо, тоді
вірних, зовсім не питаючи про їх бажання, вписано до
нез’єдиненої Церкви. Та вони, дарма що позбавлені своїх
пастирів та відправ і підмог своєї релігії, все таки завзято
старалися зберегти віру. Коли деякі оо. Ісусівці, переодяг-
нені і з великою небезпекою для життя, потайки до них
навідувались, щоб проповідувати їм Божий закон, додавати
заохоти й потіхи, вони приймали їх з великою радістю і
пошаною.

Коли ж 1905 р. проголошено сяку-таку свободу віри, то
можна було побачити в тих українських волостях чудове й
радісне явище: велика сила католиків стала виходити із
своїх криївок на денне світло і, не маючи священиків свого
східнього обряду, стрункими лавами, з хрестом та святими
іконами на чолі, у прилюдному святочному поході та з
піснями подяки Богові, йшла до латинських костьолів,
куди перед тим під вельми тяжкими карами не вільно було
їм заходити. І там вони благали правних священнослужи-
телів, щоб отворили їм двері, прийняли їх та їхнє вірови-
знання і записали їх до католиків. І так за короткий час до
200.000 Христових вірних законно прийнято до Церкви.

Але єпископам, священикам та їхнім стадам і в но-
віших часах не бракувало нагоди показати мужність духу
й непохитність у сповіданні католицької віри, в обороні
Церкви та її свободи. З-поміж них мило тут згадати для
особливої його прослави митрополита Андрея Шептицько-
го. Коли розшаліла перша європейська війна і Галичину

734

зайняли російські війська, прогнано його з престолу й ви-
селено в монастир. Там і пробув він якийсь час під вартою
і нічого більш не бажав, як засвідчити найглибшу свою
побожність до Апостольського Престолу й з усією гото-
вістю, якби була потреба, зазнати при Божій ласці навіть
мучеництво за своє стадо, що для його спасіння вже довго
присвячував свої сили й труди.

Ми вже бачили, що цей любий український народ мусів
терпіти багато труднощів, нещасть і переслідувань, щоб
боронити у міру сил свою католицьку єдність, а проте Бог
у своїм Провидінні нераз його щасливо [з цього] звільню-
вав і вертав йому мир.

Та під цю пору бачимо, з найбільшим затривоженням
душі, що наступає нова й дуже грізна буря на цю Церкву.
Вісті, що до нас доходять, хоч і скупі, однак достатні, щоб
збільшити нашу журбу та наповнити тривогою. Саме той
урочий день (коли 350 літ тому ця вельми стара христи-
янська суспільність з радісними надіями злучилася зо своїм
Найвищим Пастирем і Наслідником Блаженного Петра),
саме цей день став для Нас «днем жури й тісноти, днем
горя й нужди, днем тьми й безпросвітку, днем мряки й
бурі» (Соф. І, 15).

Бо з великим смутком Ми довідалися, що на землях,
недавно прилучених до Росії, найдорожчі наші браття й
сини українського народу терплять тяжкі переслідування
через свою вірність до Апостольського Престолу; і не бра-
кує таких, що всіма способами стараються відірвати їх від
спільноти Матері Церкви та довести проти їхньої волі й
найсвятішого переконання до злуки з нез’єдиненими. І так
духовенство українського обряду, як доносять, у листі до
державної влади, скаржиться, що його Церква в Західній
Україні, як вона сьогодні називається, опинилась у дуже
важких обставинах, тому що всіх єпископів і багатьох з
їхніх священиків ув’язнено та рівночасно заборонено кому-
будь триматися заряду Української Церкви.

Знаємо й те, Достойні Брати, що ці труднощі й при-
крощі виправдувано, річ ясна сповидно, політичними при-
чинами. Одначе такий спосіб поведінки не новий, ані пер-
ший раз ужитий; бо багато разів продовж століть вороги
Церкви завзято й підступно винували католиків, начебто
вони (щось) ділали проти держави, тому що не посміли б

735

явно визнати, що вони вороже наставлені проти релігії та
її відверто поборювали цим самим чином, яким колись
євреї винували самого Божеського Спаса перед римським
Намісником, кажучи: «Ми знайшли, що цей ворохобить
наш народ і забороняє давати цісареві податок» (Лук. 23,
2). Але самі факти та їх висліди легко показують і ви-
яснюють, яка була і є причина цих переслідувань. Бо хто
ж не знає, що Патріярх Олексій, недавно обраний нез’єди-
неними єпископами Росії, в посланні, зверненому до Укра-
їнської Церкви (що немало причинилося до започаткування
цього роду переслідування), відверто захвалював і пропо-
відував відступництво від Католицької Церкви?

А ці утиски тим більше Нас засмучують, Достойні
Брати, що майже всі народи світу на урочистих зібраннях
своїх висланників ще тоді, як шаліла великанська війна,
між іншим заявляли, що ніколи не має бути розпочате
переслідування релігії. І це саме зродило в Нас надію, що
Католицькій Церкві буде дано мир і належна свобода, тим
більше, що вона сама постійно вчила і вчить, що треба
завжди в совісті повинуватися законно установленим дер-
жавним чинникам, що урядують у площині й рямцях своєї
влади. Але випадки, на жаль, яких ми торкнулися в по-
передніх рядках, так дуже й так гірко послабили і майже
відібрали цю нашу надію й довір’я, коли йде про укра-
їнський народ.

Отож, у цім дуже важкім нещасті, коли людські сили
видаються заслабі, нічого більше не лишається, Достойні
Братове, як умильно благати премилосердного Бога, що
«зробить... суд потребуючим і справедливість убогим»
(Пс. 139, 13), щоб Сам схотів ласкаво успокоїти цю люту
бурю та й остаточно покласти їй край. А вас і повірене
вам стадо ще раз і ще раз заохочуємо разом з Нами
ревними молитвами та покутніми ділами вимолювати в
Того, що Божим світлом просвічує людські уми і Божим
своїм намислом схиляє їх волі до своєї найвищої волі,
щоб помилував свій народ і не дав свого насліддя на гань-
бу (гл. Йоїл 2, 17), та щоб чимскоріш Українська Церква
звільнилася з цього згубного становища.

А особливішим способом у цих смутних і критичних
подіях Ми звертаємося батьківським серцем до тих, що
саме ними так тяжко і жорстоко пригнічені. До вас, перед-

736

усім, Достойні Брати Єпископи українського народу, що
хоч самі зазнаєте великих утисків, більше однак засмучені
й стурбовані долею вашого стада, ніж завданою вам
кривдою та шкодою, як сказано: «добрий пастир душу
свою дає за свої вівці» (Йо. 10, 11). І хоч теперішнє ста-
новище неясне, а майбутнє непевне та дуже тривожне, все
таки не упадайте духом, але «ставши видовищем... світові,
ангелам і людям» (І Кор. 4, 9), старайтеся, щоб вашу
терпеливість і чесноту брали за взір всі Христові вірні.
Через це, що зносите мужньо й постійно цього роду пере-
слідування та палаєте Божою любов’ю до Церкви, ви є:
«Христове благоухання миле... Богові в цих, що спасають-
ся, і в тих, що погибають» (II Кор. 2, 15). І хоч ви в
кайданах, відлучені від ваших синів, не маєте змоги учити
їх закону святої віри, самі ваші кайдани повніше і краще
голосять і проповідують Христа.

Відтак звертаємося до вас по-батьківськи: улюблені си-
ни, назнаменовані священством Христа, «що терпів за нас»
(гл. І Петр. 2, 21), повинні вірніше за Ним іти і перші від
інших приймати та витримувати напад супротивника. Хоч,
з одного боку, ваші поневіряння Нас засмучують, зате, з
другого боку, радіємо, що можемо до багатьох з вас промо-
вити словами Божеського Спаса: «Знаю твої діла, і любов,
і служення, і терпеливість, і послідні вчинки твої, більші
від перших» (Апокаліпса 2, 19). У цих сумних часах за-
охочуємо вас і далі твердо й стало триматися вашої віри,
підтримувати слабих та додавати сили тим, що хитаю-
ться. Нагадуйте, де треба, дорученим вам вірним, що не
можна ніяк, навіть поверхово чи словом, покинути Христа
та Його Церкву, та викривайте єхидні штучки тих, що
обіцяють людям земські вигоди й не знати яке щастя у
цьому житті, за що гублять їхні душі. Поводьтеся «як
слуги Божі у великій терпеливості, в прикростях, в бідах,
утисках... в чистоті, в розсудності, в довготерпеливості, в
добротливості, в Святім Дусі, в необлудній любові, в слові
правди, в Божій силі, з оружжям справедливости у правій і
лівій руці» (II Кор. 6, 4 н.).

Нарешті звертаємось до вас усіх, католики Української
Церкви, із співчуттям до ваших терпінь і тягарів. Добре
знаємо, що дуже сильні засідки наставлено на вашу віру.
Навіть більше, здається, що найближчим часом можна

737

сподіватися ще гірших кривд тим, хто не згодиться зради-
ти найсвятішу справу віри. Тому вже тепер, найдорожчі
сини, заохочуємо вас пильно в Господі, щоб ви ніколи не
відреклися вашої віри й вашої вірности Матері-Церкві та
не далися залякати жодними погрозами, ні жодними шко-
дами, ані навіть небезпекою заслання і втрати самого
життя. Бо, як добре знаєте, йде про закопаний скарб на
полі, що, його знайшовши, чоловік «скриває та з радости
йде й продає все, що має, і купує те поле» (Мат. 13, 44). І
пам’ятайте, що сказав сам Божий Спас в Євангелії: «Хто
любить вітця або матір більше ніж Мене, не є Мене гідний.
А хто любить сина чи дочку більше ніж Мене, не є Мене
гідний. А хто не бере хреста свого і не йде вслід за Мною,
не є Мене гідний. Хто найшов свою душу, стратив її, а хто
втратив свою душу для Мене, найде її» (Мат. 10, 37 нн.). А
до того Божого вислову слід додати вислів Апостола на-
родів: «Вірне слово: коли ми з Ним вмерли, то з Ним
ожиємо. Коли терпимо, то царствувати будемо з Ним.
Коли відречемося Його, то й Він відречеться нас. Коли не
віримо, Він остає вірний, бо не може самого себе вирек-
тися» (II Тим. 2, 11 нн.).

Батьківську оцю заохоту, любі сини, на Нашу думку,
годі скріпити й закінчити краще, як пригадками Того са-
мого Апостола народів: «Чувайте, стійте в вірі, поступайте
відважно і кріпіться» (І Кор. 16, 13). «Будьте послушні
наставникам вашим» (Євр. 13, 17), єпископам і священикам,
коли наказують вам у справах вашого спасіння і по при-
писах Церкви; усім же, що яким-будь чином напосідають-
ся на вашу віру, мужньо протиставтеся, «стараючися за-
ховати єдність духу в зв’язі мира. Одно тіло і один дух, як
ви покликані до одної надії вашого призвання» (Еф. 4, 3-
4). І серед всякого роду терпінь та гноблень, пам’ятайте:
«що терпіння теперішнього часу є недостойні тої слави,
яка в нас об’явиться» (Рим. 8, 18). «А вірний є Бог і Він
утвердить вас і заховає від злого» (II Сол. З, 3).

І з повною надією на вас, що при помочі Божої ласки
мужньо й радо відповісте на оцю Нашу заохоту, бажаємо
вам кращих і спокійних часів від Отця милосердя і Бога
всякого потішення (гл. II Кор. 1, 3) і цього умильно бла-
гаємо.

738

А заразом з повноти серця уділяємо кожному з вас,
Достойні Брати, та вашим стадам, а найпаче єпископам
Української Церкви, [її] священикам і вірним, Апостоль-
ське Благословення на завдаток небесних ласк і на сві-
доцтво Нашої доброзичливости.

Дано в Римі, біля св. Петра, дня 23, місяця грудня,
року 1945-го й 7-го Нашого Понтифікату.

Папа Пій XII

Опубл.: Святішого Вселенського Архиєрея Пія з Божої ласки Папи
XII Енцикліка в 350-ліття з’единення Української Церкви з Апостоль-
ським Престолом. Рим-Ґроттаферрата, 1946, стор. 30-40. Переклад з
латинської.

Енцикліка Папи Пія XII від 15 грудня 1952 р. е сильним голо-
сом Голови Католицької Церкви на захист ув'язнених і пере-
слідуваних католицьких владик і священиків в Україні і в кому-
ністичних країнах східньої Європи.

ЕНЦИКЛІКА 1952 РОКУ

Св. Отця Папи Пія XII до Католицького Єпископату
Східніх Церков

Привіт і апостольське благословення Преподобним Братам
Патріархам, Архиєпископам, Єпископам і всім помісним
Владикам Східніх Церков, що в мирі і в об’єднанні з
Апостольським Престолом.

Східні Церкви, що блистять світлою наукою св. Отців,
а в давнину чи в нових віках, і теж за наших днів, обагри-
лись кров’ю своїх мучеників, особливо дорогі Нашому
серцю, — це всім відомо.

Бо як тільки, не з приводу будьяких Наших заслуг, а з
недослідженого Божого Провидіння, поставлено Нас на
Престіл Князя Апостолів, зараз думкою і серцем Ми звер-
нулися до Вас і також до тих, «що живуть поза огорожею
Католицької Церкви» (радіо Послання від 3. III. 1939),

739

щоб вони повернули чимскоріш до вівчарні спільного
Батька, до дому предків, чого так гаряче бажаємо (Дивись,
Енцикліка «Суммі Понтифікатус» і «Містічі Корпоріс»),
Впродовж Нашого Папського Володіння, Ми дали Вам ще
багато доказів Нашої батьківської любови. Вам відомо,
що Ми нагородили гідністю кардинальської пурпури ще
одного з-поміж Ваших Єпископів, а саме вірменського пат-
ріарха Кілікії; що за Нашим старанням- переводиться ко-
дифікація вашого Канонічного права, діло так великої ваги,
яке частинно вже закінчено. Але немає потреби про це
точніше Вам згадувати, це бо річ без сумніву Вам добре
знана, а зрештою, у цьому Нашому поступуванні Ми йшли
слідами Наших Попередників (Енц. «Рерум Орієнталіюм»),
які тільки від самого початку християнства відносилися з
особливішою любов’ю до Ваших предків, але теж скільки
могли, завжди старалися прийти з поміччю, коли бачили,
що вони або загрожені єресями, або під час жалюгідного
терору, чи переслідувань ворогів. Так силою апостольської
влади, яку дав Божественний Спаситель Князеві Апостолів
і його намісникам, вони боронили цілість католицької на-
уки на першому і другому Нікейськбму Соборах, на трьох
Царгородських, на Ефеському й Халкедонському: а коли
нещасний роздор відірвав велику частину Сх. Церквй від
Римського Єпископа, вони не тільки, через своїх представ-
ників, осудили його на IV Соборі у Константинополі, але
також усіми силами старалися щасливо поладнати його
для спільного добра, що сталося після стільки похвальних
трудів, на Фльорентійському Соборі, що його рішень,
проти добрих сподівань усіх, не вдалося пізніше перевести
в життя. Коли, знову, східні країни загарбали нові народи-
наїздники і спустошили навіть святі місця Христа, тоді
Римські єпископи спонукали християнських князів до так
великого діла, яким є оборона релігії. І ні ослабла, ні
змаліла в новіших часах ця велика любов Наших Попе-
редників до Вас, але навпаки, здається, що вона ще збіль-
шилася. Як це Ви добре знаєте, не мало вислано до Вас
тих, які навчали б католицької науки і переконували б
усіх, щоб вони повернули до так побажаної єдности у вірі
та правді; тут, при столиці св. Петра, засновано святу Кон-
грегацію, завданням якої є займатися і керувати справами
та обрядами Сх. Церков; засновано також Інститут Східніх

740

Наук, завданням, якого є знову ж сприяти й поглиблювати
правдиве знання Ваших наук.

Та, на жаль, сьогодні чого іншого вимагає наша журба
і турботи. Бо над багатьома країнами, в яких у більшості
переважають східні обряди, нависла нова буря, що нама-
гається повалити, спустошити та цілковито знищити справ-
ді квітучі громади християн. Якщо давніше, впродовж ми-
нулих сторіч, поборювано якусь правду католицької науки,
сьогодні, як бачите, ще з більшою легковажністю посту-
пається вперед: намагаються викреслити з приватного
життя, родин, університетів, шкіл, публічного життя на-
родів, — все Боже, або що має будь-яке до Бога відно-
шення, — наче б це були казкові й пусті справи, — зни-
щити всі права, установи й закони. Тому то, чим більший
тягар нещасть, що переслідують вибрану частину христи-
янства, тим більшою є, Дорогі Брати, наша прихильність
до Вас, тим гарячіша любов, з якою по-батьківськи до Вас
усіх відносимося. Передусім хочемо заявити Вам одверто,
що всі Ваші болі й оплакування вважаємо наче своїми
власними: і нічого більше не бажаємо, як тільки, щоб
полегшити й милішими вчинити якимось способом Ваші
терпіння: це думаємо зробити особливою молитвою Своєю
і всіх християн, яку заносимо перед Престіл Всевишнього
за всіх тих, кого так дуже переслідують за те, що вони
стали, як цього вимагала конечність, в обороні католицької
віри та її святих прав.

Знаємо, що є чимало вірних християн у східніх країнах,
які плачуть сьогодні гіркими сльозами, коли бачать, що їх
єпископи або замучені, прогнані або так перешкоджені, що
не можуть свобідно промовляти до свого стада і його як
слід провадити, коли бачать, що багато з їхніх церков
призначено для інших цілей або залишено в найбільшому
опущенні, коли розуміють, що уже з тих церков не змо-
жуть заносити до неба своїх молитовних співів, складених
за звичаями вашої Служби Божої, з наміром випросити
собі дощу Божих ласк для покріплення духа, розради серця
і винайти лік на так багато нещасть. Знаємо, що багато
ваших земляків ув’язнено, багато в концентраційних та-
борах які, якщо живуть у себе вдома, не можуть кори-
стуватися своїми власними святими правами, значить, не
тільки правом визнавати свою віру в святині свого сум-

741

ління, але теж в родиннім середовищі, щоб як слід ви-
ховати своїх нащадків і теж у школах, щоб молодь пра-
вильно оформлювати, навчати, доглядати, остерігати.

Знаємо також, що сини Сх. Церков, майже споріднені з
синами латинського обряду, переносять разом і мужньо
всі переслідування і разом теж являються учасниками му-
чеництва, перемоги й слави. Справді по-геройськи збері-
гають вони свою віру і з незламною мужністю, як колись
їхні предки, опираються ворогам християнства; засилають
свої молитви до неба, якщо не прилюдно то бодай в скри-
тості; залишаються тісно з’єднаними з Римським і своїми
власними єпископами; почитають в особливіший спосіб
найлюбішу і наймогутнішу Царицю неба і землі Пр. Діву
Марію, якої Непорочному Серцю їх всіх ми посвятили.
Все це, без сумніву, є провісником певної майбутньої пе-
ремоги — себто тієї перемоги, що не є вислідом кривавої
людської боротьби, підсилюваної недоладним бажанням
земського володіння, але тієї, яка основується на належній
та справжній свободі, на справедливості не слів, а діл
супроти громадян, народів і націй; на мирі й братній лю-
бові, яка лучила б усіх зв’язками приязні, передусім на
вірі, що належно впорядковує звичаї, кермує приватними
бажаннями на службу спільного добра, підносить людські
уми до неба і, врешті, опікується громадсько-суспільним
життям та згодою між усіми.

Це ж і є Нашим бажанням; але тим часом вістки, які
приходять до Нас, збільшують Наш біль і смуток. Вдень і
вночі думкою і серцем Нашим повертаємо до тих, хто
повірений Нам Божою заповіддю (Ів. 21, 15-17), кого, як
знаємо, подекуди трактується так негоже тільки тому, що
будучи сильно прив’язаними до католицької віри, стали
предметом очорнень і позбавлені законних прав, часом
навіть і тих, що суттєві людській природі, стали предметом
насилля, страху чи інших засобів до тієї міри, що пошкод-
жено-знищено гідність людської природи.

Між тими смутними вістками, які дійшли до Нас, є
одна, що в останніх часах особливо болюче, і як жодна
інша, поразила не тільки Нас і всіх християн, але і тих, хто
дорожить гідністю і громадською свободою. Маємо на
думці Болгарію, де існувала мала, але квітуча католицька
громада, де жорстока буря нанесла великих втрат Церкві.

742

Знаними вже методами оскаржено слуг Божих в публічних
злочинах. Між ними Всечесного Брата Нашого єпископа
нікополітанського Євгена Босілкова разом з трьома свя-
щениками, його співробітниками в апостольській праці,
засуджено на смертні кари. Багато інших знов ув’язнено
чи запроторено в концентраційні табори; до них долучи-
лася немала громада католиків, які, покарані різними ка-
рами, заслужили собі, щоб їх мучеництво відзначити тією
самою гідністю. Ми зобов’язані, подаючи до відома всьо-
му християнському світові кривди нанесені всій Церкві,
рішуче проти них протестувати. їх ув’язнено як ворогів
народу, себто тому, що вони не тільки визнавали католи-
цьку віру, але мали відвагу одверто П боронити, хоч від-
значилися не меншою від будь-кого іншого любов’ю до
батьківщини, пошануванням публічної влади і, врешті,
зберіганням законів, які не противляться законам природ-
ним, Божим і церковним.

Те що, мало місце в Болгарії, зокрема в останніх часах,
вже віддавна практикується в інших країнах, в яких про-
цвітає Церква Сх. Обряду, а саме в Румунії, Україні і теж
в інших народів. Щодо народу першої з них Ми вже зга-
дували в Апостольському Посланні з березня минулого
року (ААС а. ХХХХІУ, сер. II. т. XIX. ст. 249...), виявили
Свої співчуття з приводу тих страшних ударів, які пере-
носять його вірні східнього обряду разом з латинниками, і
заохотили їх витривати з належною мужністю у вірі їхніх
предків.

Зараз Ми, в особливіший спосіб прибиті, звертаємося
до іншого народу, Нам найдорожчого, а саме до Народу
Українського, в якого немала частина християн дивиться з
найбільшою тугою і безмежною любов’ю на Рим і вважає
Апостольську Столицю за осередок християнської віри і,
як це виходить із заповіді Христа, за непомильну вчительку
правди (Мт. 16, 18-19; І. 11, 15-17; Лк. 22, 32). Вже здавна
знаємо, що вони, від давніх часів терплячи чималі пере-
слідування, знайшлися у не менш невідрадному становищі,
як те в якому знаходяться ті народи, про які Всечесні
Брати, Ми згадували вище.

В окремий спосіб хочемо згадати тих Єпископів схід-
нього обряду, які перші перенесли в обороні віри стільки
жертв, терпінь і зневаг: їх вивезено у столичне місто Київ,

743

де їх суджено і засуджено на різні кари: — те столичне
місто Київ, що, як Ми сказали, світило колись християнсь-
кою наукою, було осередком поширення християнства для
всіх тих довколишніх земель. Деякі з них закінчили своє
життя славною смертю, тому, як можна сподіватися, з
місця небесного щастя споглядають в живій любові на
своїх синів і товаришів миролюбної боротьби та випро-
шують у Бога найпотрібнішої для них помочі. З другого
боку, не можемо промовчати тих вірних латинського і
східнього обрядів, яких прогнано з власних країн, родин-
них середовищ і заслано в далекі незнані землі, де не
мають своїх власних священиків, які потішили б їх, їм
помогли б, розраджували б і забезпечували б небесними
дарами віри.

Все те наповняє Нас таким гострим болем, що не мо-
жемо стримати сліз, коли благаємо найласкавішого Бога
та милосердного Батька, щоб велів просвітити тих, які
спричинили це сумне становище і схотів покласти кінець
тим нещастям.

Однак, Всечесні Брати, серед стільки нещасть, що на-
повняють болем Наші серця, вістки, які приходять до Нас,
розбуджують у Нас радість. Бо довідуємося, що вони, хоч
находяться в таких жалюгідних і критичних обставинах,
залишаються непохитними у своїй вірі, незламними у ви-
тривалості, чим викликують подив у Нас і в усіх чесних
людей. До всіх них нехай дійде Наша батьківська похвала
і признання, хай вони все збільшують і підсилюють свою
мужність; хай будуть сильно переконані, що Ми — спіль-
ний Батько, який турбується усіми Церквами (2 Кор.
11, 28), якого «наглить любов Христа» (там же, 5, 14).
Кожної години заносимо гарячі благання до Бога в цьому
наміренні, щоб всюди запанувало Царство Христове, яке
принесло б мир усім людям, народам і націям. В обличчі
смутного видовища тих великих терпінь, що впали не
тільки на наших мирян, але, передусім, на тих, що об-
даровані ласкою священства, — тому, щоб сповнилося на-
писане в Св. Письмі: «Вдарю на пастиря і розбіжаться
вівці стада» (Мат. 26, 31; Мар. 14, 27; Зах. 13, 71) — нічого
іншого зробити не можемо, як тільки пригадати всім, що
впродовж віків священики, себто посередники між Богом і
людьми, втішалися належною їм пошаною, так між куль-

744

турними як і варварськими народами. Коли опісля Бо-
жественний Спаситель, розігнавши темряви блудів, навчив
нас небесної правди і в своїй ласкавості схотів зробити нас
учасниками вічного священства, тоді ще більше зросла оця
пошана, так що єпископів і священиків почали вважати за
найлюбіших батьків, які не шукають нічого іншого, як
тільки спільного добра для повіреного собі народу.

Однак вже сам Божественний Спаситель сказав: «Не є
більший учень від учителя» (Мат. 10, 12), «якщо мене пере-
слідували і вас переслідуватимуть» (Ів. 15, 20), «блаженні
ви, коли зненавидять вас і гнатимуть і всяко лихословити
будуть не по правді за мене — радуйтеся і веселіться, бо
нагорода ваша велика на небі» (Мат. 5, 11-12).

Нема чого дивуватися, що сьогодні, може більше ніж в
давніх часах, переслідують Церкву Христову і, передусім,
очорнюють, знеславлюють, всякими способами зневажають
її провідників, то все таки Ми надіємося на Того, що все
те зло передбачив і сказав навіть таке — «у світі скорботу
матимете та бодріться, я бо переміг світ» (Ів. 16, 33),

Нехай же не буде цього, Всечесні Брати, щоб Ви впали
духом: як колись Ваші предки, борючися з геройською
завзятістю аж до мучеництва, перемогли стільки трудно-
стей, підступів і нещасть, так ви члени Церкви Сх. Обрядів,
тісно зв’язані з вірними латинського обряду, споможені
небесною ласкою, не бійтеся, але спільно моліть Г оспода і
Його Пречисту Матір передусім за тих, хто знаходиться
сьогодні у великій небезпеці, щоб вони визначалися хри-
стиянською мужністю і щоб кінець-кінцем усі зрозуміли
те, що ясніше від сонця, себто, що «зброя нашої боротьби
не тілесна, але сильна Богом» (2 Кор. 10, 4) і що Церква
не шукає дочасної влади, але вічного спасіння душ, не
снує протиурядових заговорів, але навчає євангельських
правд, які спроможні виховати найкращих громадян, і тим
самим дає тривкі підвалини суспільного життя. Тому, коли
вона буде користуватися тією свободою, якою обдарував
її сам Господь, і коли зможе виявити свою силу і прилюдну
діяльність між народом, тоді, без сумніву, зможе дуже
причинитися до спільного добра, наблизити до себе в спра-
ведливості та згоді різні кляси громадянства і привести всі
народи до правдивого миру та спокою, що мусить бути
старанням усіх, хто його собі бажає.

745

Щоб все те осягнути, Всечесні Брати, хочемо, щоб Ви
встановили спільні молитви, аби заохотити своїх вірних
до діл покути і так переблагати ображений стільки зне-
вагами Божий Маєстат. Пригадайте собі оці слова св.
Письма: «Моліться за тих, що переслідують і напастують
вас» (Мат. 5, 44), «щоб члени однаково один про одного
дбали. І коли один член терпить, терплять з ним усі члени»
(1 Кор. 12, 25-26). Треба, отже, наслідувати приклад Бо-
жественного Спасителя, який під час гірких терпінь кликав
з висоти хреста: «Отче, відпусти їм, бо вони не знають, що
роблять» (Лк. 23, 34). Треба також доповнити те, чого не
достає горюванню Христовому в нашому тілі, яким є Цер-
ква (див. Кол. 1, 24). Тому не тільки треба нам молитися
за терплячих синів і братів, але радо жертвувати за них
свої добровільні покути і терпіння.

Тим незліченним людським масам, що живуть в краї-
нах, де вони хворіють різними недугами, терплять болі та
жах, або знаходяться у в’язницях, не можемо показати на
ділі тих слів Христа: «Я хворів і ви відвідали мене, Я був
у в’язниці, і ви йшли до мене» (Мат. 25, 36). Без огляду на
те, дещо можемо зробити для них, а саме: нашими молит-
вами, ділами покути можемо випросити в наймилосердні-
шого Бога, щоб післав тим нашим терплячим братам і
синам своїх ангелів-потішителів, а теж, щоб зіслав на них
якнайбільше небесних ласк, які потішили б, підсилили б і
заохотили б до справ небесних.

Особливо ж хочемо, щоб усі священики, які щоденно
можуть приносити Безкровну Жертву, згадували тих Єпис-
копів і священиків, які далеко від своїх церков і вірних не
мають спромоги приступити до престола, щоб приносити
Божу Жертву, підкріпити себе і своїх вірних тим Божим
Кормом, в якому черпають наші душі насолоду, що за-
спокоює усі наші бажання і дає силу, яка веде до перемоги.
З’єднані в братній єдності, хай роблять це також і вірні,
які беруть участь у тій святій трапезі на цій жертві: так,
щоб по всіх частинах світу, в усіх обрядах, що є при-
красою Церкви, линули до Бога і його Небесної Матері
одноголосно молитви тих, хто просить, щоб виблагати
Божого милосердя для тих переслідуваних християнських
громад.

А з цього приводу, коли кожного місяця січня в бага-
тьох місцях відбуваються восьмиденні богослужіння за

746

з’єднання Церков, здається Нам, що це є найкращою наго-
дою безперервно заносити молитви до Бога, щоб не тільки
здійснилося бажання Божественного Спасителя: «Отче свя-
тий, збережи їх в ім’я Твоє, тих, яких Ти дав мені, щоб
були одно як і Ми» (Ів. 17, 11), але також, щоб відкрилися
в’язниці, розбилися кайдани тих, які мучаться в них тільки
тому, що не боялися по-геройськи боронити релігійних
прав та установ, та щоб усюди затріюмфувала правда,
справедливість, згода і мир, які для всіх є найкращим
добром.

Як бажання і як доказ Нашої любови, з повноти серця
передаємо Вам, Всечесні Брати, і Вашій опіці повіреним
стадам, а особливо тим, які знайшлися у цих тяжких обста-
винах, апостольське благословення.

Дано в Римі [в Соборі] св. Петра, дня 15 грудня 1952
року, на чотирнадцятому році Нашого Владицтва.

Папа Пій XII

Опубл.: Перші заковані, біла книга про переслідування віри в Україні.
Буенос-Айрес, 1956, стор. 51-58. Переклад з італійської.

747

російський діяч виступив в обороні

УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

5 вересня 1974 р. російський релігійний і правозахисний діяч
Анатолій Левітін-Краснов звернувся до Комісії Прав Людини
ООН на захист різних віровизнань і церков в СРСР. Окрему
увагу він присвятив становищу Української Католицької Церкви
в Радянському Союзі та переслідуванню українців-католиків,
яких він називає уніятами.

ДО КОМІТЕТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
від Анатолія Еммануїловича Левітіна-Краснова
ЗАЯВА

Я, Анатолій Левітін, сповнений пошани до тих високих
гуманістичних цілей, які поставив перед собою Комітет,
уважаю конечним закликати Комітет, щоб він підняв свій
голос в обороні людей, що проживають в СРСР і систе-
матично, впродовж десятків років терплять невимовні муки
тільки за свої релігійні переконання.

Мова йде про уніятів, членів т. зв. Істинно-Православ-
ної Церкви, а також членів заборонених сект: баптистів-
ініціятивників, адвентистів сьомого дня-реформаторів, п’я-
тидесятників, єговістів та інших дрібних сект.

Найжахливіше те, що переслідування сектантів, уніятів
та ІПЦ, яке стало нормою нашого життя, не викликає ні в
кого найменшого обурення. Нечувані звірства проводяться
на очах усіх, не викликаючи жодного протесту.

Ліберальна інтелігенція, неосвічена в релігійних питан-
нях, не лише не протестує, але навіть посередньо підтримує
ці переслідування, тому що вірить огидним наклепам, по-
ширюваним про сектантів, — наклепам, які не поступа-

748

ються інсинуаціям, що їх поширювала чорносотенна преса
про євреїв під час справи Бейліса.

Ми дозволимо собі подати коротку інформацію про
переслідування за релігійні переконання, застерігаючися
зазделегідь, що ця заява не вичерпує й тисячної частини
тих кривд, що їх зазнають у нас віруючі люди.

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ УНІЯТСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ І ЗАХІДНІЙ БІЛОРУСІ

Коротко нагадаємо про історію уніятської Церкви.

Як відомо, унія на Україні веде свій початок від 1596
року, коли Берестейський собор ухвалив постанову про
з’єднання українських єпархій з римським Папою. Згідно з
тією постановою, віруючі українці, залишаючися вірними
всім обрядам та постановам Православної Церкви (в лі-
тургії, каноніці тощо), одночасно визнавали головство
Папи над Церквою. Спочатку унію вводили насильно, і
служила вона чисто політичним цілям.

Проте з часом унія стала органічним явищем у захід-
ньоукраїнських областях, і більшість населення сприймала
її, як свою традиційну прабатьківську релігію.

Після першого та другого розподілу Польщі російські
війська, занявши Волинь, знайшли там, на своє невдово-
лення, майже цілком уніятське населення.

За Катерини II й Олександра І існували деякі обмеження
для уніятів, а уряд підтримував православ’я. Одначе всі ті
засоби не змінили в основному відносин поміж уніятами і
православними.

За викорінення унії взявся Микола І з прикметною йому
енергією та жорстокістю. Після того, як уніятські єпископи
підписали 1839 року акт злуки з православ’ям, на Волинь
звалилася хвиля репресій: масові побиття, «прогін через
стрій», досмертні заслання на Сибір стали нормою під час
царювання Миколи І в його релігійній політиці на Волині.

Проте, населення ставило одностайний опір. Пів сто-
ліття (аж до Олександра III) продовжувалася боротьба з
уніятами.

Характеристично, що А. І. Герцен у своєму «Колоколі»
багато разів виступав в обороні переслідуваних уніятів. В.
Г. Короленко у своїх «Споминах сучасника» розповідає з

749

обуренням про тяжке становище уніятів засланих на Сибір,
яких він там застав у 70-их роках XIX століття.

1946 року, після остаточного приєднання до СРСР За-
хідньої України й Західньої Білоруси, сталінський уряд
приступив до ліквідації унії, діючи зовсім тими ж метода-
ми, що й уряд Миколи І.

Коли в березні 1946 року арештовано голову уніатської
Церкви на Україні митрополита львівського Йосифа Слі-
пого і з ним останніх шістьох уніатських єпископів, на
уніятів звалився град репресій. Знаряддям тієї репресивної
політики став настоятель Преображенської церкви у Львові
протоієрей Гавриїл Костельник. Під його керівництвом був
скликаний «собор», який відбувся на протязі двох днів і
ухвалив постанову про приєднання уніятів до православ’я.
Тоді Костельник зформував комітет, який приступив до
здійснення рішень «собору». У кожну уніятську парафію
направлено Костельникового емісара, який пропонував
місцевому священикові приєднатися до православ’я. У ви-
падку відмови священика негайно заарештовували, і він
діставав за ст. 58 — 10 років ув’язнення в концтаборах. Це
була, зрештою, найлегша кара. У випадку активного опору
священик-уніят одержував 25 років ув’язнення за обвину-
ваченням у «зраді батьківщини». Жодного судового роз-
гляду справи при цьому не було; всі репресії проводила
окрема колегія МДБ.

Коли врахувати, що разом з духовенством карали і
студентів уніатських семінарій, парафіян та найактивніших
мирян, то й не диво, що кількість жертв досягла вражаю-
чого числа триста тисяч людей.

Усі уніатські храми перетворено у православні. Уніат-
ські богослужби заборонено. До уніятів застосовувано
справді звірські методи, навіть відбирали в них масово
дітей. Така нерозумна й жорстока політика спричинила те,
що деяка частина уніятів увійшла в зв’язок з бандерівським
рухом і вступила на шлях індивідуального терору. Жерт-
вою того терору став Гавриїл Костельник, убитий у вересні
1948 року, в неділю, після виходу з храму. Характеристич-
но, що похорон Костельника перетворився в масову де-
монстрацію протесту проти релігійних переслідувань.

Ці переслідування трохи вщухли після 1956 р., коли
деяке число уніятів випущено на волю. Залишилися, од-

750

наче, під арештом усі уніатські єпископи, які так і померли,
не побачивши волі. А голова уніятської Церкви митропо-
лит Иосиф Сліпий був ув’язнений до 1963 року, коли його
виселили з СРСР до Риму.

Уніатська Церква так і залишилася під забороною. 1966
року наступило нове «загострення» антиуніятської політики.
Знову почалися арешти уніятів-священиків і «полювання»
на підпільні доми молитви. Проте ж, зломити унію не
вдалося. В самому тільки Львові діє майже відкрито 80
уніатських священиків, які в себе вдома відправляють бо-
гослужби й релігійні обряди. У підпіллі діють три уніятські
єпископи. Як тільки вмирає один чи арештують його, —
негайно висвячують нового. Влада мусить це терпіти, бо
не відважується починати знову масовий терор та репресії.
А арешти окремих осіб, кари й короткореченцеві ув’язнення
(15 днів арешту за участь в уніатській богослужбі) не дають
жодних результатів. Усе це показує, що унія в Західній
Україні й у Західній Білорусі — це широкий народний рух.
Її переслідування є не тільки релігійним утиском, але й
обмеженням національних прав західніх українців. Коли
взяти юридичний бік справи, то переслідування уніятів
стало нісенітницею. Якщо поминання Папи під час бого-
служби й визнання його головою Церкви є злочином, то
незрозуміло, чому не переслідують католиків. Одначе таке
сміховинне становище відбивається сумно тисячами роз-
битих, зламаних людських існувань, гидким насильством
над людською совістю, загостренням антагонізмів поміж
українським і російським народами.

Комітет повинен виступити в обороні переслідуваних
уніятів. Це — елементарна гуманістична вимога.

Опубл.: «Сучасність». Мюнхен, 1975, січень, ч. 1, стор. 106-108.

751

ПАТРІЯРХ І КАРДИНАЛ ИОСИФ СЛІПНИ
НА ЗАХИСТ

УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

СЛОВО ПАТР. І КАРД. ЙОСИФА СЛІПОГО
НА ТРИБУНАЛІ ІМ. А. САХАРОВА

У листопаді 1977 р. патріярх і кардинал Йосиф Сліпий
виступив на трибуналі ім. А. Сахарова в Римі, де обвинуватив
радянську владу у знищенні Української Православної і Католиць-
кої Церков, в ув’язненні українських єпископів, сотень українських
священиків та тисяч українських вірних.

Світлий Трибунале, дорогі Пані і Панове!

Дякую дуже за запрошення на засідання цього Трибу-
налу, що перед світом та історією має виявити сумні і
трагічні потоптання підставових прав людини, які їй дав
сам Творець Бог. Історія колись буде дивуватися, що такі
трибунали і зізнання свідків були потрібні для виявлення
порушення прав людини і то невдовзі по війні, в якій в
кривавий спосіб ввесь світ боровся із великою небезпекою,
що йшла на безпощадну ліквідацію навіть права життя
деяких народів. Не минуло три десятки літ, коли світ по-
чув про закриту і замасковану силу, що хоче в подібний
спосіб нищити людський лад встановлений Богом, відби-
раючи в нелюдський спосіб найважніші права людини —
між ними перше — Бога пізнати, Богові служити, Бога
любити і для Нього жити. Світ не може мовчки дивитись
на новий наступ на гідність людини в державах, де панів-
ною системою є безбожний комунізм, базований на науці
Маркса. Повторюючи багатомовний наголовок, що його

752

дав «Оссерваторе Романо», репортуючи про засідання цьо-
го Трибуналу, що вибрав собі належно це Святе і Вічне
Місто: «Нон іґнораре, нон діментікаре!». Не можна ігно-
рувати тих сумних і трагічних фактів переслідування лю-
дини, не можемо забути тих великих жертв переслідувань,
що своїми терпіннями, поставою і жертвою нагадують
перших християнських мучеників.

Я присутній тут з двох рацій. Сьогодні є тут мова про
релігійне переслідування в Радянськім Союзі, в моїй бать-
ківщині Україні. Жертвою тих переслідувань впала моя
Церква, якої я є Головою й Отцем. Де мова про мою
Церкву, там я мушу бути, щоб її боронити, щоб за неї
вставлятись. А друге — я каторжник, я свідок тих славних
Архіпелагів, як назвав їх мій співкаторжник Олександер
Солженіцин. Я ношу сліди їхнього терору на моїм тілі...

В нашій батьківщині Україні, від майже 60 років народ
зазнає важкого переслідування релігійного і національного.
Відновлена в 1920-тих роках Українська Автокефальна
Православна Церква була розгромлена радянським урядом
в 1929-1930-их роках. А в 1946-1949-их роках жертвою цієї
системи впала й Українська Католицька Церква, яку ра-
дянський уряд насильно зліквідував, послуговуючись полі-
ційним терором, тортурами і карами на засланні та в
тюрмах супроти діячів цієї Церкви.

Всі єпископи загинули по тюрмах, за виїмком того,
що стоїть перед Вами. Число померлих або розстріляних
священиків невідоме, але в загальному приймають півтора
тисячі. Сотні тисяч віруючого українського населення ви-
везено з України до лягерів, де багато з них перебуває ще й
нині, без права повороту на рідну землю. На всьому про-
сторі СРСР, де колись було 3040 наших парафій і 4595
церков та молитовниць, немає нині ні одної української
католицької парафії, ні одного монастиря, ні церковного
дому. Немає ні одної української католицької школи, ні
одної духовної семінарії, а всяка душпастирська праця за-
боронена. Всі церковні об’єкти пограбовано, закрито, по-
нищено або частинно віддано Російській Православній
Церкві. Адміністративна влада поставила Українську Ка-
толицьку Церкву поза законом, як про це вже сказав монс.
Сільвестріні в Беоґраді. Статистику можна поширити.

Як живий свідок і учасник терпінь моєї Церкви та її
Патріярх, що пережив муки і терпіння своїх духовних дітей

753

та з ними сострадав, я нераз підносив голос в обороні віри
і віруючих людей в Україні, зокрема на Папських Синодах,
а недавно в письмі до президента Америки Джиммі Карте-
ра. Роблю це і тепер, бо до цього зобов’язує мене мій уряд
і до цього кличуть мене мої вірні в катакомбах, як і ті, що
за свою прадідну віру згинули як її мученики.

Роблю це обвинувачення тут перед історією і перед
світом, щоб про несправедливість і кривди та потоптання
людських прав мого народу — яких ніхто не бачить, чи не
вірить, що таке діється — почув з моїх уст цілий світ і
знала історія. Нарушена Божа правда, Божа справедливість
має бути направлена, людям їх права повернені, а ми це
нашими молитвами і протестом маємо скріпити.

27 листопада 1977 р.

Йосиф Сліпий
Кардинал і Патріярх

Архів «Смолоскипа». Копія оригіналу. Переклад з італійської.

ЗВЕРНЕННЯ ПАТР. 1 КАРД. ЙОСИФА СЛІПОГО
ДО КАТОЛИЦЬКИХ ДІЯЧІВ 1 ДЕРЖАВ СВІТУ

У серпні 1978 р. патріярх і кардинал Йосиф Сліпий вислав
лист — звернення на захист Української Католицької Церкви
всім кардиналам, визначним церковним діячам і акредитованим
при Апостольській Столиці державним представникам.

Ваша Ексцеленціє!

Дозвольте мені з’ясувати Вашій Ексцеленції трудне ста-
новище Української Католицької Церкви в Радянському
Союзі.

Дня 7-го жовтня 1977 р. в Беоґраді, в часі конференції
для справ безпеки і співпраці в Европі, монсіньйор Ахільо

754

Сільвестріні, заступник Секретаря Ради для публічних-
справ Церкви і представник Апостольської Столиці, зло-
жив таку заяву: «Існують також деякі поважні відкриті
рани, про які ми не можемо забути, які повинні б бути
привернені до правильного стану і вилікувані. Це справи
Католицької Церкви, особливо певних спільнот вірних
Східнього обряду, які в минулому цвіли буйним релігійним
життям, багаті в столітні традиції, які в нових післявоєнних
режимах стратили політично-правні статуси і право на ци-
вільну екзистенцію. Це все є тим більш боляче, бо це
відноситься особливо до головної проблеми свободи релі-
гії, тобто [свободи] виконувати віру згідно із власним
сумлінням» («Оссерваторе Романо», англ. сек., 10. XI. 1977,
ч. 45 (502), стор. 4).

Згідно із загальною опінією всіх спостерігачів, заява
представника Апостольської Столиці відносилася головно
до Української Католицької Церкви. У цій заяві було під-
креслено: 1. Українська Католицька Церква має за собою
стару історію і донедавна вона буйно розвивалася. 2. Сьо-
годні в Радянському Союзі та Церква є поставлена поза
законом і не має права на існування. 3. Стан Церкви сьо-
годні — це відкрита рана, яка мусить бути загоєна.

Вісімнадцять літ, а саме між 1945 — і 1963 роком я жив
під тим режимом і ще досьогодні «ношу знаки його на
моїм тілі». На III Папському Синоді 23-го жовтня 1971 р.
перед єпископами усього світу, від імени Синоду Укра-
їнської Католицької Церкви, я заявив: «Радянський уряд
зліквідував увесь наш єпископат в Україні. Заборонено ви-
знавати католицьку віру. Служити Святу Літургію, чи уді-
лювати Св. Тайни можна лише потаємно. Десятки тисяч
вірних, священиків і єпископів арештовано і вивезено на
Сибір. Задля нашої Віри і нашої вірности Апостольській
Столиці, ми, українські католики, понесли величезні втра-
ти — «гори трупів і ріки крови».

Не зважаючи на «залізну заслону», яка відділює Ра-
дянський Союз від решти світу, Папа Пій XII одержав
відомості про ці тяжкі переслідування цеї найбільшої Цер-
кви Східнього обряду, що начисляла 430000 вірних, та дня
15-го грудня 1952 року видав другу енцикліку «Орієнталіс
Еклезіяс». В ній він писав: «А тепер, Ми з болем серця
звертаємо наші думки і почування в сторону іншого на-

755

роду, дійсно дорогого Нам, а саме до народу України...
Особливо Ми згадуємо тих єпископів Східнього обряду,
які перші в обороні віри зазнали переслідувань, знущань і
наруги, яких вивезено до Києва. Ми кажемо до цього
Києва, що колись сяяв світлом Христової Науки на всю
тамошню територію, і звідки поширилась Христова Віра.
Деякі із тих переслідуваних вже понесли мученичу славну
смерть, і вони, як сподіваємось, з небесних хоромів спогля-
дають на своїх синів і співвизнавців, що стоять у важкому,
нерівному змаганні, та випрошують для них у Господа
ласки» (ААС., розд. XIV, ч. І, стор. 5-14).

Сьогодні знов прозвучав протест проти переслідувань у
Радянському Союзі, який підносить на дусі переслідуваних
та звертається до сумління цілого католицького світу — з
проханням про молитви, покуту, з просьбою до Господа,
щоб потішив і наснажив переслідуваних.

На основі власного досвіду та на основі перевірених
відомостей, в часі IV Папського Синоду (3-го жовтня 1974),
в часі дебат над проблемами євангелізації у світі, я понов-
но заявляв перед Отцями Синоду, що нашій Церкві забо-
ронено всяке життя і в наслідок того заборонено їй в
Радянському Союзі голосити Боже Слово.

Тоді я сказав: «Нормальна людина дивується сьогодні,
коли довідується, що ще сьогодні священик, який потаєм-
но відправив св. Літургію, є засуджений до 3 або 4 років
заслання на примусові роботи в Сибірі чи на Полярну
північ. Або як хтось із вірних вишле прохання до уряду
на право відправити Службу Божу, що такого замикають
до психіатричної лікарні, не для лікування, очевидно, але
щоб зробити його психічно хворим. Вірні, священики, мо-
нахи є тероризовані, переслідувані, допитувані, ревідовані
та побивані. Багато з них вмирає по кількох днях. Якщо ж
така є дійсність, то яка є можливість голошення Божого
Слова? Чи ж не повинен зайняти Синод свого становища
до цієї справи? Там віра не вмирає. Доктори, артисти та
інші освічені люди приймають покликання, героїчно виз-
нають і боронять Віру».

Рік тому, дня 6. 3. 1977 р., в листі з України один із
вірних нашої Церкви, Йосиф Тереля, просить Папу Павла
VI допомогти йому і його родині виїхати з Радянського
Союзу, тому що інакше немає для нього життя.

756

Передаємо у виїмках із його листа ситуацію, в якій
перебуває наша Греко-католицька Церква (цю традиційну
назву уживає автор листа): «Гіркі часи настали для нашої
Греко-католицької Церкви в Україні: ми, вірні цієї Церкви,
примушені хреститися, брати шлюби, сповідатися і справ-
ляти похорони завжди потаємно. Наші священики в табо-
рах, психіатричних закладах, фізично знищені. Я живу в
державі, в якій бути християнином значить — поповнюва-
ти злочин. Ніколи передтим визнавці Христової Церкви не
були до такого ступеня переслідувані, як тепер у цій країні.
Українських католиків позбавлено всього — нормального
родинного життя, свободи слова, літургійних відправ на-
шої Церкви — ми жиємо у катакомбах! За слово Боже —
вони розпинають живого духа! За 34 роки мойого життя я
перебув 14 літ в тюрмі, концентраційних таборах і пси-
хіатричних закладах...».

Далі у згаданому листі він пише:

«Годі сподіватися кінця злочинам цього безбожного
світу без відповідної протиреакції усіх сил християнського
світу. Одинокий вихід для мене і моєї родини це нелегаль-
ний перехід кордонів. Для Союзу договір у Гельсінках —
це чиста фікція, під крилами якої схоронилися сталіністи.
Моя одинока надія на Святу Апостольську Столицю і на
Вашу Святість, що допоможуть нам виїхати із цієї страш-
ної держави».

«Ми просимо наших католицьких братів і сестер та
всіх християн світу стати в нашій обороні; стати на обо-
рону переслідуваної Греко-католицької Української Церк-
ви».

Це прохання вірного греко-католика українця — це го-
лос одного з мільйонів вірних — зроблене іменем переслі-
дуваної, але живої Української Католицької Церкви.

Ми, Українська Єрархія у вільному світі, разом із на-
шими вірними глибоко стурбовані і підтримуємо благання
наших братів. Ми заносимо наші сердечні молитви до
Всевишнього за них. Пам’ятаймо про слова св. апостола
Павла: «Кожна частина повинна журитись долею інших
частин. Бо коли одна частина є зранена, усі частини терп-
лять» (І. Кор. 12,25). Отож ми звертаємось також до Вас.

Ми звертаємось до Вас, щоб Ви заговорили про ту
несправедливість у Вашій пресі, радіо і в телевізії, щоб Ви

757

розрушили публічну опінію та остерегли Ваших вірних
проти безбожницького комунізму, бо ми — на основі 60-
літнього болісного досвіду — можемо Вас запевнити, що
це є страхітливе зло. З тривогою ми просимо Вас: по-
можіть нам!

Просіть Господа і вставляйтеся перед людьми за нашу
переслідувану Українську Католицьку Церкву.

Ваш у Христі Господі,

Йосиф Сліпий,
Кардинал і Патріярх

Опубл.: «Наша мета». Торонто, 1978, 23 березня.

ЦЕРКВА МУЧЕНИКІВ

Доповідь « Церква мучеників » підготував на 30-ий міжнарод-
ний Конгрес організації «.Церкви в потребі» патр. і кард. Й.
Сліпий. З серпня 1980 р. прочитав її на Конгресі в Киніґштайні
(Зах. Німеччина ) о. архим. Любомир Гузар.

Дня 1 листопада 1944 р. помер мій попередник, святець,
Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький. Бог по-
ложив на мене важке та величне завдання стати його на-
слідником тоді саме, коли наша Українська Католицька
Церква стояла перед ліквідацією з рук радянської влади з
допомогою Московського Патріархату.

Уже 11 квітня 1945 р. мене арештували разом з усіма
іншими єпископами. Протягом року наступило ув’язнення
понад 800 священиків. Від 8 до 10 березня 1946 р. за-
інсценізовано нелегальний Львівський синод, який під без-
божницьким натиском проголосив «возз’єднання» Україн-
ської Католицької Церкви із опанованим радянським режи-
мом православ’ям.

Це «возз’єднання» і з ним та зовнішня ліквідація нашої
Церкви були переведені жорстоким насильством. Владик

758

заслано по всіх закутинах Радянського Союзу і майже всі
вони померли або загинули в тюрмі. Кожен із нас мусів
пройти свою власну хресну дорогу. Тепер, коли мені вже
88 років, Єнісейськ, Мордовія, Полярія, Інта, Сибір є ще
живими тільки у моїй пам’яті, а тоді була це важка дій-
сність. Дякую Богові, що подав мені силу цей хрест майже
18 років нести, і клоню голову в пошані десятьом спів-
братам у єпископаті, понад 1.400 священикам, 800 мона-
хиням і десяткам тисяч вірних, які у тюрмах несли знам’я
жертви свого життя, свою вірність Папі, Римському Апо-
стольському Престолові та Вселенській Церкві.

Наших священиків поставили перед вибором — або
включитися в «режимну Церкву» і тим виректися вселен-
ської єдности, або прийняти принаймні десять літ важкої
праці на засланні, із усіма з тим зв’язаними карними на-
слідками. Велетенська більшість священиків вибрала шлях
через тюрми й концентраційні табори Радянського Союзу.

Один із наших найкращих священиків страждав від 1945
до 1955 р. в таборах Потьма, Сарово, Явас, Ульяново й
Поліваново. Він писав до своїх парафіян: «Приймаю це
ув’язнення як покуту і жертвую його за Вас, щоб оминала
Вас ця чаша. Благословлю Вас і молюся за Вас. За па-
рафіян моїх п’ять разів у день молюся. У неділю правлю
Службу Божу та щодня молебень... Мене змушували до
відступництва, але я остався невгнутий... Діло Боже мусить
перемогти. Бережіть віру Ваших батьків!»

Коли ці священики відбули своє десятилітнє ув’язнення,
їхнє переслідування не припинилось. Я одержав письмову
вістку про одного ієромонаха з Карпат: «У 1968 р. його
засуджено поновно на три роки за те, що він навчав дітей
релігії; відбув він свою кару до останнього дня. У 1973
році його знову засудили на півтора року тому, що він
читав над хворою жінкою молитву... Радянський уряд ува-
жає, що Українська Католицька Церква заборонена, і тому
читати молитви навіть у своїй хаті є злочином проти дер-
жави».

Не зважаючи на це, нарід остався вірним своїй вірі. По
розкинених селах, в яких церкви закриті і священики за-
слані, люди таємно відкривають церкву, співають вечірні,
молебні і навіть частини Служби Божої, що призначені
для вірних. Цитую із одного звідомлення, яке я недавно

759

одержав: «Щонеділі люди приходять до церкви та разом із
дяком співають утреню та Службу Божу, то значить —
тільки відповіді, бо священика немає. На престолі стоїть
чаша і свічки засвічені».

Вірні до такої міри прив’язані до богослужб, що беруть
участь у православних богослужіннях, якщо мають довір’я
до священика.

Із вдячністю до Бога можемо ствердити, що, не зва-
жаючи на переслідування, що тривають уже 35 років, наша
Церква, засуджена на погибель, не тільки живе, але й ро-
сте, як у західній, так і в східній Україні та в усьому
Радянському Союзі, де наші каторжники живуть, зокрема
на Сибірі.

Наша Церква нараховує в Радянському Союзі принай-
мні чотири мільйони людей, що осталися вірними Римові,
їхня віра є така сильна, до приносить багаті плоди: маємо
священиків, монахів, монахинь, численні покликання і та-
ємну ієрархію. Безбожницькій системі не вдалося вбити
віри. Батьки, що виростали в безбожницькій системі, ви-
ховують своїх дітей у християнському дусі. Дисиденти,
виховані в атеїстичних школах, говорять про Бога і обо-
роняють Церкву. 35-літня жінка з гордістю признається, що
своїх четверо дітей дала охрестити і вчить їх молитов та
катехизму. Запитаний несподівано туристом 14-літній учень:
«Чи ти молишся?» — поважно й без вагання відповідає:
«Очевидно, що молюся!»

Листи, що їх одержую від наших вірних, є підбадьо-
рюючі. Настоятелька наших сестер прислала мені цього
року свої великодні побажання. Вона пише: «Ми робимо
адорацію перед Святими Тайнами день і ніч... кілька до-
ньок вийшло заміж». Це значить — деякі молоді сестри
зложили свої вічні чернечі обіти.

Потайні монахині, що працюють як медсестри, є над-
звичайними свідками Христа і проводять до Нього не одну
в пошукуванні за Ним душу. їх жертвенне життя захоплює
інших молодих дівчат іти їхніми слідами. їх ревність будує
навіть лікарів-безвірників до тієї міри, що вони, знаючи,
що це черниці, хочуть мати їх у своїх лікарнях.

Молодий лікар на Закарпатті вивчає богословію з по-
зичених підручників, щоб стати священиком. Молоді ліка-
рі, інженери, правники тощо посвячують себе Богові в
священичому або монашому стані. В одному листі з 8

760

січня 1980 р. пише мені потайний єпископ: «Скоро будемо
ми висвячувати нових священиків, які відбувають поза-
очні курси. Наші монахині беруть письмові запити, а потім
приносять від кандидатів відповіді. Усні іспити відбува-
ються весною і літом на вільному повітрі. Тоді й від-
бувається свячення».

В одному листі з 11 лютого 1980 р. запевняє мене один
досвідчений священик: «Серед нововисвячених священиків
є прекрасні люди». Висока це похвала, та скільки треба
віри, щоб у катакомбній Церкві одержати благодать свя-
щенства? І скільки треба жертвенної відваги, щоб видер-
жати в цьому покликанні? Щоб краще Вам це вияснити,
хочу розказати Вам історію одного нашого священика.

Назвемо його отцем Миколою. Як син глибоковірую-
чих батьків уже змалку мріяв стати священиком. Ката-
комбні священики вчили його богословію. 1975 р. його
висвячено.

Свячення відбулося в пивниці у певних людей. Крім
Миколи приступило одинадцять кандидатів до свячень.
Катакомбному єпископові сослужило кілька старших свя-
щеників. Це було зворушливе свято. Ніхто з них не мав
священичих риз, бо треба бути дуже обережним у ката-
комбному душпастирстві. Отець Микола одержав як свій
священичий виряд, що був його престолом і ризами, —
дерев’яну скриночку від приладдя до голення. А що в ній?
Малий кубок, ложечка, кольорова стрічка, що служила за
єпітрахіль, і дві малі пляшечки з водою і вином. А хліб,
завинений у хустинку, він поклав до своєї кишені. Першу
Службу Божу відправило дванадцять нововисвячених свя-
щеників у пивниці разом із своїм єпископом. З його благо-
словення пішли вони в нові катакомби, щоб там почати
свою працю на службі Христа й переслідуваних братів.

Як працюють отець Микола і його одинадцять друзів?
Молоді священики з наміром підшукують низько оплачу-
вану працю, яка їм дає доволі свободи руху. Вони від-
правляють Службу Божу залежно від обставин. Микола
шукає в кожній місцевості довірених людей. У неділю ран-
ком іде він до села та пристає з людьми, які стоять коло
церкви.

— Чи відправляється Служба Божа? — він питає.

— Люди самі моляться, бо священика вивезли, — йому
відповідають.

761

Отець Микола йде до ризниці і питає старого паламаря,
чи може служити Службу Божу. Той спочатку дивиться на
нього з недовір’ям, але остаточно дається переконати і
помагає йому вдягнути ризи. Отець Микола приступає до
престолу і починає співати. Присутні відповідають із сльо-
зами в очах. Це ж бо так довго, як бачили вони священика
і чули Боже Слово. Коли священик відходить із церкви,
він знова — простий радянський робітник. Паламар про-
сить його на обід і запрошує ще кількох певних людей.
Вони прохають отця Миколу ше кілька днів залишитися,
бо стільки є нехрещених дітей, теж хворих, що бажають
висповідатися, і чимало незапечатаних могил. Він остається
в селі і сповняє всі душпастирські обов’язки.

Отця Миколу переважно гостять у такій хаті, де у ви-
падку небезпеки міг би заховатися. Були випадки зради,
але вірні запобігали, щоб його не арештували. Коли він
священодіє, люди його все сторожать. Якщо неможливо
служити в церкві, служить він Літургію в хаті довіреного
вірного. Деколи хрестить він потаємно дітей партійних
чиновників. Так мандрує він із своїми друзями по Україні.
Він відвідує не тільки католицьких вірних, але й право-
славних. Ціла Україна вірить, що це Пресвята Богомдти
його береже, і що Марія посилає своїх священиків поті-
шити знедолений нарід.

Історія отця Миколи, що я її взяв із звіту з жовтня 1979
р., свідчить про героїчну віру, яка росте серед гніту і
спроможна вона зрушити гори. Але за яку високу ціну її
здобувається! Це мусів пережити православний дисидент
Олесь Бердник, якого знов арештовано в грудні 1979 р.,
після того, коли він написав Папі: «Я народжений і ви-
хований у країні, де атеїзм є офіційною доктриною. Я
прийшов до Христа серед борінь і страждань, відчувши
Його найживішу реальність...».

Це пережив також один із наших катакомбних єписко-
пів, якого недавно викрили при виконуванні свого обов’яз-
ку. Надармо намагалося КДБ погрозами й побоями при-
мусити його до співпраці з ними. Також спроба обіцянками
деякої свободи розбити єдність Церкви з нутра не вдалась,
бо єпископ свідомий того, що для Церкви немає іншої путі
від хресної дороги. Ця хресна дорога Української Церкви
є ще й тепер засіяна людськими кістками.

762

У березні 1980 р. в Томашівці, Рогатинського району,
знайдено тіло нашого священика Анатолія Ґурґули. Його
зв’язали, облили бензиною і спалили. Його вірні мене по-
відомили, що єдиною його провиною було те, що він
залишився вірним своїй Церкві, і що правив Службу Божу.

У травні 1980 р. в Зимній Воді, близько Львова, знай-
дено на заводі, в якому працював, побитого на смерть 60-
літнього священика Івана Котика. Лице його було посині-
ле, ніс сильно окровавлений, його зуби вибиті, а уста на-
биті хлібом. Вірні похоронили його зі співом церковних
пісень, а на похорон прибуло стільки людей, що похо-
ронний похід розвинувся довжиною 600 метрів.

Ще далі важним є те, що наш молодий ісповідник віри
Йосиф Тереля написав 6 березня 1977 р. на полотні до
Папи Павла VI: «Гіркі часи переживає нині Греко-като-
лицька апостольська Церква України. Ми, вірні Церкви,
змушені таємно хреститися, вінчати, сповідати і хоронити!
Наше священство — в таборах, психлікарнях, фізично зни-
щене... Я проживаю, і з Божої ласки, у державі, де бути
християнином — злочин! Ще ніколи, за всю історію хрис-
тиянства на віруючих і слуг Церкви Христової не було
таких гонінь і переслідувань, як нині. Українські католики
позбавлені всього — родинного щастя, вільно проповіду-
вати, відправляти обряди нашої Церкви — ми в катаком-
бах!... За слово Боже тут розпинають дух живий! Із своїх
34-ох років, я 14 провів у тюрмах і концтаборах СРСР та
психіатричних лікарнях... Кінця злочинам безбожного світу
годі сподіватися без протистояння всіх християнських сил
світу... Благаємо наших братів і сестер католиків світу та
всіх християн стати на наш захист; стати на захист заму-
ченої Греко-католицької української Церкви!»

Наша Церква не вмерла, так як дехто у вільному світі
гадає, або може навіть того й бажає, тому що вона заважає
їхнім надто людським плянам. Наша Українська Церква
живе. Найкращим доказом цього є її мучеництво. Вона
страждає, бо вірить; вона вірить, бо страждає. І вона радіє
з того, що може за Бога страждати, про що я в одному
листі з травня 1980 р. писав: «Ми є вибранці Господні; це
благодать, що ми за Бога й Церкву можемо переносити
терпіння».

Для наших вірних сам факт, що наша Церква по 35-ти
роках кривавого переслідування ще далі існує, — це чудо

763

Божої благодаті, що завжди спонукує до дальшої приза-
думи. Це чудо робить їхню віру непохитною.

Також комуністичний режим добре знає, що його бо-
ротьба за душі, яку він перед більш як 60 роками почав з
такою самопевністю та бундючністю, не мала сподіваних
успіхів. Часті заклики у пресі до молоді, також до кому-
ністично зорганізованої молоді (комсомолу), не брати уча-
сти в богослужіннях, як також все дальше ведений глум із
релігійних святощів і вірних, вказує, що більша частина
народу прив’язана до віри. Ця віра є така сильна, що
навіть має силу відтягати молодь від впливу комуністичних
провідників і провадити її до Бога. Тільки той, хто сам це
безбожницьке пекло пережив, може зрозуміти, яке завдання
в моїй Батьківщині сповняє Церква як учителька віри й
моралі.

По правді писав український історик Валентин Мороз у
1973 р., тоді ще дисидент у Радянському Союзі: «Церква
настільки вросла в культурне життя, що неможливо за-
чепити її, не пошкодивши духовної структури нації».

Це вірно, але Церква має ще далеко глибше значення
для нашого народу. Разом із іншими релігійними спільно-
тами, які відкидають політичну співпрацю з комуністичною
диктатурою, Церква є колоною-стовпом і основою правди
й моралі для всіх, що бажають дійсно жити Христовим
Євангелієм.

Існування і духова сила Церкви в моїй Батьківщині є
надзвичайної ваги для збереження вірности для тих укра-
їнців-ізгоїв, що через втечу або переселення розсипалися
по цілому світі і залишилися вірними своїй Церкві. Без
існування Церкви-Матері не може бути мови про Церкву
на поселеннях! Так як ізраїльський нарід у вавилонській
неволі, будь-коли забував Єрусалим, неминуче пристосо-
вувався до поганських звичаїв, так теж і українські по-
селення без внутрішнього зв’язку з Церквою-Матір’ю за-
гублять свою ідентичність. Ця — небезпечна для життя —
асиміляція — виявляється не тільки на національному полі,
але також вступає і в релігійний процес, де могла б допро-
вадити наш нарід до затрати його духовної істоти і його
католицької віри.

Тому що в Божій життєдайній спільноті, яку ми за св.
Павлом звемо Містичним Тілом Христовим, існування од-

764

нієї Церкви має вплив на всі інші помісні Церкви, не може
Українська Церква нікому байдужою бути. Ограблена з
усіх інституційних, організаційних і матеріяльних засобів,
вона з безборонним Христом стала для всіх П Церков-
сестер джерелом внутрішньої сили і справжньою опорою
відродження. Ось тут саме служить вона своїм вартісним
вкладом для скарбниці Вселенської Церкви.

Коли ми застановляємося над місцем і значенням Укра-
їнської Католицької Церкви на лоні Вселенської Церкви,
треба нам говорити про возз’єднання всіх християн. Єд-
ність у Христі мусить бути знову встановлена і глибоку
рану роз’єднання у Містичному Тілі треба гоїти. Другий
Ватиканський Собор дає нам це завдання. У Східній Ев-
ропі над цим завданням працювали вже століттями, від
часів Берестейської Унії починаючи.

Сьогодні ведеться з чималим завзяттям так званий еку-
менічний діялог, але, на жаль, він обмежується до вузького
кола вищого духовенства і знавців. На Заході нарід лиш
малувато, а в Радянському Союзі зовсім не є причетний у
ньому. Але в Радянському Союзі через спільно несений
хрест переслідування, виріс справжній екуменізм, який че-
рез глибокосяжне ісповідування віри і купіль у крові му-
чеників, сягає до глибоких начал Євангелія: шукати Божого,
а не людського. Бо католики, православні, баптисти й інші
віроісповідання однаково терплять Христа ради. Це тер-
піння робить їх у подібний спосіб дітьми Божими і дітьми
Христової Церкви. Це є здобуток неоціненної вартости.
Модерні екуменісти добре поступили б, якби цей стан ре-
чей не губили з очей.

Ми можемо поставити питання: що може наша Укра-
їнська Церква сподіватися від комуністичного режиму? Аб-
солютно нічого!

У рамках комуністичної системи немає місця для Цер-
кви. Якщо вона в будь-який спосіб є толерованою, це є
виключно для осягнення нецерковних або протицерковних
цілей. І якщо ми в тих, дозволених радянською державою
церковних структурах, знаходимо позитивні християн-
ські елементи, тоді це є визначене не з волі пануючого
комунізму, але з волі Божої. Не можна очікувати правди-
вого блага для Церкви від системи, яка у своїм характері
ґрунтовно має поборювати Бога, Церкву й усяку релігію.

765

Наші брати й сестри в Україні покладаються тому
тільки на Бога, який чудом свого провидіння, навіть із
віддалі тисячів кілометрів, спроможний зворушити людей
стати знаряддям Його милосердної любови. Цю працю
чинної любови для мого страждаючого народу дуже ус-
пішно сповняє від багатьох років організація «Поміч для
Церкви в потребі» під проводом о. Веренфріда ван Стра-
атена. Йому й усім вам складаю подяку в імені моєї за-
бутої і невизнаної Української Церкви за неоціненну поміч,
яку вона від вас могла одержати. Наша вдячність є тим
більша, бо ми відчуваємо, що ви нам даєте не тільки ваш
гріш, але й частину Вашого серця.

Далеко важнішою від матеріальної допомоги є духова
й моральна піддержка, якою ви можете послужити. Це є
нашим завданням і обов’язком ніколи не забувати про
переслідуваних братів. Колишній професор і ректор нашої
Духовної Семінарії у Львові, о. д-р Іван Чорняк, що помер
26 січня 1980 р. як святець по 35-літніх стражданнях, про-
сив мене у своєму останньому листі зробити все, щоб
вплинути на публічну опінію, зрушити сумління світу, ви-
магати елементарного права свободи віри для всіх уярм-
лених у Радянському Союзі народів, і не допустити до
цього, щоб над мовчазною Церквою стояла мертвецька
мовчанка від тих, які говорити можуть. Тепер, коли на-
ближається день, що Бог мене покличе з цього світу, хочу
цю, можливо останню, нагоду використати, щоб сповнити
останнє бажання мого замученого співбрата.

Але не вистане тільки говорити. Вам треба молитися і
працювати, а понад усе жити послідовним християнським
життям. Коли вкінці прийде день, в якому наші брати
переслідуваних Церков знову зможуть подивляти моральну
силу, непохитну віру, всесторонню оборону людських
прав у Церкві вільного світу, тоді вони наберуть нової
снаги для продовження своєї боротьби. Тоді наповниться
їхнє серце більшим довір’ям. Тоді «їх ярмо стане миле, а
тягар їх легкий» (Мт. 11, ЗО).

Рим, дня 28 липня 1980 р. Б. Йосиф Сліпий

Патріярх і Кардинал

Опубл.: «Відгомін любови». Окреме число двомісячника, Кинігштайн,
Зах. Німеччина, 1981, ч. 2.

766

ДОДАТКИ

ПОЯСНЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ
НАЗВ, ТЕРМІНІВ, ОКРЕМИХ СЛІВ

АЄп — Архиєпархія

Аґреґатус — ступінь на найвищу позицію викладача в ко-
леджі й університеті
Адорація — богопочитання

Амвон — заокруглене підвищення в церкві, з якого виго-
лошують проповіді
Антепедій — занавіса у вівтарі
Апостазія — зречення віри, відступництво
Апостат — віровідступник, перекинчик
Апостолят — (духівництво)

Апостольська столиця — сукупність центральних ватикан-
ських установ і інституцій

Архиєпархія — єпархія архиєпископа; головна єпархія ми-
трополії

«Архиєпархіяльні відомості» — модифікована назва жур-
нала «Львівсько-архиєпархіяльні відомості», або «Відо-
мості архиєпархіяльні», органу Львівської греко-като-
лицької митрополичої Консисторії, виходив у Львові з
1889 р.

Архиєрей — загальна назва митрополита, архиєпископа,
єпископа

Архикнязь — людина, що поєднує духовну і князівську
владу, звичайно єпископ, який є рівночасно і князем
Архимандрит — найвищий настоятель монахів
Архимандрія — округ, до якого входить кілька монастирів
на чолі з архимандритом
Асесор — завідатель, радник
Асист — допомога

769

Асистенція — супровід

Беатифікація — процес до зачислення праведника до лику
святих у Церкві

Бенедектинці — католицький монаший Чин, заснований у
середині VI ст. в Італії Бенедиктом Нурсійським; в
Бельгії постали Б. сх. обряду старанням митр. А. Шеп-
тицького

Бенефіції — посади у католицькій церкві, пов’язані з пози-
цією і званням священика, що визначало його прибутки

Берестейська унія — об’єднання Православної Церкви на
Україні і в Білорусії з Католицькою Церквою, прого-
лошене на Соборі у Бересті в 1596 р.

Блаженство — форма звернення до верховних архиєпис-
копів і патріярхів

Братства — суспільно-культурні християнські об’єднання
при церквах і монастирях України ХУІ-ХУІІІ ст.

Бреве — папське послання

Василіяни — монаший Чин св. Василія Великого заснова-
ний в IV ст.; як Чин поширений на Україні з XVII ст.

Вивід — перше відвідання жінкою церкви після шлюбу або
після народження дитини

Візитатор — папський уповноважений або адміністратор

Вікарій — заступник декана або єпископа

Вікаріят — канцелярія декана або єпископа

Всечесний — форма звернення до духовних осіб

Габіт — монаший одяг; підрясник

Герменевтика — наука тлумачення давніх рукописів і текс-
тів

Гонораріюм — гонорар, винагорода

Григоріанський календар — календар, запроваджений 1582
р. Папою Григорієм XIII на місце юліянського кален-
даря. Григоріанський календар старався усунути похиб-
ку юліянського календаря, згідно з яким рік у серед-
ньому був довший за справжній на 1 1 хв. 14 сек.

Декан — священик, який має нагляд над кількома пара-
фіями

Деканат — церковна адміністрація кількох парафій

«Дзвони» — літературно-мистецький католицький журнал,
який появлявся до Другої світової війни в Західній
Україні; відновлений в Римі в 1977 р.

770

Дискос — кругла позолочена тарілка, яка вживається під-
час богослужінь

Дієцезія — або єпархія — церковна адміністративна оди-
ниця, яку очолює єпископ

Догматика — систематичний виклад догматів релігії, цебто
сприймання вчення, як закінченої, вічної істини за будь-
яких умов

Домініканці — монаший Чин, заснований на початку XIII
ст. св. Домініком

Екзарх — позиція вищого настоятеля, який управляє цер-
ковними справами на території области або краю
Екзархат — територіальна одиниця, якою управляє екзарх
Експозитура — преставництво

Ексцеленція — латинська форма звернення до високопо-
ставлених представників Церкви і єпископів
Емеритура — пенсія
Еміненція — світлість, титул кардиналів
Енунціяція — заява

Енцикліка — циркуляр, заява або послання папи до єпис-
копів, духовенства і віруючих

Євангелики — протестантська євангелицька Церква
Євхаристія — причастя, таїнство, під час якого відбуваєть-
ся перетворення хліба й вина у тіло й кров Ісуса Христа
Єґомосць — польська форма звернення до католицьких
священиків

Єзуїти — католицький монаший Чин «Товариство Ісуса»,
заснований у 1534 р. св. Ігнатієм Льойолею
Єктенія — вид молитви

Єпархія — адміністративна одиниця Церкви, яку очолює
єпископ

Єпископ — вища позиція представника Церкви, який стоїть
на чолі єпархії
Єрей — священик

Завідатель — парох
Заряд — управління
Захоронка — притулок для дітей
Захристія — ризниця

Ігумен — настоятель чоловічого монастиря
Ігуменя — настоятелька жіночого монастиря

771

Ієрарх — єпископ або митрополит
Ієрархія — верховна Церковна влада
Інфамія — безчестя

Календи — перші дні кожного місяця

Кальвіністи — визнавці кальвінізму, протестантського ві-
ровчення, яке заснував Жан Кальвін у XVI ст.

Канон — право, встановлене й узаконене Церквою
Канонізація — зачислення до святих
Канонік — член капітули

Канонічне право — наука і право встановлене й узаконене
Церквою

Каносса — «йти в Каноссу» — каятися
Канцлер — завідуючий канцелярією єпископа
Капелян — священик призначений релігійно обслуговувати
військо

Капітула — дорадчий орган єпископа, що складається з
священиків; крилос

Капуцини — (незалежний) католицький францісканський
монаший Чин, заснований у 1525 р. в Італії
Кардинал — найвища почесна духовна позиція у Като-
лицькій Церкві

Кармеліти — католицький монаший Чин, заснований у
другій половині XII ст. у Палестині; кармеліти ділилися
на обсервантів, конвентуаліїв та терціяріїв
Катедра — архиєрейський собор
Катехит — учитель релігії
Катехизація — навчання основ релігії

Катехитика, катехизис, катехизм — виклад основ христи-
янської релігії

Католицька Акція — церковна організація католицької
Церкви

«Католицька Акція» — журнал, орган Інституту католиць-
кої акції

КАУМ — Католицька Акція Української Молоді, моло-
діжна організація в Західній Україні
Кир — пан, титул єпископа і митрополита
Клер — духовенство
Клерик — духовна особа
Кляштор — монастир латинського обряду
Коадютор — помічник і наслідник високого церковного
достойника

772

Кодифікація — зведення законів

Колатор — фундатор, засновник

Колегія — середній або вищий навчальний заклад

Конзультор — представник монашого Чину

Конвенція — договір

Конгрегація — відділ папського уряду у Ватикані
Конґруа — державна платня священикам
Кондак — пісня на честь релігійного свята
Конкляв(е) — засідання кардиналів для вибору нового
папи

Конкордат — угода між Ватиканом і керівниками окремих
держав

Консисторія — судово-адміністративна колегія при єпис-
копі

Конфесійний — релігійний

Конфесійність — віровизнання

Конфідент — довірена особа, інформатор

Коптур — монаший головний убор

Космологія — вчення про будову й розвиток Всесвіту

Крилошанин — священик, член капітули, крилосу

Ксьондз — священик латинського обряду

Куренда — розпорядження, циркуляр

Курія — верховна управа у Ватикані

Легат — папський уповноважений
Леґатство — папське представництво
Літургія — церковне богослужіння
Логотет — канцлер

Лютерани — послідовники християнського віроісповідання,
яке виникло в першій половині XVI ст. у Німеччині на
основі вчення Мартина Лютера

Маріяни — марійське товариство засноване єзуїтами в XVI
ст.

Менза — маєток, призначений для утримання духовенства
Менувати — іменувати

«Мета» — газета, орган Українського католицького союзу,
виходила у Львові з 1931 р.

Мешне — оплата за відправлення Служби Божої
Митра — головний убор вищих духовних осіб, який одя-
гають під час богослужіння

773

Митрат — священик, відзначений митрою, почесним го-
ловним убором

Митрополит — висока духовна особа, що стоїть на чолі
митрополії

Митрополія — територія, на яку поширюється церковна
влада митрополита

Місіонар — проповідник слова Божого
МО — митрополичий ординаріят

Монстрація — металева оздоблена посудина у формі круга,
в якій виставляються Святі Дари для почитання вірними

Натуралії — оплата продуктами

«Нива» — український католицький журнал, виходив у
Львові з 1904 р.

«Нова зоря» — газета, орган Української католицької
народної партії

Новіціят — пробний термін для монахів
Нунцій — постійний дипломатичний представник папського
престолу (амбасадор)

Обіти — приречення, обіцянка
Обходи — врочисте відзначення, святкування
Онтологія — наука про основні принципи буття
Оповіді — церковне оголошення про шлюб
Ординарій — єпископ, що управляє єпархією
Ординаріят — єпископське або митрополиче управління
Офіра — жертва

Офіціял — священик, який виконує функції церковно-судо-
вої влади

Парох — священик, що стоїть на чолі парафії
Патер — латинська назва отця
Пасторальний — душпастирський

Патріярх — найвища духовна особа у східніх християнсь-
ких Церквах; голова помісної Церкви
Патріярхат — адміністративна територія або помісна Цер-
ква, підвладна управлінню патріярха
Плебанія — (пол.) будинок парафіяльного священика
Понтифікат — папство, як установа, папський уряд
Посесор — власник
Прелат — титул вищої духовної особи
Преподобний — титул духовенства, монахів
Пріор — ігумен

774

Провінція — католицька адміністративна одиниця, що
об’єднує кілька єпархій

Провінціал — настоятель католицьких монастирів на те-
риторії однієї провінції
Прокураторія — прокуратура

«Про Руссія» — комісія у Ватикані, яка займається під-
готовкою кадрів для поширення унії на території Росії
Проскрипція — прилюдне засудження за провину
Протестантизм — течії у християнстві, що відкололися
від офіційної Католицької Церкви у XVI ст. і утворили
самостійні церкви і віровизнання
Протоекзарх — старший між кількома екзархами
Протоігумен — настоятель всіх монастирів на території
однієї провінції

Протонарій — титул, що його надає папа деяким пред-
ставникам вищого католицького духовенства
Протонотар — старший секретар
Протопресвітер — почесний титул священика
Протос — у значенні церковного назовництва — перший
Протосинкел — почесне звання і позиція у церковній
ієрархії

Пурпура — кардинальська мантія пурпурного кольору
Реверенда — підрясник

Редемптористи — католицький монаший Чин, заснований
у 1732 р. св. Альфонсом Ліґурієм у Неаполі; 1908 р.
завдяки митр. А. Шептицького постала укр. вітка Ре-
демптористів в Уневі, Галичина
Рукоположення — висвячення на священика

Саккос — архиєрейський одяг

Секвестр — заборона чи обмеження користуватися будь-
яким майном

Семінар, семінарія — навчальний заклад для підготовки
духовенства

Синод — вищий церковний колегіальний орган єпископів
Соборчик — зібрання священиків
Сотрудник — вікарій, заступник пароха
Студитський Устав — монаше правило св. Теодора (IX
ст.) уведене в Києво-Печерській Лаврі в XI ст.; від-
новлене в Галичині на початку XX ст. митр. А. Шеп-
тицьким

775

Субстанція — власність
Суплікація — благальна релігійна пісня
Сусцепт — канцелярист, який записує справи до актових
книг

Суфраган — самостійний єпископ єпархії у засязі митро-
полії

Схизма — (гр.) розкол
Схизматик — відступник

Схима — остаточне церковне благословення для монаха

Табула — книга для запису земельної власности
Теоцентризм — філософське вчення, згідно з яким Бог є
найвищою метою, осередком всесвіту
Тестамент — заповіт

УКНП — Українська католицька народна партія, заснова-
на в 1930 р. у Західній Україні

УКС — Український католицький союз, релігійна органі-
зація заснована в 1931 р. у Львові митр. А. Шептицьким
УХО — Українська християнська організація, заснована у
Львові в 1925 р.

Фелон — верхня риза священика

Флорентійський собор — церковний собор, проведений в
1439 р. у м. Флоренції, на якому зроблено спробу об’єд-
нати Католицьку і Православну Церкви в єдності з
Апостольським Престолом

Франціскани — католицький монаший Чин розпочатий
1223 р. св. Франціском Ассиським
Фундатор — засновник

Юліянський календар — календар, запроваджений у 46 р.
до Н. X. римським імператором Юлієм Цезарем. За
юліянським календарем рік у середньому довший за
справжній на 1 1 хв. 14 сек. Ця похибка призвела до
розходження з сонячним роком і у XX ст. становить 13
днів. Православні і деякі Греко-католицькі Церкви даль-
ше користуються юліянським календарем.

776

БІБЛІОГРАФІЯ

КНИЖКИ І БРОШУРИ

Амман А. М. о. — ієромонах Марко, Ченці Студитського
Устава. Едмонтон, «Бібліотека Католицької Акції», ч. 19,
1955, 36 стор.

Баран С., Митрополит Андрей Шептицький. Життя і діяльність.
Мюнхен, В-во «Вернигора», 1947, 151 стор.

Ваврик М. о., ЧСВВ, По Василіянських монастирях. Торонто,
В-во оо. Василіян, 1958, 286 стор.

Ваврик М. М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина
ст. Рим, Записки ЧСВВ, серія II, секція І, 1979,
XXIV + 218 стор.

Василь Всеволод Величковський, ЧНІ, Спископ-Ісповідник. [Збір-
ник, упорядкував о. С. И. Бахталовський, ЧНІ]. Иорктон,
«Голос Спасителя», 1975, 181 стор.

В. А., ЧСВВ, ^Большевицький церковний собор у Львові 1946
року. Нью Иорк, «Слово доброго пастиря», 1952.

, Хресний шлях українського католицизму. Нью Иорк,

«Слово доброго пастиря», 1954.

Великий А., З Літопису Християнської України XX ст. Збірник,
т. 9. Рим, В-во оо. Василіян, «Українська духовна бібліотека»,
1977, 304 стор.

Верховинець М., Нищення українських церков у « Польській На-
родній Республіці ». Пітсбурґ, Па., В-во «Українського народ-
ного слова», 1960, 116 стор.

Городецький І., Тернистим шляхом... Регенсбурґ, Т-во Україн-
ських Абсольвентів св. Богословії ім. митр. А. Шептицького і
ЛУПВ, 1948, 40 стор.

Гриник В. о., Церква в рідному краю і в Польщі, 1948, березень
18. Копія рукопису. Архів УКУ, Рим, 158 стор.

Діяння і постанови Львівських Архиспархіяльних Соборів, 1940-
41-42-43 під проводом Слуги Божого Митрополита Андрея
Шептицького. Вінніпег, Архиєпархіяльний ювілейний Комітет
1000-ліття Хрещення Руси-України, Міііепіит Бегіев N 0 . 6,
1984, 281 стор.

Енцикліка Слятішого Вселенського Архиерея Пія з Божої Ласки
Папи XII в 350-ліття з ’единення Української Церкви з Апо-
стольським Престолом. Рим-Ґроттаферрата, 1946, 40 стор.

777

Жуковський А., Сучасний стан релігії й Церкви під совстами,
зокрема в Укр. ССР. Париж, НТШ, 1966, 25 стор.

Імперіялістична Москва і католицька Україна. Вінніпег, «По-
ступ», 1960, 32 стор.

Иосиф, патр. і кард.. Твори. Том 1, зібрали о. проф. д-р І. Хома і

0. І. Яцків. Рим, Видання УКУ ім. св. Климента Папи, 1968,
423 стор.; том II, 1969, 316 стор.; том ІІІ-ІУ, зібрали о. проф.
д-р І. Хома і о. д-р Ю. Федорів, 1970, 950 стор.; том V, 1971,
416 стор.; том VI, зібрали о. проф. д-р І. Хома і о. д-р І.
Музичка, 1975, 457 стор.; том УІІ-УІІІ, 1976, 291 + 387 стор.;
том IX, 1980, 355 стор.; том Х-ХІ, 1979, 306 стор.; том XII,
1981, 335 стор.; том XIII, 1983, 352 стор.

Кармазин-Каковський В., проф. д-р., Мистецтво Лемківської
Церкви. Праці Філософічно-гуманістичного факультету, том
XII. Видання УКУ ім. св. Климента Папи, 1975, 308 стор.

Католицька Церква в Західній Україні. Мондер, Алта., В-во оо.
Василівн, 1947, 64 стор.

Ковачовичова-Пушкарьова Б., Пушкар І., Дерев’яні церкви схід-
ного обряду на Словаччині. Пряшів, Науковий збірник музею
української культури в Свиднику, ч. 5, видав Свидницький
музей української культури в Братіславському Педагогічному
видавництві, відділ української літератури, 1971, 519 стор.

[Коциловський Й., сп .] Пам’яті Перемиського владики Кир Ио-
сафата Коциловського. (Спогади С. Шаха і о. І. Кота). Мюн-
хен, В-во «Християнський голос», 1956, 48 стор.

Лаба В., о. д-р., Митрополит Андрей Шептицький, його жит-
тя і заслуги. Рим, УБНТ, 1965, 71 стор.

Лебедович І., о., Полеві духовники У.Г.А. У 45-річчя участи у
визвольних змаганнях. Матеріали до історії. Вінніпег, видав о.

1. Лебедович, 1963, 325 стор.

, Бірчанщина, страдальна земля. Філядельфія, 1964, 37 стор.

Лужницький Гр., Українська Церква між Сходом і Заходом.
Філядельфія, В-во «Провидіння», 1954, 468 стор.

Маркусь В., Нищення Греко-католицької Церкви в Мукачівській
єпархії в 1945-1950 рр. Париж, Записки НТШ, том СЬХІХ,
1962.

Мельничук П., о. монс., Владика Григорій Хомишин, патріот,
місіонар, мученик. Рим-Філядельфія, 1979, 366 стор.

Нагаєвський І у о. д-р, Українська Католицька Церква 1945-
1970. Нью Иорк, В-во Товариства священиків св. Андрея, 1972,
20 стор.

Назарко І., Київські і Галицькі Митрополити. Бібліографічні
нариси (1590-1960). Рим, Записки Чина св. Василія Великого,
1962, XVIII + 272 стор.

Огіснко І., Приєднання Церкви української до московської. Він-
ніпег, 1948.

Патрило І., Джерела і бібліографія історії Української Церкви.
Рим, Записки Чина св. Василія Великого, 1975, XII + 376 стор.

Пекар А., Василіянин-Ісповідник. Нью Иорк, 1961.

, Владика-мученик Т. Ю. Ромжа ( 1911-1947 ). Нью Йорк,

1962.

778

, Нариси історії Церкви Закарпаття. Т. І. Рим, Записки

Чина св. Василів Великого, 1967, 242 стор.

, Ісповідники віри нашої сучасности. Торонто-Рим, В-во оо.

Василівн, «Українська духовна бібліотека», ч. 60, 1982, 332
стор.

Перші заковані. Біла книга про переслідуваннв віри в Україні.
Буенос Айрес, 1956, 70 стор.

Пропам’ятна книга гімназії сестер Василіянок у Львові. Укра-
їнський Архів, т. XXII. Зредагували В. Лев і інші, Нью Иорк-
Париж-Сидней-Торонто, НТШ, 1980, 334 стор.

Романишин П. о., Українська Католицька Церква візантійсько-
слов'янського обряду в Німеччині до 1945 року. Мюнхен,
1978, 110 стор.

Рудницька М., Невидимі стигмати. Рим-Мюнхен-Філвдельфів,
Т-во за Патріархальний Устрій Української Католицької
Церкви, 1971, 552 стор.

Сабол, С., Голгота Греко-католицької Церкви у Чехо- Словач-
чині. Торонто-Рим, В-во оо. Василівн, «Українська духовна
бібліотека», ч. 49, 1978, 352 стор.

Січинський В., д-р.. Архітектура Катедри св. Юра у Львові.
Рим, УБНТ, т. VI, 1963, 97 + XXX стор.

Сліпий И., патр., Церква мучеників. Кинігштайн, «Відгомін лю-
бови», (Поміч дла Церкви в потребі), 1981, 16 стор.

Соловій М., о., ЧСВВ, Митрополит-ісповідник Иосиф Сліпий.

Нью Иорк, В-во Василівн, 1962, 64 стор.

Стеблецький С., Переслідування української і білоруської Като-
лицької Церкви російськими царями. Мюнхен, «Українське
католицьке видавництво», 1953, 104 стор.

Чубатий М., проф. д-р, Історія християнства на Руси-Україні.
Том II, частина І: Українське християнство між латино-
польським молотом та московським ковадлом. Рим, видання
УКУ ім. св. Климента Папи, 1975.

Шептицький Андрей, митр., Твори. Рим, видання УКУ ім. св.
Климента Папи, т. ХЬУ-ХЬУІІ, 1978, XX + 443 стор.

Штефан А., Августин Волошин. Торонто, В-во «Пробоєм», 1977,
208 стор.

Ювілейна книга оо. Редемптористів східного обряду 1906-1956.
Йорктон, 1955.

ІНШИМИ МОВАМИ

Віїоп, Р., ІЛсгаіпіапз а псі іИеіг СИигсИ. Тг. їгот ІІкгаіпіап Ьу 8. Р.
8утсЬусЬ. ЛоЬп5іо\уп, Ра., 1953.

Віаіеіоузку), О., Вугапііпе Куімап Яііе Меігороііпаїез, ЕрагсИіез
апсі ЕхагсИаіез: N отепсіаіиге апй Віаіізіісз. Коше, Есііііопез
ІІпіуегїііаиї СаіЬоІісае ІІсгаіпогшп 8. Сіетепіів Рарае, Уоі. І,
1980, рр. 171.

779

, Вугапііпе Куіїап Яііе Зіисіепіз іп Ропіі/ісаІ Соїіе^ез, апсі іп

Зетіпагіез, і/піуєгзііієз апсі Іпзіііиіез о/ Сепігаї апсі іУезіегп
Еигоре (1576-1983). Кота, Апаїесіа 08ВМ, 8егіе8 II, весііо І,
1984, рр. 366.

Восіигкі», В. К. апсі Вігоп£, .1. XV., ЯеНціоп апсі АіНеізт іп іИе
II. 3.3. Я. апсі Еазіегп Еигоре. Тогопіо, ІІпіуегвіїу оі Тогопіо
Рге58, 197 5; Ьопсіоп, ТЬе Мастіїїап Рге88 ІЛеі., 1975, рр. 412.

Восіигкі», В. К., ІІкгаіпіап СНигсНез ііпсіег Зоуієі Яиіе. Т»о саве
8(исііе8. СатЬгісі^е, Ма88., Нагуагсі ІІкгаіпіап Віисііе8 Рипсі, 1984,

рр. 62.

ВйЬт, Н., йіе КігсНе 2п>ізсНеп Озі ипсі УУезі. ВегІіп-ОаЬІет, 1948.

ВогвсЬак, Е., (Тп Ргіїаі ІЛсгаіпіеп Іе Меігороіііе СНеріуску]. Мопі-
геиіі, 1945.

Воуаак, В., РЬ. О., ТИе Гаїе о/ 1 Не Ноіу 1/піоп іп СаграіНо-І/кгаіпе.
Тогопіо-Ке» Уогк, 1963, рр. 387.

Вгєуі, О., Яиззіа 1942-1953. Мііапо, 1954, рр. 136.

Вгипеїіо, А., Ьа СНіеза сієї Зііепгіо. Кота, Есі. Раоїіпе, 1953, рр. 326.

СЬиЬаіу, N.. Яиззіап СНигсН Роїісу іп ІІкгаіпе. Ке» Уогк, 1946.

СІ 82 ек, XV. 8 ., \УііН Сосі іп Яиззіа. Ке» Уогк-Тогопіо, Ьопсіоп,
МсСга»-Ні11, 1964.

Сои8ІП8, N.. ТИе ІтргоЬаЬІе Тгіитмігаїе: У. Е. Кеппесіу, Роре ТоНп,
N. КНгизНсНе\. Ке» Уогк, XV. XV. Когіоп, 1972.

Баіт, XV., ТИе Уаіісап апсі Еазіегп Еигоре. Ке» Уогк, Ргесіегіск
ІІпваг РиЬІівЬіп^ Со., 1970.

Оеггіск, В., Еазіегп СаіНоІісз ипсіег Зоуієі Яиіе. Ьопсіоп, 1946.

Бе V гіе8, XV., СНгізіепіит іп сіег Зоміеіипіоп. Неісіе1Ьег8-ХУеЬ8іасіІ,
Кетрег Уегіав, 1950, рр. 240.

Віє егзіеп Ор/ег сіез Коттипізтиз. МІІпсЬеп, 1953.

ОисЬпоуіб, А., ТНе Нізіогу о/ іНе ЕрагсНу о/ Рг)азе\. Коте, Апа-
їесіа 08ВМ, 1971, рр. VIII + 102.

ОивЬпук, XV., Магіугйот іп ІІкгаіпе: Яиззіа йепіез Яеіі^іоиз Ггее-
сіот. Ке» Уогк, ТЬе Атегіса Рге88, 1947, рр. 45.

Гігзі Уісіітз о/ Соттипізт: УУНіІе Воок оп іНе ЯеІі%іоиз Регзеси-
ііоп іп ІІкгаіпе. Коте, Апаїесіа 08ВМ, 1953.

Саііег, А., ТНе Яесі Воок о/ іНе Регзесиїіоп о/ іНе СНигсН. ХУезІ-
тіпвіег, Мсі., Ке»тап Рге88, 1957.

Сііпка, Ь., Оіосезі Іісгаіпо-Саіюііса сіі СНоїт (Ьіциісіагіопе есі іп-
согрогагіопе аііа СЬіева ги 880 -огіосіо 88 а). Котае, Апаїесіа
08ВМ, 8егіе8 II, 8есііо І, 1975, рр. 274.

Си 880 пі, І..-Вгипе11о, А., ТНе Зііепі СНигсН. Ке» Уогк, “Уегіїав”,
1954, рр. 391.

(Ноггег сіє Рог8Ііпв), Регзесиїіоп еі зои//гапсез сіє РЕцІізе СаіНо-
Іідие еп Яиззіе. РагІ8, ЬіЬг. сіє Сайте Ргйгев, 1842, рр. 551.

НгупіосЬ, І., ТНе Оезігисііоп о/ іНе ІІкгаіпіап СаіНоііс СНигсН іп іНе
Зоуієі ІІпіоп. Ке» Уогк, КевеагсЬ апсі РиЬ1ісаііоп8 Аввосіаііоп,
1960, рр. 120.

У. Е. Ра\еІ Со]с1іс, СЗУУ, )ерізкор ргіазеозку (1927-1947). Рца&еу,
Кесіасііоппу) Котіїеі, 1947.

Усиу/ СагсііпаІ Зііру], 1892-1984. ап Ітіїаііоп о/ СНгізі. КбпІ£8Іеіп,
Аісі Ю іЬе СЬигсЬ іп Кеесі, 1985, рр. 16.

780

і. Р. В., Сіазу Хегопа и> XIX к. ро£ пасіет тозкіемзкіт сгуїі
озіатіе сктіе Ііпіі уу сіуесеїуі Скеїтзкіеу . Ьуусіуу, пак. сігик.
Ьисіоууе), 1878, рр. 7 + 264 + 136.

Кагутуга, В., Ог., АскіеметеШз о/ Меігороіііап Бкеріуску. 1958.

Коїагг, XV., ВеЧ%іоп іп іке 8оуієі і/піоп. Ьопсіоп, МсМіїїап & Со.,
1961, рр. XII + 512.

Кого1еУ8кц, С., Міігороіііе Апсігі Бгеріуску/ 1865-1944. Кота,
Праці Українського Богословського Наукового Товариства,
том ХУІ-ХУІІІ, 1964, рр. XXXII + 429.

КиЬіпіу, 3., ЗТО., Тке Нізіогу о/ Рг]азі\ Ерагску. Котае, Есііііопек
II піуегаііаііз СаіЬоІісае ІІсгаіпогит 8. Сіетепіів Рарае, 1970,
рр. 213.

Кигук, О., 8іги%%Іе /ог Биг\>і\>аІ. Тгепіоп, N.1., ІІкгаіпіап Раїгіаг-
сЬаІ 8осіеіу, рр. ЗО.

ЬаЬипка, М. апсі Кисіпуігку, Ь. (Есік.), Тке ІІкгаіпіап Саїкоііс
Скигск: 1945-1975. РЬіІасіеІрЬіа, Ра., 81. ЗорЬіа Кеіі^іоив А 880 -

сіаііоп оПІкгаіпіапв, Іпс., 1976, рр. 162.

Ьаско, М. 81, Тке Еогсесі Ьідиісіаііоп о/ іке ІІпіоп о/ ііікогосі.
Коте, 81оуак Іпвіііиіе, 1961, рр. 40.

Ьепсук, XV., Тке Еазіегп Саїкоііс Скигск апсі Сгаг Хіскоіаз І.
Коте-Ке\у Уогк, Сепіго сіі 8іисіі Ііпіуегеііагі ІІсгаіпі а Котае,
1966, рр. XIII + 148.

Ьигпуску, О., РЬ. О., Регзесиііоп апсі Оезігисйоп о/ іке ІІкгаіпіап
Скигск Ьу іке Риззіап Воізкемікз. Ке\у Уогк, ІІССА, 1960, рр.
64.

Масіеу, І., Кігске Ітзскеп Озі ипсі П'єзі. Веі(г&£е гиг ОевсЬісЬіе
сіег икгаіпівсЬеп ипсі \УеІ88ги(ЬепІ8сЬеп КігсЬе. МйпсЬеп, 1969.

МагаЬаІІ, К. Н., Іг. (Есі.), Азресіз о/ НеІі%іоп іп іке Боуієі ІІпіоп,
1917-1967. СНісадо, ІІпіуегвіїу оі СЬіса^о Рге88, 1971.

Міки8, І. А., Тке Ткгее БІоуак Візкорз. Равваіс, N.1., 81оуак Са-
іЬоііс Ресіегаїіоп оі Атегіса, 1953.

МіпІ8Іег8ІУО 8ргаУО(Ипо8(і, Ргосез ргоіі Уіазііггасіпут Візкирот:
Уоііаззакоуі, Вигаїкоуі а Со]с1ісо\>і. Вга(І8Іауа, “Таїгап”, 1951.

Моїе, XV., Ікопа гизка. ХУаг8га\уа, ХУ-ісуо “8гіика”, 1956, рр. 56.

Мусіїоувку, Е, Ог., Воізкеуізі регзесиііоп о/ ВеіІ£Іоп апсі Скигск іп
іікгаіпе 1917-1957. Ьопсіоп, ІІкгаіпіап РиЬ1І8Ііег8 ІЛсі., 1958, рр.
36.

Мукиїа, XV., Та геІі%іоп еі 1’е£Іізе еп Іікгаіпе зоиз Іе ге%іте сот-
типізіе гиззе. РагІ8, Есііііопв сіє ГЕвІ Еигореап, 1971.

, Тке Сип апсі іке Еаіік: ЯеІі%іоп апсі Скигск іп і/кгаіпе.

Ьопсіоп, ІІкгаіпіап РиЬ1І8Ііег8, 1969.

Кагагко, І., іозаркаї Косуіокзку, ерізсориз Регетузііепзіз. Коте,
Апаїесіа 08ВМ, V. 1 (VIII), 1953.

Николаев К., Присоединение униятов к православию и востание
1831 года. Варшава, «Воскресное чтение», 1931.

Рекаг, А., 08ВМ, Візкор Ткеосіоге Ропака апсі іке Боуієі Осси-
раїіоп. Ке\у Уогк, Вааіііап РаїЬегв РиЬІісаііопв, 1967.

, Візкор РаиІ Р. СоісЧск, 08ВМ. РііІвЬиг^Ь, Ра., 1968, рр. 46.

, Нізіогіс Васк^гоипсі о/ іке Ерагску о/ Ргіазкеч. РііівЬиг^Ь,

1968.

781

Регзесиііоп Воуіеіідие сіє ІЕ^Іізе еп ІІкгаіпе. Рагіз, Соп^гезз Моп-
сііаі с1е8 ІІкгаіпіепз ЬіЬгез, Р.І.ІТР., 1978, рр. 66.

Різопі, Е., NиоVІ Магіігі Сгізііапі. Мііапо, Есі. Кіипііе, 1951, рр. 276.
Ргіті Іпсаіепаїі. ІлЬго Ьіапсо зиііа регзесигіопе ге1І£Іоза іп ІІсгаіпа.
Яота, 1953, рр. 80.

РгокорІзсЬик, О., £>ег Меігороііі — Сга/ Апсігеаз Зскеріуііку/
МІІпсЬеп, 1955.

Рипуко, А., Візкор Ткеосіоге С. Яотіка апсі Воуієі Оссираііоп.
(1944-1947). Ке» Уогк, 1967.

8епук, 8., Ц'отеп’з Мопазіегіез іп ІІкгаіпе апсі Веіогиззіа іо іИе
Регіосі о/ Зирргеззіопз. Коше, Огіепіаііа Сгізііапа Апаїесіа, N 0 .
222, РопііГісит Іпзіііиіит Віийіогит Огіепіаііит, 1983, рр. 235.
Вкеркепі іп Скаіпз: Регзесиііоп о/ і ке ІІкгаіпіап Саікоііс Скигск.

РЬіІайеІрЬіа, “Атегіса”, 1962, рр. 24.

8ісЬупзку, V., Оезігисііоп о/ ІІкгаіпіап Мопитепіз о/ Ап апсі
Сиііиге ипсіег іке 8о\іеі Яиззіап Асітіпізігаііоп ЬеМееп 1917-1957.
Ке» Уогк, ІІкгаіпіап Соп^гезз Соттіиее оГ Атегіса, 1958.

81іруі, 3., сагсі., Скіеза сіеі Магіігі. К.бпІ£ЗІеіп, “Есо сіеІГАтоге”
(Аіиіо аііа сЬіеза сЬе зоїїге), 1981, рр. 16.

, Тке Скигск о/ іке Магіугз. КОпі^зІет, “ТЬе Міггог” (Аій Ю

іЬе СЬигсЬ іп Кеей), 1981, рр. 16.

, Е^Іізе сіез Магіугз. Кбпі^зіеіп, “Виїїеііп” (Аібе а ГЕ^Іізе еп

Ойігеззе), 1981, рр. 16.

, Кігске сіег Магіугег. “ЕсЬо сіег ЬіеЬе” (КігсЬе іп Кої Озі-

ргіезІегЬіІі'е), 1981, рр. 16.

М. 8о1оуеу, 08ВМ, ІІкгаіпіап Скигск аі СаКагу. Ке» Уогк, Вазії-
іап РаїЬегз, 1960, рр. 15.

8о\>іеі Регзесиііоп о/ Яеіі&оп іп ІІкгаіпе. Тогопіо, ХУогІсі Соп^гезз
оІРгее ЕІкгаіпіапз, 1976, рр. 54.

Тегеїуа, У., Иоіез /гот а Масікоизе. Тг. апсі ей. Ьу ВоЬйап Уазеп.
ВаІіітоге-ХУазЬіпвіоп-Тогопіо, 8то1озкур РиЬІізЬегз, 1977, рр.
16.

Тке Т га%есіу о/ іке Сгеек Саікоііс Скигск іп Сгескозіоуакіа. Ке»
Уогк, СаграіЬіап АПіапсе, Іпс., 1971, рр. 69.

2иЬек, ТЬ., Тке Скигск о/ Зііепсе іп Віоуакіа. Раззаіс, 1956.

СТАТТІ У ЗБІРНИКАХ, ЖУРНАЛАХ, ГАЗЕТАХ

Барагура В., Львівський собор 1946 — невдалий акт ліквідації
УКЦ. — У зб.: «Світильник істини», частина третя. Торонто-
Чікаго, видання УКУ ім. св. Климента Папи, т. 1ЛІІ, ред. д-р
П. Сениця, 1983, стор. 764-775.

Боцюрків Б., Релігія та церква в сучасній Україні. — «Українське
православне слово», рік XXV, ч. 1. Саут Баунд Брук, Н. Дж.,
1974, січень, стор. 8-13.

Бреві Дж., о., Карпатські українки не сумніваються. — «Хрис-

782

тиянський голос». Мюнхен, 1956, 18 листопада; «Вугапііпе
СаіЬоІіс ХУогІсі», 1957, 20 січня.

Будзінський Г., Заява генеральному прокуророві СРСР. — «Укра-
їнський вісник» [самвидавний журнал з України], випуск І.

1970, січень. Париж-Балтимор, 1971, ПУДФ і «Смолоскип»,
стор. 64-71.

Вайда М., Трагедія нашої Пряшівщини. — «Америка». Філа-
дельфія, Па., 1950, 11 липня.

[Величковський В., еп.] Єпископ-ісповідник Василь Величковський.
— «Благовісник», кн. 1-4. Кастельґандольфо біля Риму, 1973,
стор. 80-86.

Вольф Ю., Зустрічі з отцем Олександром Хірою. Спогади. —
«Церковний календар-альманах на 1984 рік». Чікаго, В-во
Братства св. А. Первозванного, 1984, стор. 151-156; «Сучас-
ність», ч. 7-8. Мюнхен, 1982.

[Топко В., єп.] Ісповідник віри Владика Василій Топко. — «Нива»,
ч. 3-4. Торонто, 1976, стор. 74-80.

[Топко В., сп.] Помер Ісповідник Віри Владика Василій Топко. —
«Благовісник», кн. 1-4. 1976 стор. 102-109.

Гординський В., Про о. И. Петерса, оо. Студитів і братів
Щептицьких. — У зб.: «Світильник істини», частина третя,
стор. 463-468.

[Гриник В., о.] О. Мітрат Василь Гриник. — «Благовісник», кн.
1-4. 1977, стор. 345-346.

Гринчишин М., о., ЧНІ, Причинок до мартирології Української
Церкви, [о. архим. К. Шептицький]. — У зб.: «Світильник
істини», частина третя, стор. 471-475.

Гриньох І., о. проф. д-р, Знищення Української Церкви російсь-
ко-большевицьким режимом. — «Богословія», т. ХІЛУ, кн. 1-
4. Рим, 1980, стор. 3-72; «Сучасність», ч. 7-8, 9. Мюнхен, 1970.

, Російсько-більшовицький погром [УКЦ]. — У зб.: «Сві-
тильник істини», частина третя, стор. 333-382.

Ґробауер Ф., д-р, Зустріч з Архиепископом Сліпим в одному з
таборів рабської праці північної тундри. Звіт очевидця, що
повернувся недавно з полону. — У зб.: «Світильник істини»,
частина друга. 1976, стор. 525-526.

Дещо про свободу совісті. — «Український вісник» [самвидавний
журнал з України], випуск І, 1970, січень. Париж-Балтимор,

1971, ПУДФ і «Смолоскип», стор. 56-63.

Добрянський М., Чотири радіобесіди про УКЦ. — «Дзвони», ч.
1. Рим-Дітройт-Чікаго, 1979, стор. 33-44.

Карпатський С., Тернистим шляхом до « Омеги » (Із мартирології
Української Церкви). — «Визвольний шлях», кн. 8. Лондон,
Українська Видавнича Спілка, 1983, січень, стор. 924-937; ве-
ресень, кн. 9, стор. 1044-1050; листопад, кн. 11, стор. 1317-1322.

, « Катакомби » на п'ятому поверсі. (Спогад з України). —

«Церковний календар-альманах на 1983 рік». Чікаго, В-во
Братства св. А. Первозванного, 1983, стор. 105-127.

Княжинський Антін, д-р, Мої спогади про українських като-

783

лицьких єрархів на засланні. — У зб.: «Світильник істини»,
частина друга, стор. 523-525.

Крив'як Я., д-р, Зарваниця. — «Церковний календар-альманах на
1981 рік». Чікаґо В-во Братсва св. А. Первозванного, 1981,
стор. 22-27.

Ленцик В., Мученики за віру на Холмщині та Підляшші. —
«Дзвони», ч. 3-4. Рим-Дітройт, 1977, стор. 72-76.

Леоні П., о., Ватиканський шпигун. — У зб.: «Світильник істини»,
частина друга, стор. 509-511.

Львівський, Церква в Україні — як там справді. — «Українські
вісті», 1974, 5 вересня, Едмонтон, Алта.

Маркусь В., д-р, Церква-мучениця: Про сучасний стан Україн-
ської Католицької Церкви в Україні. — «Церковний кален-
дар-альманах на 1973 рік». Чікаґо, В-во Братства св. А. Пер-
возванного, 1973, стор. 35-56.

, Владика Василь Величковський — Ісповідник Віри. —

«Церковний календар-альманах на 1974 рік». Чікаґо, В-во
Братства св. А. Первозванного, 1974, стор. 153-164.

, Теодор Ромжа, владика-мученик. — «Церковний кален-
дар-альманах на р. Б. 1978». Чікаґо, В-во Братства св. А.
Первозванного, 1978, стор. 138-145.

[Набережний І., о.] о. Крилошанин і Ісповідник Іван Набереж-
ний. — «Благовісник», кн. 1-4. 1977-79, стор. 354.

Нагурський Я., Митрополит Шептицький у літах 1939-41. —
«Життя і слово», ч. 1. Ватерфорд, Онт., 1948, стор. 24-28; ч. 2,
стор. 161-167.

, Митрополит Шептицький у літах 1939-1940. — У зб.:

«Світильник істини», частина друга, стор. 181-193.

Н.Р., Голгота Унії в Карпатській Україні. — «Життя і слово»,
ч. 3-4. Інсбрук, 1948-1949, стор. 327-346.

Осташевський Р., Йосиф Осташевський ( 1890-1948 ). — «Бого-
словів», кн. 1-4. Рим, 1968, стор. 260-269.

Павлик П., о. д-р, Спомин про прибуття до Риму первосрарха
Української Католицької Церкви, Ісповідника Иосифа, і його
перебування в Ґроттаферратській обителі. — У зб.: «Сві-
тильник істини», частина третя, стор. 419-426.

Пекар А., Доля монахів і монахинь на Прящівщині. — «Світло».
Торонто, В-во оо. Висиліян, 1958, червень, стор. 15-16.

, Великий праведник — Преосвященний Владика Чарнець-

кий, ЧНІ. — «Церковний календар-альманах на 1984 рік». Чі-
каґо, В-во Братства св. А. Первозванного, 1984, стор. 144-146.

, Олександер Хіра, Єпископ (1897-1983). — «Церковний ка-
лендар-альманах на 1984 рік». Чікаґо, В-во Братства св. А.
Первозванного, 1984, стор. 147-150.

Послання Української Католицької Ієрархії з приводу 20-ліття

підчинення Української Католицької Церкви незед. Православній.
— «Благовісник», рік III, кн. 3-4. 1967, стор. 159-163.

Прихода В., Спогад про сп. Гр. Хомишина. — У зб.: «Світильник
істини», частина третя, стор. 469-471.

Пряшівчанин, Ісповідник Віри Владика Василій Гопко. — «Цер-

784

ковний календар-альманах на 1977 рік». Чікаґо, В-во Братства
св. А. Первозванного, 1977, стор. 163-167.

Руйнування церков і переслідування віруючих. — «Український
вісник» [самвидавний журнал з України], ч. УІІ-УІІІ, 1974,
весна. Париж-Балтимор-Торонто, ПУДФ і «Смолоскип», 1975,
стор. 140-145.

Сабол С., о., ЧСВВ, В соті роковини о. Августина Волошина.
— Календар «Світла». Торонто, В-во оо. Василівн, 1974, стор.
73-77.

Сас-Кревда, Переслідування Церкви в Україні (3 нагоди 33-річчя
її знищення). — «Нива», ч. 1-3. Торонто, 1977, стор. 8-17.

П. Сениця, Останні дні життя, смерть і похорон С. Б. Митр.
Андрея. — У зб.: «Світильник істини», частина третя, стор.
302-310.

, Мучеництво Української Католицької Церкви. — «Цер-
ковний календар-альманах на 1975 р.». Чікаґо, В-во Братства
св. А. Первозванного, 1975, стор. 57-64.

, Знищення Української Католицької Церкви в Румунській

Епархії і на Закарпатті. — У зб.: «Світильник істини», час-
тина третя, стор. 382-406.

[Сліпий Й., патр. і кард .] Патріярх Йосиф в обороні У. К.
Церкви. — «Нива», ч. 5-8. Торонто, 1978, стор. 8-11.

, Лист і послання Митрополита Кир Йосифа до вірних з

заслання [і з тюрми]. — У зб.: «Світильник Істини», частина
друга, стор. 530-531.

, Українська Католицька Церква після 35-річного переслі-
дування. — У зб.: «Світильник істини», частина третя, стор.
408-416.

Станиславський, Митрополит у неволі. — У зб.: «Світильник
істини», частина друга, стор. 51 1-523.

Табінський Петро, о. митрат. — У зб.: «Світильник істини»,
частина третя, стор. 881-882.

[ Тернопільський В., о.] Пам'яті Ісповідника Віри о. В. Терно-
пільського. — «Благовісник», рік IX, кн. 1-4. 1973, стор. 88-90.

Хома І., о. д-р, Холмське питання в переговорах з Римом (1880-
1882 ) і в Державній Думі (1909-1912). — «Богословія», том
ХІЛІ, кн. 1-4. 1978, стор. 85-111.

, Собори екзархів у Львові 1940-1944. — «Богословія», том

ХЬІУ, кн. 1-4. 1980, стор. 131-180.

Хомяк М., Боротьба Української Католицької Церкви проти
Комунізму. — «Логос», ч. 4, річник 1. 1950.

Чехович К., проф. д-р, Моє життя і мої мрії. — У зб.: «Сві-
тильник істини», частина третя, стор. 480-504.

Черва В., Попова бригада. Норильськ: Спомини. — «Дзвони», ч.
1-2. Рим-Дітройт, 1980, стор. 29-34.

Шептицький І. Л., граф, Отець Климентій, орхимандрит Сту-
дитів. — У зб.: «Світильник істини», частина третя, стор.
776-782.

785

ІНШИМИ МОВАМИ

ВігсЬ, Л., ТИе "Іпініаііупікі" о/ (Не ІІкгаіпе. — “КеИ^іоп іп Согп-
типіві Ьапсії”, Уоі. З, N 0 . 6, Ьопсіоп, 1975, МоуетЬег-ОесетЬег,
рр. 20-24.

, ТНе СНигсН іп ІІкгаіпе. — Іп: Азресі оі Сопіетрогагу

ІІкгаіпе. Ке\у Науеп, Нитап геїаііопк агеа іїіез, 1955, рр.
243-261.

, Бо^еігиззізсНе Яеііціотроіігік ипсі <ііе ІІкгаіпізсНе КаіНо-

ІізсНе КігсНе. — “№ііопа1іШепро1ііік Мовкаив”, N 0 . 1 (3),
МЦпсЬеп, 1958, рр. 11-25.

, СНигсН апсі 5(аіе іп і Не Боуіє( ІІпіоп, — “Іпіегпаїіопаї

Лоитаї”, Уоі. XIV, 8иттег, 1959, рр. 182-189.

Восіигкі\у, В. К., ТНе ІІпіаіе СНигсН іп і Не Боуієі ІІкгаіпе. А сазе
8іисіу іп 8 оуієі СЬигсЬ Роїісу. — “Сапасііап 81ауопіс Рарегв”,
Уоі. VII, 1965, рр. 89-113.

, Ое-Біаііпігаїіоп апсі НеІі%іоп іп і Не і/. 5. 8. Я. — “Іпіегпа-

ііопаї ЛоигпаГ, Уоі. XX, 8итшег, 1965, рр. 312-330.

, Іп (Не СаіасотЬз: ТНе СНигсН іп И 'езіегп ІІкгаіпе. — “ТЬе

ТаЬІеІ”. Ьопсіоп, Аргії 16, 1966, рр. 444-445.

, Яеіі^іоп апсі Боміеі Босіеіу. — “8игуеу”, N 0 . 60, Лиіу, 1966,

рр. 12-71; Кергіпіесі іп Б.К.. Іліііе (есі.), ЬіЬегаІігаїіоп іп іЬе

11.8.8. К. Ра?асіе ог геаіііу. Ьехіп^іоп, Ма$$., Б.С. НеаІіЬ, 1968,
рр. 105-116.

, Яеіі^іоп апсі АіНеізт іп Боуіє( Босіеіу. — Іп: К..Н. МагіЬаІІ,

Лг. апсі Т. Вігсі (Есія.), Азресів оі Ке1І£Іоп іп іЬе 8 оуієі ІЛпіоп,
1917-1967. СЬіса£ 0 , ІЛпіуегїіІу оі СЬіса^о Ргєїї, 1970, рр. 45-60.

, ТНе БНаріщ о/ Боуієі Яеііціот Роїісу. — “РгоЬІетз оі

Соштипіїш”, Уоі. XXII. ХУаїЬіп^іоп, Мау-Липе, 1973, рр. 37-51.

, ТНе Яі%НС5 о/ Яеіі^іош Сгоирз іп (Не Бочіеі ІІпіоп (о Оста-
пі ге ТНеіг АсСіуісієз апсі (о Ехргезз ТНеіг Веііе/з. — Іп: Шіепіе.

11.8. Соп£ге$$, Ноиве оі Кергевепіаііуеї, Соттіїїее оп Рогеі^п
Аіїаіга; Неагіпв ЬеГоге іЬе 8иЬсоттіиее оп Еигоре. ХУавЬіпв-
Юп, Ооуегптепі Ргіпііпк ОІТісе, 1974, рр. 343-353, 405-448.

, СНигсН-Б(а(е Яеіаііот іп (Не (І. Б. Б. Я. — “8игуеу”, N 0 . 66,

Лапиагу, 1968, рр. 4-32; Ііаііап (гапкіаііоп: І гарропі (га СНіеза е
Бсаіо іп ІІпіопе Боуіеііса. — “Ь’Еїі”, N 0 . 1, Мііапо, 1968, рр.
217-256; Оегшап Ігапвіаііоп: Яеіівіоп ипсі КігсНе іп сіег Бок]е(-
ипіоп. — “ОІ£Є 5 І сієї Оїієпї”, Уоі. XVII, N 0 . З, КбпІ£5Іеіп, 1974,
рр. 67-72.

, Боуіє( ЯезеагсН оп ЯеІі%іоп апсі АіНеізт Біпсе 1945. —

“Ке1І£Іоп іп Сошшипіїї Ьапсії”, Уоі. II, N 0 . 1, Лапиагу-РеЬгиагу,
1974, рр. 11-16.

, Ьа зііиагіопе геїі^іоза пеі’іісгаіпа зоуіеііса. — “Яивїіа

Сгіліапа”, Уоі. XVI, N 0 . 141, Мііапо, Мау-Липе, 1975, рр. 43-
65; Сегтап Ігапвіаііоп: йіе Ьа%е сіег КігсНеп іп сіег $ок]е(І8сНеп

786

ІІкгаіпе. — “СІаиЬе іп сіег 2 \Уек”, Уоі. 4, N 0 . 5, Мау, 1976 рр.
2 - 10 .

, ЯеІІ£Іош Оіззепі апсі іке 8оуієі 8іаіе. — Іп: В. Я. Восіигкісу

апсі .1. XV. 5ігоп£ (ЕсІ8.), Яеіідіоп апсі АіЬеівт іп Іке 11. 8. 8. Я. апсі
Еа$(егп Еигоре. Ьопсіоп, МасМіїїап; Тогопіо, ІЛпіуег8Ііу оГ
Тогопіо Рге88, 1975, рр. 58-90.

, Роїііісаі Оітепзіопз о/ Яеіі^іоиз Оіззепі. — Іп: Яе1І£Іои$

Регвесиїіоп іп Іке 8оуієі Опіоп. ХУавЬіпвЮп, 11.8. Соуегптепі
Ргіпііпв Оїіїсе, 1976, рр. 8-26.

, ТИе СаіасотЬ СНигсН: ІЛсгаіпіап Сгеек СаїкоЧсз іп іке

11.8.8. Я. — “Яеіівіоп іп Соттипіхі Ьапск”, Уоі. 5, N 0 . 1, Иеіу
Уогк, 8ргіп£, 1977; Яергіпіесі іп: Яе1І£Іои8 ІлЬегІу апсі Міпогіїу
ЯівЬіз іп іЬе 8оуієі Ііпіоп. ХУазЬіпвіоп, О.С., 11.8. Соп^гевв,
СоттІ88Іоп оп 8есигііу апсі Соорегаїіоп іп Еигоре, 1977, рр.
255-260; Сегтап Ігапвіаііоп: Оіе КаїакотЬепкігске іп сіег ІІкга-
іпе. — “Бег Реіії”, Уоі. 8, N 0 . 5, Яе£еп8Ьиг£, Мау, 1977, рр.
146-148.

, Яеіі^іоп апсі N аііопаїізт іп іке Сопіетрогагу ІІкгаіпе. —

Іп: С.\У. 8ішшопсІ8, ИаПопаНвт іп іке 11. 8. 8. Я. апсі Еавіегп
Еигоре іп Іке Ега оі ВгегЬпеу апсі К.о$у£Іп. Оеігоіі, Ііпіуегзіїу
оі Оеігоіі Рге55, 1977, рр. 81-93.

, Яе1і%іош шиаііоп іп 8оуієі ІІкгаіпе. — Іп: \У. Бивкпуск

(Есі), ІІкгаіпе іп а СЬап£Іп£ ХУогІсі. Ие\у Уогк, 11ССА, 1977, рр.
173-194.

, (Есі.), їм регзесигіопе геїіціоза іп ІІсгаіпа. — “ЯеуІ8іа сієї

Сепіго 8іи<іі Яи58Іа Сгівііапа”, N 0 . 2 (158), Мііапо, 1978, рр.
35-54.

, ЯеІІ£Іош Оіззепі іп іке Яоуієі Ііпіоп. 8іаіи8, Іпіеггеїаііоп-

зііірз, апсі Риіиге Роїепііаі. — Іп: Я. О. Оавііі (Есі.), Ргеесіош іп
іке >Уог1сі. Роїііісаі ЯІ£Ьі8 апсі Сіуіі ІлЬегііев. Во8іоп, О.К. Наїї;
Несу Уогк, Ргеесіош Нои8е, 1979, рр. 115-132.

, Оіе 8ом]еіІ5ске Яеіівіотроіііік іп сіег ІІкгаіпе іп кізіогізскег

РегзрекУе. — “Сіаисіе іп <іег 2 \Уек”, Уоі. 8, N 0 . 4, 2(1гісЬ,
Аргії, 1980, рр. 1-11.

, Яоуу іке Кгетііп 1 Уа%ез Ііз Зесгеї Н'аг оп Яеіі%іоп. — “ТЬе

8ипс1ау 8іаг”, Тогопіо, 8еріешЬег28, 1980.

, 8о\іеі Яеііціош Роїісу іп іке ІІкгаіпе іп НізіогісаІ Репрес-
ує. — Іп: Оссавіопаї Рарегв оп Яе1І£Іоп іп Еазіегп Еигоре, Уоі.
II, N 0 . З, РЬіІасІеІрЬіа, Есишепісаі Рге88, Тешріе Ііпіуегвіїу,
Липе, 1982, рр. 1-21.

СгиЬаіуі, N.. РоїііісаІ Васк%гоипсі о/ іке Яеіі%іош Репесиїіоп іп іке
ІІкгаіпе Ьу Мозсом. — “ІІкгаіпіап С^иагіегіу”, Уоі. XI, Иесу
Уогк, 1955, рр. 56-65.

ВігвсЬегІ, О., Тке 8о\>іеі Оезігисііоп о/ іке Сгеек Саїкоііс Скигск.
— “Лоигпаї оі СЬигсЬ апсі 8іаіе”, Уоі. XII, N 0 . З, 1970, рр.
421-439.

Ое V гіе8, О., 8Л., Зорргеззіопе ііеііа Скіеза %гесосаіЮІіса пеііа 8иЬ-
саграііа. — “Сіуіка Саиоііса”, Уоі. II, N 0 . 101, Яоше, 1950, рр.
391-399.

787

Оіе ІІкгаіпізске Кігске ІеЬі. Еіп Бокитепі айв сіег УетГоІ^ипк. —
“Бег Реїв”, N 0 . 5, Ке^епвЬигв, 1972, рр. 146-149.

БоЬгіапвку, Ь. Е., Ітрегіаіізт, КеІІ£іош Регзесиїіоп апсі Сепосісіе.

— “ІІкгаіпіап (Зиагіегіу”, Уоі. XXXII, Не\у Уогк, 1976, рр.
236-247.

Бипп, Б. Л., ТИе Иізарреагапсе о/ іке ІІкгаіпіап ІІпіаіе СНигсН.
Но\с апсі УУку? — “ТЬе ІІкгаіпіап Нівіогіап”, Уоі. 1-2 (33-34),
1972, рр. 57-65.

, 8іаІіпІ5т апсі іНе СаіНоІіс СИигск Оигіп% І ке Ега о/ УУогІсі

У Уаг II. — “СаіЬоІіс Нізіогісаі Кєуіє\у”, Уоі. ІЛХ, N 0 . З, Осіо-
Ьег, 19*73, рр. 405-417.

, СоттипШ-СаїкоІіс Оеіепіе: І Із Огі%іт апсі Еуоіиііоп. —

Іп: В. ЕіввепвІаЗі, (Е<1.), ТЬе 8оуієі ІІпіоп іп іЬе 708 апсі Веуопсі.
Во8Іоп, 1975, рр.121-40.

, Тке Саїкоііс Скигск апсі іке 8 оуієі Соуегптепі, 1939-1949.

— “Еаві Еигореап (Зиагіегіу”, Воиісіег, 1977, рр. 107-1 16.

Соп іп сіег ІІкгаіпе — ипіепзигіегі. — “СІаиЬе іп сіег 2. \Уек”, Уоі.
4, N 0 . 5, гигісЬ, 1976.

СгозвсЬтісІІ, О., Тке Кгетііп апсі іке Еазіегп СаікоЧс Скигск. —
“ІІкгаіпіап Риагіегіу”, Уоі. IX, Ке\у Уогк, 1953, рр. 324-334.
НгупіосЬ І., ргоГ. (1г., Иіе 2ег5іогип£ сіег Іікгаіпііск-Каїкоііхскеп
Кігске іп сіег 8о^еіипіоп. — “ОвІкігсЬІісЬе 8іис1іеп”, \Уіігг-
Ьигв, Аивиаііпиз-Уегіав, Мйгг, 1973, рр. 3-38.

Нуаі, І., Тке ІІкгаіпіап Саікоііс Скигск, іке Уаіісап апсі іке 8оміеі
ІІпіоп сіигіпв іке Ропіі/ісаіе о/ Роре Зокп Раиі II. — “Кеіі^іоп
іп Соттипіві Ьапсів”, Уоі. XI, N 0 . З, Ьопгїоп, Кевіоп Соїіеве,
ХУіпіег, 1983, рр. 264-294.

, 1псгеазіп£ асііуііу о/ іке ІІкгаіпіап Саїкоііс Скигск іп іке

УУезіегп ІІкгаіпе. МйпісЬ, Касііо ІлЬегІу КевеагсЬ, МагсЬ 16,
1983, КЬ 119/83, рр. 8.

II Рара Ріо XII есііі Ророіо ІІсгаіпо. — Іп: Ьа СЬіева (іеі Віїепгіо.
Кота, 1958, рр. 41 1-459.

Ьаско, М., 83, Тке Гогсесі Ьідиісіаііоп о/ іке ІІпіоп о/ ІІікогосі.
Рагі І: Тке сіезігисііоп о/ іке сііосезе Микасеуо. Рагі II: Тке
сіезігисііоп о/ іке сііосезе о/ Ргєзоу. — “81оуак 8іи<ііев”, Уоі. І,
Кота, 1961, рр. 145-185.

, Тке ЯеезіаЬІізктепі о/ іке Еазіегп Саїк. Скигск іп Сгеско-

зіоуакіа. — “Біакопіа”, N 0 . 2, 1969, рр. 136-155.

, II гізіаЬіІітепіо сіеііа Скіеза цгесо-саііоііса іп Сесозіоча-

скіа. — “Ііпііав”, N 0 . 26, Кота, 1971, рр. 271-286; N 0 . 27, 1972,
рр. 19-28.

Ьигпуску, О., Магіугсіот апсі Пдиісіаііоп о/ іке ІІкгаіпіап Саїкоііс
Скигск. — “ІІкгаіпаіп (Зигаїегіу”, Уоі. XXIX, Уогк, 1973,
рр. 170-178.

Маіііеих, Р., 8Л., Саїкоіісз іп іке 8о\>іеі ІІпіоп. — Іп: К. Н.
МагвЬаІІ (ЕЙ.), Авресів о! Ке1І£Іоп іп іЬе 8оуієі ІІпіоп, 1917-
1967, СЬісаво, Бпіуегвіїу о! СЬіса^о Ргевв, 1971, рр. 359-378.
Магкив, V., НеІі%іоп апсі N аііопаїііу: Тке ІІпіаіез о/ іке ІІкгаіпе.
— Іп: В. К. Восіигкі\у апсі Л. \У. 8 ігоп 8 (Есів.), Ке1І£Іоп ап<1

788

АіЬеізт іп іЬе ІІ.8.8.К. аікі Еавіегп Еигоре. Тогопіо-Ьопсіоп,
ІІпіуегяііу оГТогопіо Ргеї5, 1975, рр. 101-122.

, ТИе Зирргеззесі СИигсИ: і/кгаіпіап СаіИоІісз іп іНе Зоуієі

ІІпіоп. — Іп: К. Т. сіє Сеог^е апсі X Р. 8сап1ап (Есіз.), Магхізт
апсі Ке1І£Іоп іп Еазіегп Еигоре. БогІгесЬі, Б. Кеісіеі РиЬ1і$Ьіп£
Со„ 1976.

Мікив, ХА., У а/с 5иМі Рг'азеузкоНо Ерізкора Ра\>1а Соісііса. —
“Вугапііпе СаіЬоІіс ХУогІсі”, Аргії 21 — Лиіу 21, 1957.

Мігккі, X, 1 Угагепіа г 233Я, 1970-1973. — “Киїїига”, N 0 . 11, Рагії,
1973.

Мопіапі, А., II Сгізіо Оізігиііо <іеі Саііоіісі Іїсгаіпі. — “Раті^ііа
Сгіїїіапа”, Кота, Аргії 16, 1972.

Могогіик, К.Р., АпІігеІі%іоиз Асііуііу іп ІІкгаіпе. — “ІЛкгаіпіап
(Зиагіегіу”, Уоі. XXXVI, Хе\у Уогк, 1980, рр. 48-64.

ІЧоуак, Т., 7. 'Озіроіііік сій Уаіісап еі 1’е%1ізе саіНоІідие икгаіпіеппе.

— “Ь’Еїі Еигорееп”, Уоі. XII, N 0 . 124, Рагік, 1973, рр. 12-25;
N 0 . 125, рр. 21-26.

Рекаг, А., Регзесиїіоп о/ СаіИоІіс ЯиіИепіапз. — Іп: ТЬе 8і1епІ
СЬигсЬ. N6» Уогк, “Уегіїаз”, 1954, рр. 22-33.

, ТИе Моск Тгіаі о/ ВізНор Со ісІісИ. — “Еазіегп СаіЬоІіс

ІлГе”, МагсЬ 20, 1966.

, А Магіуг о/ оиг іітпе. — “Еазіегп СаіЬоІіс ЬіГе”, Разваіс,

М.Х, МагсЬ 6 — Аргії 3, 1966.

, Не 5и//егесі /і ог іИе Нате о/ СНгізі. — “Еахіегп СаіЬоІіс

ІлГе”, Аргії 3, 1966.

, ТИе ргезепі сіау Соп/еззогз апсі Магіугесі ВізИорз о/ іНе

Вугапііпе (Сгеек) СаіИоІіс ЯиіНепіап СИигсИ. ТИе Магіугз апсі
Соп/еззогз о/ і Не Вугапііпе (Сгеек) СаіИоІіс СИигсИ іп Яечіем.

— “Вугапііпе СаіЬоІіс \Уог1сі”, РеЬгиагу 10 апсі 24, 1985.

Роїешга, Ь., ТИе ЯиіИепіапз іп Зіомакіа апсі іИе Сгеек-СаіНоІіс

сііосезе о/ Ргєзоу. — “81оуак Зіисііез”, Уоі. І, Кота, 1961, рр.
199-220.

КеупагоіуусЬ, К., ТИе СаіИоІіс СИигсИ іп іНе П'єзі ІІкгаіпе а/іег
УУогІсі IV аг II. — “Оіакопіа”, Уоі. V, N 0 . 4, 1970, рр. 372-387.
Ки£ЕЄгі, О., І саііоіісі іп Яиззіа іогпапо а рге%аге пеііе саіасотЬе.
І, а сігатаїіса іевіітопіапга сіі ип уєксоуо тіпаїоге созігеїіо а
Іазсіаіе ГІІсгаіпа. — “Оепіе”, Уоі. XVII, N 0 . 3-4, Мііапо, Лапи-
агу 26, 1973, рр. 40-43.

8Ьєусіу, І., Рігзі Розі- \Уаг Уісіітз о/ Соттипізт. — “ІЛкгаіпіап
Кєуієуу”, Уоі. III, Ьопсіоп, 1956, рр. 18-25.

ТИе і/кгаіпіап СаіИоІіс СИигсИ апсі Соттипізт. — Іп: ТЬе Віаск
Беесії оГ іЬе Кгетііп: А ХУЬііе Воок. Уоі. І: Воок оґ Тезііто-
піе5. Тогопіо, ІІкгаіпіап Аввосіаііоп о! Уісіітз о! Киззіап Сот-
типіяі Теггог, 1953, рр. 511-527.

789

КНИЖКИ ПРОТИ УКЦ, АТИКАТОЛИЦЬКІ ТА ПРО
РЕЛІГІЙНЕ ЗАКОНАДАВСТВО,

ВИДАНІ В УРСР І СРСР

Бєляєв В., Рудницький М., Під чужими прапорами. Київ, «Ра-
дянський письменник», 1958, 291 стор.

Бєляєв В. П., Я звинувачую! Київ, В-во Політичної літератури
України, 1980, 154 стор.

Буковим Д., Павутиння омани. Ужгород, В-во «Карпати», 1974,
128 стор.

Гайдош А., Кирилюк Л., Документи розповідають. Ужгород,
В-во «Карпати», 1971, 189 стор.

Голодний М. О., Радянське законодавство про релігійні культи.
Київ, Політвидав, 1968, 1 1 1 стор.

Грабовська А., Небесна манна. Львів, «Каменяр», 1969, 143 стор.

Григорієв Ю. М., Бузувіри. Львів, «Каменяр», 1974, 80 стор.

Євлампієв В. В., Сонце гасить свічки. Львів, «Каменяр», 1974,
144 стор.

Даниленко С. Т., Дорогою ганьби і зради. Київ, В-во «Наукова
думка», 1970, 360 стор.

Дмитрук К., Свастика на сутанах. Київ, Політвидав, 1973, 340
стор.

Дмитрук К., Під чорними сутанами. Київ, Т-во «Україна», 1975,
47 стор.

Діяння собору Греко-католицької Церкви у Львові 8-10 березня ■
1946. Збірник. Львів, Видання президії собору, 1946, 176 стор.

Добрецова В. В., Націоналізм і релігія на службі антикомунізму.
Львів, «Вища школа», 1976, 204 стор.

Добричев В., У тіні святого Юра. Львів, В-во «Каменяр», 1970,
216 стор.

Кашуба М. В., З історії боротьби проти унії ХУІІ-ХУІІІ ст.
Київ, «Наукова думка», 1976, 172 стор.

Мигович І. 1., Уніатська Церква і український буржуазний
націоналізм. Київ, «Вища школа», 1981, 144 стор.

Правда про Унію. Редакційна колегія: В. Ю. Маланчук, М. М.
Олексюк, Ю. Ю. Сливка. Львів, В-во «Каменяр», 1968, 424
стор.

Петляков П. А., Уніатська Церква — ідейний ворог трудящих.
Львів, «Вища школа», 1976, 156 стор.

Сафронова Н. О., Уніатська церква і фашизм. Львів, «Вища
школа», 1981.

Шиш А., Антигуманний характер моралі уніатства. Київ, В-во
Політичної літератури України, 1973, 120 стор.

790

ІНШИМИ МОВАМИ

Беляев В., Формула яда. Москва, «Советский писатель», 1970,
272 стор.

Галан Я., С хрестом или с ножом. Памфлети. Москва, Госпо-
литиздат, 1962.

Даниленко С. Т., Униати. Москва, Библиотека «Современньїе
религии», Политиздат, 1972, 223 стор.

Дмитрук К. Е., С хрестом и трезубцем. Москва, Издательство
политической литературьі, 1979, 224 стор.

Католицизм в СССР и современность. Материальї научной кон-
ференции 17-18 декабря 1969 г. Вильниюс, АН ЛССР, Отдел
философии, права и социологии при Институте истории, 1971.

Куроедов В. А., Религия и захон. Москва, «Знание», 1970.

Куроедов В. А., Панкратов А. С., Захонодательство о религиоз-
ньіх хультах (Сборник материалов и документов). Москва,
Юриздат, 1971.

Кигоесіоу, V. А., Скигск а псі Неіі^іоп іп іке (У.5.5.К. Моїсоху,
“Рговгем”, 1977.

Львовсхий Церховньїй Собор. Документи и материальї, 1946-1981.
Москва, Издание Московской Патриархии, 1982, 224 стор.

Мчедлов М. П., Католицизм. Москва, Библиотека «Современние
религии», Политиздат, 1970.

, Католицизм. Москва, Издательсьво Политической лите-

ратурьі, 1974.

ОпузЬсЬепко, О. 8., ргоГ. (Е<1.), І/піаіе Скигск: РогсіЬІе езіаЬИзк-
тепі, паїигаї /аііиге. Кіеу, Роїііукіау ІЛсгаіпі РиЬІіїЬегв, 1983,

рр. 201.

791

ІМЕННИМ ПОКАЖЧИК

Абрагамович Андрій, о., студит, 108

Агафагангел, сп. РПЦ, 546, 547

Адамкович Антоній, о., 369

Айнштайн, 703, 704

Аквінський Тома, 694, 699

Амман, А. М., о., 777

Андрашко, 307

Андрейчук Петро, о., 108

Андреотті Юлій, 27, 28

Андропов Юрій, 523, 531, 557, 559, 560

Антоненко, 609

Антоненко П.З., 509, 510, 517-521
Антоній, правосл. єп., 403

Антоній, єп. РПЦ, див. Пельвецький Антоній, о.
Антонович Є_вген, о., 108
Анчевський Иосиф, о., 733
Аристотель, 694, 703

Бабенко, 563, 565-575
Бабій Володимир, о., 108
Бабус, 613

Базяк, львівський архиєп. лат. обр., 332, 333

Бажанський Михайло, 1 1

Балагурах Володимир Г., о., ЧСВВ, 108

Балан Іван, єп. Рум. ГКЦ, 350

Бандера Андрій, о., 108

Барагура В., 782

Баран С., 77

Бараник Северіян, о., ЧСВВ, 109, 179

Барвінський Василь, 393, 459

Барда Фр., польськ. єп., 327, 335, 343, 348

Барладяну, 554

Батьо Поланя, о., 109

Бачинський Д., о., 109

Бачинський Даниїл, о., 109

Бачинський Даниїл Даниілович, о., 109

Бахталовський, о., 686, 688, 689

Бахталовський Корнель, о., 109

793

Бахталовський Роман, о., 87, 88
Бахталовський С.., о., 777
Бейліс, 749

Белей Василь, о., 62, 109
Бенш, кс., 341
Бердник Олесь, 573, 762
Береза, 443

Березний Андрій, о., 109
Берест Роман М., о., 110
Берія Лаврентій, 503, 505, 509, 513
Беца, о., 81

Бєлов Юрій, 539, 544, 567
Бєлявська, 323
Бєляєв В., 780, 791
Бєрут, 418

Биковець Олександер, о., 11
Бистрицький Станіслав, 671
Бібіков, 518
Бігун Іван, о., 358
Білик Олексій, о., 69, 110, 240
Білик Роман Я., о., 110
Білинський Леонтій С., о., 1 10
Біскайкін, 537

Блажейовський Дмитро, о., д-р, 11, 57
Блонарович Михайло, о., 1 10, 180
Бобак Микола, о., д-р, 85, 355
Бобик Михайло, о., ПО
Бобіта Михайло, о., 110
Боболя Андрій, о., 398
Бобрецький Євтимій, о., ЧСВВ, 110
Богачевський Теодор, о., 110
Богданас, 541, 542
Божейко Роман, о., 111
Бойко А., 534, 535
Бойчук Авксентій, о., д-р, 111
Бокотей Степан, о., 111
Боліновський Василь, о., 111
Бомбова Єва, 368
Бондар Роман Й., 555, 560
Бондаренко, 543
Бордун А.І., 611

Борецький Ісидор, єп. УКЦ, 277
Бориславський Микола, о., 111
Борисяк Діонісій, о., студит, 111
Боровой Віталій, о., свящ. РПЦ, 412
Босіков Євген, нікополіт. єп., 743
Босе Давид Я., 542, 543
Боцюрків Богдан, Р., 11, 782
Боцян Йосиф, єп. УКЦ, 381
Бочковська Є., 563, 564

794

Боярський Омелян, о., 111

Бреві Джованні, о., італ. свящ., 83, 465, 782

Брежнєв Леонід, 538, 564, 568

Бриковскі Ришард, 640

Бродій Андрій, 307

Броницький В.У., 615

Броніслав, кс., 457

Будзінський Григорій Г., о., студит, 9,67, 83, 84, 96-99, 112, 239,
499-501, 507, 511, 513, 517, 522, 651, 652, 654, 656, 665, 783
Будка Микита, єп. УКЦ, 55, 60, 65, 69, 81, 103, 205, 223, 226, 227,
239, 240, 242, 261-263, 286, 709
Бузалка, чехо-слов. єп., 370
Буйняк Юрій, о., 369
Букович Д., 790
Буковінські, кс., 456
Буковський, 545

Букатко Гавриїл, архиєп. УКЦ, 277
Булат Іван, о., 111

Булик Полікарп П., о., ЧСВВ, 111, 179
Булов, 638
Булянда, о., 335

Бурнадз Микола Л., о., 112, 180

Буткевич Неля, М„ 558, 561-563, 565-575

Бутова Єлена, 538

Буть Юзеф К„ 540, 541, 555

Бучацький В а о., 112

Бучинський Иосиф, о., 112

Бучко Іван, архиєп. УКЦ, 49, 277, 684

Ваврик М., о., 777
Вайда М„ 783
Валерія, с., 85

Валій Іван, пряшівський єп., 354
Вальницький Іван, о., 112
Вапрович Степан, о., 112
Варлаам, єп. РПЦ, 77, 314
Василишин Петро, о., 86, 686
Василик, єп. УКЦ, 94, 717
Василик Володимир, 87, 685
Василина Роман, 90
Василів Степан, о., 112
Василькевич Мокій, о., 112, 334
Васько Петро, о., 112
Великий А.Г., о., ЧСВВ, 777
Величко Михайло, о., 113
Величковська Варвара, 436
Величковська Емілія, див. Емілія, с.

Величковський Василь В., єп УКЦ, 85-89, 103, 423, 425, 438, 634,
686-688, 777, 783, 784
Венгринович, о., 336

795

Венгринович Володимир, о., 113
Венгринович Омелян, о., 75
Венгринович Орест, о., 113
Венгринович Степан, о., 113
Веніямін, митр. РПЦ, 71
Вепрук-Вепрович, о., 113
Вербицький, 561

Вербовецький Василь, о., 113, 180

Вербящук Степан, о., 113

Вергун Петро, о., д-р, 113, 181, 182, 242, 440

Верховинець М., 777

Веселий Володимир, о., 114

Вехтер, 263

Вишинський Андрій, 79
Війтович Яків, о., 114
Віктор, о., див. Котів Іван, о.

Віллєбрандс Ян., кард., 85, 88, 412, 413

Вінницький Ілля, 599

Вінницький Михайло, о., 114, 591-610

Вінницький Орест, 598, 607

Вінс Петро, 559

Вінченцо Бернардо, о., 93, 723

Віталій^ієромон., 216

Вічай, Иосиф А„ 576, 577

Вовк Анатоль, 1 1

Вовк Петро, о., 1 14

Власій, бр., студит, 114

Возний, 534

Возняк Євген, о., 114

Войташко, чехо-словацький єп., 370

Войтович Петро, о., 114

Войтович Петро, 11

Волинець Михайло, о., 114

Володимир Великий, князь, 515, 522, 709, 713

Володій Анатолій, 534, 544

Волосенко, 534

Волосянко Микола, о., 86, 686

Волошин Августин, о. д-р, 70, 71, 98, 115, 183, 779, 785

Волошин Микола, о., 115

Волянович Петро, о., 115

Вольф Юхим, 442, 447, 783

Воробій Михайло, о., 115

Воробкевич Лев, о., 115

Вороновський Иосиф, о., 86, 686

Воронцов Єлевтерій, архиєп. РПЦ, див. Єлевтерій, архиєп. РПЦ
Брана Алойс, о„ 354, 355, 365-367
Враніцький Олег, О., 555

Гавриляк Г., 90
Гавришкевич Ілля, о., 115

796

Гайдош А., 790
Гайдук Іван, о., 116
Гайдукевич Володимир, о., 324
Гадай Ярослав, 69, 99, 239, 609, 791
Галаневич, о., 720
Галій Василь, о., 116
Галькевич Тадей, о., 116
Гамерський, 328
Ганицький Іван, о., 116
Ганнуся, 84

Ганушевський Михайло, о., 116, 183

Гарасовський Андрій, 11

Гаррер Карло, 449

Гащак Михайло, о., 116, 322, 326

Гегельський, о., 730

Геґель, 703

Герич Ю., 254, 258

Герман, о., студит, 116

Германюк Максим, митр. УКЦ, 11, 277

Герцен А. І., 749

Гіммлер Г., 65

Гірка Іван, о., 87

Гірняк Йосиф, о., 116, 181, 463, 464

Гітлер, 516, 695

Гладилович Іван, 393

Глинка Лев, о., д-р, 117

Глібовицький Теофіль, о., 117

Глукар Маргарита, див. Тереля Маргарита

Гльонд, польськ. кард., 76, 324, 325, 328-330, 336, 338, 339, 341,
347

Гнида, 593, 602
Гнус М., 617

Годунько Йосиф, о., 117, 240
Гоза Андрій, о., 117, 343
Г олдош Ладіслав, 79
Голинський Антін, о., 117, 182
Головацький Родіон, о., д-р, ЧСВВ, 11
Головач Микола, о., 117
Голодний М.О., 790
Голоскевич Г., 10

Гонко Василь, єн. УКЦ, 55, 77, 82, 85-87, 91, 104, 242, 351-353,
356, 362, 365, 368-370, 372, 783, 784
Горадчук, о., 90
Гербовий Володимир, 538
Гординський Святослав, 640
Гординський Юліян, о., 117
Горинь, 662
Горін Євстахій, о., 118
Горняк Августин, єп. УКЦ, 278
Горняткевич Іван, о., 118

797

Городецький І., 777

Городецький Петро, о., 86-88, 117, 684, 686,688

Городиський Іван, о., ЧСВВ, 117

Горська Алла, 559

Горюн, 443, 503

Госу Юлій, єп. Рум. ГКЦ, 350

Готра Іриней, о., ЧСВВ, 118, 377, 380, 449

Гошко Юрій, о., 118

Граб Степан, о., д-р, 118, 185, 329, 330, 333

Грабар А., 307

Грабець Роман, о., 118

Грабовська А., 790

Градюк Віталій В., о., ЧСВВ, 65, 118

Гранківський Юліян, о., 119

Гребенях Ярослав, о., 119

Грень Михайло, о., 119

Гривніна, 567

Григоренко Петро М., ген., 560, 573
Григор’єв І.М., 61 1
Григорієв Ю.М., 790
Григорій XIII, папа, 770
Григорович Степан, о., 119

Гриник Василь, о„ 76, 91, 119, 241, 242, 245, 253, 321, 346-348, 417,
420, 676, 777, 783
Гриник Микола, о., д-р, 119
Гринцишин, о., 730

Гринчишин Михайло, єп. УКЦ, ЧНІ, 11, 783

Гринчук Славцьо, 716

Гриняк, о., 730

Гриньох Іван, о., д-р, 783

Грицай Йосиф, о., 119

Грицеляк Микола, о., 86, 119, 242, 686

Грицик Партеній, о., студит, 120

Громов, рад. ген., 537

Гуза Олексій, о., 120

Гузар Любомир, о. д-р, архим., студит, 6, 11, 20, 94, 758

Гузар Ярослав, 636

Гук Михайло, о., 120

Гупак В.П., 556, 560

Гура Ярослав С., о., 120, 326, 335

Гурка (Боса) Ганна, 715

Гусак Ґустав, 79, 86

Гучко Василь, о., 120

Гучко Іван, 76

Гучко Панкратій, о., 76, 80, 120

Ґабро Ярослав, єп. УКЦ, 277
Ґайсенберґ, 703
Ґалянт Микола, о., 62, 120
Ґарліні, 635

798

Ґастарі, 635
Ґете, 394

Ґлемп Юзеф, польськ. кард., 96, 673, 680

Ґойдич Павло, єп. УКЦ, 55, 80-82, 84-86, 104, 242, 318, 351-360,
362-365, 369, 370
Ґорчинський Омелян, о., 120
Ґорчинський Ростислав І., о., 120
Ґоцманов, 632
Ґрегем Біллі, 657
Ґробауер Франц, 385, 389, 783
Ґуль Петро, о., 120
Ґультіновіч Г. польськ. архиєп., 677
Ґуньовський Олекса, о., 121, 182
Ґурґула Анатолій, о., 94, 121, 466, 763
Ґусєв Сергій В., 633

Дакерс, 549

Дам’янович Петро, о., 121, 295

Даниленко С.Т., 790, 791

Данилків Іван, о., 121

Данило, галицький король, 327

Данилович Степан, о., 121, 295, 298

Дайте, 543, 694

Дацько Константин, о., 121

Де Вохт, о., 65, 239

Дейнека Микола, о., 86, 686

Демко Михайло, 307

Демчук Володимир, о., 121

Дем’янчук Іван, о., 68, 121

Денько Микола, о., д-р, 76, 325, 342

Деремашко, 71, 246, 248

Дехтєрєв Олексій, єп. РПЦ, 80, 82

Димікіс, о., 378

Дідух Іван, о., 121

Діоклетіян, 532

Діонисій, 6р., студит, 122

Діонісій, о„ 96, 651, 652, 665

Дзерович Ю., о., 62

Дзуровчик Михайло, о., 121

Дзюбина Степан, о., 121, 336

Дзюбинська Марія, 593, 596, 605

Дзюрбан (Дзюбай), 685

Дзямко Михайло М., 576, 577, 659

Дорашай В.М., 61 1

Дороцький Михайло, о., 122

Дочило Мирон, о., 122

Дорош, 728

Достоєвський, 694

Дмитраш І., о., 69

Дмитренко Софрон, о., 122

799

Дмитру* К., 790, 791
Добрецова В. В., 790
Добрит Станіслав, о., 70
Добричев В., 790
Добрянський Микола, о., 122
Добрянський Михайло, 783
Добрянський-Нісевич М., о., 122
Домаґала, кс., 340
Домінік, св., 775
Доротея, с., 333
Достоєвський, 694
Дребітко Діонізій Д., о., 122
Дубанич Михайло, М., 577
Дубик Мирія, с., 84
Дубчек Олександер, 86, 88, 352
Дулишкович Віктор, о., 122, 183
Дуда Ольга, 715
Дурдела Омелян, о., 122
Дурневич Федір, о., 122, 295
Дуткевич Євген, о., 264
Духевич, кс., 336
Дюк, 516, 521
Дюришин М., 80
Дяк Василь, о., 122, 329
Дятлов, 535

Егрешій Іван, о., 295, 298
Емілія, с., 437

Євлампієв В. В., 790

Євсеєв, 539

Євтушенко, 499, 500

Єгрешія Іван, о., 123

Єлевтерій, архиєп. РПЦ, 78, 79, 81

Єлеш Корнило, о., 123, 295

Єремеєва, 537

Єсип Роман, С„ о„ 93, 95, 96, 139, 611-613, 719, 727

Жарецький Олексій, о., 456-458
Жарченко, 60, 213
Ждан Іван, о., 123, 183
Желтвай Юліян, о., 123
Желудков С., 620
Жердеєв Н.І., 615
Жіґродський, кс., 377
Жолубако М.В., 611
Жук Віталій, 540, 542
Жук Михайло, о., 123
Жуківський Михайло, кс., 123
Жуковський Аркадій, 778

800

Жупанський Павло, о., ЧСВВ, 123

Заверуха Іван, о., 123
Заворотнюк Михайло, о., 123
Задворняк Петро, о., 123
Закс Валерія, 564, 565
Запашний Юрій, 536, 538
Зарицький Олексій, о., 124
Затік’ян Степан, 538
Заяць Микола, о., 123
Зезенєєв Альберт Л., 555
Зеленєв Лев, 544
Земляцький Микола, о., 124
Зінкевич Надія, 11
Зінченко, 684
Злупко Андрій, о.,

Зомборі Микола, о., 124
Зятик Іван, о., ЧНІ, 124

Іван XXIII, папа, 26, 27, 32, 103, 410-413

Іванник Тарас, 593, 594, 596, 604, 605

Іванник Юрій, 593, 594, 596, 604, 605

Іванов, 504

Іванчо Віктор, о., 124

Іванчо Юліян, о., 124

Іванчук Микола, о., 124

Івасюк Володимир, 563, 658

Іваськевич, о., ЧНІ, 124

Ігнатій, о., див. Солтис Ігнатій, о.

Іздрик Андрій, о., 124
Ільків Микола, о., 124
Ільницький А., о., 303
Ільницький, о., 125
Ім’яков, 569
Інокентій IV, папа, 327
Іоан, митр. РПЦ, 503
Іщак Андрій, о., д-р, 125, 203

Йоан XXIII, папа, див. Іван XXIII, папа

Йоан (Соколов), митр. РПЦ, 73, 74, 257, 258, 273

Йосиф, ієромон., 216

Йосифа, с., студитка, 125

Йоташ Маріян, о., ЧСВВ, 125

Кабанова О.О., 544, 591
Кабацій Р„ о„ 303

Каваців Василь М., о., 95, 96, 125, 611-613, 615
Каваців Йосафат, о., 93, 718
Кавунніков, 563, 564
Каєтанович Діонисій, о., 66, 70

801

Казновський Антін, о., 125, 184
Каленюк Зенон А., о., 125
Каленюк Омелян, о., 125
Калинюк, о., 326
Калужняцький Орест, о., 126
Калядін, 462
Кальвін Жан, 772

Камінський Иосафат Йосиф, о., ЧСВВ, 126

Камінський Тадей, о., 126

Кант, 694, 703

Кантонінська С.М., 591

Капустін, 563, 565-575

Караванський Святослав, 539

Кармазин-Каковський В., 778

Кароль Євген, о., 126

Карпатський С., 783

Карпінський Олександер, 636

Карпов, 297

Картер Джіммі, 568, 569, 660, 754

Карцуб Андрій, о., 126

Катерина II, цариця, 749

Катруся, с., 437

Качмарук Антін, 636

Каширін, 533

Кашуба Маріян, о., 126

Кашуба М.В., 790

Квапінський Віктор, о., 70

Кебуз Іван, о., 126

Керенський, 379, 380

Керничний Павло П., о., д-р, ЧСВВ, 126

Кипріян Іван, о., 127, 461-463

Кирилюк Л., 790

Кисілевський Даниіл В., о., 127

Кілікія, патр., 740

Кладочний Йосиф, о., д-р, 65

Кливак Ілля, о., 127

Климишин Микола, 11

Кліцан Казимир, о., 127

Кліщ Михайло, о., 127, 542, 544

Клок фон, 442

Ключик Антін, о., ЧСВВ, 127
Кнейчук Ярослав, о., 127
Кнєж Осип, о., 369
Книш Степан, о., 127
Княжинський Антін, 439, 441, 783

Кобрин Василь, 91, 97, 98, 608, 610, 616, 617, 638, 639, 654, 656

Ковалик Зенон, о., 127, 184

Ковалюк Тимотей, о., 127

Ковальський, о., 240

Ковальський Олександер, о., 127

802

Ковальчук І.М., 560
Ковачовичова-Пушкарьова Б., 778
Коверко Максиміліян, о., 128
Ковтюк Теодор, о., 128
Когут Маркіян, о., ЧСВВ, 128
Когутич Теодор, о., 128
Когутяк Юрій Ю., о., ЧСВВ, 128, 184
Козак Михайло, о., 128
Козицький П., о., 88
Козловський Василь, о., 128
Колакович Т., о., 80
Колтонюк Мирон, о., 128
Колянковський Олексій, о., 128
Комар Степан, о., 129, 185
Комаринський Василь, о., 129
Комедат Володя, 444, 445
Кондратович Іриней, о., 80
Конкольовський Степан, о., 68, 129
Конрад Микола, о., д-р, 129, 203
Констатинопольський Патріярх, 74
Конюшко Володимир, о., 129
Копистянський Степан, о., 68, 129
Кордуба Мирон, о., 129
Кордуба Петро О., о., 129
Корниляк Платон, єп. УКЦ, 11, 277
Короленко В.Г., 749
Королюк Степан, о., 129
Король Євген В., о., 129
Король Карло, о., 337
Корчак В., 568
Корякін Н.Я., 615
Корятович Федір, кн., 317
Косович Микола, о., 129
Костельних Богдан, 64

Костельних Гарвиіл, о., д-р, 64, 67, 69, 70, 74, 77, 79, 239, 241,
248-250, 254, 256-260, 262, 264, 269, 270, 272, 301, 303, 314, 347,
502-504, 509, 518, 750
Костишин Володимир, о., 129
Кот І., о., 778
Котик Євген І., о., 129
Котик Іван, о., 67, 130, 239, 455
Котис Омелян, о., 130
Котів Іван, о., 67, 130, 239, 455
Котов Леонид, 542

Коциловський Йосафат, єп. УКЦ, 55, 65, 72, 75, 78, 98, 105, 241,
242, 286, 325, 328, 330-334, 344, 417-420, 709, 778
Кравець В., 688, 689
Кравчук Л.М., 96

Красівський Зіновій, 539, 541, 544, 567, 572
Кривий Іван М., о., 90, 130

803

Кривуцький Павло, 636
Крив’як Я., 784
Криницький Юліян, о., 130
Криса Йосиф, о., 130
Крупа Б.М., 591
Крупа Сильвестер, о., 130
Круть, 537

Круцько Андрій, о., 131

Крючков, 541

Кубаєвич Дмитро, о., 131

Кудла, кс., 343

Кудрик Борис, 393

Кудрявцев Євген, 542

Кузик Дарія, 1 1

Кузич Іван, о., д-р, 131, 242

Кукобака Михайло, 543

Кулик Василь, о., 131

Кулинич Володимир, 596, 605

Кулинич Ольга, 593, 596, 605

Культицький Мілентій П., 671

Кульчицький Володимир, 537

Куницький, о., 240

Куницький Йосиф, о., 131

Куницький_Леонтій, о., д-р, 131

Кунцевич Йосафат, полоцький архиєп., 398

Купина Іван, о., 131

Куроедов В. А., 791

Курчаба Филимон, о., 86, 686

Кучеренко Надежда, 565

Кушаковський Ігор Н., 541

Кушпіт Микола, о., 131

Лаба Василь, о., д-р, 778
Лабецький Маріян, о., 131
Лазарук Ярослав, о., 132

Лакота Григорій, єп. УКЦ, 55, 65, 75, 82, 105, 169, 242, 286, 325,
330, 331,473, 474, 709
Лев В., 779
Левицький Іван, 59
Левицький Марко, 11
Левицький Роман, о., 132
Левицький Ярослав, 248
Левітан, 446

Левітін-Краснов Анатолій Е., 748
Левкіпер Яша, 444, 445
Леґеза Євген, о., 132
Леґеза Петро, о., 132
Леґеза Степан, о., 132
Лемішка Лідія, 1 1
Леміщук Йосиф, о., 132

804

Лемцьо Володимир, о., 132

Денець, о., 68

Ленін Володимир, 636, 686

Ленцик Василь, 11, 784

Леоні П’єтро, о., 384, 385, 439, 784

Леонтьєва Єлена, 544

Лепкий Віссаріон, о., студит, 132

Лесів Ярослав, 537

Лиско Володимир, о., д-р, 132, 186

Лиско Роман, о., 132, 186

Лисняк Марія М., с., 132, 186

Лисько Ярослав, о., 132

Лициняк Василь, о., 335, 336

Ліґорій Альфонс, 775

Лінтур Петро, 73, 295, 296, ЗОЇ, 304

Лісовський Йосиф, 335

Ліськевич Микола, о., 132

Літвінов, 544_

Ліщинський Йосиф, о., 132
Лобора, 638

Лом- Лопата Іван Ф., 543
Ломоносов, 694
Лончина Василь, о., 133, 187
Лопадчак І., о., 86, 686
Лостен Василь, єп. УКЦ, 11
Лужницький Григор, 778
Лукасевич Денис, о., 133
Лунц Роман Д., 555, 566
Луцик Порфірій, о., ЧСВВ, 133
Луцький Михайло, о., 133
Лучків Іван, о., 133

Лучинський Йосиф, о., ЧСВВ, 133, 186

Любачівський Мирослав І., кард.. Верх, архиєп. і митр. УКЦ, 6,
11,43,46,283,289
Любович Іван, о., 133
Люксембург Роза, 560
Лютак Маріян М., о., ЧСВВ, 133
Лютер Мартин, 773
Лютий Микола, о., 134

Лятишевський Іван, єп. УКЦ, 55, 69, 83, 106, 170, 240, 242, 243,
261-263, 286, 405, 709
Ляшко, 635
Львівський, 784
Львов, кн., 380
Льойоля Ігнатій, 771

Мазяр, 333
Мазяр Петро, о., 134
Майєр Ганс, 97, 657

Макарій (Оксюк), митр. РПЦ, 69, 70, 74, 77, 80, 81, 241, 257, 314

805

Максименко Зоя Я., 563-565
Максимець Володимир, о., д-р, 134
Максимів Олександер, 587
Максимова Галина, 587
Маланчук Володимир, єп. УКЦ, 277
Маланчук В.Ю., 790
Малиновський Анатоль, о., 134
Малиновський Олександер, о., 324
Малишевський, 685
Малкін А.І., 616
Малльоне А., 62, 63
Мандзик Степан, о., 134
Малявський, 516
Малярчик Олексій, о., 134
Мальчинський Олександер, о., 134
Марґич Христофор М., о., 134
Марина Юстиніян, патр. Рум. ПЦ, 349
Марко, ієромон., див Амман, А.М., о.

Маркс, 662, 752
Маринович Микола, 554
Мармаш Володимир, о., 135
Мартин, о., студит, 135
Мартинець Йосиф, єп. УКЦ, 277
Мартиняк Іван, о., 680
Марусин Мирослав, архиєп. УКЦ, 11
Матвієйко Василь, о., 135
Матейко Іван, о., 135
Матейча Юрій, о., 135
Матичак Михайло, о., 135
Матковський В., о., 86
Матусевич Микола, 554
Матушкин, 594, 603
Мах, 370
Махаєв Єлім, 541
Мацієвич Олександер, о., 335
Масюк Микола, о., 135
Мацьків Володимир, о., 335
Медведєв, 535
Мекелита Петро, о., 135
Мелик-Пашаєва Н.М., 616
Мелимуха Юрій, о., 135
Мелешко, 684

Мельник Михайло, о., (згодом єп. РПЦ), 69, 73, 74, 79, 241, 259,
269, 270

Мельничин Андрій, о., 135
Мельничин Микола, о., 136
Мельничук Петро, о., 778
Менцінський Юрій, о., 136
Мехліс, Л.З., рад. ген, 66, 73, 291, 298, 299
Мешко Оксана, 559

806

Мигаль Тарас, 511

Мигович 1. 1., 790

Микитюк Лука В., о., 136

Миколай, митр. РПЦ, 71, 91

Микола І„ рос. цар, 398, 401, 502, 517, 749, 750

Микула Михайло, о., 136, 295

Микулович Володимир, о., 136

Михайленко Ганна, 94

Михайлишин Ганна, 715

Михайлишин Михайло, 715

Михайлов В. І., 611

Мікель-Анджело, 694

Мілєк Кароль, кс., д-р, 338, 339, 342

Мілюков, 380

Міня І., о., 303

Мішкольцій Тіберій, о., 136

Могила Петро, київськ. митр., 31, 32

Мокрівський Матвій, о., 136

Молодовець Микола, о., 136

Молотов В„ 71, 199, 259

Мондик Антоній, о., протоігум., ЧСВВ, 76, 136, 310

Мондій М., о., 303

Мономах Володимир, князь, 26

Мороз Валентин, 764

Москаль Роберт, єп. УКЦ, 11

Мриглод Петро, о., 136

Музика, 684

Музичка Іван, о., д-р, 472, 778
Мураній І., о., 137
Мураній Микола, о., 92, 137, 187
Мухнацький Яків, о., 137
Мчедлов М.П., 791
Мягкий Юліян, о., 137
Мячін Микола 3., 634

Набережний Іван, о., 188, 189, 784

Навроцька Романа, 1 1

Нагаєвський І., о., д-р, 778

Нагурський Я., 784

Назарко І., о., 778

Назаров, 426

Наливайко, 559

Некледа, 565

Нерущев Н.Ф., 616

Нерцесов Степан А., 634

Нестор, єп. РПЦ, 72, 74, 76, 304, 314

Нємцанович Антоній, о., екзарх, 60, 63, 201, 203, 209

Николай, о., 547

Нищий Євген, о., ЧСВВ, 137

Німий Василь, о., 137, 190

807

Німилович Дмитро, о., 137

Німилович Теодор, о., 137

Нісевич Микола, о., 137

Новак Йосиф, о., 137

Новак Стефан, пряш. сп., 354

Новіцький Е., кс., 339, 340

Новосад Володимир, 594, 603

Новосад Ганна Р„ 592-595, 598, 599, 601-604

Новосад Іван, о., 62

Новосад Марія Ю., 594, 603

Нурійський Бенедикт, 770

Нярадій Діонисій, крижев. сп., 354

Обрубов, 538

Овсянко, о., див. Волосянко Микола, о.

Овчаренко, 635

Огієнко Іларійон, митр. УГПЦ, 778
О’Коннел, 448

Олександер, молд. госп., 327
Олексадр І, рос. цар, 749
Олександр III, рос. цар, 502, 749

Олексій, патр. РПЦ, 68-70, 74, 76, 77, 81, 240, 241, 273, 287, 305,
349, 361, 420, 503, 515, 663, 736
Олександрович, о., 62
Олексюк М.М., 790
Олеяр Полікарп, о., ЧСВВ, 138, 187
Оліярник Ганна, 715
Ондрушко Франциск, 362, 367
Онуферко Теодосія, 140
Оренчук Ілля, о., 138, 187
Оришкевич, о., 88, 687
Орищук, о., ЧНІ, 138
Орлов Юрій, 573
Орос Петро, о., 81, 138, 189
Ортинський Іван, о., 723
Ортутай Євген, о„ 138, 295, 198, 303
Ортутай Степан, о., 138
Осадца Аполінарій, о., 138
Осадца Михайло, о., 138
Осип Роман, о., див. Єсип Роман
Осіпова Лідія, 565
Осташевський Йосиф, о., 139, 784
Осташевський Роман, 784
Ощипко Василь, о., 139, 189

Павло VI, папа, 32-34, 91, 94, 350, 553, 562, 756, 763
Павлик П., о., д-р, 784

Павло Іван II, папа, 97, 283, 586, 660, 672, 673, 677, 680, 710
Пайташ Володимир, 340
Пакош Антін, о., 139, 343

808

Паліїв, 336

Палявський Ю., 97

Пальце Маргарита Ф., 555

Панкратов А.С., 791

Панчишин Павло П., о., ЧСВВ, 139

Панчук Григорій, 11

Пап, о., 81

Партеній, бр., студит, 139
Пасіка Долин, 671
Пасіка Іван, о., 139
Пасіка Олена, 671
Паславський, о., 326
Паславський Михайло, о., 140
Пастух Петро, о., 140
Пасулька Євген, о., 140, 295, 298
Патрило І., 778
Паукштіс, о., 457
Пацула Ісаак К., 632
Пачеллі, див. Пій XII, папа

Пекар Атанасій, о., д-р, ЧСВВ, 11, 212, 448, 778, 784

Пелех, о., 87, 685

Пелех Модест, о., ЧСВВ, 140

Пельвецький Антоній, о. (згодом єп. РПЦ), 69, 73, 74, 77, 241,
257, 259, 269, 270, 314
Пельман, 444-446
Перхач Андрій, о., 140
Петерс Й., о., 783
Петляков П.А., 790

Петраш-Січко Стефанія, див. Січко-Петраш Стефанія

Петрик Євген, о., 140

Петро І, рос. цар, 655, 659

Петров І.Ю., рад. ген., 66, 73, 298, 299

Пиріжок Петро, о., 86, 87, 685, 686

Пій X, папа, 102, 201, 212

Пій XI, папа, 288

Пій XII, папа, 10, 62, 64, 72, 82, 83, 203, 204, 240, 275, 281, 283,
286, 289, 324, 325, 410, 465, 709, 733, 739, 747, 755, 777
Пімен, патр. РПЦ, 624
Платонов, 534
Плахотнюк, 569
Плахта Михайло, о., 140
Плєшков, 539
Плющ Леонід 1., 558, 569
Полянський Іван, о., 343
Попель, о., 337
Попович Василь, о., 141, 191
Попович Дмитро, о., 141, 295, 298
Попович І., о., 303
Породко Володимир, о., 141
Поточняк Антін, о., 141

809

Похіл Василь, о., 141
Прашко Іван, єп. УКЦ, 11, 277
Пребуш, 561
Прийма Мирон, о., 141
Притуляк Микола, о., 141
Прихода Василь, 421, 422, 784
Прокопів Володимир, о., 90
Прокопчук Іван, о., 141
Процюк Григорій, о., д-р, 65
Проць Йосиф, о., 142, 191
Пряшівчанин, 784
Пужак Володимир, о., 142
Пунько Олександер, о., 77
Пушкар І., 778
Пушкаш Василь, о., 142
П’ясецький Микола, о., 142

Радиґін А., 538
Райх Йосиф, о., 142
Ратич, о., 251, 428, 689
Ратич Степан, о., 142
Рафаель, 694

Рахлецький Микола, о., 142, 193
Решетило Роман, о., д-р, 142, 242
Решетило Степан С., о., ЧСВВ,

Романюк Йосафат, о., 680
Ридош Володимир, о., 143
Ріббентроп, 199
Ріпецький, о., 321
Рішка, 546

Роборецький Андрей, еп. УКЦ, 277
Рогатинський Йосафат, о., ЧСВВ, 143
Родич П.І., 616
Розбіцький, 549

Розумійко Макарій, о., ЧСВВ, 143, 449, 450

Ройкович М., о., 369

Романишин П., о., 779

Романович Ірина Т., 555, 560

Романовський Володимир, о., 143

Романюк Василь, о., 619, 623

Романюк П.О., 611

Ромжа Антоній, о., 143

Ромжа Нестор, о., 143

Ромжа Теодор, єп. УКЦ, 55, 65, 66, 68, 70, 71, 73, 75-78, 106, 171,
172, 242, 292, 294, 296-300, 302-309, 311-319, 778, 784
Ромоскано Казимир, о., 70
Росович Володимир, див. Галан Ярослав
Руданський Степан, 517, 518
Руденко Микола, 554, 558-560, 567, 573
Рудницька Мілена, 385, 779

810

Рудницький М., 790

Рудь Степан, о., 143

Ружицький, о., 257, 314

Русин Петро, 537, 538

Русинко Атаназій, о., 143

Русинко Микола, о., 143, 295, 298

Рутський Веніямин, київськ. митр., 31, 32, 38

Ручу Олександер, еп. Рум. ГКЦ, 350

Сабо А., о., 143

Сабо Иосиф, о., 144

Сабов Теофан, о., ігум., 66, 294

Сабол Севастіян, о., ЧСВВ, 80, 350, 361, 779, 785

Сава, єп. РПЦ, 659

Саварин Ніль, єп. УКЦ, 277

Савка, о., 335

Савчин Маркіян, о., ЧСВВ, 144

Садовський Володимир, о., 144

Сазонов, 545, 556

Сампара Степан, о., д-р, 144

Саннікова Олена, 96, 97, 579, 581, 582, 586, 589

Саноцький Петро, о., д-р, 144

Сапеляк Андрій, єп. УКЦ, 277

Сапіга, польськ. кард. , 323, 329, 330, 335

Сас-Жураковський Мирон, о., 144

Сатмарій Іван, о., ігум., 76, 310

Сас-Кревда, 785

Сарохман Ольга, 593, 594, 596, 604, 605
Сарохман Наталія, 593-596, 604, 605
Сафронова Н.О., 790

Сахаров Андрей, ак., 93, 94, 570, 572-574, 752

Свйонтек, кс., 336, 337

Сеґеді Йоаким, єп. УКЦ, 278

Сейфутдінов Алімх, 536

Семашко Й., єп. РПЦ, 502

Сембай Тимотей, о., 144

Сембратович Анатолій, о., 144

Семенюк Микола, о., 144, 192

Семенюк Роман, 538

Семків Богдан, о., 144

Семчишин Михайло, о., 144

Сенета Діонізій, о., д-р, 145, 326

Сенета Іван, о., 145

Сениця П., 785

Середа, 561

Сеньковський Яким І., о., ЧСВВ, 145, 193
Сергій, єп. РПЦ, 77, 314
Серединський Теодор, о., 321
Сємацький, о., 379
Сивак Григорій, о., 145

811

Сивак Порфірій П., о., 145

Сидорчук І. А., 539

Синишин М., 90

Сідий Іван Т„ о., ЧСВВ, 145

Сільвай І., о., 137

Сільвай Костянтин, о., 145

Сільвестріні Ахільо, о., 753, 755

Сімончик, 508, 510, 512

Сітко, 594, 602

Сірецький Антін, о., 145

Січинський В., 779

Січко Василь, 658

Січко Володимир, 658

Січко-Петраш Стефанія, 96, 651, 652, 665

Січко Петро, 658, 659, 662

Сіяк, о., 145

Скиба Теофан І., о., 145, 303
Склепкович Василь, о., 145
Скобельський Андрій, о., 146
Скоробогатий Іван, о., 146
Скрутень Володимир, о., 146
Сливка Ю.Ю., 790
Сліпа Анастасія, 204

Сліпий Йосиф, кард. і патр. УКЦ, 5, 6, 9, 21, 28, 42, 44, 45, 55, 60,
62, 64-67, 69, 78, 83-85, 90, 91, 99, 102, 104, 119, 125, 137, 140,
201-205, 209, 223, 237-243, 246, 254, 261-263, 276, 279, 281, 283,
286, 377, 381, 382, 384-397, 399-405, 409-413, 440, 456, 457, 467,
469, 473, 480, 481, 485, 504, 518, 680, 709, 710, 714, 723, 726,
750-752, 754, 758, 766, 778, 779, 784, 785
Сліпий Роман, 22
Слічний Іван, В., 548, 555
Слонський Юліян, о., 146
Слюзар Володимир Є., о., 146
Слюсарчик Адам, о., д-р, 146
Смаль, о., 88, 687
Смірнов, 544
Собко, 547, 548
Сов’як Ярослав, о., 146
Смоктій І. А., 617
Снєсаренко, 535
Согор Лев, о., 146
Сокол Іван, о., 90
Соколян, о., 90

Солженіцин Олександер, 571, 753

Соловій Мелетій, о., 382, 779

Солтис Ігнатій, о., 96, 97, 146, 651, 652, 665

Сотенсков Б. В., 61 1

Сорокевич Іван, о., 147

Сорокін Микола, 563, 564

Спірін, 537, 538

812

Сталін Й„ 70, 74, 83, 267, 292, 293, 302, 328, 447, 571, 608 636, 663,
664

Станимир Василь, о., 147
Станиславський, 392, 405, 785

Стернюк В., о. (згодом єп. УКЦ), 86, 88, 425, 686, 722

Станкевич, 545, 556

Станканинець Антон, о., 147

Стеблецький С., 779

Степа, польськ. еп., 334-337

Стецьків, о., 335

Стойка Олександер, мукачівський єп. УКЦ, 305

Страатен ван Веренфрід, о., 766

Ступницький Іван, перем, єп., 327

Сулик Стефан, митр. УКЦ, 11

Сулятицький Михайло, о., 147

Сурґанов, 544

Сухий Володимир, о., 147

Сучу Іван, єп. Рум ГКЦ, 350

Сушко Володимир, 11

Сярок Станислав, о., д-р, 147

Табінський Петро, о., 147, 785
Тальце М.Ф., 566
Тарасов, 727

Тарновський Самуїл І., 440
Тарчевський, 533, 534
Татаринський Іван, о., 148
Твардовський Б., польськ. архиєп., 65
Теґза Микола, о., 148
Телеп Михайло, о., 148
Телішевський, 636

Теодорович Павло П., о., ЧСВВ, 148
Тереля Борис, 577, 659

Тереля Йосиф 9, 17, 91, 92, 96, 97, 98, 523, 533, 535, 536, 538, 539,
546, 549, 553, 556-559, 567, 568, 571, 572, 576-580, 583-589, 651-
655, 660, 662, 665, 756, 763
Тереля Маргарита, 549, 555
Тереля Мар’яна, 568, 577
Тереля Наталка, 541
Тереля Олена, 92, 545, 555, 557, 558, 576
Терешкун, Іван, о., 148
Тернопільський Володимир, о., 148, 785
Тиктор Григорій, о., 148
Тимкевич Олександер, о., 148
Тимко, 556
Тимощук, 548, 549
Тимчук Єроним, о., д-р, 148
Тихий Олексій, 554
Тілка, 544

Тіссеран Євген, кард., 64, 202-204, 209, 514

813

Тітов В., 544

Толстой Лев, 502, 518, 694
Томашек Франціє, чеськ. єп., 86
Третяк, о., 88, 687
Трешневський Роман, о., 148
Тронько, 635
Труш, о., 240
Труш Йосиф, о., 149
Тур В.В., 591

Туряниця Іван, 73, 296, 300, 304
Тюльпанов, 67, 73, 291, 293, 294, 297, 298, 300

Урбан VIII, папа, 226, 677

Фарміґа Маріян, о., 149
Федевич Ілля, о., 149
Феделеш Кирило, о., 149, 193
Федеркевич Ігнатій, о., 149
Федорах М., о., 90

Федорик Йосиф, сп. УКЦ, 55, 93, 106, 519, 521, 723

Федорищак Григорій, о., 149

Федорів Юрій, о., д-р, 778

Федорко Степан, о., 149

Федоров Леонід, о., 102

Федюк Януарій, о., студит, 149

Фезекаш Іван, о., 369

Фелес Іван, 545

Фенцик Ст., 303

Фіґоль Володимир, С., о., д-р, 149
Філарет, екзарх РПЦ, 16
Фінашин Микола П., 632
Фірлінґер Зденєк, 79, 361
Фіцалович Юліян, о., 150, 193
Фокін Олександр А., 555
Форд Джералд, 103

Френчу Валеріян Т., єп. Рум. ГКЦ, 350
Фургон Павло, 560

Хабаров, 565

Харина Володимир, о., 150
Хархаліс Євстахій, о., 150
Хиляк Євген, о., 335, 336
Хиляк Йосиф, о., 337

Хіра Олександер, єп. УКЦ, 55, 71, 93, 97, 106, 173, 174, 442-448,
783, 784

Хмара, 445, 446
Хмельовський Богдан, 327
Хмільовський Микола, о., 150

Ходченко П„ 70, 241, 265, 270, 271, 509, 512-514, 654, 663
Холодний Петро, 636

814

Хома Віктор, о., 150

Хома Іван, о., д-р, 202, 203, 472, 778, 785

Хомин Роман Р., о., студит, 150

Хомишин Григорій, сп. УКЦ, 55, 69, 76, 107, 116, 175, 240, 242,
261-263, 286, 421-423, 431, 473, 709, 778, 784
Хомяк М„ 785
Хорунжикевич В. І., 591
Храновський А. А., 606
Хрущов Микита С., 268

Царгородський, Патріярх, 273
Царьов, 544, 555
Царьова, 540

Цебровський Віктор, о., 150
Цегельський, о., 686

Цегельський Ігнатій К., о., д-р, 86, 88, 150

Цегельський Микола С., о., 151

Цегельський Михайло, о., 102

Цезар Юлій, 776

Цісарж Честір, 79

Цішек Волтер, 455

Цьох Й„ 509, 514, 516, 519

Чайковський Теофіль, о., 151, 194
Чаниж Теодор, о., 151

Чарнецький Микола, еп. УКЦ, 55, 60, 63, 65, 69, 83, 84, 107, 176,
177, 201, 203, 205, 209, 223, 239, 240, 242, 243, 261-263, 286, 385-
389, 393, 439-441, 474, 608, 709, 784
Чащина, 500
Чейпеш Іван, о., 151, 194
Чекай Іван, о., д-р, 151
Чемеринський Ярослав, о., 151
Чепіль Йосиф І., о., д-р, ЧСВВ, 151
Чепіль Семен, о., 152
Чепічка, 80
Черва В., 785
Червінчак Василь, о., 152
Чехович К., 785
Чехут Павло, о., 152
Чижмар Степан, о., 152, 295
Чолій Роман, о., 87, 88, 684, 687
Чорненька Марія, 715
Чорновіл Вячеслав, 88, 635, 637, 662
Чорняк Іван, о., д-р, 152, 238, 766
Чубатий, о., 248
Чубатий Володимир, о., 152
Чубатий Микола, 779
Чубатий Теодор, о., 152
Чулюкін, 579, 580, 584
Чурґович Юрій, о., 152

815

Чучман Петро, о., 152

Шабо Андрій, о., 152
Шабо Йосиф, о., 153
Шалаш Степан, о., 153
Шатобрян, 694
Шафранський, о., 377
Шах С„ 778
Шахматов А., ак., 380
Швед Марія, с., 153
Шевельов, 696
Шевченко Тарас, 288, 542
Шевчик Іван, о., 153
Шевчук, 684
Шевчук Василь, о., 153
Шелест Петро, 686

Шептицький Андрей, митр. УКЦ, 9, 10, 23, 24, ЗО, 32, 36, 41, 43-
45, 59, 64, 65, 69, 101, 102, 108, 199-209, 211, 213, 215-217, 219-
221, 227, 228, 232, 233, 238, 239, 257, 262, 266, 280, 281, 285,
323, 328, 377, 378, 379, 380, 382, 418, 459, 460, 708, 713, 734,
758, 775-779, 784, 785

Шептицький Климентій, о., архим., екзарх, студит, 30, 60, 63, 64,
66, 67, 153, 195, 201, 203, 205, 209, 239, 297, 382, 459, 474, 519,
783, 785

Шептицький І.Л., 785
Шептицький Лев, 61
Шереґій Андрій, о., 153
Шеремета Степан, о., 153, 326, 328
Шестінський, 541, 545, 555
Шичітка Матей, о., ЧСВВ, 153
Шиш А., 790

Шмондюк Йосиф, єп. УКЦ, 277

Шпак І„ 307

Штефан А., 779

Штикало А.В., 593, 602

Шульмінський (Паллотин) Станислав, о., 154

Шумило Ростислав, о., 154

Шумкій, 685

Шуфлят Петро, о., 324

Шухевич Роман, ген. УПА, 239

Щепанюк Микола, о., 59, 154
Щирба Леонід Б., о., 154
Щирба Ярослав, о., 154
Щуровський Орест, о., 154

Юзеф, кс., 457
Юзич Степан, о., 154
Юрик, о., 689
Юрлов Дмитрій, 542

816

Юстин Роман, о., ЧСВВ, 154

Яворський Иосиф, о., 154
Яворський Степан, о., 325
Якимів Іван, 636
Якунін Г., 620
Янів Бронислав, 636
Яніцький Степан, 466
Ярема Іван, о., 155
Яримович, о., 155
Яримовичі, 633
Ярка Володимир М., о., 155
Ярмош, 533, 534
Яців Нестор, о., 155
Яцків І., о. ,11%

Яхимович Йосиф, о., 155

ПОКАЖЧИК ІМЕН ЛАТИНСЬКОЮ АЗБУКОЮ

Віїоп, Р., 779
ВігсЬ, Л., 786
Вігсі, Т„ 786
В1а2еіоу$куі, О., 779
Восіигкі\у, В.К.., 780, 786-788
ВоЬт, Н„ 780
ВогзсЬак, Е., 780
Воузак, В., 780
Вгєуі, О., 780
ВгегЬпеу, 787
Вгипеїіо, А., 780
Вигаїко, ВізЬор, 781

СЬеріускуі, А., Меігороіііе, див. БЬеріускуі, А., Меігороіііап

СЬиЬаіу, N.. 780, 787

Сіїгек, \У.8„ 780

Сои$іп$, N.. 780

СгиЬаіуі, N.. див. СЬиЬаіу, N.

Оаіт, N.. 780
Бе Ргоїііпв, Н., 780
Ое Оеог^е, К.Т., 789
Оеггіск, В., 780
Бе Угіе5, \У„ 8Л, 780, 787
ОігзсЬегІ, Б., 787
ОоЬгіапзку, Ь.Е., 788

817

ОисЬштс, А., 780
Оипп, О. І., 788
Ои$Ьпук, XV., 780, 787

Еі$8еп$іас1і, В., 788

Оаііег, А., 780
Оавііі, Я.Б., 787
Сііпка, Ь., 780

ОоісІісЬ, Р„ ВІ8Ьор, 780, 781, 789

СоійіС, Р., ВізЬор, див. Ссц(1ісЬ, Р.

Ого88сЬші(іі, О., 788

Си 880 пі, Ь., 780

НгупіосЬ, І„ 780, 788

Нуаі, І., 788

ЛоЬп Раиі II, Роре, 780, 788

Кагутуга, В., 781
Кеппесіу, Л.Р., 780
Косу1о\У8ку, Л., ВівЬор, 781
Коїагг, XV., 781
Кого1еУ8кц, С., 781
Козувіп, 787
Кги$ЬсЬеу, N.. 780
КиЬіпіу, Л., 8ТО, 781
Кигоесіоу, У.А., 791
Кигук, О., 781

ЬаЬипка, М., 781
Ьаско, М„ 8Л, 781, 788
Ьепсук, XV., 781
Ілиіе, 6.Я., 786
Ьигпуску), О., 781, 788

Масіеу, Л., 781
Маіііеих, Р., 8Л, 788
Магки$, V., 788
МагвЬаІІ, Я.Н.,781,788
Міки$, Л.А., 781, 789
Мігїкі, Л., 789
Моїе, XV., 781
Мопіапі, А., 789
Могогіик, Я.Р., 789
Му(1І0У8ку, Ь., 781
Мукиїа, XV., 781

№гагко, І., 781
МсЬоІав, І, 781
ГЧоуак, Т„ 789

818

ОпузЬсЬепко, 0. 5., 791

Рекаг, А., 08ВМ, 781, 789
РІ80ПІ, Е., 782
Роїетга, Ь., 789
Ргокорі$сЬик, О., 782
Рипуко, А., 782

ЯеупапшусЬ, К.., 789
КотгЬа, ТЬ., Ві$Ьор, 781, 782
Кисіпуігку, Ь., 781
Кивдегі, О., 789

8сап1ап, Л.Р., 789
8епук, 5., 782
8Ьєусіу, і., 789

ЗсЬеріуігкуі, А., Оег Меігороііі, див. 8Ьеріускуі А., Меігороіііап
8Ьеріуску^ А., Меігороіііап, 780, 781, 782
8ісЬуп8ку, V., 782

БІіруІ, Л., Сагсііпаї, 780, 782, 787, 788
5ігоп£, Л.\У., 780, 788
8утсЬусЬ, 8.Р., 779

8геріускуі, А., Меігороіііе, див. 8сЬеріускуі, А., Меігороіііап

Тегеїуа, ¥., 782

Уоііа88ак, ВівЬор, 781

Уавеп, В., 782

2иЬек, ТЬ., 782

819

СЕЛЕКТИВНИМ ПОКАЖЧИК УСТАНОВ,
НАЗВ, ПОДІЙ

Адвентисти, 748

Акція «П» (Акція «православ’я» в ЧССР), 351, 368, 370, 372
Апостолят терпіння, 107

Апостольська Столиця, 27, 32, 34, 39, 51, 52, 60, 62-64, 67, 68, 73,
76, 87, 92, 103, 202, 203, 205, 209, 211, 216, 233, 266, 272, 273,
276, 281-283, 285, 286, 324, 341, 342, 351, 363, 368, 401, 410, 411,
444, 448, 453, 459, 502, 521, 556, 607, 622, 660, 674, 678, 687, 688,
707, 709-71 1, 713, 735, 739, 743, 747, 754, 755, 757, 759, 760
Апостольські екзархати, 203

Апостольська адміністрація Волині, Полісся і Підпяшша, 54, 65,
199

Апостольська адміністрація Вроцлавщини, 338
Апостольська адміністрація Ґданська, 338

Апостольська адміністрація Лемківщини (латинського обряду),
343, 348

Апостольська адміністрація Лемківщини (східнього обряду, гре-
ко-католиків), 54, 56, 65, 126, 199
Апостольська адміністрація Любуської землі, 339
Апостольська адміністрація східніх Прус, 338, 341
«Архиєпархіяльні відомості», 61, 62, 200, 207, 221, 222, 225, 769

Баптисти, 748

«Безбожник» (атеїстичний журн.; появлявся в УРСР), 62
Бельгіянки, сс. (Чин монахинь), 687
Бенедектинці, оо. (монаший Чин), 770

Берестейський собор (1596 р.), 64, 71-74, 88, 89, 241, 256, 257, 265,
272, 276, 282, 304, 309, 361, 379, 443, 502, 509, 514, 518, 605,
707-709, 713, 733, 749-751, 765, 770
Берестейська унія, див. Берестейський собор (1596 р.)
«Благовісник» (Пряшів), 104

«Благовісник» (укр. кат. журн.; появлявся у Львові), 35, 37
«Богословіє» (укр. кат. журн.), 60, 102, 103, 202, 203
Богословська Академія (греко-католицька) у Львові, 23, 60, 61,
73, 102, 103, 108, 113, 117, 125, 129, 134, 144, 147, 150, 152, 200,
202, 203, 205, 240

Богословське Наукове Товариство (БНТ), 60, 101, 102, 105, 106,
117,120,123,125,153,202
Братство Матері Безустанної Помочі, 423

821

Василіяни, оо., див. ЧСВВ
Василіянки, 79, 88, 101, 110, 132, 149, 199
Ватикан, див. Апостольська Столиця

Ватиканський Собор II, 26, 27, 31-33, 103, 243, 274, 677, 679, 680,
765

Велико-Варадинська греко-кат. єпархія (в Румунії), 350
«Весник» (Московської патріярхії), 74
«Відгомін любови», 766

«Відомості архиєпархіяльні», див. «Архиєпархіяльні відомості»
Візантія, 710

Вінницька єпархія РПЦ, 546

Вірменська католицька Архидієцезія (у Львові), 70
Греко-католицька Церква в Румунії, 77, 349

Греко-католицька Церква (на Україні) див. Українська Католиць-
ка Церква

Греко-католицька Церква в ЧССР, 78, 84-86, 88, 104, 351, 356,
358, 361, 368, 371-373
Греко-католицькі Церкви, 776
Григоріянський календар, 770

«Гурток охорони пам’яток церковного мистецтва та дерев’яного
будівництва у південносхідній Польщі», 96

Ґожівська духовна семінарія (лат. обр.), 340

Декрет про Східні Католицькі Церкви, 680
«Дзвони» (укр. кат. журнал), 770

«Діючий Комітет Греко-католицької Церкви» (в ЧССР), 86, 372
Домініканці, оо. (монаший Чин), 771

Євангелики, 771
Єговісти (Свідки Єгови), 748
Єзуїти (монаший Чин), 771
Єкзархат Білорусії, 60, 201, 209

Єкзархат Волині, Підляшша і Полісся (а згодом і Холмщини),
60, 201, 209

Єкзархат Великої України, 60, 201, 209
Єкзархат Росії і Сибіру, 201, 209
Єфеський собор, 740

Закарпатська єпархія, див. Мукачівська єпархія
Закарпатська Православна Церква, 294, 306
Замойський синод (1720 р.), 206, 223
Західньо Українська Народна Республіка (ЗУНР), 106
«Журнал Московськой Патриархии», 71

Ініціятивна група захисту прав віруючих і Церкви (на Україні),
96-99, 112, 146, 587, 651, 652, 663-665
Ініціятивна група по возз’єднанню Греко-католицької Церкви з
[Російською] Православною Церквою, 70, 71, 73, 74, 79, 241,

822

245, 247-250, 255, 256, 259, 264-266, 268-272, 275, 301, 509, 514,
520, 654, 655, 663
Ініціятивники, 748
Інститут Східніх Наук, 740
Істинно Православна Церква (ІПЦ), 542, 543, 748
Ісусовці, оо. (монаший Чин), 734

Иосифітки, сс. (Чин монахинь греко-кат. обр.), 73, 88, 199, 333,
687

Иосифітки, сс. (Чин монахинь латинського обр.), 72

Кальвіністи, 772
Камедули, оо., 342
Капуцини (монаший Чин), 772

Кармеліти (монаший Чин, латинського обр.), 72, 333, 334, 342,
772

Католицька Акція, 106, 772

Католицька Акція Української Молоді (КАУМ), 772
Католицька Церква, 32, 34, 68, 85, 90, 238-240, 249, 304, 305, 313,
341, 347, 349, 363, 372, 397-399, 411, 436, 502-506, 508-515, 517-
520, 562, 589, 609, 622, 653-655, 661, 691, 707, 714, 723, 726, 736,
739, 755, 759, 765, 776
Католицька Церква в Болгарії, 742

Католицька Церква грецького обряду (на Україні), див. Україн-
ська Католицька Церква
Київська митрополія, 237, 282, 327, 502, 517
Київська уніятська митрополія, див. Київська митрополія
Київсько-Галицька митрополія, 31, 33, 38
Клужська (греко-католицька) єпархія, 350

«Комітет для повороту греко-католиків на православіє» (в ЧССР),
80

Комітет захисту католицької віри, див. Центральний Комітет
Українських Католиків (на Україні)

Комітет захисту прав віруючих України, див. Ініціативна група
захисту прав віруючих і Церкви

Комітет Української Католицької Церкви, див. Центральний
Комітет Українських Католиків (на Україні)

Комітет Українських Католиків, див. Центральний Комітет Укра-
їнських Католиків (на Україні)

Конгрегація для Східніх Церков, див. Священна Конгрегація для
Східніх Церков

Константинопольський IV собор, 740
Краківська духовна семінарія оо. Місіонарів, 340

Луґожська (греко-католицька) єпархія, 350
Лютерани, 773

Львівська Архиєпархія 44, 54, 56, 64, 65, 71, 90, 116, 155, 199, 205-
207, 218, 220-224, 228, 231, 233, 269
Львівська греко-католицька Митрополія, 502

823

Львівська духовна семінарія, 23, 60, 72, 102, 103, 107, 116, 118,
125, 133, 143, 144, 149, 150, 205, 238, 381, 664, 766
Львівська митрополича Капітула, 103, 140, 142, 147, 223
Львівська митрополича Консисторія, 72, 103, ПО, 117, 120, 123,
129, 130, 131, 135, 150, 769
Львівський синод (1891 р.), 206, 223, 231

Львівський «собор» (8-10 березня 1946 року), 16, 74, 85, 94, 98, 99,

241, 245, 254-258, 265, 272, 273, 275, 282, 283, 287, 305, 502-505,
507, 508, 510, 512-515, 518, 521, 654, 655, 663, 688, 709, 710, 726,
750, 758

Львівські Архипархіяльні Собори (синоди), 61, 62, 108, 205-208,
216, 218, 220-224, 226, 228-232, 238, 239
«Львівсько-архиєпархіяльні відомості», див. «Архиєпархіяльні ві-
домості»

Львівсько-Тернопільська єпархія РПЦ, 91

Маркіянки, сс. (черниці лат. обр.), 72

Мармарошська (греко-католицька) єпархія, 349

Маріяни (Марійське товариство), 773

«Мета» (укр. кат. часопис), 88, 773

Митрополичий Ординаріят (МО), 10, 62, 200, 774

«Місіонар» (укр. кат. журн.), 140

Московська патріярхія, 7, 34, 74, 78, 94, 274, 275, 758

Мукачівська єпархія, 54, 56, 65, 106, 107, 140, 242, 308, 442, 443

Мукачівська єпископська Капітула, 80, 150, 327

Мукачівська єпископська Консисторія, 107, 136

«Наука и религия» (рос. атеїстичний журн.), 10, 19, 89
Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ), 102, 125, 155
Нез'єдинена Церква, див. Російська Православна Церква
«Нива» (укр. кат. жури.), 60, 202, 203, 774
Нікейський собор, 740
«Нова зоря» (укр. кат. часопис), 774

Організація Українських Націоналістів (ОУН), 80, 536

Папський синод IV, 756

Патріархат Української Католицької Церкви, 31-33, 36, 37, 99,
103

Перемиська духовна семінарія 60, 72, 105, 131, 138, 140, 142, 143,

242, 340

Перемиська (греко-католицька) єпархія, 54, 56, 65, 74-76, 105, 155,
199, 207, 233, 269, 324, 347, 348, 640
Перемиська єпископська Капітула, 76, 105, 142, 245, 321, 334, 343,
344, 417

Перемиська єпископська Консисторія, 72, 73, 112, 119, 143, 327
Перемиська єпископська Курія (лат. обр.), 334
Перемиська капітульна бібліотека, 326, 348
Перемиська (греко-кат.) митрополія, 327
Покутники, 95, 96

824

Польський Латинський Костел (Церква), 344, 345
«Поміч для Церкви в потребі», 766
Православна Церква, 266, 281, 770, 776
«Про Руссія», 775

Пряшівська греко-католицька гімназія, 355

Пряшівська (греко-католицька) єпархія, 54, 56, 86, 87, 104, 242,
351, 352, 356, 358, 368

Пряшівський синод, див. Пряшівський «собор»

Пряшівський «собор», 351, 352, 361, 368, 372, 373
П’ятидесятники, 748

Рада в справах релігій при Раді Міністрів СРСР (чи УРСР), 70,
74, 75, 77, 86, 95, 270-273, 509, 514

Рада для справ Руської (Російської) Православної Церкви при
Раді Міністрів СРСР (чи УРСР), див. Рада в справах релігій
при Раді Міністрів СРСР (чи УРСР)

Редемптористи, оо., див. ЧНІ
Рим, див. Апостольська Столиця
Римо-католицька Церква (польська), 674, 679
Римо-католицька Церква східнього обряду, 715
Російська Православна Церква (катакомбна), 589
Російська Православна Церква (РПЦ), 7, 14-16, 43, 49, 56, 59, 67,
68, 70, 72-74, 76-80, 85, 86, 88, 90, 94, 98, 202, 240, 241, 249, 256,

257, 259, 266, 268-270, 273, 274, 282, 286, 287, 294, 296, 304, 305,

314, 315, 345, 361, 363, 373, 401, 428, 443, 499, 500, 502, 503, 505,

507, 510, 514, 515, 517, 519, 520, 522, 620, 661, 663, 674, 686, 689,

709,711,714, 720, 726, 736, 749
Румунська Православна Церква, 79, 349

Руська Православна Церква, див. Російська Православна Церква

Святий Престол, див. Апостольска Столиця

Священна Конгрегація для Східніх Церков, 103, 202, 680, 740

Селезіяни, оо. (монаший Чин), 333, 370

Синод Української Католицької Церкви (1980 р.), 35, 37, 94, 241,
755

Служебниці, сс. (Чин монахинь Пресвятої Діви Марії Непороч-
ного Зачаття), 79, 84, 199, 219, 334
Собори екзархів, 62, 64, 201-203, 209

Станиславівська духовна семінарія, 60, 72, 105, 106, 111, 112, 116,
126, 138

Станиславівська єпархія, 54, 56, 65, 71, 199, 269
Станиславівська єпископська Капітула, 106, 111
Станиславівська єпископська Консисторія, 72, 111, 116, 142
Столиця св. Петра, див. Апостольська Столиця
Студити, оо. (Студитський Устав), 29, 30, 102, 114, 122, 125, 132,
135, 139, 149, 150, 153, 199, 216, 219, 426, 459, 775
Східні Церкви, 742

Тарнівська єпархія (лат. обр.), 335, 336
«Товариство Ісуса», див. Єзуїти

825

Ужгородська духовна семінарія, 106, 107, 115, 313, 664
Ужгородсько-Мучаківська єпархія РПЦ, 304
Ужгородська унія (1646 р.), 88, 89

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), 7, 59,
285, 421, 752, 753

Українська Галицька Армія (УГА), 108, 111-113, 119, 121, 125,
127, 129, 131, 133, 142, 148, 150, 151, 153, 461, 636
Українська Католицька Народна Партія, 776
Українська Католицька Церква (УКЦ), 5, 7-10, 13-18, 20-23, 27,
30, 34, 36-43, 49, 51, 54, 59, 61, 62, 64, 67, 68, 70-74, 76-80, 83,
85, 87-90, 92-99, 104, 106, 112, 119, 120, 125, 127, 130, 133, 138,
139, 142, 144, 147, 152, 153, 199, 207, 208, 216, 221, 233, 237-243,
245, 252, 254, 256, 259-263, 265-268, 270, 273-276, 279-287, 289,
291-294, 296, 299, 303, 305, 306, 308, 309, 311-315, 321-324, 342,
344, 345, 347, 358, 386, 395, 397, 399, 400, 402, 404, 405, 409, 420,

421, 428, 431, 460, 503, 505-508, 517, 519-522, 553, 556, 562, 571,

576, 586, 589, 600, 605, 609, 612, 614, 619, 652, 658, 659, 663, 664,

673, 674, 676-680, 683, 686, 687, 689, 707-711, 713, 715, 721, 723,

726, 733, 735-737, 739, 748, 749, 751-755, 757-760, 762, 763, 765,
766

Українська Парляментарна Репрезентація, 116
Українська Повстанча Армія (УПА), 67, 76, 80, 113, 135, 146, 150,
153, 239, 246, 250, 251, 322, 344, 420, 464
Українська Православна Церква (УПЦ), 7, 8, 15, 36, 505, 621
Українська Християнська Організація (УХО), 776
Українська Християнсько-народна Партія, 149
Українська Церква, див. Українська Католицька Церква
Українське Національно Демократичне Об'єднання (УНДО), 116,
131, 148

Український Вільний Університет (УВУ), 113, 115, 126
Український Католицький Союз (УКС), 776

Український Католицький Університет св. Климента Папи (УКУ,
Рим), 23, 29, 31, 103, 106, 199
Українські Січові Стрільці (УСС), 92, 132, 134
Унія, див. Берестейський собор (1596 р.)

Уніятська Церква (на Україні), див. Українська Католицька Цер-
ква

Феліціянки, сс. (Чин монахинь), 344
Фльорентійський собор, (1439 р.), 740, 776
Фоґарашська (греко-католицька) єпархія, 350
Франціскани (монаший Чин), 343, 776

Халкедонський собор, 740
Холмська єпархія, 502, 733

«Християнин» (підпільна друкарня релігійних видань в СРСР),
555, 584

«Хроніка Литовської Католицької Церкви» (самвидавний журнал,
появляється в Литві), 96, 726
Царгородські собори, 740

826

Центральний Комітет Німецьких Католиків, 657
Центральний Комітет Українських Католиків (на Україні), 586,
587, 651, 654-656, 662

Церква (як установа), 8, 13, 15-17, 19, 20, 22-28, 30-37, 40, 41, 43-
45, 60, 61, 107, 119, 124, 127, 199, 202, 204, 205, 208, 211, 212,
217, 219, 220, 222, 224, 230, 231, 233, 237, 238, 240-242, 254, 256-
260, 266, 268, 272, 274, 276, 282, 284-286, 288, 304-308, 317, 319,
326, 420, 453, 459, 474, 476, 481-484, 504, 519, 520, 554, 585, 595,
596, 604-606, 619, 620, 622, 651-653, 659, 661, 664, 665, 688, 689,
691, 707, 708, 713, 714, 722, 726, 734, 735, 737, 738, 743, 745-747,
751, 752, 760-765
«Церква в потребі», 94, 243
Церква східнього обряду, 743, 745

ЧНІ (Чин Найсвятішого Ізбавителя), 79, 84, 107, 114, 124, 138,
199, 216, 239, 426, 608, 631, 687, 775
ЧСВВ (Чин св. Василія Великого), 27, 72, 75, 76, 80, 85, 104-106,
108-111, 118-120, 123, 126, 128, 132-134, 136, 138-140, 143, 145,
147, 148, 151, 153-155, 199, 216, 219, 246, 251, 302,308, 310, 311,
334, 377, 426, 437, 687, 770

Юліянський календар, 776

827

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ І ДОКУМЕНТІВ

157 Митр. А. Шептицький

158 Тлінні останки митр. А. Шептицького в катедрі св. Юра

159 Патр. і кард. Й. Сліпий

160 Митр. Й. Сліпий на засланні
Митр. Й. Сліпий у 1950-их роках
Митр. Й. Сліпий перед виїздом на Захід
Митр. Й. Сліпий після звільнення

161 Єп. М. Будка

162 Єп. В. Величковський

163 Єп. В. Топко

164 Єп. В. Топко в домовині

165 Єп. П. Тойдич

166 Стовп на могилі єп. П. Тойдича

167 Єп. Й. Коциловський

168 Єп. Й. Коциловський на засланні

Могила єп. Й. Коциловського

169 Єп. Г. Лакота

170 Єп. І. Лятишевський

171 Єп. Т. Ромжа

172 Єп. Т. Ромжа після смерті

Тлінні останки єп. Т. Ромжі в каплиці

173 Єп. О. Хіра

174 Єп. О. Хіра перед смертю

Єп. О. Хіра у 1955-их роках

Тіло єп. О. Хіри переносять до церкви в Караганді

175 Єп. Гр. Хомишин

176 Єп. М. Чарнецький в Сибірі

177 Єп. М. Чарнецький

178 Українські засланці в Казахстані

Українські каторжани в Красноярському краю

179 о. Северіян Бараник, ЧСВВ
о. Полікарп Булик, ЧСВВ

о. П. Булик на смертному ложі

180 о. Михайло Блонарович
о. Лев Бурнадз

о. Василь Вербовецький з Ярославом Сов’яком

181 о. д-р Петро Вергун

о. д-р П. Вергун напередодні Другої світової війни
Пам'ятник на могилі о. д-р П. Вергуна на Сибірі
о. Йосиф Гірняк

829

182 о. Антін Голинський
о. Олекса Ґуньовський

Українські каторжани біля могили о. д-р П. Вергуна

183 о. Михайло Ганушевський
о. д-р Августин Волошин
о. Іван Ждан

о. Віктор Дулишкович

184 о. Антін Казновський
о. Зенон Ковалик

о. Юрій Когутяк, ЧСВВ
о. Ю. Когутяк на засланні

185 о. д-р Степан Граб
о. Степан Комар
Похорон о. д-р С. Граба

186 Мати ігуменя Марта Лисняк, ЧСВВ
о. Роман Лиско

о. Володимир Лиско
о. Иосиф Лучинський, ЧСВВ

187 о. Василь Лончина
о. Микола Мураній

о. Полікарп Олеяр, ЧСВВ
о. Ілля Оренчук

188 Тлінні останки о. Івана Набережного
Похорон о. І. Набережного

189 о. Іван Набережний

о. І. Набережний підчас богослужіння
о. Василь Ощипко
о. Петро Орос

190 о. Василь Німий

Родина біля домовини о. В. Німого

191 о. Василь Попович
о. Иосиф Проць

Родина біля домовини о. В. Поповича

192 о. Микола Семенюк

Пам’ятник на могилі о. М. Семенюка в Сибірі
о. М. Семенюк в домовині

193 о. Яким І. Сеньковський, ЧСВВ
о. Микола Рахлецький

о. Юліян Фіцалович
о. Кирило Феделеш

194 о. Теофіль Чайковський
о. Іван Чейпеш

Монахи Студитського Уставу
196 Великдень на Україні.

407 Папа Іван XXIII складає подяку Богові за звільнення
митр. И. Сліпого.

408 Митр. И. Сліпий на беатифікації Анни Сетон 17 березня
1963 р.

830

ФАКСИМІЛЕ ДОКУМЕНТІВ

415 Факсиміле документа звільнення митр. Й. Сліпого
487 Факсиміле Різдвяного послання митр. Й. Сліпо_го, 1954 рік
491 Факсиміле Великопосного послання митр. Й. Сліпого,
1954 рік

495 Факсиміле поштівки митр. Й. Сліпого, яка дійшла на За-
хід в 1956 р.

523 Факсиміле постанов про оштрафування о. Г. Будзінського
в роках 1961-1983

551 Факсиміле першої сторінки відкритого листа Й. Терелі до
Ю. Андропова

552 Факсиміле останньої сторінки відкритого листа Й. Терелі
до Ю. Андропова

627 Факсиміле третьої сторінки скарги віруючих с. Руське
Поле

ЗРУЙНОВАНІ ЦЕРКВИ, КАПЛИЦІ І МОГИЛИ

643 Українська греко-католицька церква в Києві.

Місце, де стояла церква у с. Германовичі.

Церква у с. Германовичі.

644 Зруйновані стрілецькі могили на Личаківському цвинтарі,
1971 р.

Зруйновані могили на Личаківському цвинтарі, 1971 р.

645 Каплиця у Зарваниці, 1939 рік.

Руїни Зарваницької каплиці, 1960 рік.

646 Віруючі на місці зруйнованої Зарваницької каплиці.

647 Стрілецькі могили на Янівському цвинтарі у Львові,
1939 р.

Стрілецькі могили на Янівському цвинтарі під час руйну-
вання, 1971 рік.

648 На місці колишніх стрілецьких могил на Янівському цвин-
тарі у Львові, 1972 рік.

На місці зруйнованої стрілецької могили на цвинтарі у
Тернополі, 1976 рік.

831

ЗМІСТ

5 Від Видавництва

13 Передмова — Архимандрит Любомир (Гузар)

21 Завіщання Блаженнішого Патріярха Йосифа

43 Слово Верховного Архиєпископа і Митрополита

УКЦ Мирослава Івана Любачівського

РОЗДІЛ І

МАРТИРОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИЦЬКОЇ

ЦЕРКВИ, 1939-1984

49 Втрати Української Католицької Церкви, 1939-1947
рік:

49 1. Підсумки втрат УКЦ на етнічній території України

51 2. Зміна правного положення українського католицтва

54 Детальний підсумок втрат УКЦ на етнічній тери-
торії України за 1943-1979 роки:

54 1. Єпархії

54 2. Апостольські адміністратури

55 3. Митрополит і єпископи

56 4. Кількість священиків у єпархіях

56 5. Парафії

57 6. Церкви

57 7. Монастирі

59 Хронологія ліквідації Української Католицької Цер-
кви: ув’язнення владик, священиків, монахинь і мо-
нахів; діяльність катакомбної УКЦ; нищення церков
і монастирів; репресії; боротьба віруючих за релі-
гійні права

101 Українські католицькі владики, священики, монахи і
монахині: замордовані, розстріляні, ув’язнені, засла-
ні в СРСР і східньо-европейських комуністичних
країнах, 1939-1984:

101 Українські католицькі владики

108 Українські католицькі священики, монахи і монахині

833

РОЗДІЛ II

УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ПІД ЧАС
ПЕРШОЇ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ, 1939-1941

199 Українська Католицька Церква під час першої біль-
шовицької окупації 1939-1941:

200 Створення екзархатів і собори екзархів

203 Вибір наслідника на митрополичий Престіл

205 Львівські архиєпархіяльні собори

208 Німецька окупація

211 Митр. Андрей Шептицький про радянську владу в
Західній Україні

213 Протест проти насильства над совістю дітей, лист
до тов. Жарченка

216 Виступи митр. А. Шептицького на захист УКЦ і
вірних:

216 Лист до Верховних настоятелів монастирів

219 Лист до жіночих монаших згромаджень

221 Промова митр. А. Шептицького на відкритті Львів-
ського архиєпархіяльного собору
228 Промова митр. А. Шептицького на закритті Львів-
ського архиєпархіяльного собору
233 Митр. А. Шептицький про більшовицькі репресії в
Західній Україні

РОЗДІЛ III

ЛІК ВІД А ЦІ Я УКРА ЇНСЬКОЇ КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В УРСР І СХІДНЬО-ЕВРОПЕЙСЬКИХ
КОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ

237 Про ліквідацію УКЦ, 1944-1946:

238 Другий і найважчий період УКЦ

241 Ув’язнення Перемиських єпископів

242 Суд над українською католицькою ієрархією

242 Ліквідація УКЦ на Закарпатті

243 Пастирська праця митр. Иосифа на засланні

243 В обороні катакомбної Церкви

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ЗАХІДНІЙ УКРА ЇНІ

245 Священик В. Гриник про ліквідацію УКЦ та про
т.зв. «Львівський собор»

254 Свідчення очевидця про т.зв. «Львівський собор»

834

259 Звернення українських католицьких священиків до
уряду СРСР

261 Повідомлення про арешт української католицької
ієрархії

264 Лист голови «Ініціативної групи»

265 Звернення «Ініціативної групи» до Ради Народних
Комісарів УРСР

270 Відповідь П. Ходченка «Ініціятивній групі»

272 Постанови [Львівського] собору
274 Послання українських католицьких владик у 20-ліття
ліквідації УКЦ

279 Патріярх Йосиф Сліпий у тридцятьліття насильної
ліквідації УКЦ

282 Осудження т.зв. «Львівського собору» з 1946 року
284 Верх, архиєп. і митр. Мирослав І. Любачівський:
Послання у 40-ліття ув’язнення ієрархії УКЦ

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИ ЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ

291 Р.Н.: Голгофа УКЦ в Карпатській Україні

318 Свідчення про смерть єп. Т. Ромжі

ЛІКВІДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИ ЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В ПОЛЬЩІ

321 Українці-католики і духовенство в Польщі, 1944-1948
347 Українські вимоги до Апостольського делегата для
греко-католиків у Польщі

ЛІКВІДАЦІЯ ГРЕКО-КА ТОЛИ ЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
В РУМУНІЇ

349 Ліквідація греко-католицької Церкви в Румунії

ЛІКВІДАЦІЯ ГРЕКО-КА ТОЛИ ЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНІ

351 Єп. В. Гопко про ув’язнення і смерть єп. П. Ґойдича
358 Священик І. Бігун про суд над єп. П. Ґойдичем

361 Повідомлення уряду ЧССР про ліквідацію ГКЦ

362 Ф. Ондрушко про ув’язнення і смерть єп. П. Ґойдича
368 Є. Бомбова про ліквідацію ГКЦ на Пряшівщині та

про ув’язнення єп. В. Гомка

835

372 Резолюції в справі привернення прав ГКЦ в Чехо-
Словаччині

РОЗДІЛ IV

УКРАЇНСЬКІ КА ТОЛИЦЬКІ ВЛАДИКИ
І ДУХОВЕНСТВО В УВ’ЯЗНЕННІ І НА ЗАСЛАННІ
СПОГАДИ І СВІДЧЕННЯ

377 Спогад про заслання митр. А. Шептицького в Росію

381 Із спогадів митр. Йосифа Сліпого

384 Спогади політв’язнів про ув’язнення митр. Й. Сліпого

384 Спогад о. П’стро Леоні

385 Спогад проф. Франца Ґробауера

390 Спогад політзасланця про митр. Й. Сліпого

392 Станиславський: Митр. Й. Сліпий у неволі

409 Обставини звільнення митр. Й. Сліпого

417 Св. В. Гриник: Свідчення про перше ув’язнення єп.
Й. Коциловського

421 В. Прихода: Спогад про єп. Гр. Хомишина
423 Спогад єп. В. Величковського
439 Д-р А. Княжинський: Спогад про єп. М. Чарнець-
кого

442 Ю. Вольф: Спогад про єп. О. Хіру

448 Останній лист єп. О. Хіри

449 Розповіді про ув’язнення українських священиків
монахів і монахинь:

449 Спогад о. І. Готри

450 Розповідь про ігумена о. Макарія Розумійка

451 Розповідь про українську католицьку парафію в Си-
бірській тайзі

455 В. Цішек: Розповідь про св. І. Котіва

456 Кс. Буковінські: Спогад про св. О. Жарецького

459 Розповідь архим. К. Шептицького

461 Смерть св. І. Кипріяна

463 Лист св. Й. Гірняка з Караганди

465 Лист українських дівчат до Папи Пія XII

466 Про смерть св. А. Ґурґули

РОЗДІЛ V

ЛИСТИ Й ПОСЛАННЯ МИТР. ЙОСИФА СЛІПОГО
З УВ’ЯЗНЕННЯ І ЗА СЛАННЯ

469 Послання з січня 1947 р.

836

471 Послання з січня 1954 р.

474 Лист з березня 1954 р.

481 Лист з лютого 1961 р.

РОЗДІЛ VI

УКРАЇНСЬКІ КАТОЛИЦЬКІ ДІЯЧІ В УРСР, 1958-1984

ЛИСТИ І ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕНИКА ГРИГОРІЯ
БУДЗІНСЬКОГО

499 Лист до ген. прокурора СРСР, 1958 рік

501 Лист до ген. прокурора СРСР, 1966 рік

508 Листи до радянських газет:

508 До ред. газети «Вільна Україна», 1 лютого 1983 р.

511 До ред. газети «Вільна Україна», 23 лютого 1983 р.

513 До ред. газети «Радянська Україна», 2 липня 1983 р.

517 До ред. газети «Вільна Україна», [1984]

СПРАВА УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО ДІЯЧА
ЙОСИФА ТЕРЕЛІ

531 Відкритий лист Й. Терелі до Ю. Андропова
553 Лист Й. Терелі до Папи Павла VI, 3 червня 1977
557 Звернення О. Терелі до Міжнародньої Асоціяції Пси-
хіятрів, травень 1977

559 Три роки Дніпропетровської спецтюрми Й. Терелі

576 Й. Тереля на волі

579 О. Саннікова: У день жалоби...

586 Звернення О. Саннікової до Папи Павла II

РЕПРЕСІЇ І СУДИ НАД УКРАЇНСЬКИМИ
СВЯЩЕНИКАМИ І ВІРУЮЧИМИ

591 Справа св. Михайла Вінницького
598 Скарга О. Вінницького у справі його брата св. М.
Вінницького

608 Про св. М. Вінницького

61 1 Суд над священиками В. Кавацівом та Р. Єсипом
615 Переслідування віруючого В. Кобрина

ЛИСТИ І СКАРГИ СВЯЩЕНИКІВ І ВІРУЮЧИХ

619 Лист св. В. Романюка до ред. газ. «Оссерваторе
Романо», 1977 р.

624 Звернення вірних Закарпатського села

837

РОЗДІЛ VII

НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ І РЕЛІГІЙНИХ
ПАМ’ЯТНИКІВ

631 Розповідь про зруйнування дзвіниці в Тернополі
635 В. Чорновіл: В обороні стрілецьких могил
638 Заява В. Кобрина в справі нищення церков
640 Українські католицькі церкви зруйновані в Польщі

РОЗДІЛ VIII

ІНІЦІЯТИВНА ГРУПА ЗАХИСТУ ПРАВ ВІРУЮЧИХ
І ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ

651 Заява про створення «Ініціятивної групи захисту прав
віруючих і Церкви»

652 Заява Й. Терелі Центральному комітетові КПУ про
створення «Ініціятивної групи»

654 Прохання Комітету захисту католицької віри (лист
до МВС УРСР)

657 Звернення Й. Терелі до Голови німецьких католиків
663 Звернення «Ініціятивної групи захисту прав віруючих
і Церкви» до уряду УРСР

РОЗДІЛ IX

ПОЛЯКИ-КАТОЛИКИ В УКРАЇНІ ТА УКРАЇНЦЇ-
КА ТОЛИКИ В ПОЛЬЩІ

669 Звернення католиків-поляків Вінницької області

673 Звернення українців-католиків Польщі до єпископ-

ської Конференції Польщі

РОЗДІЛ X

СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ КА ТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
І ВІРУЮЧИХ В УРСР

683 Становище Української Католицької Церкви в Укра-
їні, 1968-1969

690 Українці-католики Стрия домагаються своїх релігій-
них прав

692 Лист віруючих до редакції журналу «Наука и ре-
лигия»

707 Становище Української Католицької Церкви в Укра-
їні, 1979-1980

726 Церква в радянських республіках: Україна

838

РОЗДІЛ XI

ВИСТУПИ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ І її ВІРУЮЧИХ

733 Папа Пій XII на захист УКЦ:

733 3 Енцикліки 1945 року

739 Енцикліка 1952 року

748 Російський діяч виступив в обороні УКЦ

752 Патріярх і кар. Й. Сліпий на захист УКЦ:

752 Слово на Трибуналі ім. А. Сахарова

754 Звернення до католицьких діячів і держав світу

758 Церква мучеників

ДОДАТКИ

769 Пояснення релігійних назв, термінів, окремих слів

777 Бібліографія

793 Іменний покажчик

821 Селективний покажчик установ, назв, подій
829 Список фотографій і документів

839

Internet Archive Audio

Featured

Top

Images

Featured

Top

Software

Featured

Top

Texts

Featured

Top

Video

Featured

Top

Mobile Apps

Browser Extensions

Archive-It Subscription

Save Page Now

Full text of "Мартирологія Українських Церков Т. 2"

See other formats